Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/1941/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 06.06.2024. Зареєстровано: 06.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2024.
Дата набрання законної сили: 20.05.2024
Номер судового провадження: 11-кп/807/793/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022080000000175

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        Дата документу 20.05.2024 Справа № 331/1941/22
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Єдиний унікальний № 331/1941/22                 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/807/793/24                 Доповідач в 2 інст.  ОСОБА_2 
		Категорія: ст. 199 КПК України
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 травня 2024 року                         м. Запоріжжя
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі ОСОБА_5 , 
		за участю обвинуваченої ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_7 ,
		розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 1 травня 2024 року, якою відносно
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженки с.Єлизаветівка Приморськогорайону Запорізькоїобласті,українки,громадянки України,незаміжньої,маючої вищуосвіту,зареєстрованої заадресою: АДРЕСА_1 ,останнє місцепроживання заадресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
		обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 111-1 КК України, 
		продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 червня 2024 року включно, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 111-1 КК України.
		Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 1 травня 2024 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 червня 2024 року включно.
		Своє рішення суд першої інстанції мотивував сукупністю відомостей про обвинувачену, тяжкістю інкримінованих злочинів та можливого покарання за них, усвідомленням обвинуваченою можливості призначення їй судом цього суворого покарання, стадією судового розгляду, що свідчить про продовження існування ризику переховування, який не зник та не зменшився. 
		В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_7 вважає, що прийняте судом рішення в частині задоволення клопотання прокурора підлягає скасуванню через невідповідність вимогам процесуального законодавства, відсутність відповідних ризиків та помилковим встановленням фактичних обставин, що характеризують обвинувачену. 
		Вказує, що суд першої інстанції формально послався на обставини щодо особи обвинуваченої, тяжкість покарання передбаченого законодавством за інкриміновані злочини та усвідомлення обвинуваченою можливого визнання судом її вини за висунутим обвинуваченням та тиск тягаря можливого призначення і відбування тяжкого покарання передбаченого законодавством, стадію кримінального провадження та стан судового розгляду справи. 
		Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що обвинувачена ОСОБА_6 раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, стійкі соціальні зв`язки обвинуваченої знаходяться в Бердянському району Запорізької області (цивільний чоловік, донька, постійне місце проживання та місце роботи), на підконтрольній Україні території мешкає її син, який орендує квартиру в м. Запоріжжя для забезпечення можливості мешкання обвинуваченої у разі скасування запобіжного заходу, а також інші обставини, що наводились стороною захисту. 
		Звертає увагу на те, що продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченій, судом не взято до уваги положення Конвенції про захист цивільного населення під час війни, міжнародне гуманітарне право не забороняє окрему добровільну співпрацю з ворогом. 
		Крім того вказує, що усі доводи суду першої інстанції базуються на відсутності на території м. Запоріжжя стійких соціальних зв`язків у ОСОБА_6 , проте наявність таких зв`язків доводиться наявністю у обвинуваченої родини й утриманців, зокрема, ОСОБА_8 - цивільний чоловік, син - ОСОБА_9 , студент Державного Дніпропетровського медичного університету, донька ОСОБА_10 та мати пенсіонер. 
		Зазначає, що син ОСОБА_6 мешкає в м. Дніпро, разом зі своєю дружиною, незважаючи на те, що ОСОБА_9 є студентом, він працює та має стабільний дохід, постійно спілкується з матір`ю, на цей час сином вийнято для ОСОБА_6 квартиру за адресою: АДРЕСА_3 включно до 8 липня 2024 року, де обвинувачена може мешкати на період проведення судового розгляду справи.
		Звертає увагу на те, що обвинувачена ОСОБА_6 має діагноз гіпертонічна хвороба 2 ступеню, у січні 2022 року лежала у лікарні, перенесла операцію, за період тримання у Запорізькому СІЗО стан здоров`я ОСОБА_6 погіршився, неодноразово в умовах СІЗО проходила курс лікування, в матеріалах справи містяться відповідні медичні довідки, обвинувачена є безробітною, але заробітна плата її сина та невістки дозволяє їм утримувати обвинувачену поки справа розглядається у суді, ОСОБА_6 має позитивну характеристику з місця роботи, має позитивну характеристику з Запорізького СІЗО, в якому утримується з 24 березня 2022 року, майновий стан ОСОБА_6 є задовільним, має у власності нерухоме майно, раніше не притягалась до кримінальної відповідальності.
		Вказує, що ризик продовження чи повторення протиправної поведінки відсутній. 
		Зауважує, що ОСОБА_6 не займала тривалий час посаду чиновника, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, які вже були досліджені судом і не мала впливового кола осіб. 
		Крім того звертає увагу на те, що у ОСОБА_6 під час затримання був вилучений паспорт громадянина України та закордонний паспорт, відтак, без наявності документів, що підтверджує особу, ОСОБА_6 не зможе навіть пересуватися м. Запоріжжя. 
		Вказує, що при пред`явленні обвинувачення прокурором проігноровано, що до ОСОБА_6 та її чоловіка російськими окупантами та представниками фсб було застосовано психологічне насильство та реальні погрози застосування фізичного насильства шляхом застосування зброї, що ставило під загрозу її життя та здоров`я. 
		Зазначає, що згідно протоколу затримання від 22 березня 2022 року, ОСОБА_6 затримано у зв`язку із тим, що її застали під час вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Протокол затримання складено 22 березня 2022 року з 21 год. 48 хв. по 22 год. 40 хв. у приміщенні УСБУ в Запорізькій області, зазначено час фактичного затримання 19 год. 30 хв., під час вчинення злочину, який полягав у формі надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 2 червня 2022 року доручено ТУ ДБР провести перевірку заявлених ОСОБА_6 у клопотанні обставин щодо застосування методів психологічного впливу останньої з боку органу досудового розслідування під час її затримання та щодо незаконного затримання, до цього часу ухвала не виконана, жодних дій з боку прокурора щодо оцінки вказаних обставин не надано. 
		Просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_6 та задовольнити клопотання захисника про скасування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою ОСОБА_6 . 
		У судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та зазначив про відсутність ризиків у даному кримінальному провадженні, а тому вважав, що відсутні підстави продовжити будь-якого запобіжного заходу. 
		Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, вказала, що вона не займала ніяких посад, ніяких обов`язків не порушувала. 
		Від прокурора надійшла заява про розгляд апеляційної скарги у його відсутність, проти задоволення апеляційної скарги прокурор заперечує. 
		Заслухавши доповідь судді, обвинувачену та її захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
		Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
		З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
		Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою  наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
		За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
		Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
		Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
		Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
		На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшився та вказав про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.
		Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ризик переховування від суду наразі є актуальним та обумовлений, серед іншого, притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання. Злочини, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання значно підвищує ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. 
		У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
		При цьому, тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про наявність ризику переховування та його продовження, оскільки ОСОБА_6 має місце реєстрації та постійне місце проживання на тимчасово окупованій території, займала посаду заступника голови Бердянської РДА Запорізької області, була депутатом Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області, а отже маючи відповідні зв`язки та досить широке і впливове коло знайомих, здобуті нею під час виконання своїх повноважень як депутата місцевої ради та раніше займаної нею посади, а також проживання на тимчасово окупованій на цей час території цивільного чоловіка та її доньки, як зазначено самим захисником в апеляційній скарзі, може спонукати обвинувачену до спроб організувати своє переховування на в тому числі тимчасово окупованій території, що в сукупності вказує на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який досі існує та не зменшився з часом.
		Встановлений ризик є надзвичайно високим, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчить про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід не здатний забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватися від суду.
		З приводу посилання в апеляційній скарзі на відсутність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то колегія суддів не перевіряє обставин щодо його наявності або відсутності, оскільки судом першої інстанції вказаний ризик не був встановлений, з чим погоджується і колегія суддів. 
		Щодо доводів апеляційної скарги, які фактично свідчать про оспорювання винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, то слід зазначити, що апеляційний суд на даному етапі провадження не вправі розглядати ті питання, які суд повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
		Крім того, ст. 422-1 КПК України визначений порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. 
		Аналіз зазначеної норми кримінального процесуального закону свідчить про те, що апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення, оскільки має право витребувати із суду першої інстанції лише оскаржувану ухвалу та відповідне клопотання сторони обвинувачення. 
		Отже, суд апеляційної інстанції не перевіряє доводи сторони захисту щодо винуватості обвинуваченої ОСОБА_6 до інкримінованих їй злочинів, оскільки це є завданням судового розгляду, за результатами проведення якого суд першої інстанції має оцінити докази та ухвалити відповідне судове рішення.
		Доводи з приводу того, що обвинувачена ОСОБА_6 раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, має стійкі соціальні зв`язки, має позитивну характеристику з СІЗО, в неї вилучені паспорт громадянина України та закордонний паспорт, на даний час не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення. 
		Доводи щодо незаконного затримання обвинуваченої ОСОБА_6 можуть бути предметом оскарження в порядку ст. 206 КПК України, а також можуть бути предметом розгляду в подальшому, зокрема при оцінці доказів, отриманих під час затримання обвинуваченої.
		Щодо доводів про незадовільний стан здоров`я обвинуваченої та наявності в неї відповідних діагнозів, то колегія суддів зазначає, що доказів, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченої ОСОБА_6 в умовах слідчого ізолятору, зокрема, відповідної довідки з медичної частини СІЗО, матеріали кримінального провадження не містять. 
		Натомість матеріали кримінального провадження містять відповідь начальника філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» щодо виконання ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2024 року, згідно якої стан здоров`я ОСОБА_6 задовільний, перебувати в умовах слідчого ізолятору остання може (а.с. 169-170).
		Також колегія суддів критично ставиться до посилання сторони захисту на те, що для ОСОБА_6 її сином було вийнято квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , де обвинувачена буде мешкати на період проведення судового розгляду справи, оскільки матеріали кримінального провадження не містять відповідних доказів, які б підтверджували такий факт. 
		При цьому, в матеріалах кримінального провадження міститься єдиний договір оренди квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , де останній день терміну дії даного договору вказаний 10 серпня 2022 року (а.с. 45 зворотної сторони  46). 
		Тобто, із вищевикладеного випливає, що єдине та останнє відоме місце проживання обвинуваченої ОСОБА_6 розташоване на тимчасово окупованій території та інших відомостей, які б свідчили про наявність в неї місця проживання в м. Запоріжжі або на іншій підконтрольній Україні території, матеріали кримінального провадження не містять. 
		Крім того, при вирішенні питання про продовження застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує і положення ч. 6 ст. 176 КПК України, які передбачають, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тільки тримання під вартою.
		Отже, враховуючи доведеність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України у даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України до обвинуваченої ОСОБА_6 на даний час може бути застосований тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Всі інші доводи апеляційної скарги були досліджені судом при вирішенні питання про продовження обвинуваченій строку запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.
		З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
		На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 1 травня 2024 року, якою продовжено застосування відносно ОСОБА_6 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 111-1 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 червня 2024 року включно, залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді:
		ОСОБА_2          ОСОБА_3              ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...