Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/8338/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2024.
Дата набрання законної сили: 03.06.2024
Номер судового провадження: 61-198ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		03 червня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 183/8338/21
		провадження № 61-198сво24
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Новомосковська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року в складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Максюти Ж. І.,
		 
		Історія справи
		Короткий зміст позову
		 
		У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Новомосковської РДА, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, про визнання права на земельну частку (пай).
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року у складі судді: Майної Г. Є., позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на отримання земельної частки (паю) розміром 3,67 умовних кадастрових гектар вартістю 12 849,00 грн із земель колишнього Агровиробничого об`єднання пайовиків «Самарське» (пізніше - Сільськогосподарський виробничий кооператив «Самарський»), що знаходиться на території Василівської сільської ради (Губиниська об`єднана територіальна громада) Новомосковського району Дніпропетровської області. Судові витрати віднесено на рахунок позивача.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		У жовтні 2023 року керівник Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року, в якій просив скасувати заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
		 
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року повернуто керівнику Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області апеляційну скаргу на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року як передчасно подану та роз`яснено, що заочне рішення може бути переглянуте судом першої інстанції за письмовою заявою у відповідності з вимогами статей 280-289 ЦПК України і тільки у разі залишення судом першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення без задоволення воно може бути оскаржене в загальному порядку згідно частини четвертої статті 287 ЦПК України.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
		апеляційна скарга керівника Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача - Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, подана із порушенням вимог частини четвертої статті 287 ЦПК України. Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження заочного рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Керівник Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача - Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області не звертався до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення згідно порядку встановленого положеннями статей 280-289 ЦПК України. У зв`язку з чим апеляційна скарга керівника Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача - Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області підлягає поверненню апелянту, як передчасно подана.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		03 січня 2024 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, в якій просить:
		скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду;
		направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		прокурор є спеціальним суб`єктом, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та який у виключному випадку набуває статусу позивача, а набуття прокурором статусу відповідача нормами ЦПК України не передбачено;
		процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача, і це є лише його правом. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19), від 07 вересня 2022 року у справі № 294/1347/17 (провадження № 61-4584св22);
		аналогічні висновки викладено також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 193/150/22 від 15 листопада 2023 року та у справі № 178/2078/21 від 20 вересня 2023 року, якими задоволено касаційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури та зазначено, що на прокурора, як суб`єкта, який не приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не поширюються вимоги щодо особливого порядку оскарження заочних рішень;
		за висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 22 липня 2020 року у справі №760/13894/14 оскільки особою подано апеляційну скаргу в інтересах неповнолітньої, яка є особою, що не брала участі у цій справі, то відповідно до процесуального закону перегляд заочного рішення в апеляційному порядку має провадитися у загальному порядку;
		відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України, апеляційний суд не врахував, що Новомосковська окружна прокуратура не брала участі та не була стороною у справі, тому не могла оскаржити заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/8338/21 в порядку, передбаченому частиною першою статті 284 ЦПК України.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		15 березня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року: у задоволенні клопотання заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про розгляд справи за участю представника Офісу Генерального прокурора відмовлено; справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 12 лютого 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2024 року передано справу № 183/8338/21 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2024 року мотивована тим, що:
		у справі, що переглядається, керівник Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року. Апеляційний суд повернув керівнику Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області апеляційну скаргу на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року як передчасно подану та роз`яснив, що заочне рішення може бути переглянуте судом першої інстанції за письмовою заявою у відповідності з вимогами статей 280-289 ЦПК України і тільки у разі залишення судом першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення без задоволення воно може бути оскаржене в загальному порядку згідно частини четвертої статті 287 ЦПК України. Питання, яке належить вирішити у цій справі, полягає в тому чи допускається апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах відповідача без подання заяви про перегляд заочного рішення?
		аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що в практиці Касаційного цивільного суду сформувалося два підходи щодо застосування статей 284, 287 ЦПК України: (а) допускається апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах відповідача без подання заяви про перегляд заочного рішення. (б) апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах відповідача без подання заяви про перегляд заочного рішення не допускається. 
		касаційний суд акцентує, що вказані приклади судової практики Касаційного цивільного суду підтверджують наявність по суті двох взаємовиключних підходів до тлумачення та застосування статей 284, 287 ЦПК України. Навряд чи таке застосування статей 284, 287 ЦПК України дозволяє зробити вирішення справи прогнозованим; 
		тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Вказаний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/13894/14. Процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача, і це є лише його персоніфікованим правом. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі №462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19);
		у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 56 ЦПК України). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду;
		обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що:
		у визначених законом випадках прокурор може за своєю ініціативою в інтересах держави в особі відповідача вступити у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, зокрема, після ухвалення рішення судом першої інстанції;
		прокурор має процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, тобто, процесуальні права та обов`язки відповідача;
		ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу може подати відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення;
		у випадку ухвалення судом першої інстанції рішення прокурор може подати в інтересах держави в особі відповідача апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, оскільки таке право належить відповідачу за змістом частини першої статті 352 ЦПК України;
		у випадку ухвалення судом першої інстанції заочного рішення прокурор може подати в інтересах держави в особі відповідача заяву про перегляд заочного рішення, оскільки таке право належить відповідачу за змістом частини першої статті 284 ЦПК України;
		лише після залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, прокурор може подати в інтересах держави в особі відповідача апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції;
		з урахуванням викладеного, касаційний суд вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування статей 284, 287 ЦПК України, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 193/150/22 (провадження № 61-11926св23) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року у справі № 178/2078/21 (провадження № 61-8090св23), про те, що: «оскільки прокурор подав апеляційну скаргу як особа, яка участі у справі не брала, то перегляд заочного рішення має проводитися апеляційним судом у загальному порядку», та зробити висновок про те, що: «у визначених законом випадках прокурор може за своєю ініціативою в інтересах держави в особі відповідача вступити у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, зокрема, після ухвалення рішення судом першої інстанції; прокурор має процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої він діє, тобто, процесуальні права та обов`язки відповідача; ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу може подати відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення; увипадку ухвалення судом першої інстанції рішення прокурор може подати в інтересах держави в особі відповідача апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, оскільки таке право належить відповідачу за змістом частини першої статті 352 ЦПК України; у випадку ухвалення судом першої інстанції заочного рішення прокурор може подати в інтересах держави в особі відповідача заяву про перегляд заочного рішення, оскільки таке право належить відповідачу за змістом частини першої статті 284 ЦПК України; лише після залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, прокурор може подати в інтересах держави в особі відповідача апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції».
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2024 року прийнято та призначено до розгляду справу № 183/8338/21.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Щодо відступу
		 
		 
		Питання, яке належить вирішити у цій справі, полягає в тому чи допускається апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах держави в особі відповідача без подання заяви про перегляд заочного рішення?
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		 
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (частина перша статті 284 ЦПК України).
		 
		У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).
		 
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).
		 
		Глава 8 «Заочний розгляд справи» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
		 
		У частинах другій та третій статті 288 ЦПК України передбачено, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
		 
		У частині другій статті 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
		 
		Згідно з частиною першою, четвертою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		 
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
		 
		Тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/13894/14.
		 
		Процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача, і це є лише його персоніфікованим правом. 
		 
		Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі №462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19).
		 
		У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Згідно з пунктом третім частини першої статті 131-1 Конституції, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		 
		Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частини перша, третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
		 
		У частині шостій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.
		 
		У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 56 ЦПК України).
		 
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
		 
		ЄСПЛ зазначав, що одна лише участь («активна» чи «пасивна») прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі Martinie v. France, application no. 58675/00, 12.04.2006, § 53,). Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі Kress v. France, application no. 39594/98, 07.06.2001, § 81; рішення у справі F.W. v. France, application no. 61517/00, 31.03.2005, § 27). 
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 (провадження № 11-609апп18) зазначено, що:
		«у Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи. Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13 липня 2005 року, у Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права» наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом. Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2012 року, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації). З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень».
		 
		Обміркувавши викладене та підстави передання справи на розгляд Об`єднаної палати касаційний суд зауважує, що:
		участь прокурора в судовому процесі повинна бути виправданою та лише з підстав, передбачених законом;
		представництво інтересів прокурором в цивільному судочинстві слід відрізняти від інституту представництва, тому прокурор не може розглядатися як представник в контексті ситуації, яка описана у запиті, а виступає самостійним суб`єктом та діє на підставі статей 56-57 ЦПК України;
		у межах підстави участі прокурора у некримінальних провадженнях необхідно розрізняє дві складові: об`єктивну складову, що полягає у наявності порушення законних інтересів держави або загрози порушення інтересів держави, і суб`єктну складову, що передбачає відсутність суб`єкта владних повноважень, який має законодавчо визначену компетенцію подати відповідний позов;
		у визначених законом випадках прокурор може за своєю ініціативою в інтересах держави в інтересах відповідача вступити у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, зокрема, після ухвалення рішення судом першої інстанції;
		ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу може подати відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення;
		саме бездіяльність відповідача (неподання відзиву, неявка у судове засідання, неподання заяви про перегляд заочного рішення) і свідчать у своїй сукупності про бездіяльність органу державної влади, на який законом покладено обов`язок представлення інтересів держави у відповідних правовідносинах, що становить собою суб`єктивну складову підстави участі прокурора в цивільному судочинстві. Зважаючи на зазначене прокурор не зобов`язаний подавати у цьому разі заяву про перегляд заочного рішення, однак він наділений правом апеляційного оскарження;
		ЦПК України не передбачає такої форми участі прокурора у цивільному судочинстві, як подача заяви про перегляд заочного рішення. Апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах держави в особі відповідача має відбуватися без попереднього подання заяви про перегляд заочного рішення до суду, що ухвалив таке рішення.
		 
		З урахуванням висновків, зроблених у цій постанові, Об`єднана палата відступає від висновку щодо застосування норм права (статей 284, 287 ЦПК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року у справі № 202/3829/16-ц (провадження № 61-1930св23), від 21 червня 2023 року у справі № 175/3593/20 (провадження № 61-2785св23), від 15 серпня 2023 року у справі № 178/2124/21 (провадження № 61-7811св23), про те, що: «апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах відповідача без подання заяви про перегляд заочного рішення не допускається», та робить висновок про те, що: «ЦПК України не передбачає такої форми участі прокурора у цивільному судочинстві, як подача заяви про перегляд заочного рішення. Апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах держави в особі відповідача має відбуватися без попереднього подання заяви про перегляд заочного рішення до суду, що ухвалив таке рішення».
		 
		Щодо суті касаційної скарги
		 
		У справі, що переглядається:
		у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Новомосковської РДА, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, про визнання права на земельну частку (пай);
		заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено;
		у жовтні 2023 року керівник Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року, в якій просив скасувати заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права;
		апеляційний суд повернув керівнику Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області апеляційну скаргу на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року, посилаючись на те, що керівник Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області не звертався із заявою про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року;
		апеляційний суд не врахував, що ЦПК України не передбачає такої форми участі прокурора у цивільному судочинстві, як подача заяви про перегляд заочного рішення;
		поза увагою апеляційного суду залишилось те, що апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах держави в особі відповідача має відбуватися без попереднього подання заяви про перегляд заочного рішення до суду, що ухвалив таке рішення.
		 
		За таких обставин, апеляційний суд зробив помилковий висновок про повернення апеляційної скарги. Тому оскаржену ухвалу апеляційного суду належить скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду - скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
		 
		Висновки про правильне застосування норм права
		 
		У постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).
		 
		На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду висловлює такі висновки про застосування норм права.
		 
		Участь прокурора в судовому процесі повинна бути виправданою та лише з підстав, передбачених законом.
		 
		Представництво інтересів прокурором в цивільному судочинстві слід відрізняти від інституту представництва, тому прокурор не може розглядатися як представник в контексті ситуації, яка описана у запиті, а виступає самостійним суб`єктом та діє на підставі статей 56-57 ЦПК України.
		 
		У межах підстави участі прокурора у некримінальних провадженнях необхідно розрізняє дві складові: об`єктивну складову, що полягає у наявності порушення законних інтересів держави або загрози порушення інтересів держави, і суб`єктну складову, що передбачає відсутність суб`єкта владних повноважень, який має законодавчо визначену компетенцію подати відповідний позов.
		 
		У визначених законом випадках прокурор може за своєю ініціативою в інтересах держави в інтересах відповідача вступити у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, зокрема, після ухвалення рішення судом першої інстанції.
		 
		ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу може подати відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		 
		Саме бездіяльність відповідача (неподання відзиву, неявка у судове засідання, неподання заяви про перегляд заочного рішення) і свідчать у своїй сукупності про бездіяльність органу державної влади, на який законом покладено обов`язок представлення інтересів держави у відповідних правовідносинах, що становить собою суб`єктивну складову підстави участі прокурора в цивільному судочинстві. Зважаючи на зазначене прокурор не зобов`язаний подавати у цьому разі заяву про перегляд заочного рішення, однак він наділений правом апеляційного оскарження.
		 
		ЦПК України не передбачає такої форми участі прокурора у цивільному судочинстві, як подача заяви про перегляд заочного рішення. Апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах держави в особі відповідача має відбуватися без попереднього подання заяви про перегляд заочного рішення до суду, що ухвалив таке рішення.
		 
		Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року втрачає законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                              В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                              А. І. Грушицький 
		 
		Б. І. Гулько
		 
		Д. Д. Луспеник
		 
		Є. В. Синельников
		 
		І. М. Фаловська
		 
		                                               М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...