Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/23185/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 06.06.2024. Зареєстровано: 07.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2024.

Номер судового провадження: 2/759/970/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  М. КИЄВА   
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		ун. № 759/23185/23
		 
		пр. № 2/759/970/24
		28 травня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання договору та стягнення коштів,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		21.11.2023 р. ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому просить розірвати попередній договір від 14.11.2021 р. про укладення договору купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М., зареєстрований в реєстрі за №27, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 318303,00 грн., 3% річних у розмірі 20720,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 120260,19 грн. а також понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог вказує на укладення між сторонами попереднього договору купівлі-продажу за умовами якого відповідач у строк до 30.07.2021 р. зобов`язувався передати у власність позивача, з укладенням договору купівлі-продажу, квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 21.2 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1118 га., кадастровий номер якої 3222486200:03:007:0304, що знаходиться в селі Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області. На виконання умов попереднього договору ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_1 передоплату у вигляді авансу у розмірі 318303,00 грн., що на день укладення договору еквівалентно 11307 доларів США. На день звернення із позовом до суду договір купівлі-продажу між сторонами не укладено, багатоквартирний житловий будинок на земельній ділянці не побудований та не введений в експлуатацію. Таким чином, відповідач не виконав свої зобов`язань за попереднім договором від 14.01.2021 р. про укладення договору купівлі-продажу квартири. Внаслідок неповернення грошових коштів за договором, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2023 року провадження у справі відкрито, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		20.01.2024 р. адвокатом Журавльовим О.М., який представляє інтереси відповідача, надіслано до суду відзив у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі. Вказує на існування кримінального провадження у якому ОСОБА_2 є потерпілим, оскільки від його імені підписувались інвестиційні договори по довіреності в тому обсязі, про який він не знав, відтак грошові кошти за попереднім договором він не отримував. Відповідач не ухилявся від укладення основного договору купівлі-продажу, будь-які докази щодо ухилення у матеріалах справи відсутні. Окрім того, умовами попереднього договору не передбачено обов`язку відповідача повернути кошти, сплачені на підставі договору саме 31.08.2021 р. Позивачем не надано доказів на пред`явлення вимоги про повернення грошових коштів за договором від 14.01.2021 р., а тому його права не є порушені.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить наступного висновку.
		І. Фактичні обставини встановлені судом.
		Встановлено, що 14.01.2021 р. між ОСОБА_3 , який діє від імені ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М., зареєстрований в реєстрі за №27.
		Згідно п. 1 цього договору, у строк до 30.07.2021 року продавець зобов`язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 21,2 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1118 га., кадастровий номер якої 3222486200:03:007:0304, що знаходиться в АДРЕСА_5 та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання, водовідведення та електроенергії), у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.
		Згідно п. 3 договору, продавець зобов`язується збудувати на земельній ділянці площею 0,1118 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:007:0304, що знаходиться в АДРЕСА_5 багатоквартирний житловий будинок до 30.07.2021 року, в якому буде розташовуватись вищезазначена квартира. 
		Згідно п. 4 договору, при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передав, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу у розмірі 318303,00 грн., що на день укладення договору еквівалентно 11307 доларів США.
		Згідно п. 5, сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об`єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього всю суму авансового платежу протягом одного місяця.
		Згідно п. 12, цей договір діє до моменту укладення основного договору.
		Право власності на квартиру, що є предметом попереднього договору 14.01.2021 р. не зареєстровано, що підтверджується інформаційною довідкою з реєстру прав власності на нерухоме майно №353114090. 
		Відомості про квартиру з такою адресою відсутні у реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою №353114123.
		Вказана квартира не зареєстрована на праві власності за відповідачем, що що підтверджується інформаційною довідкою №345790670.
		Як вбачається з опису вкладення у цінний лист 29.09.2023 р. відповідачу ОСОБА_2 позивачем направлено лист з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 318303,00 грн., сплачені у вигляді авансу при укладенні попереднього договору купівлі-продажу квартири від 14.01.2021 р. та розірвати за згодою сторін попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири від 14.01.2021 р., посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М., зареєстрований в реєстрі за №27.
		Згідно трекінгу «Укрпошта» №306507562053 відправлення вручено особисто отримувачу 13.10.2023 р. 
		ІІ. Застосовані норми права.
		Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Частинами 1 та 2 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
		Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. 
		Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).
		Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Положеннями частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до статей 525,526,527,530,624 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України; боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок; якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
		Згідно частини 1 статті 644 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
		В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до п. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
		Принцип належного виконання зобов`язання, визначений чинним законодавством України, полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
		Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
		Статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися.
		ІІІ. Оцінка суду.
		Суд вважає, що сторонами було узгоджено строк укладання основного договору купівлі - продажу до 30.07.2021 року, що підтверджується п. 12 попереднього договору, тобто після вказаної дати дія попереднього договору вважається припиненою. 
		Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
		З огляду на наведене, суд доходить висновку про припинення 30.07.2021 року попереднього договору купівлі-продажу від 14.01.2021 року, а відтак вимога про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири, укладеного 14.01.2021 року між ОСОБА_3 , який діє від імені ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М., є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню судом.
		Разом з тим, беручи до уваги наявні у справі докази та аналізуючи зміст попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.01.2021 р., вбачається порушення відповідачем ОСОБА_2 п. 1 умов договору щодо передачі у власність ОСОБА_1 з укладенням договору купівлі-продажу, квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 21,2 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1118 га., кадастровий номер якої 3222486200:03:007:0304, що знаходиться в АДРЕСА_5 та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання, водовідведення та електроенергії).
		Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
		Відповідач знав про порушення ним умов попереднього договору, оскільки будинок не було побудовано та не введено в експлуатацію, основний договір купівлі-продажу не укладено і починаючи з 30.07.2021 року мав повернути грошові кошти прийняті у вигляді авансу у розмірі 318303,00 грн., проте ним не було здійснено таких дій.
		Матеріалами справи доведено, що позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення сплачених грошових коштів за попереднім договором купівлі-продажу від 14.01.2021 р. у розмірі 318303,00 грн., що підтверджується описом вкладення цінного листа, рекомендованим повідомленням про вручення, що спростовує доводи відповідача про не пред`явлення позивачем належним чином вимоги про повернення грошових коштів за договором.
		Стороною відповідача не заперечуються обставини порушення умов попереднього договору та не вказуються поважних причин, за яких відповідач не виконував обов`язок щодо укладення основного договору.
		Суд відхиляє доводи сторони відповідача про наявність кримінального провадження у якому ОСОБА_2 є потерпілим, від його імені підписувались інвестиційні договори по довіреності в тому обсязі, про який він не знав, відтак грошові кошти за попереднім договором він не отримував, у зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження таких обставин.
		Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно достатті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
		Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». 
		Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги про стягнення грошових коштів з відповідача на користь позивача, суд вважає обгрунтованими, оскільки всупереч умовам попереднього договору від 14.01.2014 р. продавцем не повернуто покупцю одержану від нього суму авансу.
		Щодо підстав відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
		Велика Палата Верховного суду у Постанові №918/631/19 від 22.09.2020 р. визначила, що «аванс» (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося».
		Із зазначеного слідує, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
		З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку про те, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку домовленості про укладення основного договору. 
		І саме з цього моменту сума авансу набуває статусу «грошового зобов`язання» на яке можливо нарахувати 3% річних та збитки від інфляції за ст. 625 ЦКУ.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ст. 610 ЦК України.
		За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
		Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц (провадження N 14-241цс19) та N 646/14523/15-ц (провадження N 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі N 922/3095/18 (провадження N 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (провадження N 12-79гс19).
		У постанові від 07 квітня 2020 року у справі N 910/4590/19 (провадження N 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.
		Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
		Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі N 686/21962/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі N 161/12771/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі N 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі N 711/4010/13, від 23 червня 2020 року у справі N 536/1841/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі N 712/8916/17, від 22 вересня 2020 року у справі N 918/631/19, від 09 листопада 2021 року у справі N 320/5115/17.
		Враховуючи порушення відповідачем зобов`язання, що полягає у неповернені грошових коштів у вигляді авансу за укладеним між сторонами попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 20720,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 120260,19 грн. Проведений позивачем розрахунок, який перевірено судом, здійснено згідно вимог законодавства та відповідачем не спростований. 
		Щодо стягнення судових витрат.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Зважаючи на часткове задоволення позову по даній справі, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст. 627, 629, 526, 651 ЦК України, ст.ст. 6-13,18,19, 89,141,259,263,264,265,268,273,274,279, 354,355 ЦПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання договору та стягнення коштів, задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) грошові кошти у розмірі 318303,00 грн., 3% річних у розмірі 20720,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 120260,19 грн.
		Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 4592,85 грн.
		У задоволенні решти вимог - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
		 
		Суддя І.Ю. Єросова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...