Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/12894/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 06.06.2024. Зареєстровано: 07.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2024.
Дата набрання законної сили: 06.06.2024
Номер судового провадження: 11-кп/4805/429/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023060400003436

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційнийсуд 
		 
		Справа №296/12894/23      Головуючий у 1-й інст.  ОСОБА_1  
		Номер провадження №11-кп/4805/429/24
		Категорія ч.2 ст.286 КК України Доповідач                 ОСОБА_2   
		    
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 червня 2024 року Житомирський апеляційний суд 
		в складі: головуючого     ОСОБА_2 ,
		суддів:     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		з участю: секретаря     ОСОБА_5 , 
		прокурора     ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого     ОСОБА_7 ,
		захисника     ОСОБА_8 ,
		потерпілої     ОСОБА_9 ,,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12023060400003436 за апеляційною скаргою прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 30 січня 2024 року, яким 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Бердичів, Житомирської області, громадянина України, працюючого на посаді доцента кафедри інженерії програмного забезпечення ДУ «Житомирська політехніка», з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		 
		визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
		На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Іспитовий строк ОСОБА_7 встановлено рахувати з моменту проголошення вироку.
		Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, застосований до ОСОБА_7 - скасовано.
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 7408 (сім тисяч чотириста вісім) грн. 70 коп.
		Вирішено питання щодо речових доказів, -
		 
		                в с т а н о в и в:
		 
		За обставин встановлених судом та зазначених у вироку, ОСОБА_7 10.11.2023 близько 19 години 20 хвилин в задовільних умовах дорожнього руху та в умовах достатньої видимості керував технічно справним автомобілем Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався ним по проїзній частині вулиці Гоголівської в м. Житомирі зі сторони вулиці Східної в напрямку вулиці Академіка Векслера. 
		Рухаючись у вказаний день, час та за вказаних обставин зазначеним транспортним засобом по проїзній частині вказаної вулиці, наближаючись до перехрестя вулиць Гоголівської та Добровольчих Батальйонів в м. Житомирі, водій ОСОБА_7 в порушення вимог пунктів 2.3.б), 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не враховував дорожню обстановку та не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу, а в разі потреби не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, для якого була створена небезпека, внаслідок чого передньою лівою частиною керованого ним автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , яка переходила проїзну частину вулиці Гоголівської в межах нерегульованого пішохідного переходу, що розташовується поблизу кафе «Шашличний двір» за адресою: АДРЕСА_3 , та позначений дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід і горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР України, зліва на право відносно напрямку руху транспортного засобу.
		Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми тіла у вигляді: лінійного перелому правої скроневої кістки з переходом на основу черепа, лінійного перелому дуги правої виличної кістки з розповсюдженням на стінки основної пазухи, крововиливів під тверду та м`яку мозкові оболонки з просякненням в речовину та утворенням детриту обох скроневих долей, крововиливів в шлуночки головного мозку, переломів 4-7-го ребер праворуч, перелому грудини, переломів велико- та малогомілкової кісток праворуч, перелому присереднього надвиростка правої стегнової кістки, відламкового перелому лобкової та сідничної кісток праворуч та лінійного перелому лобкової кістки ліворуч, черезвертлюгового перелому лівої стегнової кістки, крововиливів в м`які тканини голови, задньої поверхні тіла та зв`язковий апарат внутрішніх органів, множинних синців та саден тіла, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і знаходяться в прямому причинному зв`язку з її смертю, що настала цього ж дня в КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради.
		Порушення водієм ОСОБА_7 при керуванні ним транспортним засобом вимог пунктів 2.3.б), 12.3, 18.1 ПДР України знаходяться у причинному зв`язку зі створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
		Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		В апеляційнійскарзі прокурор ОСОБА_10 , не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, установлених судом, кваліфікації дій та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 , просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, в решті вирок залишити без змін. Вважає, що не призначаючи обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд першої інстанції не в повній мірі надав оцінку ступеню тяжкості кримінального правопорушення, невідворотним наслідкам та характеру порушень правил безпеки дорожнього руху. Звертає увагу, що ОСОБА_7 грубо порушив Правила дорожнього руху України, вчинивши дорожньо-транспортну пригоду на пішохідному переході, внаслідок чого потерпіла загинула. Зазначає, що позитивні відомості про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують покарання, не знижують суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення настільки, щоб досягти мети покарання можливо було без позбавлення права керування транспортними засобами. Вказує, що думка потерпілої має враховуватись у сукупності з іншими обставинами, а необхідність використання ОСОБА_7 транспортного засобу у повсякденному житті для можливого термінового перевезення дитини-інваліда до лікарні та відсутність посвідчення водія у дружини, не може бути достатньою підставою для незастосування додаткового покарання. 
		Представник потерпілої ОСОБА_9  адвокат ОСОБА_12 , будучи належним чином повідомленим про час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явився. 08.04.2024 на електронну адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
		Заслухавши доповідача, доводи прокурора в підтримання апеляційної скарги, пояснення потерпілої, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		За таких обставин, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та ніким з можливих апелянтів не оспорюється. Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.
		Вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується матеріалами кримінального провадження, які були перевірені судом першої інстанції та яким була надана належна правова оцінка.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		При призначенні покарання судом першої інстанції враховано характер і ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, характер та ступінь суспільної небезпечності злочину, який скоєного кримінального правопорушення, який за формою вини є необережним, обставини за яких вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_7 грубо порушив вимоги правил безпеки дорожнього руху та те, що протиправні дії обвинуваченого призвели до тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_11 , висновок органу пробації про низький рівень ризику вчинення повторного правопорушення та низький рівень небезпеки для суспільства, думку потерпілої, яка просила суворо не карати обвинуваченого і призначити покарання без ізоляції від суспільства, та не позбавляти ОСОБА_7 права керування транспортними засобами, оскільки він має дитину-інваліда. 
		Так, судом враховано, що обвинувачений  ОСОБА_7 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, одна дитина з інвалідністю, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має багато відзнак, подяк, відшкодував збиткипотерпілій, раніше не судимий.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом першої інстанції не встановлено.
		Враховуючи наведене, дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, суд першої інстанції вважав за доцільне обрати обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами та дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
		З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з призначеним судом першої інстанції основним покаранням обвинуваченому ОСОБА_7 та вважає, що воно буде достатнім для перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, з урахуванням пом`якшуючих обставини та даних про особу обвинуваченого.
		Крім того, основне покарання, яке призначено обвинуваченому судом першої інстанції, прокурором не оспорюється.
		Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись із незастосуванням судом першої інстанції додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання  позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Наведене свідчить про те, що рішення суду щодо застосування чи не застосування додаткового покарання повинно бути належним чином мотивовано у вироку. 
		Позитивні дані про особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують покарання, за встановлених фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, не знижують суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення настільки, щоб досягти мети покарання можливо було без позбавлення права керування транспортними засобами, такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 01.11.2023 року по справі №341/835/19. 
		Проте,зі змістуоскаржуваного вирокувбачається,що судпершої інстанціїне застосувавдодаткове покаранняз урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення та характеру допущених обвинуваченим порушень вимог Правил дорожнього руху, ставлення ОСОБА_7 до вчиненого та його поведінку після дорожньо-транспортної пригоди, а також використання ним транспортного засобу у повсякденному житті, оскільки останній має на утриманні дитину-інваліда, а дружина обвинуваченого не має права керування транспортними засобами.
		За таких обставин, враховуючи позицію Верховного Суду в аналогічних справа та наслідки вчиненого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора щодо необхідності застосування додаткового покарання до обвинуваченого у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
		Так, згідно матеріалів кримінального провадження, дана дорожньо-транспортна пригода сталася у зв`язку із грубим порушенням обвинуваченим ОСОБА_7 вимог пунктів 2.3.б, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, а саме  проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не враховував дорожню обстановку та не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу, а в разі потреби не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, для якого була створена небезпека.
		Крім того, колегія суддів вважає, що думка потерпілої, яка просила не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами, у даному випадку не є визначальною, оскільки об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, є не тільки життя та здоров`я потерпілого, а ще і безпека дорожнього руху. Також колегія суддів враховує наслідки події, які є непоправними  смерть потерпілої та вважає за необхідне застосувати додаткове покарання до обвинуваченого у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
		Колегія суддів звертає увагу, що, виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Норми кримінального закону України наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави. 
		Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що не призначення обвинуваченому ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, тобто, судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а тому не призначення додаткового покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з наведених мотивів з ухваленням нового вироку у вказаній частині.
		Керуючись ст.ст. 404, 407, 420, 615 п.15 КПК України, апеляційний суд, -
		 
		у х в а л и в :
		 
		Апеляційну скаргу прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити.
		Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 30 січня 2024 року щодо  ОСОБА_7  в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок в цій частині.
		Призначити  ОСОБА_7  покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
		На підставі статті 75 КК України звільнити  ОСОБА_7 від відбування основного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК України.
		Визначити засудженому  ОСОБА_7 іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
		Покласти на засудженого  ОСОБА_7 на час іспитового строку обов`язки:
		- періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
		Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення. 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...