Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/7436/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.06.2024. Зареєстровано: 07.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2024.

Номер судового провадження: 2/448/11/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер: 466/7436/21 
		Провадження № 2/448/11/24
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		27.05.2024 м. Мостиська
		Мостиський районний суд Львівської області у складі:
		головуючої судді - Гіряк С.І.
		за участі секретарів судового засідання - Рушеляк Г.С., Тхір О.Т , Семен І.І. ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу 
		за первісним позовом:  ОСОБА_3  (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
		до
		відповідачки за первісним позовом:  ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за первісним позовом:
		Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (місцезнаходження: вул. Липинського, 11, м. Львів, 79058);
		предмет та підстави позову: про визначення місця проживання дитини,
		та
		за зустрічним позовом:  ОСОБА_4  (місце реєстрації: АДРЕСА_2 )
		до
		відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3  (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом: Мостиська міська рада Львівської області як орган опіки та піклування (місце знаходження: вул.Грушевського, 6, м.Мостиська, Яворівського району, Львівської області, індекс:81300) 
		вимоги позивача за зустрічним позовом: про визначення місця проживання дитини
		 
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом  ОСОБА_3 - не з`явився,
		представник позивача за первісним позовом - адвокат Васів Ю.М.,
		відповідач за первісним позовом - ОСОБА_4 ,
		представник відповідача за первісним позовом - адвокат Федькович Г.В.,
		представник третьої особи за первісним позовом - не з`явився,
		представник третьої особи за зустрічним позовом - Тарнавська О.П. ,
		 
		негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
		І. Виклад позиції позивачки та заперечень відповідача
		1. Вказана цивільна справа ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 09.09.2021 згідно ст.31 ЦПК України передана за підсудністю на розгляд до Мостиського районного суду Львівської області та надійшла до суду після належного дооформлення 26.11.2021. 
		2. Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою фактичного місця проживання позивача: АДРЕСА_3 із безперешкодним альтернативним місцем проживання за місцем реєстрації батька ОСОБА_3 та його малолітнього сина ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4 та стягнути з відповідачки на свою користь судові витрати.
		В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 22.07.2006 між сторонами був укладений шлюб в відділі реєстрації Гостинцівської сільської ради Мостиського р-ну Львівської області, відкрите позовне провадження в справі про розірвання шлюбу. Від спільного шлюбу з відповідачкою мають малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Реєстрація малолітнього за згодою подружжя була визначена за адресою реєстрації батька: АДРЕСА_5 , а фактичне місце проживання сім?ї (з моменту укладення шлюбу) разом із малолітнім сином було за адресою: АДРЕСА_3 . 
		Вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов?язків з тим з них, хто проживає окремо від дитини, відповідачка не згідна на підписання такого договору.
		Зазначає, що малолітній син проживає з дружиною, яка самовільно забрала дитину з місця їх фактичного проживання і завезла до своїх батьків за місцем її реєстрації. Останній місяць він не міг відвідувати сина, так як дружина вводила його в оману щодо інформації перебування її з малолітнім сином. Коли він приїхав до сина по місцю реєстрації відповідачки, то сина вдома не було, дружина вирішила переховувати сина. Спілкування по мобільному телефону з сином відбувається кожного дня по 3-5 хвилин. Коли на зауваження дружині, про те що позивач є батьком і має рівні права на виховання та спілкування з сином, вона починає агресивно себе поводити, кричати нецензурними слова і ображати його, і тоді він з сином втрачає зв?язок до тижня часу. З останньої зустрічі, коли він мав змогу побачити свою дитину, дружина не надала змоги взяти сина на руки, погратися з ним, в дитини почалася істерика. У такий спосіб, на його думку, дружина відчужує дитину від батька і тим самим травмує психологічний стан дитини.
		Зазначає, що після того, як дружина пішла від нього і забрала сина, він добровільно надавав і надає матеріальну допомогу відповідачу на утримання сина, але не приймає участі у його вихованні так, як дружина не надає згоду та переховує дитину від нього.
		Вказує, що 30.07.2021 подав заяву в орган опіки і піклування за місцем фактичного проживання про усунення перешкод у спілкуванні зі своїм сином. Вважає, що в інтересах сина йому краще буде постійно проживати саме з ним, а не матір?ю, бо з дитинства він виховує його та піклується про нього, постійно слідкує за станом здоров?я дитини, його розвитком, у нього із сином є психологічний контакт, прив?язаність один до одного. Зі згоди моєї мами, як власниці квартири, ОСОБА_7 , він проживає у комфортабельній однокімнатній квартирі на четвертому поверсі п?ятиповерхового будинку з сучасним ремонтом та обладнанням, загальною площею 40 кв.м, де створені всі умови для проживання, виховання та утримання дитини. В цій квартирі також обладнане місце для дитини, щоб могла мати здоровий сон, навчатися, гратися. Місце облаштоване всім необхідним для дитини відповідного віку.
		Вказує, що має стабільну роботу, самостійний дохід і місце проживання у великому перспективному місті Львові. Спиртними напоями не зловживає, за місцем роботи і проживанням характеризується позитивно, добре відноситься до сина. Поряд з будинком знаходиться ясла-садочок компенсуючого типу № 31 , який син відвідував, неподалік, через квартал, розташована лікарня, де син має підписану декларацію з педіатром та отримує первинну медичну допомогу, відразу біля будинку є дитячі майданчики, спортивна школа, гуртки, школа, басейн, магазини, дитячі кімнати, цирк, театри і багато інших розважальних закладів для всебічного розвитку дитини і проживання. 
		Поведінка відповідачки до нього та дитини характеризується агресією, неповагою та грубістю. Вона емоційна, неврівноважена та схильна до психологічних та фізичних образ по відношенню до них. За час спільного проживання, відповідачка неналежним чином відносилася до сімейного побуту та приготування поживної їжі, вдома був постійний безлад, антисанітарія, сварки, які провокувала дружина.
		Просить суд, при вирішенні питання про визначення місця проживання малолітнього сина врахувати і той факт, що відповідачка не має самостійного доходу, місця проживання у м. Львові, син перестав відвідувати садок. Оскільки, дружина не має стабільного доходу, тому вважає, що вона неспроможна орендувати чисту, доглянуту квартиру великої площі і з часом просто завезе дитину до своєї мами у с. Арламівська Воля (за місцем своєї реєстрації), де дитина не буде мати можливості отримати належні умови свого розвитку до яких він звик, проживаючи у місті Львові. Вважає, що для малолітнього сина краще залишити йому умови проживання ті, до яких він звик з народження, бо будь-яка зміна побутової обстановки може викликати у дитини певний дискомфорт та невеликий дитячий психологічний стрес. Хоче дати дитині освіту і добробут, сину буде краще з ним.
		Відповідачка не може дати дитині ні належного виховання та розвитку, ні матеріального забезпечення. Вказує, що не має наміру перешкоджати відповідачці в здійсненні її прав та обов?язків щодо спільної дитини.
		3. 14.01.2022 відповідачка ОСОБА_4  подала зустрічну позовну заяву, в якій просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 разом з нею за адресою її фактичного місця проживання позивача: АДРЕСА_7 , судові витрати покласти на відповідача за зустрічним позовом.
		Зустрічну позовну заяву обґрунтовує тим, що в найкращих інтересах малолітнього ОСОБА_6 є проживання разом з матір?ю, а не батьком, що зумовлено насильницькою поведінкою останнього. ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір?ю ОСОБА_7 , яка теж неодноразово вчиняла насильство щодо неї та сина. Так, вона з сином потерпає від домашнього насильства з їх сторони протягом тривалого часу. Зокрема, вони вчиняли щодо них насильство - фізичне: її колишній чоловік бив її, відштовхував сина; свекруха також штовхала ОСОБА_6 ; психологічне: ображають, принижують, погрожують, залякують, нецензурно лаються, це все відбувається в присутності дитини, а також щодо самої дитини, навіть коли вони проживають окремо і вони приходять до дитини; економічне: виганяли з дому; колишній чоловік не давав доступу до їх спільних коштів та відмовлявся годувати сина, поки вона на роботі, а свекруха викрала її документи; сексуальне: вона бачила, як колишній чоловік був без нижньої білизни при малолітньому Захарію.
		Вказує, що насильство з боку ОСОБА_3 щодо неї та сина підтверджується терміновими заборонними приписами від 08.04.2021 та 03.06.2021, Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 03.06.2021 (справа № 466/3905/21), Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23.06.2021 про видачу обмежувального припису, залишеного без змін Постановою Львівського апеляційного суду від 02.12.2021 (справа № 466/5578/21).
		Зазначає, що найбільше хвилюється за сина, який був змушений спостерігати постійне насильство щодо неї та сам страждав від поведінки батька і бабусі. Зокрема, ОСОБА_3 відштовхував сина від себе, коли той хотів з ним погратися, кричав, лаявся, зганяв на ньому злість, принижував та обзивав дитину словами «скотина», «дибіл», казав йому «відмахайся від мене». Вони з тодішнім чоловіком та дитиною спали на одному ліжку, і коли у хлопчика був неспокійний сон, ОСОБА_3 зривався і кричав на сплячу дитину: «Шо ти копаєшся!? », чим дуже його травмував. Одного разу, у кімнаті, де був її чоловік і син, побачила, що ОСОБА_3 лежить на ліжку без нижньої білизни, а ОСОБА_6 грається, стрибає навколо нього. ЇЇ це обурило, однак ОСОБА_3 спокійно відповів, «Я в своїй хаті, шо хочу то і роблю», «В нього є таке саме, як в мене». Зауважує, що її колишній чоловік не має жодної поваги до сім?ї, вона бачила у нього на телефоні переписки з чоловіками, яким він надсилав свої оголені фотографії, домовлявся про зустріч. На це ОСОБА_3 знову відповідав їй агресією. Вони з сином також потерпали від економічного насильства з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Коли народився ОСОБА_6, вона не могла працювати через необхідність догляду за дитиною. Тодішній чоловік та свекруха звинувачували її в цьому, принижували, і почали погрожувати вигнати разом з хлопчиком з дому. Коли вона розповідала свекрусі про насильницьку поведінку її сина, та відповідала: «Мовчи і терпи. Маєш умови, маєш хату. А як не подобається щось - забирайся звідси на всі чотири сторони».
		Зазначає, що коли була вагітною багато працювала вдома: робила і продавала закрутки, вишивала на продаж картини бісером, 40 000 грн, які вона зібрала за той час, її тодішній чоловік згодом доклав до свого банківського рахунку, з того часу вона грошей не бачила. Коли після народження ОСОБА_6 їй потрібно було піти на огляд до гінеколога, ОСОБА_3 відмовився дати гроші. Також він не давав їй грошей на прийом до стоматолога, на зимові чоботи. При цьому, казав, що віддав зароблені нею гроші «на благодійність», і стверджував що її грошей не має. Загалом, у них були спільно зароблені 200 000 грн. на банківському рахунку, до яких ОСОБА_3 також її не допускає (щомісяця знімаючи відсотки та витрачаючи їх на себе). Коли вона сказала, що хоче розірвати шлюб і поділити їх кошти навпіл, той показав на дитину і сказав « Во маєш свій маєток - забирай його і йди», таким чином, намагаючись обміняти сина на гроші. Після того, як син пішов у дитсадок, їй було важко знайти роботу. При цьому, позивач звинувачував її в тому, що вона не працює та цинічно і принизливо висловлювався: «Іди де хочеш, чим хочеш заробляй, хоч жіночим органом».
		ОСОБА_3 відмовлявся надавати кошти на потреби сина, не купував йому найнеобхіднішого, їй доводилося просити трохи грошей на продукти, кросівки дитині, одяг, щоб взяти костюм на прокат на свято у садочку. Він не дослухався до її слів, казав щоб дитина не йшла на свято. Коли вона вийшла на роботу ( ОСОБА_3 у той час не працював), просила чоловіка погодувати сина, поки її не було вдома. ОСОБА_3 жодного разу не вдалося погодувати дитину: хлопчик щоразу рвав, це відбувалося через крики батька. Коли вона пояснювала чоловікові, що син його боїться, бо той на нього кричить, ОСОБА_3 кричав і до неї. Одного разу говорила із ОСОБА_6 по телефону, син повідомив, що голодний, попросив тата їсти, на що позивач розкричався і син сказав, що вже не голодний. Позивач налаштовує сина проти неї, каже, що вона погана мама. Коли він пішов із ОСОБА_6 у МакДональдз говорив, що мама погано його годує вдома, якщо йому подобається така їжа. Поведінка ОСОБА_3 порушує нормальний розвиток дитини та руйнує його психологічне і фізичне здоров?я, вселяє в нього почуття страху і беззахисності, своїми діями травмував хлопчика, його негативний вплив на дитину може бути незворотнім.
		Зазначає, що 08.04.2021 ОСОБА_3 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, побив її (він часто зловживає алкоголем), йому здалося, що вона сфотографувала його п`яного, збираючи на нього компромат. Тодішній чоловік почав видирати в неї телефон, намагався його втопити у ванні. Він вдаряв її по обличчю і тілу, шарпав за одяг, повністю порвав домашній халат, погрожував фізичною розправою, нецензурно лаявся. Все це відбувалося при малолітньому ОСОБА_6 . Вона викликала поліцію і заховалася разом з сином у сусідки. Тодішній чоловік, розуміючи, що приїдуть працівники поліції, заховав каструлі з їжею з холодильника у комору, щоб показати їм, нібито вона погана дружина, нічого не готує їсти, після цього втік до своєї матері ОСОБА_7 . Працівники поліції поїхали до місця проживання ОСОБА_7 , яка не відкрила їм двері, та повернулися. Коли ОСОБА_3 прийшов, поліцейські склали на нього протокол про адміністративне правопорушення та винесли щодо нього терміновий заборонний припис на 9 діб. У приписі зазначено, що насильство відбувалося у присутності малолітньої дитини. Під час судового засідання у даній справі (№ 466/3905/21) колишній чоловік визнав свою вину та просив його суворо не карати. Шевченківський районний суд м. Львова своєю постановою від 3.06.2021 встановив винуватість ОСОБА_3 , однак звільнив його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Попри обіцянки змінитися, позивач продовжив вчиняти домашнє насильство щодо неї. Одразу після виходу за територію суду, він почав нецензурно лаятися на неї та ображати. Після цього випадку сім?я була взята на облік як така, що перебуває у складних життєвих обставинах у зв?язку з домашнім насильством. ОСОБА_3 телефонували з соціальних служб, він брехав, що піклується про сина і забезпечує його всім. Коли виявилося, що він обманює, на нього склали протокол з приводу невиконання обов?язків щодо виховання дитини (справа 17.06.2021 була закрита через недоліки протоколу).
		Крім цього, вона викликала поліцію 03.06.2021, коли чоловік вкотре виганяв її з дому. ОСОБА_3 зателефонував до своєї матері, яка приїхала і почала на неї кричати покинути квартиру. При цьому, син налякався крику, втік на кухню та закрився там. Крики свекрухи їй вдалося записати на диктофон телефону. Коли приїхали працівники поліції, ОСОБА_7 продовжила кричати, виривала у працівників поліції заяви, рвала їх, погрожувала, що мене заберуть «на Кульпарківську ». Працівники поліції склали протоколи про адміністративні правопорушення на її чоловіка та свекруху, а також винесли щодо них термінові заборонні приписи (строком на 9 діб щодо ОСОБА_7 та 3 доби щодо ОСОБА_3 ). Коли працівники поліції вийшли, вона побачила в сумочці свекрухи документи - свідоцтво про народження ОСОБА_6 та свідоцтво про шлюб, сказала свекрусі повернути і син також просив. ОСОБА_7 силою штовхнула дитину і почала на нього кричати, дитина налякалася. Потім ОСОБА_7 та ОСОБА_3 вибігли з квартири і втекли. Вона написала заяву в поліцію про викрадення ОСОБА_7 документів, їй довелося звернутися до психолога мобільної бригади протидії домашньому насиллю через насильство з боку чоловіка та свекрухи. Відповідно до довідки від психолога наявна психологічна травма внаслідок вчинення домашнього насилля над ОСОБА_4 . Також у довідці йдеться про виражені ознаки негативного впливу вчинення домашнього насилля над нею та сином, про тривалий стан стресу. Вона хотіла, щоб син ОСОБА_6 також пішов на консультацію до психолога, однак її чоловік не давав на це згоди. При цьому ОСОБА_3 намагається зробити винною її. Вона звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису, оскільки вжиті раніше поліцією та судом заходи не принесли очікуваного результату. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23.06.2021 було видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_3 строком на 1 місяць (справа № 466/5578/21). Цим приписом на ОСОБА_3 було покладено такі обов?язки: заборонено протягом 1 місяця перебувати у місці спільного проживання з постраждалими особами ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 ; заборонено ОСОБА_3 протягом 1 місяця наближатися на відстань менше 200 м до місця проживання постраждалих осіб: ОСОБА_4 , а також ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_3 оскаржив винесений щодо нього обмежувальний припис, однак Львівський апеляційний суд у своєю Постановою від 02.12.2021 залишив його скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Через те, що насильство ОСОБА_3 не припинялося, 17.07.2021 була змушена піти з дому разом з сином. Більш того, мати позивача ОСОБА_7 висилала їй лист з вимогою негайно звільнити квартиру за адресою АДРЕСА_3 . Протягом певного часу вона проживала у знайомих, а згодом у своєї матері за адресою: с. Арламівська Воля. Вона не вводить його в оману щодо місця перебування сина і не переховує хлопчика, позивач знає, де проживає ОСОБА_6 та має можливість з ним бачитися, однак серйозно цим зловживає. 
		Вказує, що 08.08.2021 ОСОБА_3 вкотре вчинив щодо неї домашнє насильство у присутності малолітнього сина. У той день вона дала ОСОБА_3 можливість провести час з дитиною. Однак, близько 20:00 год. приїхала, щоб забрати дитину, він ображав і обзивав її, погрожував забрати дитину. Все це відбувалося при малолітньому синові, який дуже перелякався, став знервованим, довго не міг заспокоїтися. Вона звернулася із заявою до поліції, у якій просила притягнути ОСОБА_3 до відповідальності за насильство щодо неї та дитини. Окрім цього, подала позовну заяву до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, рішення по якій набрало законної сили. Водночас, ОСОБА_3 звернувся в поліцію з неправдивим зверненням про те, нібито вона вчиняла щодо нього та сина психологічне насильство в період часу з 01.08.2021 по 17.08.2021. Основні аргументи заяви ОСОБА_3 стосуються його претензій та незгоди з тим, як вона доглядає та виховує дитину, а також того, що вона нібито чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином. Жодних доказів того, що вона допускала щодо сина словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, чи інші діяння, які викликали у нього побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди його психічному здоров?ю ОСОБА_3 не надав. Справа було передано до Шевченківського районного суду м. Львова. 23.09.2021 провадження було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю у її діях події та складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_3 оскаржив постанову суду в апеляційному порядку, Львівський апеляційний суд залишив його скаргу без задоволення. Вважає, що заява ОСОБА_3 до поліції, на підставі якої було складено протокол та який був переданий до суду, була методом вчинення щодо неї психологічного насильства, зловживанням ним батьківськими правами та використання дитини для задоволення своєї потреби контролю над її життям. Зауважує, що її колишній чоловік подав також інші позови до неї, в Шевченківський районний суд м. Львова та Мостиський районний суд Львівської області, про встановлення графіку побачень з сином (справа №448/1436/21, справа № 466/8068/21). Сам факт подачі цих позовів свідчить про визнання ОСОБА_3 факту проживання ОСОБА_6 з нею. Саме тому з батьків, який проживає окремо від дитини, встановлюють порядок участі у вихованні дитини, в той час як інший з батьків не має перешкоджати йому у такому вихованні.
		Вказує, що беручи до уваги насильницьку поведінку відповідача, зловживання ним своїми батьківськими правами та безвідповідальне ставлення до дитини, переконана, що проживання ОСОБА_6 з батьком суперечило б його найкращим інтересам. Дитина не може проживати з батьком, який неодноразово вчиняв насильство щодо матері у присутності хлопчика, та продовжує поводити себе неадекватно, не зважаючи на шкоду, яку його поведінка завдає нормальному розвитку дитини. Разом з тим, не заперечує проти спілкування батька із ОСОБА_6 , яке не може шкодити здоров?ю та інтересам дитини. Повідомляє суд, що за адресою АДРЕСА_7 створені усі умови для комфортного проживання, виховання, розвитку, відпочинку та проведення дозвілля. Житло складається з трьох кімнат, кухні та коридору, будинок газифіковано. Син має свою окрему кімнату, обладнану під його вік, з місцем для ігор. Згідно Акту обстеження умов проживання від 14.09.2021, ОСОБА_6 має всі умови для морального та інтелектуального розвитку. В цьому Акті підтверджено, що стосунки в сім?ї позитивні: дитина має гарний контакт з матір?ю та бабусею. Захарієм опікуються вона і її мати (у час виконання нею професійних обов?язків). Вказує, що працевлаштована, має стабільний дохід від роботи продавцем, крім цього, має нерегулярні доходи від продажу сільськогосподарської продукції. Завжди старається приділяти належну увагу синові: забезпечує його потреби в харчуванні, одязі, оздоровленні, лікуванні, навчальних матеріалах, розвагах та проводить з ним свій вільний час. Зауважує, що рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області затверджено висновок щодо встановлення участі ОСОБА_3 у вихованні сини, йому встановлено періодичні побачення у 1 та 3 суботу місяця та у 2 та 3 неділю місяця з 12:30 по 15:30. ОСОБА_3 приїжджає на побачення зі своєю матір?ю або батьком, влаштовує в неї вдома скандали при дитині, налаштовує сина проти неї, перекручуючи факти та суть своєї поведінки. Також відповідач не завжди дотримується встановленого графіку, не приїжджав до сина 12 грудня 2021 та 1 січня 2022. Як пояснив, він захворів 12 грудня 2021 (ймовірно, це було приводом уникнути привітання сина з днем народження, яке у хлопчика 13 грудня). Також його не було 1 січня 2022, бо, як пояснив ОСОБА_3 , він святкував Новий рік у Буковелі. Така поведінка ОСОБА_3 свідчить про безвідповідальне ставлення ним до виконання своїх батьківських обов?язків, про схильність маніпулювати сином, не зважати на шкоду, яку завдають Захарію скандали, які влаштовує при дитині. Вважає, що при визначенні місця проживання сина ОСОБА_6 необхідно врахувати насильницьку та аморальну поведінку ОСОБА_3 , його неналежне ставлення до виконання своїх батьківських обов?язків, особисту прихильність хлопчика матері, з якою він живе з народження.
		4. 17.02.2022  ОСОБА_3  подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вимоги зустрічного позову заперечив в повному обсязі, просив відмовити в його задоволені. У поданому відзиві зазначив, що з грудня 2020 ОСОБА_4 повністю змінила своє ставлення до нього як чоловіка, а також до способу спільного сімейного проживання, зокрема вирішила всіма способами вплинути на його роботодавця, щоб останній припинив з ним трудові відносини, тому вирішив у квітні 2021 розірвати трудовий договір за згодою з роботодавцем. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 знайшла собі роботу продавцем-консультантом у кіоску-магазинчику позмінно (з 09 год. ранку до 22 год. вечора) у приватного підприємця на АДРЕСА_8 , відповідно, не мала жодної змоги тижнями (які у неї були робочими) брати участь у вихованні сина. Він повністю перейняв на себе всі батьківські і материнські обов?язки (як у тижні роботи дружини, так і в інші її неробочі дні), зокрема: годував та одягав сина для виходу в садок, заводив та забирав до 15 год. з садочка. Після садочку постійно був з сином до моменту його засинання: відвідували дитячі майданчики, магазини, дитячі ігрові кімнати, парки, цирк. Син постійно був з ним, вони завжди знаходили спільні заняття, які були цікавими для сина, бавились його іграми та забавками, могли разом готувати їжу, займалися домашньою роботою. Він, як батько єдиного довгоочікуваного сина, якого дуже любить ніколи не вчиняв щодо сина та дружини будь-яких насильницьких дій. Максимум, що могло бути в квартирі при синові, це те, що дружина постійно мала різні претензії до нього, що він їй зобов?язаний купити нерухомість та інші цінні рухомі речі (дорогі прикраси, нову побутову техніку), бо інакше вони розлучаться. Оскільки, вже в цей час ОСОБА_4 вела відкритий активний пошук в соціальних мережах іншого чоловіка, то в хаті вона відверто нічого не робила і їй було байдуже на постійний безлад, плісняву у квартирі та холодильнику. У квартирі одного разу натрапив на незнайомі чоловічі шкарпетки, колишня дружина не могла дати відповіді. Її поведінку і спосіб життя вважає аморальним під час подружнього життя, що турбує його, бо вона більшість часу з сином. За час спільного проживання, саме він забезпечував якісними та корисними продуктами, одягом, іграшками для розвитку сина відповідно до віку, дружина жодної участі не брала. Вакцини, лікування зубів, відвідування інших лікарів відбувалось виключно з його ініціативи та лише за його рахунок. Він ніколи не бажав зла своїй сім?ї, ніколи не провокував конфлікти. Про його позитивну характеристику підтверджують сусіди, які підписали заяву. Це свідчить лише про його позитивні наміри зберегти сім?ю та виховувати сина в силу своїх можливостей.
		Щодо викликів поліції та тимчасових приписів, просить прочитати зміст приписів, які не підтверджені жодними доказами, є надуманими. Зі слів працівників поліції, вони вірять особі, яка здійснила виклик і не перевіряючи достовірність слів заявника автоматично (без аналізу ситуації та збору доказів) згідно своєї посадової інструкції заповнюються «термінові заборонні приписи». Докази про стан сп?яніння, побої чи крики у матеріалах справи відсутні. 03.06.2021 по справі №466/3905/21 суддею Шевченківського районного суду м. Львова, розглянувши матеріали, які надійшли з Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності було винесено постанову, де вказано, що згідно ст. 22 КУпАП (при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням). Суд, оглянувши протокол про адміністративне правопорушення, інші матеріали справи, враховуючи малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника та матеріали справи, зробив висновок, що ОСОБА_3 слід звільнити від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням, провадження за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрито, звільнено його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Постанова із застосуванням судом усного зауваження, яке є одномоментним і вчинене у залі судового засідання з 04.06.2021, не потребує додаткового контролю з боку органів поліції у майбутньому у порядку виконання рішення суду. Вважає, що він є особою, яка не була піддана адміністративному стягненню і, відповідно, особою, яка не вчинила адміністративного правопорушення. Усне зауваження не є аналогом застосування адміністративного покарання до правопорушника у формі попередження згідно статті 22 КУпАП, а тому неможливо вважати ОСОБА_3 особою, яка була піддана адміністративному стягненню. Вказує, що до 03.06.2021 та з 03.06.2021 не був у статусі кривдника, бо його не притягнуто до адмістративної відповідальності за склад у діях адміністративного правопорушення згідно фабули статті 173-2 КУпАП. 17.06.2021 судом винесена постанова по справі № 466/4384/21 про закриття адміністративної справи за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 184 КУпАП. І у цій справі ОСОБА_4 безпідставно ввела в оману державу щодо його особи.
		Щодо Рішення Шевченківського районного суду м. Львова (справа № 466//5578/21), яким ухвалено частково задовольнити заяву ОСОБА_4  щодо видачі обмежувального припису строком на один місяць. Сам факт наявності такого рішення не презюмує його статус особи, як кривдника. Суд в інтересах заявниці виконав її волю щодо побоювань, що він буде як кривдник небезпечним для неї. Після отримання такого припису, переселився до мами за адресою реєстрації, бо розумів, що дружина знову здійснить безпідставний виклик поліції. Дружина залишилась проживати одна з сином у маминій квартирі за адресою:  АДРЕСА_3 . Оскільки, така ситуація зовсім не сприймалась його мамою, як власника квартири, у якій проживала його сім?я з дня одруження (18.07.2006), тому звернулась до невістки письмово з проханням звільнити її власність у зв?язку з аморальною поведінкою невістки і постійним безпідставним потуранням сина. З 19.07.2021  ОСОБА_4  залишила квартиру і не повідомила куди перемістилась із сином, жодного разу він дружину не просив залишати спільне місце проживання. У серпні йому вдалось виявити місце проживання сина і дружини на   АДРЕСА_9 і, бажаючи бачитись з сином, часто підходив до будинку і просив дати сина для побачення. Один раз йому вдалось прийти з сином у квартиру, в якій вони разом проживали до 19.07.2021 ( АДРЕСА_3 ). В цей день, при поверненні сина дружині, незважаючи на його небажання йти до мами, ОСОБА_4 вчергове безпідставно викликала поліцію і знову ввела в оману державу, що він ніби вчинив адміністративне правопорушення як кривдник. Суд підтвердив відсутність будь-яких ознак у його діях як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та виніс постанову, якою закрив адміністративну справу у зв?язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення за статтею 173-2 КУпАП. Відсутні будь-які докази його економічного, психологічного, фізичного чи сексуального насильства. 
		Щодо твердження про неналежну поведінку його матері ОСОБА_7 та викрадення документів, то жодна інформація не підтверджується доказами, а докази, які він подав суду підтверджують зворотне. По адміністративній справі, у якій його мама була особою, яка могла бути притягнута до адміністративної відповідальності за заявою ОСОБА_4 судом не знайдено жодного підтвердження у матеріалах адміністративної справи №466/5374/21 та постановлено провадження закрити у зв?язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Інформація про викрадення документів також є бездоказовою і такою, що спрямована на зловживання процесуальними правами ОСОБА_4 . Після подачі пояснень ОСОБА_7 справа була закрита в поліції. Зважаючи і на безпідставні звернення ОСОБА_4 у поліцію у серпні 2021, відчув, що такі звернення будуть продовжуватись постійно, тому вирішив також звернутись у поліцію і додав докази того, що син прагне проживати з ним, а відповідачка всупереч волі дитини забрала його і чинить психологічне насильство над сином. За наслідками розгляду заяв ОСОБА_4 попереджено про неприпустимість зловживання своїми правами.
		Щодо роботи ОСОБА_4 , яка робила і продавала закрутки та вишивала на продаж картин бісером, то ніколи не бачив такого, жоден свідок такого не підтвердить. До народження сина, так і після, єдиним годувальником сім?ї був він, отримуючи офіційний дохід на роботі 
		Щодо відмови у купівлі будь-яких речей синові чи дружині, стверджує, що з його картки неодноразово здійснювались оплати в інтересах сім`ї: постійно купував синові вітаміни, одяг, засоби гігієни, їжу, іграшки, костюм для виступу в садку, оплачував ігрові розваги.
		Щодо звернення ОСОБА_4 до психолога, то у довідці від психолога мобільної бригади все вказано зі слів ОСОБА_4 , самостійних висновків та медичних досліджень психологом не проводилось, така довідка не може посвідчувати її реальний психологічний стан в день звернення. Крім того до довідки не додано жодних сертифікатів, дипломів, які підтверджують професійний рівень особи, яка підписала довідку. На довідці відсутня дата видачі.
		Також надає фото докази того, що привітав сина з днем народження (4 роки). Оскільки, може бачитись із сином лише у визначені дні, зважаючи на відмову відповідачки побачити сина у день його народження, приїхав до сина на вихідних, згідно графіку органу опіки і піклування.
		Всі спроби ОСОБА_4 безпідставно зробити його кривдником, а також особою, яка вживає алкогольними напоями чи веде аморальний спосіб життя не підтверджені доказами. 
		З липня 2021 син не відвідує садочок, а за теперішнім місцем перебування постійно в хаті лише з двома особами (мамою та бабцею), вважає, що суд має дійти висновку, що проживання дитини у квартирі у м.Львові буде кращим для дитини, оскільки щоденно відвідуватиме садочок і спілкуватиметься з однолітками, а також зможе отримати якісні послуги методистів та вихователів згідно програми розвитку дітей, він зможе відводити сина на різні гуртки, спортивні секції або відвідувати дитячі театри, кінотеатри чи ігрові зони для дітей відповідного віку, батько у Львові зможе краще забезпечити відвідування сином підготовчих адаптивних гуртків, на яких дітей якісно готують до школи. Зважаючи на здобуту ним вищу освіту в ЛНУ імені І.Франка, батькові легше і якісніше допомагати синові засвоювати матеріал, який йому буде поданий у садочку і школі. Умови проживання дитини у квартирі у м. Львові з водопостачанням, індивідуальним опаленням, наявними туалетом та ванною кімнатою, повноцінним забезпеченням необхідною побутовою технікою будуть значно кращими для дотримання дитиною її гігієни, комфорту та соціалізації дитини у міській громаді (користування громадським транспортом, усвідомлення історичної спадщини). Дитина зможе легше у майбутньому сприймати всі новинки цивілізаційного світу, в тому числі і його адаптацію до безперервного втілення в життя громади міста цифровізації надання широкого спектру послуг. Важає, основною метою ОСОБА_4 було позбавити в будь-який спосіб його роботи і створити образ насильника, особи, яка зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, педофіла чи особи нетрадиційної орієнтації, щоб позбавити його можливості претендувати на визначення місця проживання сина з ним задля забезпечення синові гідних умов проживання, розвитку, лікування, дозвілля, відвідування дошкільного закладу, здобуття якісної освіти. Дружина прагнула, щоб він зі своєю мамою залишив їй із сином квартиру, майно і сплачував аліменти як за попередні 3 роки так і поточні. У позовній заяві про розлучення ОСОБА_4 стверджувала, що ми вже близько трьох років не проживаємо разом і він не забезпечує сім?ю. Рішенням суду по справі №466/5829/21 встановлено: "Вказані позивачем інші підстави розірвання шлюбу, а саме зловживання алкогольними напоями, домашнє насильство, не участь у вихованні дитини, ненадання фінансової допомоги, доказами не підтверджені. Щодо притягнення до адміністративної відповідальності відповідача 173-2 КУпАП, провадження по справі закрито за малозначністю, як вбачається з постанови дії відповідача носили разовий характер". Подаючи безпідставні заяви у поліцію, колишня дружина переслідувала виключно матеріальну і фінансову вигоди, прикриваючись малолітнім сином, яким ніколи не цікавилась. Жодних доказів щодо фізичного, психологічного, економічного і сексуального насильства, жодних свідків заявниця суду не надала. Така поведінка і спосіб життя ОСОБА_4 , а також умови в яких проживає син порушує нормальний розвиток та руйнує як психологічне, так і фізичне здоров?я дитини, вселяє в нього почуття страху і беззахисності. Відвідуючи сина, бачить як погіршився його психоемоційний стан, йому некомфортно проживати в таки умовах. Син часто жаліється, що зранку не хоче вставати з ліжка, бо в хаті дуже холодно. Дружина втекла з сином із квартири без жодного рішення суду і без його присутності, забравши всі його заощаджені кошти в різній валюті, золото та інші цінні речі. На його дзвінки дружина не відповідала або давала неправдиву інформацію. Дізнавшись місце їхнього проживання, кожного дня приходив до сина, проте дружина заперечувала побачення з ним. Щоб обмежити спілкування і віддалити його від сина, переїхала за місцем своєї реєстрації. Він був вимушений звертатись в органи опіки Шевченківського і Мостиського районів, а також у поліцію, щоб зміг безперешкодно бачити сина, брати участь у вихованні. ОСОБА_4 без згоди та рішення суду незаконно змінила місце проживання дитини. Ще до того як вона подала на аліменти, перераховував кошти в розмірі 2000 грн. на утримання сина і на даний час платить аліменти. В телефонному режимі син повідомляє про те, що мама і баба його б?є, не відпускають до нього, не бавляться з ним, не ведуть на дитячі атракціони, тримають в хаті. Коли, він приїжджає до сина на побачення, то син часто чує нецензурну лайку баби ОСОБА_12 щодо нього. Заяви і виклики поліції ОСОБА_4 були методом вчинення щодо нього психологічного насильства, від якого страждав син, і зловживання нею материнськими правами, створюючи образ жертви та використання дитини для задоволення своїх матеріально-фінансових цілей.
		Вказує, що з висновком органу опіки та піклування категорично не погоджується через: відсутність будь-яких розваг, відсутність однакового температурного режиму в квартирі (бо опалюється тільки одна кімната), відсутність можливості помити дитину теплою водою у ванні, бо відсутня ванна, туалет, наявна антисанітарія, небезпечне подвір?я на якому всюди є безлад. Заперечує висновок у частині, що дитина має гарний контакт з бабцею і мамою. ОСОБА_6 харчується погано, у нього незадовільний стан шкіри. Він бачиться з дитиною лише в присутності колишньої дружини та її матері 3 год. на тиждень. На час його приїзду, кличуть сусідів, які матюкаються, погрожують йому та ображають. Така поведінка сусідів, дружини і тещі вказують про їх схильність до маніпуляцій, чим завдають Захарію шкоду. З цього приводу він та його мати, яка теж приїжджала провідати онука, викликали поліцію. 
		Щодо аналізу доказів, які подала ОСОБА_4 , то звертає увагу суду на те, що подана копія направлення сім?ї у місцевий центр надання безоплатної вторинної правової допомоги (соціальна картка), у якому запропоновано поселитись у Кризовий центр, не містить ні номеру, ні дати направлення, а також відсутня будь-яка інформація про видачу та направлення такого документу ОСОБА_4 , це проект документу, який немає жодної юридичної сили.
		Протягом 2021 року, лише у червні 2021 року сума заробітку ОСОБА_4 для нарахування пенсії становила1800 грн., за всі інші місяці 2021 - відсутні відомості про суми її заробітку, кількість днів відпрацювання на основі трудових чи цивільно-правових відносин, а також відсутні відомості про її страховий стаж. Тому, ОСОБА_4 до травня (включно) 2021, а також з липня 2022 є безробітною і немає інших доходів, за які може самостійно утримувати сина, а тому не може претендувати на визначення його місця проживання з нею. Просить в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити повністю за безпідставністю та недоведеністю інформації, що викладена у її тексті та задовольнити повністю первісний позов, виходячи з потреб дитини та можливостей батька забезпечити повноцінний розвиток дитини та комфортні умови проживання та виховання.
		5. 28.04.2022  ОСОБА_4  подала відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якому заперечила доводи ОСОБА_3 , вказані у відзиві, просила повністю задовольнити зустрічну позовну заяву. Вказує, що насильницька поведінка ОСОБА_3 щодо неї та сина підтверджується: терміновим заборонним приписом від 08.04.2021; терміновим заборонним приписом від 03.06.2021; постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 03.06.2021 (справа №466/3905/21); рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23.06.2021 про видачу обмежувального припису, залишене без змін Постановою Львівського апеляційного суду від 02.12.2021(справа №466/5578/21); взяттям сім?ї на облік як такої, що перебуває у складних життєвих обставинах у зв?язку з домашнім насильством.
		Вказує, що згідно із ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров?ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов?язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Тому самі факти винесення щодо її колишнього чоловіка вказаних приписів поліцією та судом, свідчать про його статус кривдника (особи, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі). Невідбування ОСОБА_3 кримінального або адміністративного покарання не спростовує те, що держава вживала до нього заходи саме як щодо кривдника. У справі № 466/3905/21 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_3 добровільно визнав свою вину в суді, зазначив, що помирився та просив його суворо не карати, щодо випадку від 08.04.2021, коли ОСОБА_3 , будучи п?яним, побив її. У той день йому здалося, що вона сфотографувала його п?яного, таким чином, збираючи на нього «компромат», він вдаряв її по обличчю і тілу, шарпав за одяг, повністю порвав домашній халат, погрожував фізичною розправою, нецензурно лаявся. Все це відбувалося при малолітньому синові, як вказав суд у постанові від 03.06.2021 «крім визнання своєї вини ОСОБА_3 його винуватість підтверджується протоколом, поясненнями, іншими матеріалами справи». Суд встановив винуватість ОСОБА_3 , однак звільнив його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Факт визнання ним вини у вчиненні домашнього насильства, що відображений у постанові суду, яку ОСОБА_3 не оскаржував неможливо заперечити. Зазначила, що перед розглядом цієї справи випросив у неї примирення, обіцяв виправитися, вона вирішила дати йому останній шанс. На судовому засіданні підтвердила, що він неодноразово вчиняв щодо неї домашнє насильство, однак зараз перепрошує і вона погоджується на примирення. Суддя сказала ОСОБА_3 , щоб він подякував своїй жінці, бо завдяки їй закриваємо справу. Одразу після судового засідання, вони вийшли з приміщення суду, він кричав на неї, лаявся, звинувачував в тому, що вона сказала про домашнє насильство з його боку на судовому засіданні, погрожував вигнати з дому. Пізніше до нього доєдналися його батьки, які вчинили скандал з образами та погрозами, тому вона викликала того дня поліцію. Зазначає, що ОСОБА_3 цинічно заперечує свою насильницьку поведінку, яку він повністю усвідомлює, та замовчує правду про їх взаємодію.
		ОСОБА_3 звернувся із заявою до поліції, де звинувачував її у вчиненні психологічного насильства щодо нього та сина в період часу з 01.08.2021 по 17.08.2021. Шевченківський районний суд м. Львова розглядав справу за зверненням (№466/7688/21) і 23.09.2021 закрив провадження у справі за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв?язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_3 оскаржив постанову суду в апеляційному порядку, 23.11.2021 Львівський апеляційний суд залишив її без змін. Як вказано у відповідній постанові, у протоколі про адміністративне правопорушення «не конкретизовано суть адміністративного правопорушення, не вказано, яке саме насильство та в чому воно проявилось з боку ОСОБА_4 відносно свого чоловіка та сина, відсутні докази щодо завдання шкоди психологічному здоров?ю останніх». Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №693739 від 19.08.2021 відсутні відомості щодо потерпілого, матеріали справи не містять фактичних даних, які б підтверджували сам факт психологічного насильства, а протокол про адміністративне правопорушення лише кореспондує заяву ОСОБА_3 »
		Вказала, що у неї не було заробітку для нарахування пенсії у III,IV кварталах 2021. Проте, виписка була сформована 09.09.2021, яка не відображає доходи за той час. Їй була нарахована заробітна плата у жовтні-грудні 2021 і не могла бути відображена у реєстрі застрахованих осіб станом на 9.09.2021. Як свідчить виписка з реєстру, вона працевлаштована та отримувала заробітну плату у ФОП ОСОБА_13 , починаючи з червня 2021 до грудня 2021, її дохід поступово зростав, у 2022 році продовжує працювати та отримувати заробітну плату у цього ж роботодавця, надалі має нерегулярні доходи від продажу сільськогосподарської продукції. 
		Зазначає, що умови її проживання підтверджує Акт обстеження умов проживання від 14.09.2021. Вказує, що на подвір?ї є пісочниця, гойдалка, дитячі іграшки.  ОСОБА_3  відмовляється віддати іграшки з квартири у м. Львові, на Великдень 2022 відмовився віддати синові дитячий кошик для освячення продуктів. Тому дитині краще проживати у великому будинку з подвір?ям, де можна гуляти протягом дня, а не в однокімнатній квартирі бабусі у м. Львові. Зазначає, що здобута колишнім чоловіком вища освіта навряд чи помітно допоможе Захарію при засвоєнні матеріалу у садочку та в початковій школі, тим більше він сам університетські знання не застосовує (працює не за здобутою спеціальністю юриста-міжнародника, а прибиральником у фізичної особи-підприємця).
		Зауважує, що дитина має можливість відвідувати дитячий садок неподалік від свого місця проживання у с. Соколя, також хлопчик соціалізується з дітьми по сусідству. Від імені ОСОБА_6 підписана декларація з сімейним лікарем у м. Мостиська, якісним медичним доглядом неподалік с. Авралімська Воля він також забезпечений. Переваги проживання ОСОБА_6 у с. Арламівська Воля ще більш очевидні, зважаючи на введення в Україні воєнного стану та неодноразові ракетні удари ворога по м. Львову, в обласному центрі проживати менш безпечно, ніж у віддалених регіонах Львівської області. Окрім цього, варто врахувати регулярні сигнали повітряної тривоги, які чути у м. Львові, але не чути у с. Арламівська Воля, звуки тривоги декілька разів на добу (в тому числі серед ночі) лякали би малолітнього. 
		Вказала, що не здійснювала жодного впливу на роботодавця ОСОБА_3 , фізично не могла зайти на територію підприємства та розмовляти з працівниками, вхід за спеціальними перепустками. Вона ніколи не мала претензій, щоб чоловік придбав їй нерухомість чи дорогу техніку, прикраси. Навпаки, він вимагав докладати половину коштів за харчування. ОСОБА_3 дозволяв собі проходити дорогі косметичні процедури (мезотерапія, вколювання ботоксу у губи). Під час перебування у шлюбі не шукала іншого чоловіка, не публікувала анкети в Інстаграмі, її опублікував колишній чоловік. Щодо нібито незнайомих ОСОБА_3 чоловічих шкарпеток - такі належали її братові, який прийшов випрати речі, про що позивачу було відомо. Також вказує, що був період, коли ОСОБА_3 , не надавав коштів на сімейні потреби, вона готувала страви лише для дитини, відмовлявся купувати дитині одяг та взуття. Вона оплачувала комунальні послуги з коштів державної допомоги на дитину. Також зазначає, що кваліфікацію психолога підтверджує вже те, що вона офіційно працевлаштована як психолог в ЛМЦСССДМ. 
		ОСОБА_3 привітав сина з днем народження наступного тижня, це було привітання на день народження (13 грудня), іменини (18 грудня) та день св. Миколая (19 грудня). Вважає, що подарунки, як приніс ОСОБА_3 символічні, він вирішив зекономити на привітаннях сина у 2021 і влаштував так, щоб приїхати на свята лише один раз.
		Також вказує, що ОСОБА_3 сам не заперечував надсилання своїх інтимних фото чоловікам, коли вона це помітила. Вважає, що інтимні стосунки поза шлюбом є аморальними, не залежно від того, чи це стосунки з жінкою чи з чоловіком. Також, вважає що виготовлення і надсилання інтимних фото, та демонстрування статевих органів у присутності сина, може негативно вплинути на дитину. Вона наголосила на цьому ОСОБА_3 і просила не робити у присутності дитини. Життя та інтимні стосунки колишнього чоловіка її не цікавлять, але хвилюється за сина, оскільки не впевнена, що ОСОБА_3 не буде повторювати таких дій у присутності сина, перебуваючи з ним наодинці.
		Коли дитина хворіла, просила по допомогу свою маму і відпрошувалася з роботи наступного дня замість того, щоб залишити сина з батьком. Поведінка ОСОБА_3 щодо сина не є відповідальною, коли вони разом йшли на якесь свято, ОСОБА_3 не турбувався про дитину, а був зайнятий лиш тим, щоб напитися алкогольних напоїв. Колишній чоловік поширив у соцмережі Facebook про те, що провів час з сином на озері, опублікувавши там фото ОСОБА_6 без плавок. Вона просила видалити фото з публічного доступу чи хоча би закрити віртуальною наліпкою геніталії дитини, проте він відмовився. 
		Коли щодо ОСОБА_3 діяв обмежувальний припис, який він не виконував, продовжуючи мешкати у квартирі, вона працювала, а чоловік забирав ОСОБА_6 з дитсадка, одного разу близько 17:30 вихователька дитсадку привела сина до неї на роботу, бо батько його не забрав. Свекор пояснив, що через обмежувальний припис, чоловік не може бути вдома, у квартирі виявила, що чоловіка нема, газ, електроенергія та вода відключені, прилади - винесені, а з холодильника зникли усі продукти. У той же день батько ОСОБА_3 поселився у квартиру.
		Зазначає, що через нестерпні умови проживання 19.07.2021 пішла із сином з квартири, в той час позивач почав поводити себе неадекватно, виглядав сина з дитсадку, ховаючись в кущах в кепці та темних окулярах. При цьому вона не забороняла ОСОБА_3 бачитися з сином у її присутності, пробувала домовитися про побачення з сином. ОСОБА_3 у себе вдома розповідав дитині, яка мама погана, хотіла посадити тата в тюрму, казав хлопчику, що він буде жити де і народився (ці слова передав ОСОБА_6). Після такого, дитина у наступні три дні плакала, був збуджений, погано спав. Коли ОСОБА_3 приїжджає відвідати сина, то купує йому чіпси, жуйки, які можна розжувати і ковтати, кукурудзяні палички зі шкідливими добавками, протерміновані продукти, не турбується про корисне проведення часу, а більшість часу проводить, сидячи разом з дитиною в телефоні, дивлячись відео на Youtube. Це свідчить про безвідповідальне ставлення ОСОБА_3 до виховання сина. 
		ІІ. Позиція учасників справи
		6. В судових засіданнях первісний позивач  ОСОБА_3  (відповідач за зустрічним позовом) позовні вимоги підтримав повністю, зустрічний позов заперечив, просив повністю відмовити в його задоволенні. Надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та відзиві на зустрічний позов. Також подав письмові пояснення від 08.12.2023, які долучені до матеріалів справи (Т.2 а.с.148-153) та письмово викладену промову в судових дебатах, яка долучена до матеріалів справи.
		В судове засідання 27.05.2024 не з`явився, представник позивача повідомив, що ОСОБА_3  не наполягає на його участі, а просить завершувати розгляд справи.
		7. В судовому засіданні представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 - адвокат Васів Ю.М. підтримав позовні вимоги свого довірителя та просив суд їх задовольнити, щодо задоволення зустрічних позовних вимог заперечив та надав аналогічні пояснення тим, які викладені у позовній заяві, відзиві на зустрічну позовну заяву.
		Додатково пояснив, що ОСОБА_3 створив належні умови проживання дитині у м.Львові, в квартирі, яка належить його матері, отримав згоду від неї для проживання в квартирі разом із сином. Батько позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має самостійний дохід, на обліках у психолога чи нарколога не перебуває. Вказав, що дитина мала повноцінні умови для проживання, коли проживав із батьком у м.Львові. Син відвідував дитячий садочок, спілкувався з однолітками, відвідував розважальні майданчики. На даний час дитина проживає з матір`ю, яка забрала його в с.Арламівська Воля до будинку своєї матері. За місцем проживання матері дитини відсутні належні умови для проживання: неналежне водопостачання, відсутній туалет, ванна. Дитина не має однолітків для спілкування, весь час проводить з матір`ю та бабусею. Відповідачка не дозволяє дитині спілкуватися з ровесниками, агресивно поводиться з дитиною. Відповідачка не шукає компромісу для визначення місця проживання дитини почергово з обома батьками. Крім того, сторона відповідачки намагається створити негативний образ батька для суду, вказуючи на те, що він веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, є кривдником для відповідачки та їхнього сина, а також є особою нетрадиційної орієнтації та ухилянтом. Вказані обставини не підтверджені жодними доказами, а базуються на припущеннях сторони відповідача. Зокрема, в рішення суду про розірвання шлюбу вказано, що підстави для розірвання шлюбу: зловживання алкогольними напоями, домашнє насильство, не участь у вихованні дитини, ненадання фінансової допомоги, доказами не підтверджені.
		Зазначив, що проживання дитини у м.Львові буде кращим, оскільки умови проживання дитини у квартирі з водопостачанням, індивідуальним опаленням, наявними туалетом та ванною кімнатою, повноцінним забезпеченням необхідною побутовою технікою будуть значно кращими для дотримання дитиною гігієни, комфорту та соціалізації дитини.
		8. В судовому засіданні первісна відповідачка ОСОБА_4  (позивачка за зустрічним позовом) підтримала зустрічну позовну заяву, заперечила первісну позовну заяву повністю, дала аналогічні пояснення тим, які викладені у зустрічній позовній заяві та відповіді на відзив на зустрічний позов. Доповнила, що позивач просить, щоб дитина з ним проживала, проте останній раз відвідував сина 24.12.2023, придумував різні причини щоб не приїхати, бо дитина його не цікавить. Навіть, коли вона перебувала в лікарні, ОСОБА_3 не відвідував дитину. Востаннє у травні 2024 року написав дитині повідомлення, що не може приїхати, оскільки не хоче, щоб його мобілізували на війну. Його батьки також не підтримують зв`язку з дитиною. Вказала, що вона ніколи не перешкоджала зустрічей позивача із сином, не заперечує, що син любить батька. Зазначила, що в липні 2021 року була змушена покинути квартиру у м. Львові, де проживала з ОСОБА_3 та сином, оскільки її свекруха надіслала вимогу - покинути квартиру та компенсувати гроші за користування квартирою. Вона пішла від позивача з дитиною без нічого, залишила в нього гроші, які він їй не віддав, також залишила дитячі речі, які позивач продав. Крім того, у 2021 році ОСОБА_3 побив її в присутності дитини, чим сильно налякав сина. Проявляв насильницьку поведінку щодо неї і дитини в період спільного проживання та після того, як вона пішла. А з серпня 2021 року постійно писав на неї безпідставні заяви в поліцію, справи закривали за відсутністю в її діях порушення.
		Вказала, що пройшло три роки як дитина проживає з нею, вона створила для дитини всі належні умови, працює офіційно та утримує сина, турбується про його здоров`я та розвиток. Дитина відвідувала дитячий садочок, пройшла підготовку до школи, цього року піде в перший клас. Син перебуває на обліку в сімейного лікаря, розвинутий повністю на свій вік. Місце проживання дитини зараз є в селі за межами м.Львова, де є власний будинок, дитина має власну облаштовану кімнату, перебуває на свіжому повітрі, що підтверджується наданими доказами. Також дитина перебуває в безпечних умовах, враховуючи воєнний стан у державі.
		9. В судовому засіданні представник відповідачки  ОСОБА_4  (позивачки за зустрічним позовом) - адвокат Федькович Г.В., повністю підтримала зустрічну позовну заяву, первісну позовну заяву заперечила, дала аналогічні пояснення, які викладені у зустрічній позовній заяві та відповіді на відзив на зустрічний позов. Доповнила, що батько дитини, який звернувся до суду з вимогою про визначення місця проживання дитини з ним, останній раз відвідував сина 24.12.2023 майже пів року тому, що не заперечує сам позивач. Він відвідував сина до того часу, доки можна було такі факти подати до суду як доказ. Причину своєї відсутності пояснює тим, що має особисте життя та інші справи, а в травні 2024 надіслав дитині повідомлення, що не зможе приїхати до нього, оскільки уникає мобілізації щоб не померти на війні, чим психологічно травмує дитину та маніпулює сином. Вказала, що відповідачка була змушена покинути квартиру ОСОБА_3 на вимогу колишньої свекрухи, яка також зверталася з відповідним позовом до суду. Навіть після цього, його насильство щодо ОСОБА_4 не припинялося, позивач продовжував безпідставно звертатися до суду з метою контролювати життя відповідачки. Дитина зазнала психологічної травми через розлучення батьків та вимушений переїзд, при цьому, батько дитини завдає дитині невідворотної психологічної травми, не враховує його віку та емоційного стану.
		Також вказала, що позов має штучний характер, оскільки позивач намагається таким чином вчиняти психологічний тиск на відповідачку, а дитина його не цікавить. Позивач намагається вплинути на вирішення іншої справи, яка перебуває в суді щодо участі у вихованні дитини. Крім того, відповідачка ніколи не чинила перешкод для участі батька в його вихованні, побачення з ним. Навіть узгоджувала місця для спільних побачень, коли позивач не хотів їхати в село. Вважає, що існують всі несприятливі умови для проживання дитини з батьком, який веде аморальний спосіб життя, вживає алкоголь, є кривдником для відповідачки та дитини.
		Зазначила, що насильницька поведінка ОСОБА_3 щодо ОСОБА_4 та сина підтверджується зібраними доказами. Невідбування ОСОБА_3 кримінального або адміністративного покарання не спростовує те, що держава вживала до нього заходи як щодо кривдника. Крім того, відносно ОСОБА_3 був встановлений обмежувальний припис по цьому факту, де встановлені факти кривдника для сім`ї. Наведену обставину підтверджують і матеріали справ про адміністративні правопорушення відносно позивача за вчинення домашнього насильства. Тому, просить визначити місце проживання дитини з матір`ю, яка турбується про розвиток сина, позитивно характеризується, офіційно працевлаштована, має самостійне джерело доходів, створила дитині належні умови, що підтверджено висновком органу опіки і піклування.
		10. Представник третьої особи (за зустрічним позовом) Мостиської міської ради Львівської області як орган опіки та піклування - Чура Р.М. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_15 заперечила повністю, просила відмовити в його задоволенні, зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 підтримала, просила її задовольнити та визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_6 разом з матір`ю ОСОБА_4 за адресою її фактичного місця проживання. Доповнила, що підтримує висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю. Вказала, що особисто була присутньою при обстеженні умов проживання дитини за адресою фактичного проживання матері, встановила, що дитині забезпечені всі умови для проживання, розвитку та навчання.
		Аналогічну позицію висловила представник третьої особи в судовому засіданні 27.05.2024 Тарнавська О.П. та доповнила, що доцільним буде визначити місце проживання дитини з матір`ю зважаючи на вік дитини та період проживання дитини з матір`ю, а також через те, що дитина втратила емоційний зв`язок з батьком.
		11. Представник третьої особи (за первісним позовом) Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради всудове засідання не з`явився, 01.03.2023 (Т. 2 а.с.81), 30.03.2023 (Т.2 а.с.84), 16.05.2023 (Т.2 а.с.101), 11.09.2023 (Т.2 а.с.134), 10.10.2023 (Т. 2 а.с.139), 17.10.2023 (Т. 2 а.с.142), 08.0.2024 на електронну адресу суду подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без участі їх представника. Учасники справи не заперечили проти розгляду справи без його участі. 
		Суд звертає увагу, що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі. 
		ІІІ. Процесуальні дії по даній справі
		12. Згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 09.09.2021, відповідно до ст.31 ЦПК України, справа передана за підсудністю на розгляд до Мостиського районного суду Львівської області та надійшла до суду після належного дооформлення 26.11.2021, ухвалою Мостиського районного суду Львівської області в собі головуючої судді Гіряк С.І. від 22.12.2021 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження в справі, призначено підготовче судове засідання.
		13. Ухвалою суду від 08.04.2022 суд постановив виключити з числа третіх осіб Службу у справах дітей Шевченківського району як орган опіки та піклування Львівської міської ради у справі за позовом  ОСОБА_3 до  ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Шевченківського району як орган опіки та піклування Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом відповідача ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Мостиська міська рада як орган опіки і піклування про визначення місця проживання дитини.
		Залучити Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, адреса: вул. Липинського, 11, м. Львів, 79058, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору до участі в справі №466/7436/21.
		14. Ухвалою суду від 31.01.2022 суд постановив прийняти зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Мостиська міська рада як орган опіки і піклування про визначення місця проживання дитини та об`єднати в одне провадження з первісною позовною заявою за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Шевченківського району як орган опіки та піклування Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини. 
		15. Ухвалою суду від 02.11.2022 суд постанови продовжити строк проведення підготовчого судового засідання у даній цивільній справі.
		16. Ухвалою суду від 23.12.2022 суд постановив відмовити в об`єднанні цивільної справи №448/1436/21 за позовом   ОСОБА_3 у власних інтересах та інтересах сина ОСОБА_6  до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Мостиської міської ради Львівської області, про встановлення графіку побачень з сином  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із цивільною справою №466/7436/21 за первісним позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом відповідача ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Мостиська міська рада Львівської області як орган опіки і піклування про визначення місця проживання дитини.
		17. Ухвалою суду від 06.07.2023 суд постановив відмовити в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_3 про призначення судової психологічної експертизи психоемоційного стану малолітнього ОСОБА_6 .
		18. Ухвалою суду від 06.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		ІV. Обставини справи, встановлені Судом
		19. 22 липня 2006 між сторонами був укладений шлюб в відділі реєстрації Гостинцівської сільської ради Мостиського р-ну Львівської області (Т.1 а.с.12), який розірваний згідно рішення Шевченківського районного суду м. Львова № 466/5823/21. 
		20. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 19.12.2017 р.н., актовий запис № 1353 (Т.1 а.с.16). 
		21. Адресою реєстрації малолітнього сина за згодою подружжя була визначена адреса реєстрації батька ОСОБА_3 : АДРЕСА_5 (Т.1 а.с. 15,20, 52).
		Фактичне місце проживання сім?ї (з моменту укладення шлюбу) разом із малолітнім сином було за адресою: АДРЕСА_3 , згідно технічного паспорту (Т.1.а.с. 80) дана квартира є однокімнатною, загальна площа квартири 39,8 кв.м. 
		22. Згідно заяви ОСОБА_7 від 02.08.2021 (матері ОСОБА_3 ), яка посвідчена нотаріально, остання є власницею квартири АДРЕСА_10 та підтверджує свою згоду на проживання у ній сина ОСОБА_3 та онука ОСОБА_6 до десятирічного віку дитини з можливістю продовження цього терміну на невизначений час та не заперечує проти їх проживання за місцем їх реєстрації: АДРЕСА_5 (Т.1 а.с.11).
		23. Згідно довідки про відвідування ясла-садочок №31 від 07.06.2021 року №17, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідував вказаний заклад, батьки займаються вихованням та навчанням дитини (Т.1 а.с. 17).
		24. Згідно декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу за місце реєстрації дитини ОСОБА_6 , дитині обраний лікар та медична установа, законний представник дитини ОСОБА_4 згідно заяви від 18.07.2018, надавач послуг 1 міська клінічна лікарня імені князя Лева (Т. 1 а.с. 18).
		25. Згідно довідки від лікаря-нарколога від 26.07.2021 ОСОБА_3 на диспансерному обліку не перебуває (Т.1 а.с.19), згідно довідки ЛОК психоневрологічного диспансеру №617 від 26.07.2021 ОСОБА_16 на обліку не перебуває (Т.1 а.с.22).
		26. Згідно довідки про несудимість від 26.07.2021 року № 2565476 ОСОБА_3 станом на 26.07.2021 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває (Т.1.а.с.23).
		27. Має диплом спеціаліста факультету міжнародного права і бізнесу Львівського національного університету ім. І.Франка від 03.02.2006 (Т.1.а.с.175).
		28. ОСОБА_3 працює у ФОП ОСОБА_17 з 08.06.2021 на умовах повного робочого часу згідно довідки № 1/0906-21 від 09.06.2021 (Т. 1 а.с. 24) та копії трудової книжки (Т.1 а.с.166), в судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив про актуальність його працевлаштування на момент розгляду справи.
		Позитивно характеризується за місцем роботи згідно характеристики від 27.07.2021 (Т.1.а.с.28).  Згідно довідки про заробітну плату ОСОБА_3 він отримав дохід за червень 2021, липень 2021 в розмірі 2640, 00 грн. (Т.1 а.с.25) та був застрахованим в пенсійному фонді з 2003 до 2021 року (Т.1 а.с.26,27), згідно довідки (Т.1 а.с.167) ОСОБА_3 отримав дохід з 2ервня 2021 по січень 2022 в розмірі 66 761,99 грн.
		29. Згідно характеристики мешканців будинку АДРЕСА_11 та голови ОСББ «Колос-Газ» ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проживання (Т.1 а.с. 29-31).
		30. Згідно квитанції від 05.08.2021 ОСОБА_3 здійснив перерахунок котів на суму 2000, 00 грн. ОСОБА_4 як фінансову допомогу на утримання ОСОБА_6 (Т.1 а.с. 32), долучені квитанції про переказ коштів за 2019, 2020, 2021 роки (Т.1 а.с. 181-207).
		31. Із змісту довідки про склад сім`ї ОСОБА_4 №1241 від 13.09.2021 встановлено, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_7 разом із сином ОСОБА_6 , який проживає без реєстрації, мартір`ю ОСОБА_12 , братами: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 (Т.1 а.с.88, 255).
		32. Згідно акту обстеження умов проживання від 14 вересня 2021 за адресою: АДРЕСА_7 , з метою вивчення умов проживання малолітнього ОСОБА_6 , складеного начальником служби у справах дітей, житло є будинком розміром 90 кв.м., складається із трьох кімнат, кухні та коридору, 2 кімнати в належному стані, 1 кімната в стані ремонту, умови проживання задовільні, в будинку створені всі умови для належного проживання. Вказано, що для проживання дитини створені відповідні умови проживання, дитина має свою кімнату, обладнану під його вік, в кімнаті є місце для ігор, дитина має створені умови для морального та інтелектуального розвитку (Т.1 а.с.89).
		33. Згідно довідки про заробітну плату ОСОБА_4  вона отримала є працевлаштованою з 2006 по 2021 роки (Т.1 а.с.90),  її дохід у ФОП ОСОБА_13  на посаді продавця-консультанта з жовтня 2021 по грудень 2021 становить 18 700, 00 грн. (Т.1 а.с.92). За місцем роботи характеризується позитивно, згідно характеристики від 21.09.2021 (Т.1 а.с.93).
		34. Згідно декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу за місцем реєстрації дитини ОСОБА_6 , дитині обраний лікар та медична установа, законний представник дитини ОСОБА_4 згідно заяви від 31.01.202, надавач послуг КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Мостиської міської ради Львівської області (Т. 1 а.с. 252).
		Згідно медичного огляду 20.04.2022 лікарем дитини ОСОБА_6 , дитина скарг немає (Т.1. а.с. 253).
		35. Дитина ОСОБА_6 зарахований до навчального дошкільного закладу Соколянської ЗЗСО 1-II ст. у різновікову групу №1, що підтверджується довідкою від 22.04.2022 № 28 (Т. 1 а.с. 251).
		36.  Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 3 червня 2021 (справа № 466/3905/21) відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП суд постановив провадження у справі закрити, звільнивши ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Із змісту постанови встановлено, що ОСОБА_3 08 квітня 2021 року близько 17 год. 00 хв. за місцем свого проживання, перебуваючи у п?яному вигляді, вчинив психологічне та фізичне домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, шарпав за одяг, вдарив по обличчю та руці, проте тілесних ушкоджень не заподіяв, чим скоїв правопорушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП. При розгляді матеріалів адміністративної справи в суді гр. ОСОБА_3 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, зазначив, що з дружиною ОСОБА_4 помирились, просить його суворо не карати (Т.1 а.с. 97-98).
		37. Із змісту інформаційної довідки Львівського міського центу соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді встановлено, що на прохання клієнтки ОСОБА_4 психологом Львівського міського центру соціальних служб для сім?ї, дітей та молоді ОСОБА_20 була проведена консультація з метою з?ясування обставин, особливостей, послідовності подій та впливу на психологічний стан жінки ситуації у сім?ї, де, зі слів п. ОСОБА_4, чоловік вчиняв психологічне, економічне, фізичне домашнє насилля над дружиною у присутності малолітнього сина ОСОБА_6 . Зі слів п. ОСОБА_4, домашнє насилля вчиняє чоловік протягом 2-ох років, спочатку це був тільки психологічний прояв - маніпуляції, спонукання до виконання певних правил та норм, психологічний тиск, образи, погрози, приниження, знецінювання, згодом чоловік почав контролювати та обмежувати сімейний бюджет зі звинуваченнями та претензіями, що можна вважати проявом економічного домашнього насилля. Також доцільно зазначити, що останні пів року ситуація загострилась та були зафіксовані факти фізичного домашнього насилля неодноразовими зверненнями у Поліцію. 
		Виходячи з вищенаведеного опису ситуації, можна говорити про наявність психологічної травми внаслідок вчинення домашнього насилля над п. Кулицькою Уляною, що потребує подальшої роботи з психологом, виражених ознак негативного впливу вчинення домашнього насилля над нею та її сином, потрібно звернути особливу увагу на тривалий стан стресу, спричинений постійними конфліктами, непередбачуваними обставинами та проблемами. (Т.1 а.с. 99). Дана довідка базується на повідомленнях ОСОБА_4 . 
		38. Направлення від ЛМЦСССДМ ОСОБА_4 для надання соціальних послуг у зв`язку із систематичним домашнім насильством (психологічне, фізичне, економічне) з боку чоловіка (Т. 1 а.с.100). 
		39. Згідно листа відділу «Служби у справах дітей» Шевченківського району м. Львова, ОСОБА_4 повідомлено, що її заява, зареєстрована у Центрі надання адміністративних послуг м. Львова від 13.08.2021 №3-К-47915-Ш-36 розглянута відділом «Служба у справах дітей» Шевченківського району. З метою проведення профілактичної роботи із запобігання домашньому насильства з батьком, ОСОБА_3 , у відділі «Служба у справах дітей» Шевченківського району проведено роз?яснювальну бесіду щодо неприпустимості вчинення домашнього насильства відносно та у присутності дитини, а також необхідності виконання батьківських обов?язків належним чином (Т.1 а.с. 101).
		40. ОСОБА_7 29.06.2021 скерувала ОСОБА_4 лист - вимогу, у якому вказала, що є одноособовим власником квартири АДРЕСА_12 та просить негайно розпочати процес звільнення квартири ( АДРЕСА_12 ) від речей та повернути їй (як власнику), ОСОБА_7 до 01.08.2021 року шляхом передачі всіх наявних у вас ключів та підписання «Акту прийому-передачі (повернення) майна власнику». Добровільно компенсувати завдані збити об?єкту права власності за час бездоговірного користування квартирою протягом 15 років, які на думку власника становлять суму не менше 50 000 грн, оскільки до моменту бездоговірного зайняття вами квартири було зроблено якісний ремонт, а саме: закуплено нові меблі у кухню, ванну, коридор та кімнату; закуплено всю побутову техніку у робочому стані, а також було придбано побутовий, життєво необхідний інвентар (посуд, килими, штори, сантехніку зі всіма кранами та змішувачами, світильники тощо). У випадку відмови компенсації завданих збитків у грошовому еквіваленті можете до 01.08.2021 року самостійно відновити стан квартири до стану квартири, який був 15 років тому, а саме відновити повністю « Кухню » (відновити зіпсований паркет, перелакувати його, купити нові кухонні меблі, газову плитку, холодильник, крани на кухні тощо), купити нові штори до кухні та кімнати, перефарбувати стелі та стіни, купити килими, посуд тощо), у туалеті та ванній кімнаті слід поміняти сан.вузол, ванну та рукомийник, а у жилій кімнаті - диван, розкладне крісло та відновити стіни (Т.1 а.с. 102, 103).
		Наявність такої вимоги не заперечив позивач в судовому засіданні.
		41. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2021 про видачу обмежувального припису, залишеного без змін Постановою Львівського апеляційного суду від 2 грудня 2021 (справа № 466/5578/21), суд ухвалив заяву ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
		Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , та проживає за адресою: АДРЕСА_3 - строком на 1 (один) місяць, яким покласти на нього наступні обов?язки:
		- заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , протягом 1 одного місяця перебувати в місті спільного проживання з постраждалими особами: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_3 ;
		- заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , протягом 1 (одного) місяця наближатися на відстань менше 200 метрів до місця проживання постраждалих осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 .
		Із змісту мотивувальної частини рішення встановлено, що «Данні обставини, свідчать про схильність ОСОБА_3  до насильницьких дій відносно  ОСОБА_4  та малолітнього  ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 та вказують на вірогідності продовження вчинення домашнього насильства, з вірогідністю можливого настання тяжких або особливо тяжких наслідків. Враховуючи усі надані заявником докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, тому на думку суду заява про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_3 є обгрунтованою та підтверджена належними доказами. 
		Таким чином на думку суду є необхідність видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_3 шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника покладення на нього обов?язків.» (Т.1 а.с. 104 - 106).
		42. ОСОБА_3 24.02.2022 звернувся до Шевченківського районного суду м.Львова із заявою про роз`яснення наслідків прийнятого рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 23.06.2021 у справі за позовом ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису (Т. 1 а.с.220).
		43. Досліджені медичні документи відносно ОСОБА_6 : копія виписки з медичної карти ОСОБА_6 , копія довідки про огляд отоларинтологом ОСОБА_6 (Т.1 а.с. 117-119).
		44. Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 10.10.2021 провадження у справі №466/7586/21 відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрите у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, яке відбулося 08.08.2021 відносно ОСОБА_4 (Т. 1 а.с.158).
		45. Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 17.06.2021 провадження у справі №466/4384/21 відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрите у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, відносно ОСОБА_6 (Т. 1 а.с.159).
		46. Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 07.07.2021 провадження у справі №466/5374/21 відносно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрите у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, яке відбулося 03.06.2021 відносно ОСОБА_4 (Т. 1 а.с.162-164).
		47. Листом начальника ВП №1 Львівського районного управління поліції від 02.09.2021 №11435/41/03-21, від 12.08.2021 № 12273/121/09-21 ОСОБА_3 повідомлено, що його звернення з приводу неправомірних дій вашої дружини Кулицької У Г. внесено до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ВП №1 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області за № 21970 від 17.08.2021 року та розглянуто працівниками поліції. В ході розгляду матеріалів, повідомляємо, що з гр. Кулицькою у на проведено профілактичну бесіду, щодо недопущення подібної ситуації в майбутньому та складено адміністративний протокол за ч.1. ст. 173-2 ( сімейне психологічне насильство) (Т. 1 а.с. 169), спеціальна картка обліку факту насильства в сім`ї, довідки про результати проведення перевірки (Т. 1 а.с. 170-172).
		Його звернення з приводу неправомірних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_12 внесено до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ВП № 1 Львівського районного управління № 1 ГУНП у Львівській області за №20994 від 06.08.2021 та розглянуто працівниками сектору ювенальної відповідальності ВП ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області. В ході розгляду матеріалів з ОСОБА_4 та ОСОБА_12 було проведено профілактичну бесіду з приводу недопущення протиправної поведінки в майбутньому. Матеріали за Вашим письмовим зверненням знаходяться в обліково-реєстраційній групі ВВ № 1 у Львівській області, довідка (Т. 1 а.с. 175, 176).
		48. Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 23.09.2021 провадження у справі №466/7688/21 відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрите у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (Т. 1 а.с.108, 109, 162-164), яка, залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23.11.2021 року у справі № 466/7688/21 (Т. 1 а.с.110-112) протокол про адміністративне правопорушення (Т. 1 а.с.168). 
		49. Листом Шевченківського районного суду м.Львові від 02.02.2022 ОСОБА_3 роз`яснена постанова суду від 03.06.2021 №466/3905/21 відносно нього за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яка закрита згідно ст. 22 КУпАП (Т. 1 а.с. 218).
		50. Листом начальника ВП №1 Яворівського районного управління поліції від 26.10.2021 №5400/65/06-21 ОСОБА_3 повідомлено, що його по факту вчинення перешкод дружиною ОСОБА_4 , можливості бачитись з малолітнім сином ОСОБА_6 . Дане звернення зареєстроване в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (в журналі єдиного обліку) за № 5400 від 23.10.2021 року. Звернення розглянуте згідно Закону України «Про звернення громадян». З громадянкою ОСОБА_4 була проведена профілактична бесіда та роз?яснено наслідки вчинення перешкод побачень із малолітнім сином ОСОБА_6 . Рекомендовано звернутися в службу в справах дітей Мостиської міської ради для розгляду питання на засіданні комісії з питань захисту прав та інтересів дитини для визначення періодичних побачень із сином.
		По даному факту повідомлено Мостиську міську об?єднану територіальну громаду для прийняття рішення згідно чинного законодавства. (Т. 1 а.с. 219).
		51. Адвокат Коваль А.Ф. в інтересах ОСОБА_3 18.02.2022 звернувся із адвокатським запитом до начальника управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП у Львівській області, в якому просить проаналізувати зміст постанови від 03.06.2021 про закриття провадження та звільнення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальностім(Т. 1 а.с.221-223).
		52. Рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №1 від 29.10.2021 затверджений висновок органу опіки та піклування Мостиської міської ради щодо встановлення участі батька у вихованні малолітнього ОСОБА_6 (Т.2 а.с. 8).
		53. Із змісту дослідженого висновку органу опіки і піклування встановлено, що ОСОБА_3 встановлені періодичні побачення, як спосіб участі у спілкуванні та вихованні його малолітнього сина ОСОБА_6 : у 1 та 3 суботу місяця, в термін з 12.30 до 15.30 у 2 та 4 неділю місяця, в термін з 12.30 до 15.30.
		У період відвідування дитини батько не має права без присутності ОСОБА_4 відлучатись від місця проживання дитини.
		Відвідування батьком дитини повинно відбуватись виключно в присутності матері дитини.
		За попереднім узгодженням, у зв?язку із виконанням батьками професійних обов?язків, між батьками може бути домовленість зміни часу відвідування батьком дитини. Однак батько не може бути обмежений зустрічами менше ніж 4 рази у місяць. (Т.2 а.с. 9).
		54. Рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №2 від 25.02.2022 затверджений висновок органу опіки та піклування Мостиської міської ради щодо визначення термінів відвідування, встановлення участі баби, діда, прадіда у вихованні малолітнього ОСОБА_6 (Т.2 а.с. 10).
		55. Із змісту дослідженого висновку органу опіки і піклування встановлено, що ОСОБА_7 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 встановлено періодичні побачення, як спосіб участі у спілкуванні та вихованні їх малолітнього внука/правнука ОСОБА_6 у 1 та 3 суботу місяця, в термін з 12.00 до 18.00 у 2 та 4 неділю місяця, в термін з 12.00 до 18.00; за місцем його проживання, з матір?ю ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_7 . За згодою матері дитини участь у спілкуванні може проводитись в інших місцях та за іншим часом, але виключно в її присутності. Особи визначені в п. 1 даного висновку не можуть бути обмежені зустрічами менше ніж 4 рази у місяць (Т.2 а.с. 11).
		56. Згідно довідки Соколянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступеня №11 від 27.01.2023, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахований до дошкільного підрозділу (Т.2 а.с. 78 зворотній бік).
		57. Рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №5 від 17.06.2022 затверджений висновок органу опіки та піклування Мостиської міської ради щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т.2 а.с. 24).
		58. Із змісту дослідженого висновку органу опіки і піклування встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір?ю за адресою: АДРЕСА_7 . З метою визначення місця проживання малолітньої дитини, недопущенні порушень її інтересів, а також норм чинного Сімейного законодавства, які охороняють та забезпечують такі права, а також враховуючи те, що виконавчим комітетом Мостиської міської ради було затверджено висновок органу опіки та піклування Мостиської міської ради щодо встановлення участі батька у вихованні малолітнього ОСОБА_6 від 29.10.2019 №1, Службою у справах дітей Мостиської міської ради було здійснено комісійний виїзд та проведено обстеження житлових умов проживання сім?ї ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір?ю за адресою: АДРЕСА_7 про що складено акт від 09.08.2022 року. В ході обстеження встановлено, що за даною адресою громадянка ОСОБА_4 проживає з малолітнім сином без реєстрації, власником житлового будинку є її мати, ОСОБА_12 , що підтверджується довідкою про склад сім?ї від 07.06.2022 № 399 виданою старостою округу №1. Житловий будинок одноповерховий, цегляний, електрофікований, газофікований. Складається з трьох кімнат, коридору, кухні; сім?я користується присадибною ділянкою та веде сільське господарство. У кімнаті, де проживає мати з дитиною, чисто та затишно, відсутній неприємний запах, кімнату обставлено м?якими меблями для сну, шафою для зберігання одягу, є необхідні речі для побуту та вжитку. Житлові умови дозволяють проживання за даною адресою малолітній дитині. Дитина забезпечена необхідним одягом та взуттям. Всі речі у добротному стані, відповідають віку дитини та сезону. Мати належним чином піклується про його здоров?я, забезпечує духовний та розумовий розвиток, відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов?язків щодо малолітньої дитини; Дитина зарахована до навчального дошкільного закладу Соколянської ЗЗСО 1-II ст. у різновікову групу № 1 , що підтверджується довідкою від 22.04.2022 №28. Мати працює позмінно, коли вона на роботі, хлопчик залишається з бабусею.
		Також стало відомо у розмові з ОСОБА_4 , що вона з сином змушена була залишила місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 та переїхати до своєї матері, ОСОБА_12 в с. Арламівська Воля, мотивуючи це тим, що чоловік вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо неї і дитини.
		На підставі вищевикладеного, враховуючи вік дитини та роль матері у житті дитини, особисту прихильність дитини до матері, те, що відокремлення дитини від матері буде суперечити інтересам дитини, Комісія вважає, що саме мати може надати дитині необхідну турботу, ласку та догляд. Виходячи з інтересів малолітньої дитини, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мостиської міської ради вважає за доцільне визначення місця проживання дитини з матір?ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_7 (Т. 2 а.с.25, 26).
		59. ОСОБА_3 звертався із заявою 17.09.2021 до відділу служби у справах дітей Личаківського району м. Львова про надання висновку про умови проживання дитини ОСОБА_6 та надання рекомендаційного висновку щодо проживання дитини з батько у м.Львові в квартирі АДРЕСА_12 (Т. 1 а.с. 155-157).
		В судовому засіданні ОСОБА_3 зазначив, що не отримав відповідного висновку, оскільки дитина з ним не проживала за вказаною адресою. 
		60. Із змісту консультації психолога дитячого КНП «МДКЛ м. Львова» ОСОБА_26 від 26.01.2023 встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_7, скутий, сором?язливи, але, звикнувши, на контакт йде охоче, зоровий контакт утримує недовго. Поведінка адекватна. На питання відповідає чітко, мовлення нечітке, але зрозуміле. Добре орієнтується родинних зв?язках. Проявляє тривожність при згадці про бабу і діда. Говорить про те, що відчуває страх і не хоч відвідувати, бо "Будуть забороняти йти до мами, а я хочу жити з мамою. Не хочу туди йти, і в гості теж." Проявляє помірний інтерес до завдань, провідна діяльність ігрова. Інструкції сприймає швидко, виконує старанно, продуктивність середня. Добре орієнтується в навколишньому світі, легко встановлює прості логічні зв?язки та послідовності, володіє поняттями порівняння розміру. Моторика, увага та короткострокова пам?ять розвинена добре. Логічне та асоціативне мислення розвиваються відповідно до норми. Емоційно-вольова сфера незріла. Розвиток дитини відповідає віковій нормі (Т.2 а.с.78). 
		61. Із змісту висновку психолога КНП ЛОР «Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру ОСОБА_27 від 24.04.2022 встановлено, що дитина стала свідком та жертвою психологічного та фізичного насилля з боку батька та його родичів та ймовірно мало місце сексуальне розбещення дитини батьком (зі слів матері). Зі слів матері в хлопчика спостерігалася реакція на стрес у вигляді підвищеної тривоги, порушення апетиту, сну, страхів. Рекомендовано забезпечити дитині спокійні умови проживання, захистити її від психологічного, фізичного та сексуального насильства (Т. 1 а.с.225 зворотна сторона). 
		62. Згідно ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		Щодо зазначеного висновку психолога встановлено, що такий базується виключно на словах матері дитини ОСОБА_4 , що не заперечила відповідачка за первісним позовом в судовому засіданні. Тому такий висновок психолога базуються на його припущеннях, згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, даний висновок до уваги суд не приймає. 
		63. Із досліджених в судовому засіданні відеозаписів на СD диски, здійснених ОСОБА_3 ,  які долучені до матеріалів справи (Т.1 а.с.9,10, 213), сторони підтвердили їх участь у відеозаписі, судом встановлено, що між сторонами існують конфліктні відносини  та спір щодо визначення місця проживання малолітнього сина та участі в його вихованні. Крім того, наявність такого спору встановлена із змісту спілкування сторін у соціальній мережі «Вайбер» (Т.1 а.с.37-43), сторони також підтвердили приналежність своїх мобільних номерів даного спілкування.
		64. Крім того досліджені фото, які долучені ОСОБА_3 до матеріалів справи (Т.1 а.с.33-36, 44, 79, 131, 178, 179, 208-212, 224) (Т.2 а.с. 157-163) зміст даних доказів не містить інформації щодо предмета доказування, а тому згідно вимог ст. 77 ЦПК України Суд визнає їх неналежними та до уваги не приймає.
		65. Також досліджені відеозаписи на СD диски, які долучені до матеріалів справи представником ОСОБА_4 із соціальної мережі тік-ток (Т.1 а.с.127) та копію переписки із соціальної мережі (Т.1 а.с. 123,124, 256-258) (т.2 а.с.130-133), копії відео файлів (Т.2 а.с.97-99, 117, 120). Із досліджений відеозаписів, встановлено, що між сторонами існують особисті конфліктні взаємовідносини та щодо участі у вихованні дитини. Зміст відеозаписів не містить інформації щодо предмета доказування, а тому згідно вимог ст. 77 ЦПК України Суд визнає їх неналежними та до уваги не приймає.
		66. Докази, долучені ОСОБА_4 до зустрічної позовної заяви (Т.1. а.с. 94-96) є нечитабельними, суд до уваги їх не приймає.
		Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані учасниками справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні та зустрічні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
		V. Застосоване Судом законодавство
		А. Загальні засади судочинства
		67. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
		Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
		Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
		Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
		Б. Щодо первісних та зустрічних позовних вимог
		68. Судом встановлено, що між сторонами, які проживають окремо та є батьками малолітнього сина, виник спір щодо визначення місця проживання дитини. 
		69. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
		Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
		Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом. Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
		Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства»).
		Згідно статті 12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
		Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
		Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
		70. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
		Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
		Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).
		Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
		71. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07.12.2006). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
		Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
		Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова ВС від 14.09.2022 у справі № 466/1017/20).
		72. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
		При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
		Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»). Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
		Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).
		При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку та зрілості.
		У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками. 
		Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
		Згідно з абзацом восьмим пункту 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
		73. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.12.2020 у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено: «закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».
		У постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 552/4608/18, провадження № 61-6271св19, від 22 грудня 2021 року у справі № 204/8432/19, провадження № 61-14486св21, від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, провадження № 61-9115св22 суди, ухвалюючи рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків наголошували на необхідності оцінки стійких, усталених зв`язків дітей з оточенням, звичним середовищем, що відповідає найкращим інтересам малолітньої дитини.
		У постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 165/2839/17, зазначено, що загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 у справі № 623/349/19 (провадження № 61-4654св21) вказано, що: «рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюбні відносини, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку».
		Європейський суд з прав людини вказав, що «питання домашнього насильства, яке може проявлятися у різних формах - від застосування фізичної сили до сексуального, економічного, емоційного або словесного насильства,- виходить за межі обставин конкретної справи. Це загальна проблема, яка тією чи іншою мірою стосується всіх держав-членів, і не завжди очевидна, оскільки часто має місце у контексті особистих стосунків або закритих соціальних систем (див. згадане рішення у справі «Володіна проти росії» (Volodina v. Russia), пункт 71). Хоча це явище може найчастіше стосуватися жінок, Суд визнає, що чоловіки також можуть бути потерпілими від домашнього насильства і насправді прямо чи опосередковано діти теж часто стають жертвами. Якщо особа висуває небезпідставну скаргу щодо повторюваних актів домашнього насильства над нею чи інших видів знущання, якими б незначними не були окремі епізоди, національні органи влади зобов`язані оцінити ситуацію загалом, у тому числі й загрозу продовження аналогічних подій (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Ірина Смірнова проти України» (Irina Smirnova v. Ukraine), заява № 1870/05, пункти 71 і 89, від 13 жовтня 2016 року). Серед іншого, ця оцінка має належним чином враховувати особливу вразливість потерпілих, які часто емоційно, економічно чи іншим чином залежать від своїх нападників, а також психологічний ефект, який може мати загроза повторного знущання, залякування та насильства на повсякденне життя потерпілого (див., mutatis mutandis, згадані рішення у справах «Хайдуова проти Словаччини» (), пункт 46, та «Ірина Смірнова проти України» (Irina Smirnova v. Ukraine), там само). Якщо встановлено, що конкретна особа була постійним об`єктом знущань, і є вірогідність продовження жорстокого поводження, окрім реагування на конкретні інциденти, органи державної влади повинні вжити належні заходи загального характеру для протидії основній проблемі та запобіганню майбутньому жорстокому поводженню (див. рішення у справі «Джорджевіч проти Хорватії» (), заява № 41526/10, пункти 92 і 93 та 147-149, ЄСПЛ 2012, та згадане рішення у справі «Ірина Смірнова проти України» (Irina Smirnova v. Ukraine), там само) (LEVCHUK v. UKRAINE, № 17496/19, § 78, 80, ЄСПЛ, від 03 вересня 2020 року).
		Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов`язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина четверта статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
		Тлумачення вказаної норми свідчить, що законодавець поклав на суд обов`язок при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за присутності дитини.
		Тобто, у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства обов`язково слід перевіряти чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності. Зазначені обставини слід також перевіряти при вирішенні питання про забезпечення позову у справах про визначення місця проживання дитини.
		Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц (провадження № 61-21029св21).
		Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
		74. У постанові Великої Палати ВС від 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц, провадження № 14-652цс18, викладено правовий висновок про те, що всебічність та повнота розгляду справи передбачає з`ясування усіх юридично-значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежності.
		Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		VІ. Висновки Суду 
		75. Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу визначення місця проживання їхнього спільного малолітнього сина, оскільки кожен із батьків, які розірвали шлюб, проживають окремо, просять визначити місце проживання сина за кожним із них.
		76. Позивач (за первісним позовом)  ОСОБА_3  батько дитини посилається на те, що ОСОБА_4 , його колишня дружина, 17.07.2021 самовільно забрала дитину з місця їх фактичного проживання, завезла до своїх батьків в село по місці її реєстрації. Вказує, що він добровільно надавав і надає матеріальну допомогу відповідачці на утримання сина, але не приймає участі у його вихованні так, як дружина не надає згоду. Крім того, зазначає, що в інтересах сина йому краще буде постійно проживати саме з ним, а не з його матір?ю, бо він виховує та піклується про нього, постійно слідкує за станом здоров?я дитини, його розвитком, у нього із сином є психологічний контакт. Зі згоди його матері, як власниці квартири, він проживає однокімнатній квартирі у м. Львові з сучасним ремонтом та обладнанням, де створені всі умови для проживання, виховання та утримання дитини відповідного віку. Біля будинку є дитячі майданчики, спортивна школа, гуртки, школа, басейн, магазини, дитячі кімнати, цирк, театри і багато інших розважальних закладів для всебічного розвитку дитини і проживання. Вказує, що має стабільну роботу, самостійний дохід, спиртними напоями не зловживає, за місцем роботи і проживанням характеризується позитивно.
		Поведінка відповідачки до нього та дитини характеризується агресією, неповагою та грубістю. Вона емоційна, неврівноважена та схильна до психологічних та фізичних образ по відношенню до них. За час спільного проживання, відповідачка неналежним чином відносилася до сімейного побуту. ЇЇ твердження про вчинення ним насильства в сім`ї є надуманими. Притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП закінчилося застосуванням судом усного зауваження, яке є одномоментним. А факт наявності рішення суду про видачу обмежувального припису на один місяць, не презюмує його статус особи як кривдника. Також її твердження про його аморальну поведінку, зловживання алкоголем, нетрадиційну орієнтацію є безпідставні і нічим недоведені. За місцем її проживання відповідачки в будинку матері у с. Арламівська Воля є неналежні умови для проживання сина: відсутня ванна, туалет, спілкування з однолітками, якісна медицина. В телефонному режимі син повідомляє про те, що мама і баба його б?є, не бавляться з ним, не ведуть на дитячі атракціони, чим спричиняють шкоду психологічому здоров`ю дитини.
		77. Відповідачка (за первісним позовом) ОСОБА_4 , мати дитини, заперечила вимоги позивача та звернулася із зустрічним позовом, в якому просить визначити місце проживання дитини з нею. Вказує, що батько дитини просить, щоб дитина з ним проживала, проте останній раз відвідував сина пів року тому 24.12.2023, придумуючи різні причини щоб не приїхати, дитина його не цікавить. Навіть, коли вона перебувала в лікарні, ОСОБА_3 не відвідував дитину. Востаннє у травні 2024 написав дитині повідомлення, що не може приїхати, оскільки не хоче, щоб його мобілізували на війну, чим психологічно травмує дитину та маніпулює сином. Вона ніколи не перешкоджала зустрічей позивача із сином, не заперечує, що син любить батька.
		Зазначила, що в 2021 році була змушена покинути квартиру у м. Львові, де проживала з ОСОБА_3 та сином, оскільки її свекруха надіслала письмову вимогу покинути квартиру та компенсувати гроші за користування квартирою. Вона пішла від позивача з дитиною без нічого, залишила в нього гроші, які він їй не віддав, також залишила дитячі речі, які позивач продав. Крім того, у 2021 році ОСОБА_3 побив її в присутності дитини, чим сильно налякав сина та проявляв насильницьку поведінку щодо неї і дитини в період спільного проживання та після того, як вона пішла. Вчиняв щодо неї та сина домашнє начильство різного виду, що підтверджується різними доказами. А з серпня 2021 постійно писав на неї безпідставні заяви в поліцію, справи закривали за відсутністю в її діях порушення. Дитина зазнала психологічної травми через розлучення батьків та вимушений переїзд, при цьому, батько дитини завдавати дитині психологічної травми, не враховує його віку та емоційного стану. Його позов має штучний характер, позивач намагається таким чином вчиняти психологічний тиск на відповідачку та вплинути на вирішення іншої справи, яка перебуває в суді щодо участі у вихованні дитини. Вважає, що існують всі несприятливі умови для проживання дитини з батьком, який веде аморальний спосіб життя, вживає алкоголь, є кривдником для відповідачки та дитини.
		Вказала, що пройшло три роки як дитина проживає з нею, вона створила для дитини всі належні умови, працює офіційно та утримує сина. Дитина відвідувала дитячий садочок, пройшла підготовку до школи, цього року піде в перший клас. Дитина перебуває на обліку в сімейного лікаря, розвинута повністю на свій вік, вона турбується про його здоров`я та розвиток. Місце проживання дитини зараз є за межами м.Львова, в селі, у власному будинку, дитина має власну облаштовану кімнату, перебуває на свіжому повітрі. Також дитина перебуває в безпечних умовах, враховуючи воєнний стан у державі.
		78. Вирішуючи спір в межах пред`явлених вимог та на підставі досліджених доказів, суд встановив, що дитина проживає з матір`ю за місцем її фактичного проживання, в будинку батьків. Мати дитини створила належні умови для проживання дитини. Факт створення належних умов за місце проживання матері дитини підтверджується актом обстеження умов проживання від 14.09.2021, складеного начальником служби у справах дітей, житло є будинком, належить матері відповідачки, складається із трьох кімнат, кухні та коридору. Вказано, що для проживання дитини створені відповідні умови проживання, дитина має свою кімнату, обладнану під його вік, в кімнаті є місце для ігор, дитина має створені умови для морального та інтелектуального розвитку (Т.1 а.с.89).
		79. Щодо умов проживання для дитини, створених батьком дитини, то останній зазначив, що такі є належними, відповідачка не заперечила їх. Батько проживає в однокімнатній квартирі на четвертому поверсі п?яти поверхневого будинку у м.Львові, яка належить його матері. ОСОБА_3 звертався із заявою 17.09.2021 до відділу служби у справах дітей Шевченківського району м. Львова про надання висновку про умови проживання дитини ОСОБА_6 та надання рекомендаційного висновку щодо проживання дитини з батьком (Т. 1 а.с. 155-157). В судовому засіданні ОСОБА_3 зазначив, що не отримав відповідного висновку, оскільки дитина з ним не проживала. 
		Крім цього, суд враховує, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини, суд насамперед має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини. Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, у постанові від 16.06.2021, справа № 623/349/19.
		80. Встановлено, що відповідачка була змушена покинути квартиру у м. Львові, де проживала з ОСОБА_3 та сином, оскільки її свекруха надіслала письмову вимогу покинути квартиру та компенсувати гроші за користування квартирою (Т.1 а.с. 102, 103), сторони даного факту не заперечили. 
		При цьому, відповідачка не чинить перешкод у спілкуванні дитини з батьком, підтверджує, що син любить батька і чекає на зустрічі з ним. Згідно висновку органу опіки і піклування ОСОБА_3 встановлені періодичні побачення, як спосіб участі у спілкуванні та вихованні його малолітнього сина: у 1 та 3 суботу місяця, в термін з 12.30 до 15.30 у 2 та 4 неділю місяця, в термін з 12.30 до 15.30. (Т.2 а.с.10). В провадженні суду перебуває на розгляді спір щодо участі батька у вихованні сина.
		81. Судом встановлено, що тривалий час (3 роки) дитина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на даний час 6 років, проживає з матір`ю, починаючи з липня 2021 року. Така обставина свідчить про наявність стійкого, усталеного зв`язку з оточенням, звичним середовищем.
		82. В період проживання дитини з матір`ю дитина була зарахована до навчального дошкільного закладу (Т.1 а.с. 251), на даний час готується іти до школи. Згідно декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу за місце реєстрації дитини ОСОБА_6 , дитині обраний лікар та медична установа (Т.1 а.с. 252) за місцем проживання. Згідно медичного огляду дитини лікарем 20.04.2022, дитина скарг немає (Т.1. а.с. 253).
		83. Наведені обставини є важливим фактором при визначенні місця проживання дитини, яке б відповідало найкращим інтересам дитини.
		Зокрема, у рішенні від 11 липня 2017 року у справі М. С. проти України, заява 2091/13, ЄСПЛ зазначив, що тривалість часу, проведеного дитиною з одним із родичів може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Підстави для визначення місця проживання дитини з одним із батьків повинні бути «відповідними і достатніми».
		84. Суд враховує ставлення обох батьків до виконання батьківських обов`язків, зокрема 27.05.2024 на момент розгляду справи встановлено, що батько дитини відвідував сина останній раз 24.12.2023.
		85. Встановлено, що ОСОБА_4 офіційно працевлаштована, отримує самостійний дохід, позитивно характеризується за місцем роботи (Т.1 а.с.93).
		86. Зважаючи на вік дитини, якому 6 років та його зрілість, судом не заслуховувалася думка дитини щодо його місця проживання. 
		87. Крім того, суд враховує, що вирішуючи спір про визначення місця проживання малолітньої дитини, обов`язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина четверта статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Тлумачення вказаної норми свідчить, що законодавець поклав на суд обов`язок при вирішенні спорів щодо визначення місця проживання дитини враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за присутності дитини. Тобто, у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства обов`язково слід перевіряти чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності. Даний висновок узгоджується з правовою позицією у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 757/33742/19-ц (провадження № 61-21029св21).
		88. Суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.
		При вирішенні даного спору, встановлені факти притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення домашнього насильства. Зокрема, постановою суду від 03.06.2021, № 466/3905/21 відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд постановив провадження у справі закрити, звільнивши ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Із змісту постанови встановлено, що ОСОБА_3 08 квітня 2021 року близько 17 год. 00 хв. за місцем свого проживання, перебуваючи у п?яному вигляді, вчинив психологічне та фізичне домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме: ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, шарпав за одяг, вдарив по обличчю та руці, проте тілесних ушкоджень не заподіяв, чим скоїв правопорушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП. При розгляді матеріалів адміністративної справи в суді ОСОБА_3 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, зазначив, що з дружиною ОСОБА_4 помирились, просить його суворо не карати (Т.1 а.с. 97-98). Вказані обставини позивач в судовому засіданні пне заперечив. Дана подія мала місце за час спільного проживання позивача, відповідачки та їхнього малолітнього сина.
		Суд також бере до уваги, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23.06.2021 про видачу обмежувального припису, залишеного без змін Постановою Львівського року апеляційного суду від 02.12.2021 (справа № 466/5578/21), суд ухвалив видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , та проживає за адресою: АДРЕСА_3 - строком на 1 (один) місяць, яким покласти на нього наступні обов?язки: заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , протягом 1 одного місяця перебувати в місті спільного проживання з постраждалими особами: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_3 ; заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , протягом 1 (одного) місяця наближатися на відстань менше 200 метрів до місця проживання постраждалих осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_3 .
		Із змісту мотивувальної частини рішення встановлено, що «данні обставини, свідчать про схильність ОСОБА_3 до насильницьких дій відносно ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та вказують на вірогідності продовження вчинення домашнього насильства, з вірогідністю можливого настання тяжких або особливо тяжких наслідків. Враховуючи усі надані заявником докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, тому на думку суду заява про видачу обмежувального припису відносно  ОСОБА_3  є обгрунтованою та підтверджена належними доказами.  Таким чином на думку суду є необхідність видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_3 шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника покладення на нього обов?язків.» (Т.1 а.с. 104 - 106).
		Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
		Сам позивач в судовому засіданні не заперечив наявність вказаного рішення, крім того, пояснив, що факт наявності такого рішення не презюмує його статус особи як «кривдника».
		Встановлено наявність направлення від ЛМЦСССДМ ОСОБА_4 для надання соціальних послуг у зв`язку із систематичним домашнім насильством (психологічне, фізичне, економічне) з боку чоловіка (Т. 1 а.с.100).
		89. Таку поведінку батька дитини суд розцінює, як таку, що не сприяє забезпеченню найкращих інтересів дитини, його гармонійному розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, а також не створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.
		Європейський суд з прав людини вказав, що «питання домашнього насильства, яке може проявлятися у різних формах - від застосування фізичної сили до сексуального, економічного, емоційного або словесного насильства,- виходить за межі обставин конкретної справи. Це загальна проблема, яка тією чи іншою мірою стосується всіх держав-членів, і не завжди очевидна, оскільки часто має місце у контексті особистих стосунків або закритих соціальних систем (див. згадане рішення у справі «Володіна проти росії» (Volodina v. Russia), пункт 71). Якщо особа висуває небезпідставну скаргу щодо повторюваних актів домашнього насильства над нею чи інших видів знущання, якими б незначними не були окремі епізоди, національні органи влади зобов`язані оцінити ситуацію загалом, у тому числі й загрозу продовження аналогічних подій (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Ірина Смірнова проти України» (Irina Smirnova v. Ukraine), заява № 1870/05, пункти 71 і 89, від 13 жовтня 2016 року). Серед іншого, ця оцінка має належним чином враховувати особливу вразливість потерпілих, які часто емоційно, економічно чи іншим чином залежать від своїх нападників, а також психологічний ефект, який може мати загроза повторного знущання, залякування та насильства на повсякденне життя потерпілого (див., mutatis mutandis, згадані рішення у справах «Хайдуова проти Словаччини» (), пункт 46, та «Ірина Смірнова проти України» (Irina Smirnova v. Ukraine), там само). Якщо встановлено, що конкретна особа була постійним об`єктом знущань, і є вірогідність продовження жорстокого поводження, окрім реагування на конкретні інциденти, органи державної влади повинні вжити належні заходи загального характеру для протидії основній проблемі та запобіганню майбутньому жорстокому поводженню (див. рішення у справі «Джорджевіч проти Хорватії» (), заява № 41526/10, пункти 92 і 93 та 147-149, ЄСПЛ 2012, та згадане рішення у справі «Ірина Смірнова проти України» (Irina Smirnova v. Ukraine), там само) (LEVCHUK v. UKRAINE, № 17496/19, § 78, 80, ЄСПЛ, від 03 вересня 2020 року).
		90. Встановлено, що ОСОБА_4 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП не притягувалася, а постановою суду від 07.07.2021 провадження у справі №466/5374/21 відносно неї за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрите у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, яке відбулося 03.06.2021 (Т. 1 а.с.162-164).
		91. Суд також приймає до уваги, що рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №5 від 17.06.2022 затверджений висновок органу опіки та піклування Мостиської міської ради щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому також вказані, досліджені умови проживання дитини за місцем проживання матері. Виходячи з інтересів малолітньої дитини, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мостиської міської ради вважає за доцільне визначення місця проживання дитини з матір?ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_7 (Т. 2 а.с.25, 26).
		92. Суд також враховує, обставину, що в умовах дії на території України правового режиму «Воєнний стан», введеного Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України» від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який введено з 05.30 год 24.02.2022 строком на 30 діб та продовженого Законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який станом на сьогодні продовжує діяти.
		Батько дитини є особою чоловічої статі призовного віку, підтвердив в судовому засіданні, що є військовозобов`язаним, тому має, закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
		93. Суд не приймає до уваги твердження учасників, які базуються на припущеннях.
		94. На час ухвалення рішення судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком буде мати більш позитивний вплив на дитину. 
		Дослідивши усі обставини справи та перевіривши їх доказами, Суд приходить до переконання, що проживання малолітньої дитини з матір`ю в даній справі відповідає принципу «найкращих інтересів дитини».
		95. При цьому, суд зазначає, що визначення проживання дитини з матір`ю не може розцінюватися як його розлучення з батьком, який має такі ж права як і мати, тому також може займатися вихованням та розвитком сина.
		96. Судом з`ясовані та повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99; пункт 30).
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України», № 63566/00 §23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). 
		Тому, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення зустрічного позову та відмову у задоволенні первісного позову, з наведених вище мотивів та підстав.
		Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України). Суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
		VІІ. Розподіл судових витрат між сторонами по справі
		97. Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні первісних позовних вимог, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем.
		В матеріалах справи наявна квитанція від 13.01.2022, яка засвідчує факт, що позивачка за зустрічним позовом ( ОСОБА_4 ) при подачі зустрічного позову сплатила 992,40 грн. судового збору, які, враховуючи вищевикладені норми процесуального права повинні бути стягнені з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 на її користь.
		Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, Суд,
		у х в а л и в:
		 
		1. В задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.
		2. Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Мостиська міська рада Львівської області як орган опіки і піклування про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
		3. Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_4 за адресою її фактичного проживання: АДРЕСА_7 .
		4. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп., сплаченого нею судового збору.
		5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
		6. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Відомості щодо учасників справи:
		Позивач (відповідач за зустрічним позовом):  ОСОБА_3  (місце реєстрації:  АДРЕСА_1 ,місце проживання: АДРЕСА_3 );
		Відповідачка (позивачка за зустрічним позовом):  ОСОБА_4  (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 );
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за первісним позовом:
		Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (місцезнаходження: вул. Липинського, 11, м. Львів, 79058);
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом: Мостиська міська рада Львівської області як орган опіки та піклування (місце знаходження: вул.Грушевського, 6, м.Мостиська, Яворівського району, Львівської області, індекс: 81300).
		Повний текст судового рішення складений 06 червня 2024.
		 
		 
		 
		Суддя  Світлана ГІРЯК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...