Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 722/225/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2024.
Дата набрання законної сили: 05.06.2024
Номер судового провадження: 61-248ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 червня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 722/225/23
		провадження № 61-248св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гладкого Анатолія Петровича на постанову Чернівецького апеляційного суду від 29 листопада 
		2023 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		1.                 У січні 2023 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів.
		2.                 Позовна заява мотивована тим, що в його сім`ї проживають неповнолітні діти, які є його онуками: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		3.                 Батьками дітей є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які разом з ними не проживають, не беруть участі у вихованні дітей, не надають матеріальної допомоги, не цікавляться долею дітей та їх станом здоров`я, що підтверджується наданими до позову доказами.
		4.                 З урахуванням уточнених позовних вимог, просив позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав щодо їх неповнолітніх дітей, стягнувши аліменти на їх утримання та призначити його піклувальником над неповнолітньою онукою 
		ОСОБА_4 та опікуном над малолітніми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		5.                 Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 липня 2023 року у складі судді Ратушенка О. М. позов задоволено.
		Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_4 та малолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_7 .
		Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_4 та малолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_7 .
		Встановлено піклування над неповнолітньою ОСОБА_4 , призначено піклувальником ОСОБА_1 .
		Встановлено опіку над малолітніми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , призначено опікуном ОСОБА_1 .
		Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26 січня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
		Вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26 січня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
		Здійснено розподіл судових витрат.
		6.                 Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 участі в житті дітей не приймає, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує їм необхідного харчування, медичного догляду, лікування. Також не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не створює умов для отримання дітьми освіти. 
		ОСОБА_2 свідомо обрано такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України. Дії 
		ОСОБА_2 щодо самоусунення від виконання батьківських обов`язків є винними, адже вона свідомо, без жодних поважних причин їх не виконувала.
		7.                 Також суд першої інстанції виходив з того, що визнання відповідачем 
		ОСОБА_3 позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
		8.                 Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції виходив з розумності та достатності розміру аліментів, необхідних для задоволення потреб дітей, а також з реальної можливості відповідачів сплачувати щомісячно аліменти, не порушуючи прав останніх, стан здоров`я та матеріальне становище відповідачів, вік їх дітей, які потребують необхідного забезпечення.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		9.                 Постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 липня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
		Попереджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до виховання дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		Здійснено розподіл судових витрат.
		10.             Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому, оскільки вимушене тимчасове перебування відповідача за кордоном (внаслідок життєвих обставин) дійсно створюють певні труднощі у налагодженні стосунків між матір`ю та дітьми. Але при цьому мати не усувається від виховання та утримання своїх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , цікавиться їхнім життям та бажає в подальшому належним чином виконувати свої батьківські обов`язки.
		11.              ОСОБА_2 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і її поведінка не була предметом розгляду компетентних органів. Натомість позиція ОСОБА_2 при розгляді спору та прийняті нею заходи для пошуку можливостей для спілкування з дітьми, навіть подача апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції про позбавлення її батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , переконливо свідчить про небайдужість та інтерес ОСОБА_2 до дітей, бажання брати активну участь у їх житті, а її тимчасова відсутність не є підставою для позбавлення особи батьківських прав.
		12.             Також суд апеляційної інстанції, оцінюючи письмову заяву батька дітей ОСОБА_3 про визнання позову разом з усіма іншими доказами, враховуючи конкретні обставини даної справи про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 , а також те, що позов поданий ОСОБА_1 , який є дідусем ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і який у позовній заяві взагалі не обґрунтував підстав та доцільності позбавлення батьківських прав батька 
		ОСОБА_3 , дійшов висновку, що у такому випадку визнання відповідачем позову суперечить закону і наявність підстав для позбавлення батька батьківських прав підлягає доведенню належними доказами.
		13.             Зважаючи на викладене апеляційний суд в інтересах законності як складової верховенства права дійшов висновку про необхідність виходу за межі доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 та врахувавши, що відповідач не є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дітей, що вказує на відсутність підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення його батьківських прав, відмовив у задоволенні позову про позбавлення його батьківських прав.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		14.             У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гладкого А. П., на постанову Чернівецького апеляційного суду від 29 листопада 2023 року.
		15.             Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. 
		16.             Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		17.             У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 липня 2023 року залишити в силі.
		18.             Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		19.             Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ситуація у сім`ї відповідачів неодноразово була предметом розгляду місцевими органами влади щодо захисту прав дитини. Так, рішенням виконкому Корманської сільської ради від 26 вересня 2018 року №25, рішеннями виконкому Сокирянської міської ради від 20 грудня 2022 року №222 та від 09 травня 2023 року №95 було визнано за доцільне позбавити ОСОБА_8 батьківських прав по відношенню до його дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
		20.             Вказана кількість рішень, прийнятих органами місцевої влади щодо невиконання відповідачами батьківських обов`язків, свідчить про тривалу незмінність їх поведінки у кращий бік та свідоме нехтування батьківськими обов`язками відносно своїх дітей.
		21.             Позивач, свідки та неповнолітні діти пояснювали, що відповідачі від дня народження дітей не піклувалися ними, залишили їх дідові та бабі і виїхали за кордон. Діти не мають бажання проживати з батьками і просили позбавити відповідачів батьківських прав. Діти з раннього дитинства були позбавлені батьківської турботи та материнського тепла через ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків.
		22.             Зазначені фактори можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		23.             Факт заперечення відповідачкою ОСОБА_2 проти позову про позбавлення її батьківських прав не свідчить про її інтерес до дітей та реальне бажання змінити поведінку.
		24.             Крім того, визнання відповідачем ОСОБА_3 позовних вимог у повному обсязі доводить, що відповідач визнає своє ухилення від виконання батьківських обов`язків, перебуваючи тривалий час за кордоном, та не має наміру їх виконувати надалі.
		25.             Крім цього, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не взяв до уваги те, що через тривале ухилення відповідачами від виконання своїх батьківських обов`язків їх діти з народження проживають та виховуються у стійкому сімейному середовищі баби та діда, які створили належні умови для фізичного й духовного розвитку дітей. Жити з батьками діти відмовляються.
		26.             Відмова батьків від дитини є такою, що порушує її права та інтереси, тому ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьківських прав і стягнення з батьків аліментів на її утримання.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		27.                   У березні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Томко В. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		28.                   Судами попередніх інстанцій встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження НОМЕР_1 від 26 квітня 2011 року, НОМЕР_2 
		від 09 лютого 2010 року та НОМЕР_3 від 21 травня 2013 року.
		29.                   Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано 30 вересня 2014 року.
		30.                   Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому будинку осіб № 22 від 24 січня 2023 року в будинку ОСОБА_1 зареєстровані: його дружина ОСОБА_9 , донька ОСОБА_10 , донька ОСОБА_2 , яка тривалий час не проживає по місцю реєстрації, внучки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , внук ОСОБА_12 .
		31.                   З допиту свідків, показань позивача та дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вбачається, що майже з грудного віку діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають в с. Кормань Дністровського району Чернівецької області.
		32.                   Актом обстеження умов проживання від 21 жовтня 2022 року, складеним головним спеціалістом ССД ОСОБА_13 , ДОП СП ВП №1 (м. Сокиряни) Станкевич Д. О., встановлено, що діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають в сім`ї ОСОБА_1 в с. Кормань Дністровського району Чернівецької області. Їх мати ОСОБА_2 взагалі не цікавиться життям дітей, їх вихованням займається дідусь та бабуся. На момент перевірки матері не було вдома, зі слів діда вона знаходиться за кордоном.
		33.                   Рішенням виконавчого комітету Корманської сільської ради від 26 вересня 2018 року № 25 визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до її дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		34.                   Рішенням виконавчого комітету Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області від 20 грудня 2022 року № 222 вирішено надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		35.                   Рішенням виконавчого комітету Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області від 09 травня 2023 року № 95 вирішено надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по відношенню до його дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		36.                   З характеристик дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 
		з ОЗ «Шебутинецький ліцей СМР» та Корманського навчально-виховного комплексу вбачається, що діти трудолюбиві, старанні, наполегливі в навчанні, переможці спортивних змагань, користуються повагою у вчителів та серед учнів, мають багато друзів.
		37.                   За період навчання мати дітей ОСОБА_2 освітні заклади не відвідувала, не цікавилась успішністю дітей, була відсутньою на батьківських зборах.
		38.                   Вихованням дітей займаються дідусь ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_9 . Саме вони приділяють належну увагу дівчатам.
		39.                   Відповідно до довідки-характеристики від 23 січня 2023 року № 09 
		ОСОБА_2 в с. Кормань характеризується задовільно. Тривалий час в селі не проживає, участі у вихованні дітей не приймає. Її діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають з дідом і бабусею в с. Кормань.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		40.             Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		41.             Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		42.             Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		43.             Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		44.             Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		45.             Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		46.             Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		47.             Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		48.             Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.
		49.             Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		50.             Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
		51.             Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		52.             Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		53.             Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
		54.             Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
		55.             Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
		56.             Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
		57.             Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину
		з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
		2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
		5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
		58.             Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
		59.             Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилався на те, що він зі своєю дружиною займаються вихованням онук, забезпечують дітей усім необхідним, турбуються про їх повноцінний розвиток, натомість відповідачі не цікавляться дітьми, тривалий час перебувають за межами України, не вживають заходів до спілкування з дітьми, повністю усунулися від участі у житті та вихованні доньок.
		60.             Таким чином правовою підставою для позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав позивач визначає пункт 2 частини першої статті 164 СК України.
		61.             Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		62.             Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		63.             Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
		64.             При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
		65.             Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі 
		№ 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі 
		№ 545/560/21).
		66.             Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		67.             Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
		68.             Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі 
		№ 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, 
		від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі 
		№ 213/2822/21.
		69.             Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
		70.             Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав.
		71.             Суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому, оскільки вимушене тимчасове перебування відповідачки за кордоном (внаслідок життєвих обставин) дійсно створюють певні труднощі у налагодженні стосунків між матір`ю та дітьми. Але при цьому мати не усувається від виховання та утримання своїх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , цікавиться їхнім життям та бажає в подальшому належним чином виконувати свої батьківські обов`язки.
		72.             З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення її батьківських прав, вказуючи, що не втратила інтересу до дітей, що свідчить про її зацікавленість у прийнятті участі у їх житті.
		73.             Верховний Суд враховує, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з матір`ю сімейних відносин не відповідає інтересам дітей.
		74.             Апеляційний суд обґрунтовано не погодився із висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки цей висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення матері батьківських прав.
		75.             Висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків. 
		76.             Та обставина, що ОСОБА_2 тимчасово перебуває за кордоном, не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.
		77.             При цьому апеляційний суд обґрунтовано зазначав, що позивач ОСОБА_1 при розгляді спору не довів суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дітей. 
		78.              ОСОБА_2 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і її поведінка не була предметом розгляду компетентних органів. Натомість позиція ОСОБА_2 при розгляді спору та прийняті нею заходи для пошуку можливостей для спілкування з дітьми, навіть подача апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції про позбавлення її батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 переконливо свідчить про небайдужість та інтерес ОСОБА_2 до дітей, бажання брати активну участь у їх житті, а її тимчасова відсутність не є підставою для позбавлення особи батьківських прав.
		79.             Верховний Суд також зауважує, що висловлене дітьми у суді бажання проживати разом із дідом та бабою, саме по собі не свідчить про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків та наявність підстав для позбавлення її батьківських прав.
		80.             Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23 (провадження № 61-14891св23).
		81.             Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
		82.             Апеляційний суд, з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, бажання відповідачки брати участь у вихованні та спілкуванні з доньками та з огляду на відсутність свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками, дійшов правильного висновку про відмову в позові.
		83.             Верховний Суд зазначає, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. У свою чергу у цій справі, з урахуванням доказів, які є в матеріалах справи, в найкращих інтересах дітей зберегти зв`язок між матір`ю та доньками, не позбавляючи відповідачки батьківських прав щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		84.             Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин у справі не встановлено.
		85.             Враховуючи наведене, узагальнені доводи касаційної скарги про те, що відповідачка не виконує своїх батьківських обов`язків з виховання доньок, самоусунулася від участі у їх житті, а також про те, що відсутні докази невинуватості відповідачки у невиконанні нею своїх обов`язків є помилковими, оскільки не відповідають фактичним обставинам.
		86.             Дослідження та оцінка доказів не належить до повноважень Верховного Суду під час касаційного провадження.
		87.             Також суд апеляційної інстанції встановив, що батько дітей - відповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву про те, що він позовні вимоги визнає повністю, однак в заяві не конкретизовано, який позов він визнає і що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав.
		88.             Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
		89.             Оцінюючи письмову заяву та заяву про визнання позову у судовому засіданні разом з усіма іншими доказами, враховуючи конкретні обставини даної справи про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав матері 
		ОСОБА_2 , а також позов, поданий ОСОБА_1 , який є дідусем ОСОБА_4 , 
		ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і який у позовній заяві взагалі не обґрунтував підстав та доцільності позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_3 , апеляційний суд дійшов висновку, що у такому випадку визнання відповідачем позову суперечить закону і наявність підстав для позбавлення батька батьківських прав підлягає доведенню належними доказами.
		90.             Апеляційний суд, встановивши, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками батька ОСОБА_3 , в позовній заяві взагалі не наведено підстав для позбавлення його батьківських прав, зі слів позивача, він возив дітей до батька, спілкується з відповідачем та підтримує з ним зв`язок, а висновок органу опіки та піклування винесений без врахування всіх обставин, у зв`язку з чим він не підтверджує вини ОСОБА_3 в ухиленні від виконання батьківських обов`язків та не містить належного обґрунтування доцільності позбавлення його батьківських прав, дійшов обгрунтованого висновку про необхідність виходу за межі доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 на підставі частини четвертої статті 367 ЦПК України, оскільки відповідач не є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дітей, що вказує на відсутність підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення його батьківських прав.
		91.             З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та 
		ОСОБА_6 .
		92.             Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 батьківських прав, попередивши відповідачів про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		93.             Враховуючи відсутність підстав для позбавлення батьківських прав 
		ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та відмову у їх задоволенні, відсутні підстави й для задоволення вимоги про встановлення опіки над малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та піклування над ОСОБА_4 .
		94.             За таких обставин, оскільки позивач ОСОБА_1 не є законним представником дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та 
		ОСОБА_6 .
		95.             Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилався заявник у касаційній скарзі.
		96.             Іншідоводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		97.             Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження 
		№ 14-446цс18).
		98.             Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
		99.             Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.                 Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гладкого Анатолія Петровича залишити без задоволення.
		 
		2.                 Постанову Чернівецького апеляційного суду від 29 листопада 2023 рокузалишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...