Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 583/3066/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 10.06.2024. Зареєстровано: 11.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/583/65/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022200000000153

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 583/3066/23
		1-кп/583/65/24 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"10" червня 2024 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
		        головуючого-судді                                          ОСОБА_1 
		        при секретарі                                  ОСОБА_2 
		за участю прокурора                         ОСОБА_3 
		обвинуваченого          ОСОБА_4 
		захисника                                                 ОСОБА_5 
		потерпілих                                          ОСОБА_6 ,
		ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		представників потерпілих                                 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022200000000153 від 08.08.2022 року по обвинуваченню
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, фізичної особи-підприємця, освіта вища, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		за ч. 2 ст. 286 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		Обвинувачений ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 о 17.20 год., керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Н-12 «Суми-Полтава» в напрямку м. Охтирка Сумської області. Рухаючись у вказаному вище напрямку з перевищенням допустимої швидкості руху (понад 90 км/год.), перебуваючи в районі 92 км + 500 м неподалік від с. Гай Мошенка Охтирського району Сумської області, ОСОБА_4 наближаючись до заокруглення дороги ліворуч, яка значно обмежує видимість проїзної частини, в порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме:
		- п. 10.1 ПДР «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху., 
		- п. 12.6 ґ ПДР «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю: іншим транспортним засобам на автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.», 
		- п. 12.9 б ПДР «Водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил», 
		- п. 14.2 в ПДР «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані» ,
		не врахував дорожню обстановку, знехтував безпекою дорожнього руху, не впевнився в тому, що смуга зустрічного руху буде вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхав на зустрічну смугу руху для виконання маневру обгону попутного транспорту, де скоїв зіткнення з зустрічним автомобілем марки «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 під керування ОСОБА_7 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми, яка супроводжувалася переломами кісток черепа, тулубу та кінцівок, які призвели до гострої крововтрати, від яких ОСОБА_7 помер на місці пригоди.
		Обвинувачений ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди, тобто запобігти зіткнення з автомобілем «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 шляхом відмови від маневру обгону попутного транспортного засобу, вибору максимально допустимої швидкості на даній ділянці дороги не більше 90 км/год., тобто шляхом виконання ним вимог пунктів 10.1, 12.6 ґ, 12.9 б, 14.2 в Правил дорожнього руху України.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , які не відповідають вимогам пунктів 10.1, 12.6 ґ, 12.9 б, 14.2 в Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв`язку з подією та її наслідками, що настали. 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав та пояснив, що він ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 17.20 - 17.30 год. керуючи своїм автомобілем «Volkswagen Golf» синього кольору днз НОМЕР_1 їхав з м. Полтава до м. Охтирка. Погодні умови були гарні, було сухо, він їхав зі швидкістю 100-110 км/год. За с. Хухра перед поворотом на прямому відрізку дороги перед ним ( ОСОБА_4 ) їхав автомобіль темного кольору. Він ( ОСОБА_4 ) почав доганяти даний автомобіль та вирішив його обігнати до повороту дороги, так як вважав, що відстані вистачить для завершення маневру обгону. Увімкнувши показчик повороту, він ( ОСОБА_4 ) поступово почав обганяти даний автомобіль, в цей час швидкість руху його автомобіля була 110-115 км/год. Коли автомобілі порівнялися та він ( ОСОБА_4 ) на чверть кузова почав випереджати цей автомобіль, то попереду побачив світло фар зустрічного автомобіля. Він ( ОСОБА_4 ) почав зменшувати швидкість, хотів повернутися на свою сторону, а водій іншого автомобіля, який він обганяв, теж зменшував швидкість, щоб дати йому обігнати. Зрозумівши, що не встигне повернутися на свою полосу, він ( ОСОБА_4 ) прийняв рішення обігнати даний автомобіль. Водій зустрічного автомобіля вживав заходи, щоб уникнути зіткнення. Він ( ОСОБА_4 ) також намагався з`їхати на ліве узбіччя, щоб уникнути зіткнення. Зіткнення відбулося на зустрічній смузі руху, коли він порівнявся з тим автомобілем, який він обганяв. Від удару його ( ОСОБА_4 ) автомобіль розвернуло на 180° та він залишився на дорозі, а автомобіль потерпілого з`їхав у кювет. Він ( ОСОБА_4 ) зрозумів, що вчинив правопорушення, він не розрахував швидкість руху і відстань для маневру. Після зіткнення його витягли через передні двері з автомобіля та надали допомогу, а ОСОБА_7 повезли у першій машині швидкої меддопомоги. Він ( ОСОБА_4 ) просить вибачення у потерпілих, він розуміє, яке горе заподіяв, щиро розкаюється, намагався відшкодувати шкоду потерпілим, але грошові перекази поверталися не отриманими. 
		Вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Показами потерпілого ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_7 о 17.10 год. йому зателефонував його знайомий - ОСОБА_11 та повідомив, що його ( ОСОБА_6 ) брат потрапив в аварію в районі АДРЕСА_2 . Про це ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_13 . Він ( ОСОБА_6 ) поїхав на місце події та побачив, що автомобіль його брата ОСОБА_14 - ВАЗ-21099 днз НОМЕР_2 був за межами проїжджої частини в кюветі під лісом. Автомобіль брата був повністю розбитий. Брат був зажатий в автомобілі, працівники ДСНС проводили заходи, щоб вивільнити його з автомобіля. В цей час приїхав автомобіль швидкої медичної допомоги. Хвилин 20 брата діставали з автомобіля, а потім поклали до автомобіля швидкої допомоги, де констатували його смерть. На лівому узбіччі дороги (в напрямку руху з с. Хухра в м. Охтирку) повернутий передом до лісу стояв автомобіль Volkswagen, у якого була розбита передня частина. 
		Показами потерпілого ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 17.10 год. йому зателефонував ОСОБА_15 та повідомив, що сталася ДТП за участю його ( ОСОБА_7 ) брата - ОСОБА_14 . Він ( ОСОБА_7 ) разом з ОСОБА_15 поїхали на місце пригоди. Там він ( ОСОБА_7 ) побачив, що автомобіль брата ВАЗ-21099 стояв біля лісу за межами проїжджої частини з лівого боку дороги (в напрямку з с. Хухра в м. Охтирка), задньою частиною він був повернутий до лісу, передом до дороги. Автомобіль Volkswagen стояв зліва по напрямку руху з с. Хухра в м. Охтирка, повернутий передом до лісу, передня частина автомобіля була на узбіччі, а задня ще була на дорозі. На місці події вже була швидка меддопомога. Обвинувачений лежав на землі, біля нього були лікарі. Він казав: «Я винен, я винен!». Його ( ОСОБА_7 ) брат - ОСОБА_16 був в автомобілі швидкої меддопомоги. Потім повідомили, що брат помер. 
		Показами потерпілої ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні пояснила, що про трагедію вона дізналася від невістки ОСОБА_17 . До обвинуваченого претензій не має, цивільний позов до страхової компанії підтримує.
		Показами свідка ОСОБА_15 , який в судовому засіданні пояснив, що йому зателефонував його брат - ОСОБА_13 і розказав, що сталася ДТП, і що ОСОБА_16 заблокований в автомобілі на трасі Охтирка-Хухра . Після цього він ( ОСОБА_15 ) зателефонував брату ОСОБА_14 - ОСОБА_19 і повідомив про ДТП. Після цього він ( ОСОБА_15 ) разом з ОСОБА_20 поїхали на місце ДТП. Приїхавши, він побачив автомобіль ВАЗ 21099, який знаходився справа від дороги (по ходу руху з м. Охтирка), а автомобіль Volkswagen також знаходився на праві стороні на узбіччі ближче до дороги. Обвинувачений ОСОБА_4 лежав на землі і казав: «Я за все відповім», а ОСОБА_16 був в автомобілі швидкої медичної допомоги. Через деякий час працівники швидкої меддопомоги повідомили, що ОСОБА_16 помер. 
		Показами свідка ОСОБА_21 , який в судовому засіданні пояснив, що працює в 22 державній пожежно-рятувальній частині ГУ ДСНС у Сумській області. ІНФОРМАЦІЯ_6 отримали виклик, виїхали на місце події на автомобілі ДСНС. На місці події було багато людей, близько 20 осіб, в тому числі працівники поліції. Автомобіль ВАЗ 21099 знаходився в кюветі на правій стороні від дороги в напрямку руху з м. Охтирка прямо на повороті, автомобіль був деформований, дах був приплюснутий, в середині даного автомобіля знаходився чоловік, він був заблокований в автомобілі. Інший учасник ДТП лежав на узбіччі дороги, їх допомоги він не потребував. Працівники ДСНС за допомогою гідроінструмента обрізали стойки в автомобілі ВАЗ 21099, зняли кришу автомобіля та побачили, що у потерпілого ОСОБА_7 була зажата нога. Коли почали деблокувати ОСОБА_7 , працівники швидкої почали надавати йому допомогу. ОСОБА_7 періодично втрачав свідомість. Після деблокування ОСОБА_7 на ношах передали працівникам швидкої допомоги. 
		Показами свідка ОСОБА_22 , який в судовому засіданні пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_7 близько 17 год. він на власному автомобілі Рено їхав з с. Хухра до м. Охтирка. На виїзді з села його обігнав автомобіль «Volkswagen Golf» синього кольору, який їхав зі швидкістю більше 100 км/год. Обігнавши його, автомобіль «Volkswagen Golf» віддалився і зник з його поля зору. Перед с. Гай ОСОБА_23 в далині він ( ОСОБА_22 ) побачив дим, а під`їхавши ближче побачив два автомобілі, які горіли. Він ( ОСОБА_22 ) зупинився, люди допомагали, гасили полум`я. На місці ДТП він побачив автомобіль «Volkswagen Golf», який стояв на зустрічній смузі руху розвернутий передом до лісу, а інший автомобіль - ВАЗ 21099 стояв на схилі під лісом. Обидва автомобілі були дуже розбиті. Водій «Volkswagen Golf» виліз з автомобіля самостійно, а у водія ВАЗ НОМЕР_3 ОСОБА_14 були затиснуті ноги, він говорив, що не відчуває ніг. Спільно з працівниками поліції він ( ОСОБА_22 ) разом з іншими людьми визволили ОСОБА_7 з автомобіля і його забрали працівники швидкої меддопомоги. 
		Показами свідка ОСОБА_24 , який в судовому засіданні пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_7 близько 17 год. він рухався на автомобілі Хюндай Акцент, д.н.з. НОМЕР_4 в бік м. Охтирка зі швидкістю близько 80 км/год., попереду нього нікого не було, а ззаду в попутному напрямку рухались транспортні засоби, близько 2-3 автомобілів. Видимість траси була гарна, була суха погода. Позаду себе він бачив автомобіль Volkswagen синього кольору, який здійснював обгін автомобілів, які рухалися позаду нього ( ОСОБА_24 ) в попутному напрямку. Потім автомобіль Volkswagen обігнав його ( ОСОБА_24 ) автомобіль, в цей момент попереду нього ( ОСОБА_24 ) в попутному напрямку та в зустрічному напрямку транспортних засобів не було, траса була вільна. Коли автомобіль Volkswagen здійснив його обгін, він ( ОСОБА_24 ) ще подумав: «Закритий поворот, куди він обганяє?». В цю секунду із-за повороту з`явився автомобіль чорного кольору, який рухався по своїй смузі руху, і відбулося зіткнення автомобіля Volkswagen з цим автомобілем на зустрічній для нього ( ОСОБА_24 ) смузі руху. Після зіткнення автомобіль Volkswagen розвернуло передом у бік с. Хухра, одна його сторона була на лівому узбіччі. Він ( ОСОБА_24 ) проїхав якусь відстань і зупинився на узбіччі біля цих автомобілів. Він вибіг на трасу, зупинив проїжджаючий автомобіль, після чого побіг до постраждалих. Він підбіг до водія Volkswagen, спитав як він. Водій Volkswagen розмовляв, з ним все було нормально. Потім він побіг до автомобіля ВАЗ 21099, водій якого знаходився у свідомості, але був заблокований в автомобілі. Підбіг ще якийсь чоловік, вони витягли водія із автомобіля Volkswagen і поклали на узбіччя. Потім принесли вогнегасник, загасили автомобіль ВАЗ НОМЕР_3 , який почав димітися, обезточили акумулятор і заглушили автомобіль. Після цього приїхали працівники ДСНС, розрізали автомобіль ВАЗ 21099, щоб розблокувати водія. Приїхала машина швидкої меддопомоги, водія автомобіля ВАЗ НОМЕР_3 - ОСОБА_7 віднесли в автомобіль швидкої меддопомоги. Також повідомив, що ДТП сталася на ділянці, де дорога завертає вліво по напрямку руху в м. Охтирку, на узбіччі дороги знаходиться ліс і за поворотом траса не проглядається. Він чув писк шин автомобіля, але який автомобіль застосував гальмування, він не знає. Автомобіль Volkswagen рухався швидше, ніж його ( ОСОБА_24 ) автомобіль, бо обігнав його. На його запитання водій автомобіля Volkswagen відповів, що рухався зі швидкістю 110-120 км/год.
		Показами свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні пояснив, що влітку 2022 року в післяобідню пору, рухаючись на власному автомобілі Хонда д.н.з. НОМЕР_5 з с. Пилівка Охтирського району, він став свідком ДТП, що сталася між с. Михайленкове та с. Хухра. З його смуги руху автомобіль «Volkswagen Golf» виїхав на зустрічну смугу руху, обганяючи колону легкових автомобілів (5-6 автомобілів), і зіткнувся з автомобілем ВАЗ НОМЕР_3 , який виїжджав з-за повороту і рухався назустріч по своїй смузі руху. Автомобіль «Volkswagen Golf» та автомобіль ВАЗ НОМЕР_3 почали з`їжджати на узбіччя, щоб уникнути зіткнення. Зіткнення відбулося майже на узбіччі (лівому) по ходу його ( ОСОБА_13 ) руху з с. Пилівка в м. Охтирка на повороті дороги з обмеженою видимістю. Автомобіль «Volkswagen Golf» спочатку обігнав його ( ОСОБА_13 ) автомобіль, а потім пішов на обгін колони автомобілів, які рухались попереду на відстані близько 150 м від нього ( ОСОБА_13 ) в попутному напрямку. Він ( ОСОБА_13 ) рухався зі швидкістю 70-80 км/год, а автомобіль «Volkswagen Golf» , обганяючи його, рухався зі швидкістю близько 120-130 км/год. Точну швидкість руху автомобіля «Volkswagen Golf» він сказати не може, але цей автомобіль рухався дуже швидко. Автомобілі в колоні рухались з такою ж швидкістю, як і швидкість його ( ОСОБА_13 ) автомобіля, бо між ним ( ОСОБА_13 ) і цими автомобілями була однакова дистанція. Він ( ОСОБА_13 ) бачив сам момент зіткнення, його ( ОСОБА_13 ) автомобіль в цей час знаходився на відстані 200-250 метрів від місця зіткнення. Зіткнулися ліва сторона автомобіля «Volkswagen Golf» та водійська сторона автомобіля ВАЗ 21099. Після зіткнення автомобіль ВАЗ 21099 відкинуло на 15-20 метрів від дороги, майже до початку ліса. В автомобілі ВАЗ 21099 повністю була розбита водійська сторона, у водія були зажаті ноги. Він ( ОСОБА_13 ) підійшов до автомобіля ВАЗ 21099 і впізнав водія ОСОБА_14 , після чого зателефонував своєму брату, який знав брата ОСОБА_14 - ОСОБА_25 . Також він зателефонував ОСОБА_26 , який знав ОСОБА_27 . Обвинувачений, якого дістали з автомобіля, лежав біля свого автомобіля на узбіччі та казав, що в нього щось зі спиною, а коли прибула машина швидкої меддопомоги, обвинувачений сказав, щоб допомогу надавали водію ВАЗ НОМЕР_3 . Також обвинувачений говорив, що він винуватий та за все відповість. Потім приїхав другий автомобіль швидкої меддопомоги і забрав обвинуваченого. Також на місце ДТП приїжджали автомобілі ДСНС. 
		Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 08.08.2022 року зі схемою та фототаблицями, згідно якого було оглянуто територію автодороги Н-12 Суми-Полтава, 92 км поблизу с. Гай Мошенка Охтирського району. Для проведення огляду визначено орієнтир №1 - ЛЕП 48/95, орієнтир №2 - правий край проїзної частини. Проїзна частина горизонтальна, має заокруглення, покриття асфальтобетоненне, сухе чисте. Дорожнє покриття загальною шириною 6,7м. Дорожня розмітка відсутня. До проїзної частини примикає справа узбіччя шириною 7,2 м з грунтово-трав`яним покриттям, зліва узбіччя шириною 3,7 м з грунтово-трав`яним покриттям. Місце події знаходиться в зоні дії дорожніх знаків: 1.2 Небезпечний поворот ліворуч, 1.23.2 Примикання другорядної дороги, 1.4.7 Напрямок повороту. Відстань видимості з робочого місця водія не менше 150 м.
		В ході огляду було виявлено та вилучено автомобілі ВАЗ-210994 днз НОМЕР_2 та Volkswagen Golf днз НОМЕР_1 . Автомобіль Volkswagen Golf днз НОМЕР_1 має повну деформацію передньої частини з розломами переднього бампера, розривами металу, деформацію деталей під капотом,розтріскування переднього вітрового скла, деформація даху в передній частині, деформація лівих передніх дверей, ліве переднє колесо розгерметизоване. Автомобіль ВАЗ-210994 днз НОМЕР_2 має повну деформацію передньої лівої частини спереду назад, включаючи капот та деталі підкапотного простору, дах відокремлений в передній частині, ліві двері відсутні. 
		Автомобіль Volkswagen Golf днз НОМЕР_1 розташований більшою частиною на правому узбіччі заднім лівим габаритом на проїжджій частині. Лівим заднім колесом на відстані 0,65 м. до орієнтиру №2. Лівим переднім колесом на відстані 1,0 м до орієнтиру №2 і 13,1 м до орієнтиру №1. Автомобіль ВАЗ-210994 днз НОМЕР_2 розташований в правому кюветі, передньою частиною в напрямку проїзної частини, правом переднім колесом на відстані 5,5м до орієнтиру №2, правим заднім колесом - 8,1 м до орієнтиру №2 та 14,7 м до орієнтиру №1.
		На правому узбіччі розташовані об`ємні сліди юзу коліс автомобілів. Слід юзу правих коліс автомобіля ВАЗ-210994 днз НОМЕР_2 довжиною 21,7 м починається на на відстані 0,3 м до орієнтиру №2 та 39,6 м до орієнтиру №1. А закінчується на відстані 2,15 м до орієнтиру №2 та 18,0 м до орієнтиру №1. Слід юзу лівих коліс цього ж автомобіля довжиною 10,1 м починається на відстані 0,15 м до орієнтиру №2 та 25,7 м до орієнтиру №1, а закінчується на відстані 1,3 м до орієнтиру №2 та 15,8 до орієнтиру №1. Слід юзу колеса автомобіля Volkswagen Golf днз НОМЕР_1 довжиною 18,9 м починається на відстані 0,15 м до орієнтиру №2 та 5,3 м від орієнтиру №1, закінчується на відстані 1,5 м до орієнтиру №2 та 13,1 м до орєнтиру №1 в місці розташування переднього краю автомобіля. (а.с. 117-125 т. № 1).
		Протоколом огляду місця події від 08.08.2022 року з фототаблицями, згідно якого було оглянуто тіло ОСОБА_28 , яке знаходиться в салоні автомобіля бригади швидкої медичної допомоги. Оглянуто одяг на трупі, виявлені та зафіксовані тілесні ушкодження. Після проведення огляду тіло ОСОБА_28 направлено на розтин до районного бюро СМЕ. (а.с. 126-130 т. № 1).
		Протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13 від 17.08.2022 р. зі схемою, під час якого свідок ОСОБА_13 на місці події показав механізм утворення дорожньо-транспортної пригоди, учасником якої він був, пояснивши, що 08.08.2022 р близько 17 год. він на автомобілі Хонда рухався по автодорозі Суми - Полтава у напрямку м. Охтирка зі швидкістю біля 80 км/год. Перебуваючи на відстані 265 до лінії орієнтиру та своїм правим габаритом на відстані 1,0 м виявив, що його на швидкості біля 140-150 км/год. випередив автомобіль Volkswagen Golf. Рухаючись далі прямолінійно зі швидкістю 80 км/год., перебуваючи на відстані 123,4 м до лінії орієнтиру виявив зустрічний автомобіль ВАЗ на відстані 43,8 м за лінією орієнтиру, який в цей час з`їздив з проїзної частини на праве узбіччя за напрямком свого руху. В даний час автомобіль Volkswagen Golf рухаючись з вказаною раніше швидкістю на відстані 1,0 м від роздільної смуги руху, своєю задньою частиною перебуваючи на відстані 44,5 м до лінії орієнтиру, також почав зміщуватися в бік лівої обочини. Рухаючись далі на лівому узбіччі відбулося зіткнення автомобілів ВАЗ та Volkswagen Golf , а саме в 1,5 м за краєм дороги та в 14,2 м за лінією орієнтиру. ( а.с. 141-146 т. № 1).
		Протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_24 від 17.08.2022 р. зі схемою, під час якого свідок ОСОБА_24 на місці події показав механізм утворення дорожньо-транспортної пригоди, учасником якої він був, зазначивши, що 08.08.2022 р близько 17 год. він на автомобілі Хюндай Акцент рухався по автодорозі Суми - Полтава у напрямку м. Охтирка зі швидкістю біля 80 км/год. На вулиці було видно та сухо. Перебуваючи на відстані 76,1 м до лінії орієнтира та своїм правим габаритом на відстані 1,0 м виявив , що його на швидкості біля 110-120 км/год. випередив автомобіль Volkswagen Golf . Рухаючись далі прямолінійно зі швидкістю 80 км/год., перебуваючи на відстані 61,9 м до лінії орієнтиру, виявив зустрічний автомобіль ВАЗ чорного кольору на відстані 66,6 м від лінії орієнтиру, та своїм лівим габаритом в 1,0 м від роздільної смуги дороги, та який в цей час зміщувався вправо до узбіччя, за напрямком свого руху.. Автомобіль Volkswagen Golf в цей час рухався з вказаною раніше швидкістю 110-120 км/год., на відстані 1,9 м від роздільної смуги руху своїм правим габаритом та в 44,9 м до лінії орієнтиру, також почав зміщуватися в бік лівої обочини. Далі на лівому узбіччі дороги відбулося зіткнення вищевказаних автомобілів, в 1,3 м за краєм дороги та в 13,7 м за лінією орієнтиру. ( а.с. 146-152 т. № 1).
		Висновком судово-медичної експертизи № 248 від 02.09.2022 р., відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_7 стала тупа поєднана травма тіла, яка супроводжувалася множинними переломами кісток черепа, тулубу та кінцівок, які призвели до гострої крововтрати. При експертизі трупу виявлені такі тілесні ушкодження: крововиливи в м`які тканини голови в лівій скроневій ділянці, закритий перелом кісток основи черепа в передній черепній ямці з переходом на Турецьке сідло, дифузний крововилив під м`яку мозкову оболонку, закритий поперечний перелом грудини, множинні зариті переломи ребер справа і зліва, розриви пристінкової плеври та діафрагми, крововиливи в плевральні порожнини, розрив печінки, розрив селезінки, тонкого кишківника, крововиливи в жирові капсули обох нирок , крововилив у черевну порожнину близько 800 мл, закритий перелом правого стегна, лівого гомілково-ступневого суглобу, множинні рани, синці та садна тулуба та кінцівок. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень. Ушкодження у вигляді: крововиливи в м`які тканини голови в лівій скроневій ділянці, закритий перелом кісток основи черепа в передній черепній ямці з переходом на Турецьке сідло, дифузний крововилив під м`яку мозкову оболонку, закритий поперечний перелом грудини, множинні зариті переломи ребер справа і зліва, розриви пристінкової плеври та діафрагми, крововиливи в плевральні порожнини, розрив печінки, розрив селезінки, тонкого кишківника, крововиливи в жирові капсули обох нирок , крововилив у черевну порожнину близько 800 мл - мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень; ушкодження у вигляді: закритий перелом правого стегна, лівого гомілково-ступневого суглобу - мають ознаки середньої тяжкості; інші ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень. При судово-медично-токсикологічному дослідженні крові трупа етиловий спирт не виявлений. Смерть наступила приблизно за 2-4 години до моменту дослідження трупа в морзі, про що свідчить ступінь розвитку ранніх трупних явищ. Не виключена можливість отримання вищеописаних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, якщо останній перебував за кермом автомобіля (а.с. 161-163 т. № 1).
		Копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 , відповідно до якого ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.157 т.2).
		Висновками судово-медичних експертиз № 798 від 23.11.2022 р. та № 76 від 28.02.2023 р., відповідно до яких під час знаходження ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні в травматологічно-ортопедичному відділенні КНП ОМР « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та в КНП «ЦМКЛ» СМР виявлені тілесні ушкодження: травматичний звих лівого стегна з перелом лівої вертлюгової западини зі зміщенням, що супроводжувалося ураженням лівого сідничного нерву. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету, про що свідчить їх характер, та могли утворитись внаслідок ДТП. Вказані тілесні ушкодження не були небезпечними для життя, спричинили тривалий розлад здоров`я і за цими ознаками відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Зазначені тілесні ушкодження могли утворитися в термін, вказаний в постанові, що підтверджується даними медичної документації. Під час лабораторного дослідження в крові у гр.. ОСОБА_4 етиловий спирт не виявлено (а.с. 187-188 , 191-192 т. № 1).
		Згідно повідомлення КНП ОМР «Охтирська центральна районна лікарня» від 16.05.2023 №935/5 відповідно до результату дослідження на стан алкогольного сп`яніння №189 від 09.08.2023 р. алкоголю в крові ОСОБА_4 не виявлено (а.с. 184 Т №2).
		Висновком судової авто технічної експертизи технічного стану транспортного засобу № 2719/3004/3005 від 01.11.2022 р., відповідно до якої на момент експертного огляду робоча гальмівна система та ходова частина автомобіля «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 знаходилася у працездатному стані. На момент експертного огляду рульове керування та ходова частина автомобіля «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 знаходилися у технічно несправному та непрацездатному стані. Виявлені механічні пошкодження рульового керування та ходової частини автомобіля «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 , не носять експлуатаційний характер, і утворилися під час дорожньо-транспортної пригоди. До моменту дорожньо-транспортної пригоди рульове керування, робоча гальмова система та ходова частина автомобіля «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 знаходилися у працездатному стані, а відповідно до дорожньо-транспортної пригоди не було технічних несправностей, які б могли бути технічною причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 197-204 т. № 1). 
		Висновком судової авто технічної експертизи технічного стану транспортного засобу № 2720/3006/3007 від 04.11.2022 р., відповідно до якої на момент експертного огляду рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 знаходилася у непрацездатному стані. Виявлені механічні пошкодження рульового керування, робочої гальмової системи та ходової частини автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 , не носять експлуатаційний характер, і утворилися під час дорожньо-транспортної пригоди. До моменту дорожньо-транспортної пригоди рульове керування, робоча гальмова система та ходова частина автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 знаходилися у працездатному стані, а відповідно до дорожньо-транспортної пригоди не було технічних несправностей, які б могли бути технічною причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 210-217 т. № 1). 
		Висновком транспортно-трасологічної експертизи № 2721 від 31.10.2022 р., відповідно до якої виходячи зі слідової картини, зафіксованої на схемі дорожньо-транспортної пригоди від 08.08.2022 р., місце зіткнення автомобіля «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 з автомобілем «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 розташоване поза межами проїзної частини автодороги Н-12 сполучення «Суми-Полтава», на правому узбіччі за напрямком руху до с. Хухра, в кінці зафіксованих слідів юзу автомобіля «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 відповідно, більш точніше визначити місце зіткнення транспортним засобів з прив`язкою до обраних орієнтирів експерту не видається за можливе за відсутністю достатніх інформативних ознак (а.с. 222-225 т. № 1).
		Висновком транспортно-трасологічної експертизи № 4091 від 30.11.2022 р., відповідно до якої з урахуванням роздільного та порівняльного дослідження механічних пошкоджень, експерт приходить до висновку, що на момент первинного контакту, кут між повздовжніми осями автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 та автомобіля «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 був близьким до 165-170 град. (а.с. 229-232 т. № 1).
		Висновком судової авто технічної експертизи № 2730 від 21.11.2022 р., відповідно до якої виходячи з показів свідка ОСОБА_13 та зафіксованої слідової картини місця ДТП швидкість автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 Va=53,3 км/год. Виходячи з показів свідка ОСОБА_24 та зафіксованої слідової картини місця ДТП швидкість автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 Va= 79,4…76,2 км/год. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «Volkswagen Golf» днз НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1, 12.6 ґ, 12.9 б, 14.2 в Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації технічна можливість для водія автомобіля «Volkswagen Golf» днз НОМЕР_1 ОСОБА_4 запобігти зіткнення з автомобілем «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 визначалася шляхом відмови водієм ОСОБА_4 від маневру обгону попутного транспортного засобу, вибору максимально-допустимої швидкості на даній ділянці дороги не більше 90 км/год., тобто шляхом виконання ним вимог п.п. 10.1, 12.6 ґ, 12.9 б, 14.2 в Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля «Volkswagen Golf» днз НОМЕР_1 ОСОБА_4 , який своїми діями створив небезпеку для руху водієві автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 12.6 ґ, 12.9 б, 14.2 в Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням ДТП та наслідками, що настали. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 ОСОБА_7 , з наданих показів свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_24 , не мав технічної можливості уникнути зустрічне зіткнення з автомобілем «Volkswagen Golf» днз НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , шляхом виконання ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 ОСОБА_7 не вбачається невідповідностей п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які б знаходилися в причинному зв`язку з виникненням ДТП та наслідками, що настали. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 ОСОБА_7 з моменту виникнення небезпеки для його подальшого руху, знаходився в аварійній ситуації. Провести технічну оцінку дій водія автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 ОСОБА_7 в частині застосованого ним маневру праворуч, тобто стосовно вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, слідчий або суд може самостійно, з урахуванням суб`єктивних здібностей (швидко реагувати в аварійній ситуації, навиків його керування транспортним засобом, досвіду та інше), а також з урахуванням того, що при застосуванні своєчасного екстреного гальмування, та подальшому прямолінійному русі, водій автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 ОСОБА_7 не мав технічної можливості зупинити свій транспортний засіб (а.с. 242-249 т. № 1).
		Протоколом огляду речей і документів від 08.02.2023 р., відповідно до якого було оглянуто карту пам`яті «Місrо SD» обємом 16Gb, яка була надана начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 на запит СУ ГУНП в Сумській області, На карті пам`яті виявлено фотофайли з зображеннями пошкодженого автомобіля «ВАЗ-210994» НОМЕР_2 чорного кольору, в салоні автомобіля наявна особа чоловічої статі, одягнута в чорну футболку з візерунком, якого намагаються дістати з автомобіля працівники рятувальної служби, також фотофайли з зображенням послідовності дій працівників рятувальної служби, медичних працівників, працівників поліції та свідків при вилученні (діставанні) потерпілого з салону автомобіля, зображення пошкодженого автомобіля «ВАЗ-210994» НОМЕР_2 та пошкодженого автомобіля «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 . (а.с. 134-150 т.2).
		Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 28.02.2023 р., відповідно до якого була оглянута карта виклику швидкої медичної допомоги №248 від 08.08.2022, згідно якої виклик був здійснений о 17.22.27 у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою при зіткненні машин, одна людина затиснута в машині, адреса виклику: с. Хухра, траса в напрямку з м. Охтирка. Час виїзду: 17.14.13. Час прибуття: 17.25.16 (а.с. 154 т.2).
		       Вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації дій засудженого та допустимості доказів у кримінальному провадженні, суд виходить з наступного.
		       Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року №13-31кс19 зазначила:
		       Диспозиція статті 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
		       При цьому належить ураховувати, що злочин, передбачений статтею 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.
		       Таким чином, об`єктивна сторона цього складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; суспільно небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - частина 1; смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - частина 2; загибель кількох осіб - частина 3); причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
		       Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
		       Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
		       Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені статтею 286 КК.
		       Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у  вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених статтею 286 КК, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
		       Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх  настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 286 КК.
		       Велика Палата звернула увагу на те, що склад злочину, передбачений статтею 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.
		Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.
		       У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року та «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		       На підставі досліджених матеріалів кримінального провадження, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_4 поза розумним сумнівом доведено.
		       З огляду на що, суд приходить до висновку, що  ОСОБА_4 допустив порушення пунктів 10.1.; 12.6. ґ; 12.9.б; 14.2.в  Правил дорожнього руху, внаслідок чого виникла дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої водій автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми, яка супроводжувалася переломами кісток черепа, тулуб та кінцівок, які призвели до гострої крововтрати, від яких ОСОБА_7 помер на місці пригоди.
		Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, так як він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. 
		       Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		       Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до вимог ч. 2  статті 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		       Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 1-4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, судам при призначенні покарання у кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, необхідно суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		       Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 р. по справі № 759/5339/19, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК означає з`ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65-67КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, враховує характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, внаслідок яких настала смерть потерпілого, враховує особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не притягувався, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, не одружений, є фізичною собою-підприємцем, надає допомогу Збройним силам України у безкоштовному ремонті транспортних засобів для потреб військових частин, за що має подяки, враховує його молодий вік та стан здоров`я - ОСОБА_4 в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження: травматичний звих лівого стегна з перелом лівої вертлюгової западини зі зміщенням, що супроводжувалося ураженням лівого сідничного нерву, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 76 від 28.02.2023 р., відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у звязку з чим знаходився на стаціонарному лікуванні.
		До пом`якшуючих покарання обставин суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
		Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено. 
		       Потерпілі та їх представники в судовому засіданні просили суд не брати до уваги таку пом`якшуючу обставину, зазначену в обвинувальному акті, як щире каяття, мотивуючи тим, що обвинувачений не вживав заходів на відшкодування шкоди, заподіяної злочином, і на даний час шкода не відшкодована.
		       Однак суд не погоджується з доводами потерпілих виходячи з наступного.
		       Відповідно до ст. 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які пом`якшують покарання, визнаються, зокрема: щире каяття.
		       Щире каяття характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
		       Під час судового розгляду справи обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав та визнав негативні наслідки злочину для потерпілої особи, висловив щирий жаль із приводу вчиненого, попросив вибачення у потерпілих - матері та братів загиблого. Також встановлено, що обвинувачений намагався відшкодувати шкоду потерпілим, однак потерпілі відмовились від отримання відшкодування, що підтверджується наданими обвинуваченим квитанціями АТ «Укрпошта» про здійснення ОСОБА_4 поштових переказів на і`мя ОСОБА_6 та ОСОБА_8 від 02.10.2023 та 28.03.2024 на суму 80000,00 грн., які були повернуті у зв`язку з їх неотриманням потерпілими.
		       Вказані вище дії обвинуваченого свідчать про щире каяття, а тому ставити під сумнів таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття, суд не вбачає підстав.
		       Відповідно до п.п. 20  Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»  при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		        Виходячи з викладених розяснень, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, які призвели до суспільно небезпечних наслідки у вигляду смерті потерпілого ОСОБА_7 , які є незворотними. Поряд з цим суд також враховує ставлення обвинуваченого до цих порушень та його поведінку після вчинення злочину, який вину визнав, висловив щирий жаль із приводу вчиненого, попросив вибачення у потерпілих, намагався відшкодувати шкоду потерпілим, однак потерпілі відмовились від отримання відшкодування, враховує обставини, які пом`якшують покарання, та особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, надає допомогу Збройним силам України у безкоштовному ремонті транспортних засобів для потреб військових частин. І з урахуванням даних обставин у їх сукупності, суд не погоджується з думкою потерпілих та їх представників щодо необхідності призначення обвинуваченому  покарання в максимальному розмірі, визначеному санкцією ч.2 ст. 286 КК України. 
		       Крім того, суд вважає безпідставними доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 щодо можливості призначення обвинуваченому основного покарання із застосуванням положень ст.75, 76 КК України.
		       Відповідно до положень ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		       Отже, загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		       Приймаючи рішення щодо призначення покарання, суд виходить з позиції ЄСПЛ, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» при розгляді справ застосовується як джерело права.
		       У своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.
		       Суд звертає увагу, що хоча обвинувачений ОСОБА_4 і вчинив необережне кримінальне правопорушення, але відповідно до ст. 12 КК України, вказаний злочин є тяжким та наслідком його є заподіяння смерті людині.
		       При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість наслідків, що настали, характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, які полягають у грубому порушенні ним вимог п.п. 10.1, 12.6 ґ, 12.9 б, 14.2 в Правил дорожнього руху України, обвинувачений знехтував безпекою дорожнього руху, не впевнився в тому, що смуга зустрічного руху буде вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхав на зустрічну смугу руху для виконання маневру обгону попутного транспорту, де скоїв зіткнення з зустрічним автомобілем марки «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 під керування ОСОБА_7 , внаслідок чого водій ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми, яка супроводжувалася переломами кісток черепа, тулуб та кінцівок, які призвели до гострої крововтрати, від яких ОСОБА_7 помер на місці пригоди. 
		Суд також враховує думку потерпілих, які втратили сина та рідного братата, та наполягали на реальній мірі покарання для обвинуваченого. 
		       На думку суду, звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням не буде справедливим та співрозмірним тяжкості вчиненого злочину та його наслідкам та не сприятиме досягненню мети покарання.
		У справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року та у справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». 
		       Тож, виходячи із мети покарання, визначеної в статті 50 КК України, а також враховуючи положення ч. 2 ст. 65 КК України щодо індивідуалізації призначеного покарання, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому, приймаючи до уваги всі вищезазначені дані про особу обвинуваченого та конкретні обставини кримінального правопорушення, вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 основне покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки, що відповідатиме обставинам кримінального провадження, принципу пропорційності та справедливості, оскільки є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, не ставитиме особистий і надмірний тягар для обвинуваченого, що є складовим елементом принципу верховенства права відповідно до практики Європейського суду з прав людини.
		До набрання вироком суду законної сили суд вважає за необхідне залишити запобіжний захід обвинуваченому - особисте зобов`язання.
		Потерпілими ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якому просять стягнути з ТОВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь позивачів шкоду, заподіяну життю, в розмірі 260000 грн., шкоду заподіяну майну в розмірі 130000 грн., моральну шкоду в розмірі 80400 грн., витрати на встановлення пам`ятника в сумі 142000 грн. та витрати на поховання в сумі 66976,68 грн. 
		Представник ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» в судовому засіданні позов визнала в частині відшкодування потерпілій ОСОБА_8 витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника в сумі 78000,00 грн. та в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 78 000,00 грн. В іншій частині позовні вимоги не визнає.
		При вирішення цивільного позову суд виходить з наступного.
		Згідно ч.5 ст.128 КПК України - цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. 
		       Згідно із положеннями ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		       Згідно з п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		       Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України).
		До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
		       Пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
		Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		       За приписами п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»  у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		       Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України № 1961-IVпорядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
		       Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		       Так, судом встановлено, що результаті ДТП за участю обвинуваченого ОСОБА_4 , яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2, потерпілому ОСОБА_7 спричинено смерть та пошкоджено транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 . 
		       Цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «Volkswagen Golf» днз НОМЕР_1 - ОСОБА_4 на момент скоєння ДТП була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 260000,00 гривень; за шкоду, заподіяну майну, - 130000,00 гривень ; розмір франшизи - 0 грн., що підтверджується копією полісу № АТ/2816337 від 10.05.2022 р. (а.с. 96 т. 1, а.с.182 т.2).
		       Враховуючи викладене, ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" є особою, відповідальною за шкоду, заподіяну діянням обвинуваченого ОСОБА_4 , в межах суми страхового відшкодування. 
		Доводи представника ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" про те, що оскільки страхова компанія не є особою, дії якої випливають з пред`явленого обвинувачення, тому цивільний позов до неї не може розглядатися в рамках кримінального провадження, а також про те, що позивачі не зверталися до страхової компанії з заявами про виплату страхового відшкодування, а тому їх вимоги є необгрунтованими, - суд не бере до уваги з наступних підстав.
		Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
		В справі, що розглядається, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, обвинувачений  ОСОБА_4 допустив порушення пунктів 10.1.; 12.6. ґ; 12.9.б; 14.2.в  Правил дорожнього руху, внаслідок чого виникла дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої водій автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди. Спричинення наслідків у вигляді смерті потерпілого перебуває у причинному зв`язку із діянням обвинуваченого ОСОБА_4 . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант". 
		Тому в контексті частини 1статті128 КПК України юридичною особою, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого, є ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Залучення ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" як цивільного відповідача узгоджується зі статтями 62, 128 КПК України. 
		       Отже, позов до страховика щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в межах кримінального провадження, може бути пред`явлено до суду.
		       Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 р. у справі № 465/4621/16-к.
		       Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст.286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.
		       Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.
		       Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому: звернення до страховика з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування або звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика про відшкодування шкоди. 
		       Водночас у межах кримінального провадження за ст.286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. Тобто в цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.
		       Тому для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілих до ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілих до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковою умовою.
		       Подібний прававий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справі № 465/4621/16-к.
		Відповідно до п. 23.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:
		шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого;
		шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;
		шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;
		моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
		Відповідно до п. 27.2.  ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
		Отже доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й обставини, за яких потерпілі перебували на утриманні померлого.
		Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_8 є матір`ю ОСОБА_7 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 17.08.2023 р. (а.с. 33 т. № 2).
		ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є рідними братами померлого ОСОБА_7 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 34, 35, 110 т. № 2).
		Проаналізувавши вказане вище, а також оцінивши надані потерпілими та їх представниками докази, суд дійшов висновку про недоведеність факту непрацездатності потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та перебування їх на утриманні померлого ОСОБА_7 , а тому в цій частині позовні вимоги потерпілих слід залишити без задоволення.
		Відповідно до п. 27.3. ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» мінімальна заробітна плата на день настання страхового випадку становила 6500 грн.
		       Згідно із приписами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті..
		       Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		       Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості, справедливості та співмірності.
		       Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її безпідставного збагачення (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 року у справі № 607/4341/20).
		       Позивачі ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вказують, що в результаті ДТП, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2 з вини обвинуваченого ОСОБА_4 , настала смерть ОСОБА_7 , і їм спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку зі смертю їх сина та брата, тому просять стягнути зі страхової компанії на їх користь моральну шкоду в сумі 80400,00 гривень.
		       За наведених обставин, мати померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України та п. 27.3. ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, за рахунок страхової виплати. 
		Суд , з урахування глибини душевних страждань потерпілої ОСОБА_8 , а також того, що негативні наслідки вчиненого обвинуваченим злочину мають незворотній характер, з урахуванням принципів розумності та справедливості, вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з відповідача ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь потерпілої ОСОБА_8 (матері померлого ОСОБА_7 ) 78000,00 грн. ( в межах страхового відшкодування, визначених п. 27.3. ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)  у відшкодування завданої їй моральної шкоди.
		Відповідно до п. 27.4. ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»  страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» мінімальна заробітна плата на день настання страхового випадку становила 6500 грн.
		Згідно ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
		Відповідно ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.         
		Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. 
		Встановлено, що потерпілою ОСОБА_8 понесено витрати на поховання сина ОСОБА_7 в розмірі 26500,00 грн., що підтверджується договором-замовленням на організацію та проведення поховання від 09.08.2022 р., укладеним ОСОБА_8 з ФОП ОСОБА_30 , накладною від 09.08.2022 р., відповідно до якої ОСОБА_8 було сплачено 26500,00 грн. (а.с. 53-54 т.2).
		Встановлено також, що потерпілою ОСОБА_8 понесено витрати на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 142000,00 грн., що підтверджується договором про виготовлення виробу від 03.04.2023 р., укладеним ОСОБА_8 з ФОП ОСОБА_31 , товарним чеком від 30.06.2023 р., відповідно до якого за виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника замовником сплачено 142000,00 грн. (а.с. 51-52 т. 2).
		Враховуючи, що відповідно до п.27.4. ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»  загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, з відповідача ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь потерпілої ОСОБА_8 підлягає стягненню 78000,00 грн. на відшкодувати необхідних витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.
		       У стягненні 40476,68 грн. витрат на поминальний обід суд вважає за необхідне відмовити, так як витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання,  не відносяться до витрат на поховання у розумінні статті 1201 ЦК України.
		       Подібний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 500/8418/13-ц.
		Щодо позовних вимог в частині стягнення на користь позивачів шкоди, заподіяної майну, у розмірі 130000,00 грн., суд виходить з наступного.
		       Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
		Відповідно до п.п.30.1., 30.2. ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
		Відповідно до наданої ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" копії Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 27.04.2023 р. №ЦВ/22/3769 вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 внаслідок ДТП складає 218645,27 грн. Ринкова вартість автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 на дату оцінки складає 115034,62 грн.
		Відповідно до наданої ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" копії Звіту про визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу в пошкодженому стані від 27.04.2023 р. №ЦВ/22/3769/1 ринкова вартість пошкодженого автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 внаслідок ДТП складає 13406,99 грн. 
		Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_7 власником автомобіля «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 є ОСОБА_7 .
		Доказів про те, що потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 мають право на отримання страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу, зокрема, свідоцтва про право на спадщину, суду не надано.
		Враховуючи викладене, позовні вимоги потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення шкоди, заподіяної майну у розмірі 130000,00 грн., задоволенню не підлягають.
		       Щодо заявлених потерпілою ОСОБА_8 вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
		       Частиною 1ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		       Статтею 126 КПК України визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
		       Статтею 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат на правову допомогу.
		       За висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
		       Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
		       Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України).
		       На підтвердження витрат на правову допомогу представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 надав: копію договору №1152616 про надання правової допомоги від 04.07.2023 р., укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , ордер від 04.07.2023 №1152616, рахунок на оплату №22 від 09.01.2024, розрахункову квитанцію про сплату 15000,00 грн. за договором №1152616 про правову допомогу, акт наданих послуг від 09.01.2024 р.(а.с. 128-130, 227 т.2)
		       Враховуючи, що дані витрати є співмірними зі складністю провадження, реальними, та відповідають критерію розумності, суд вважає за можливе стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_8 витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.
		       На підтвердження витрат на правову допомогу представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 надав:додаткову угоду до договору №58 про надання правової допомоги від 20.08.2022 р., укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , акт наданих послуг від 29.03.2024 р., рахунок на оплату від 29.03.2024 р. на суму 15000,00 грн.
		       Однак потерпілою та її представником - адвокатом ОСОБА_9 не надано доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, які понесла потерпіла, відсутні підтвердження про оплату наданих правових послуг.
		З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення вимог про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката ОСОБА_9 відсутні.
		Згідно ст. 124 КПК України необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 30958,28 грн. 
		Арешт на майно, а саме автомобіль «Volkswagen Golf» днз НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_8 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 , належить ОСОБА_32 , та автомобіль «ВАЗ-21094» дзн НОМЕР_2 , номер шасі (кузова) НОМЕР_10 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , належить ОСОБА_7 , накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11.08.2022 року, слід скасувати. 
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, суд -
		ЗАСУДИВ:
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки. 
		Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком суду законної сили залишити - особисте зобов`язання. .
		Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задовольнити частково. 
		Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»  на користь потерпілої ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_11 ) в рахунок відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника - 78000,00 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 78 000,00 грн., а всього 156000,00 грн. 
		В іншій частині позов потерпілої ОСОБА_8 відхилити.
		Цивільний позов потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в розмірі 30958,28 грн.   
		Арешт на майно, а саме автомобіль «Volkswagen Golf» днз НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_8 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 , належить ОСОБА_32 , та автомобіль «ВАЗ-21094» днз НОМЕР_2 , номер шасі (кузова) НОМЕР_10 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 належить ОСОБА_7 , накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11.08.2022 року, скасувати. 
		Речовий доказ: автомобіль «Volkswagen Golf» днз НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_8 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 належить ОСОБА_32 , що зберігається на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, повернути законному володільцю ОСОБА_4 .
		Речовий доказ: автомобіль «ВАЗ-210994» днз НОМЕР_2 , номер шасі (кузова) НОМЕР_10 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 належить ОСОБА_7 , що зберігається на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, передати матері померлого ОСОБА_7 - потерпілій ОСОБА_8 .
		Речовий доказ: медичну карту стаціонарного хворого №5809 на імя ОСОБА_4 , вважати повернутою травматолого-ортопедичному відділенню КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ».
		Речовий доказ: медичну карту стаціонарного хворого №9019 на імя ОСОБА_4 , - повернути в ортопедо-травматологічне відділення №1 КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Сумської міської ради.
		Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Роз`яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.
		 
		Суддя Охтирського
		міськрайонного суду:                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...