Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/8864/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 11.06.2024. Зареєстровано: 11.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2024.
Дата набрання законної сили: 12.07.2024
Номер судового провадження: 1-кп/638/880/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000002048

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 638/8864/23
		Провадження № 1-кп/638/880/24
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		   11 червня 2024 року                                м. Харків
		Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		захисника - адвоката ОСОБА_4 
		обвинуваченої ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022220000002048 від 23 червня 2022 року, відносно 
		ОСОБА_5 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ізюм, Харківської області, громадянки України, яка має середньо  спеціальну освіту, незаміжньої, яка не є депутатом, тимчасово не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої 
		за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України,-
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_5  до початку повномасштабного воєнного вторгнення в Україну 24.02.2022 з боку держави-агресора (російської федерації), будучи мешканкою м. Ізюм Харківської області, працювала у ВПЗ №6 АТ «Укрпошта» до 10.02.2022 року та мала достатній досвід роботи на зазначеному підприємстві в умовах Незалежної України.
		Саме, 24.02.2022 російською федерацією, як державою-агресором, було першою застосовано збройну силу проти України і розпочато вчинення агресії, зумовлену з окупацією території держави Україна.
		У результаті ведення агресивної війни з боку російської федерації проти України, 01 квітня 2022 року збройними формуваннями рф окуповано м. Ізюм Харківської області із встановленням контролю над життєдіяльністю вказаного населеного пункту. У зв`язку з чим в місті припинили свою роботу державні органи та установи, в тому числі АТ «Укрпошта».
		Таким чином, ОСОБА_5 , як жителька м. Ізюм, де вона була зареєстрована на той час у кв. АДРЕСА_2 , за вищевказаних обставин опинилася на тимчасово окупованій території України.
		Згідно з Конституцією України, вона є суверенною та незалежною державою, а її суверенітет поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканою. 
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагською конвенцією 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		В порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент російської федерації (далі  рф), а також інші представники військово-політичного керівництва рф, всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), підготували та розв`язали із залученням підрозділів збройних сил рф агресивну війну та військовий конфлікт на території України.
		Спочатку 22.02.2022 президент рф, бажаючи розпочати ведення агресивної війни проти України, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил рф за межами країни, яке було задоволено, а вже 24.02.2022 о 5 годині ранку ним було оголошено про рішення розпочати повномасштабне військове вторгнення в Україну.
		В той же день, 24.02.2022, на виконання вищевказаного злочинного наказу військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії, з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		У відповідь на вказані дії держави-агресора 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено у встановленому законодавством України порядку та який діє до теперішнього часу.
		В подальшому представниками держави-агресора, з метою зміни меж території та державного кордону України, реалізації власної окупаційної політики, на окупованих територіях було розпочато здійснення незаконного створення підконтрольних окупаційній владі адміністрацій, в тому числі на захопленій частині території Харківської області.
		Під час тимчасової окупації представниками рф на тимчасово окупованій території Харківської області було створено т.зв. «Временную гражданскую администрацию Харьковской области» підпорядковану, керовану та фінансовану рф, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією Харківської області.
		10.06.2022 головою т.зв «временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_6 видано наказ №9/22 від 10.06.2022, згідно якого затверджено утворення районних окупаційних адміністрацій держави-агресора на тимчасово окупованій території Харківської області, а саме: т.зв. «временной гражданской администрации Волчанского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Вовчанськ), т.зв. «временной гражданской администрации Изюмского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Ізюм), т.зв. «временной гражданской администрации Купянського района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Куп`янськ), т.зв. «временной гражданской администрации Харьковського района Харьковской области» (адміністративний центр у сел. Козача Лопань).
		18.07.2022 головою т.зв «временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_6 видано наказ №УГ-55/22 від 18.07.2022 щодо перейменування назви вказаного незаконного органу в «военно-гражданскую администрацию Харьковской области», згідно з п. 2 якого також перейменовано районні підрозділи вказаної окупаційної адміністрації держави-агресора на т.зв. «военно-гражданские администрации». Зміна назви органів здійснено з врахуванням повного правонаступництва із збереженням прийнятих ними реквізитів та організаційно-штатної структури відповідно до п. 3 вказаного наказу.
		Так, головою т.зв. «военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области» було призначено громадянина України ОСОБА_7 .
		В подальшому, громадянка України (досудове розслідування стосовно неї здійснюється в іншому кримінальному провадженні) погодилася на пропозицію ОСОБА_7 добровільно зайняти посаду у новоствореному комунальному підприємстві окупаційної адміністрації держави-агресора, створеній на тимчасово окупованій території, а саме посаду директора комунального підприємства «Почта Изюма».
		В подальшому, невстановленими під час досудового розслідування особами в м. Ізюм Харківської області організовано редакцію, підготовку публікацій та друк газет « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та «Комсомольская правда», в яких містилися матеріали на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації, збройних формувань, у тому числі ідей проросійської спрямованості та геополітичних інтересів Російської Федерації, агітаційні матеріали, які мали на меті переконати українців, які є жителями окупованих територій, а також українського народу загалом, у тому, що Російська Федерація і її збройні сили не є їхнім ворогом, з турботою ставляться до жителів окупованих територій, надають їм та готові в подальшому надавати будь-яку допомогу і підтримку, а також нав`язати масовому адресату негативне ставлення до держави України та посіяти в українському суспільстві недовіру до органів державної влади України, її Збройних Сил, заперечуючи при цьому здійснення з боку РФ агресії відносно жителів тимчасово окупованих територій.
		Завданням КП «Почта Изюма», серед іншого, було поширення серед населення зазначених пропагандистських газет «Харьков Z» та « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
		Так, під час тимчасової окупації АДРЕСА_3 , у громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений на пособництво шляхом надання засобів для здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та її окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань.
		З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 наприкінці травня 2022 року, точний день та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, вступила у злочинну змову з директором КП «Почта Изюма» (досудове розслідування стосовно неї здійснюється в іншому кримінальному провадженні) та іншими невстановленими особами, добровільно надала згоду на призначення її на посаду директора ВПЗ №6 КП «Почта Изюма». 
		ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою, в групі з директором КП «Почта Изюма» (досудове розслідування стосовно неї здійснюється в іншому кримінальному провадженні) та іншими невстановленими особами, розуміючи, що самостійно не зможе реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на пособництво шляхом надання засобів для здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором, та її окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань, обіймаючи посаду начальника ВПЗ №6 КП «Почта Изюма», одержувала, зберігала та в подальшому шляхом надання вказівок підпорядкованим їй листоношам організовувала поширення серед населення м. Ізюм та Ізюмського району (окрім м. Балаклія та смт Борова) через відділення КП «Почта Изюма» пропагандистських газет «Харьков Z» та «Комсомольськая правда», в яких містилися матеріали на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації, збройних формувань, у тому числі ідей проросійської спрямованості та геополітичних інтересів російської федерації, агітаційні матеріали, які мали на меті переконати українців, які є жителями окупованих територій, а також українського народу загалом, у тому, що російська федерація і її збройні сили не є їхнім ворогом, з турботою ставляться до жителів окупованих територій, надають їм та готові в подальшому надавати будь-яку допомогу і підтримку, а також нав`язати масовому адресату негативне ставлення до держави України та посіяти в українському суспільстві недовіру до органів державної влади України, її Збройних Сил, заперечуючи при цьому здійснення з боку рф агресії відносно жителів тимчасово окупованих територій.
		Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину у пособництві шляхом надання засобів для здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та її окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань, за відсутності ознак державної зради, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 28 ч. 6 ст. 111-1 КК України, визанала в повному обсязі, щиро покаялася. Пояснила що пішла працювати на пошту, оскільки була в скрутному матеріальному становищі, потрібно було щось їсти та годувати дитину. Вказала що раніше не визнавала вину, тому що боялася жорстокого покарання. 
		Окрім того, вина ОСОБА_5 у вчиненні ікримінованого їй кримінального правопорушення, встановлені судом обставини, повністю підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, які суд вважає належними та допустимими, а саме:
		-Заявою ОСОБА_8 від 02 березня 2023 року, в якій вона просить долучити до матеріалів кримінального провадження агітаційну поліграфічну продукцію, а саме газету «Харьков Z» № НОМЕР_1 .
		-Заявою ОСОБА_9 від 02 березня 2023 року, в якій вона просить долучити до матеріалів кримінального провадження агітаційну поліграфічну продукцію, яку вона отримала від ОСОБА_5 , а саме газету Комсомольська правда №16, газету «Харьков Z» № НОМЕР_1 та газету «Харьков Z» №21.
		-Протоколом огляду речей і документів від 10 березня 2023 року, в якому встановлено, що було оглянуто додатки до заяв ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а саме газети Комсомольськая правда №16, газету «Харьков Z» № НОМЕР_1 та газету «Харьков Z» №21.
		- Висновком експертів №12606/14265/15857-15860 за результатами проведення комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи мовлення за матеріалами кримінального провадження №22022220000002048 від 23 червня 2022 року.
		Крім цього, вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення-злочину знайшла підтвердження у показаннях свідків, які були допитані у ході судового розгляду, а саме: 
		- показаннями свідка ОСОБА_10 , яка під час допиту в судовому засіданні вказала що з ОСОБА_5 особисто не знайома. В період, коли відбулося повномасштабне вторгнення свідок перебувала у Харкові. Коли територію м.Ізюм деокупували, то вона приїхала відкривати відділення. Зі слів людей, ОСОБА_5 працювала з рф. З телеграм каналів стало відомо, що в Ізюмі працювала пошта рф. Коли приїхали відкривати відділення, то знайшли агітаційні матеріали рф. Вказала що ОСОБА_5 працювала в 6 відділенні, вказане відділення залишилось в більш-менш належному стані.
		- показаннями свідка ОСОБА_11 , яка під час допиту зазначила, що під час окупації перебувала в м.Ізюм. І до окупації і коли м.Ізюм було окуповане працювала листоношею. До окупації ОСОБА_5 працювала оператором в поштовому відділенні, після окупації вона стала начальником відділення. Пішли працювати на пошту, щоб отримувати гуманітарку. Під час роботи на пошті під час окупації поштарі розносили листи та газети: Харків Z, Ізюмський телеграф і Звєзда. До окупації таких газет не було. Листи привозили з центрального відділення, вказівки розносити листи давала начальниця. За весь час роботи давали заробітну плату один раз, інші рази давали гуманітарку. Газети, які привозили на відділення, ділили на всіх листонош та розносили. Вказала, що ОСОБА_5 не агітувала за війну, працювали за продукти харчування.
		-показаннями свідка ОСОБА_9 , яка пояснила, що до початку війни та весь час окупації знаходилася в місті Ізюмі. До війни не працювала, а під час війни пішла працювати листоношею. Рішення йти працювати прийняла після того, як міський голова зібрав всіх та сказав, що хто не буде працювати, то той не отримає гуманітарку. ОСОБА_5 була завідуючою у відділенні. Завданням було розносили газети, такі як Харків Z, Звєзда. Заробітну плату отримували один раз. Газети розносили один раз на тиждень. Всі газети привозили з центрального відділення. Вказівки розносити газети давала ОСОБА_5 
		- показаннями свідка ОСОБА_12 що була в Ізюмі весь час, аж до арешту. ОСОБА_5 працювала начальником поштового відділення. Працівники самі призначалися, хто ким хоче працювати у відділенні. Спочатку відправляти листи через телеграм канали, а згодом почали розносити газети, такі як Харків Z, Звєзда. Працювали та розносили ці газети, щоб отримати їжу. Заробітну плату обіцяли але не отримували, всі працювали за «пайок». Не пам`ятає, коли ОСОБА_5 призначили на посаду, так як структури не було, а документації готували заднім числом. Свідок вказує що була директором підприємства та підпорядковувалася безпосередньо заступнику міського голови окупаційної влади. Працювала на пошті до війни, тому практично займалася своєю справою. Люди йшли працювати за їжу.
		Дослідивши іперевіривши наданів ходісудового розглядупоказання свідків, які також є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються з сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.
		Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб суд не вбачає.
		Підстави ставити під сумнів вказані вище показання та документи відсутні, всі вони узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними доказами, та не викликають сумнівів у суду.
		Отже, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
		Дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши зазначені докази, оцінивши їх в аспекті ст.94КПК України з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст.91вказаного Кодексу обставини,що належатьдо предметадоказування,суд вважає,що цідокази вїх сукупностіта взаємозв`язкудоводять фактвчинення обвинуваченоюкримінально-караногодіяння,передбаченого ч.5ст.27,ч.2ст.28,ч.6ст.111-1КК України і вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_5 .
		Суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведеною у повному обсязі, а тому його дії кваліфікує за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України а саме пособництво шляхом надання засобів для здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та її окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань, за відсутності ознак державної зради, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
		Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують чи/та обтяжують покарання.
		Так, вивченням особи обвинуваченого встановлено, що  ОСОБА_5 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Ізюм, Харківської області, громадянка України має середньо  спеціальну освіту, незаміжня, не є депутатом, тимчасово не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 є щире каяття та вчинення кримінального правопорушення-злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст.ст. 50,65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України, яке віднесено до особливо тяжких злочинів, конкретні обставини, особу винної, наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		Зважаючи на викладене, суд з метою виправлення обвинуваченої, попередження з її боку вчинення нових кримінальних правопорушень і досягнення інших цілей покарання, враховуючи обставини, які пом`якшують її покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, відношення обвинуваченої до скоєного, думку прокурора, який вважав за можливе призначити покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України, вважає, що виправлення обвинуваченої можливо при призначенні їй покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.
		Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбаченестаттями 403,405,407,408,429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		Як зазначено в п. 8Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання`призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості і вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний в мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній частині послатись на ч. 1ст. 69 КК України. При цьому, необхідно врахувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
		Отже, суд при застосуванні ч. 1 ст. 69 КК України, враховує: щире каяття обвинуваченої та вчинення кримінального правопорушення-злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин.
		Встановлення провини обвинуваченої та призначення покарання є дискреційними повноваженнями суду, тому суд приходить до висновку про призначення покарання ОСОБА_5 нижче від найнижчої межі, встановленої ч.6 ст.111-1 КК України.
		Також суд вбачає за необхідне призначити додаткове покарання у виді позбавлення права, на відповідний строк, обіймати посади, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги.
		Щодо застосування щодо обвинуваченої додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд дійшов висновку, що підстав для застосування такого виду додаткового покарання немає, з огляду на наступне.
		В судовому засіданні встановлено та іншого матеріалами справи не підтверджується, що обвинувачена є власником квартирти за адресою: АДРЕСА_1 де зареєстрована та постійно мешкала, це майно є для неї єдиним.
		Санкції ч.6 ст.111-1 КК України встановлює альтернативний характер для застосування такого виду додаткового покарання, як конфіскація майна, а прокурор в судовому засіданні не навів переконливих аргументів, які б вказували на необхідність застосування до обвинуваченої конфіскації майна. 
		Призначення саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
		Цивільний позов не заявлений.
		Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
		Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_5 згідно ст. 124 КПК України.
		Долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України, при цьому скасувавши накладений на них арешт.
		Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, ст.12, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України, 69 КК України, суд, -
		у х в а л и в:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців з позбавленням права обіймати посади, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги на строк 10 років без конфіскації майна.
		Строк відбування покарання  ОСОБА_5  рахувати з з моменту її фактичного затримання, а саме, з 18 травня 2023 року.
		Запобіжний захід  ОСОБА_5  до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
		Речові докази  газети з назвою, «Харьков Z» №20 на 2 аркушах (1 примірник), «Комсомольская правда» №61 на 4 аркушах, «Харьков Z» №20 на 2 аркушах (2 примірники), «Харьков Z» №21 на 2 аркушах (4 примірники), які долучені до матеріалів кримінального провадження, - підлягають подальшому зберіганню в матеріалах кримінального провадження.
		Стягнути з  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1  на користь держави судові витрати з проведенням комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи №12606/14265/15857-15860 від 10.04.2023 на суму 38 236 (тридцять вісім тисяч двісті тридцять шість) грн., 08 коп.
		Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а  ОСОБА_5  - в той же строк з моменту вручення їй копії цього вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...