Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/555/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Спільна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 11.06.2024. Зареєстровано: 12.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2024.
Дата набрання законної сили: 29.05.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		29 травня 2024 року 
		м. Київ
		cправа №  925/555/21 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Бакуліна С.В. - головуючий,  Баранець О.М., Кібенко О.М.  
		за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
		позивача -  Андрійка Є.Л., 
		відповідача -  Беленкової В.В.,
		приватного виконавця - Крайчинського С.С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут"
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 (головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.) та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.05.2023 (суддя Дорошенко М.В.) за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут" на дії приватного виконавця Крайчинського С.С.
		у справі №925/555/21
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут"
		про стягнення 141 653 649,28 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст обставин справи
		1.Господарький суд Черкаської області рішенням від 20.09.2021 стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут" (далі  також - ТОВ "Уманьгаз Збут") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі також  - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг") 125 533 918,29 грн основного боргу, 1 761 701,95 грн пені, 402 917,38 грн 3 % річних, 1 044 889,09 грн інфляційних втрат, 12 910 222,57 грн штрафу та 794 500,00 грн судового збору.
		2.Вказане рішення суду першої інстанції було оскаржено до апеляційного господарського суду.
		3.У листопаді 2021 до Північного апеляційного господарського суду від позивача та відповідача надійшла заява, в якій сторони просили затвердити мирову угоду на стадії апеляційного провадження у справі №925/555/21 на умовах, зазначених в мировій угоді, та просили закрити провадження у справі на підставі частини другої статті 192, пункту 7 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК)
		4.Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.12.2021 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29.07.2022) затвердив мирову угоду від 11.10.2021, укладену між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та ТОВ "Уманьгаз Збут", в редакції, зазначеній у резолютивні частині цієї ухвали.
		5.У березні 2023 ТОВ "Уманьгаз Збут" звернулося до Господарського суду Черкаської області із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського Сергія Станіславовича (далі - приватний виконавець) (з урахуванням заяви про уточнення (а.с.183-184, т.5), в якій просило:
		- визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 21.02.2023 про відкриття виконавчого провадження №71105504 з виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі №925/555/21;
		- визнати недійсною та скасувати постанову приватного виконавця від 21.02.2023 про відкриття виконавчого провадження №71105504 з виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі №925/555/21;
		- визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 21.02.2023 про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження №71105504;
		- визнати недійсною та скасувати постанову приватного виконавця про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження №71105504;
		- визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 21.02.2023 про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження №71105504;
		- визнати недійсною та скасувати постанову приватного виконавця від 21.02.2023 про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження №71105504;
		- визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 03.03.2023 про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження №71105504;
		- визнати недійсною та скасувати постанову приватного виконавця від 03.03.2023 про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження №71105504.
		6.В обґрунтування своїх вимог ТОВ "Уманьгаз Збут" зазначило про безпідставність пред`явлення стягувачем до виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі №925/555/21 про затвердження мирової угоди та, відповідно, відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження №71105504 на підставі цієї ухвали, оскільки затверджена судом мирова угода виконувалася боржником належним чином. Заява стягувача про початок примусового виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі  №925/555/21 містить недостовірні відомості про залишок непогашених боржником сум, включених до мирової угоди.
		7.Господарський суд Черкаської області ухвалою від 09.05.2023 у справі №925/555/21, яку Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 19.07.2023, відмовив у задоволенні скарги ТОВ "Уманьгаз Збут" від 16.03.2023 на дії приватного виконавця Крайчинського С.С. у виконавчому провадженні №71105504.
		8.Відмовляючи у задоволенні відповідної скарги боржника на дії приватного виконавця, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що, приймаючи на підставі заяви стягувача і ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі №925/555/21 постанову про відкриття виконавчого провадження №71105504 та постанови про арешт коштів та майна боржника від 21.02.2023, від 03.03.2023, приватний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
		9.Верховний Суд постановою від 12.10.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 у справі  №925/555/21 скасував. Справу №925/555/21 в частині розгляду скарги ТОВ "Уманьгаз Збут" від 16.03.2023 на дії приватного виконавця направив на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
		10.Направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, Верховний Суд зазначив, що останній не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.08.2018 у справі №914/2699/15, належним чином не встановив правової природи коштів у сумі 37 610 856,06 грн та не надав належної оцінки доводам ТОВ "Уманьгаз Збут" про те, що приватний виконавець не наділений повноваженнями встановлювати правомірність нарахування та стягнення штрафу, передбаченого пунктами мирової угоди за її невиконання, та визначати його суму за відсутності відповідного рішення про його стягнення, а отже, належним чином не дослідив правомірність/неправомірність дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №71105504 та, як наслідок, винесення постанов про арешт майна та коштів боржника.
		11.За результатами нового розгляду Північний апеляційний господарський суд постановою від 24.01.2024 залишив без змін ухвалу Господарського суду Черкаської області 09.05.2023 у справі №925/555/21 про відмову у задоволенні скарги ТОВ "Уманьгаз Збут" від 16.03.2023 на дії приватного виконавця Крайчинського С.С. у виконавчому провадженні №71105504.
		12.Апеляційний суд вважав неприйнятними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.08.2018 у справі №914/2699/15, про неврахування яких апеляційному суду вказував й Верховний Суд, зокрема з огляду на прийняття такої постанови за інших обставин справи. 
		13.За висновками апеляційного суду, оскільки у справі №914/2699/15 мировою угодою не визначена, а отже і не затверджена судом, сума штрафу за невиконання мирової угоди, яка, окрім того, залежить від суми наявної у боржника перед стягувачем заборгованості, державний виконавець при відкритті зазначеного виконавчого провадження вийшов за межі своїх повноважень, самостійно встановивши суму штрафу. Водночас у цій справі №925/555/21 мировою угодою затверджено, що у випадку повного або часткового нездійснення платежів згідно з графіком, визначеним мировою угодою, що дорівнює сумі двох місячних платежів, стягувач вправі звернутись до органів державної виконавчої служби або приватного виконавця для дострокового примусового стягнення усієї суми залишку заборгованості за мировою угодою та має право на отримання від боржника штрафу у розмірі 37 610 856,06 грн. Тобто конкретно визначено суму штрафу, яка не залежить від залишку суми заборгованості боржника перед стягувачем та стягується як у випадку повного, так і у випадку частково нездійснення боржником платежів.
		14.Відтак, апеляційний суд виснував,  що у цьому випадку приватний виконавець не вийшов за межі своїх повноважень, оскільки встановлення порушення умов мирової угоди при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження входить до повноважень державного/приватного виконавця.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших сторін
		15.ТОВ "Уманьгаз Збут" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 09.05.2023 у справі №925/555/21 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С.С.
		16.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження вищезазначених судових рішень, скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій  статей 11 та 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 230 та 233 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), статей 1 та 18 Закону України "Про виконавче провадження".
		17.Доводи скаржника зводяться до того, що:
		(1) апеляційний суд не погодився з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.10.2023 у цій справі №925/555/21, щодо необхідності врахування при вирішенні даної справи висновку Верховного Суду, наведеного в постанові від 14.08.2018 у справі №914/2699/15 (щодо відсутності у державного/приватного виконавця повноважень при відкритті виконавчого провадження встановлювати факт порушення строків виконання зобов`язання за мировою угодою та стягувати штраф за її невиконання), та визнав неприйнятним посилання скаржника на цей висновок;
		(2) після укладення та підписання сторонами мирової угоди остання набуває ознак правочину та є підставою виникнення прав та обов`язків для сторін, що її уклали, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.04.2018 у справі №917/672/17;
		(3) на підставі  затвердженої у цій справі мирової угоди у ТОВ "Уманьгаз Збут" та ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", зокрема, виникли нові грошові зобов`язання, адже при викладенні положень мирової угоди щодо погодження сплати залишку заборгованості та встановлення відповідальності у випадку повного або часткового нездійснення платежів згідно з вказаним у мировій угоді графіком, сторони виходили з її цивільно-правового (а не процесуально-правового) характеру як правочину, відповідно передбачений цією мировою угодою штраф є неустойкою в розумінні  норм ЦК та ГК, а не додатковою обставиною для звернення стягувача до виконавця, як помилково вказав суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі;
		(4) затвердження судом мирової угоди не змінило правового характеру мирової угоди як правочину в цивільно-правовому аспекті;
		(5) чинне законодавство передбачає право боржника (у цивільно-правовому розумінні) на зменшення розміру неустойки за визначених у статті 551 ЦК та статті 233 ГК умов та у порядку, передбаченому  цими нормами, проте, відповідне право боржник може реалізувати виключно у разі вирішення питання про примусове стягнення такої неустойки (штрафу) судовими органами шляхом ухвалення відповідного рішення суду, а не приватним виконавцем при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження;
		(6) при винесенні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.02.2023 №71105504 приватний виконавець протиправно самостійно (замість суду) встановив наявність підстав для стягнення такої неустойки (порушення строків виконання відповідачем грошового зобов`язання за мировою угодою), а також визначив розмір такої неустойки, позбавивши боржника права на зменшення її розміру, яке передбачено статтею 551 ЦК та статтею 233 ГК, відповідно, безпідставно завищив розмір грошових коштів, які стягуються у цьому виконавчому провадженні.
		18.ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
		19.За твердженнями позивача:
		(1) апеляційний суд, виконуючи вказівки Верховного Суду,  детально встановив ким та у який спосіб  визначено обсяг відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 37 610 856,06 грн, чи може бути у цьому випадку застосовано   пункт 1  частини другої статті 11, частину третю статті 551 ЦК та частину першу статті 230, статтю 233 ГК;
		(2) ухвала апеляційного суду про затвердження мирової угоди у цій справі є рішенням суду відповідно до статті 232 ГПК, відповідно міру відповідальності у вигляді суми штрафу у сумі 37 610 856, 06 грн можливо переглянути виключно в суді касаційної інстанції в порядку статей 25, 26, 232, 286, 287, 300 ГПК або в порядку статей 320-325  цього Кодексу за нововиявленими обставинами
		(3) скаржник не врахував норми статті 192 ГПК, відповідно до яких у мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору, якщо мирова угода не порушує права чи охоронювані законом інтереси третіх осіб;
		(4) укладення сторонами мирової угоди та її подальше затвердження судом підтверджує, що сторони домовились про встановлення нових умов, в тому числі й в частині стягнення штрафу у випадку невиконання боржником грошових зобов`язань, передбачених цією мировою угодою;
		(5) строк виконання обов`язку щодо сплати штрафу настає разом з виникненням права на примусове виконання рішення суду;
		(6) оскільки сторони погодили чітку суму штрафу, яку затвердив суд, у виконавця відсутні підстави ставити під сумнів таку суму.
		Підстави для передачі справи на розгляд палати
		20.Під час розгляду касаційної скарги  у цій справі перед Верховним Судом постало питання щодо наявності/відсутності у державного/приватного виконавця повноважень щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на кошти та майно боржника за виконавчим документом у вигляді затвердженої судом мирової угоди, зокрема, в частині стягнення штрафу, який за умовами мирової угоди підлягає сплаті боржником у випадку повного чи часткового нездійснення платежів згідно з графіком, визначеним мировою угодою,  тобто у випадку невиконання мирової угоди.
		21.Як зазначалось, доводи скаржника в цій частині зводяться до того, що апеляційний суд безпідставно не погодився з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.10.2023 у цій справі №925/555/21, щодо необхідності врахування при вирішенні цієї справи висновку Верховного Суду, наведеного в постанові від 14.08.2018 у справі №914/2699/15, про відсутність у державного/приватного виконавця повноважень при відкритті виконавчого провадження встановлювати факт порушення строків виконання зобов`язання за мировою угодою та стягувати штраф за її невиконання.
		22.Так, у справі №914/2699/15 Верховний Суд здійснив перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 про часткове задоволення скарги на дії державного виконавця, зокрема, щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно та кошти боржника.
		23.Керуючись нормами статей 78, 115, 121 ГПК (в редакції, чинній на момент укладення мирової угоди, тобто у редакції, чинній до 15.12.2017), статей 17, 18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент укладення мирової угоди)  та з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини стосовно того, що виконавче провадження    було відкрите державним виконавцем на підставі ухвали господарського суду Львівської області від 23.03.2016 про затвердження мирової угоди, яка відповідала вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", Верховний Суд  вважав правомірним висновки судів про те, що вона (ухвала про затвердження мирової угоди) є виконавчим документом та підлягає виконанню державним виконавцем, а відтак і провадження №52078220 відкрите державним виконавцем Відділу із дотриманням вимог законодавства.
		24.З огляду на норми статей 11, 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) Верховний Суд вважав, що державний виконавець має право відкривати виконавче провадження, накладати арешт на кошти та майно боржника в межах суми стягнення, вказаної у виконавчому документі, в цьому випадку - ухвалі Господарського суду Львівської області від 23.03.2016 про затвердження мирової угоди.
		25.За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.08.2018 у справі №914/2699/15, державний виконавець не наділений повноваженнями встановлювати правомірність стягнення штрафу, передбачених пунктами мирової угоди та самостійно визначати суму штрафу. Відкриваючи виконавче провадження державний виконавець вийшов за межі своїх повноважень, встановивши порушення строків виконання зобов`язання за мировою угодою та стягуючи штраф за її невиконання. Підстави для стягнення штрафу та розмір такого штрафу має бути підтверджений, зокрема рішенням суду.
		26.Верховний Суд вважає, що незважаючи на те, що відповідних висновків у постанові від 14.08.2018 у справі №914/2699/15 Верховний Суд дійшов з огляду на норми ГПК та Закону України "Про виконавче провадження, які були чинними станом на момент укладення мирової угоди та відкриття виконавчого провадження, про що зазначалось вище, такі висновки є універсальними та такими, що можуть бути застосовані до спірних правовідносин у цій справі, так як норми ГПК (в редакції чинній на момент укладення мирової угоди у справі №914/2699/15, тобто у редакції, чинній до 15.12.2017) та Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент укладення мирової угоди та на момент  відкриття виконавчого провадження як у справі №914/2699/15)  кореспондуються нормам ГПК та Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент укладення мирової угоди у справі №925/555/21 та на момент відкриття виконавчого провадження у цій справі). 
		27.Зміна нумерації, формулювання та доповнення цих норм по суті не змінює їх правового змісту в частині, яка була застосована Верховним Судом у постанові від 14.08.2018 у справі №914/2699/15 при формуванні вищезазначеної правової позиції.
		28.Водночас, Верховний Суд у цій справі вважає за необхідне відступити від таких висновків (позиції щодо відсутності у державного/приватного виконавця повноважень встановлювати порушення строків виконання зобов`язання за мировою угодою, та що підстави для стягнення штрафу, який за умовами мирової угоди підлягає стягненню у випадку повного або часткового невиконання мирової угоди, має бути підтверджено рішенням суду) з огляду на таке.
		29.Відповідно до  частин першої-четвертої статті 192 ГПК мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
		30.Статтею 193 ГПК передбачено, що виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
		31.Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом 
		32.У  частині першій статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" наведено вимоги до виконавчого документа та передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.
		У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
		33.Отже, якщо ухвала про затвердження мирової угоди містить всі необхідні дані, визначені статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", тобто відповідає вимогам щодо форми та змісту виконавчого документа, то така ухвала є виконавчим документом в силу статті 3 вказаного Закону. Ухвала про затвердження мирової угоди як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема щодо сум стягнення за виконавчим документом, строків сплати цих сум.
		34.У випадках невиконання зобов`язаною стороною умов мирової угоди, затвердженої господарським судом, заінтересована сторона (стягувач) має право звернутися до державного/приватного виконавця із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.
		35.Нормами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		36.Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		37.Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті  26 Закону України "Про виконавче провадження").
		38.У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону (частина сьома статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").
		39.Верховний суд неодноразово наголошував на тому, що на стадії відкриття виконавчого провадження виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України "Про виконавче провадження", чи надано усі документи, відтак, якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.07.2022 у справі №908/309/21, від 21.12.2022 у справі №902/34/21, від 31.05.2023 у справі №910/6104/21.
		40.Отже, встановивши, що пред`явлена до примусового виконання ухвала про затвердження мирової угоди, як виконавчий документ, відповідає вимогам  Закону України "Про виконавче провадження", а саме частині першій статті 4, якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, державний/приватний виконавець, діючи в межах наданих йому цим Законом повноважень, відкриває виконавче провадження, накладає  арешт на кошти та майно боржника, а також вчиняє інші дії щодо примусового виконання відповідного виконавчого документа.
		41.Колегія суддів вважає, що відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на кошти та майно боржника за виконавчим документом - ухвалою про і затвердження судом мирової угоди в частині, зокрема, стягнення штрафу, який за умовами затвердженої судом мирової угоди підлягає сплаті боржником у випадку невиконання мирової угоди (повного або часткового), не можна розцінювати як вихід за межі повноважень, про що помилково зазначено у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №914/2699/15.
		42.В межах наданих Законом України "Про виконавче провадження" повноважень щодо примусового виконання судових рішень, в тому числі ухвали про затвердження мирової угоди, державний/приватний виконавець встановлює чи мало місце повне або часткове невиконання ухвали про затвердження мирової угоди як виконавчого документа, тобто наявність підстав для пред`явлення такого  виконавчого документа до примусового виконання, що має наслідком відкриття виконавчого провадження, а також ступінь виконання  боржником ухвали про затвердження мирової угоди як виконавчого документа, зокрема на підставі наданих як стягувачем, так і боржником документів, що кореспондує обов`язку стягувача, визначеному частиною третьою статті 26 вказаного Закону, зазначити у заяві про примусове виконання рішення суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати, а також обов`язку сторін, визначеному частиною третьою статті 19 цього Закону, невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
		43.Уклавши мирову угоду та подавши її на затвердження суду, сторони погодили, що відповідна мирова угода після її затвердження судом (постановлення ухвали про затвердження цієї мирової угоди), якщо вона відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", є виконавчим документом, повне або часткове невиконання якого має наслідком пред`явлення його стягувачем для дострокового примусового виконання та сплату боржником сум стягнення за виконавчим документом.
		44.Штраф входить до суми стягнення за відповідним виконавчим документом - ухвалою про затвердження мирової угоди та підлягає примусовому стягненню у випадку повного або часткового невиконання ухвали про затвердження мирової угоди як виконавчого документа.
		45.Отже, у випадку пред`явлення до виконання ухвали про затвердження мирової угоди, яка відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", відповідно є виконавчим документом, державний/приватний виконавець наділений повноваженнями відкрити виконавче провадження, накласти арешт та кошти та майно боржника в межах суми стягнення за цим виконавчим документом, до якої входить погоджений сторонами та затверджений судом штраф, який підлягає сплаті боржником (примусовому стягненню виконавцем) у випадку повного або часткового невиконання боржником мирової угоди, як виконавчого документа. 
		46.Пред`явлення виконавчого документа до виконання саме і вимагає від державного/приватного виконавця перевірити ступінь виконання зобов`язання за мировою угодою як виконавчим документом, оскільки вимагають від нього в межах наданих йому повноважень перевірити наявність підстав для пред`явлення такого  виконавчого документа до примусового виконання. Перевіряючи такі підстави, виконавець встановлює як суму коштів, сплачених боржником, так і залишок несплаченої суми за виконавчим документом, що не свідчить про вихід його за межі наданих повноважень, оскільки перевірка настання строку для примусового виконання за виконавчим документом прямо вимагає від виконавця встановити дотримання боржником як строку виконання сплати суми боргу за виконавчим документом так і розмір боргу, який включає в себе штраф. За таких обставин коли імператив сплати штрафу відповідно до умов затвердженої мирової угоди залежить від обставини наявності невиконання виконавчого документа на певну суму (а як зазначено, виконавець перевіряє яку суму коштів не сплачено за виконавчим документом) такий штраф становить суму стягнення за виконавчим документом, а звернення до суду з позовом про стягнення штрафу не вимагається. 
		47.Отже, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо відсутності у виконавця повноважень встановлювати порушення строків виконання зобов`язання за мировою угодою, та що підстави для стягнення штрафу, який за умовами мирової угоди підлягає стягненню у випадку повного або часткового невиконання мирової угоди, має бути підтверджено рішенням суду, що містяться у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №914/2699/15 з вищенаведених підстав.
		48.Відповідно до положень частини першої статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
		49.Оскільки колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування правових норм, який було викладено у постанові Верховного Суду 14.08.2018 у справі №914/2699/15 (колегія суддів у складі: Булгакова І.В. - головуючий, Львов Б.Ю. та Пільков К.М.), що приймалася колегією суддів з іншої палати, справа №925/555/21 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 303 ГПК, Верховний Суд
		У Х В А Л И  В :
		1.Справу №925/555/21 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
		Головуючий                                                                                     С.В. Бакуліна
		 
		Судді                                                                                                 О.Р. Кібенко 
		 
		                                                                                                          О.М. Баранець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...