Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/51866/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2024.
Дата набрання законної сили: 05.06.2024
Номер судового провадження: 14-66цс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		 
		 
		                                                                      
		У Х В А Л А                
		 
		05 червня 2024 року                                                                              
		м. Київ
		 
		Справа № 757/51866/19-ц
		Провадження № 14-66цс24
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Воробйової І. А.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., 
		Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., 
		Шевцової Н. В.,
		перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом  ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «ОТП Банк», про визнання незаконним, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А., 
		 
		УСТАНОВИЛА:
		1.           У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк»), про визнання незаконним, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії.
		2.           Позовну заяву мотивовано тим, що 19 травня 2018 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно з умовами якого він придбав квартиру АДРЕСА_1 за ціною 700 000,00 грн та зареєстрував право власності на вказану квартиру в установленому законом порядку. 
		3.           Із травня 2018 року він зі своєю родиною почав проживати у придбаній квартирі.
		4.           Наприкінці грудня 2018 року він звернувся до нотаріуса з метою укладення договору дарування вказаної квартири, проте йому стало відомо, що згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно придбана ним квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Надалі він дізнався від свого представника - адвоката Гарницького П. П., що 
		09 листопада 2018 року Міністерство юстиції України видало щодо придбаної ним квартири наказ № 3484/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Відповідно до цього наказу Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації розглянула скаргу АТ «ОТП Банк» від 19 жовтня 2018 року щодо деяких питань, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яку було задоволено та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 травня 2018 року № 41176415, прийняте державним виконавцем Баштанського ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Іскяндаровою А. Ф., від 03 травня 2018 року № 40905681, прийняте державним виконавцем Баштанського ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Бомбик В. А., від 19 травня 2018 року № 41179596 та від 20 травня 2018 року № 41181521, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О., вирішено внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів про перенесення (припинення, погашення) записів про іпотеку за № 26220903, 26220747, записів про обтяження за № 26224090, 26226141, записів про відкриття розділів № 1556528180000, 1556618480000, внесених на підставі цих рішень.
		5.           Відповідач не повідомив його як заінтересовану особу, у власності якої перебувала вказана квартира, про розгляд скарги АТ «ОТП Банк», тому вважав, що наказ Міністерства юстиції України є незаконним, оскільки прийнятий з порушенням вимог Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 
		від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128). 
		6.           Ураховуючи зазначене,  ОСОБА_1 просив суд: 
		- визнати незаконним та скасувати пункти 1, 2 наказу Міністерства юстиції України від 09 листопада 2018 року № 3484/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» у частині задоволення скарги АТ «ОТП Банк» від 19 жовтня 2018 року за № 73-3-73-3-2/3379 та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 травня 2018 року № 41176415, прийнятого державним виконавцем Баштанського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Іскяндаровою А. Ф., та 
		від 19 травня 2018 року № 41179596, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Р. О., щодо квартири АДРЕСА_1 ; 
		- визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства юстиції України від 09 листопада 2018 року № 3484/5 «Про скасування рішень про державну реєстрації прав та їх обтяжень» у частині внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування записів (припинення, погашення) запису про іпотеку за № 26220903, записів про обтяження за № 26220802, 26220856, запису про право власності за 
		№ 26224090, запису про відкриття розділу № 1556528180000, внесених на підставі цих рішень, що стосується квартири АДРЕСА_1 ; 
		- зобов`язати Міністерство юстиції України внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про скасування записів, зроблених на підставі пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 09 листопада 2018 року № 3484/5, та повернути в попередній стан відомості про те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
		7.           29 вересня 2021 року рішенням Печерського районного суду м. Києва позов ОСОБА_1 задоволено.
		8.           Визнано незаконним та скасовано пункти 1, 2 наказу Міністерства юстиції України від 09 листопада 2018 року № 3484/5 «Про скасування рішень про державну реєстрації прав та їх обтяжень» у частині задоволення скарги АТ «ОТП Банк» від 19 жовтня 2018 року № 73-3-73-3-2/3379 та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 травня 2018 року № 41176415, прийнятого державним виконавцем Баштанського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Іскяндаровою А. Ф., та 
		від 19 травня 2018 року № 41179596, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Р. О., щодо квартири АДРЕСА_1 . 
		9.           Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу Міністерства юстиції України від 09 листопада 2018 року № 3484/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» у частині внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування записів (припинення, погашення) запису про іпотеку за № 26220903, записів про обтяження за № 26220802, 26220856, запису про право власності за 
		№ 26224090, запису про відкриття розділу № 1556528180000, внесеного на підставі цих рішень щодо квартири АДРЕСА_1 . 
		10.        Зобов`язано Міністерство юстиції України внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про скасування записів, зроблених на підставі пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 09 листопада 2018 року № 3484/5, та повернути в попередній стан відомості про те, що ОСОБА_1 є власником квартири 
		АДРЕСА_1 . 
		11.        Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що всупереч вимогам Порядку № 1128 Міністерство юстиції України порушило процедуру розгляду скарги ОСОБА_1 (як заінтересованої особи), у власності якого перебував об`єкт нерухомого майна ? квартира 
		АДРЕСА_1 : його не було повідомлено про розгляд скарги АТ «ОТП Банк» від 19 жовтня 2018 року про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо придбаної ним квартири. У зв`язку із цим позивач був позбавлений можливості реалізувати своє право на участь у розгляді скарги, яка стосується його прав та інтересів, що є істотним порушенням процедури розгляду скарги. Такі дії відповідача є незаконними, а тому суд вважав, що спірний наказ підлягає скасуванню. Доказів про те, що ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд скарги АТ «ОТП Банк», зокрема, телефонограмою, шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України чи засобами електронної пошти Міністерство юстиції України не надало. 
		12.        04 квітня 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу представника Міністерства юстиції України Юрченка О. В. залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва 
		від 29 вересня 2021 року ? без змін.
		13.        Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив ухвалене ним рішення без змін.
		14.        31 травня 2023 року Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		15.        Касаційну скаргу мотивовано тим, що з урахуванням змісту і характеруправовідносин між учасниками справи Міністерство юстиції України є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки спір про право виник між 
		  ОСОБА_1 , АТ «ОТП Банк»,  ОСОБА_2 .
		16.        Суди попередніх інстанцій не врахували порушення державним виконавцем вимог законодавства в сфері державної реєстрації прав при вчиненні реєстраційних дій, зокрема не перевірено належним чином документи  щодо наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки до них не було додано відповідних договорів іпотеки, статуту банку, та, як наслідок, не було встановлено належним чином факт виконання умов іпотечного договору. Крім того, державний виконавець Іскяндарова А. Ф. не мала повноважень припинення записів про іпотеку та записів про обтяження, оскільки квартира не була придбана (передана) за результатами прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
		17.        Зазначає, що 25 жовтня 2018 року на адресу ОСОБА_1 було направлено копію скарги з додатками, що підтверджується листом, наявним у матеріалах справи. На офіційному вебсайті Міністерства юстиції України у строки, встановлені чинним законодавством, було опубліковане оголошення про те, що 01 листопада 2018 року відбудеться засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Отже, позивач був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду скарги, проте вказані обставини не були належно досліджені судами. 
		18.        25 липня 2023 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду своєю ухвалою відкрила касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої 
		статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18), та витребувала справу із суду першої інстанції.
		19.        Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		у складі Верховного Суду ухвалою від 21 березня 2024 рокупризначила справу до судового розгляду.
		20.        Ухвалою від 14 травня 2024 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частини четверту статті 403 ЦПК України, вважаючи за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 
		2024 року у справі № 916/4093/21 (провадження № 12-69гс23), з якого фактично слідує, що при вирішенні приватноправових спорів про скасування наказу Міністерства юстиції України це міністерство може бути єдиним відповідачем у такій справі,а вирішення питання щодо встановлення належності відповідачів у справі не є обов`язком суду, тобто його суд може вирішити лише за вимогою заінтересованої особи, зробивши такий висновок: 
		«при вирішенні приватноправових спорів про скасування наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, належним відповідачем є особа (особи), на майнові права та інтереси якої може вплинути вирішення відповідного спору, зокремаособа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
		Міністерство юстиції України не може бути відповідачем у таких справах незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивача відсутній спір про право цивільне;
		встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Якщо у справі наявна обов`язкова співучасть відповідачів, то неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору». 
		21.        Колегія суддів посилалася на те, що є усталеним в судовій практиці при вирішенні приватноправових спорів про скасування наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що належним відповідачем у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тобто Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем у таких справах незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивача відсутній спір про право цивільне. Тому належним відповідачем є також особа (особи), на майнові права та інтереси якої може вплинути вирішення відповідного спору.
		22.        У справі, що переглядається: оскаржуваний наказ прийнятий Міністерством юстиції України за скаргою АТ «ОТП Банк», який вважав порушеним своє право іпотеки на спірну квартиру шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав записів про іпотеку та про обтяженняспірної квартири, її відчуження іпотекодавцем -  ОСОБА_2 позивачу;  ОСОБА_1 оскаржується цей наказ, яким було скасовано державну реєстрацію його права власності на квартиру, що виникло на підставі договору купівлі-продажу від 19 травня 2018 року, укладеного між ним як покупцем та ОСОБА_2 як продавцем; унаслідок прийняття оскаржуваного наказу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відновлено запис про право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру; позивач вважає, що порушення його права власності на цю квартиру відбулося в результаті прийняття Міністерством юстиції України оскаржуваного наказу з порушенням процедури розгляду скарги АТ «ОТП Банк», визначеної статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» та Порядком № 1128.
		23.        Тому, на думку колегії суддів, у цій справі зміст і характер правовідносин між учасниками справи, встановлені судами обставини справи підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та Міністерством юстиції України, АТ «ОТП Банк», ОСОБА_2 . Позивач пред`явив позов тільки до Міністерством юстиції України, а АТ «ОТП Банк» та  ОСОБА_2 вказав третіми особами, клопотань про залучення їх до участі у справі як співвідповідачів не заявляв. А пред`явлення позову за неналежного складу відповідачів є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. 
		24.        Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		25.        У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, потрібно пам`ятати також і про обов`язок судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи (пункт 47).
		26.        Судді повинні послідовно застосовувати закон. Проте якщо суд вирішує відійти від попередньої практики, на це потрібно чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
		27.        Єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності у вирішенні спірних ситуацій для учасників справи.
		28.        Водночас принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки 
		в протилежному випадку це б унеможливлювало суду виправлення своєї позиції або ж гальмувало б динамічний розвиток права та суспільних відносин.
		29.        В Україні завдання забезпечення єдності судової практики відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та ЦПК України, інших процесуальних кодексів покладається на Верховний Суд.
		30.        Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 45 Закону № 1402-VIII Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		31.        Щоб гарантувати юридичну визначеність, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. 
		З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17(пункт 41)).
		32.        Тож Велика Палата Верховного Суду може відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належних підстав. Такі підстави мають бути належно мотивовані не лише в постанові Великої Палати Верховного Суду за наслідками вирішення спору по суті, а й в ухвалі відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		33.        Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу потрібно повернути на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		34.        Так, у справі № 916/4093/21 (провадження № 12-69гс23), від висновків 
		в якій хоче відступити колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спрінт А» (далі - позивач, ТОВ «Спрінт А») звернулось до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2020 року № 3735/5 про задоволення скарги ОСОБА_3 від 31 березня 2020 року.
		35.        Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2020 року № 3735/5 про задоволення скарги, яким скаргу ОСОБА_3 від 31 березня 2020 року задоволено частково та скасовано всі рішення державних реєстраторів, прийняті починаючи з 2017 року за всіма об`єктами нерухомості, крім рішень, прийнятих приватним нотаріусом Чередниченко Г. А. 
		36.        Господарський суд міста Києва рішенням від 05 жовтня 2022 року 
		у справі № 916/4093/21 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2020 року № 3735/5.
		37.        Північний апеляційний господарський суд постановою від 19 червня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та Міністерства юстиції Українизалишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва 
		від 05 жовтня 2022 року - без змін. Провадження за апеляційною скаргою ЖБК «Баварія» на рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року у справі № 916/4093/21 закрив.
		38.        Суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки на момент винесення оскаржуваного наказу існував судовий спір щодо нерухомого майна (про визнання дійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), у відповідача не було повноважень здійснювати розгляд скарги.
		39.        Велика Палата Верховного Суду постановою від 03 квітня 2024 року вказані судові рішення залишила без змін та зазначила, що: «Пункт 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент видання наказу) у подібних правовідносинах потрібно застосовувати так: у випадку, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір (спір про право), ця обставина унеможливлює розгляд Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна. Міністерство юстиції України та його територіальні органи відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 37 вказаного вище Закону відмовляють у задоволенні скарги на рішення, дії або бездіяльність 
		у будь-якій сфері державної реєстрації прав у тому випадку, якщо наявна інформація про судове провадження між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав. За наявності підстав для застосування положень пункту 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відсутня необхідність здійснювати аналіз інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав (пункт 4 частини восьмої статті 37 зазначеного Закону)» (див. пункти 90-92 цієї постанови).
		40.        Необхідність відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, яку обґрунтовує колегія суддів, не пов`язана з відсутністю, суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (неясністю, нечіткістю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів. 
		41.        Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що правовий висновок (правова позиція) -це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (див., зокрема, 
		пункт 18.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 
		2024 року у справі № 191/4364/21).
		42.         Обґрунтовуючи передбачену частиною четвертою статті 403 ЦПК України підставу передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів указує на необхідність відступлення від висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 
		2024 року у справі № 916/4093/21 (провадження № 12-69гс23), з якого фактично слідує, що при вирішенні приватноправових спорів про скасування наказу Міністерства юстиції України це міністерство може бути єдиним відповідачем у такій справі, а вирішення питання щодо встановлення належності відповідачів у справі не є обов`язком суду, тобто його суд може вирішити лише за вимогою заінтересованої особи.
		43.         Усталеним у практиці Великої Палати Верховного Суду є підхід, згідно із яким спір про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача особою, за якою зареєстровано право власності на ці об`єкти нерухомого майна, які до цього перебували у власності позивача. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора або Міністерства юстиції Українияк співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), від 18 червня 
		2019 року у справі № 924/478/18 (провадження № 12-11гс19), від 19 червня 2019 року у справі № 802/385/18-а (провадження № 11-369апп19).
		44.         У постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 916/4093/21 (провадження № 12-69гс23), від якої просить відступити колегія суддів, Велика Палата Верховного Суду не викладала висновок про те, що при вирішенні приватноправових спорів про скасування наказу Міністерства юстиції України це міністерство може бути єдиним відповідачем у такій справі, як і не відступала від усталених висновків щодо належних відповідачів у цій категорії справ.
		45.        Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, крім судового розгляду справи, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України є додатковим механізмом захисту права власності. Таке оскарження може бути оперативним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав власника, однак не може підміняти собою судовий розгляд.
		46.        Міністерство юстиції України оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилки або протиправні дії скаржника, інші аспекти захисту прав власника нерухомого майна. Тобто Міністерство юстиції України оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір.
		47.        При розгляді скарги на рішення державного реєстратора Міністерство юстиції України не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно.
		48.        Натомість вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду.
		49.        Питання щодо суб`єктного складу у справі № 916/4093/21 (провадження № 12-69гс23) Велика Палата Верховного Суду не вирішувала. Предметом позову в цій справі була вимога ТОВ «Спрінт А» про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України про задоволення скарги ОСОБА_3 з підстав, зокрема, прийняття оспорюваного наказу з порушенням пункту 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки за наявності судового спору щодо нерухомого майна Міністерство юстиції України не мало повноважень на розгляд скарги у сфері державної реєстрації.
		50.        З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає підстав для прийняття цієї справи до розгляду для вирішення питання щодо відступу від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в рішенні Великої Палати Верховного Суду.
		51.        Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права 
		у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		52.        Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
		Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Справу за позовом  ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «ОТП Банк», про визнання незаконним, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії повернути на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                      І. А. Воробйова
		Судді:                        О. О. Банасько                                                       М. В. Мазур
		                                    О. Л. Булейко                                                         С. Ю. Мартєв
		                                    Ю. Л. Власов                                                          К. М. Пільков
		М. І. Гриців                                                              С. О. Погрібний
		                                    Ж. М. Єленіна                                                        О. В. Ступак
		                                    І. В. Желєзний                                                       І. В. Ткач
		                                    Л. Ю. Кишакевич                                                  О. С. Ткачук
		                                    В. В. Король                                                             В. Ю. Уркевич
		                                    С. І. Кравченко                                                      Є. А. Усенко
		                            О. В. Кривенда                                                      Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...