Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 927/249/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 12.06.2024. Зареєстровано: 13.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2024.
Дата набрання законної сили: 10.12.2024 (частково)
Результат оскарження 10.12.2024 Верховний Суд: скасовано частково постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		   05 червня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/249/24 
		Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянув справу
		 
		за позовом: Компанії Eesti Veski OU,
		вул. Крііді, 7, частина міста Ласнамяе, м. Таллінн, Хар`юський повіт, Естонська Республіка, 11415; e-mail: maik.raun@gmail.com ;
		 
		до відповідача 1: Державної митної служби України, вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119,
		в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, проспект Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017,
		до відповідача 2: Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, вул. Реміснича, 27, м. Чернігів, 14000,
		 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір", пр. Гузара Любомира, 46-В, кв. 122, м. Київ, 03065, 
		 
		предмет спору: про стягнення 20490,67 євро
		 
		за участю повноважних представників сторін:
		від позивача: Колесник Г.М., адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1419239, виданий 13.03.2024;
		Редчиць О.В., адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1626976, виданий 04.06.2024;
		від відповідача 1: Кашина С.В. - представник, діє в порядку самопредставництва;
		від відповідача 2: Мойсеєнко Я.С. - представник, діє в порядку самопредставництва;
		від третьої особи: не прибув.
		 
		У судовому засіданні 05.06.2024, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.                                                       
		 
		15.03.2024, Компанією Eesti Veski OU поданий позов до відповідача 1 - Державної митної служби України, в особі її відокремленого підрозділу Чернігівської митниці та відповідача 2 - Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про відшкодування шкоди в сумі 20490,67 євро, спричиненої протиправними діями державного органу щодо вилучення товару за фактом порушення митних правил (протокол від 30.06.2021 № 0413/10200/21).
		Письмово клопотав залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Естонське підприємство фірма "Вибір" (пр. Гузара Любомира, 46-В, кв. 122, м. Київ, 03065, код ЄДРПОУ 14245828), оскільки рішення суду в цій справі може вплинути на його права та обов`язки як сторони (продавця) за договором поставки №2EST від 26.04.2019.
		Позов поданий за місцезнаходженням відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи (частина 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).
		Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження; залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірму "Вибір" (код ЄДРПОУ 14245828); підготовче засідання призначив на 10.04.2024; установив учасникам справи процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору (ухвала від 21.03.2024).
		Ухвала про відкриття провадження в справі від 21.03.2024 доставлена представнику позивача та учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 21.03.2024 о 13:51, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
		03.04.2024, відповідачем 1, через систему «Електронний суд», поданий відзив на позов (у належний строк) з проханням відмовити в позові в повному обсязі, оскільки вважає правомірним складення протоколу про порушення митних правил № 0461/10200/21 від 30.06.2021 за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України (далі - МК України), санкція якої передбачає в тому числі конфіскацію товарів.  
		30.06.2021, на склад митниці розміщені та оприбутковані вилучені товари - продукти харчування, які в подальшому передані на відповідальне зберігання Приватному підприємству «Аметіз» (далі - ПП «Аметіз»), що підтверджується актом приймання-передавання від 30.06.2021 № 116. Продукти харчування 31.03.2022 вилучені військовою частиною за актом про примусове відчуження або вилучення майна, який наданий Митниці 23.05.2022. У зв?язку з тим, що факт неправомірних дій Митниці позивачем не доведений, тому в суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині, відповідно до статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); не доведений склад цивільного правопорушення; позивачем не надані докази того, що посадовими особами Митниці приймалось незаконне рішення, вчинялися незаконні дії чи мала місце бездіяльність відносно позивача; вважає, що вимога про сплату за простій транспортного засобу та вимога про відшкодування упущеної вимоги є безпідставними та не обгрунтованими належними доказами.
		05.04.2024, відповідачем  2, через систему «Електронний суд», поданий відзив на позов (у належний строк), яким позовні вимоги не визнає, зазначає, що не є учасником спірних відносин та не є належним відповідачем у цій справі, просить виключити його з числа відповідачів. Вважає, що належним відповідачем у цій справі є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідні органи державної влади, дії яких призвели до завдання шкоди позивачу. В спорах про стягнення з держави коштів, зокрема, стягнення відшкодування завданої шкоди немає необхідності визначати відповідачем Казначейство або його територіальний орган, оскільки Головне управління не є органом, що здійснює безспірне списання коштів державного бюджету за судовим рішенням про стягнення моральної та матеріальної шкоди, тому позивач безпідставно просить стягнути шкоду з Державного бюджету через ГУ Державної казначейської служби України у Чернігівській області. Вважає, що позивачем не доведено усіх елементів складу правопорушення для відшкодування збитків. Збитки в вигляді втрат доходу та упущеної вигоди, заявлені ним не можуть бути відшкодовані в порядку статті 25 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) за рахунок коштів Державного бюджету, оскільки не належать до складу реальних збитків. 
		10.04.2024, у підготовче засідання прибули повноважні представники відповідачів; позивач та третя особа в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, натомість, письмово клопотали відкласти розгляд справи на іншу дату.
		Суд постановив відкласти підготовче засідання на 08.05.2024, про що позивач та третя особа повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України.
		10.04.2024, позивачем (у належний строк), через систему «Електронний суд», подана відповідь на відзив відповідача 1, якою заперечує проти доводів останнього оскільки постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21 скасована постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.06.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 МК України із закриттям провадження в справі в зв?язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Лист Служби безпеки України № 74/3/4-2276 від 10.06.2021, за відсутності підтверджених даних про порушення, не мав вплинути на кваліфікацію митним органом дій ОСОБА_1 під час переміщення товару через митний кордон України. Позивач стверджує про доведення причинно-наслідкового зв?язку, оскільки саме вилучення товару за відсутності відповідної підстави (складу правопорушення) призвело до втрати товару (заподіяння йому збитків). Доданим до позовної заяви рахунком № 21-275 від 05.07.2021 на суму 950,00 євро підтверджується оплата послуг перевезення, і в указаному рахунку наявні дані щодо затриманого митницею транспортного засобу, період простою (з 16.06.2021 по 05.07.2021). Послуги перевезення надавались за усним договором, тому надати договір у письмовій формі не є можливим. Поставка товару за договором № 2ЕST від 26.04.2019 здійснювалась з метою подальшого використання товару для цілей підприємницької діяльності та отримання прибутку. Розмір упущеної вигоди підтверджений розрахунком на основі середніх показників попередніх періодів продажу товару, що постачався ТОВ СП "Вибір".
		12.04.2024, позивачем (у належний строк), через систему «Електронний суд», подана відповідь на відзив відповідача 2, з зазначенням про відсутність усталеної практики щодо належності відповідача 2. На його думку, норми підпункту 2 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Звертав увагу, що вартість простою віднесена до реальних збитків. 
		15.04.2024, відповідачем 1 (у належний строк), через систему «Електронний суд», подана заява, що за правовим змістом є запереченнями на відповідь на відзив. Вказав на безпідставність включення позивачем до простою транспортного засобу періоду з 30.06.2021 по 05.07.2021, оскільки починаючи з 30.06.2021 спірний товар був вилучений Митнецею. Наголошував на відсутності складу цивільного правопорушення, відтак і підстав для стягнення реальних збитків та упущеної вигоди.
		19.04.2024, відповідачем 2 (у належний строк), через систему «Електронний суд», подане заперечення на відповідь на відзив, в яких наголошує на відсутності позовних вимог до відповідача 2 та про те, що Головне управління не є належним відповідачем у цій справі. Безспірне списання коштів з Державного бюджету та місцевих бюджетів здійснюється Державною казначейською службою на підставі рішення суду, відповідно до статті 25 БК України. Безспірне списання коштів Державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у Державному бюджеті на зазначену мету. Дана стаття кореспондується з підпунктом 2 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України де вказано, що відшкодування шкоди здійснюється в межах бюджетних призначень у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків. Таким чином, відшкодування збитків (у формі упущеної вигоди) не можуть бути відшкодовані позивачу відповідно до норм статті 25 БК України, за рахунок коштів Державного бюджету.
		24.04.2024, від третьої особи, надійшли письмові пояснення (подані з порушенням строку на їх подання), з зазначенням, що на момент затримання товару 30.06.2021, право власності на товар, що поставлявся за рахунком-фактурою № 70/0321 invoice 70/0321 від 20.05.2021 належало позивачу. Протокол про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021 відносно директора ТОВ «СП «Вибір» ОСОБА_1 був протиправним. Позивач вправі вимагати відшкодування шкоди, завданої внаслідок вилучення товару 30.06.2021 за протоколом про порушення митних правил № 0413/10200/21 від держави, в особі Державної митної служби України.
		Суд, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин у даній справі, дотримання принципу рівності та змагальності сторін, на стадії підготовчого провадження, за власною ініціативою, на підставі частини 2 статті 119 ГПК України, продовжив установлений строк для подання третьою особою письмових пояснень по суті спору, залучив їх до матеріалів справи (протокол судового засідання 08.05.2024) 
		08.05.2024, позивачем, через систему «Електронний суд», подана заява про зміну предмета позову, обгрунтована приписами частини 3 статті 46 ГПК України, з проханням стягнути з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на його користь 20490,67 євро.
		У підготовче засідання, 08.05.2024, прибули повноважні представники позивача та відповідачів; третя особа в судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчать матеріали справи.
		Клопотання третьої особи про проведення судового засідання без участі її представника, подане електронним листом, суд залишив без розгляду в зв?язку з недотриманням порядку подання документів в електронній формі, приписів частини 8 статті 6 ГПК України, п. 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (протокол судового засідання 08.05.2024).
		Щодо заяви позивача про зміну предмета позову.
		Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. 
		Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовної якої позивач просить прийняти судове рішення. Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема в      статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.                                
		Верховний Суд зазначив, що необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20.
		Матеріальна вимога позивача до відповідача 1 про стягнення збитків у розмірі 20490,67 євро залишена ним без змін.
		Суд розцінив дану заяву позивача як уточнення прохальної частини позовної заяви, прийняв її до розгляду та продовжив розгляд справи з урахуванням її змісту. 
		У судовому засіданні 08.05.2024 суд постановив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 календарних днів.
		За результатами підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті на 05.06.2024, про що третя особа повідомлена в порядку статей 120, 121 ГПК України.
		05.06.2024, у судове засідання прибули повноважні представники позивача та відповідачів; третя особа в судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчать матеріали справи.
		Суд залишив без розгляду додаткові письмові пояснення позивача по суті спору, подані через Електронний суд 05.06.2024, оскільки нормами ГПК України не передбачене право сторін на подачу до суду процесуальних заяв у такій формі (частина 2, 5 статті 161 цього Кодексу).
		Суд залишив без розгляду клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності її повноважного представника (подане засобами електронного зв`язку), з огляду на недотримання ним приписів частини 8 статті 6 ГПК України, п. 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
		Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав повноважних представників позивача та відповідачів.
		Представник позивача позов підтримав у повному обсязі; представники відповідачів заперечили проти задоволення позовних вимог посилаючись на обставини, наведені ними в відзивах на позов та письмових запереченнях.
		Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
		 
		 
		                                                            ВСТАНОВИВ:
		 
		26.04.2019, між ТОВ СП «Вибір» (постачальник) та Eesti Veski ОU (покупець) укладений договір поставки № 2ЕSТ (далі - Договір), за п. 1.1. якого протягом терміну його дії  постачальник зобов`язався передати в власність, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити кондитерські вироби (далі - товар) виробництва ТОВ СП «Вибір» (Україна) за цінами, в кількості, асортименті відповідно до складених інвойсів на кожну партію доставленого товару, що виступає невід`ємною частиною цього Договору.
		Згідно з п. 2.1., п. 2.2. Договору доставка товару здійснюється окремими партіями автомобільним транспортом за рахунок покупця на умовах: FCA - м. Ніжин, Україна в трактуванні Міжнародних правил Інкотермс в редакції 2010 року.
		Назви, кількість, асортимент, ціна товару кожної партії, що доставляється, узгоджується сторонами на підставі письмової заявки покупця і зазначається в інвойсі. Назва товару погоджується сторонами в Переліку найменування товару. Покупець має право вказати назву товару відповідно до внутрішньої номенклатури покупця зі збереженням ідентифікуючих ознак назви товару (в редакції додаткової угоди від 03.04.2021 до Договору).
		Право власності на товар, який доставляється по цьому Договору і ризик випадкової знищення товару переходить до покупця з моменту відвантаження товару на складі постачальника. У випадку доставки товару сторонніми перевізниками ризик випадкової загибелі товару і право власності переходять покупцеві в момент передачі товару перевізнику (п. 2.9. Договору).
		Пунктами 3.1., 3.2. Договору погоджено, що ціна товару встановлюється в євро і включає вартість товару, упакування, маркування, відвантажувальні роботи, оформлення відповідних документів. Ціни на кожну партію товару погоджуються в інвойсах, що долучаються до кожної партії товару, що доставляється.
		Покупець купує товар за цінами, вказаними в інвойсах, долучених до кожної партії товару, що доставляється.
		Назва товару вказується на упаковці кожної окремої одиниці товару на основі Переліку відповідності найменування товару, погодженому сторонами. Товар повинен мати маркування, відповідати вимогам, висунутим законодавством країни покупця: найменування, вага брутто, дата виготовлення, строк придатності, склад, адреса виробника, харчова цінність на 100 г продукту, ГОСТ/ТУ/ДСТУ (в редакції п. 4.9. додаткової угоди від 03.04.2021 до Договору).
		Додаток № 1 від 03.04.2021 до Договору містить Перелік відповідності найменування товару.
		Пунктами 7.4., 7.5. погоджено, що Договір вступає в силу з 26.04.2019 і діє до 31.12.2020.
		Якщо жодна із сторін за місяць до спливу строку дії Договору в письмовій формі не повідомила іншу сторону про бажання припинити його дію, то дія Договору кожного разу вважається автоматично продовженою на наступний календарний рік.
		20.05.2021, до Договору сформований рахунок - фактура / invoice № 70/0321 на поставку окремої партії товару на суму 10345,60 євро (а. с. 103, т. 1).
		30.06.2021, посадовою особою Північної митниці Держмитслужби складений протокол про порушення митних правил № 0431/10200/21 за ознаками порушення митних правил, передбачених частиною 1 статті 483 МК України (а. с. 63 - 70, т. 1), з зазначенням, що:
		15.06.2021, о 23 год. 50 хв, до зони митного контролю пункту пропуску «Нові Яриловичі -Нова Гута» митного поста «Нові Яриловичі - автомобільний» Північної митниці Держмитслужби в напрямку «виїзд з України» заїхав автомобіль «Renault» д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2  з вантажем «Кондитерські вироби: печиво, пряники» в кількості: вага брутто 12039,4 кг, вага нетто 10560 кг, в 2112 картонних коробках на 33 дерев`яних піддонах, який слідував з України до Естонії, відправник - підприємство ТОВ СП «Вибір», м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 46-В, кв. 122, отримувач - підприємство «Ееsti Veski OU», Кrііdі, 7, 11415 Таllinn, Еstonia, на підставі наступних товаросупровідних документів: МД № UА 102190/2021/050586, СМR А№ б/н та інвойсу № 70/0321 від 20.05.2021.
		16.06.2021, на адресу Північної митниці Держмитслужби, надійшов лист Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (лист від 10.06.2021 № 74/3/4-2276) про можливий факт вивезення за межі митної території України в період з 10.06.2021 до 18.06.2021 на автомобілі д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 партії вантажу «Продукти харчування» з порушенням вимог митного законодавства України, а саме внесенням неправдивих відомостей до товаросупровідних документів щодо найменування, характеристик товарів, кількості, ваги тощо.
		В період з 14 год. 30 хв. 16.06.2021 до 11 год. 30 хв., 17.06.2021, в зоні митного контролю ВМО № 2 митного поста «Чернігів - центральний» (ТОВ «МТ - Ріверпілля», Чернігівська область, Чернігівській район, смт Рівнопілля, вул. Гомельське шосе, 6) проведений повний огляд вантажу «Кондитерські вироби: печиво, пряники», який переміщувався транспортним засобом, д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , під час якого встановлена невідповідність найменування товару, що знаходився в 2112 картонних коробках, заявленим в invoice № 70/0321 від 20.05.2021, а саме:
		1. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Печиво Вікторія»/Соокіеs Vіktoгіа 500g/ - в наявності товар «Kooremaitseline liivakupsis Viktoria «VESKI» 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI»;
		2. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Печиво Азарт» /Соокіеs Azart 500g/ - в наявності товар «ТАТRАКUРSIS 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI»;
		3. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Пряник Північний» /Gingerbread Pivnichnyi 500g/ - в наявності товар «Klassikalised praanikud VESKI» 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI»;
		4. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Пряник м`ятний» /Gingerbread Міаtnyi 500g/ - в наявності товар «Piparmundimaitselised praanikud VESKI» 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI»;
		5. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Пряник Бабусині» /Gingerbread Ваbusiny 500g/ - в наявності товар «Meemaitselised praanikud VESKI» 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI»;
		6. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Пряник Два кольори» /Gingerbread Dva koljory 500g/ - в наявності товар: «Kakao-ja ahjupiimamaitselised praanikud VESKI 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI»;
		7. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Пряник Каприз» /Gingerbread Карrіz 500g/ - в наявності товар: «Sokolaadimaitseline praanik pahklitega PAHKLIKEELEKE 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI»;
		8. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Печиво Ніжинський світанок» /Соокіеs Nizhynskyy svitanok 500g/ - в наявності товар «RIISIKUPSIS 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI»;
		9. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Печиво Вівсяне ванільне» /ОАТ Вuscuits 500g/ - в наявності товар: «Каеrаkupsis VESKI 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI».
		Під час перевірки встановлено, що відповідно до заяви для видачі сертифіката з перевезення товарів з України за формою «ЕUR I» сертифікат № 102.010957 отриманий директором ТОВ СП «ВИБІР» громадянином ОСОБА_1 на товар:
		1. Соокіеs Vіktoгіа 500g, 1664 boxes - 26 раllets;
		2. Соокіеs Azart 500g, 64 boxes - 1 раllet;
		3. Соокіеs Nizhynskyy svitanok 500g, 64 boxes - 1 раllet;
		4. ОАТ Вuscuits 500g, 64 boxes - 1 раllet;
		5. Gingerbread Pivnichnyi 500g, 64 boxes - 1 раllet;
		6. Gingerbread Міаtnyi 500g, 32 boxes - 0,5 раllet;
		7. Gingerbread Ваbusiny 500g, 64 boxes - 1 раllet;
		8. Gingerbread Dva koljory 500g, 32 boxes - 0,5 раllet;
		9. Gingerbread Каргіz 500g, 64 boxes - 1 раllet
		На лист Північної митниці Держмитслужби від 18.06.2021 № 7.11-1/7.1-20-01/14/5263, директор ТОВ СП «Вибір» громадянин ОСОБА_1 в листі від 24.06.2021 № 7/21 повідомив, що відомості щодо найменування товару, вказані на споживчій упаковці, були вказані естонською мовою, згідно з законодавством країни імпортера і є вичерпною інформацією для споживачів даної країни. Відомості в товаросупровідних документах указані на державній мові постачальника та англійській мові, яка є однією із офіційних мов Євросоюзу.
		З наданих громадянином ОСОБА_1 копій висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.10.2010 № 05.03.02-04/76203, від 23.03.2008 № 05.03.02-04/16529 та від 23.03.2008 № 05.03.02-04/16655 слідує, що зазначені висновки видані на товар, заявлений в invoice № 70/0321 від 20.05.2021, а саме: пряник «Північний», пряник «Каприз», пряник «Бабусині», пряник «Два кольори», пряник «М`ятний», пряник «Пряжене молоко», печиво «Азарт», печиво «Ніжинський світанок», печиво «Вівсяне ванільне».
		Крім того, відповідно до п. 2.2. Договору найменування, кількість, асортимент, ціна товару кожної партії узгоджується сторонами на основі письмової заявки покупця та вказується в інвойсі.
		За частиною 2 статті 459 МК України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил при вчиненні порушень митних правил підприємствами є посадові особи цих підприємств. Посадова особа підприємства - керівник або інші працівники підприємства (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання вимог, установлених МК України, законами та іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку. Таким чином, директор ТОВ СП «Вибір» громадянин ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товару «Кондитерські вироби: печиво, пряники» 9 найменувань у кількості: вага брутто 12039,4 кг, вага нетто 10560 кг, в 2112 картонних коробках» через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення документів, а саме invoice № 70/0321 від 20.05.2021, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів.
		На підставі статті 522 МК України за вказаним протоколом тимчасово вилучені «Кондитерські вироби: печиво, пряники» 9 найменувань у кількості: вага брутто 12039,4 кг, вага нетто 10560 кг, в 2112 картонних коробках.
		Як вбачається з листа Чернігівської митниці Держмитслужби вих. № 7.11/7.11-21-01/13/59 від 04.01.2022 за описом предметів до протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 (печиво та пряники в асортименті) передані на відповідальне зберігання ПП «Аметіз» (9 найменувань) на підставі Договору про відповідальне зберігання майна та транспортних засобів від 15.04.2021 № 44. Зберігання майна в холодильній камері, займана площа 31,68 м2. Акт приймання-передавання від 30.06.2021 додається (а. с. 75 - 77, т.1).
		Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16.06.2022 у справі № 751/9007/21, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнений від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 483 МК України, у зв`язку з малозначністю правопорушення, на підставі статті 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням; провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрите.
		Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21, яка набрала законної сили 10.10.2022, постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.06.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 МК України скасована, провадження в справі закрите в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
		Чернігівський апеляційний суд у постанові від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21 зазначив: «через митний кордон України переміщувався товар -  продукт харчування, печиво і пряники. Саме цей товар був зазначений в товаросупроводжуючих документах і знаходився в напівпричепі автомобіля «Renault» д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Кількість печива і пряників в напівпричепі фактично повністю відповідали кількості печива і пряників, зазначених у митній декларації і цей факт ніким з учасників процесу не оспорюється. Тобто, декларант не приховував назви і споживчих якостей товару, його кількості. На упаковці печива і пряників усі написи були виконані естонською мовою на вимогу замовника товарів, здійснити буквальний переклад назв печива і пряників в даному випадку було б неможливим з питань маркетингу».
		В даній постанові зазначено, що печиво і пряники, вилучені в рамках цієї справи, вилучені зі складу митниці командиром військової частини НОМЕР_3 у зв?язку з веденням на території Чернігівської області бойових дій. Тому питання вилученого майна в цьому провадженні вирішене бути не може.
		Позивач, листом № 2155/13-02-16 від 18.08.2021, звернувся до Чернігівської митниці з проханням звільнити товар (а. с. 81, т.1).
		Відповідно до Передавального акту станом на 31.12.2021, наданого на запит від 01.08.2023 № 1417/1581/ВС, правонаступником усього майна, майнових прав та обов?язків Північної митниці Держмитслужби є Державна митна служба України (а. с. 41 - 45, т.1).
		Як зазначає позивач, внаслідок неправомірної поведінки Північної митниці Держмитслужби (правонаступником якого є відповідач), яка виразилась в складенні протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021, нерозмитненні товару (печива та пряників в асортименті) заявленого до митного контролю, оформленого за митною декларацією типу МД №102190/2021/050586, позивачу заподіяні збитки в розмірі вартості втраченого товару, вартості простою та упущеної вигоди.
		Відповідно до листа Чернігівської митниці Держмитслужби вих. № 7.11-3/7Л 1-20-04/8.19/1182 від 03.03.2023, товар - «Кондитерські вироби: печиво, пряники», який був тимчасово вилучений за протоколом про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021 та зберігався на складі митниці, вилучений військовою частиною НОМЕР_4 за Актом про примусове відчуження або вилучення майна від 31.03.2022 у зв?язку з введенням військового стану, за рішенням військової частини НОМЕР_3 , наказу командира військової частини НОМЕР_3 п /к ОСОБА_2 № 32 від 31.03.2022 (а. с. 161 - 167, т.1).
		Звертаючись до суду з позовом до Державної митної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про відшкодування збитків, спричинених протиправними діями відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, за фактом складання протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021 та вилучення спірної партії товару, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (що попередньо встановлене постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у межах судової справи №  751/9007/21, постанова набрала законної сили 10.10.2022, преюдиція) позивач просить стягнути з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на користь позивача 20490,67 євро, з яких: реальні збитки вартості втраченого товару в розмірі 10345,60 євро; 950,00 євро вартості простою за період з 15.06.2021 по 21.06.2023 та 9195,07 євро упущеної вигоди (згідно з поданим розрахунком, а. с. 168, т. 1). Всього на суму 20490,67 євро.
		Щодо належності відповідача 2 - Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області до суб`єктного складу учасників.
		Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
		Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.
		Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем (відповідачами) і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. 
		У позовній заяві позивач визначає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
		Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження.
		Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі в справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
		Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору в спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. 
		Виходячи з приписів статей 43, 47 БК України Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів.
		Орган Казначейства є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 ЦК України та самостійно відповідає виключно за власними зобов`язаннями та не несе жодної цивільно-правової відповідальності за дії посадових та службових осіб органів державної влади.
		Безспірне списання коштів Державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у Державному бюджеті на зазначену мету.
		За приписами статті 25 БК України безспірне списання коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів здійснюється Державною казначейською службою України на підставі рішення суду.
		Надходження та витрати Державного бюджету України визначаються виключно Законом про Державний бюджет України.
		Державні органи, як юридичні особи, несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні.
		Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 641/4272/19 (застосовуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в справах № 242/4741/16-ц та № 641/8857/17) дійшов висновку про те, що в спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування завданої шкоди (компенсації) немає необхідності визначати відповідачем Казначейство або його територіальний орган.
		Зважаючи на те, що Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, яке позивач визначив в якості відповідача 2, в силу своїх функціональних обов`язків не є розпорядником коштів Державного бюджету та не веде єдиний казначейський рахунок; не здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету для відшкодування шкоди; не є учасником спірних відносин, а тому враховуючи, що позивачем не заявлено жодних позовних вимог до даної юридичної особи, суд доходить висновку про безпідставність позову до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, який не є належним відповідачем у справі.
		Виходячи з характеру спірних правовідносин та заявлених позовних вимог належним відповідачем у справі є Державна митна служба України, в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачених Конституцією та законами України.
		За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до положень статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
		На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, та вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 цього Кодексу допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
		За частинами 1 - 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдані збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є: втрати, яких особа зазнала в зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачене відшкодування в меншому або більшому розмірі.
		За частиною 2 статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Статтею 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди в випадках, передбачених законом.
		При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачене законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а в разі якщо вимогу не задоволено в добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (частина 3 статті 225 ГК України).
		Отже, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.
		Виходячи з положень спеціальної норми статті 1173 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, спричинених незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, потрібна наявність наступних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, доведення яких покладається на позивача (аналогічний висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
		При цьому, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли в потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
		Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21, яка набрала законної сили 10.10.2022, постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.06.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 МК України скасовано, провадження в справі закрите в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
		У зазначеній постанові Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21 зазначено, що печиво і пряники, вилучені в рамках цієї справи, вилучені зі складу митниці командиром військової частини НОМЕР_3 у зв?язку з веденням на території Чернігівської області бойових дій, а тому питання вилученого майна в цьому провадженні вирішене бути не може.
		Наведені обставини не підлягають доказуванню, відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, оскільки є преюдиційними.
		Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 569/1799/16-ц, здійснення провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрите судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Аналогічні правові висновки викладені в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05.02.2020 у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 22.07.2020 у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 01.07.2020 у справі № 347/1977/17 (провадження № 61-10582св18).
		Зазначене свідчить про те, що матеріалами справи підтверджується незаконність дій посадових осіб відокремленого підрозділу Чернігівської митниці Державної митної служби України при складенні протоколу про порушення митних правил № 0431/10200/21 від 30.06.2021.
		Відповідно до статті 30 МК України посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна особам та їхньому майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, відшкодовується в порядку, визначеному законом.
		Таким чином спеціальною нормою передбачене відшкодування збитків, заподіяних органами митної служби громадянам чи юридичним особам під час виконання ними своїх повноважень.
		Відповідно до частини 2 статті 511 МК України в разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною 6 статті 470, частиною 3 статті 471, статтями 472, 473, 476, частиною 6 статті 481, статтями 482 - 484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим.
		За частиною 2 статті 238 МК України товари, які підлягають обов`язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння), зберігаються на складах митних органів.
		Виходячи зі змісту частин 1, 5, 6 статті 239 МК України під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
		Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі митного органу, за рішенням керівника митного органу або його заступника можуть передаватися митними органами на зберігання підприємствам, на складах яких створені необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі митного органу.
		Митні органи несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними. Витрати митних органів на зберігання товарів, митне оформлення яких призупинене відповідно до статей 399, 400 і 4011 цього Кодексу, відшкодовуються правовласником. У випадку, передбаченому частиною 4 цієї статті, таку відповідальність несе адміністрація підприємств, на складах яких розміщуються товари, передані митними органами цим підприємствам на зберігання.
		За Порядком роботи складу митного органу (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, зареєстрованим у МЮУ 03.07.2012 № 1097/21409), митниця несе передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються нею (п. 1.5).
		Як вбачається з матеріалів справи, товар (печиво та пряники в асортименті), вилучений відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021, передане на відповідальне зберігання ПП «Аметіз» за актом приймання-передавання від 30.06.2021.
		На момент вилучення партії товару на підставі протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021 та в період розгляду адміністративної справи, позивач, відповідно до п. 2.9. Договору, був власником товару на суму 10345,60 євро (вартість товару підтверджується рахунком - фактурою / invoice № 70/0321 від 20.05.2021 до Договору, який оплачений ним 21.05.2023 за платіжним дорученням № 207, з урахуванням переплати, що обліковувалась за Договором).
		З матеріалів справи вбачається, що експертом Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби Вишневецьким С.О., на підставі постанови про призначення експертизи від 21.07.2021 у справі про порушення митних правил № 0431/10200/21, складений висновок від 05.08.2021 № 1420003301-0595, за яким загальна вартість безпосередніх предметів порушення митних правил станом на 10.06.2021 (час оформлення митної декларації типу ЕК10АА № UA102190/2021/050586) становить 573504,00 грн (а. с. 129 - 134, т. 1).
		Натомість, під час зберігання вилученого товару в ПП «Аметіз», терміни придатності до споживання товару, відповідно до гарантійних термінів виробника за п. 10.2. ДСТУ 4187:2003 «Вироби кондитерські пряникові. Загальні технічні умови» закінчився (терміни придатності до споживання підтверджуються висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 23.03.2008 № 05.03.02-04/16655, № 05.03.02-04/16529, від 13.10.2010 № 05.03.02-04/76203); орієнтовні терміни придатності визначені ДСТУ 3781-98 «Печиво. Технічні умови» до 21.02.2022, ДСТУ 4187:2003 «Вироби кондитерські. Загальні технічні умови» до 21.09.2021, 24.09.2021, 21.02.2022.
		За Актом про примусове відчуження або вилучення майна від 31.03.2022, у зв?язку з введенням військового стану, за рішенням військової частини НОМЕР_3 , наказу командира військової частини НОМЕР_3 п /к ОСОБА_2 № 32 від 31.03.2022, товар - «Кондитерські вироби: печиво, пряники», який був тимчасово вилучений за протоколом про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021 та зберігався на складі митниці, вилучений військовою частиною НОМЕР_4 .
		Повна компенсація за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану за частиною 4 статті 11 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та Порядку розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998 у даному випадку не застосовні, оскільки на дату вилучення товару в умовах правового режиму воєнного стану, терміни придатності до споживання товару, відповідно до гарантійних термінів виробника, закінчилися, у зв?язку з чим товар за договором поставки № 2EST від 26.04.2019 не міг бути використаний у підприємницькій діяльності.
		Приймаючи до уваги, що вилучена за протоколом про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021 партія товару позивача, за час розгляду адміністративної справи була втрачена в зв?язку із закінченням гарантійних термінів придатності цього товару, за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 МК України, суд доходить висновку про понесення позивачем реальних збитків у розмірі вартості втраченого товару в розмірі 10345,60 євро за договором поставки № 2EST від 26.04.2019 та рахунком - фактурою / invoice № 70/0321 від 20.05.2021 до нього.
		Відповідно до частини 2 статті 325 МК України в установлених цим Кодексом випадках митні органи з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право в письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною 1 цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлене порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.
		Згідно з частиною 5 статті 338 цього Кодексу крім випадків, зазначених у частинах 2 - 4 цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Отримана від правоохоронних органів офіційна інформація опрацьовується митними органами самостійно із застосуванням системи управління ризиками. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи митних органів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду) в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийняте рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлений факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.
		За правовим висновком Верховного Суду в постанові 17.04.2018 у справі № 906/374/17, що є обов`язковим для врахування судом першої інстанції в силу частини 4 статті 236 ГПК України, виходячи з імперативних приписів частини 2 статті 325, частини 5 статті 338 МК України в разі відсутності встановлення в результаті проведення митних процедур порушення вимог законодавства України витрати вантажовідправника (власника вантажу) на їх проведення підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведені вказані операції, що мали наслідком затримання вантажу та спричинили збитки власнику цього вантажу (вантажовідправнику), зокрема додаткові витрати на послуги перевізника, пов`язані з виконанням передбачених зазначеними нормами дій, пов`язаних з проведенням митних операцій.
		В обґрунтування вартості простою позивач посилається на те, що згідно з п. 2.1., п. 2.6. Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями автомобільним транспортом за рахунок покупця на умовах: FCA - м. Ніжин, Україна в тлумаченні Міжнародних правил Інкотермс в редакції 2010 року. Постачальник зобов`язаний відвантажити товар на транспортний засіб покупця, поданий під завантаження протягом 24 годин з моменту його прибуття під завантаження.
		За доводами позивача, перевізником товару виступала ТОВ SIA «ADL PLUSS» (реєст. ном. LV50003956491), з якою у Компанії Eesti Veski OU (Реєстраційний номер 14156533, Естонська Республіка) був укладений договір перевезення. Письмовий договір перевезення в матеріалах справи відсутній. Позивач зазначив, що послуги перевезення надавались за усним договором, тому надати договір у письмовій формі не є можливим.
		Як зазначає позивач, партія товару, що поставлялась за Договором та рахунком - фактурою / invoice № 70/0321 від 20.05.2021 знаходилась в автомобілі «Renault» д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 Компанії SIA «ADL PLUSS» (реєст. ном. LV50003956491) в зоні митного контролю з 15.06.2021 (дата в`їзду до зони митного контролю) по дату передачі вилученого товару на відповідальне зберігання ПП «Аметіз», на підтвердження чого позивач посилається на факти, встановлені постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022, що набрала законної сили, в якій судом установлена, зокрема: дата в`їзду до зони митного контролю (15.06.2021 о 23 год. 50 хв) автомобіля «Renault» д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з вантажем «Кондитерські вироби: печиво, пряники», відправник - підприємство ТОВ СП «Вибір», отримувач - підприємство «Ееsti Veski OU». 
		Матеріалами справи підтверджено, що під час митного оформлення вантажу, посадовими особами митниці ініційовано його огляд, за результатами якого складений протокол про порушення митних правил № 0431/10200/21, 15.06.2021, затриманий транспортний засіб «Renault» д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 Компанії SIA «ADL PLUSS» (реєст. ном. LV50003956491) - перевізник.
		На підтвердження вартості послуг з перевезення (транспортні послуги Україна-Латвія) позивачем наданий виставлений йому рахунок SIA «ADL PLUSS» (ПДВ реєст. № LV50003956491) № 21-275 від 05.07.2021 на суму 950,00 євро, в якому зазначено про оплату послуг автомобільного транспорту НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за період з 16.06.2021 - 05.07.2021 (період простою). Рахунок оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 262 від 28.07.2021 (а. с. 123 - 127, т.1).
		Наведене спростовує доводи Митниці щодо відсутності в матеріалах справи доказів того, що саме SIA «ADL PLUSS» надавалися послуги з перевезення спірного вантажу.
		Виходячи зі змісту частини 1 статті 255 МК України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
		З матеріалів справи слідує, що транспортний засіб «Renault» д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 Компанії SIA «ADL PLUSS» (реєст. ном. LV50003956491), виступав перевізником товару, за результатами його огляду складений протокол про порушення митних правил № 0431/10200/21, перебував у зоні митного контролю з 15.06.2021 (дата в`їзду до зони митного контролю).
		Протокол про порушення митних правил № 0431/10200/21, за яким тимчасово вилучений спірний товар складений 30.06.2021. 
		Акт № 116 приймання-передавання спірного товару на відповідальне зберігання ПП «Аметіз» датований також 30.06.2021 (а. с. 76 - 77, т. 1).
		Тобто, фактично простій транспорту відбувався з 16.06.2021 по 30.06.2021.
		Позивач просить стягнути вартість простою в розмірі 950,00 євро, виходячи із вартості наданих йому послуг з перевезення за рахунком SIA «ADL PLUSS» № 21-275 від 05.07.2021 на суму 950,00 євро, за період 16.06.2021 - 05.07.2021, проте встановлені судом обставини виключають простоювання транспортного засобу в період з 01.07.2021 по 05.07.2021.
		Суд провів перерахунок витрат з простою указаного транспортного засобу за період з 15.06.2021 по 30.06.2021 (по день передачі товару на відповідальне зберігання ПП Аметіз"), що складає 712,50 євро.
		Позивач заявив до стягнення упущену вигоду по інвойсу № 70/0321 від 20.05.2021 у розмірі 9195,07 євро (а. с. 168, т.1).
		Обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення упущеної вигоди позивач зазначає, що внаслідок протиправної поведінки Митниці він втратив можливість дистрибуції товару та отримання доходу від його реалізації.  Позивачем наданий розрахунок упущеної вигоди за інвойсом № 70/0321 від 20.05.2021 (орієнтовний), з урахуванням кількості товару, вартості, та запланованої ціни продажу. Вартість націнки визначена на підставі розпорядження Компанії (Реєстраційний номер 14156533, Естонська Республіка) на 2021 рік, зокрема, на естонському ринку межі коливання націнки планувались у розмірі 40-60% та на експорт - від 25-45% (а. с. 168 - 172, т.1). Виходячи з пояснень представників позивача. в судовому засіданні 05.06.2024, остаточний розмір націнки товару (запланованого прибутку) був би визначений в залежності від поточної ситуації на ринку.
		На підтвердження реалізації в 2021 році товару даного виробника з націнкою надані рахунки від 22.01.2021 № 2084, від 25.05.2021 № 2853 та банківська виписка № 2114-76 (попередні партії) (174-182 т.1).
		Аналіз змісту положень ЦК України та ГК України свідчить про відсутність у них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку -- критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.
		Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою, а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.
		У постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20 Касаційний господарський у складі Верховного Суду визначив критерії для розрахунку розміру збитків у вигляді упущеної вигоди такі як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.
		Доведення наявності збитків у вигляді упущеної вигоди та їх розміру здійснюється із застосуванням стандарту вірогідності доказів, який з розумною впевненістю дає змогу стверджувати, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що такий факт імовірніше відбувся (мав місце), аніж не відбувся / його не було. 
		Збитки в вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню в таких випадках: - коли заявлений кредитором неотриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов`язань; - втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов`язання іншим контрагентом (боржником); - дохід не є абстрактним і може бути доведеним з розумним рівнем впевненості.
		Неодержаний дохід (упущена вигода) це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. 
		При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
		Визначаючи розмір збитків, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок упущеної вигоди), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними в справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
		З наданого позивачем розрахунку упущеної вигоди по інвойсу № 70/0321 від 20.05.2021 (а. с. 168, т.1) вбачається, що даний розрахунок неотриманих прибутків розрахований на аналогічні товари, які продавались Компанією позивача в 2021 році (з урахуванням кількості, загальної вартості, ціни за 1 кг в євро та ціни реалізації товару Компанією за 1 кг в євро). 
		Згідно з запланованим бюджетом на 2021 рік, націнка на кондитерські вироби виробництва ТОВ СП «Вибір» запланована на рівні від 40 до 60 відсотків. Крім того, позивач зазначає, що на початку 2021 року ним почала реалізовуватися аналогічна продукція (кондитерські вироби ТОВ СП «Вибір») придбані за інвойсом № 68/0121 від 11.01.2021 та отриманий прибуток, підтвердженням чого є виставлені та оплачені рахунки покупцями (а. с. 169 - 182, т.1).
		За висновком суду, позивачем не доведені належними та допустимим доказами можливості отримати такий же прибуток або неменший дохід в результаті реалізації товару за інвойсом № 70/0321 від 20.05.2021, ніж попередньо отриманий від реалізації аналогічної продукції на ринку на початку 2021 року за інвойсом № 68/0121 від 11.01.2021 (відсутній в матеріалах справи). Ціна товару, за якою позивач розраховує упущену вигоду є орієнтовною та залежить від багатьох факторів на ринку (умов збуту).
		Також суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до розпорядження Компанії від 20.12.2020 середня націнка товару мала складати на естонському ринку від 40 до 60% в залежності від об?єму та величини клієнта; експорт від 25 до 45% в залежності від об?єму. Натомість за розрахунком упущеної вигоди позивача (доданого до матеріалів справи) розмір націнки значно більший та коливається в діапазоні від 37 до 96%, 
		При обрахунку розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги судом братися не можуть.
		Суд не спростовує відсутність вини відповідача 1, яка вплинула на реальну можливість позивача здійснити своєчасну реалізацію спірного товару, проте надані позивачем до матеріалів справи докази на підтвердження упущеної вигоди не дають можливості суду провести перевірку правильності розрахунку її розміру та навести в рішенні свій розрахунок (у разі необхідності).
		За таких обставин позов у частині стягнення 9195,07 євро упущеної вигоди задоволенню не підлягає.
		При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись статтею 79 ГПК України, за якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
		Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
		За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
		Враховуючи наведене, суд установив, що матеріалами справи підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема, протиправність дій посадових осіб Чернігівської митниці, що спричинили позивачу шкоду в розмірі 10345,60 євро вартості втраченого товару та 712,50 євро вартості простою; всього на суму 11058,10 євро. В іншій частині позову, відмовлено за недоведеністю.
		Доводи відповідача 1, наведені в відзиві на позов, зокрема, щодо недоведення позивачем протиправності дій посадових осіб Митниці, судом відхилені як такі, що спростовуються наявними матеріалами справи. 
		За приписами статті 25 БК України казначейство України здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
		Відповідно до підпункту 2 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів Державного бюджету (місцевих бюджетів) у межах бюджетних призначень за рішенням суду в розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав.
		Отже, держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, як правило, в особі органу, діями якого завдана шкода.
		Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011), встановлює підпункт 2 п. 35, за яким казначейство здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
		Таким чином, відшкодування шкоди в даній справі має здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України.
		При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
		Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати по справі мали бути покладені на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, проте відповідно до п. 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір"  судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
		За висновком суду, на момент ухвалення судового рішення, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких зазначений позивачем у позові (57900,00 грн), оскільки його представниками в судовому засіданні повідомлено про подачу до суду належних доказів на підтвердження фактичного розміру витрат у порядку частини 8 статті 129 ГПК України.
		Керуючись статтями 13, 14, 42, 46, 47, 50, 73 - 80, 86, 126, 129, 165 - 167, 178, 184, 202, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Задовольнити частково позов Компанії Eesti Veski OU (вул. Крііді, 7, частина міста Ласнамяе, м. Таллінн, Хар`юський повіт, Естонська Республіка, 11415; реєстраційний номер 14156533) до Державної митної служби України (вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці (проспект Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ ВП 43985581), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-естонського підприємства фірми "Вибір" (пр. Гузара Любомира, 46-В, кв. 122, м. Київ, 03065, код ЄДРПОУ 14245828) про стягнення 20490,67 євро.
		2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Компанії Eesti Veski OU (вул. Крііді, 7, частина міста Ласнамяе, м. Таллінн, Хар`юський повіт, Естонська Республіка, 11415; реєстраційний номер 14156533) відшкодування шкоди в розмірі 11058,10 євро.
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		3. В іншій частині позову відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
		 
		Повний текст судового рішення складений та підписаний 12.06.2024.
		 
		Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5 - 8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
		Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/. 
		                    
		 
		                              Суддя                                                                     А.В. Романенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...