Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 348/3134/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Домашнє насильство.
Надіслано для оприлюднення: 13.06.2024. Зареєстровано: 13.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/348/177/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023091200000382

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		Справа № 348/3134/23
		Провадження № 1-кп/348/177/24
		 
		 
		12 червня 2024 року      м.Надвірна
		 
		Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
		в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , 
		    секретаря     - ОСОБА_2 ,
		за участю: прокурора         - ОСОБА_3 ,
		потерпілої         - ОСОБА_4 ,     
		    обвинуваченого     - ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Надвірна кримінальне провадження №12023091200000382 від 08.09.2023 року про обвинувачення:
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого: АДРЕСА_1 , жителя: АДРЕСА_2 , з повноюзагальною середньоюосвітою,працюючого по тимчасовихзаробітках,одруженого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, згідно ст.89 КК України несудимого, українця, громадянина України,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.1261, ч.1 ст.125 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо своєї тещі ОСОБА_4 , що призвело до фізичних та психологічних страждань і погіршення якості життя потерпілої.
		Крім того, він умисно спричинив легкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 .
		Кримінальні правопорушення вчинено ним при наступних обставинах:
		16.10.2022 року, 14.07.2023 року, 28.07.2023 року та 05.09.2023 року обвинувачений ОСОБА_5 , діючи умисно, в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, а також в порушення вимог ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за місцем їхнього спільного проживання в АДРЕСА_2 , систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо своєї тещі ОСОБА_4 , що призвело до фізичних та психологічних страждань останньої та погіршення якості її життя.
		Зокрема, 16.10.2022 року близько 20 год. 00 хв. перебуваючи в житловому будинку за вищевказаною адресою, ОСОБА_5 вчинив відносно своєї тещі ОСОБА_4 словесний конфлікт, в ході якого кинув мобільний телефон, який тримав в руках, в обличчя потерпілої, в результаті чого останній було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця та садна лівої орбітальної ділянки, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		За вказаним фактом згідно вироку Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26.04.2023 року ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.
		14.07.2023 року близько 14 год. 00 хв. та близько 23 год. 00 хв. за місцем спільного проживання в АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 вчинив відносно своєї тещі ОСОБА_4 умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурної лайки, погроз фізичної розправи.
		За даним фактом домашнього насильства постановою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 31.07.2023 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. 00 коп.
		28.07.2023 року близько 17 год. 00 хв. за місцем спільного проживання ОСОБА_5 знову вчинив відносно своєї тещі ОСОБА_4 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурної лайки.
		За вказаним фактом домашнього насильства згідно постанови судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05.09.2023 року ОСОБА_5 також визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, наклавши на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. 00 коп.
		Проте, ОСОБА_5 відповідних висновків для себе не зробив та знову вчинив відносно своєї тещі ОСОБА_4 домашнє насильство, а саме 05.09.2023 року близько 17 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та бажаючи їх настання, за місцем проживання в АДРЕСА_2 , в ході конфлікту, ОСОБА_5 почав висловлювати в сторону потерпілої словесні образи, погрози та нецензурну лексику, після чого повибивав вікна в житловому будинку за вказаною адресою, чим вчинив щодо неї домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру.
		Такі протиправні, систематичні дії обвинуваченого ОСОБА_5 призвели до фізичних та психологічних страждань потерпілої ОСОБА_4 і погіршення якості її життя, що виразилося у погіршенні психоемоційного стану останньої, втраті позитивних емоцій, посиленні негативних переживань та емоційної напруженості.
		Крім того, 26.11.2023 року близько 23 год. 30 хв. в приміщенні будинку по АДРЕСА_3 , між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розпочався словесний конфлікт, в ході якого в обвинуваченого виник протиправний умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.
		Реалізуючи свій умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер вчинюваних ним дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_5 наніс декілька ударів правою рукою по голові ОСОБА_6 .
		В результаті неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді садна тім`яно-потиличної ділянки голови, синців обличчя, що згідно висновку судово-медичного експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю.
		Суду пояснив, що потерпіла ОСОБА_4 , яка проживає в АДРЕСА_2 є його теща, в будинку якої вони з дружиною проживали, до моменту його конфлікту з нею (тещею). 05.09.2023 року він дійсно пішов до неї додому, оскільки там залишилася проживати його дружина з якою він також посварився. Так як він перебував у нетверезому стані то почав з ОСОБА_4 суперечку, в ході якої обзивав її нецензурними словами та погрожував. В подальшому, будучи сильно розгніваним, він повибивав в будинку тещі вікна, після чого пішов геть.
		Крім того, 26.11.2023 року він черговий раз посварився з своєю дружиною, взяв сумку з своїми речами і поїхав у м.Надвірна, де зустрів свого знайомого ОСОБА_6 , який із своїми товаришами розпивав спиртні напої. Він приєднався до них, а потім в зв`язку з тим, що не мав де переночувати, пішов з ними в покинутий будинок, що на АДРЕСА_3 , де ОСОБА_6 та компанія тимчасово проживали.
		Там вони продовжували розпивати спиртне, після чого заснули. На наступний день він виявив, що в нього вкрали чоботи. Він почав з`ясовувати хто це зробив і, як виявилось, взуття (чоботи) у нього вкрав ОСОБА_6 та продав на гуманітарному ринку.
		Не заперечує ту обставину, що за те, що ОСОБА_6 обікрав його, він декілька разів вдарив останнього кулаком в ділянку голови та обличчя, чим спричинив йому легкі тілесні ушкодження.
		Усвідомлює, що вчинив умисні кримінальні правопорушення, у вчиненому розкаюється та обіцяє стати на шлях виправлення. Запевнив суд, що подібного більше не повторить, просить суд суворо його не карати.
		Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та зважаючи на те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового процесу, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
		Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, доведена повністю.
		Умисні дії ОСОБА_5 , які виразились у вчиненні домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення фізичного та психологічного насильства щодо своєї тещі ОСОБА_4 , що призвело до фізичних та психологічних страждань і погіршення якості життя потерпілої, а також в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , правильно кваліфіковано за ст.1261, ч.1 ст.125 КК України відповідно.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, зокрема, передбаченого ст.1261 ККУкраїни,яке відповіднодо вимогст.12КК Українивідноситься донетяжких злочинівта ч.1ст.125КК України-до категоріїкримінальних проступків,обставини їхвчинення,дані проособу обвинуваченого:має постійнемісце проживання,за якимхарактеризуються задовільно, на обліку в психіатричному кабінеті не перебуває, однак з 24.07.2018 року знаходиться на «Д» обліку в наркологічному кабінеті з діагнозом: F11.22, його поведінку до і після вчинення кримінальних правопорушень, ставлення до скоєного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.
		Як обтяжуючі покарання ОСОБА_5 обставини, відповідно до ч.1 ст.67 КК України, судом взято до уваги вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ст.1261 КК України, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, щодо особи похилого віку та щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до ч.ч.1, 2 ст.66 КК України, суд враховує його повне визнання вини у вчиненому, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування потерпілій ОСОБА_4 заподіяних збитків, відсутність до нього матеріальних чи моральних претензій з її (потерпілої) боку, думка останньої щодо призначення обвинуваченому несуворого покарання, не пов`язаного із позбавленням волі та наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
		Згідно досудової доповіді Надвірнянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області у обвинуваченого встановлено дуже високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого спосіб життя і особливо історію правопорушень, а також дуже високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, уповноважений орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (а.к.п.34-41).
		Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		З урахуванням всіх обставин кримінального провадження та даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , суд прийшов до висновку, що йому слід призначити покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, в межах, встановлених в санкціях інкримінованих йому відповідних частин статей КК України, а саме у виді позбавлення волі та громадських робіт відповідно.
		У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
		Таким чином, суд вважає, що на підставі ч.1ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_5 слід визначити у виді позбавлення волі.
		Разом з тим, беручи до уваги всі дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , обставини, що пом`якшують його покарання, а також враховуючи, що на даний час останній працевлаштувався, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ще можливе безізоляції відсуспільства, і що є підстави звільнити його від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, застосувавшист.75 КК України, а тому з урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід визначити іспитовий строк  1 (один) рік.
		Згідност.76 КК України на обвинуваченого ОСОБА_5 під час іспитового строку слід покласти наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		На думку суду, саме таке основне покарання у виді позбавлення волі, але з іспитовим строком, буде достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_5 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Суд констатує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № №43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
		Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
		Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
		Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, оскільки справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 року №15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню; категорія справедливості передбачає, що покарання за кримінальне правопорушення повинно бути домірним кримінальному правопорушенню».
		Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
		Натомість, призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б вказувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
		Крім того, пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року із наступними змінами звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Пунктом 5 вказаної постанови судам рекомендовано мати на увазі, що наведений у ч.1 ст.66 КК України перелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч.1 цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.
		Крім того, як визначено ч.ч.1-3 ст.911 КК України, В інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3)заборона наближатисяна визначенувідстань домісця,де особа,яка постраждалавід домашньогонасильства,може постійночи тимчасовопроживати,тимчасово чисистематично перебуватиу зв`язкуз роботою,навчанням,лікуванням чиз іншихпричин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.
		Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку.
		Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
		Отже, з урахуванням обставин даного кримінального провадження, суд приходить до висновку про необхідність застосувати відносно ОСОБА_5 , який вчинив домашнє насильство щодо своєї тещі ОСОБА_4 , що призвело до фізичних та психологічних страждань і погіршення якості життя потерпілої, наступні обмежувальні заходи: 
		- заборонити йому перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_4 , яка постраждала від домашнього насильства, а саме в житловому будинку по АДРЕСА_2 ; 
		- направити його для проходження програми для кривдників, строком - на 3 (три) місяці.
		На переконання суду, обраний обвинуваченому такий вид покарання, відповідатиме не тільки тяжкості вчинених ОСОБА_5 кримінальних правопорушень та обставинам провадження, але й особі самого обвинуваченого, є обгрунтованим та буде відповідати меті покарання.
		Відносно запобіжного заходу, суд констатує наступне:
		Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, запобіжний захід щодо обвинуваченого на стадії досудового розслідування та судового розгляду не обирався. Отже, запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 на момент розгляду даного провадження  відсутній.
		Беручи до уваги обставини вчинення кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, а також те, що суд прийшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, застосувавши ст.75 КК України та визначивши іспитовий строк, суд приходить до висновку про можливість не обирати запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу.
		Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні №12023091200000382 від 08.09.2023 року, питання щодо яких має вирішувати суд  відсутні.
		Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся, арешт на майно  не накладався.
		На підставі вищевикладеного, ст.ст.75, 76, 911 КК України, керуючись ст.ст.369, 370, 371, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.1261, ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання:
		- за ст.1261 КК України  1 (один) рік позбавлення волі;
		- за ч.1 ст.125 КК України  200 (двісті) годин громадських робіт.
		На підставі ч.1ст.70КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_5 остаточне покарання  1 (один) рік позбавлення волі.
		Застосувати до ОСОБА_5 ст.75 КК Україниі звільнити його від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком  1 (один) рік.
		Згідноп.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України під час іспитового строку покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:
		- періодичноз`являтись дляреєстрації доуповноваженого органуз питаньпробації; 
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		На підставі ст.911 КК України застосувати відносно ОСОБА_5 , який вчинив домашнє насильство, наступні обмежувальні заходи: 
		- заборонити йому перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_4 , яка постраждала від домашнього насильства, а саме в житловому будинку по АДРЕСА_2 ; 
		- направити його для проходження програми для кривдників, строком - на 3 (три) місяці.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу  не обирати.
		Вирок суду може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5  в той самий строк з моменту отримання копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя           ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...