Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 612/439/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння, боєприпасів в Україну, рух, переміщення або розміщення ЗСУ чи інших утворених відповідно до ЗУ військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Надіслано для оприлюднення: 13.06.2024. Зареєстровано: 13.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2024.
Дата набрання законної сили: 14.07.2024
Номер судового провадження: 1-кп/612/28/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023220000001657

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                                        612/439/24, 1-кп/612/28/24
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ
		13 червня 2024 року                                                          смт. Близнюки
		Близнюківський районний суд Харківської області у складі: 
		головуючого - судді                                          ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання                 ОСОБА_2 ,
		за участю сторін кримінального провадження з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Близнюки Харківської області кримінальне провадження відносно: 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,-
		в с т а н о в и в:
		24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який продовжений у встановлений законом порядку.
		Так, не пізніше 28.12.2023, за невстановлених обставин, у громадянина України ОСОБА_4 , який перебував на території с. Близнюки Лозівського району Харківської області, виник кримінально-протиправний умисел, направлений на поширення в умовах воєнного стану інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.
		В подальшому, ОСОБА_4 , реалізуючи вказаний злочинний умисел, у невстановлений період часу, але не пізніше 28 грудня 2023 року, за невстановлених обставин здійснив на території Павлоградського району Дніпропетровської області, збір інформації про розташування озброєння ЗС України, із можливістю їх ідентифікації на місцевості.
		28 грудня 2023 року, о 10 год. 26 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, перебуваючи у невстановленому місці на території с. Близнюки Лозівського району Харківської області, використовуючи особистий стільниковий телефон із закріпленим стільниковим номером « НОМЕР_1 », з доступом до мережі Інтернет, під час спілкування у додатку (месенджері) «Telegram», дотримуючись конспірації та використовуючи особистий обліковий запис, ідентифікований як « ОСОБА_6 », поширив громадянину України ОСОБА_7 , підписаному у зазначеному додатку як « ОСОБА_8 », на запит останнього щодо розташування засобів «ППО», зображення карти місцевості із позначкою у вигляді овалу та текст наступного змісту: «В элемент закинул он опять тупит, тут сузил круг мои подсказали, откуда ПВО работала». 
		10 січня 2024 року, у період з о 09 год. 15 хв. по 11 год. 42 хв. ОСОБА_9 , продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, перебуваючи у невстановленому місці на території Харківської області, використовуючи особистий стільниковий телефон із закріпленим стільниковим номером « НОМЕР_2 », з доступом до мережі Інтернет, під час спілкування у додатку (месенджері) «Telegram», дотримуючись конспірації та використовуючи особистий обліковий запис підписаний як « ОСОБА_10 », поширив громадянину України ОСОБА_7 , підписаному у зазначеному додатку як « ОСОБА_8 », зображення карти місцевості із умовною позначкою червоного кольору в районі вулиць «Харківське шосе», автомобільного віадуку у формі «конюшини» на автомобільній трасі «Е105» ДЛОЦ «Солнечный» та готелю «Магістраль» та текст наступного змісту: «С этой точки видели выходы неоднократно».
		В подальшому, 23.01.2024, о 18 год. 20 хв. до 18 год. 21 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, перебуваючи у невстановленому місці на території с. Близнюки Лозівського району Харківської області, використовуючи особистий стільниковий телефон із закріпленим стільниковим номером « НОМЕР_1 », з доступом до мережі Інтернет, під час спілкування у додатку (месенджері) «Telegram», дотримуючись конспірації та використовуючи особистий обліковий запис, ідентифікований як « ОСОБА_6 », поширив громадянину України ОСОБА_7 , підписаному у зазначеному додатку як « ОСОБА_8 », на запит останнього щодо розташування «вертолітного майданчику», зображення карти місцевості із позначкою у вигляді овалу в районі «с. Садовое» та текст наступного змісту: «узнал где находится, здесь в посадке но она не постоянная, я тебе ранее говорил, они меняются».
		При цьому, інформація щодо розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.
		Згідно відповіді з ОСУВ «Хортиця» від 20.02.2024 за результатами опрацювання запиту та доданого до нього протоколу огляду від 16.02.2024, в районах запитуваних ділянок місцевості та у безпосередній близькості до них дійсно виконувались завдання за призначенням підрозділами Сил оборони України, зокрема, на визначених та обладнаних позиціях.
		Вказана інформація щодо розміщення, переміщення особового складу, озброєння та військової техніки Сил оборони України, використання об`єктів для потреб Сил оборони України, у відкритому доступі не розміщувались та не надавалось згоди на розміщення такої інформації. 
		Крім того, передача у розпорядження держави-агресора у період збройного конфлікту будь-яких відомостей, що створюють уявлення про місця розміщення, тимчасового або систематичного перебування, маршрутів переміщення особового складу, озброєння та військової техніки Сил оборони України на території України, використання об`єктів для потреб Сил оборони України на території України, створює загрозу суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, державній, економічній та інформаційній безпеці України в частині використання таких відомостей при плануванні бойових дій під час збройної агресії проти України, зокрема при проведенні обстрілів з різних видів озброєння, здійсненні підривів, диверсій тощо.
		З матеріалів провадження вбачається, що між прокурором та обвинуваченим, за участі захисника, була досягнута угода про визнання винуватості.
		Зі змісту угоди про визнання винуватості вбачається, що під час судового провадження обвинувачений ОСОБА_4 , повністю визнає свою вину у скоєнні даного кримінального правопорушення, тобто поширення інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану. Поряд з цим, прокурор та обвинувачений, за участю захисника, дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій останнього за ч. 2 ст. 114-2 КК України та узгодили міру покарання, з урахуванням вимог ст. 69 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.
		Обвинувачений ОСОБА_4 , винним себе у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, а саме: поширення інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану, визнав повністю та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, яке до нього буде застосоване в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості. Дана угода укладалась в присутності захисника.
		У підготовчому судовому засіданні обвинувачений, захисник і прокурор підтвердили суду, що угода про визнання винуватості між ними укладена добровільно та просили її затвердити. Обвинувачений, захисник та прокурор також зазначили, що наслідки затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ч. 2 ст. 473 КПК України, їм зрозумілі.
		Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав, що вказана угода відповідає всім вимогам діючого КПК та КК України, в зв`язку з чим не заперечував проти її затвердження.
		Дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши сторони кримінального провадження, з`ясувавши, що сторони правильно розуміють зміст зазначених обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції, суд дійшов наступного.
		Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 за участю захисника та прокурор досягли угоди про визнання винуватості, підписали її, причому ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, між ним і прокурором була досягнута домовленість про призначення ОСОБА_4 покарання, з урахуванням вимог ст. 69 КК України, за ч. 2 ст. 114-2 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4 належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 114-2 КК України, тобто поширення інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.
		Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 114-2 КК України відноситься до тяжких злочинів.
		Перевіривши вказану угоду визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України та КК України, суд прийшов до висновку, що зазначена угода в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона містить всі необхідні реквізити, визначені статтею 472 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди, дата її укладення та підписи сторін.
		При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє свої права та обов`язки визначені ст.ст.473-476, 394, 424 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, наслідки її невиконання, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до обвинуваченого у разі затвердження угоди судом, при цьому угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим укладена добровільно.
		Відповідно ст. 472 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
		Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
		Судом достовірно встановлено, що:
		умови угоди не суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, була застосована вірна правова кваліфікація кримінальних правопорушень, які передбачають можливість укладення угоди;
		2) умови угоди не суперечать інтересам суспільства;
		3) умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
		4) відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним;
		5) відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;
		6) наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
		Узгоджені сторонами вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого.
		Щодо застосування положень ст. 69 КК України та призначення більш м`якого, ніж передбаченого законом, а саме ч. 2 ст. 114-2 КК України, то суд враховує, що відповідно до ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частиніцього Кодексу.
		У даній справі встановлено кілька обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		Ці обставини, а також визнання обвинуваченим своєї вини, добросовісне виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду кримінального провадження, відсутність судимостей, усвідомлення ОСОБА_4 протиправності вчиненого, активна співпраця із слідством на умовах викладених в угоді, утримання малолітної дитини 2011 року народження, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, тому вказані обставини дають підстави для застосування при призначенні покарання положень ст. 69 КК України, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
		Суд вважає, що обставини цієї справи та дані про особу обвинуваченого дозволяють при призначенні йому покарання застосувати положення ст. 69 КК України.
		Підстав для відмови в затвердженні угоди, судом не встановлено.
		Відповідно до п. 1 ч.3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду.
		За таких обставин, суд, вивчивши надані матеріали, вислухавши пояснення обвинуваченого, думку прокурора, захисника дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_4 процесуальні витрати за проведення судової комп`ютерно - технічної експертизи №183 від 18.03.2024 за цим кримінальним провадженням у сумі 15145 грн. 60 коп.
		Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14.03.2024, слід скасувати.
		Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, ст. 100 КПК України.
		Вирішуючи питання щодо продовження міри запобіжного заходу ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, суд враховує те що ОСОБА_4 засуджується до покарання у виді позбавлення волі реально. Тому враховуючи, що жоден інший запобіжний захід не забезпечить запобігання спробам ОСОБА_4 переховуватись від суду, суд застосовує до нього до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		За правилами ч. 5 ст. 72 КК України  ОСОБА_4  в строк відбування покарання підлягає зарахуванню строк попереднього ув`язнення з 07 березня 2024 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 314, 370, 371, 374 - 376, 472, 473 КПК України, суд,-
		у х в а л и в:
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 13.06.2024 між прокурором  ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 22023220000001657 за обвинуваченням  ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України та призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, перейшовши до іншого більш м`якого виду покарання, а саме у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
		Застосувати запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», продовживши його дію до набрання вироком законної сили.
		Строк відбування покарання  ОСОБА_4 обчислювати з 07 березня 2024 року.
		Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення: з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 07 березня 2024 року до набранням цим вироком законної сили.
		Роз`яснити, що у разі невиконання затвердженої судом угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутись до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової комп`ютерно - технічної експертизи №183 від 18.03.2024 за цим кримінальним провадженням у сумі 15145 (п`ятнадцять тисяч сто сорок п`ять) грн. 60 коп.
		Арешт на майно, а саме на: мобільний телефон «Redmi 10С» imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 , із сім карткою із закріпленим номером телефону НОМЕР_5 ; ноутбук «Sony vaio» серійний номер НОМЕР_6 (згідно наліпки на задній кришці) та зарядний пристрій; носій інформації Micro SD Transcend 16 Gb; Sim-картка оператора зв`язку «Водафон» із серійним номером НОМЕР_7 , накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14.03.2024 - скасувати.
		На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави: мобільний телефон «Redmi 10С» imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 із сім карткою із закріпленим номером телефону НОМЕР_5 ; 
		Речові докази: ноутбук «Sony vaio» серійний номер НОМЕР_6 (згідно наліпки на задній кришці) та зарядний пристрій; носій інформації Micro SD Transcend 16 Gb; Sim-картку оператора зв`язку «Водафон» із серійним номером НОМЕР_7 - повернути ОСОБА_4 .
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...