Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/3950/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2024.
Дата набрання законної сили: 04.06.2024
Номер судового провадження: 51-7105км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016200350000049

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 червня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 759/3950/18
		провадження № 51- 7105 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
		 
		головуючого судді                                                          ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                              ОСОБА_5 ,
		захисника                                                              ОСОБА_6 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року стосовно 
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця смт Советське
		Советського району АР Крим, 
		зареєстрованого за адресою: 
		 
		АДРЕСА_1 ,
		 
		засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Святошинський районний суд м. Києва вироком від 21 жовтня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року: 
		- засудив ОСОБА_7 за:
		- ч.1 ст. 111 КК (в редакції Закону № 1183-VII від 08 квітня 2014 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна та з позбавленням на підставі ст. 54 КК військового звання «підполковник»;
		- за ч. 1 ст. 408 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
		- відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна та з позбавленням на підставі ст. 54 КК військового звання «підполковник».
		За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
		Так, ОСОБА_7 01.03.2014, будучи військовослужбовцем Служби безпеки України, обіймаючи посаду начальника 4 відділу головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, маючи військове звання «підполковник», перебуваючи у приміщенні Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, провів особисті бесіди зі співробітниками зазначеного Управління, під час чого здійснив схиляння останніх до державної зради шляхом їх агітації щодо вступу на службу до новоствореної іноземної організації, так званої «Служби безпеки Республіки Крим», яка в подальшому приєднається до Федеральної служби безпеки Російської Федерації, чим сприяв у наданні іноземній організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, та в подальшому вступив на службу до іноземної організації, так званої «Служби безпеки Республіки Крим», головною метою існування якої було здійснення підривної діяльності проти України на території Автономної Республіки Крим, та проходив військову службу в Федеральній службі безпеки Російської Федерації, держави, з якою Україна перебуває у збройному конфлікті, чим вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту. 
		Крім того, всупереч розпорядженню Голови Служби безпеки України від 24.03.2014 № 44, з метою повністю ухилитись від проходження військової служби, ОСОБА_7 до 30.03.2014 та до цього часу безпідставно не з`явився для подальшого проходження військової служби до нового місця служби - Центрального управління Служби безпеки України, розташованого у АДРЕСА_2 , чим вчинив дезертирство.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого, просить їх скасувати, кримінальне провадження - закрити за відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень.
		Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
		- під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 було допущено істотні порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), які призвели до ухвалення обвинувального вироку, а саме, проведення слідчих дій не у визначеному КПК порядку;
		- сторона обвинувачення не скористалась своїм правом на здобуття доказів у порядку міжнародної співпраці для отримання належних і допустимих доказів, не провела відповідної експертизи для встановлення особи на відео;
		- ОСОБА_7 фактично не було оголошено про підозру у зв`язку із тимчасовою окупацією території АР Крим, на якій він опинився, та припиненням відправлення поштової кореспонденції, тому посилання суду на обізнаність ОСОБА_7 про існування кримінального провадження стосовно нього є безпідставним й свідчить про порушення його права на захист;
		- надані стороною обвинувачення докази не підтверджують причетність ОСОБА_7 до інкримінованих злочинів;
		- висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 ґрунтуються на недопустимих та неналежних доказах, припущеннях, викривлених показаннях свідків;
		- обвинуваченому призначено надмірно суворе та несправедливе покарання;
		- суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки допущеним порушенням та безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, крім того, зазначив про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки на час інкримінованих ОСОБА_7 подій санкція ч. 1 ст. 111 КК не передбачала додаткового покарання у виді конфіскації майна. 
		Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги сторони захисту за викладеними в ній доводами, проте просив змінити оскаржувані судові рішення та виключити з них призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.
		Мотиви Суду
		Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		За приписами ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - під кутом зору достатності та взаємозв`язку. 
		Згідно зі ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
		Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		У поданій касаційній скарзі захисник покликається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час судового провадження, що, на його думку, є достатніми підставами для скасування судових рішень.
		Суд уважає доводи сторони захисту такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
		Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК, та правильність кваліфікації його дій за даними нормами кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
		При цьому суд урахував, зокрема:
		показання:
		- свідків  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про те, що вони були присутніми на зборах у приміщенні Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, які відбулись на початку березня 2014 року за участю ОСОБА_7 . На зборах виступав представник ФСБ РФ, який представлявся « ОСОБА_10 » та агітував за перехід працівників СБУ до новоствореної організації «Служби безпеки Республіки Крим», мотивуючи це тим, що України як держави більше не існує, працівники поліції та працівники інших силових структур, крім СБУ, вже перейшли в підпорядкування «керівництва Криму». Після чого виступили співробітники СБУ, зокрема, ОСОБА_7 , який продовжив агітувати за вступ на службу до новоствореної іноземної організації, так званої «Служби безпеки Республіки Крим». ОСОБА_7 був начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , брав участь в агітаційних зборах та перейшов на службу до Служби безпеки Республіки Крим;
		- свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про те, що вони проходили службу в Головному управлінні Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим з жовтня 2012 року до березня 2014 року. ОСОБА_7 був їхнім безпосереднім начальником - начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 . 02.03.2014 були проведені загальні збори, на яких проводили агітацію за вступ на службу до новоствореної організації, так званої «Служби безпеки Республіки Крим», обіцяли високі зарплати. 03.03.2014 вони разом з іншими колегами з СБУ виїхали з АР Крим до м. Одеси. В подальшому з відео на « ОСОБА_13 » дізнались, що ОСОБА_7 вже служить у складі співробітників ФСБ РФ, затримує контрабанду м`яса на кордоні АДРЕСА_3 та роздає вказівки іншим співробітникам ФСБ РФ. Також їм відомо з урядового сайту НОМЕР_1 , що ОСОБА_7 17.12.2019 указом 483-У за підписом Аксьонова нагороджений державною нагородою та знаходився на посаді начальника управління УФСБ РФ в Республіці Крим та м. Севастополь у військовому званні «підполковника»;
		- свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які під час перегляду відеозапису з « ОСОБА_13 » (посилання  ІНФОРМАЦІЯ_3 ) впізнали ОСОБА_7 як особу, яка бере участь в оперативних заходах по затриманню контрабандистів;
		відомості, що містяться у:
		- протоколі огляду документа від 01 вересня 2015 року, згідно з яким видана СБУ довідка № 9/7091 від 06.07.2015 щодо анкетних даних ОСОБА_7 . постановою прокурора військової прокуратури Сумського гарнізону від 01.09.2015 визнана документом, в ній зазначені анкетні дані ОСОБА_7 , зокрема те, що на час інкримінованих подій ОСОБА_7 був військовослужбовцем Служби безпеки України;
		- наказі Голови Служби безпеки України від 26.06.2002 № 954-ос про те, що ОСОБА_7 зарахований до особового складу Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим; ОСОБА_7 26.06.2002 склав військову присягу на вірність народу України;
		- наказі Голови Служби безпеки України №724-ос від 13 червня 2013 року про присвоєння ОСОБА_7 військового звання «підполковник»;
		- наказі Голови Служби безпеки України від 21.12.2013 № 1513-ос про призначення ОСОБА_7 на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
		- розпорядженні Голови Служби безпеки України від 24.03.2014 № 44, згідно з яким зобов`язано військовослужбовців Служби безпеки України, які проходять військову службу в органах, підрозділах, закладах, установах Служби безпеки України, що дислоковані в Автономній Республіці Крим, прибути до підрозділів Центрального управління Служби безпеки України у термін до 30.03.2014;
		- листі начальника Управління внутрішньої безпеки СБУ від 18.03.2015 № 9/2491 про те, що військовослужбовець ОСОБА_7 до відповідних підрозділів Центрального управління СБУ не прибув та до виконання службових обов`язків не приступив, зв`язок із вказаним військовослужбовцем втрачений. За оперативною інформацією проходить військову службу в підрозділах ФСБ РФ, які дислокуються на території Кримського півострова;
		- протоколах огляду відеозапису від 01, 10, 30 березня, 01 та 13 квітня, 21 червня 2016 року, згідно з якими на відеозаписі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (посилання  ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з «Youtube» зафіксовані певні процесуальні дії ФСБ РФ, в яких ОСОБА_7 брав участь у затриманні контрабандистів.
		Суд першої інстанції на підставі вказаних доказів встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 , будучи громадянином України, вчинив державну зраду, тобто умисне діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України у виді надання іноземній організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України та перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, а також вчинив дезертирство, тобто нез`явлення з метою ухилитися від військової служби в разі переведення до нового місця служби.
		При цьому суд зазначив про те, що подання стороною обвинувачення окремих документів у копіях є наслідком їх виділення шляхом копіювання з інших кримінальних проваджень на підставі відповідних рішень прокурора, що не вплинуло на зміст самих доказів.
		Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку інших доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95, 99 КПК, правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість.
		Вирок суду першої інстанції належним чином умотивований і відповідає вимогам ст.  374 КПК. Зокрема, в ньому вказано формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого засудженого визнано винуватим, та об`єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		Отже, судовий розгляд проведено з дотриманням вимог статей 323, 337 КПК, в межах пред`явленого обвинувачення, та діям ОСОБА_7 дано правильну юридичну оцінку. 
		Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_7 основне та додаткове покарання з позбавленням його військового звання, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, наслідки вчиненого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного.
		Доводи апеляційної скарги, які є аналогічними до доводів касаційної скарги, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу захисника на вирок суду першої інстанції, з дотриманням вимог 404, 405, 407, 412-414 КПК проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
		За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом і врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_7 , належним чином умотивувавши свої висновки.
		Суд апеляційної інстанції констатував, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які доводять вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. 
		На спростування доводів сторони захисту суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на те, що наявність у матеріалах провадження документів на підтвердження належних викликів ОСОБА_7 до слідчого, прокурора, а також суду першої інстанції, свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя.
		Не погоджуючись з доводами захисника, апеляційний суд зазначив про те, що суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав і свобод у наданні доказів, дослідження та доведення переконливості доказів перед судом, в межах висунутого обвинувачення безпосередньо дослідив надані докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		Колегія суддів апеляційного суду проаналізувала ретельно досліджені судом першої інстанції докази та підтвердила те, що їхня сукупність поза розумним сумнівом доводить винуватість ОСОБА_7 в інкримінованих діяннях.
		Покладені в основу вироку докази у своїй сукупності узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності, відповідають вимогам належності та допустимості й не містять розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів.
		Як убачається з ухвали, суд апеляційної інстанції докладно здійснив перевірку викладених в апеляційній скарзі захисника доводів та, належним чином умотивувавши свої висновки, визнав їх безпідставними.
		Відхиляючи доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, апеляційний суд зазначив про те, що надані стороною обвинувачення докази на підтвердження винуватості ОСОБА_7 , зокрема, загальнодоступні джерела інформації, були судом першої інстанції оцінені відповідно до ст. 99 КПК й обґрунтовано визнані належними та допустимими.
		Доводи захисника про недопустимість доказів (протоколів огляду інтернет-ресурсів, відеозапису зі свідками), неналежність показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суд апеляційної інстанції детально проаналізував, визнав їх безпідставними та слушно зауважив на тому, що взята в якості доказів інформація міститься на офіційних інтернет-ресурсах і є загальнодоступною в мережі Інтернет, а надані свідками показання відповідають ст. 95 КПК.
		Водночас суд апеляційної інстанції визнав призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання таким, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		З огляду на зазначене колегія суддів в цілому погоджується з викладеними у судових рішеннях висновками судів першої та апеляційної інстанцій, уважає їх достатньо обґрунтованими й переконливими, а доводи сторони захисту - безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.   
		Разом із тим, призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 111 КК (в редакції Закону № 1183-VII від 08 квітня 2014 року), суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, помилково зазначив про призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді конфіскації належного йому майна, що не було передбачено санкцією зазначеної статті, тому Суд уважає необхідним судові рішення в цій частині змінити, виключивши вказівку про це покарання. 
		Щодо доводів касаційної скарги про те, що ОСОБА_7 не проінформований про кримінальне провадження стосовно нього, що призвело до порушення його права на захист
		Так, відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами 1, 2, 4-7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
		Згідно з положеннями ст. 297-5 КПК повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
		З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
		За статтею 323 КПК судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
		Як убачається з матеріалів провадження, розгляд кримінального провадження судом за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 здійснювався на підставі прийнятого рішення про спеціальне судове провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
		Стороною обвинувачення під час досудового розслідування та судами першої й апеляційної інстанцій під час розгляду кримінального провадження були виконані вказані норми кримінального процесуального закону, вжито заходів для повідомлення ОСОБА_7 про здійснення стосовно нього кримінального провадження, про дату, час і місце розгляду справи шляхом публікування повідомлень / оголошень на офіційних сайтах Генеральної прокуратури, Святошинського районного суду м. Києва, Київського апеляційного суду та в газеті «Урядовий кур`єр» і направлення всіх документів його захиснику. 
		Крім того, ОСОБА_7 був представлений професійним адвокатом ОСОБА_6 , який ефективно здійснював захист його інтересів, зокрема шляхом подання апеляційної та касаційної скарг.
		Отже, органом досудового розслідування і судами були виконані вимоги КПК щодо повідомлення ОСОБА_7 про здійснення стосовно нього спеціального досудового розслідування та судового розгляду.
		Підсумовуючи наведене, колегія суддів уважає, що матеріалами кримінального провадження підтверджено те, що висновки судів обох інстанцій про доведеність винуватості засудженого зроблені з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до  ст. 94 цього Кодексу.
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять вказівки на порушення судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень, і фактично зводяться до неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що не є предметом касаційного розгляду в розумінні ст. 438 КПК.
		Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
		постановив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_7 змінити.
		Виключити з них рішення про конфіскацію всього майна, належного ОСОБА_7 на праві власності, при призначенні покарання за ч. 1 ст. 111 КК та при визначенні остаточного покарання на підставі ст. 70 КК.
		В решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1                             ОСОБА_2                                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...