Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/10770/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано судом: 13.06.2024. Зареєстровано: 14.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2024.
Дата набрання законної сили: 25.06.2024
Номер судового провадження: 2-а/607/250/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		12.06.2024  Справа №607/10770/24 Провадження №2-а/607/250/2024
		м. Тернопіль
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
		       головуючого судді            Вийванка О. М. 
		       за участю секретаря с/з        Медвідь О. А. 
		учасників справи:
		   позивача                     ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідачаДепартаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. 
		В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що винесена постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, а поліцейським всупереч вимогам ст. 245, 280 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не було належним чином з?ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи наявна його вина у вчиненні такого правопорушення.
		Зазначає, що 07.05.2024 рухався на автомобілі Mercedes-Benz Sprinter y місті Дубно, з дотриманням Правил дорожнього руху, проїжджав перехрестя на вулиці Залізнична. Раптово почув вимогу про зупинку, після якої поліцейський, який до мене підійшов, стверджував, що він не показав правий покажчик повороту при проїзді перехрестя. Не зумівши надати йому належні докази адміністративного правопорушення, порушуючи процедуру розгляду справи, поліцейський прийняв рішення притягнути його до адміністративної відповідальності і винести щодо нього постанову.
		Також поліцейський грубо порушив вимоги ст. 268, 278, 278 КУпАП.
		Крім того, доказів того, що ним були допущено порушення вимог пункту 9.2б) ПДР матеріли адміністративної справи не містять, а отже притягнення до адміністративної відповідальності є інкримінованим та таким, що не відповідає реальним обставини та матеріалам, які містяться у справі.
		Разом з тим посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення, однак як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить інформацію, а саме , в графі «до постанови додається» нічого не вказано, що з огляду на нижчевикладене не дає можливості встановити наявність будь-яких належних доказів по справі. Як вбачається з матеріалів справи, поліцейським, в порушення ст. 283 КУпАП, не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фінансування проводилось.
		Отже, поліцейський у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи.
		Відтак, просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2086326 від 07.05.2024 у виді штрафу в розмірі 510,00 грн, а провадження у адміністративній справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
		Представник відповідача подала відзив на позов, в якому вказала, що 07 травня 2024 року о 06 год 29 хв в м. Дубно, по вул. Залізнична, 166, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter 311 СDI, державний номерний знак НОМЕР_1 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті праворуч, чим порушив п. 9.2. «б» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Відеоматеріали додані до відзиву підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
		Так, як постанова не передбачає пункту в якому зазначався технічний засіб, який застосовувався при фіксації правопорушення поліцейський дописує серійний номер пристрою вручну.
		Розгляд справи проводився відповідно до статі 279 КУпАП, позивача було ознайомлено з правами, передбаченими статтею 63 Конституції України, статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. З боку інспектора патрульної поліції не здійснювалося будь-яких перешкод щодо реалізації позивачем своїх прав як особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, з відеозаписів вбачається, що поліцейським було повідомлено причину зупинку, надано роз`яснення щодо суті порушення, проведено розгляд справи, ознайомлено з доказами та з даною постановою, вручено копію.
		Також до відзиву в якості доказів додано диск із відеофайлами, де вбачається, що автомобіль під керуванням позивача здійснював поворот без подання сигналу світловими покажчиками повороту відповідного напрямку. До того ж позивач під час розгляду справи підтверджує факт керування.
		Крім того, зазначає, що на даній ділянці дороги наявний дорожній знак «Головна дорога», який встановлюється для позначення дороги, рухаючись якою водій має переважне право проїзду. Якщо на перехресті головна дорога змінює напрямок, під знаком 2.3 «Головна дорога» розміщується табличка 7.8 «Напрямок головної дороги», на якій вказується жирною лінією напрямок головної дороги. Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач, керуючи транспортним засобом повинен був увімкнути покажчик повороту відповідного напрямку, оскільки рухаючись головною дорогою здійснив з?їзд праворуч.
		Також звертає увагу, що зміст оскаржуваної постанови в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
		Тому вважає, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону.
		Отже, підсумовуючи вищенаведене в сукупності, слідує, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні, оскаржувана постанова є правомірною та винесеною у повній відповідності нормам чинного законодавства в межах компетенції поліцейського патрульної поліції.
		Враховуючи вищевикладене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
		Позивач подав відповідь на відзив, однак згідно ч. 1 ст. 269 КАС України,у справах, визначенихстаттями 273-277,280-283-1,285-289цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив), а відтак,суд не бере до уваги дану відповідь на відзив, яка подана стороною позивача.
		У судовому засіданні позивач позовну заяву підтримав та просив її задовольнити, з підстав та обґрунтувань зазначених у ній.
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, будучи повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
		При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії.
		Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.
		Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
		Заслухавши пояснення позивача, перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.
		Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
		Суд, встановив, що поліцейським 2 взводу 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області капралом поліції Якимовичем Д.В. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2086326 від 07.05.2024, відповідно до якої, водій ОСОБА_1 , 07.05.2024 о 06 год 29 хв в м. Дубно по вул. Залізнична, 166, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter 311 СDІ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті праворуч, чим порушив п. 9.2 (б)  Порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотомПравил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі  КУпАП).
		На підставі вищевказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
		Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Положеннями ч. 6ст. 55 Конституції Українизакріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		У відповідності дост. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII(далі - Закон № 3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цьогоЗакону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
		Порядок дорожнього руху на території України відповідно доЗакону № 3353-XIIвстановлюють Правила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
		Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів Українивід 10 жовтня 2001 року № 1306передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		Відповідно до п. 9.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів Українивід 10 жовтня 2001 року № 1306водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
		Знак «Головна дорога» є знаком пріоритету та надає право першочергового проїзду нерегульованих перехресть (п. 2.3 глави 2 розділу 33 ПДР). Знак встановлюється перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги, а також на початку головної дороги.При цьому з даним дорожнім знаком застосовується табличка 7.8. «Напрямок головної дороги» для зазначення напрямку головної дороги на перехресті.
		У п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів Українивід 10 жовтня 2001 року № 1306 зазначено, що перехрестя - це місце перехрещення прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг.
		Так, згідно з п. 9.1Правил дорожнього рухупопереджувальними сигналами є: а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; б ) звукові сигнали; в) перемикання світла фар; г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби; г) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда; д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.
		Відповідно до п. 9.3Правил дорожнього рухуу разі відсутності або несправності світлових покажчиків повороту сигнали початку руху від правого краю проїзної частини, зупинки зліва, повороту ліворуч, розвороту або перестроювання на смугу руху ліворуч подаються лівою рукою, витягнутою вбік, або правою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору.
		У п. 9.4 Правил дорожнього рухузазначено, що подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.
		Визначення терміну «маневрування (маневр)» наведене в п. 1.10Правил дорожнього руху.
		Так, маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.
		Обов`язок вмикати світловий покажчик повороту згідно з п. 9.2Правил дорожнього рухувиникає у випадку вчинення водієм маневрів, тобто перед початком руху, перестроюванням, поворотом праворуч чи ліворуч, розворотом, з`їздом з проїзної частини, рухом заднім ходом.
		Отже, водій, рухаючись цією ділянкою дороги роблячи з`їзд із головної дороги на другорядну дорогу, зобов`язаний проінформувати інших учасників дорожнього руху про напрямок свого руху, тобто про вчинення маневру шляхом вмикання покажчика повороту. 
		Відповідно до ч. 2ст. 122 КУпАП,порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Згідно з ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання ми технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
		Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
		Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
		Згідно зіст. 31 Закону України «Про Національну поліцію»поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. 
		Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію», передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
		Так,частиною 1ст.40Закону України«Про Національнуполіцію» закріплено,що поліціядля виконанняпокладених нанеї завданьта здійсненняповноважень,визначених законом,може застосовуватитакі технічніприлади,технічні засобита спеціалізованепрограмне забезпечення: 1)фото-і відеотехніку,у томучислі техніку,що працюєв автоматичномурежимі,технічні приладита технічнізасоби звиявлення та/абофіксації правопорушень; 2)технічні приладита технічнізасоби звиявлення радіаційних,хімічних,біологічних таядерних загроз; 3)безпілотні повітрянісудна таспеціальні технічнізасоби протидіїїх застосуванню; 4)спеціальні технічнізасоби перевіркина наявністьстану алкогольногосп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
		Технічні прилади та технічні засоби, передбаченіпунктами 1і2цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
		Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
		Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.
		Отже, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
		Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, зокрема оскаржуваної постанови, така не містить жодних посилань на будь-які інші фактичні дані, на підставі яких інспектор дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, зокрема у цій же постанові графа 7 «до постанови додаються…» не заповнена, тому суду не зрозуміло, як сторона відповідача могла б довести правомірність винесення постанови.
		Загальне посилання на відеодиск є безпідставним і не може братись судом до уваги, оскільки приписами ч. 3ст. 283 КУпАПчітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото абовідеозапису постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
		У разі відсутності в оскарженій постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фотофіксацію чивідеозапис, така фотофіксація чивідеозапис, згідно з вимогамистатті 74 КАС України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.
		Вищезазначене узгоджується із правовою позицієюВерховного Суду у постанові від 13 лютого 2020 року у справі N 524/9716/16-а.
		Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення. Суд вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як докази про вчинення адміністративного правопорушення.
		Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Відповідно до вимогстатті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		В силу вимог ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
		Згідно з ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		За змістом постанови від 08.07.2020 року у справі 463/1352/16-а Верховний Суд також звертає увагу на те, що в силу принципу презумції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
		У відповідності до вимогст. 7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		За нормоюст. 8 Конституції України,в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
		Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282).
		У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
		Крім того, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.
		Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.
		Верховний Суд зауважив, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
		Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17, від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16, від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17.
		Відповідно до ст.159КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, а тому, підлягає скасуванню, а справа закриттю. 
		Згідно з частиною 1статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відповідно до ч. 1ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		За даних обставин, слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача сплачений судовий збір.
		На підставі наведеного, керуючись ст. 62 Конституції України, статтями 9, 22, 122, 251, 258, 289, 293 КУпАП, статтями 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268-272,286, 295, 297 КАС України, суд, 
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Задовольнити позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. 
		Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2086326 від 07 травня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень  скасувати. 
		Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП  провадженням закрити. 
		Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок). 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Учасники справи:
		позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 ;
		відповідач Департамент патрульної поліції, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 40108646, місцезнаходження вул. Ф. Ернста, буд. 3, м. Київ.
		Рішення суду складено та підписано 12 червня 2024 року. 
		 
		Головуючий суддяО. М. Вийванко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...