Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/21316/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 13.06.2024. Зареєстровано: 14.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2024.
Дата набрання законної сили: 13.06.2024
Номер судового провадження: К/990/13283/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 червня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 520/21316/23
		адміністративне провадження № К/990/13283/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
		судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
		суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
		розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №    520/21316/23
		за позовом  ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року, прийняте в складі: головуючого судді Григорова Д.В., і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді П`янової Я.В., суддів Русанової В.Б., Присяжнюк О.В.,
		УСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		1.           ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач) з вимогами:
		1.1.          визнати протиправним рішення військової частини НОМЕР_1 про відмову у задоволенні вимог рапорту сапера інженерно-саперного відділення 2 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 від 04.07.2023 вх.    №12228, з урахуванням документів, доданих до рапорту від 02.06.2023 вх.    №9931, про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;
		1.2.          зобов`язати уповноважену особу військової частини НОМЕР_1 здійснити розгляд рапорту сапера інженерно-саперного відділення 2 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 від 04.07.2023 вх. №12228, з урахуванням документів, доданих до рапорту від 02.06.2023 вх. №9931, про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, що підтверджується відповідним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
		2.          На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що він проходить службу в Збройних Силах України та має хворого батька, який потребує постійного стороннього догляду. У зв`язку з цим позивач направив відповідачу рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, водночас відповідач позивача на цій підставі не звільнив.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		3.          Позивач проходив військову службу за контрактом на посаді сапера інженерно-саперного відділення 2 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення.
		4.          Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) від 15.05.2023 №367, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Балаклійський центр первинної медико-санітарної допомоги» Балаклійської міської ради Харківської ради (далі - КНП «БЦПМСД» БМР ХО), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є батьком позивача, потребує постійного стороннього догляду.
		5.          02.06.2023 позивачем подано рапорт на ім`я командира інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, що підтверджується вказаним медичним висновком ЛКК. Указаний рапорт передано за підлеглістю до командування військової частини НОМЕР_1 .
		6.          14.06.2023 складено висновок правової оцінки обставин, наведених у рапорті позивача від 02.06.2023. Указаним документом повідомлено позивача про те, що надані ним документи не є належним підтвердженням наявності зазначеної ним підстави для звільнення з військової служби та у рапорті відсутня думка щодо його бажання проходити службу в резерві Збройних Сил України, отож фактично відмовлено в задоволенні рапорту.
		7.          01.07.2023 позивач повторно подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. У цьому ж рапорті позивач повідомив, що не бажає проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України.
		8.          До рапорту ним додатково додано копію акту підтвердження фактичного проживання ОСОБА_2 за адресою позивача, засвідченого депутатом Балаклійської міської ради ОСОБА_3 ; копію акту підтвердження здійснення позивачем постійного догляду за ОСОБА_2 , засвідченого депутатом Балаклійської міської ради ОСОБА_3 .
		9.          Цей рапорт, який зареєстровано 04.07.2023, скеровано на розгляд командування військової частини НОМЕР_1 . 06.07.2023 відповідачем знову складено висновок правової оцінки обставин, наведених у рапорті позивача, та повторно відмовлено у звільненні зі служби в Збройних Силах України, у зв`язку з відсутністю правових підстав.
		10.          Відмовляючи у задоволені рапорту, відповідач наголосив, що висновок ЛКК від 15.05.2023 №367, виданий КНП «БЦПМСД» БМР ХО, у довільній формі і не може вважатися медичним висновком ЛКК закладу охорони здоров`я. Додані до рапорту незасвідчені копії актів, навіть у разі їх подання в оригіналі або у вигляді нотаріально засвідчених копій, не є медичними висновками медико-соціальної експертної комісії або ЛКК закладу охорони здоров`я, а тому не підтверджують необхідності здійснення постійного догляду. Таким чином, надані позивачем до рапорту документи не підтверджують наявності підстав для звільнення з військової служби. 
		11.          Не погоджуючись з наведеними рішеннями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом у цій справі.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		12.          Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		13.          Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зауважили, що, згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» від 12.06.2013 №413, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. Проте необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком ЛКК.
		14.          Отже, у спірному випадку для підтвердження необхідності стороннього догляду за батьком позивач мав надати висновок медико-соціальної експертної комісії.
		15.          З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що поданий позивачем до рапорту про звільнення висновок ЛКК від 15.05.2023 №367, виданий КНП «БЦПМСД» БМФ ХО, не є належним документом для звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		16.          Щодо доданих до апеляційної скарги нових висновків ЛКК від 04.12.2023 №    767 та від 04.12.2023 № 768, то суд апеляційної інстанції додав, що вони на розгляд відповідача позивачем не подавалися та їхня оцінка відповідачем не здійснювалася, а тому вони не були підставою для прийняття оскаржуваних у цій справі рішень і не беруться до уваги.
		ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
		17.          До Суду 08.04.2024 надійшла касаційна скарга позивача на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі №    520/21316/23.
		18.          У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
		19.          Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		20.          Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник зазначив, що на дату звернення до суду касаційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо можливості чи неможливості підтвердження потреби у постійному сторонньому догляді за особою віком понад 18 років висновком ЛКК у випадку звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини  п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		21.          Скаржник пояснює, що підпункт «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 був внесений до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на підставі Закону України від 01.04.2022 №2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян». Статтею 2 розділу ІІ вказаного Закону було зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності цього Закону привести свої нормативно-правові акти відповідно до цього Закону та забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, відповідно до цього Закону. Однак Кабінетом Міністрів України, станом на день подання позивачем позову, не вчинено таких дій.
		22.          Таким чином, скаржник уважає помилковим посилання суддів попередніх інстанцій на норму постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», яка не узгоджена з Законом України від 01.04.2022 №2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян».
		23.          За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській    О.Р., суддям Смоковичу    М.   І., Мацедонській    В.   Е.
		24.          Суд ухвалою від 30.04.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
		25.          Від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких він наполягає на її безпідставності, просить у задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.
		V. Джерела права та акти їхнього застосування
		26.          Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		27.          Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		28.          Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		29.          Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
		30.          У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
		31.          Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
		32.          За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону №   2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		33.          Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		34.          Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		35.          Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-XII).
		36.          Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII.
		37.          За змістом підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
		38.          Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		39.          Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).
		40.          Відповідно до пункту 233 Положення №   1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
		41.          Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №    1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №    170 (далі - Інструкція).
		42.          Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
		43.          Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п`ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років) (пункт 5 Додатку 19 до Інструкції).
		VI. Позиція Верховного Суду
		44.          Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби за контрактом через сімейні обставини на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII. Підставою для такої відмови стало, як зазначено у висновках правової оцінки обставин, наведених у рапортах позивача, ненадання військовослужбовцем (позивачем у справі) до рапортів про звільнення документів, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за батьком.
		45.          Як зазначалося, на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач надав висновок ЛКК, виданий КНП «БЦПМСД» БМР ХО від 15.05.2023 №367, відповідно до якого батько позивача потребує постійного стороннього догляду.
		46.          Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказаний висновок ЛКК не є належним документом для підтвердження обставин необхідності постійного догляду за хворим батьком, оскільки таким документом є лише медичний висновок медико-соціальної експертної комісії.
		47.          Отож спірним у цьому провадженні є питання допустимості висновку ЛКК на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за батьком та можливості його звільнення із військової служби за сімейними обставинами.
		48.          З огляду на доводи касаційної скарги, Суд насамперед уважає за потрібне дослідити питання щодо того, який саме орган видає медичний висновок щодо необхідності здійснення постійного догляду.
		49.          Визначення терміна «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 №    2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
		50.          У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
		51.          У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.
		52.          Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.
		53.          Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.
		54.          Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №   1317 (далі - Положення №    1317).
		55.          Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
		56.          Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
		57.          Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
		58.          З наведеного убачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
		59.          Щодо повноважень ЛЛК і медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, Суд зазначає таке.
		60.          Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
		61.          Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» («Офіційний вісник України», 2019, №34, ст. 1217), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.
		62.          Згідно з пунктом 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
		63.          За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають: 
		- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;
		- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
		- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
		- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
		- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;
		- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
		64.          У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
		65.          Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.
		66.          Водночас відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 №    189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 №    1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
		67.          За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1)    видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2)    здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3)    надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).
		68.          Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1)    форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №    337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2)    висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
		69.          Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №    080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації №    027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №   110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №    661/20974.
		70.          Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №    080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.
		71.          Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров`я України 31.07.2013 №    667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
		72.          Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, Суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
		73.          Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №    1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
		74.          Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема: 1)    висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2)    висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №    080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4)    висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №    667.
		75.          Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.
		76.          Щодо поширення чи непоширення норм постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №    413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» на відносини зі звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, то Суд указує таке.
		77.          Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 12.06.2013 №    413 (далі - Постанова №    413), якою - на виконання положень статті 26 Закону № 2232-ХІІ, статті 106 Кодексу цивільного захисту України, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10.08.2012 № 470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 № 618 - затвердив Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі - Перелік №    413).
		78.          Згідно з указаним Переліком військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
		79.          Таким чином, щодо підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини та інші поважні причини, як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), то постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 визначено, в яких випадках такі обставини підтверджуються висновком медико-соціальної експертної комісії (щодо осіб віком понад 18 років), а в яких висновком лікарсько-консультативної комісії (щодо осіб до 18 років).
		80.          Суд уважає доречним вказати на те, що на момент прийняття Постанови №    413, стаття 26 Закону №2232-ХІІ не містила переліку сімейних обставин, що можуть бути підставою для звільнення, а містила лише посилання на відповідну постанову Кабінету Міністрів України.
		81.          Так, відповідно до частини шостої статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції від 09.06.2013, чинної на час прийняття Постанови №    413): « 6.    Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: д) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких (150-94-п, 413-2013-п) встановлено Кабінетом Міністрів України».
		82.          Водночас станом на момент виникнення спірних правовідносин, норми статті 26 Закону №2232-ХІІ уже містять виключений перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця зі служби.
		83.          Так, під час дії воєнного стану пункт 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII доповнений підпунктом «г» згідно із Законом України від 01.04.2022 №2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян», згідно з яким військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка).
		84.          Підпункт «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою, або висновок медико-соціальної експертної комісії, або ЛКК закладу охорони здоров`я. Повноваження таких органів залежно від суб`єкта, якому надається відповідний висновок, вже не розмежовано.
		85.          Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 01.04.2022 №2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» було зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом: узгодити свої нормативно-правові акти з положеннями Закону та забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів відповідно до цього Закону.
		86.          Однак, станом на час виникнення спірних відносин, Кабінет Міністрів України не виконав обов`язку щодо узгодження положень Постанови №413 з новою редакцією Закону №   2232-ХІІ.
		87.          Суд зауважує, що норми Закону №    2232-XII мають вищу юридичну силу у застосуванні до спірних правовідносин на відміну від Постанови № 413. Отже, до спірних правовідносин положення Постанови №    413 не застосовуються. Це підтверджується і тим, що у подальшому набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2024 № 582, якою військовослужбовців виключено з Постанови №    413.
		88.          За наведених обставин твердження судів попередніх інстанцій про те, що у спірному випадку для підтвердження необхідності стороннього догляду за батьком позивач мав надати лише висновок медико-соціальної експертної комісії є помилковим. Необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК.
		89.          Повертаючись до обставин цієї справи, судом встановлено, що позивачем до рапортів про звільнення на підставі підпункт «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №    2232-XII надано висновок ЛКК від 15.05.2023 №    367, виданий КНП «БЦПМСД» БМФ ХО.
		90.          Оцінивши вказаний висновок, відповідач у висновках правової оцінки обставин, наведених у рапортах позивача, наголосив, що такий висновок виданий у довільній формі і не може вважатися медичним висновком ЛКК закладу охорони здоров`я. Відповідач під час розгляду справи стверджував, що потребу у постійному догляді можуть підтверджувати лише медичні висновки встановленого зразка. 
		91.          Водночас судами попередніх інстанцій не надано оцінки обставинам, які належить встановити у цій справі, а саме: чи відповідає висновок ЛКК від 15.05.2023 №    367, виданий КНП «БЦПМСД» БМФ ХО, встановленій формі; чи містить він всі відомості, притаманні такому медичному висновку, на підставі якої інформації він видавався та, за підсумком цього, чи є він належним доказом на підтвердження наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII. 
		92.          Указані обставини є визначальними для правильного вирішення цього спору.
		93.          Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, а тому з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.
		94.          Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		95.          За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
		96.          Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		97.          За наведеного Суд дійшов висновку, що судами допущено порушення норм процесуального права, не встановлено фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		98.          Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
		99.          З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		100.          Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:          
		101.          Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		102.          Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року, а справу № 520/21316/23 направити на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
		103.          Судові витрати не розподіляються.
		104.          Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач:                                                                      О. Р.    Радишевська
		Судді:                                                                                          М. І.    Смокович
		                                                                                          
		                                                                                          В. Е.    Мацедонська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...