Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/190/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.06.2024. Зареєстровано: 14.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2024.
Дата набрання законної сили: 13.06.2024
Номер судового провадження: К/990/37912/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 червня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 320/190/23
		адміністративне провадження № К/990/37912/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
		суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №320/190/23
		за позовом ОСОБА_1 
		до Державної податкової служби України 
		про зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року (головуючий суддя: Василенко Г.Ю.)
		і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року (головуючий суддя: Файдюк В.В., судді: Губська Л.В., Мєзєнцев Є.І.).
		 
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - «ДПС України»), у якому просив:
		- зобов`язати ДПС України провести розрахунок середнього заробітку (стаття 113 Кодексу законів про працю України) ОСОБА_1 , начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України, за січень - лютий 2022 року;
		- стягнути з ДПС України на користь позивача середній заробіток (стаття 113 Кодексу законів про працю України) ОСОБА_1 , начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України (щомісяця), за час простою з 24 лютого 2022 року до 16 січня 2023 року, з урахуванням вже виплачених коштів за час перебування у простої.
		Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України до моменту звільнення його з державної служби. 
		Позивач стверджує, що внаслідок неправомірних дій ДПС України він у період з 24 лютого 2022 року до 16 січня 2023 року, тобто до моменту звільнення, перебував у простої. 
		Зазначив, що відповідно до вимог абзацу третього статті 113 Кодексу законів про працю України (далі - «КЗпП України») за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя та здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
		Позивач зауважив, що пунктом 2 наказу Державної податкової служби України від 24 лютого 2022 року №243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби та її територіальних органах» визнано встановлений простій таким, що виник не з вини працівників та зумовлений загрозою їх життю та здоров`ю. 
		З огляду на цю обставину, на переконання ОСОБА_1 , відповідач мав розрахувати середній заробіток працівників, які перебувають у простої та сплачувати оплату за час простою у розмірі середнього заробітку протягом всього часу простою, тобто на підставі статті 113 КЗпП України. 
		Проте, ДПС України в порушення вимог абзацу третього статті 113 КЗпП України встановила інші виплати, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року №221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану», що спричинило неправильний обрахунок його середнього заробітку та стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.
		Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом задля захисту та відновлення свого порушеного права.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наказ Державної податкової служби України від 24 лютого 2022 року №243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах» прийнято в межах наявних повноважень.
		Тобто, цим наказом ДПС України як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначив порядок роботи державних службовців та працівників структурних територіальних органів, які входять до апарату ДПС України.
		Поряд із цим, 7 березня 2022 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України №221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану», відповідно до якої надано право керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу) (пункт 1), а також рекомендовано керівникам органів місцевого самоврядування застосовувати положення пункту 1 цієї постанови та здійснювати його виконання в межах фондів заробітної плати, передбачених у кошторисах відповідних органів, підприємств, установ та організацій (пункт 2).
		Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що, керуючись положеннями указаної постанови Кабінету Міністрів України щодо встановлення у межах кошторису апарату ДПС оплату праці в розмірі двох третин посадового окладу для працівників апарату ДПС, які знаходяться в простої, Державна податкова служба України діяла в межах чинного законодавства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
		У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.
		Скаржник у касаційній скарзі покликається на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Верховний Суд ухвалою від 22 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі.
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
		ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Як встановили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_1 у період з 21 грудня 2012 року до 16 січня 2023 року працював у апараті Державної податкової служби України на різних посадах.
		Наказом ДПС України від 24 лютого 2022 року №243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах», на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись положеннями статті 34 КЗпП України, статті 12 Закону України «Про оплату праці», статті 6 Закону України «Про охорону праці» та з метою збереження життя і здоров`я працівників Державної податкової служби України та її територіальних органів встановлено простій у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах, зазначених у додатку 1.
		Пунктами 2, 3 вказаного наказу визнано встановлений пункт 1 цього наказу простій Державної податкової служби України та її територіальних органів таким, що виник не з вини працівників та зумовлений загрозою їх життю та здоров`ю. Визначено строком дії простою період з дня видання цього наказу до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров`ю працівників Державної податкової служби України та її територіальних органів.
		Відповідно до підпунктів 4.4., 4.6 пункту 4 вказаного наказу дозволено працівникам Державної податкової служби України та її територіальних органів у яких встановлено простій не перебувати за основним місцем роботи до закінчення простою; збережено у межах кошторису середній заробіток для працівників, які підпадають під дію простою.
		Наказом Державної податкової служби України від 16 березня 2022 року №263-о «Про внесення змін до наказу ДПС від 24 лютого 2022 року №243-о» у зв`язку із службовою необхідністю, а також з метою забезпечення дотримання принципів законності, рівності, ефективності, упередження будь-яких проявів необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг, а також відповідно до Закону України «Про оплату праці» підпункт 4.6 пункту 4 наказу Державної податкової служби України від 24 лютого 2022 року №243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах» викладено в наступній редакції:
		« 4.6 забезпечити в межах кошторису для працівників, які підпадають під дію простою виплати посадового окладу, надбавок за вислугу років на державній службі та ранг державного службовця».
		Наказом Державної податкової служби України від 8 вересня 2022 року №1277-о «Про внесення змін до деяких наказів ДПС» на виконання доручення в.о. Голови Державної податкової служби України від 5 серпня 2022 року №107-д (10) до доповідної записки Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку від 5 серпня 2022 року №385/99-00-10-04-01-13 та відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року №221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» внесено зміни в наказ Державної податкової служби України від 24 лютого 2022 року №243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах" (зі змінами) виклавши підпункт 4.6 пункту 4 в такій редакції:
		« 4.6 встановити з 1 серпня 2022 року у межах кошторису апарату ДПС оплату праці в розмірі двох третин посадового окладу для працівників апарату ДПС, які знаходяться в простої».
		12 вересня 2022 року позивач звернувся до в.о. Голови Державної податкової служби України із заявою в якій, зокрема, просив відкликати мобілізаційний підрозділ апарату ДПС з простою в найкоротший термін та надати можливість працівникам відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України перейти до інших департаментів апарату ДПС або до інших органів влади, у разі якщо керівництво Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення не вважає за потрібне запропонувати працівникам відділу посади у підрозділах за новою організаційно - штатною структурою Департаменту.
		Розглянувши звернення позивача, Державна податкова служба України, листом від 5 жовтня 2022 року №12318/6/99-00-01-03-06, фактично відмовила позивачу у відкликанні мобілізаційного підрозділу апарату ДПС з простою з посиланням, зокрема, на Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		Наказом ДПС України від 14 січня 2023 року №22 «Про введення в дію Структури апарату ДПС та затвердження Організаційної структури та Переліку індексів структурних підрозділів апарату ДПС» введено в дію нову редакцію Структури апарату ДПС.
		Відповідно до підпунктів 4.7.1 та 4.7.2 підпункту 4.7 пункту 4 вказаним наказом Департамент інфраструктури та бухгалтерського обліку реорганізовано шляхом поділу та на його базі утворено Департамент фінансового забезпечення та Департамент інфраструктури та господарського забезпечення. У Департаменті інфраструктури та господарського забезпечення утворено самостійний відділ мобілізаційної роботи та охорони праці чисельністю 6 одиниць.
		З метою забезпечення ефективності функціонування структурних підрозділів апарату ДПС України наказом ДПС України від 31 травня 2022 року № 278 «Про внесення змін до наказу ДПС від 14 січня 2022 року №22" внесено зміни до організаційної структури та штатної чисельності Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення, зокрема, відділ мобілізаційної роботи та охорони праці реорганізовано у відділ мобілізаційної роботи та цивільного захисту, скоротивши його чисельність на 1 одиницю (підпункт 1.6.4 підпункту 1.6 пункту 1 вказаного наказу).
		Відповідно до наказу ДПС України від 16 січня 2023 року №38-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » 16 січня 2023 року припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку ДПС, у зв`язку з скороченням посади державної служби, внаслідок зміни структури та штатного розпису ДПС без скорочення чисельності та штату державних службовців, згідно із пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
		Пунктом 2 наказу ДПС України від 16 січня 2023 року №38-о зобов`язано Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку виплатити ОСОБА_1 компенсацію за щорічні основні відпустки за період роботи з 25 червня 2021 року до 24 червня 2022 року тривалістю 12 календарних днів; за період роботи з 25 червня 2022 року до 16 січня 2023 року тривалістю 17 календарних днів; щорічні додаткові оплачувані відпустки як державному службовцю, що має стаж державної служби понад 29 років за період роботи з 21 листопада 2021 року до 20 листопада 2022 року тривалістю 15 календарних днів; як державному службовцю, що має стаж державної служби понад 30 років за період роботи з 21 листопада 2022 року до 20 листопада 2023 року тривалістю 15 календарних днів; вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. До того ж, підпунктом 2 пункту 4 вказаного Указу постановлено Кабінет Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Статтею 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
		Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України «Про державну службу» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби видає у випадках, встановлених законом, нормативно-правові акти з питань державної служби, надає роз`яснення з питань застосування цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби.
		Згідно пункту 1 Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №500 (далі - «Положення №500»), Національне агентство України з питань державної служби (НАДС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується i координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, здійснює функціональне управління державною службою в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті).
		Відповідно до підпункту 8 пункту 4 Положення №500, оприлюднює на офіційному веб-сайті НАДС узагальнені роз`яснення з питань застосування Законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.
		Так, НАДС надано роз`яснення від 4 березня 2022 року №149-р/з «Щодо нез`явлення державних службовців на роботу та надання їм відпусток під час воєнного стану, а також оформлення відносин із державними службовцями, яких зараховано до територіальної оборони».
		Відповідно до наданих у роз`ясненні рекомендацій, функціонування державних органів та режим роботи їх працівників має бути організований з огляду на безпекову ситуацію у конкретному регіоні. Забезпечення ефективної роботи державного органу в цей період вимагає гнучкості та швидкої адаптації до подій, що відбуваються навколо.
		Також вказано, що державний службовець може виконувати завдання за посадою за межами адміністративної будівлі державного органу у випадках та порядку, передбаченому Типовими правилами внутрішнього службового розпорядку, затвердженими наказом НАДС від 3 березня 2016 року №50, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 березня 2016 року за №457/28587, та Правилами внутрішнього службового розпорядку відповідного державного органу. Дистанційний формат роботи дозволить більшою мірою убезпечити працівників державного органу від збройної агресії чи загрози нападу, допоможе зменшити небезпеку їх життю або здоров`ю, а також сприятиме дотриманню обмежень перебування на вулицях та в інших громадських місцях, зокрема у комендантську годину.
		Однак, у разі відсутності організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, що викликане, зокрема, військовим станом, доцільно оформити простій для конкретних державних службовців або структурних підрозділів відповідно до законодавства про працю.
		Відповідно до абзацу першого статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
		Згідно пункту 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 (далі - «Положення №227»), Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
		Відповідно до пункту 2 Положення №227 ДПС у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
		Згідно пункту 9 Положення №227 ДПС в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
		IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		Згідно із ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року   касаційне провадження відкрите на підставі пунктів 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Відповідно до пунктів 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема:
		якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків. 
		Спірні правовідносини виникли навколо питання правильності виплати у спірний період на користь позивача середнього заробітку за час простою.
		Ключовим доводом ОСОБА_1 у касаційній скарзі визначено те, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу, не застосували статтю 113 КЗпП України при вирішенні питання обрахунку середнього заробітку за час простою.
		Відповідно до статті 1 цього Кодексу Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
		Стаття 34 КЗпП України визначає, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
		У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
		Статтею 113 КЗпП України передбачено, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
		Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб.
		За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
		Час простою з вини працівника не оплачується.
		На період освоєння нового виробництва (продукції) роботодавець може здійснювати працівникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.
		Простій у роботі відповідача був встановлений Наказом ДПС України від 24 лютого 2022 року №243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах», на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись положеннями статті 34 КЗпП України, статті 12 Закону України «Про оплату праці», статті 6 Закону України «Про охорону праці» та з метою збереження життя і здоров`я працівників Державної податкової служби України та її територіальних органів встановлено простій у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах, зазначених у додатку 1.
		Пунктами 2, 3 вказаного наказу визнано встановлений пункт 1 цього наказу простій Державної податкової служби України та її територіальних органів таким, що виник не з вини працівників та зумовлений загрозою їх життю та здоров`ю. Визначено строком дії простою період з дня видання цього наказу до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров`ю працівників Державної податкової служби України та її територіальних органів.
		Відповідно до підпунктів 4.4., 4.6 пункту 4 вказаного наказу дозволено працівникам Державної податкової служби України та її територіальних органів у яких встановлено простій не перебувати за основним місцем роботи до закінчення простою; збережено у межах кошторису середній заробіток для працівників, які підпадають під дію простою.
		Одночасно, спеціальним законодавчим актом, який регулює трудові правовідносини у сфері державної служби є Закон України «Про державну службу». Відповідно до преамбули цього Закону він визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
		Питання оплати простою працівника, який перебуває на державній службі, Законом України «Про державну службу» не врегульовано. Поняття та підстави перебування працівників у простої дійсно визначені та регулюються положеннями Кодексу законів про працю України.
		Одночасно, Законом України «Про державну службу» визначено, що умови оплати праці працівників органів державної влади, інших державних органів, їх апаратів (секретаріатів), державних підприємств, установ та організацій, органів влади Автономної Республіки Крим, які на день набрання чинності цим Законом є державними службовцями і посади яких відповідно до цього Закону не є посадами державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України і не можуть передбачати зменшення розміру їх заробітної плати.
		Тобто, спеціальний законодавчий акт, який регулює трудові правовідносини державних службовців, встановлює, що оплата праці державних службовців визначається Кабінетом Міністрів України. На основі аналізу названих положень законодавства дає підстави для висновку, що хоча підстави перебування працівників у простої визначаються нормами Кодексу законів про працю, оплата праці державних службовців за час простою визначається Кабінетом Міністрів України.
		У свою чергу, 7 березня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану», відповідно до якої надав право керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу) (пункт 1), а також рекомендував керівникам органів місцевого самоврядування застосовувати положення пункту 1 цієї постанови та здійснювати його виконання в межах фондів заробітної плати, передбачених у кошторисах відповідних органів, підприємств, установ та організацій (пункт 2).
		На виконання цієї постанови, Державна податкова служба України 8 вересня 2022 року видала наказ №1277-о «Про внесення змін до деяких наказів ДПС», яким на виконання доручення в.о. Голови Державної податкової служби України від 5 серпня 2022 року №107-д (10) до доповідної записки Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку від 5 серпня 2022 року №385/99-00-10-04-01-13 та відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року №221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» внесено зміни в наказ Державної податкової служби України від 24 лютого 2022 року №243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах" (зі змінами) виклавши підпункт 4.6 пункту 4 в такій редакції:
		« 4.6 встановити з 1 серпня 2022 року у межах кошторису апарату ДПС оплату праці в розмірі двох третин посадового окладу для працівників апарату ДПС, які знаходяться в простої».
		Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що роботодавець позивача, на підставі вказаної постанови Кабінет Міністрів України, якою вирішення питання оплати праці працівників на період простою, віддав фактично на розсуд роботодавця, проте з дотриманням граничної нижньої межі на рівні двох третин тарифної ставки, діяв правомірно, встановивши розмір середнього заробітку у розмірі двох третин посадового окладу для працівників апарату ДПС, які знаходяться в простої.
		У контексті порушеного питання варто також нагадати про положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Так, частиною другою статті 1 цього Закону  на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.
		Стосовно доводів позивача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.
		Таке порушення скаржник вбачає у необґрунтованому відхиленні судом апеляційної інстанції клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів, а саме: 1) копії ухвали від 7 червня 2023 року про закриття підготовчого судового засідання та призначення до судового розгляду справи №320/6994/23; 2) листа ДПС України від 16 червня 2023 року з довідкою про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 .
		Такий довід скаржника Верховний Суд відхиляє, адже указані документи у якості доказів у справі долучені апеляційним судом до матеріалів справи (т. 2 а.с. 33-37, 38, 39).
		Одночасно, як вбачається з матеріалів цієї справи, суд апеляційної інстанції здійснював апеляційний розгляд цієї справи у порядку письмового провадження, тобто без проведення судового засідання за участю сторін.
		Отже, факт наявності цих доказів у справі, за умови розгляду апеляційним судом апеляційної скарги на рішення окружного суду, дає підстави стверджувати про долучення цих доказів до матеріалів справи. 
		Між тим, зважаючи на невстановлення судом апеляційної інстанції правових підстав для задоволення позову, з огляду на відсутність порушень з боку відповідача щодо оплати часу простою ОСОБА_1 , визнання сторонами обставин про обрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 на рівні двох третин посадового окладу, обрахунок середньоденного заробітку позивача не мав потреби, а тому цілком логічно, що рішення суду апеляційної інстанції не містить покликань на зазначені докази, які визначають цей розмір.
		Тож, Верховний Суд не встановив порушень апеляційним судом норм процесуального права, а доводи ОСОБА_1 щодо цього вважає необґрунтованими та відхиляє їх.
		Враховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для скасування ухвалений судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
		За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення окружного і апеляційного судів - без змін. 
		З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139, 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі №320/190/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		…………………………………
		 
		…………………………………
		 
		…………………………………
		Н.М.          Мартинюк
		А.В.          Жук
		Ж.М.          Мельник-Томенко,
		Судді          Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...