Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 495/1769/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 14.06.2024. Зареєстровано: 14.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2024.

Номер судового провадження: 2/495/590/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 495/1769/16-ц
		№ провадження 2/495/590/2024
		р і ш е н н я
		ІМЕНЕМ УКрАЇНи
		 
		14 червня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
		Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
		головуючого - одноособово судді Прийомової О.Ю.
		за участю секретаря Мельник Ю.В., Ульвіс К.Є.,
		справа № 495/1769/16-ц
		розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Державний Ощадний Банк України» про визнання кредитного договору  недійсним, та цивільної справи №2-4772/11 за позовом  ОСОБА_2 до  ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» про визнання недійсним кредитного договору №1277-н від 05 березня 2007 року та договору застави транспортного засобу від 05 березня 2007 року та за позовом ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_1  про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічним позовом  ОСОБА_1 до ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Державний Ощадний банк України» про розірвання кредитного договору, представника відповідача в режимі відео конференції - В.Гортолум,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		08 червня 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, уточнивши свої позовні вимоги 24 листопада 2014 року та 07 липня 2015 року, остаточно просить суд: стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь суму заборгованості, що складає 89 029, 16 дол США (1 895 589, 14 грн) та 10 127, 81 грн, яка складається з: простроченого основного боргу по кредиту - 36 539, 91 дол. США; прострочених процентів за користування кредитом - 28 494, 25 дол США; простроченої комісійної винагороди за супроводження кредиту - 7520, 00 грн; пені за прострочений основний борг по кредиту - 13 295, 52 дол. США; пені за прострочені проценти за користування кредитом - 9781, 81 дол. США; пені за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту - 2607, 81 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 917, 67 дол. США.
		24 листопада 2011 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про розірвання кредитного договору, просить суд розірвати кредитний договір № 1277-н від 05 березня 2007 року між ним та ВАТ «Державний ощадний банк України».
		11 грудня 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави, просить суд визнати недійсним кредитний договір № 1277-н від 05 березня 2007 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний         банк України» та ОСОБА_1 , визнати недійсним договір застави транспортного засобу від 05 березня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 .
		15 березня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» про визнання кредитного договору недійсним, просить суд визнати недійсним Кредитний договір № 1277-н від 05 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим товариством «Державний ощадний банк України».
		 
		Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
		 
		Позивач Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України свої позовні вимоги до ОСОБА_1 обґрунтовують тим, що Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського облуправління АТ "Ощадбанк" (надалі Банк) з ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) 05.03.2007р. укладено кредитний договір № 1277-н (надалі - Кредитний договір) на суму 44000,00 (сорок чотири тисячі )доларів США, що складало 222200,00 двісті двадцять дві тисячі двісті ) гривень по курсу НБУ на 05.03.2007р., з терміном остаточного погашення не пізніше 05.03.2014р. та сплатою 12 ( дванадцяти ) % річних за користування кредитом. 
		У забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору Банком 22.06.2007р. укладено з Позичальником договір застави транспортного засобу типу легковий універсал, марки MITSUBISHI, модель PAJERO, 2007 року випуску, кольору чорного, номер шасі (кузов, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний Позичальнику на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 України в Одеській області 02.03.2007р., виданого та зареєстрованого РЕВ 1 МРВ ДАІ ГУМВС України в Одеській області 02 березня 2007 року. 
		ВАТ " Державний ощадний банк України" належним чином виконав свої зобов`язання по кредитному договору. 
		Банком були перераховані кошти в сумі 222200,00( двісті двадцять дві тисячі двісті) гривень на особовий рахунок ТОВ «КРОНА СИСТЕМ», (продавця товару) на підставі платіжного доручення № 1056 від 05.03.2007р. для виконання боржником договору купівлі-продажу №93/13 від 02.03.2007р., укладеного між продавцем товару і Позичальником . 
		Згідно з умовами кредитного договору Позичальник зобов`язався погашати кредит щомісячно в сумі 777,00 доларів США та сплачувати нараховані Банком відсотки. 
		Проте в обумовлені кредитним договором строки Позичальник своїх зобов`язань по поверненню кредиту не виконує. 
		Сума заборгованості станом на 25 червня 2015 рік складає 89 029, 16 дол США (1 895 589, 14 грн) та 10 127, 81 грн, яка складається з: простроченого основного боргу по кредиту - 36 539, 91 дол. США; прострочених процентів за користування кредитом - 28 494, 25 дол США; простроченої комісійної винагороди за супроводження кредиту - 7520, 00 грн; пені за прострочений основний борг по кредиту - 13 295, 52 дол. США; пені за прострочені проценти за користування кредитом - 9781, 81 дол. США; пені за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту - 2607, 81 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 917, 67 дол. США.
		Розрахунок заборгованості Позичальника до позову Банку додається. 
		Згідно П.П. 3.3.1., 3.3.5., 3.3.6. кредитного договору Позичальник зобов`язався належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання, у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань достроково повернути кредит з одночасною сплатою відсотків за фактичний час користування кредитними ресурсами та пені. 
		Відповідно до п.П.3.2.3.,3.2.4.,3.2.6. кредитного договору Банк має право у разі порушення Позичальником умов договору достроково стягнути кредит та суму нарахованих відсотків. 
		При виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи відсотками Банк має право здійснити погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави. 
		Відповідно до ст.525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом або договором. 
		Ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. 
		Згідно ч.2 ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. 
		ВАТ "Державний ощадний банк України" утворено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 р. № 876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України» шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України у відкрите акціонерне товариство з метою створення умов для більш ефективної реалізації державою своїх прав власника і функцій держави. 
		Засновником банка є держава в особі Кабінету Міністрів України і державі належить 100% акцій на всю суму статутного фонду. 
		Відповідно до ст. 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статуту банку держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій, які їй належать у статутному капіталі банку через органи управління банком - наглядову раду банку, яка здійснює контроль за діяльністю банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціонера державного банку. 
		Не одержання прибутку Банку від виконання банківських операцій може призвести до порушення фінансового стану установи, акції якої повністю належать державі, а відтак до зменшення надходжень до бюджету в якості платежів та податків, що негативно вплине на можливості кредитування вітчизняного виробника, розвитку ощадної справи, всебічного банківського обслуговування юридичних та фізичних осіб. 
		У зв`язку з зазначеним, порушення умов кредитного договору може спричинити невиконання Банком мети своєї діяльності, тому він і вимушений звернутися з вказаним позовом до суду.
		ОСОБА_1 свої зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що отримані по кредитному договору гроші він мав намір використати на споживчі цілі і був впевнений, що зможе виконувати обов`язок по поверненню кредиту, при цьому йому було невідомо про поглиблення світової кризи в економіці, яка позначиться на його фінансовому стані. 
		Незважаючи на це, до кінця 2009 р. ОСОБА_1 сумлінно виконував свої обов`язки за вищезазначеним кредитним договором. 
		Невиконання обов`язків за договором виникло не з вини боржника, а внаслідок надзвичайних невідворотних зовнішніх обставин, які не залежать від волі боржника, тому є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання. 
		Так, за ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільнюється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. 
		Непереборна сила - це надзвичайна та невідворотна зовнішня подія, що позбавляє можливості за даних обставин запобігти негативним наслідкам її прояву. 
		Непереборна сила є об`єктивним явищем, тобто подією, яка не залежить від волі, свідомості та бажання людини. 
		При цьому така подія, як правило, має стосовно діяльності суб`єкта зовнішній характер втручання. Надзвичайним визначається явище, яке перевищує все ординарне, типове, звичайне. Невідворотність дії не переборної сили тісно пов`язана з її надзвичайним характером. 
		Як правило, саме надзвичайний характер події не дає можливості особі запобігти та відвернути настання негативних наслідків. Непереборною силою є об`єктивна подія, запобігти її прояву не здатна не тільки конкретна особа з урахуванням її фізичних, економічних, технічних та інших можливостей, а й за даних умов і будь-яка інша особа, враховуючи стан науки та техніки. 
		Таким чином, враховуючи зазначені обставини справи, того, що світова фінансова криза 2008 р. є саме такою надзвичайною та невідворотною подією, яка законом визначається як непереборна сила. 
		Вказані обставини є загальновідомими і відповідно до ч. 2 ст. 61 ЦПК України не потребують доказування. 
		Відповідно до ч.1 ст.652 Цивільного Кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Причини падіння курсу гривні не можуть бути усунені позичальником при всій його турботливості і обачності, оскільки дані причини не залежали від волі позичальника, а пов`язані з об`єктивними змінами ситуації на валютному ринку та обумовлені світовою фінансовою кризою. 
		Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило заінтересовану сторону того, на що він розраховував при укладенні договору. 
		Зважаючи на те, що наслідком подальшого перебування з відповідачем у кредитних правовідносинах на існуючих умовах призведе до неминучості отримання позивачем значних негативних фінансових результатів, при збереженому зобов`язанні повернути банку надані у тимчасове оплатне користування кошти та сплатити відсотки за їх використання, вважає, що подальше виконання спірного кредитного договору порушить співвідношення майнових інтересів сторін. 
		Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах, тому, у даному випадку та за таких обставин позивач вважає, що має право вимагати розірвання кредитного договору від 05 березня 2007 року.
		Позивач ОСОБА_2 свої позовні вимоги до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави, обґрунтовує тим, що 26 червня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Одеси між нею, ОСОБА_2 , та відповідачем, ОСОБА_1 , був зареєстрований шлюб. 
		05 березня 2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (надалі - «Банк») було укладено кредитний договір № 1277-н (надалі - «Кредитний договір»), відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 44000,00 (сорок чотири тисячі) доларів США, що складало 222200,00 (двісті двадцять дві тисячі двісті) гривень по курсу Національного банку України на «05» березня 2007 року для придбання автомобіля MITSUBISHI PAJERO, 2007 року випуску. 
		Відповідно до п. 1.4.1 Кредитного договору забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за договором виступив транспортний засіб. 
		Так, 05 березня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язання між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір застави транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у заставу транспортний засіб типу легковий універсал, марки MITSUBISHI, модель PAJERO, 2007 року випуску, кольору чорного, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 . 
		Вважає, що зазначені договори укладено з порушенням норм діючого законодавства, адже вони зачіпляють її права та обов`язки як дружини відповідача, оскільки придбаний відповідачем транспортний засіб є сумісною власністю подружжя. 
		Так, в порушення положень сімейного та цивільного законодавства, зокрема, ст. ст. 60, 65 СК України та ст. 578 ЦК України зазначені договори були укладені без її відома і згоди. 
		Зазначені договори є договорами стосовно цінного майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. 
		Відповідно до п.5.1.1 договору застави зазначено, що правочин вчинений за її згодою як дружини відповідача. 
		Однак, заяву про надання згоди на укладення зазначеного договору вона не надавала. 
		Згідно зі ст. 6 Закону України «Про заставу» майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників. 
		Положеннями ч.1 ст. 67 СК України передбачається, що дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір застави своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном. 
		Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про заставу» самостійним предметом застави може бути лише майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки, паї) і то, лише за умови виділення його в натурі. 
		Відповідно до ч.3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. 
		У зв`язку з тим, що вона не давала згоду на укладення зазначених договорів постає питання про визнання таких договорів недійсними, як таких, що укладені всупереч актам цивільного законодавства. 
		Більш того, після укладення вказаних договорів матеріальне становище подружжя значно погіршилося. 
		Таким чином, вважає, що кредитний договір та договір застави в порушення ст. 65, 67 СК України та ст. 578 ЦК України були нотаріально посвідчені, однак укладені без її згоди, що в порядку ст. 215 ЦК України передбачає їх недійсність. 
		Свої позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» про визнання кредитного договору недійсним, обґрунтовує тим, що 05 березня 2007 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» були укладені наступні договори: 1) кредитний договір № 1277-н, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 44000,00 (сорок чотири тисячі) доларів США, що складало 222200,00 (двісті двадцять дві тисячі двісті) грн по курсу Національного банку України на 05 березня 2007 року для придбання автомобіля MITSUBISHI PAJERO, 2007 року випуску; договір застави транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_1 з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору, передав у заставу транспортний засіб типу легковий універсал, марки MITSUBISHI, модель PAJERO, 2007 року випуску кольору чорного, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 . 
		Вважає, що зазначений кредитний договір, що є споживчим, є недійсним з огляду на те, що його підписання стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства та його прав як позичальника та споживача кредитної послуги, з боку Банку.
		Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. 
		У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. 
		При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. 
		Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. 
		Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі. 
		Таким чином, вважає, що кредитний договір має бути визнаний судом недійсними з наступних підстав: Банк не виконав переддоговірну роботу з позичальником, чим порушив вимоги п. 2, ст.11 Закону У країни «Про захист прав споживачів», при укладенні договору ОСОБА_1 був введений в оману, що в свою чергу у відповідності до п. 2, ст. 230 ЦПК України є підставою для визнання договору недійсним. 
		Зазначені вище обставини змусили його звернутися до суду за захистом своїх прав.
		Не погоджуючись з позовними вимогами позивача, представник відповідача 06 квітня 2016 року надав заперечення на позовну заяву про визнання кредитного договору недійсним, відповідно до яких просить суд відмовити у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання кредитного договору недійсним в повному обсязі, зазначаючи, що 05 березня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №1277-н, відповідно до п. 1.1 якого Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 44 000,00 дол. США з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 05 березня 2014 року. 
		Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження; кредитні умови. 
		Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідні для здійснення свідомого вибору (п.2 ч.2 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів»). 
		Згідно ч.1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. 
		Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 ЦК сторони є вільними, укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Статтею 215 ЦК України вказується, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу. 
		Загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину в розумінні ст. 203 ЦК України є: зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батькам (усиновлювачам), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх и непрацездатних дітей. 
		26 лютого 2007 року ОСОБА_1 було заповнено та підписано Кредитну заявку, згідно якої позичальник підтвердив, що вся інформація в заявці є достовірною, а також підтвердив той факт, що з умовами кредитування ознайомлений і визнає їх прийнятними для себе. 
		Окрім того, ОСОБА_1 було отримано для ознайомлення та підписано «Повідомлення про умови кредитування». 
		Повідомлення складені та надані на виконання ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». 
		Повідомленням підтверджується, що ОСОБА_1 ознайомлений зі всіма наявними в установі ВАТ «Ощадбанк» умовами кредитування, з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі щодо його зобов`язань за кожним із них, та отримав всі необхідні роз`яснення. 
		Зауважує, що єдиним нормативно-правовим актом котрий конкретизує п. «д» ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» на даний час є Постанова №168 НБУ від 10.05.2007р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», однак вона була прийнята після моменту укладення Договору кредиту (підписано 05.03.2007р.), а як наслідок не підлягає застосуванню. 
		Крім того, п. «д» ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» в редакції наведеній в позовній заяві прийнятий в 2011 році. 
		Просить також суд звернути увагу на практику, що склалася на даний час з питань застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» в кредитних правовідносинах. 
		Так, Постановою Верховного суду України від 11.11.2015р. по справі №6-511цс15 наголошується, що застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» може мати місце при спорах, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, про типові відсоткові ставки, валютні знижки, тощо, які передують укладенню договору. 
		Після укладення договору між сторонами виникають зобов`язальні відносини, тому до спорів щодо виконання такого договору положення ЗУ «Про захист прав споживачів» не застосовуються. 
		Таким чином, посилання позивача на невиконання вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» за наявності вище зазначених документів, а також його застосування на стадії виконання договору не може мати місце та викликати, визначені ст. 230 ЦК України наслідки.
		 
		Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
		 
		25 червня 2010 року Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Суворовою О.В., провадження у справі за позовною заявою ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором було відкрито. (т.1 а.с. 66)
		05 квітня 2011 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси, позовні вимоги ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором було задоволено у повному обсязі. (т.1 а.с. 104-107)
		26 липня 2011 року Ухвалою Приморського районного суму м. Одеси, заяву представника ОСОБА_1 про скасування заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2011 року було задоволено, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2011 року було скасовано та справу призначено до судового розгляду. (т.1 а.с. 141-142)
		Ухвалою від 28 вересня 2011 року Приморського районного суду м. Одеси, цивільна справа за позовом ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором передана на розгляд до Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області. (т.1 а.с. 156)
		10 жовтня 2011 року Ухвалою судді Білгород - Дністровського міськрайонного суду Донцова Д.Ю., справа прийнята до провадження судді. (т.1 а.с. 161)
		Ухвалою суду, суддя Донцов Д.Ю. про вказаній справі була призначена комісійна економічна експертиза, провадження на час проведення експертизи було зупинено. (т.1 а.с. 200-201)
		Відповідно до розпорядження № 307 від 02 квітня 2012 року призначений повторний автоматичний розподіл судової справи, у зв`язку з переведенням судді. (т.1 а.с. 204)
		16 липня 2012 року, ухвалою суду, суддя Толкаченко О.О. цивільна справа № 2-4772/11 за позовною заявою та зустрічною позовною заявою прийнята до провадження судді з призначенням її судового розгляду по сутті справи. (т.1 а.с. 215- 216)
		Відповідно до розпорядження № 748 від 03.10.2012 року, призначений повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з переведенням судді до іншого суду. (т.1 а.с.239)
		08 жовтня 2012 року Ухвалою суду, суддя Прийомова О.Ю. вказана справа прийнята до провадження судді. (т.1 а.с. 240)
		04 червня 2013 року, Ухвалою суду, суддя Прийомова О.Ю. призначена по справі комісійна економічна експертиза, провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи.(т.1 а.с. 261-262)
		09 вересня 2014 року Ухвалою суду, суддя Прийомова О.Ю., провадження у справі було поновлено з продовженням її судового розгляду. (т.1 а.с. 288-289)
		24 вересня 2014 року призначений повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відпусткою по вагітності та пологам судді Прийомової О.Ю. (а.с. 28 т.1)
		25 вересня 2014 року Ухвалою суду, суддя Чебан Н.В. справа за позовною заявою ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» про розірвання кредитного договору прийнято до провадження судді з призначенням її судового розгляду. (т.2 а.с.29)
		11 грудня 2014 року Ухвалою судді Чебан Н.В., в задоволені клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі було відмовлено. (т.2 а.с. 99-100)
		12 грудня 2014 року Ухвалою суду, суддя Боярський О.О. провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави було відкрито. (т.2 а.с. 18)
		17 грудня 2014 року Ухвалою суду, суддя Боярський О.О., об`єднав в одне провадження цивільну справу за №495/9245/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" про визнання недійсним кредитного договору №1277-н від 05 березня 2007 року та договору застави транспортного засобу від 05 березня 2007 року  із цивільною справою №2-4772/11 за позовом ВАТ "Державний Ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Присвоєно справі  № 2-4772/11  р., витребувано справу №2-4772/11 для об`єднання. (т.2. а.с. 23)
		18 грудня 2014 року, Ухвалою судді Чебан Н.В. суд повернувся до з`ясування обставин у справі із стадії судових дебатів. (т.2 а.с. 109)
		04 березня 2015 року ухвалою суду, суддя Боярський О.О., клопотання про витребування доказів ОСОБА_1 було задоволено. (т.2 а.с. 137-138)
		04 березня 2015 року ухвалою суду, суддя Боярський О.О., задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення комісійної економічної експертизи, провадження на час проведення експертизи було зупинено. (т.2 а.с. 140-141)
		04 червня 2015 року Ухвалою суду, суддя Боярський О.О., провадження у справі було поновлено. (т.2 а.с. 145) 
		07 липня 2015 року Ухвалою суду, суддя Боярський О.О. провадженняу цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" про визнання недійсним кредитного договору №1277-н від 05 березня 2007 року та договору застави транспортного засобу від 05 березня 2007 року та за позовом ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ "Державний Ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ "Державний Ощадний банк України" про розірвання кредитного договору - зупинено на час проведення комісійної економічної експертизи. (т.2 а.с. 163)
		20 листопада 2015 року Ухвалою суду, суддя Боярський О.О. провадження у справі було поновлено. (т.2 а.с. 171)
		08 лютого 2016 року Ухвалою суду, суддя Боярський О.О. в задоволені заяви про відвід судді було відмовлено, заявлений самовідвід від розгляду зазначеної справи. (т.2 а.с. 186-187)
		03 березня 2016 року здійснений повторний автоматизований розподіл судової справи. (а.с. 188 т.2)
		03 березня 2016 року відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи, головуючим суддею визначений суддя Мишко В.В. (т.2 а.с. 189)
		07 березня 2016 року Ухвалою судді Мишко В.В., справа прийнята до провадження з призначенням її судового розгляду. (т.2 а.с. 190-191)
		16 березня 2016 року, Ухвалою судді Шевчук Ю.В., провадження у справі за позовної заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» про визнання кредитного договору недійсним було відкрито. (т.1 а.с. 24)
		31 березня 2016 року Ухвалою суду, суддя Шевчук Ю.В., матеріали цивільної справи № 495/1769/16-ц  позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» в особі філії Одеське обласне управління ВАТ «Державний Ощадний Банк України» про визнання кредитного договору  недійсним,  та матеріали цивільної справи №2-4772/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» про визнання недійсним кредитного договору №1277-н від 05 березня 2007 року та договору застави транспортного засобу від 05 березня 2007 року та за позовом ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ «Державний Ощадний банк України» про розірвання кредитного договору були об`єднані в одне провадження. Присвоєний об`єднаній цивільній справі загальний номер № 495/1769/16-ц. (т.1 а.с. 29-31) .
		06 липня 2016 року Ухвалою суду, суддя Шевчук Ю.В., були витребувані докази по справі. (т.3 а.с. 14-15)
		06 липня 2016 року ухвалою суду, суддя Шевчук Ю.В., призначена у справі судово - економічна експертиза, провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено. (т.3 а.с. 16-18)
		10 серпня 2018 року ухвали про витребування доказів була виконана. (т.3 а.с. 22-23)
		26 серпня 2020 року до суду наданий висновок експерта № 27970 від 25 квітня 2019 року. (а.с. 59-60, 61-82 т.3)
		15 вересня 2020 року Ухвалою суду, суддя Шевчук Ю.В. провадження у справі було поновлено з продовженням її судового розгляду.(т.3 а.с. 85-86)
		18 лютого 2021 року Ухвалою суду, суддя Шевчук Ю.В. заявлений відвід представником позивача ОСОБА_1 визнаний необґрунтованим, справа передана до канцелярії для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід. (т.3 а.с. 106-108)
		25 лютого 2021 року, ухвалою суду, суддя Волкова Ю.Ф., заява представника позивача про відвід судді Шевчук Ю.В. була задоволена. (т.3 а.с. 111-112)
		26 лютого 2021 року відповідно до розпорядження № 40, призначений повторний автоматизований розподіл судової справи. (т.3 а.с. 113)
		26 лютого 2021 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, головуючою суддею визначена суддя Волкова Ю.Ф. (т.3 а.с. 114)
		03 березня 2021 року, Ухвалою судді Волкової Ю.Ф. вказана справа прийнята до провадження судді з призначенням судового розгляду по сутті справи. (т.3 а.с. 115)
		Відповідно до розпорядження № 275 від 04 серпня 2021 року, здійснений повторний автоматизований розподіл судової справи. (т.3 а.с. 179)
		Відповідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 серпня 2021 року головуючим суддею визначена суддя Прийомова О.Ю. (т.3 а.с. 180)
		09 серпня 2021 року Ухвалою судді Прийомової О.Ю. вказана справа прийнята до провадження судді з призначенням справи до її підготовчого розгляду. (т.3 а.с. 181-182)
		12 вересня 2022 року Ухвалою суду, підготовче провадження по справі було закрито з призначенням судового розгляду по сутті справи. (т.3 а.с. 224-225)
		13 грудня 2023 року Ухвалою суду відмовлено у задоволені заяви про залишення позовної заяви без розгляду. (т.4 а.с. 47-48)
		В судовому засіданні представник позивача АТ «Державний ощадний банк України» свої позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволені, в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , зустрічних позовних вимогах ОСОБА_1 просить відмовити.
		ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, неодноразово надавали заяви про відкладення розгляду справи, які були судом задоволені, однак доказів поважності причини неявки до теперішнього часу не надані, до суду не з`явилися та не повідомили про причини неявки.
		Згідно до ч. 1  ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. 
		При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
		Недобросовісним користування процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез`явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог ЦПК, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо. 
		Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
		Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. 
		У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. 
		Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. 
		Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. 
		У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
		Оскільки  ОСОБА_2  та ОСОБА_1  повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили, вказану справу можливо вирішити за їх відсутності, про що не заперечує представник АТ «Державний ощадний банк України» та наполягає на розгляді справи по сутті позовних вимог, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутність  ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за наявними матеріалами справи. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		Вислухавши представника АТ «Державний ощадний банк України, вивчивши матеріали справи, дослідивши всі докази надані сторонами, суд приходить до наступного.
		Матеріалами справи встановлено, що дійсно між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського облуправління ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 , 05.03.2007 року укладено кредитний договір № 1277-н на суму 44000,00 (сорок чотири тисячі )доларів США, що складало 222200,00 двісті двадцять дві тисячі двісті ) грн по курсу НБУ на 05.03.2007 рік, з терміном остаточного погашення не пізніше 05.03.2014 року та сплатою 12 ( дванадцяти ) % річних за користування кредитом. (т.1 а.с. 50-54)
		У забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору Банком 22.06.2007 року укладено з Позичальником договір застави транспортного засобу типу легковий універсал, марки MITSUBISHI, модель PAJERO, 2007 року випуску, кольору чорного, номер шасі (кузов, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний Позичальнику на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 України в Одеській області 02.03.2007р., виданого та зареєстрованого РЕВ 1 МРВ ДАІ ГУМВС України в Одеській області 02 березня 2007 року. (т.1 а.с. 57-61)
		ВАТ " Державний ощадний банк України" належним чином виконав свої зобов`язання по кредитному договору. 
		Так, банком були перераховані кошти в сумі 222200,00 ( двісті двадцять дві тисячі двісті) гривень на особовий рахунок ТОВ «КРОНА СИСТЕМ», (продавця товару) на підставі платіжного доручення № 1056 від 05.03.2007 року для виконання боржником договору купівлі-продажу №93/13 від 02.03.2007 року, укладеного між продавцем товару і Позичальником . 
		Згідно з умовами кредитного договору Позичальник зобов`язався погашати кредит щомісячно в сумі 777,00 доларів США та сплачувати нараховані Банком відсотки. 
		Проте в обумовлені кредитним договором строки Позичальник своїх зобов`язань по поверненню кредиту не виконує. 
		Сума заборгованості станом на 25 червня 2015 рік, як зазначив представник позивача складає 89 029, 16 дол США (1 895 589, 14 грн) та 10 127, 81 грн, яка складається з: простроченого основного боргу по кредиту - 36 539, 91 дол. США; прострочених процентів за користування кредитом - 28 494, 25 дол США; простроченої комісійної винагороди за супроводження кредиту - 7520, 00 грн; пені за прострочений основний борг по кредиту - 13 295, 52 дол. США; пені за прострочені проценти за користування кредитом - 9781, 81 дол. США; пені за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту - 2607, 81 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 917, 67 дол. США.
		Розрахунок заборгованості Позичальника до позову Банку додається. 
		Згідно П.П. 3.3.1., 3.3.5., 3.3.6. кредитного договору Позичальник зобов`язався належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання, у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань достроково повернути кредит з одночасною сплатою відсотків за фактичний час користування кредитними ресурсами та пені. 
		Відповідно до п.П.3.2.3.,3.2.4.,3.2.6. кредитного договору Банк має право у разі порушення Позичальником умов договору достроково стягнути кредит та суму нарахованих відсотків. 
		Як зазначив позивач, не одержання прибутку Банку від виконання банківських операцій може призвести до порушення фінансового стану установи, акції якої повністю належать державі, а відтак до зменшення надходжень до бюджету в якості платежів та податків, що негативно вплине на можливості кредитування вітчизняного виробника, розвитку ощадної справи, всебічного банківського обслуговування юридичних та фізичних осіб. 
		Не погоджуючись з позовними вимогами, ОСОБА_1 в своїх зустрічних позовних вимогах посилається на фінансову кризу, та те, що ВАТ «Державний ощадний банк України» фактично в односторонньому порядку змінив умову кредитного договору, звертаючи стягнення на всю суму кредиту одночасно і одноразово, що є підставою для розірвання кредитного договору і припинення зобов`язання.
		В своїх позовних вимогах ОСОБА_1 зазначив, що позивальник допустив чисельні порушення норм чинного законодавства та його прав як позивальника, був порушений Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки інформація банком щодо кредиту не була йому роз`яснення та не надана в повному обсязі, введений банком в оману щодо умов договору.
		В своїх позовних вимогах ОСОБА_2 , посилається на те, що зазначені договори укладено з порушенням норм діючого законодавства, адже вони зачіпляють її права та обов`язки як дружини відповідача, оскільки придбаний відповідачем транспортний засіб є сумісною власністю подружжя. 
		Білгород - Дністровським міськрайонним судом для з`ясування всіх обставин справи, була призначена судово - економічна експертиза, відповідно до висновку якої від 25 квітня 2019 року зазначено, що ???в результаті проведених арифметичних розрахунків, виходячи з наданих на експертизу матеріалів (в т.ч, відомостей щодо руху коштів (виписок) по рахункам обліку основного боргу) та умов Кредитного договору №1277-н від 05.03.2007р., заборгованість, зазначена у Розрахунку заборгованості за Кредитним договором №1277-н від 05.03.2007р. станом на 25.06.2015р. (т.2 а.с.155-161), в частині заборгованості за кредитом (основним боргом) відповідає в розмірі 36539,91 дол. США.
		???В результаті проведених арифметичних розрахунків, виходячи з наданих на експертизу матеріалів (в т.ч. відомостей щодо руху коштів (виписок) по рахункам обліку відсотків), заборгованість, зазначена у Розрахунку заборгованості за Кредитним договором №1277-н від 05.03.2007р. станом на 25.06.2015р. (т.2 а.с.155-161), в частині заборгованості за процентами відповідає в розмірі 17910,66 дол. США 
		В зв`язку з тим, що умовами Кредитного договору №1277-н від 05.03.2007р. не визначено детальної інформації щодо погашення заборгованості у чітко визначених розмірах платежів за кредитом та процентами (в т.ч. відсутні графіки погашення заборгованості з визначенням загальної суми платежів в розрізі сплати основного боргу та нарахованих процентів), розбіжностями між датами та сумами нарахованих процентів, а також суперечливими та неузгодженими даними щодо відображення заборгованості за процентами у Розрахунку заборгованості станом на 25.06.2015р. та Виписках по рахункам, а також відсутністю повного обсягу інформації стосовно нарахування процентів за період з 01.01.2013р. по 25.06.2015р. в наданих документах (виписках по рахункам), в межах наявних матеріалів не видається за можливе встановити документальну обґрунтованість розмірів нарахованої пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, зазначеної у Розрахунку заборгованості за Кредитним договором №1277- від 05.03.2007р. станом на 25.06.2015р. 
		В зв`язку з тим, що умовами Кредитного договору №1277-н від 05.03.2007р. не визначено детальної інформації щодо погашення заборгованості у чітко визначених розмірах платежів за кредитом та процентами (в т.ч. відсутні графіки погашення заборгованості з визначенням загальної суми платежів в розрізі сплати основного боргу та нарахованих процентів), в межах наявних матеріалів не видається за можливе встановити документальну обґрунтованість розмірів нарахованої пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, зазначеної у Розрахунку заборгованості за Кредитним договором №1277-н від 05.03.2007р. станом на 25.06.2015р. 
		В зв`язку з тим, що умовами Кредитного договору № 1277-н від 05 березня 2007 року не визначено детальної інформації щодо погашення заборгованості у чітко визначених розмірах платежів за кредитом та процентами (в т.ч. відсутні графіки погашення заборгованості з визначенням загальної суми платежів в розрізі сплати основного боргу та нарахованих процентів), в межах наявних матеріалів не видається за можливе встановити документальну обґрунтованість розмірів нарахованої пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, зазначеної у розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 1277-н від 05 березня 2007 року станом на 25 червня 2015 рік.
		??? ???В зв`язку з відсутністю повного обсягу документів бухгалтерського обліку з відображенням обліку заборгованості за комісією за період з 05.03.2007р. по 17.04.2011р. та інформації стосовно нарахування комісії за період з 01.02.2013р. по 25.06.2015р. в наданих документах (виписках по рахункам), в межах наявних матеріалів не видається за можливе встановити документальну обґрунтованість розмірів нарахованої пені за несвоєчасне погашення комісії за супроводження кредиту, зазначеної розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 1277-н від 05 березня 2007 року станом на 25 червня 2015 р. 
		В зв`язку з тим, що умовами Кредитного договору №1277-н від 05.03.2007р. не визначено детальної інформації щодо погашення заборгованості у чітко визначених розмірах платежів за кредитом та процентами (в т.ч. відсутні графіки погашення заборгованості з визначенням загальної суми платежів в розрізі сплати основного боргу та нарахованих процентів), в межах наявних матеріалів не видається за можливе встановити документальну обґрунтованість розмірів нарахованих 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, зазначених у Розрахунку заборгованості за Кредитним договором №1277-н від 05.03.2007р. станом на 25.06.2015р. (т.3 а.с. 61-82)
		 
		Нормативне обґрунтування, оцінка аргументів сторін. Висновки суду
		 
		Щодо позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		 
		У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
		Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
		Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
		Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно ч.2 ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. 
		Матеріалами справи встановлено, що 05 березня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №1277-н, відповідно до п. 1.1 якого Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 44 000,00 дол. США з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 05 березня 2014 року. 
		ВАТ " Державний ощадний банк України" належним чином виконав свої зобов`язання по кредитному договору. 
		Так, банком були перераховані кошти в сумі 222200,00 ( двісті двадцять дві тисячі двісті) гривень на особовий рахунок ТОВ «КРОНА СИСТЕМ», (продавця товару) на підставі платіжного доручення № 1056 від 05.03.2007 року для виконання боржником договору купівлі-продажу №93/13 від 02.03.2007 року, укладеного між продавцем товару і Позичальником . 
		Згідно з умовами кредитного договору Позичальник зобов`язався погашати кредит щомісячно в сумі 777,00 доларів США та сплачувати нараховані Банком відсотки. 
		Проте в обумовлені кредитним договором строки Позичальник своїх зобов`язань по поверненню кредиту не виконує. 
		Таким чином, суд вважає позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» в частині стягнення заборгованості станом на 25 червня 2015 рік, а саме: в частині заборгованості за кредитом, основним боргом у розмірі 36 539, 91 дол. США та в частині заборгованості за процентами в розмірі 17 910, 66 дол. США доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
		Разом з тим, вимоги щодо стягнення простроченої комісійної винагороди за супроводження кредиту - 7520, 00 грн; пені за прострочений основний борг по кредиту - 13 295, 52 дол. США; пені за прострочені проценти за користування кредитом - 9781, 81 дол. США; пені за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту - 2607, 81 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 917, 67 дол. США, задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені належними доказами по справі, що встановлено висновком експерта від 25 квітня 2019 року № 27970 та відповідно до якого зазначено, що умовами Кредитного договору №1277-н від 05.03.2007р. не визначено детальної інформації щодо погашення заборгованості у чітко визначених розмірах платежів за кредитом та процентами (в т.ч. відсутні графіки погашення заборгованості з визначенням загальної суми платежів в розрізі сплати основного боргу та нарахованих процентів), розбіжностями між датами та сумами нарахованих процентів, а також суперечливими та неузгодженими даними щодо відображення заборгованості за процентами у Розрахунку заборгованості станом на 25.06.2015р. та Виписках по рахункам, а також відсутністю повного обсягу інформації стосовно нарахування процентів за період з 01.01.2013р. по 25.06.2015р. в наданих документах (виписках по рахункам), в межах наявних матеріалів не видається за можливе встановити документальну обґрунтованість розмірів нарахованої пені за несвоєчасне погашення процентів, погашення комісії за користування кредитом, та нарахованих 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, зазначених у Розрахунку заборгованості за Кредитним договором №1277- від 05.03.2007р. станом на 25.06.2015р. та позбавляє суд можливості навести у рішенні свій розрахунок заборгованості. (т.3 а.с. 61-82)
		Відповідно до ст. 263 ч. 4 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.
		У постанові від 16 січня 2019 року (справа №373/2054/16-ц, провадження №14-44) Велика Палата Верховного Суду виклала такий правовий висновок стосовно проблеми стягнення заборгованості в іноземній валюті: «гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. 
		Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. 
		Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. 
		У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику».
		Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
		Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
		Тож, суд ухвалює рішення про стягнення заборгованості по Кредитному договору № 1277-н від 05 березня 2007 року з ОСОБА_1 у іноземній валюті, яка отримана, тобто в доларах США.
		В постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. 
		Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
		Відповідно до Постанови від 01 лютого 2023 року, справа № 199/7014/20, провадження № 61-17825св21, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначив наступне: «При цьому, встановивши, що на підтвердження наявності в  ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 22039000092815 в сумі 170 425,15 грн банк надав лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту, відсотків та комісії, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту, відсотків та комісії по кожному платіжному періоду, що, з урахуванням задоволення вищевказаної вимоги зустрічного позову, фактично позбавляє суд можливості навести у рішенні свій розрахунок заборгованості, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення з відповідача боргу за спірним кредитним договором.
		Верховний Суд зауважує, що у справі, яка переглядається, на спростування відповідних висновків місцевого суду АТ «Банк Кредит Дніпро» мало можливість додати до апеляційної скарги документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та детальний розрахунок, на підставі яких суд апеляційної інстанції був би спроможний самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на недійсність умов спірного договору в частині сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування (зменшити визначений банком обсяг заборгованості на суми погашеної позичальником та простроченої комісії). 
		Проте під час розгляду справи банк не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором № 22039000092815.
		В оцінці поведінки та способу ведення справ банком Верховний Суд враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. 
		Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. 
		 
		Щодо зустрічних позовних вимог, позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та про визнання кредитного договору недійсним, суд приходить до наступного.
		 
		Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження; кредитні умови. 
		Згідно ч.1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. 
		Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 ЦК сторони є вільними, укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Статтею 215 ЦК України зазначається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу. 
		Загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину в розумінні ст. 203 ЦК України є: зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батькам (усиновлювачам), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх и непрацездатних дітей. 
		26 лютого 2007 року ОСОБА_1 було заповнено та підписано Кредитну заявку, згідно якої позичальник підтвердив, що вся інформація в заявці є достовірною, а також підтвердив той факт, що з умовами кредитування ознайомлений і визнає їх прийнятними для себе. 
		Окрім того, ОСОБА_1 було отримано для ознайомлення та підписано «Повідомлення про умови кредитування». 
		Повідомлення складені та надані на виконання ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». 
		Повідомленням підтверджується, що ОСОБА_1 ознайомлений зі всіма наявними в установі ВАТ «Ощадбанк» умовами кредитування, з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі щодо його зобов`язань за кожним із них, та отримав всі необхідні роз`яснення. 
		Таким чином, ствердження позивача ОСОБА_1 щодо порушення норм чинного законодавства АТ «Державний ощадний банк України», введення його в оману, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним не підтверджено доказами наявними в матеріалах справи.        
		Також не підтверджено належними та допустимими доказами ствердження ОСОБА_1 , що невиконання обов`язків за договором виникло не з вини боржника, а внаслідок надзвичайних невідворотних зовнішніх обставин, які не залежали від волі боржника, що є підставою для розірвання кредитного договору № 1277-н від 05 березня 2007 року, жодного доказу на підтвердження зазначених обставин позивачем до матеріалів справи не надано.
		Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
		Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. 
		Оскільки зустрічні позовні вимоги та позовні вимоги ОСОБА_1 не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, а тому суд приходить до висновку про необхідність в їх задоволені відмовити у повному обсязі.
		 
		Щодо позовних вимог  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави, суд приходить до наступного. 
		 
		Дійсно, 26 червня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Одеси між ОСОБА_2 , та відповідачем, ОСОБА_1 , був зареєстрований шлюб. (т2 а.с. 7)
		05 березня 2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (надалі - «Банк») було укладено кредитний договір № 1277-н (надалі - «Кредитний договір»), відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 44000,00 (сорок чотири тисячі) доларів США, що складало 222200,00 (двісті двадцять дві тисячі двісті) гривень по курсу Національного банку України на «05» березня 2007 року для придбання автомобіля MITSUBISHI PAJERO, 2007 року випуску. 
		Відповідно до п. 1.4.1 Кредитного договору забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за договором виступив транспортний засіб. 
		Так, 05 березня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язання між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір застави транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у заставу транспортний засіб типу легковий універсал, марки MITSUBISHI, модель PAJERO, 2007 року випуску, кольору чорного, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 . 
		Суд не погоджується з ствердженнями позивача ОСОБА_2 , що зазначені договори укладено з порушенням норм діючого законодавства, адже вони зачіпляють її права та обов`язки як дружини відповідача, оскільки придбаний відповідачем транспортний засіб є сумісною власністю подружжя, оскільки доказів зазначеного до матеріалів справи позивачем не надано.
		Згідно зі ст. 6 Закону України «Про заставу» майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників. 
		Як встановлено доказами наявними в матеріалах справи, договір застави транспортного засобу від 05 березня 2007 року був засвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Бардіною О.О та зареєстровано в реєстрі за № 229.
		Відповідно до 5.1.1, договору застави транспортного засобу зазначено, що предмет застави є його (заставодавця) власністю, він має право ним розпоряджатися і на нього (предмет застави) може бути звернуто стягнення. Предмет застави належить йому на праві спільної сумісної власності подружжя, тому цей договір, на виконання вимог ст. 65 СК України, вчиняється за заявою дружини Заставодавця - ОСОБА_2 , посвідченою приватним нотаріусом міського нотаріального округу Бардіною О.О. 05 березня 2007 року за реєстровим № 228. (т.2 а.с. 13-17)
		Отже з матеріалів справи не встановлено порушення прав ОСОБА_2 як співвласника майна, договір укладений за її згодою, тому суд приходить до висновку про відмову ОСОБА_2 в задоволені її позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору та договору застави у повному обсязі.
		В судовому засіданні представник позивача АТ «Ощадбанк» зазначила, що позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги надані з пропуском строк давності.
		З вказаного приводу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Так, дійсно кредитний договір укладений 05 березня 2007 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами 15 березня 2016 року, після спливу майже 9 років, позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовними вимогами 11 грудня 2014 року, майже через 7 років після укладення договору, тобто дійсно з пропуском строку.
		Так, згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з заявою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Вказана норма також закріплена у статті 257 ЦК України, де загальна позовна давність встановлена у три роки.
		Згідно частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
		Відповідно до частини третьої  статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Згідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Згідно частиною п`ятою статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Оскільки судом визнані позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необґрунтованими, суд вважає відмовити в задоволені зазначених позовних вимог саме у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
		З урахуванням усього вищевикладеного, на основі повно та всебічно досліджених доказів, оцінивши їх належність, достатність, достовірність, прийнявши до уваги правовідносини, що випливають з фактичних обставин справи та норми Закону, що підлягають до його правозастосування, з урахуванням правового висновку Великої Палати ВС, суд приходить до висновку, що про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ПАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість станом на 25 червня 2015 ріку загальному розмірі: 54 450, 57 дол. США, яка складається з: простроченого основного боргу за кредитом у розмірі 36 539, 91 дол. США; прострочених процентів за користування кредитом в розмірі 17 910, 66 дол. США, в іншій частині в задоволені позовних вимог - відмовити; в задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління ПАТ «Державний Ощадний банк України» про розірвання кредитного договору відмовити; в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» в особі філії Одеське обласне управління ПАТ «Державний Ощадний Банк України» про визнання кредитного договору  недійсним - відмовити; в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» про визнання недійсним кредитного договору №1277-н від 05 березня 2007 року та договору застави транспортного засобу від 05 березня 2007 року - відмовити.
		 
		Розподіл судових витрат
		 
		Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		У зв`язку з частковою обґрунтованістю позовних вимог позивача стягнути з відповідача на його користь витрати пов`язані зі сплатою державного мита у розмірі 1700 грн та 120 грн - витрат на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи.
		Керуючись  ст. ст. 256, 257, 526, 553, 625,1048,1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265,354  ЦПК України , суд, -
		                                                      УХВАЛИВ :
		Позовні вимоги ПАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь  ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Державний Ощадний банк України» заборгованість станом на 25 червня 2015 рік, у загальному розмірі: 54 450, 57 дол. США, яка складається з: простроченого основного боргу за кредитом у розмірі 36 539, 91 дол. США; прострочених процентів за користування кредитом в розмірі 17 910, 66 дол. США.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь  ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Державний Ощадний банк України» витрати пов`язані зі сплатою державного мита у розмірі 1700 грн та 120 грн - витрат на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи.
		В іншій частині в задоволені позовних вимог  ПАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Державний Ощадний банк України» - відмовити.
		В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Державний Ощадний банк України» про розірвання кредитного договору  - відмовити.
		В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Державний Ощадний Банк України» про визнання кредитного договору  недійсним - відмовити.
		В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» про визнання недійсним кредитного договору №1277-н від 05 березня 2007 року та договору застави транспортного засобу від 05 березня 2007 року - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
		Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
		Позивач: ПАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Державний Ощадний банк України», код ЄДРПОУ: 09328601, місцезнаходження: 65125, м. Одеса, вул. Базарна, 17.
		Відповідач та позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  РНОКПП: НОМЕР_6 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
		Позивач:  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Повний текст рішення  складений 14 червня 2024 року. 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...