Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/11657/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 14.06.2024. Зареєстровано: 14.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/753/377/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22020011000000010

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА 
		 
		справа № 753/11657/20
		провадження № 1-кп/753/377/24
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"13" червня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
		       головуючого судді                         ОСОБА_1 
		       суддів                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		       секретаря                                         ОСОБА_4                                                                     розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22020011000000010 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополь, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		       у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
		       за участі сторін кримінального провадження:
		       прокурора                                         ОСОБА_6 
		       захисника                                         ОСОБА_7       
		 
		У С Т А Н О В И В :
		       
		               24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		       До складу ООН увійшли Українська Радянська Соціалістична Республіка (з 24 серпня 1991 року змінено назву на Україна), Союз Радянських Соціалістичних Республік (з 24 грудня 1991 року змінено назву на Російська Федерація) та ще 49 країн-засновниць, а в подальшому до вказаної міжнародної організації прийняті інші країни світу.
		       Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
		       Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		       Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено:
		-застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави;
		-застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є перш за все свідченням акту агресії.
		       Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		-вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		-бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		-блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		-напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;
		-застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		-дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		-засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно наведеним вище актам.
		       Жодні міркування будь-якого характеру з політичних, економічних, військових чи інших причин не можуть бути виправданням агресії.
		       Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій (Гаага, 18.10.1907), яка вступила в дію 26.01.1910 та яку 07.03.1955 визнано Союзом Радянських Соціалістичних Республік, правонаступником якого є Російська Федерація (далі - РФ), передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього і недвозначного попередження, яке буде мати форму мотивованого оголошення війни або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни. Стан війни повинен бути без уповільнення оповіщений нейтральним державам і буде мати для них дійсну силу лише після одержання оповіщення.
		       У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		       Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		       Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
		       Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
		       Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		       Відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі 31.05.1997 Україна та РФ уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ (ратифікований Законом України від 14.01.1998 №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 № 42 ФЗ). Згідно зі ст. ст. 2-3 зазначеного Договору РФ зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права. 
		       Статтями 1-2 Конституції України, прийнятої Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		       Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. 
		       Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		       Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		       Відповідно до ст. ст. 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання. 
		       Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб Збройних Сил (далі - ЗС) РФ, досудове розслідування та судовий розгляд стосовно яких проводиться в межах інших кримінальних проваджень, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		       Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації, та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту (далі - ЧФ) РФ на території України - в Автономній Республіці Крим (далі - АР Крим) та м. Севастополі .
		       Свій злочинний умисел співучасники вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя , а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		       При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії можуть призвести до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		       З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу ЗС РФ, на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд стосовно яких проводиться в межах інших кримінальних проваджень, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії південно-східних регіонів України, АР Крим і м. Севастополя , поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних засобів, застосування засобів прихованого характеру, які полягали у використанні протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України, формуванні під інформаційним впливом внутрішньої опозиції, організованої та контрольованої як службовими особами, так і негласними співробітниками ЗС РФ та інших правоохоронних і розвідувальних органів, під безпосереднім керівництвом яких організовувалися незаконні сепаратистські референдуми, спрямовані на порушення територіальної цілісності України.
		       У подальшому, з грудня 2013 року по лютий 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і жителями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та ЗС РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		       Так, із грудня 2013 року за допомогою всіх видів медіа ресурсів РФ розпочато негативне викривлення подій на Євромайдані, якими вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих жителів південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних сил висвітлювалися як прихильники націоналістичних поглядів та побудови української держави на засадах ідей національної самосвідомості та ідентичності, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		       Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України ( АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		       Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення серед інших територій України, які були об`єктом злочинного посягання представників влади РФ та ЗС РФ, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи ЧФ РФ, що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ ЗС РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення вирішено було розпочати з території півострова Крим із залученням військовослужбовців ЧФ РФ, представників влади РФ, військових службових осіб ЗС РФ і службових осіб із числа керівництва правоохоронних органів РФ, інших осіб із числа громадян Російської Федерації та України, кожному з яких передбачалося доведення відведеної йому ролі в реалізації спільного злочинного умислу.
		       Зокрема, на військовослужбовців ЧФ РФ співучасниками покладалося вжиття заходів підготовки та розв`язання агресивної війни на території півострову Крим, а саме:
		-планування, підготовка, організація прийняття та розосередження на об`єктах ЧФ РФ військових підрозділів ЗС РФ, які планувались ГШ ЗС РФ для здійснення вторгнення на територію півострова Крим для ведення агресивної війни проти України;
		-організація блокування підрозділами ЧФ РФ у взаємодії з військовими козацькими товариствами під виглядом місцевого населення півострова Крим, представників так званої самооборони, військових частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України для перешкоджання їх законній діяльності щодо відсічі збройній агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності;
		-організація блокування транспортних комунікацій з метою порушення нормальної роботи морського та повітряного військового транспорту, пошкодження об`єктів, які мають важливе оборонне значення для забезпечення військової окупації ЗС РФ території півострова Крим;
		-організація захоплень будівель і споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади України, з метою перешкоджання їх нормальній роботі. 
		       Так, із 20.02.2014 для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м. Севастополя , у порушення вимог п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимоги ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 №2131 (XX), від 14.12.1974 №3314 (XXIX), ст. ст. 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій (Гаага, 18.10.1907), ст. ст. 1 - 3, 68 Конституції України на територію півострова Крим військовим, морським та повітряним транспортом здійснено вторгнення окремих підрозділів ЗС РФ. 
		       Таким чином, з 20.02.2014 представниками влади РФ і службовими особами ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що підтверджується, окрім вищезазначених міжнародних договорів, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а також Заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VIII.
		       З метою реалізації злочинного плану, направленого на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу та захоплення державної влади на території півострова Крим, зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, представники РФ, досудове розслідування та судовий розгляд стосовно яких здійснюється в межах інших кримінальних провадженнях, у період з грудня 2013 року до 27 лютого 2014 року, більш точний час встановити не виявилося можливим, залучили до його виконання громадян України, в тому числі представників влади, та громадян РФ, досудове розслідування та судовий розгляд стосовно яких здійснюється в межах інших кримінальних провадженнях, та інших невстановлених осіб.
		       Переслідуючи кінцеву мету - незаконне приєднання території АР Крим та м. Севастополя до РФ, представники влади РФ, досудове розслідування та судовий розгляд стосовно яких здійснюється в межах інших кримінальних провадженнях, використовуючи громадян України, в тому числі представників влади, та громадян РФ, досудове розслідування та судовий розгляд стосовно яких здійснюється в межах інших кримінальних провадженнях, та інших невстановлених осіб, спланували вчинення таких дій:
		-проголошення представницькими органами АР Крим та м. Севастополя невизнання легітимності центральних органів влади України, органів місцевої влади на території АР Крим та м. Севастополя та зміни органів державної влади на самопроголошені та самопризначені органи управління; 
		-організація та проведення незаконного референдуму, формування вдаваної уяви про те, що рішення про проголошення незалежності прийнято більшістю громадян України, які мешкають на території АР Крим та м. Севастополя, які входить до системи адміністративно-територіального устрою України;
		-утворення на території невід`ємної складової частини України - АР Крим та м. Севастополі , з наданням видимості легітимності прийнятих рішень, нелегітимного псевдодержавного утворення, проголошення його суверенітету на частині території України та незалежності, утворення незаконних органів влади зазначеного нелегітимного псевдодержавного утворення на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України;
		-перепідпорядкування частин правоохоронних органів України, що знаходяться на території АР Крим та м. Севастополя, а саме: Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Міністерства з надзвичайних ситуацій України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України та інших державних органів, які мають озброєні підрозділи, так званим органам державної влади нелегітимного псевдодержавного утворення;
		-незаконне приєднання АР Крим та м. Севастополя до складу РФ на правах суб`єкта федерації.
		       Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» 20.02.2014 розпочалась збройна агресія Російської Федерації (далі - РФ) проти України, направлена на окупацію півострова Крим
		       Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		       Статтями 5, 72, 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
		       Водночас 06.03.2014 у порушення ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», ст.ст. 6, 6-1 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» депутатами Севастопольської міської ради одноголосно прийнято незаконне рішення № 7151 «Про участь в проведенні загальнокримського референдуму», у якому, зокрема, зазначено « м. Севастополю війти до складу Російської Федерації в якості суб`єкту Російської Федерації; підтримали рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим про проведення загальнокримського референдуму; прийняти участь в проведенні загальнокримського референдуму 16.03.2014 р.; затвердили міський склад комісії щодо проведення референдуму».
		       Відповідно до зазначеного незаконного рішення 16.03.2014 проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.
		       У приміщенні Верховної Ради АР Крим, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», згідно з якою на підставі «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а місто Севастополь отримало особливий статус у складі Російської Федерації.
		       У подальшому Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову від 17.03.2014 № 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», у пункті 1 якої вказано, що з моменту проголошення Республіки Крим як незалежної суверенної держави вищим органом влади Республіки Крим є Державна Рада Республіки Крим.
		       Крім цього, на позачерговому засіданні Севастопольської міської ради від 17.03.2014 прийнято незаконне рішення № 7156 про підтримку рішення Верховної Ради АР Крим про незалежність Криму та створення так званої «Республіки Крим», а також про звернення до Російської Федерації з пропозицією про прийняття міста Севастополя до складу Російської Федерації в статусі міста федерального значення. Також, 17.03.2014 прийнято рішення про перейменування Севастопольської міської ради у «Законодательное собрание города Севастополь».
		       Між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республіка Крим» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 18.03.2014, підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополь до складу Російської Федерації.
		       За невстановлених в ході досудового слідства обставин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, депутатом Севастопольської міської ради 6 скликання, обраний на чергових виборах депутатів Верховної Ради АР Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 31 жовтня 2010 року, нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, достовірно знаючи про те, що територія міста Севастополя є невід`ємною частиною України, прийняв участь у засіданні Севастопольської міської ради від 06.03.2014 (більш точний час досудовим слідством не встановлений), яке відбулось у приміщенні Севастопольської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 та голосував за прийняття незаконного рішення № 7151 «Про участь в проведенні загальнокримського референдуму», чим сприяв представникам РФ у проведенні підривної діяльності на території України.
		       Продовжуючи свої дії направлені на проведення підривної діяльності проти України, ОСОБА_5 , прийняв участь у позачерговому засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014 (більш точний час досудовим слідством не встановлений), яке відбулось у приміщенні Севастопольської міської ради за адресою: АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 3 та голосував за прийняття так званої «Декларації про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя».
		       Крім того, ОСОБА_5 прийняв участь у засіданні Севастопольської міської ради від 17.03.2014 (більш точний час досудовим слідством не встановлений), яке відбулось у приміщенні Севастопольської міської ради за адресою: АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 3 та голосував за незаконне рішення № 7156 про підтримку рішення Верховної Ради АР Крим про незалежність Криму та створення так званої «Республіки Крим», про звернення до Російської Федерації з пропозицією про прийняття міста Севастополь до складу Російської Федерації в статусі міста федерального значення, а також, про перейменування Севастопольської міської ради у «Законодательное собрание города Севастополь».
		       У подальшому, ОСОБА_5 продовжив свою роботу в незаконно створеному органі «Законодательное собрание города Севастополь», чим забезпечив функціонування незаконно створеного представницького органу та сприяв представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України.
		 
		Відповідно до ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 24.10.2022 року судовий розгляд у кримінальному провадженні по обвинуваченню  ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, у відповідності до ст. 323 КПК України, здійснювався у формі спеціального судового провадження.
		Вина обвинуваченого  ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, за результатами судового розгляду, доведена у повному обсязі та підтверджується наступними доказами. 
		Із повідомлення про результати виборів депутатів Севастопольської міської ради в одномандатних мажоритарних виборчих округах (т.2 а.п.147) вбачається, що 05.11.2010 року ОСОБА_5 був обраний депутатом Севастопольської міської ради.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , суду показала, що раніше працювала у м. Севастополі журналістом, висвітлювала роботу органів національної влади та була на багатьох засіданнях Севастопольської міської ради. 06.03.2014 року була присутня безспосердно на засідані міської ради, 11.03.2014 року на засіданні були присутні її журналісти, а події 17.03.2014 року спостерігала з повідомлень місцевих ЗМІ, оскільки уже була еквакуювана із м. Севастополя до м. Києва міжнародним агенством. Стосовно ОСОБА_5 , може повідомити, що він був очільником Севастопольської міської організації партії регіонів. Призначили ОСОБА_5 на вказану посаду, оскільки у минулого керівника був конфлікт з ОСОБА_12 . Крім того, ОСОБА_5 володів такою рисою характеру як слухняність, тобто він був абсолютно безінціативним та виконував усі вказівки вищепоставлених органів. Це дуже прослідковувалось ще з часів, коли ОСОБА_5 обіймав посаду голови Балаклавської районної державної адміністрації. Будучи депутатом, останній публічно своєї позиції перед ЗМІ не висловлював, однак завжди голосував чітко по партійній лінії, тому і проголосував за референдум, незалежність криму та приєднання териториї АР Крим до РФ. Будучи безпосередньо присутньою на засіданні Севастопольської міської ради, пам`ятає, що зал знаходиться на 2 поверсі, на першому поверсі, перед входом в зал, стояв озброєний пост працівників правоохоронних органів для захисту народних депутатів, тому останні голосували без жодного примусу. За проведення референдуму проголосувало 57 депутатів із 75. Особисто ОСОБА_5 коментарів жожних не давав, однак голосував за. Впізнає ОСОБА_5 на проглянутих відозаписах. Всі хто не мав наміру голосувати за антиукраїнські рішення просто були відсутній у сесійній залі. 
		Свідок ОСОБА_13 , буду допитаним в судовому засіданні, суду показав, що є пенсіонером, колись був знайомий з обвинуваченим ОСОБА_5 . До того, як стати депутатом Севастопольської міської ради ОСОБА_5 був очільником Балаклавської районної державної адміністрації. У всіх засіданнях Севастопольської міської ради та у всіх голосуваннях ОСОБА_5 брав активну участь, оскільки був ідейним членом партії регіонів. Разом з керуючою, на той момент, фракцією партії регонів голосував за проведення референдуму, визнання АР Криму незалежним та за його входження у склад РФ. ОСОБА_5 підтримував вказані рішення без жодного тиску на нього. Депутати які були проти зазначених рішень виїжджали із м. Севастополя чи не брали участі у зазначених голосуваннях.
		Окрім показань свідків, вина овбинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, також підтверджується й наступними письмовими доказами:
		Комплексом даних, відображених у протоколі огляду інтернет видань від 30.06.2015 року (т. 2 а.п. 1-9) та додатку до нього з яких вбачається, що у ході даної слідчої дії встановлено інтернет видання за адресою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у структурі сайту за допомогою пошуку встановлено відео позачергової сесії Севастопольської міської ради від 11.03.2014. На 18 секунді, на 26 секунді та на 31 секунді відображені депутати, які брали участь у позачерговій сесії Севастопольської міської ради. На 36 секунді до 2 хвилини 34 секунди відображено текст декларації про незалежність Автономної республіки Крим та м. Севастополя. На 2 хвилині 53 секунді до 3 хвилини 20 секунд відео відображено результати поіменного голосування Севастопольської міської ради від 11.03.2014 року про затвердження декларації про незалежність АР Крим та м. Севастополя (а.7 - ОСОБА_5 "за").
		Даними, відображеними у протоколі огляду інтернет видань від 30.06.2015 року та додатку до нього (т. 2 а.п. 10-15) та додатку до нього з яких вбачається, що у ході даної слідчої дії встановлено інтернет видання за адресою «https://www.youtube.com/watch?v=qK0euJXBEoI» у структурі сайту за допомогою пошуку встановлено відео новин каналу «Росия 1» із записом позачергової сесії Севастопольської міської ради від 06.03.2014. На 54 секунді відео відображені результати голосування, відповідно до яких 50 депутатами одноголосно прийнято рішення про підтримку рішення ВР АР Крим про проведення загально Кримського референдуму та взяти участь у вказаному референдумі 26.03.2014. На 54 секунді, на 1 хвилині, на 1 хвилині 5 секунді відображені депутати, які беруть участь у позачерговій сесії Севастопольської міської ради. На 1 хвилині 27 секунді до 1 хвилини 38 секунди відображені депутати, які оголошують про прийняття рішення щодо приєднання м. Севасополя до РФ.
		Фактичними даними, відображеними у протоколі огляду інтернет видань від 30.06.2015 року (т. 2 а.п. 16-26) та додатку до нього з яких вбачається, що у ході даної слідчої дії встановлено інтернет видання за адресою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у структурі сайту за допомогою пошуку встановлено відео позачергової сесії Севастопольської міської ради від 06.03.2014. На 3 хвилині 23 секунді до 4 хвилини 10 секунди відображений головуючий, який оголошує заяву від 27 депутатів різних фракцій про скликання позачергової сесії Севастопольської міської ради 06.03.2014 року о 18 годині з питань участі у загально Кримському референдумі 16.03.2014, пропонує включити в порядок денний вказане питання та вносить вказане питання на голосування. На 4 хвилині 18 секунді до 5 хвилини 19 секунди відображений ІНФОРМАЦІЯ_5 Севастопольської міської ради, який оголошує проект рішення про підтримку рішення ВР АР Крим про проведення загально Кримського референдуму та взяти участь у вказаному референдумі 16.03.2014. Крім того, вказана особа оголошує питання щодо приєднання до рф на правах суб`єкта та відновлення Конституції АР Крим від 1992 року. Також, на 6 хвилині 37 секунді до 6 хвилини 59 секунди відео вказаний ІНФОРМАЦІЯ_5 Севастопольської міської ради оголошує подяку депутата у підтриманні прожкту рішення та пропонує додати пункт у проект рішення та викласти його у наступній редакції: «м. Севастополю увійти до складу рф у якості суб`єкту рф». На 5 хвилині 20 секунді до 5 хвилини 59 секунди відображений ІНФОРМАЦІЯ_5 Севастопольської міської ради, який наголошує на неможливості реалізації політики місцевого самоврядування та проживання в Україні. На 6 хвилині до 6 хвилини 23 секунди відео відображений ІНФОРМАЦІЯ_5 Севастопольської міської ради від фракції комуністів, який наголошує на підтриманні проекту рішення ВР АР Крим про порведення загально Кримського референдуму. На 6 хвилині 35 секунді до 6 хвилини 36 секудни відео відображені результати голосування, відповідно до яких 50 депутатами одноголосно прийнято рішення про підтримку рішення ВР АР Крим про проведення загально Кримського референдуму та взяти участь у вказаному референдумі 16.03.2014 року. На 7 хвилині 03 секунді відображені результати голосування, відповіднр до яких 49 депутатами прийнято рішення про викладання п. 1 у наступній редакції: «м. Севастополю увійти до складу рф у якості суб`єкту рф». На 7 хвилині 47 секунді до 10 хвилини 41 секунди відображені депутати Севастопольської міської ради, які оголошують про прийняття рішення щодо приєднання м. Севастополя до рф. Крім того, вказані особи закликають прийти для проведення референдуму 16.03.2014 та підтвердити їх бажання бути в росії. Також, на відео вказані особи скандують «росія!».
		Комплексом даних, відображеними у протоколі огляду предметів від 03.03.2017 року (т. 2 а.п. 21-28) з яких вбачається, що було проведено огляд дисків з натупним вмістом: 1. TDK № 916748 LH 44423 з відео « ІНФОРМАЦІЯ_4», що є додатком до протоколу огляду Інтернет видань від 30.06.2015; 2. TDK 916748 RC 44412 з відео «06.03.2014 без комментариев внеочередная сессия», що є додатком до протоколу огляду Інтернет видань від 30.06.2015; 3. TDK 916750 LC 28793 з відео «ІНФОРМАЦІЯ_5», що є додатком до протоколу огляду Інтернет видань від 30.06.2015.
		 
		Даними, відображеними у протоколі огляду від 19.03.2014 року з додатками (т. 2 а.п. 75-82), вбачається, що за допомогою програми «Google» в пошукове поле будо введено текст «Офіційний сайт Севастополької міської ради», після чого з`явився передлік знайдених системою сайтів. Першим у переліку знайдених значився сайт «sevsovet.com.ua». при переході на сайт, у верхній частині сторінки, на фоні синього кольору із зображенням адміністративної будівлі, міститься назва сайту «Официальний сайт Севастопольского городского Совета» та перелік наявних розділів: Главная, Новости, Городской Совет, Документи, Проекти документов, Домтуп к публичной информации, Для СМИ. При натисканні на розділ « Новости » було висвітлено перелік останніх новин, серед яких містяться новини про про «Результати поіменного голосования депутатов Севастопольского Городского Совета 6 созива» та «На сессии городского Совета утверждени результати общекримского референдума 16 марта 2014 года». При натисканні на назви вказаних статтей з`явилися їх текст із відображенням дати публікації, а саме: 17.03.2014 о 09 год 56 хв та о 11 год 45 хв відповідно. Із результатів голосування вбачається, що по питаннях які розглядалися 06.03 та 11.03.2014 року ОСОБА_5 голосував "за".
		Комплексом даних, відображеними у протоколі огляду предмета від 03.03.2017 року (т. 2 а.п. 225) з яких вбачається, що було здійснено огляд трьох оптичних компакт-диски, які виготовленні під час складання протоколів огляду від 30.06.2015, Інтернет, під час якого встановлено наступне: диск з написом. TDK № 916748 LH 44423, на якому знаходиться відео під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що є додатком до протокол огляду Інтернет видань від 30.06.2015; диск з написом TDK № 916748 RC 44412 на якому знаходиться відео під назвою «06.03.2014 без комментариев внеочередная сессия», що є додатком до протокол огляду Інтернет видань від 30.06.2015 та диск з написом TDK № 916750 LC 28793 , на якому знаходиться відео під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5», що є додатком до протокол огляду Інтернет видань від 30.06.2015. В подальшому, здійснено копіювання згаданої інформації на інші компакт диски за наступною послідовністю: інформацію з компакт диску з написом TDK № 916748 LH 44423, на якому знаходиться відео під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» записано на 55 компакт дисків; інформацію з компакт диску з написом TDK № 916748 RC 44412 на якому знаходиться відео під назвою «06.03.2014 без комментариев внеочередная сессия» записано на 55 компакт дисків; інформацію з компакт диску з написом TDK № 916750 LC 28793, на якому знаходиться відео під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5», записано на 55 компакт дисків.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_5 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
		За результатами судового розгляду кримінального провадження судом здобуті категоричні та беззаперечні докази державної зради ОСОБА_5 , а саме у наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 111 КК України, як вчинення умисних дій на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому згідно ст. 66 КК України не встановлено. 
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому згідно ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		 
		При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який кримінальний закон відносить до найважчих злочинів та є злочином проти основ національної безпеки України, особу обвинуваченого та приходить до висновку, що покарання ОСОБА_5 слід призначити у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України, і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому.
		 
		Процесуальні витрати відсутні. 
		Цивільний позов не заявлявся.
		Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.
		Вирок у справі у відповідності до ст. 323 КПК України слід вручити захиснику обвинуваченого ОСОБА_5 , а інформацію про його ухвалення опублікувати в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
		 
		Підсумовуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 65,66,67 КК України, ст.ст. 323, 342-380 КПК України,
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді 11 років позбавлення волі.
		       Речові докази - диски TDK №916748 LH 44423, TDK №916748 RC 44412, TDK №916750 LC 28793 (постанова від 17.05.2017 року т.2 а.п.29-30) - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Після проголошення копію вироку вручити захиснику, а інформацію про його ухвалення опублікувати в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя: 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...