Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/5331/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2024.
Дата набрання законної сили: 10.06.2024
Номер судового провадження: 51-1374км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022065400000762

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		10 червня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 295/5331/22
		провадження № 51-1374км24
		 
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого                                         ОСОБА_1 ,
		суддів                                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання        ОСОБА_4 ,
		прокурора                                            ОСОБА_5 ,
		захисника                                            ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), 
		виправданого                                     ОСОБА_7 , 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 24 липня 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно 
		 
		 
		ОСОБА_7 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
		 
		виправданого за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Богунського районного суду м. Житомира від 24 липня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.
		Згідно з обвинувальним актом  ОСОБА_7 , пройшовши встановлену процедуру отримання посвідчення водія, на право керування транспортними засобами  категорії «С», яка передбачає: закінчення курсів водіння з підготовки водіїв для отримання водійського посвідчення, проходження медичного огляду, складання іспитів, 20 червня 2001 року отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 для керування транспортними засобами цієї категорії.
		Ігноруючи вимоги щодо процедури отримання посвідчення водія, яке надає право на керування транспортними засобами категорій «А» та «В» , вчинив дії, спрямовані на пособництво в підробленні цього посвідчення за таких обставин.
		У не встановлений досудовим розслідуванням день, і час та в достовірно не встановленому місці в ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на пособництво в підробленні посвідчення водія, яке видано 20 червня 2001 року на ім`я 
		ОСОБА_7 та надає право керування транспортними засобами категорії «С», шляхом внесення в нього протиправних змін з метою створення видимості про наявність у нього права на керування транспортними засобами категорій «А» та «В» для його подальшого використання.
		Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_7 у не встановлений досудовим розслідуванням день і час, та в достовірно не встановленому місці, діючи умисно, протиправно, з метою підроблення посвідчення водія, виданого 20 червня 
		2001 року на його ім`я, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, що полягали в пособництві у вчиненні підроблення посвідчення водія, звернувся до невідомої особи, яка у посвідчення водія серії НОМЕР_1 внесла зміни, а саме у   стовпчику «Місце печатки» навпроти категорій «А» та «В» підчистила первинний текст та дописала на його місце літери «А» та «В» відповідно.
		ОСОБА_7 , будучи співучасником у формі пособництва в підробленні посвідчення водія, що видається установою, що має право видавати такі документи, і надає права, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, з метою безпідставного отримання права керувати транспортними засобами категорій «А» та «В» зберігав і використовував завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на його ім`я.
		30 травня 2022 року близько 18:05 ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом марки "Volkswagen", реєстраційний номер  НОМЕР_2 , між першим і другим  під`їздами, на АДРЕСА_1 допустив зіткнення з іншим автомобілем. На вимогу працівників Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, які прибули на місце події, ОСОБА_7 усвідомлюючи свої протиправні дії, діючи умисно, з метою створити перед працівникам поліції видимість наявності в нього дійсного посвідчення водія та, відповідно, права на керування транспортними засобами категорій «А» та «В» , надав для перевірки працівникам поліції завідомо підроблене посвідчення водія серій НОМЕР_1  на своє ім`я. 
		Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів від 06 червня 
		2022 року № СЕ-19/106-22/4905-ДД бланк наданого посвідчення водія серії  НОМЕР_1 , виданого 20 червня 2001 року на ім`я ОСОБА_7 , відповідає аналогічним, що перебувають в офіційному обігу, проте у первинний зміст його тексту у стовпчику Місце печатки навпроти категорій «А» та «В» , вносилися зміни шляхом підчистки первинного тексту з наступною припискою на їх місці літер «А» та «В».
		Житомирський апеляційний суд ухвалою від 06 грудня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.
		 
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		Істотним порушенням кримінального процесуального закону, на думку прокурора, є недотримання апеляційним судом вимог статей 370, 412, 419 КПК, що призвело до прийняття незаконного рішення.
		 
		Представник публічного обвинувачення посилається на те, що, апеляційний суд поверхово перевірив доводи в апеляційній скарзі прокурора, безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції та не взяв до уваги того, що 
		ОСОБА_7 не проходив навчання з метою  отримання права керування транспортними засобами категорій «А» і «В». Під час допиту в суді ОСОБА_7 повідомив, що проходив навчання для отримання права керування транспортними засобами категорії «С» та не проходив навчання з керування транспортними засобами  категорій «А» і «В». Посвідчення водія вказаних категорій отримав за гроші, за пропозицією куратора. Це свідчить, про усвідомлення ОСОБА_7 того, що він використовує підроблений документ, який не дає йому права керувати транспортними засобами за категорій «А» і «В» , тобто пред`явив посвідчення водія, інформація в якому частково не відповідала дійсності, і не мав права керувати легковим транспортним засобом цих категорій.
		     
		На обґрунтування своєї позиції прокурор посилається на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 30 січня 2024 року (справа № 557/960/17), згідно з якою під підробленням документа потрібно розуміти як повне виготовлення сфальсифікованого документа, так і часткову фальсифікацію змісту справжнього документа (переробка).
		 
		Також прокурор вважає, що використання підробленого документа є самостійним складом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, а відсутність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 358 цього Кодексу, не впливає на доведення факту використання підробленого документа.
		 
		Крім того, безпідставними є висновки судів про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у пособництві вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27; ч. 1 ст. 358 КК.    
		 
		Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
		 
		У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, а кримінальне провадження направити на новий апеляційний розгляд. 
		 
		Захисник та виправданийпросили відмовити в задоволенні касаційної скарги представника публічного обвинувачення й залишити без зміни рішення суду апеляційної інстанції. 
		 
		Мотиви Суду 
		 
		Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, думку захисника та виправданого, а також перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга представника публічного обвинувачення підлягає частковому задоволенню на таких підставах. 
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Доводи прокурора про те, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновками місцевого суду про відсутність у діях  ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення,передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК, є необґрунтованими.
		 
		Згідно з ч. 5 ст. 27 КК пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.
		 
		Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27; ч. 1 ст. 358 КК, з дотриманням вимог частин 1, 2 ст. 337 КПК, послався на те, що сторона обвинувачення не навела ні часу, ні місця, ні способу вчинення цього кримінального правопорушення та не довела, що ОСОБА_7 є пособником у вчиненні підробки посвідчення водія, оскільки в обвинуваченні не сформульовано будь-якої форми пособництва особі, якій він сприяв у таких діях.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у цій частині і бере до уваги, що функція пособника у вчиненні злочину в будь-якому випадку виражається в певній формі.
		 
		Крім того, Суд наголошує, що прокурор у касаційній скарзі не зазначає аргументів, у чому конкретно полягає незаконність рішення суду в частині виправдання за ч. 4 ст. 27; ч. 1 ст. 358 КК. 
		 
		Водночас перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що доводи касатора про передчасне виправдання ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 358 КК, а також про неналежну перевірку апеляційним судом його доводів в апеляційній скарзі в цій частині, є обґрунтованими. 
		 
		Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності 
		й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
		 
		Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
		 
		Крім додержання цих вимог, у судовому рішенні необхідно проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.
		 
		Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		 
		Під час розгляду апеляційної скарги прокурора в частині обвинувачення 
		ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 358 КК апеляційний суд не дотримався приписів статей 370, 415, 419 КПК.
		 
		Погоджуючись із прийнятим місцевим судом рішенням у частині виправдання ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 358 КК, апеляційний суд лише послався на те, що останній не усвідомлював, що використовує офіційний підроблений документ, оскільки після видачі посвідчення водія жодних ознак порушення цілісності первісного ламінування цей документ не мав і будь-якого втручання в його цілісність 
		ОСОБА_7 не вчиняв.
		 
		Таким чином, без належної оцінки та спростування залишилися доводи прокурора про те, що ч. 4 ст. 358 КК передбачає відповідальність саме за використання завідомо підробленого документа.
		 
		Згідно зі сталою практикою Верховного Суду підробленням документа є не тільки його повне підроблення, а і й внесення до офіційного документа будь-яких інших змін. 
		 
		Переглядаючи виправдувальний вирок, апеляційний суд обмежився лише висновком про те, що документ був виданий державною установою, тому особа не усвідомлювала, що він є підробленим.
		 
		Водночас апеляційний суд залишив поза увагою показання ОСОБА_7 , про те, що він проходив навчання для отримання права керування транспортними засобами категорії «С» та не проходив навчання з керування транспортними засобами категорій «А» і «В» ; отримав посвідчення водія на категорій «А» і «В» за грошові кошти за пропозицією куратора. Тобто   ОСОБА_7 визнав факт пропонування йому отримати посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій «А» і «В», а тому міг розуміти настання негативних наслідків у виді використання підробленого документа для підтвердження права керувати в тому числі легковим автомобілем, яке надає  категорія «В».      
		 
		Суд також не взяв до уваги показань свідка  ОСОБА_11 , який навчався з ОСОБА_7 у 1999-2001 роках в училищі на водія категорії «С» та повідомив, що викладач закладу запропонував за додаткову плату відкрити категорію «В» і вся група погодилася. Навчання вони пройшли лише на категорію «С» (вантажний автомобіль) та іспит у ДАІ складали по цій же категорії.
		 
		Поряд із цим не було проаналізовано і висновку експерта від 03 лютого 2023 року № СЕ-19/111-22/56723-ДД, згідно з яким у стовпчику «Місце печатки» замість позначки «А» навпроти категорії «А» та на місці позначки «В» навпроти категорії «В» до підчистки його з подальшим дописуванням на його місці літер «А» та «В» відповідно, - було записано інші символи. Такі зміни могли бути внесені до наклеювання захисної сітки (ламінації).
		 
		Крім того, суд не дав оцінку законодавству, яке діяло на час отримання 
		ОСОБА_7 посвідчення водія, що регулювало порядок отримання такого посвідчення, зокрема, постанові Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» зі змінами і доповненнями й іншим нормативно-правовим актам у цій сфері.
		 
		Таким чином, висновок апеляційного суду про законність виправдання місцевим судом ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 
		ч. 4 ст. 358 КК, зроблений без належної перевірки доводів прокурора та належного аналізу доказів у кримінальному провадженні, а отже  без дотримання приписів 
		ст. 419 КПК.
		 
		Також апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, не перевірив, чи дотримався районний суд вимог щодо постановлення виправдувального вироку. Так, згідно за сталою судовою практикою в мотивувальній частині виправдувального вироку, серед іншого, повинно бути відображено результати дослідження, аналізу й оцінки кожного доказу, на які посилаються сторони, і мотиви, з яких докази обвинувачення відкидаються, як кожен окремо, так їх сукупність.   
		 
		З огляду на викладене колегія суддів робить висновок, що суд апеляційної інстанції, розглянувши кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2  ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		 
		Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене вище, ретельно перевірити доводи сторони обвинувачення, за необхідності та наявності законних підстав повторно дослідити докази, надати їм оцінку відповідно до ст. 94 КПК та постановити рішення, яке буде відповідати вимогам статей 370, 415, 419 цього Кодексу.
		 
		Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		 
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу прокурораОСОБА_8 задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 в частині обвинувачення за ч. 4 ст. 358 КК скасувати, а справу на правити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                               ОСОБА_2                                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...