Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/5882/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 14.06.2024. Зареєстровано: 15.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2024.
Дата набрання законної сили: 13.06.2024
Номер судового провадження: К/990/20476/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		13 червня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа №580/5882/22
		адміністративне провадження № К/990/20476/23  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Білак М.В.,
		суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
		 
		секретаря судового засідання Мамчича Р.В.
		 
		за участю: 
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника позивача Весеньова Є.В.,
		представника відповідача Остапенка Ю.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 
		за касаційною скаргою Міністерства освіти і науки України 
		на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року (головуючий суддя - Гаращенко В.В.) 
		та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді: Бужак Н.П., Кобаль М.І.) 
		у справі №580/5882/22
		за позовом ОСОБА_1 
		до  Міністерства освіти і науки України 
		про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування наказу,
		I. РУХ СПРАВИ
		1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
		- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач, МОН  України) щодо недопущення ОСОБА_1 до участі у конкурсі на заміщення посади ректора Черкаського державного технологічного університету (далі - ЧДТУ), оголошеного наказом МОН України №213-к від 07 вересня 2022 року;
		- зобов`язати МОН України подати до ЧДТУ перелік кандидатів на посаду керівника (ректора) Черкаського державного технологічного університету, в якому зазначити, що ОСОБА_1 відповідає зазначеним вимогам та допустити ОСОБА_1 до участі у конкурсі на заміщення посади керівників закладів вищої освіти (на посаду ректора ЧДТУ), оголошеного згідно з наказом №213-к від 07 вересня 2022 року;
		- визнати протиправним та скасувати наказу МОН України №305-к від 18 листопада 2022  року «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади ректора ЧДТУ».
		2. У обґрунтування позовних вимог зазначав про те, що подав до МОН України повний пакет документів, визначених пунктом 10 Методичних рекомендації щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, для участі у конкурсі на заміщення посади ректора ЧДТУ, проте 16 листопада 2022 року отримав лист №1/13904-22 з відмовою в участі у конкурсі у зв`язку з тим, що він був керівником Університету два строки. 
		Проте позивач стверджує, що він не перебував на посаді ректора два строки (10 років) та звертає увагу, що тимчасове виконання ним обов`язків ректора не є призначенням на посаду за результатами конкурсу та укладанням контракту на 5 років, а тому «виконання обов`язків ректора» в розумінні положень Закону України від 01 липня 2014 року №1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII), не може розцінюватись як обіймання посади ректора двічі та строком по 5 років.
		Вважає безпідставним недопущення його до участі в конкурсі на заміщення вакантної посади ректора ЧДТУ та відповідно незаконним призначення нового конкурсу на заміщення такої посади.
		3. Рішенням   Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року позов задоволено.
		Визнано протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо недопущення ОСОБА_1 до участі у конкурсі на заміщення посади ректора Черкаського державного технологічного університету, оголошеного наказом Міністерства освіти і науки №213-к від 07 вересня 2022 року.
		Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства освіти і науки України  №305-к від 18 листопада 2022 року «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади ректора Черкаського державного технологічного університету».
		Зобов`язано Міністерство освіти і науки України подати до Черкаського державного технологічного університету перелік кандидатів на посаду керівника (ректора) Черкаського державного технологічного університету, в якому зазначити, що ОСОБА_1 відповідає вимогам кандидата та допустити ОСОБА_1 до участі у конкурсі на заміщення посади керівника (ректора) Черкаського державного технологічного університету, оголошеного наказом №213-к від 07 вересня 2022 року.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 984,80 грн. 
		4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року рішення суду першої інстанції змінено у мотивувальній частині, а в іншій частині залишено без змін.
		5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
		6. Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. 
		7. Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2024 року справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 14 березня 2024 року о 15:30.
		8. У судових засіданнях 14 березня, 25 квітня та 13 червня 2024 року учасники справи надали свої пояснення щодо підстав касаційного перегляду судових рішень. 
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		9.  ОСОБА_1 призначений наказом МОН України від 28 листопада 2016 року №615-к на посаду ректора ЧДТУ на підставі протоколу виборчої комісії ЧДТУ за результатами підрахунку голосів від 26 жовтня 2016 року та контракту від 28 листопада 2016 року №  1-110, строком на 5 років до 28 листопада 2021 року.
		10. Наказом МОН України від 22 червня 2017 року № 294-к ОСОБА_1 звільнений з посади ректора ЧДТУ внаслідок дострокового розірвання контракту на підставі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, на виконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 29 березня 2017 року у справі №  6-30757св16.
		11. У період з 29 червня по 28 вересня 2017 року наказом МОН України від 27 червня 2017 року № 321-к на ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків ректора ЧДТУ, а з 29 вересня по         13 листопада 2017 року продовжено термін виконання обов`язків ректора ЧДТУ (наказ МОН України від 25 вересня 2017 року №  539-к).
		12. Наказом МОН України від 13 листопада 2017 року № 669-к увільнено ОСОБА_1 від виконання обов`язків ректора ЧДТУ у зв`язку із проведенням виборів та обранням ректора в установленому законодавством порядку.
		13. У подальшому наказом МОН України від 13 листопада 2017 року №  670-к ОСОБА_1 призначено на посаду ректора ЧДТУ строком на 5 років з 14 листопада 2017 року по                   13 листопада 2022 року, як обраного за конкурсом відповідно до статті 42 Закону України «Про вищу освіту» на умовах, викладених у контракті. 
		Підставами для такого наказу стали протокол виборчої комісії ЧДТУ від 28 вересня 2017 року №1, довідка про результати спеціальної перевірки від 09 листопада 2017 року №5/4-86, контракт від 14 листопада 2017 року №ІІ-110.
		14. Наказом МОН України від 07 вересня 2022 року №213-к оголошено конкурс на заміщення посади керівника, зокрема, ЧДТУ, відповідно до частини третьої статті  42  та частини першої статті  79 Закону України «Про вищу освіту»,  Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого  Законом України від            24 лютого 2022 року № 2102-ІХ,  Указу Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого  Законом України від      15 серпня 2022 року № 2500-ІХ.
		Пунктом 3 наказу приписано адміністраціям закладів вищої освіти, зазначених у пункті 1 цього наказу, забезпечити підготовку виборів керівників згідно з вимогами  статті 42 Закону України «Про вищу освіту»  та провести вибори протягом трьох місяців після завершення правового режиму воєнного стану в Україні.
		15. Документи для участі в конкурсі на заміщення вакантної посади ректора ЧДТУ подав тільки ОСОБА_1 .
		16. За результатами розгляду поданої 26 вересня 2022 року заяви та доданих до неї документів для участі в конкурсі, відповідач листом від 15 листопада 2022 року №1/13904-22 повідомив заявника, що він був керівником ЧДТУ два строки, а відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 42 Закону №1556-VII одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу вищої освіти більше ніж два строки. У зв`язку з цим повідомлено про відмову в участі у конкурсі на зайняття посади ректора ЧДТУ.
		17. Наказом МОН України від 11 листопада 2022 року №297-к ОСОБА_1 звільнено з посади ректора ЧДТУ 13 листопада 2022 року, у зв`язку із закінченням строку дії контракту від               14 листопада 2017 року №ІІ-110.
		18. У подальшому наказом МОН України №305-к від 18 листопада 2022 року оголошено конкурс на заміщення посади ректора ЧДТУ відповідно до частини третьої статті 42 та частини першої статті 79 Закону №1556-VII, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, Указу Президента України від 12 серпня 2022 року №  573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ.
		19. Позивач уважаючи незаконним його недопуск до участі у конкурсі на заміщення посади ректора ЧДТУ, а також уважаючи незаконним призначення нового конкурсу, звернувся до суду з цим позовом.
		IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		20. Суд першої інстанції визнав протиправними дії МОН України щодо недопущення ОСОБА_1 до участі у конкурсі на заміщення посади ректора ЧДТУ, оголошеного наказом МОН України від 07 вересня 2022 року №213-к, з тих підстав, що на час подання документів позивач не міг вважатися таким, що був керівником ЧДТУ більше ніж два строки.
		21. Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, у той же час вважав помилковими висновки про те, що норми частини першої статті 42 Закону №1556-VII встановлюють обмеження щодо можливості бути керівником відповідного закладу вищої освіти за умови обіймання цієї посади більш ніж два строки  підряд, оскільки відповідних застережень положення указаного нормативно-правового акту не містять.
		22. Застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм частини першої статті 58 Конституції України при вирішенні питання щодо поширення на них норм підпункту 10 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1556-VII визнано неправильним оскільки такі виключно деталізують положення абзацу 1 частини першої статті 42 Закону №1556-VII, не погіршуючи при цьому попереднє становище особи.
		23. При цьому суд апеляційної інстанції указав на те, що будь-якої з передбачених частиною третьою статті 42 Закону №1556-VII підстав для прийняття МОН України наказу від 18 листопада 2022 року №305-к не виникло. Відтак, зважаючи на встановлену неправомірність відмови ОСОБА_1 в участі у конкурсі на зайняття посади ректора ЧДТУ, оголошеного наказом від      07 вересня 2022 року №213-к, наказ МОН України від 18 листопада 2022 року №305-к визнано протиправним та скасовано.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		24. Відповідач у касаційній скарзі з посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 42 Закону України «Про вищу освіту» та Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2014 року №726, якими визначено особливості правового регулювання порядку організації і проведення виборів керівника закладу вищої освіти.
		25. МОН України не погоджується із висновками, викладеними у постанові суду апеляційної інстанції, вказуючи на те, що одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу більше ніж два строки.
		26. Абзацом 3 частини третьої статті 42 Закону №1556-VII визначено, що керівник закладу вищої освіти обирається шляхом таємного голосування строком на п' ять років у порядку, передбаченому цим Законом і статутом закладу вищої· освіти.
		27. На переконання скаржника, судом апеляційної інстанції зроблено хибний висновок про те що із законодавчих приписів вбачається, що керівник відповідного закладу вищої освіти обирається строком на п' ять років та не  може обіймати цю посаду більше ніж два строки, тобто не довше 10 років.
		28. Відповідно до законодавчих приписів та вимог статті 42 Закону №1556-VII керівник відповідного закладу вищої освіти обирається строком на п`ять років та не може обіймати цю посаду більше ніж два строки (тобто саме не довше 10 років не зазначено), оскільки законодавець окреслив  максимальний строк, на який обирається керівник закладу вищої освіти - 5 років (тобто, не може бути обраний безстроково).
		29. Окремо скаржник звертає увагу суду на те, що з аналізу норми частини першої статті 42 Закону №1556-VII вбачається, що керівник відповідного закладу вищої освіти обирається строком на 5 років та не може обіймати цю посаду більше ніж два строки, але з вищезазначеної норм не вбачається, що керівник повинен бути призначений на посаду на 10 років у випадку призначення на два строки.
		30. Вважає, що суд формально дав оцінку статті 42 Закону №1556-VII, при цьому належним чином не обґрунтував висновки, не взяв до уваги вимоги підпункту 10 пункту 2 розділу XV Закону №1556-VII, що в свою чергу призвело до хибних висновків та, як наслідок, до практичної невизначеності вимог законодавства, юридичну контроверсійність.
		31. Позивач надіслав письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. 
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		32. Відповідно до частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		33. Згідно з частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		34. Частиною четвертою статті 347 КАС України визначено, що про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій  статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій  статті 346 цього Кодексу.
		35. Спірні правовідносини у цій справі виникли щодо визнання протиправними дій МОН України у недопущенні кандидата до участі у конкурсі на заміщення посади ректора.
		36. Під час надання оцінки підставам касаційного перегляду судових рішень у цій справі виникли питання, а саме:
		- чи можна уважати, що позивач займав посаду ректора протягом одного строку, визначеного статтею 42 Закону №1556-VII зважаючи на те, що був призначений на цю посаду наказом МОН України від 28 листопада 2016 року №615-5 строком на п`ять років, проте відповідно до наказу МОН України від 22 червня 2017 року №294-к звільнений з посади у зв`язку із поновленням на посаді працівника, який раніше виконував цю роботу;
		- чи посада виконуючого обов`язки ректора прирівнюється до посади ректора, з огляду на те, що виконуючий обов`язки ректора має усі права та обов`язки ректора відповідно до Статуту вищого навчального закладу та законодавства;
		- чи зараховується строк виконання особою обов`язків ректора до строку перебування на посаді, визначеного статтею 42 Закону №1556-VII.
		37. Порядок організації і проведення виборів керівника закладу вищої освіти визначено статтею 42 Закону №1556-VII і Методичними рекомендаціями щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2014 року № 726  (далі - Методичні рекомендації).
		38. Критерії та вимоги щодо особи, яка претендує на посаду керівника закладу вищої освіти висвітлено у статті 42 Закону №1556-VII, зокрема такими вимогами є володіння державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови, наявність вченого звання та наукового ступеня (для закладів вищої освіти мистецького спрямування - вчене звання та науковий ступінь або ступінь доктора мистецтва) і стажу роботи на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 10 років. Кандидат на посаду керівника закладу вищої освіти державної чи комунальної форми власності має бути громадянином України, одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу вищої освіти більше ніж два строки, проходження спеціальної перевірки.
		39. З особою (кандидатурою), обраною керівником закладу вищої освіти відповідно до вимог цього Закону, засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) укладає контракт строком на п`ять років не пізніше одного місяця з дня її обрання, визначаючи у контракті цільові показники діяльності закладу вищої освіти, досягнення яких повинна забезпечити особа (кандидатура) на посаді керівника закладу вищої освіти в разі підписання контракту, механізми перевірки досягнення таких цільових показників, а також терміни для досягнення таких цільових показників (частина третя статті 42 Закону №1556-VII).
		40. Правове регулювання укладення трудового договору визначено статтею 21 КЗпП України, відповідно до частини третьої якої у контракті за угодою сторін можуть встановлюватися строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, а також статтею 40 КЗпП України, яка серед іншого, визначає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
		41. В рамках цих правовідносин не є спірним дострокове розірвання контракту з позивачем, оскільки це відбулося з передбачених сторонами підстав з огляду на те, що під час укладання   14 листопада 2017 року контракту № ІІ-110 щодо призначення на посаду ректора ЧДТУ, такі умови були визначені.
		42. Так, пунктом 15 укладеного з ОСОБА_1 контракту передбачено обставини, за яких дія контракту припиняється:
		1) із закінченням строку, на який його укладено;
		2) до закінчення строку дії контракту:
		-за угодою сторін;
		-з ініціативи засновника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених статтями 40 і 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та цим контрактом;
		-з ініціативи керівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених статтею 39 КЗпП України та цим контрактом;
		-у зв`язку з невиконанням керівником обов`язків, покладених на нього контрактом;
		3) з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.
		43. У той же час колегія суддів приходить до висновку про неврегульованість нормами Закону №1556-VII питання кількості термінів перебування на посаді керівника відповідного закладу вищої освіти у випадку дострокового припинення контракту. 
		44. Проблемним у цій справі є питання чи можна уважати перебування особи менше п`ятирічного строку на посаді керівника вищого закладу освіти одним строком у розумінні статті 42 Закону №1556-VII. Тобто чи можна вважати дострокове припинення повноважень з незалежних від особи причин фактичною реалізацією ним передбаченого законом п`ятирічного терміну перебування на посаді, з огляду на те, що граничний термін (5 років + 5 років) особою не був досягнутий (лише 1  рік + 5 років) і не виникло обставин, за якими закон пов`язує таке обмеження.
		45. Позивач у відзиві на касаційну скаргу звертав увагу на те, що з буквального тлумачення положень чинного законодавства, на його переконання, вбачається, що законодавець визначив вимоги до перебування особи на посаді керівника вищого навчального закладу - строком перебування на цій посаді, а не кількістю призначень особи на посаду керівника вищого навчального закладу.     
		46. Також в рамках розгляду цих правовідносин виникло питання щодо врахування строку перебування особи на посаді виконуючого обов`язки ректора до строку перебування особи на посаді ректора.
		47. Відповідач у касаційній скарзі наголошує на тому, що посада виконувача обов`язки ректора прирівнюється до посади ректора, оскільки виконуючий обов`язки ректора має усі права та обов`язки ректора відповідно до Статуту вищого навчального закладу та законодавства, що впливає сукупно на кількість часу перебування особи на посаді ректора. 
		48. У той же час позивач у відзиві на касаційну скаргу звертав увагу на помилковість такого твердження відповідача, вважаючи що виконуючи обов`язки ректора ЧДТУ він не перебував на «посаді виконуючого обов`язки ректора», а здійснював замісництво. За відсутності проведення відповідного конкурсу та укладання контракту, в якому визначалися цільові показники діяльності закладу вищої освіти, досягнення яких повинен був забезпечити ОСОБА_1 , а також визначення механізму перевірки досягнення таких цільових показників та їх терміни, не може рахуватися в розумінні положень статті 42 Закону №1556-VII як обіймання посади ректора ЧДТУ.  
		49. Відповідно до підпункту 10 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1556-VII дія статті 42 цього Закону в частині вимог щодо перебування керівника закладу вищої освіти на посаді не більше двох строків, поширюється на керівників, які обіймали посаду керівника закладу вищої освіти, незалежно від способу їх обрання, призначення.
		50. Частиною четвертою статті 42 Закону №1556-VII передбачено, що засновник (засновники) новоутвореного закладу вищої освіти або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає (призначають) виконувача обов`язків керівника закладу вищої освіти, але не більш як на шість місяців.
		51. Верховний Суд зазначає, що Закон №1556-VII не містить визначення поняття «виконуючого обов`язки керівника закладу вищої освіти», а тому проблемним залишається питання чи уважається особа, яка була виконуючим обов`язків керівника вищого навчального закладу такою, що займала посаду керівника вищого навчального закладу з урахуванням вимог підпункту 10 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1556-VII.
		52. Слід звернути увагу на те, одним із завдань Великої Палати Верховного Суду, визначених частиною другою статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права у визначених законом випадках.
		53. У постанові Пленуму Верховного Суду від 06 жовтня 2023 року №24 зазначено про те, що виключна правова проблема - це складне теоретичне або практичне питання, зумовлене недоліками правового регулювання, колізіями або прогалинами законодавства, неоднаковим застосуванням або незастосуванням судами відповідних норм права, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Така проблема може бути наявна як в одній конкретній справі, так і у невизначеній кількості справ, у спорах які існують або можуть виникнути в майбутньому.
		Виключна правова проблема характеризується такими ознаками:
		- наявність колізій або прогалин у нормах матеріального та/або процесуального права, у тому числі необхідність застосування аналогії закону чи аналогії права;
		- відсутність усталеної судової практики в застосуванні одних і тих самих норм права, наявність суттєвих, тривалих розбіжностей у судовій практиці в спорах у подібних правовідносинах, у тому числі в судовій практиці судів різних юрисдикцій".
		54. У процесі надання оцінки встановленим судами матеріалам справи та ухваленим за їх наслідками судовим рішенням, колегія суддів вважає, що має місце виключна правова проблема, яка характеризується такою ознакою, як прогалина у нормах матеріального права.
		55. Виключна правова проблема зумовлена неврегульованістю нормами Закону №1556-VII питання кількості термінів перебування на посаді керівника відповідного закладу вищої освіти у випадку дострокового припинення контракту.
		56. Відсутність передбаченої статтею 42 Закону №1556-VII заборони щодо кількості термінів обіймання особою керівної посади в рамках десятирічного терміну (5 років + 5 років), і відповідно відсутність окремої, не забороненої законом можливості обійняти посаду утретє, оскільки по факту особа перебувала на посаді лише 6 років (1 рік + 5 років), як зазначає позивач, призвело до легітимних очікувань щодо наявного права на зайняття керівної посади. 
		57. Вирішення цього правового казусу зумовлене необхідністю розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики у зв`язку із відсутністю необхідної практики Європейського Суду з прав людини. Право на працю є одним із найважливіших соціально-економічних прав людини, визнаних на національному та міжнародному рівні. Незважаючи на те, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо не містить посилання на таке право, захист його окремих аспектів можливий у світлі статей 6 (право на справедливий суд), 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), 14 (заборона дискримінації) Конвенції та інших, що підтверджується відповідною прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, за результатами аналізу якої, релевантних до обставин справи № 580/5882/22 рішень Верховним Судом виявлено не було.
		58. Оскільки чинним законодавством не передбачено кількості термінів перебування на посаді керівника відповідного закладу вищої освіти, не врегульовано статус виконуючого обов`язки керівника закладу вищої освіти та зарахування здійснення таких повноважень у строк обіймання посади в рамках визначення 10-річного перебування особи на посаді ректора, то виникає необхідність врегулювання цих питань, що у подальшому гарантуватиме забезпечення (певність) змісту права особи на зайняття посади керівника відповідного закладу вищої освіти і можливість скористатися цим правом.
		59. Вирішення виключної правової проблеми, визначеної у цій справі, дозволить забезпечити дотримання гарантованих статтями 2, 6 КАС України основних засад (принципів) адміністративного судочинства, запровадить єдині підходи правозастосування адміністративними судами при вирішенні спорів щодо перебування на посаді ректора навчального закладу та обрахунок строків перебування на цій посаді.
		60. Основна мета вирішення виключної правової проблеми полягає у забезпеченості єдності практики як однієї з основних форм реалізації принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судових рішень. 
		61. Вирішуючи виключну правову проблему суд на прикладі конкретної справи роз`яснює зміст (розуміння) певної норми акта законодавства або сукупності відповідних норм, в аспекті їх розуміння та реалізації на практиці в інших справах із вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні певної норми права, але не нав`язуючи при цьому судам нижчої інстанції результату вирішення конкретної судової справи.
		62. Значення рішень, які спрямовані на вирішення виключної правової проблеми, полягає у тому, що сформована правова позиція має обов`язкове значення не лише для учасників справи, але й для суддів під час вирішення інших справ аналогічного характеру.
		63. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.
		64. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи №580/5882/22 на розгляд Великої Палати Верховного суду.
		Керуючись статтями  344, 346, 347, 355 КАС України, Суд
		У Х В А Л И В:
		Справу №580/5882/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування наказу, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Повний текст ухвали виготовлено 14 червня 2024 року.
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		М.В. Білак
		О.А. Губська
		В.Е. Мацедонська, 
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...