Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 125/2320/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.06.2024. Зареєстровано: 16.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2024.

Номер судового провадження: 2/125/464/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		125/2320/23
		2/125/464/2023
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		28.05.2024                                                                 м. Бар Вінницької області
		Барський районний суд Вінницької області у складі:
		головуючого судді Питель О.В.,
		секретар судового засідання Олійник О.А., 
		розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу 125/2320/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення безпідставно списаних коштів,
		за участі: представника позивача Жунку Д.С. ,
		представника відповідача Дем`янова І.Ю. ,
		УСТАНОВИВ:
		        ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення безпідставно списаних коштів. Позивач мотивував свої вимоги тим, що 11.10.2023 між ОСОБА_1  та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» був укладений договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), за яким відкрито поточний рахунок №  НОМЕР_1  у гривні України, на умовах тарифного пакету «Зарплатний», надано платіжну картку типу MasterCard Debit World PayPass та ПІН-конверт до неї. 09.09.2023 о 17:08 за вказаним рахунком ОСОБА_1 було проведено транзакцію через UKR KYIV MOBILE BANKING, безпідставно та без його відома списано 22400 грн. Виявивши зникнення коштів, позивач 09.09.2023 звернувся у поліцію, після чого 10.09.2023 було відкрито кримінальне провадження № 12023020030000558 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. 11.09.2023 позивач звернувся до банку із заявою про повернення списаних коштів у розмірі 22400 грн. 11.10.2023 від АТ «Ощадбанк» надійшла відповідь на заяву позивача, у якій банк зазначає, що операції з використанням інтернет ресурсу «Ощад24/7» проведено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку з правильним введенням паролів (ПІН-коди для одноразової операції у мережі інтернет), які відомі тільки клієнту та були направлені на номер мобільного телефону. Ураховуючи викладене, банк вважає, що реквізити платіжної картки, CVC2 пароль та паролі (ПІН-коди для одноразової операції у мережі інтернет) стали відомі третій особі. Банк повідомив про відсутність підстав для повернення списаних коштів та рекомендував звернутися до правоохоронних органів. Позивач вважає, що банк не виконав свій обов`язок щодо збереження грошових коштів на рахунку, чим порушив умови договору та вимоги законодавства, тому звернувся до суду і просить стягнути з відповідача на його користь суму безпідставно списаних коштів у загальному розмірі 24057,60 грн, з яких: 22400 грн - безпідставно списані кошти, 1657, 60 грн - пеня, та витрати пов`язані з розглядом справи.
		 
		Представник відповідача адвокат Дем`янов І.Ю. подав до суду відзив на позовну заяву. Відповідно до змісту якого, заперечив щодо позовних вимог  ОСОБА_1 та просив відмовити у позові з таких підстав. Щодо обставин справи, зазначив, що  ОСОБА_1 посилається, зокрема, на заяву про приєднання № 112997603/14021 від 11.10.2023 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Разом з тим, спірну операцію з перерахування коштів з рахунку здійснено 09.09.2023, тобто до підписання заяви від 11.10.2023, а тому посилання позивача у якості обґрунтування своїх позовних вимог на заяву від 11.10.2023 є безпідставним та неправомірним. 31.08.2023 о 17:59:58 позивачем за допомогою телефону з фінансовим номером НОМЕР_2 здійснено реєстрацію у систему дистанційного банківського обслуговування «Ощад24/7» та визначено спосіб входу у систему або код доступу за допомогою власних біометричних даних. Представник відповідача зазначив, що без введення коду, який направлявся на фінансовий номер позивача, вхід до системи «Ощад24/7» та проведення операції щодо перерахунку коштів неможливі. Згаданий код або біометрія були відомі/належали тільки особі, яка здійснювала операції з платіжною карткою, а саме - позивачу. Відповідно до п. 2.1 Правил користування платіжними картками, позивач повинен вживати усіх можливих заходів для запобігання втрати, крадіжки чи незаконного використання платіжних карток. Відповідно до виписки позивачем 09.09.2023 о 17:08 проведено операцію з переказу коштів через UKR KYIV MOBILE за допомогою платіжної картки на суму 22400 грн та відбулося списання вказаної суми. Зазначив, що операція відбулася після успішної верифікації платіжної картки. Верифікацію проведено коректно за допомогою введення позивачем даних платіжної картки, зокрема CVC та з використанням власно обраного під час первинної реєстрації у системі «Ощад24/7» коду доступу-паролю/біометрії, без введення яких операцію щодо перерахунку коштів неможливо завершити. Згаданий код міг бути відомий тільки особі, яка здійснювала операції з платіжної карткою, а саме позивачу. У процесі моніторингу транзакцій на предмет шахрайства дані перекази коштів не викликали підозри, оскільки клієнт активно користується «Ощад24/7» та здійснює перекази на картки інших банків. Щодо нормативного обґрунтування безпідставності вимог позивача про стягнення з банку грошових коштів у сумі 22400 грн, зазначив, що 01.12.2022 було введено у дію Закон України «Про платіжні послуги», а також Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 затверджено Положення про порядок емісії та еквайрінгу платіжних інструментів, унаслідок чого Закон України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» та Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, що затверджене Постановою Правління НБУ № 705 від 05.11.2014, втратили чинність. Відповідно до змісту позовної заяви, операцію за рахунком №  НОМЕР_1 було проведено 09.09.2023, тобто після 01.12.2022. З огляду на викладене, спірні правовідносини щодо списання коштів з рахунку виникли після втрати чинності Законом України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні», а тому посилання позивача на норми вказаного вище Закону та Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, що затверджені Постановою Правління НБУ № 705 від 05.11.2014, на підтвердження позовних вимог є безпідставними. Зазначив, що відповідно до Розділу ІХ ДЕБО, будь-яку особу, що використала біометрію як засіб ідентифікації клієнта для доступу до системи ДБО (у тому числі технології Touch ID, Face ID), банк безумовно вважає клієнтом і несе відповідальність за дії такої особи, навіть якщо такі дії будуть оскаржуватися. Крім того, позивачем не надано, а матеріали справи не містять жодного доказу безпідставного набуття банком грошових коштів позивача у сумі 22400 грн, а тому посилання позивача на ст. 1213 ЦК України як на підставу стягнення з АТ «Ощадбанк» вказаної суми коштів є безпідставними та неправомірними. Щодо безпідставності позовних вимог позивача про стягнення пені, зазначив, що позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів неправомірних дій банку щодо списання грошових коштів з рахунку №  НОМЕР_1 у сумі 22400 грн, не долучено рішення суду або висновків, де було б встановлено шахрайські дії працівників банку, а тому вимоги про стягнення з банку пені є неправомірними та безпідставними. Щодо вимог позивача про стягнення з банку судових витрат, зазначив, що, приймаючи до уваги викладені вище обставини справи та норми чинного законодавства, позовні вимоги не підлягають задоволенню, а тому судові витрати повинні бути покладені на позивача. Крім того, представник відповідача у відзиві посилається на постанови Верховного Суду щодо судової практики у подібних правовідносинах.
		Представник позивача адвокат Жунку Д.С. подав до суду відповідь на відзив, у якій вказав, що позивач підтримує вимогу про стягнення на користь позивача суми безпідставно списаних коштів у розмірі 22400 грн та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Позивач відмовляється від вимоги про стягнення пені у розмірі 1657,60 грн. У відповіді на відзив посилається на Закон України «Про платіжні послуги» та ЦК України. Зокрема, зазначив, що для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену ідентифікацію платника, що виключає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати операцію на певну суму і конкретного отримувача. Таким чином, крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує функції зберігання його грошових коштів, які перебували на рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів. Тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк, у свою чергу, зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою це запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку незаконного списання грошей з поточного рахунку клієнта, фінансова установа повинна нести відповідальність. Представник позивача у відповіді на відзив посилається на постанову № 6-71цс5 від 13.05.2015 та № 127/2346/15-ц від 14.02.2018, № 691/699/16-ц від 20.06.2018, у яких Верховний Суд України зробив висновок, що тягар доведення вчинення клієнтом банку дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, покладається саме на банк. Недоведення такої поведінки клієнта у сукупності з наявністю даних про те, що він, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомив банк та правоохоронні органи про цей факт, з урахуванням наявностиі кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, виключає відповідальність клієнта банку за таке списання коштів. Зазначив, що позивач виконав дії, встановлені положеннями закону, а саме: одразу, як тільки дізнався про несанкціоноване списання коштів, повідомив відповідача про вчинений неналежний переказ та звернувся із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, відомості про яке внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Наведене свідчить про неприпустимість притягнення користувача до відповідальності за здійснення платіжних операцій всупереч його споживчому волевиявленню, за виключенням доведеності умисних дій або недбалості споживача, які зумовили ці дії. Позивач не порушував Умов і правил надання банківських послуг, нікому не повідомляв пін-код та CVC-код картки, не передавав та не втрачав саму картку. Сам факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку позивача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації; за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними (постанова КЦС ВС № 176/1445/22 від 16.08.2023). З огляду на викладене вважає, що вказаний у позові неналежний грошовий переказ з карткового рахунку позивача було здійснено без фізичного пред`явлення позивачем електронного платіжного засобу, стороною відповідача не доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка б давала змогу ініціювати платіжні операції, отже вказана у позові платіжна операція відбулася без волі, участі або вини позивача, з іншого боку відповідачем не було забезпечено її надійний захист від дій зловмисників та не здійснено належну верифікацію особи позивача, передбачені законом підстави для покладення на останнього цивільної відповідальності у даному випадку відсутні, а тому позивач вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
		У судовому засіданні представник позивача Жунку Д.С. позов підтримав з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
		У судовому засіданні представник відповідача Дем`янов І.Ю. заперечив проти позову. Просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, що викладені у відзиві. 
		На запитання представника позивача та суду повідомив, що за зверненням ОСОБА_1 працівники Ощадбанку намагалися відмінити оспорювану трансакцію (переказ коштів), зв`язалися з банком-отримувача, та він повідомив, що кошти вже знято, тому відмінити операцію неможливо.
		На запитання представник відповідача зазначив, що відповідач не стверджує, що позивач комусь повідомив код чи свої дані чи сам увів код.
		Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є клієнтом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відповідно до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).
		Дану обставину було встановлено на підставі документів, що надані позивачем - заяви про приєднання № 112997603/140421 від 11.10.2023 на підставі чого йому відкрито поточний рахунок №  НОМЕР_1  у гривні України, на умовах тарифного пакету «Зарплатний», надано платіжну картку типу MasterCard Debit World PayPass та ПІН-конверт до неї.
		Суд вважає слушним зауваження представника відповідача про те, що надані позивачем заява про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 11.10.2023 та відповідний договір - не повною мірою доводять існування договірних відносин між позивачем та відповідачем, зокрема на момент вчинення оспорюваної операції з переказу коштів.
		Тому суд приймає до уваги також і документи, які надав представник відповідача: заяву про приєднання № 112997603/140421 від 14.04.2021 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), згідно з якою позивачу було відкрито поточний рахунок №  НОМЕР_1 у гривні України, на умовах тарифного пакету «Зарплатний», надано платіжну картку типу MasterCard Debit World PayPass та ПІН-конверт до неї. 
		Отже на момент вчинення оспорюваної операції між позивачем  ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» існували договірні відносини.
		Як вбачається з виписки за картковим рахунком №  НОМЕР_1 , 09.09.2023 о 17:00 за вказаним рахунком було проведено транзакцію через UKR KYIV MOBILE та списано кошти у сумі 22400 грн, комісія 229 грн.
		10.10.2023 за заявою позивача від 09.09.2023 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020030000558 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
		11.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про повернення списаних коштів у сумі 22400 грн.
		11.10.2023 АТ «Ощадбанк» ТВБВ № 10001/056 надав відповідь на заяву позивача, у якій зазначив, що операції з використанням інтернет ресурсу «Ощад24/7» проведено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку з правильним введенням паролів (ПІН-коди для одноразової операції у мережі Інтернет), які відомі тільки клієнту та були направлені на номер мобільного телефону. Ураховуючи викладене банк вважає, що реквізити платіжної картки, CVC2 пароль та паролі (ПІН-коди для одноразової операції у мережі Інтернет) стали відомі третій особі. Таким чином, за результатами перевірки встановлено, що зняття грошових коштів з карткового рахунку стало можливим у зв`язку з порушенням (недотримання) вимог Розділу IX Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а саме: п. 9.15 «Клієнт зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про Логін, Пароль, Картковий пароль, а також ПІН, CVV2\CVC2, строк дії, номер Картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання  Логіна , Пароля, Карткового пароля несе виключно Клієнт», п. 9.6 «Клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі ним третій особі мобільного телефону (відповідної SIM-карти), номер якого визначений в Заяві про приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб або повідомлений Банку в іншому встановленому Договором порядку як Номер мобільного телефону Клієнта, їх втрат, незаконного заволодіння ними, а також ризик технічного перехоплення інформації, направленої на Номер мобільного телефону Клієнта, п. 9.17 «Клієнт усвідомлює та приймає на себе усі ризики щодо можливості авторизації сторонньою особою у Мобільних додатках Google Pay або в інших подібних додатках за допомогою технології Біометрії, в тому числі якщо у Мобільному пристрої збережені Відбитки пальця(-ів) сторонньої особи», п. 9.18 «Будь-яку особу, що використала Біометрію як засіб ідентифікації клієнта для доступу до Системи ДБО (у тому числі технології Touch ID, Face ID), Банк безумовно вважає Клієнтом і не несе відповідальності за дії такої особи, навіть якщо такі дії будуть оскаржуватися. Банк повідомив про відсутність підстав для повернення списаних коштів та рекомендував звернутися до правоохоронних органів.
		Представник відповідача адвокат Дем`янов І.Ю. до відзиву додав копії таких документів: договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, заяви про приєднання № 112997603/140421 від 14.04.2021 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), витягу з електронної бази платежів, виписки за рахунком №  НОМЕР_1 , заяви ОСОБА_1 від 11.09.2023, листа АТ «Ощадбанк» від 11.10.2023 (аналогічний тому, що надав позивач), витяг з інструкції щодо реєстрації у «Ощад 24/7».
		       Відповідно до заяви про приєднання № 112997603/140421 від 14.04.2021 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) позивачу було відкрито поточний рахунок №  НОМЕР_1  у гривні України, на умовах тарифного пакету «Зарплатний», надано платіжну картку типу MasterCard, Debit World PayPass та ПІН-конверт до неї. 
		       Згідно з п. 2.2 заяви ОСОБА_1 у якості контактної інформації вказано номер мобільного телефону НОМЕР_2 . Пунктом 3.4.2 заяви фінансовим номером позивача визначено номер мобільного телефону НОМЕР_2 .
		       Відповідно до даних витягу з електронної бази платежів, 31.08.2023 о 17:59:58 ОСОБА_1 за допомогою телефону з фінансовим номером  НОМЕР_2 здійснено реєстрацію у системі дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7». У таблиці також відображено, що 09.09.2023 здійснено переказ коштів - 22400 грн на картку Монобанку, а також те, що за зверненням держателя 09.09.2023 картку було заблоковано; відповідальним співробітником відділу моніторингу клієнтських операцій було надіслано запит до Монобанку щодо ймовірних шахрайських дій їх клієнтом. Від Монобанку було отримано відповідь: «Доброго дня, колеги! По клієнту вжито заходів відповідно до внутрішніх інструкцій. Кошти зберегти не вдалося». 
		Відповідно до даних витягу з електронної бази платежів також вбачається, що 31.08.2023 о 17:57:54 на номер НОМЕР_2 було надіслано смс з кодом, як пояснив представник відповідача - для реєстрації у системі дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7». Позивач визнав ту обставину, що 31.08.2023 на його номер телефону надходило смс повідомлення від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
		Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 03.01.2024 за клопотанням представника відповідача було витребувано у Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) інформацію щодо переказу коштів з рахунку №  НОМЕР_1 у сумі 22400 грн 09.09.2023 о 17:08:15 на картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) із зазначенням власника рахунку та його ідентифікаційних даних (ПІБ, рік народження, РНОКПП, адреса реєстрації).
		На виконання ухвали суду про витребування доказів від 03.01.2024 до суду надійшло повідомлення АТ «Універсал Банк» про те, що власником карткового рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_4 ) «Монобанк» є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Згідно з ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
		Згідно зі ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Суд вважає слушними заперечення представника відповідача, що викладені у відзиві, про безпідставне посилання позивача на норми Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» та Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, що затверджені Постановою Правління НБУ № 705 від 05.11.2014, оскільки вони втратили чинність, та вважає, що правовідносини сторін врегульовані таким.
		Відповідно до пунктів 136, 140, 146 розділу VIІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень. Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Наведене кореспондується з положеннями і загальних норм цивільного права - згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг.
		Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права у системному зв`язку із встановленими у справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно положень ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		При застосуванні норм права до спірних правовідносин у даній справі суд враховує такі висновки.
		У постанові Верховного Суду України № 6-71цс15 від 13.05.2015 зазначено, що тягар доведення вчинення клієнтом банку дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, покладається саме на банк. Недоведення такої поведінки клієнта у сукупності з наявністю даних про те, що він, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомив банк та правоохоронні органи про цей факт, з урахуванням наявності кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, виключає відповідальність клієнта банку за таке списання коштів.
		Верховний Суд у постановах №127/23496/15-ц від 14.02.2018, № 691/699/16-ц від 20.06.2018 вказану правову позицію підтримав.
		У постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23), зроблено висновок, що: «саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
		Судом не встановлено, що позивач ОСОБА_1 як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Під час судового засідання представник зазначив, що вони не стверджують такого. Отже списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за таку операцію. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач невідкладно повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимов у повному обсязі.
		Відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткового рахунку, відкритого на ім`я позивача, не є підставою для відмови у позові.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
		У позовній заяві позивач вказав, що судові витрати, понесені ним у зв`язку з розглядом справи, становлять 6073,60 грн, та складаються з судового збору - 1073,60 грн і 5000 грн - витрат на правову допомогу.
		Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Позивач ОСОБА_1 уклав з адвокатом Жунку Д.С. договір про надання правової допомоги № б/н від 09.11.2023.
		Відповідно до додаткової угоди № 1 від 09.11.2023 до договору про надання правової допомоги № б/н від 09.11.2023 адвокат на виконання умов основного договору про надання правової допомоги зобов`язується надати клієнту такі послуги: надання консультацій у справі про повернення безпідставно списаних коштів; підготовка матеріалів цивільної справи; підготовка позовної заяви; представництво інтересів позивача у суді. Сторони за цією додатковою угодою домовилися, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги становить фіксовану суму 5000 грн, що сплачується клієнтом на умовах 100 % попередньої оплати. 
		Відповідно до даних квитанції до прибуткового касового ордера № 56 від 09.11.2023 ОСОБА_1 сплатив адвокату Жунку Дмитру Сергійовичу гонорар у розмірі 5000 грн. Сплата судового збору за звернення до суду з позовною заявою підтверджується даними квитанції 0.0.3316462611.1 від 20.11.2023.
		З огляду на зазначене, суд вважає, що позивачем надано необхідні докази про понесення ним судових витрат на сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн та правничу допомогу - 5000 гривень, вказані витрати пов`язані з розглядом справи, та їх розмір є обґрунтованим.
		Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 6073,60 грн гривень судових витрат.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		       Позов задовольнити повністю.
		       Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 суму безпідставно списаних коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у АТ «Державний ощадний банк України» у розмірі 22400 грн.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 6073,60 грн (шість тисяч сімдесят три гривні шістдесят копійок) судових витрат.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ). 
		Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України" (вул. Госпітальна, 12, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 00032129). 
		Повне судове рішення складено 07.06.2024.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...