Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/5780/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів.
Надіслано судом: 17.06.2024. Зареєстровано: 17.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2024.
Дата набрання законної сили: 31.05.2024
Номер судового провадження: 1-кс/335/2176/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023170030000860

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/5780/24  1-кс/335/2176/2024 
		УХВАЛА
		                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   25 травня 2024 року м. Запоріжжя
		Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Відділу поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , заявленого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023170030000860 від 04 липня 2023 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відношенні:
		   - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, який має базову середню освіту, військовослужбовця військової служби за призивом військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
		   підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, 
		 
		                    ВСТАНОВИВ: 
		   До Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання слідчого СВ Відділу поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 ,за погодженням прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ..
		   Згідно клопотання, під час досудового розслідування встановлено, що 09.05.2023 року близько 17:30 години під час шикування та перевірки наявності особового складу було виявлено відсутність командира танка 7 бойової машини 2 танкового взводу 1 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який без поважних причин, в умовах воєнного стану самовільно покинув місце тимчасового розташування підрозділу у АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, та був незаконно відсутній на військовій службі понад 10 діб.
		   Cолдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов`язку, сумлінно виконувати службові обов`язки доручені йому за посадою.
		   Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		   ,Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу.
		Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
		Разом з цим, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним визе законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість незалежно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши злочин за наступних обставин.
		Однак, 09.05.2023 старший солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилення від проходження військової служби, не повернувся до місця служби  місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , пункт тимчасової дислокації якої знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , після чого, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби. 
		24.04.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 408 КК України.
		Слідчий вказує, що провина ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме:
		- повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_4 ;
		- протоколами допитів свідків  військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які пояснили обставини відсутності ОСОБА_4 на службі;
		- іншими матеріалами кримінального провадження.
		Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушенні, за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.
		Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може:
		- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
		- незаконно впливати на свідків;
		- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
		Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років. Орган досудового розслідування вважає, що розумуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину) суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про вказані наміри підозрюваного вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов`язки і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин, а саме самовільно залишив несення служби, яке по своїй суті являється переховуванням від правоохоронних органів військово управління з мето невиконання обов`язків військової служби.
		Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції ОСОБА_4 задля невілювання ризику можливості переховуватися від суду і слідства та перешкоджати виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 буде саме тримання під вартою.
		Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час, у зв`язку із початковим етапом досудового розслідування даного кримінального провадження, встановити всіх свідків не виявилося можливим, однак, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а відтак ОСОБА_4 , у випадку застосування д нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на них, які враховуючи початковий етап досудового розслідування що не були допитані у кримінальному провадженні, однак підлягають обов`язковому допиту в якості свідків, що суттєво вплине на можливість уникнення ОСОБА_4 кримінально відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню досудового розслідування даного кримінального провадження.
		При цьому, слідчий просить врахувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду  усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилається на них (частина 4 статті 95 КПК України).
		За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, ай стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 при ухваленні вироку, наслідки злочину, а саме зниження бойової готовності підрозділу, в умовах воєнного стану та обороноздатність України, підрив військової дисципліни та надання негативного прикладу протиправної поведінки військовому підрозділу, в цілому, в час протистояння відкритій агресії російської федерації, внаслідок самовільного залишення місця служби, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
		Застосувати більш м`які запобіжні заходи до ОСОБА_4 неможливо, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Водночас, відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 408 КПК України.
		Враховуючи характер злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , значну суспільну небезпечність інкримінованого йому злочину, беручи до уваги, що військове кримінальне правопорушення у період воєнного стану, у вчиненні якого він підозрюється, є особливо тяжким та вчинене в той час коли весь Український народ героїчно протистоїть, військовій агресії російської федерації, а також те, що вказане кримінальне правопорушення має підвищений суспільно-небезпечний характер, оскільки впливає на обороноздатність України, та те, що вказана його протиправна діяльність створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження  безладдя та безкарність у Збройних силах України, сторона обвинувачення вважає за можливе не визначати розмір застави, оскільки вона не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
		Крім того, сторона обвинувачення вважає, що сукупність матеріалів яким сторона обвинувачення обґрунтовує доводи даного клопотання, достатньо для прийняття вмотивованого рішення за клопотанням та необхідності у допиті будь-яких осіб, під час удового розгляду клопотання. Ураховуючи наведене, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків та для виконання завдань кримінального провадження, слідчий просить застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
		   В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання. Вказує на наявність обґрунтованої підозри відносно підозрюваного та ризиків, визначенихп.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому просив застосувати міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
		   Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні щодо клопотання заперечили.     Захисник вважає клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. 
		У відповідності до ст. 176 КПК України, запобіжним заходом є тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором.
		За змістом ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
		Положеннями ст.178КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
		Відповідно до ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
		Згідно абз 1 п. 1 листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року, вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний зокрема - враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначенихКПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ);зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені уст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»-1).
		   Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку,що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст. 408 КК України, у скоєнні якого йому повідомлено про підозру.
		Так, обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст.408 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності,зокрема: повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_4 ; протоколами допитів свідків  військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які пояснили обставини відсутності ОСОБА_4 на службі; іншими матеріалами у їх сукупності.
		24.05.2024 року ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
		   Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4ст. 408 КК України, у скоєнні якого повідомлено про підозру ОСОБА_4 відповідност. 12 КК Україниє особливо тяжким злочином.
		   Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшов до переконання, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину.
		   Згідно вимог п. 4 ч. 1ст. 184 КПК України, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором наявності ризиків, передбаченихп.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України.
		   Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, асаме переховуватися від органу досудового розслідування та суду підтверджується, тим що підозрюваний підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.
		Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 року по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 року по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
		   Ризик передбачений п. 3 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що підозрюваний має мотив та можливість внаслідок звання та посади в Збройних Силах України, а також наявних у нього навичок та знань, вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків.
		Суд враховує встановленуКПКпроцедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст.23, ст.224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомуст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4ст. 95 КПК). 
		Ризик передбачений п. 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати завдання, що потягло за собою перекладення його обов`язків на інших військовослужбовців, збільшення навантаження на них та посилення загрози їхньому життю.
		   Вирішуючи питання доцільності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри пред`явленої йому у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 408 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України; дані про його особу, вік та стан його здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, сімейний та матеріальний стан, наявність місця реєстрації та місця проживання на території м. Запоріжжя, що він проходить службу у Збройних Силах України, тобто є військовослужбовцем, не має міцних соціальних зв`язків у м. Запоріжжі, а ті, що є,не є стримуючим фактором його поведінки, відсутність осіб, які знаходяться на утриманні підозрюваного,тому приходить до висновку про доведеність обставин необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Суд визнає, що інтереси суспільства переважають інтереси забезпечення права на свободу підозрюваного ОСОБА_4 , незважаючи на існування презумпції невинуватості.
		На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеногост. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо підозрюваного, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.
		Щодо доводівсторони захиступро можливістьзастосування допідозрюваного будь-якогоіншого запобіжногозаходу ніжтримання підвартою,суд неможе взятиїх доуваги,оскільки такийвид запобіжногозаходу якдомашній арештне зможезапобігти тим ризикам на які посилається прокурор та які встановлені у судовому засіданні, є на думку суду м`якими.
		   Суд зважає і на положення ч. 8ст. 176 КПК України, які чітко вказують на те, що до військовослужбовця, який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.402405,407,408,429 КК України, може бути застосовано запобіжний захід лише у виді тримання під вартою.
		   Отже, слідчий суддя вважає, що лише такий запобіжний захід як тримання під вартою спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
		   Абзацом 8 ч. 4ст.1 83 КПК Українивизначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178цьогоКодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442 Кримінального кодексу України.
		   Слідчий суддя не знаходить підстав для визначення розміру застави.
		За змістом ч.ч. 1, 2 ст.197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.
		Згідност. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		   Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя
		 
		                    ПОСТАНОВИВ:
		Клопотання слідчого СВ Відділу поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6  задовольнити.
		Застосувати допідозрюваного  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який обчислювати з 24.05.2024 року по 23.07.2024 року включно, з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, без визначення розміру застави на підставі ч.4 ст.183 КПК України.
		Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали, яка підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
		Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25.05.2024 року.
		Повний текст ухвали у рахуванням вихідних днів виготовлено 27.05.2024 року.
		 
		   Слідчий суддя                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...