Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/20757/24-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.06.2024. Зареєстровано: 17.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2024.

Номер судового провадження: 2-6275/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/20757/24-ц 
		пр. № 2-6275/24
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 червня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Литвиновій І. В.,
		при секретарі судового засідання - Орел А. О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»  про визнання кредитного договору недійсним,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		I. Позиції учасників справи.
		Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати кредитний договір від 24 січня 2024 року № 863909821, укладений з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», недійсним.
		В обґрунтування позову зазначено, що шляхом зловживання довіри, з використанням електронно-обчислювальної техніки невідома особа шахрайським способом отримала доступ до застосунку «Дія» і, скориставшись системою BankID Національного банку України, отримала доступ до банкінгу позивачки. Через деякий час з її банківської картки «Універсалбанк» (номер картки НОМЕР_1 ) знято кредитні грошові кошти у розмірі 29 983, 88 грн, що завдало матеріальної шкоди позивачці. Так, 24 січня 2024 року, невстановлена особа, отримавши доступ до особистої інформації позивачки, уклала договір кредитної лінії № 863909821 від 24 січня 2024 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 3 000, 00 грн шляхом підписання договору Електронним цифровим підписом. Того ж дня ОСОБА_1 звернулась до відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області з метою засвідчення правопорушення та реєстрації кримінального провадження, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28 січня 2024 року (номер провадження № 12024141380000122), у якому її визнано потерпілою особою. Також, згідно з кредитним звітом Українського бюро кредитних історій позивачка ніколи не зверталась за послугами мікрофінансових організацій та не отримувала грошові кошти від них, а наявні кредитні договори були укладені вже після отримання шахрайським способом невстановленою особою ідентифікуючих даних про позивачку. У позивачки не виникало нагальної потреби у коштах, які б змусили її звернутися до відповідача.
		Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.
		II. Процесуальні дії та рішення суду.
		07 травня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 08 травня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
		09 травня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному провадженні без виклику сторін у судове засідання /а. с. 12-13/.
		Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. 
		Суд, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		III. Фактичні обставини справи.
		24 січня 2024 року, о 00:18:18, укладено договір кредитної лінії № 863909821, згідно з яким кредитодавець (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») зобов`язується надати позичальникові ( ОСОБА_1 ) кредит у вигляді кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту на суму 3 000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Згідно з пунктом 2.3. договору від 24 січня 2024 року, кредтодавець надає позичальнику транш за договором у сумі 3 000, 00 грн 24 січня 2024 року /а. с. 20-44/.
		Як вбачається з виписки про рух коштів по картці від 05 квітня 2024 року за рахунком № НОМЕР_2 , відкритий ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк», 24 січня 2024 року, о 00:18:32, на її рахунок перераховано 3 000, 00 грн /а. с. 16-17/.
		24 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ВП 1 ЛРУП 1 ГУНП у Львівській області із заявою про вчинення кримінального провадження щодо неї, за якою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141380000122, про те, що невідома особа шляхом зловживання довіри, шахрайським способом, зателефонувала із номеру НОМЕР_3 і представилася працівником «Київстар», використовуючи електронно-обчислювальну техніку банківської карти банку «Універсал Банк» (НОМЕР_1), та з якої через деякий час було знято кредитні грошові кошти у розмірі 29 983, 88 грн, чим завдала останній матеріальної шкоди на вказану суму /а. с. 14/.
		Також 24 січня 2024 року постановою старшого слідчого ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області Карпи Ю. І. заявницю ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 12024141380000122 /а. с. 15/.
		IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін. 
		Відповідно до положень ст. 61 Основного Закону України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 55 проголошено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.
		Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
		Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Позивач посилається на те, що кредитний договір № 863909821 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 3 000, 00 грн, укладений не нею, а іншою невстановленою особою, яка шахрайським шляхом отримала доступ до її персональних даних і використала їх, завдавши їй майнової шкоди.
		Факт внесення відомостей до Реєстру є задокументованим актом фіксації певних обставин, які не мають наперед визначеної оцінки. Так, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, як і заява до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення, не є судовим рішенням, яке набрало законної сили, а обставини, встановлені у ньому, - становили би преюдицію. 
		Обвинувальний вирок, який би набрав законної сили, у якому суд встановив би, що кредитний договір був укладений не позивачем, а іншою особою, яка протиправним шляхом, без згоди ОСОБА_1 , уклала від її імені кредитний договір і заволоділа таким чином коштами, не надано, про закінчення досудового розслідування та результат не повідомлено суду. 
		Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.
		Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
		Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
		Відповідно до частини першої ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Підставою для звернення до суду із позовом про визнання недійсним кредитного договору позивач визначила те, що такий договір був оформлений не нею, а іншою особою від її імені з шахрайським використанням її персональних даних. 
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що стороною позивача не надано суду належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів того, що оспорюваний кредитний договір був укладений не нею.
		Крім цього, позивач посилалася в обґрунтування позову на порушення її прав як споживача тим, що у договір, на її переконання, включено несправедливі для неї умови та відповідачем відносно неї здійснюється нечесна підприємницька діяльність, проте не вказує, у чому полягає така діяльність відносно неї, що несе характер нечесної та які умови вона вважає несправедливими, чим такі доводи вона підтверджує.
		На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, досліджених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
		V. Розподіл судових витрат.
		Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.
		На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 22, 24, 55, 57, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1-16, 22, 203, 215, 233, 626-628, 641, 644, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5-7 Закону України «Про електронній документи та електронний документообіг», ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, 
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. 
		 
		Суддя І. В. Литвинова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...