Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 352/740/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 17.06.2024. Зареєстровано: 17.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/352/157/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023091780000027

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 352/740/24
		Провадження № 1-кп/352/157/24
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 червня 2024 року м. Івано-Франківськ
		 
		Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 , 
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		за участю:прокурора ОСОБА_3 , 
		захисника ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023091780000027 від 22.02.2023 по обвинуваченню:
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Росолівці Красилівського району Хмельницької області, громадянина України, українця, із середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який проходить військову службу за контрактом на посаді стрільця-кухаря 3-го відділення 2-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат»,
		у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України(даліКК України), -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1.Стислий опис провадження.
		21.02.2024 року до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 42023091780000027 від 22.02.2023 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченогоч.5 ст.407 Кримінального кодексу України.
		Ухвалою суду від 23.02.2024 року справу призначено до підготовчого судового засідання.
		Ухвалою суду від 27.02.2024 року постановлено призначити обвинуваченому захисника під час розгляду даної справи.
		Ухвалою суду від 12.03.2024 року постановлено призначити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 до судового розгляду, продовжено застосований до нього запобіжний захід у вигляді тримання під ватрою строком на 60 днів до 10.05.2024 року.
		Ухвалами суду від 09.05.2024 року постановлено призначити обвинуваченому захисника для проведення окремої процесуальної дії та продовжити застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під ватрою строком на 60 днів до 07.07.2024 року.
		2. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
		2.1. Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, порушуючи вимоги ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, 17.02.2023 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 НГУ ( АДРЕСА_3 ) та незаконно, без поважних причин перебував поза розташуванням вказаної військової частини до 18.01.2024, знаходячись у місті Одеса, де проводив час на власний розсуд.
		Отже, ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем вчинив кримінальнеправопорушення,передбачене ч.5ст.407КК України,а саме самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану. 
		3. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
		3.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
		3.1.1.В судовомузасіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватістьу інкримінованомуйому кримінальномуправопорушенні визнав,погодився даватипоказання,зазначив,що євійськовослужбовцем звійськовим званнямсолдат,на утриманнімає малолітнюдитину,погоджується ізобставинами,викладеними вобвинувальному акті,в подальшомупросив розглядсправи здійснюватиза правиламиспрощеного провадження. Розуміє, що вчинив злочин, у вчиненому кається, просить суд суворо його не карати. Пояснив, що в лютому 15-16 числа 2023 року залишив місце розташування військової частини у АДРЕСА_3 без поважних причин. 18 січня 2024 року його до частини повернули з м. Одеси. На стаціонарному лікуванні під час відсутності у військовій частині не перебував.
		3.1.2.Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що його підзахисний ОСОБА_5 вину у вчиненому визнає.
		3.1.3.Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що 15.01.2024 року він був відряджений з м. Івано-Франківська до м. Одеса для супроводу ОСОБА_5 з м. Одеса, оскільки останній залишив місце служби у АДРЕСА_3 . 17.01.2024 року прибув у м. Одеса. ОСОБА_5 раніше не знав. В подальшому прибули до військової частини, надали орієнтування та пройшли на пропускний пункт. Зі штабу командування прибула людина, яка перевірила анкетні дані, зазначені у орієнтуванні і дала дозвіл на затримання ОСОБА_5 . Так як поїзд відправлявся до Івано-Франківська ввечері залишили ОСОБА_5 в межах частини до вечора, надалі повторно прибули у військову частину де передали ОСОБА_5 , провели його опитування, взяли таксі та поїхали на вокзал і перебували у залі очікування 40 хв до прибуття поїзда. Прибули назад до Івано-Франківська 18.01.2024 року, у пункт дислокації військової частини НОМЕР_1 передали затриманого командуванню.
		3.1.4.Допитаний у якості свідка у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що що знав про залишення обвинуваченим з 15 по 20.02.2023 року місця служби у військовій частині, коли останній перебував на полігоні у с. Стаий Лисець, поважних причин залишення військової частини йому не відомі. Пояснив, що ОСОБА_5 затримано десь 4 місяці тому у м. Одеса. 15.01.2024 року йому ввечері повідомили, що він має поїхати до м. Одеса та забрати ОСОБА_5 до військової частини, оскільки останній самовільно її залишив. Обвинуваченого до даної події він не знав. З ОСОБА_6 вони прибули до м. Одеса. Зранку прибули до військової частини у Одесі. ОСОБА_5 залишили до вечора перебувати у межах військової частини, вечором його забрали, пересвідчившись, що це та сама особа, яку потрібно супроводжувати до м. Івано-Франківська. Сіли на потяг та зранку прибули до військової частини у АДРЕСА_3 , куди доставили ОСОБА_5 . 
		3.1.5.Прокурор усудовому засіданнізазначив,що інкримінованепротиправне діяння вчинено обвинуваченим,що булоповністю доведенов суді.Тому зурахуванням обставин, що пом`якшуютьта обтяжуютьпокарання,та обставин,які характеризуютьособу винного, просить судвизнати ОСОБА_5 винуватим іпризначити покаранняза ч.5 ст. 407 у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		3.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
		Таким чином, оскільки у судовому засіданні обвинувачений у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
		При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3ст. 349 КПК Українипро те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
		Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
		Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
		4. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		4.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Відтак обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зіст. 66 КК України, є щире каяття.
		4.2. Обставини, які обтяжують покарання, відповідно дост. 67 КК України, відсутні.
		5. Мотиви призначення покарання.
		5.1. Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, дотримується вимогкримінальногозакону,зокремаст.65ККУкраїни,тапринципівзаконності,справедливості,обґрунтованостітаіндивідуалізації покарання,відповіднодояких слідвраховуватиступіньтяжкості вчиненогокримінальногоправопорушення,даніпроособу винноготаобставини,щопом`якшуютьі обтяжуютьпокарання. 
		Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.
		5.2. Отже, обираючи вид та строк покарання ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Вчинене кримінальне правопорушення обвинуваченим ОСОБА_5 відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином. Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що обвинувачений є раніше не судимий, під спостереження лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував, одружений, з середньою освітою, проходив військову службу за контрактом на посаді стрільця-кухаря. 
		Тому, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання у межах санкції ч. 5 ст.407 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років. 
		Суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статтями 69, 69-1,75 КК України, не встановлено.
		Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеноїст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. 
		6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		6.1. Шкода завдана кримінальним правопорушенням не завдана.
		6.2. Підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими відсутні.
		6.3. Витрати на залучення експерта у даній справі відсутні.
		6.4. Щодо обвинуваченого також застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з 23.01.2024 до набуття вироком законної сили, з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі відповідно до ч. 1ст. 72 КК України.
		Оскільки підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів судом не встановлено, ураховуючи вимогист. 377 КПК України, до набуття вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити обвинуваченому без змін.
		6.5.Речові докази, питання по яких суд вирішує в порядкуст.100 КПК України, відсутні.
		Керуючись статтями7, 124,128,349,368-370,373,374,376,392-395,615 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого  ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому  ОСОБА_5 рахувати з 23.01.2024, зарахувавши в якості відбутого покарання за цим вироком, строк попереднього ув`язнення  ОСОБА_5 , починаючи з 23.01.2024 до набуття вироком законної сили, виходячи з того, що відповідно дост. 72 КК Україниодному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана виключно з підстав, передбаченихст.394 КПК Українидо Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями376,615 КПК України.
		 
		СуддяТисменицького районного суду 
		Івано-Франківської області                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...