Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/38813/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2024.
Дата набрання законної сили: 06.06.2024
Номер судового провадження: 61-8905ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		06 червня 2024 року                    
		м. Київ
		 
		справа № 761/38813/21
		провадження № 61-8905св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Червинська М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач -Київський міський центр зайнятості, 
		відповідач - ОСОБА_1 , 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2021 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він звернувся до Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного. 22 жовтня 2020 року для отримання такого статусу відповідач через портал Єдиний портал електронних послуг «Дія» подав заяву, в якій зазначив інформацію про те, що через відсутність роботи немає заробітку, інших передбачених законодавством доходів, не забезпечує себе роботою самостійно, пенсію на пільгових умовах не отримує та не є членом особистого селянського господарства, фермером або членом фермерського господарства. 
		Відповідач був ознайомлений з правами та обов`язками безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення. Також ОСОБА_1 шляхом підписання згоди на обробку персональних даних поінформований, що його персональні дані включені до Єдиної інформаційно-аналітичної системи і такі дані будуть оброблені з метою здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої для нарахування та отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття. 
		Наказом Шевченківської філії Київського міського центру зайнятості № НТ 201029 від 29 жовтня 2020 року відповідачу призначено допомогу по безробіттю з 29 жовтня 2020 року по 23 жовтня 2021 року, як застрахованій особі, з урахуванням страхового стажу. 
		12 березня 2021 року позивач склав Акт № 800 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон № 1533-ІІІ). Встановлено, що відповідач в період перебування на обліку в центрі зайнятості в статусі безробітного зареєстрований з 21 вересня 2018 року в Раді адвокатів Київської області та має право на здійснення індивідуальної адвокатської діяльності. 
		Відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, якій здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. 
		За таких обставин позивач видав наказ № НТ 210409 від 09 квітня 2021 року, яким припинено реєстрацію відповідача, як безробітного, у зв`язку із встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів і призначено матеріальну допомогу, а також припинено виплати допомоги. Оскільки відповідач приховав відомості щодо наявності свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю від 21 вересня 2018 року, позивачем 25 березня 2021 року прийнято рішення щодо повернення ОСОБА_1 нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 34 056,47 грн, про що відповідача було повідомлено. Відповідач кошти в добровільному порядку не повернув.
		Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості кошти в розмірі 34 056,47 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правильність здійснених розрахунків, на основі яких була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
		Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою за положеннями статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «Райфайзен Банк Аваль» з 20 листопада 2002 року по 22 жовтня 2020 року.
		Відповідно до наданої Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві ОСОБА_1 за період часу 2020 рік - 3 квартал 2021 року не отримував дохід від адвокатської діяльності.
		Податкова декларація про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2020 року чистий оподатковуваний дохід останнього від провадження господарської діяльності дорівнює нулю гривень.
		Зважаючи на наведені обставини та докази підстави вважати, що ОСОБА_1 займався підприємницькою діяльністю та отримував дохід від адвокатської діяльності відсутні.
		Призначення вказаної допомоги по безробіттю пов`язується саме із наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти. Необхідними умовами для визнання особи безробітною і для виплати відповідної грошової допомоги є не формальна реєстрація особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а реальне зайняття підприємницькою діяльністю та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності, який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування.
		Оскільки ОСОБА_1 на час звернення з заявою про надання статусу безробітного господарської діяльності не здійснював, прибутків від такої діяльності не отримував, правові підстави для задоволення позову відсутні.
		Вказане узгоджується з висновками, які викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року № 757/17820/17-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі N 545/163/17 (провадження N 61-33727сво18) від 06 лютого 2019 року.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості кошти у розмірі 34 056,47 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості судовий збір у розмірі 5 675,00 грн.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Верховним Судом у постановах від 19 грудня 2018 року (справа № 802/1206/17-а) та від 31 травня 2018 року (справа № 750/9213/16-ц) зроблено висновки, що адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому відповідач не може вважатися незайнятою особою з часу отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, незалежно від часу взяття її на облік органами Державної фіскальної служби України. Положеннями статей 6, 12, 31, 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що право особи на зайняття адвокатською діяльністю зберігається з моменту отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю до зупинення або припинення ним права на зайняття такою діяльністю.
		Відповідно до акту № 800 від 12 березня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 в період перебування на обліку як безробітний, з 21 вересня 2018 року був зареєстрований в Раді адвокатів Київської області та згідно висновку має право на здійснення індивідуальної адвокатської діяльності. Згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України, витяг з якого наявний у матеріалах справи, 21 вересня 2018 року Чернігівською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Інформація про реєстрацію зупинення або припинення вказаної діяльності у зазначеному реєстрі відсутня. ОСОБА_1 не скористався своїм правом і не зупинив дію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю при реєстрації, а тому не мав права на отримання статусу безробітного і призначення виплати допомоги по безробіттю.
		Отже, ОСОБА_1 не може вважатися незайнятою особою з часу отримання ним свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відтак ОСОБА_1 безпідставно отримав допомогу по безробіттю у загальній сумі 34 056,47 грн за період з 29 жовтня 2020 року по 15 березня 2021 року, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості.
		Аргументи учасників справи
		16 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки Київським апеляційним судом не враховано правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 757/17820/17-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17, від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а, від 05 листопада 2018 року у справі № 820/1538/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19, від 05 березня 2020 року у справі № 824/509/19-а, від 18 листопада 2021 року у справі № 520/6094/19.
		Київський апеляційний суд посилався на іншу правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 19 грудня 2018 року (справа № 802/1206/17-а) та від 31 травня 2018 року (справа № 750/9213/16-ц), в яких зроблені висновки, що адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому відповідач не може вважатися незайнятою особою з часу отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, незалежно від часу взяття її на облік органами Державної фіскальної служби України.
		В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 в період перебування на обліку в центрі зайнятості в статусі безробітного з 21 вересня 2018 року був зареєстрований в Раді адвокатів Київської області та має право на здійснення індивідуальної адвокатської діяльності. Під час реєстрації як безробітного в Шевченківському районному центрі зайнятості ОСОБА_1 указаний факт приховав. Однак відповідач не приховував, що зареєстрований з 21 вересня 2018 року в раді адвокатів Київської області та має право на здійснення адвокатської діяльності. Ці дані також доступні у вільному доступі на відповідному сайті ради адвокатів регіону. Позивач мав обов`язок перевірити відомості щодо відповідача перед призначенням допомоги по безробіттю, а фактичне призначення допомоги по безробіттю означає відповідність його всім критеріям, установлених законодавством для отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю.
		Слід зазначити, що у вказаному Акті указано, що " за даними РЗО особа отримує дохід як самозайнята особа з листопада 2020 року...", що не відповідає дійсності. На запит відповідача від 26 березня 2021 року щодо надання доказів отримання таких доходів, жодних доказів позивач не надав (Додаток 7 до відповіді на позовну заяву). Також жоден документ чи опитувальник, який заповнював відповідач при оформленні запиту на отримання статусу безробітного на порталі Дія, не містив питання чи розділу щодо наявності чи відсутності права у нього на зайняття адвокатською діяльністю. Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб за 2020 рік - 3 квартал 2021 року, відсутній дохід від адвокатської діяльності (додаток 4 до відповіді на позовну заяву), оскільки у вільний від основної роботи час відповідач адвокатську практику на підставі відповідного свідоцтва не здійснював та, відповідно, доходи від неї не отримував, тому з його боку не було умисного невиконання своїх обов`язків та зловживання ними в розумінні частини третьої статті 36 Закону № 1533-ІІІ.
		У серпні 2023 року Київський міський центр зайнятості подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , постанову апеляційного суду - залишити без змін.  
		Зазначає,що ОСОБА_1  не врахував положення Закону № 5067-VІ, відповідно до яких статус особи як безробітної визначається саме відсутністю у неї зайнятості (роботи), а не наявності доходу від такої зайнятості чи заробітку. Водночас, якщо особа забезпечена роботою, проте з будь-яких причин не отримує за цю роботу заробітку, така особа не набуває статусу безробітного, оскільки віднесена до категорії зайнятого населення. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду в постанові від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а.
		Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (спір щодо особи, яка працювала за цивільно-правовою угодою) та постанову Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/17820/17-ц (спір щодо особи, яка є фізичною особою-підприємцем), тому у цих справах розглядався спір щодо особи, яка не мала статусу адвоката та, відповідно, діяльність якої не регулювалася Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		Також відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі № 820/1538/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19, від 05 березня 2020 року у справі № 824/509/19-а та від 18 листопада 2021 року у справі № 520/6094/19, проте в зазначених справах спір розглядався щодо сплати страхових внесків адвокатами, які перебувають у трудових відносинах або дія адвокатського свідоцтва яких зупинена.
		У цьому ж спорі ОСОБА_1 є самозайнятою особою, а відтак не має правового значення чи перебуває він на обліку в органах Державної фіскальної служби України та, відповідно, подавав чи не подавав відповідні звіти щодо отриманого доходу.
		Відповідач також послався на постанову Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а, проте у цій постанові зроблені висновки, які підтверджують позицію позивача у справі, що переглядається. Такі ж висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 750/9213/16-ц та постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/17820/17-ц.
		Таким чином, з моменту отримання права на зайняття адвокатською діяльністю відповідач є самозайнятою особою, забезпечує себе роботою самостійно, а тому, не мав права на отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю. Відсутність доходу від адвокатської діяльності не скасовує статусу адвоката як самозайнятої особи.
		Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
		Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року відкрито касаційне провадження. 
		В ухвалі зазначено, що ця справа є малозначною, проте касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/17820/17-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17, від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а, від 05 листопада 2018 року у справі № 820/1538/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19, від 05 березня 2020 року у справі № 824/509/19-а, від 18 листопада 2021 року у справі № 520/6094/19).
		Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду. 
		Фактичні обставини
		Суди встановили, що 21 вересня 2018 року Чернігівською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
		Інформація про зупинення або припинення вказаної діяльності у Єдиному реєстрі адвокатів України станом на день подання позовної заяви відсутня.
		29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав заяви до Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості про надання статусу безробітного та про призначення допомоги по безробіттю.
		29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю на підставі частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення».
		Відповідач перебував на обліку у Шевченківської районній філії Київського міського центру зайнятості з 29 жовтня 2020 року по 09 квітня 2021 року.
		12 березня 2021 року провідним інспектором відділу розслідування страхових випадків КМЦЗ Сліпченко А. А., за участю начальника відділу розслідування страхових випадків КМЦЗ Яремчук Ю. В., складено акт № 800 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону № 1533-ІІІ. Актом встановлено, що ОСОБА_1 , в період перебування на обліку в центрі зайнятості в статусі безробітного, з 21 вересня 2018 року був зареєстрований в Раді адвокатів Київської області та має право на здійснення індивідуальної адвокатської діяльності.
		Під час реєстрації як безробітного в Шевченківському районному центрі зайнятості ОСОБА_1 цей факт не вказав.
		Згідно довідки-розрахунку № 195 від 22 березня 2021 року ОСОБА_1 за період з 29 жовтня 2020 року по 15 березня 2021 року отримав допомогу по безробіттю у загальній сумі 34 056,47 грн. 
		Київським міським центром зайнятості надано: копії заяв ОСОБА_1 , поданих до Шевченківської районної філії КМЦЗ від 29 жовтня 2020 року; копію додатка до індивідуального плану працевлаштування безробітного; копію персональної картки № 02912010290000; відомості з Єдиного реєстру адвокатів України з офіційного веб-порталу Національної асоціації адвокатів України; копію акту № 800 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 12 березня 2021 року; довідку-розрахунок № 195 від 22 березня 2021 року виплаченого матеріального забезпечення ОСОБА_1 ; копію наказу Шевченківської районної філії КМЦЗ від 25 березня 2021 року № 43 291-0221; повідомлення ОСОБА_1 від 25 березня 2021 року № 43 291-0221 з доказами надсилання.
		Позиція Верховного Суду
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування. Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи (пункти 1, 2 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		У пункті 1 частин першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
		Згідно з пунктом 9 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).
		Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застраховані особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (частина третя статті 36 Закону № 1533-ІІІв редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
		Згідно пункту 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
		Особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік (пункту 187.1 статті 187 ПК України).
		Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
		Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (частина перша статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України (ЄРАУ)здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
		У пункті 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено зупинення права на заняття адвокатською діяльністю у разі подання адвокатом відповідної заяви. 
		Подання такої заяви є обов`язковим у зв`язку з виконання вимог цього Закону щодо несумісності (стаття 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У справі, що переглядається, суд першої інстанції при вирішенні спору врахував висновки, які викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року № 757/17820/17-ц (провадження № 61-45759св18) та Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження N 61-33727сво18).
		Зокрема, у справі № 757/17820/17-ц Верховний Суд зробив висновок, що «суди не врахували, що згідно з вищевикладеними доказами підтверджено факт відсутності доходів у ОСОБА_1 за період з 02 червня 2016 року до 05 лютого 2017 року, визначено, що відповідач у вказаний період не здійснював підприємницької діяльності. Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування. При цьому призначення вказаної допомоги по безробіттю пов`язується саме із наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти. Необхідними умовами для визнання особи безробітною і для виплати відповідної грошової допомоги, є не формальна реєстрація особи як суб`єкта підприємницької діяльності, фізичної особи - підприємця чи приватного підприємця, а реальне зайняття підприємницькою діяльністю та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності, який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування. Отже, немає правових підстав для задоволення позову, з огляду на те, що ОСОБА_1 на час звернення із заявою про надання статусу безробітного господарської діяльності фактично не здійснював, прибутків від такої діяльності не отримував. Вищевказане узгоджується із висновком викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, прийнятої у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18) від 06 лютого 2019 року».
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у подібній справі № 545/163/17 за позовом центру зайнятості про стягнення суми незаконно виплаченого матеріального забезпечення на підставі частини третьої статті 36 Закону№ 1533-ІІІ зробив висновок про застосування до спірних правовідносин також статті 1212 та пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України. Вказав, що «згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Зазначений висновок міститься і в постанові Верховного Суду України, прийнятої у справі №6-91цс14 від 02 липня 2014 року. З урахуванням викладеного суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав, передбачених частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та статтею 1212 ЦК України, для стягнення з відповідача виплаченої їй допомоги по безробіттю. При цьому місцевим судом правильно зазначено про відсутність недобросовісності з боку відповідача, оскільки на момент набуття ОСОБА_2 статусу безробітної договір про надання послуг між нею та ПрАТ «СК «Ейгон Лайф Україна» був припинений».
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18)).
		Натомість апеляційний суд врахував висновки, які викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2018 року у справі № 750/9213/16-ц (провадження № 61-9212св18).
		Зокрема, у справі № 750/9213/16-ц Верховний Суд зробив висновок, що «адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому відповідач не може вважатися незайнятою особою з часу отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, незалежно від часу взяття її на облік органами Державної фіскальної служби України. Згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України, витяг з якого наявний у матеріалах справи, 16 березня 2012 року Чернігівською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідачу було видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Інформація про реєстрацію зупинення або припинення вказаної діяльності у зазначеному реєстрі відсутня (а.с. 16). Протилежного відповідачем належними доказами не доведено. Враховуючи викладене, відповідач не скористалася своїм правом і не зупиняла дію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю при реєстрації та у період перебування на обліку як безробітна, а тому, не мала права на отримання статусу безробітної і призначення виплати допомоги по безробіттю».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а зазначено, що:
		«Верховний Суд вже розглядав справу за позовом центру зайнятості до адвоката про стягнення збитків за подібних фактичних обставин (справа № 750/9213/16-ц, постанова від 31.05.2018) і зробив такі правові висновки: … адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому відповідач не може вважатися незайнятою особою з часу отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, незалежно від часу взяття її на облік органами Державної фіскальної служби України. … відповідач не скористалася своїм правом і не зупиняла дію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю при реєстрації та у період перебування на обліку як безробітна, а тому, не мала права на отримання статусу безробітної і призначення виплати допомоги по безробіттю. 
		Доводи скаржника про те, що, маючи чинне свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на момент реєстрації у центрі зайнятості, адвокатською діяльністю він не займався, доходів не отримував, є безпідставними, оскільки положеннями статей 6, 12, 31, 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що право особи на зайняття адвокатською діяльністю зберігається з моменту отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю до зупинення або припинення ним права на зайняття такою діяльністю. При цьому доводи скаржника про те, що він не взятий на облік в органах податкової служби як самозайнята особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, не мають правового значення для вирішення даного спору, адже відповідно до Закону України «Про адвокатуру» та «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат має право здійснювати адвокатську діяльність після отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та складання присяги адвоката України. Наявність зазначеного права чинним законодавством не пов`язано з реєстрацією адвоката в органах податкової служби як платника податків».
		Зазначені висновки при застосування наведених норм права також підтвердженні Касаційним адміністративним судом у справі від 11 вересня 2019 року у справі №802/213/17-а, в якій вказано, що:
		«висновки суду апеляційної інстанції про те, що, маючи чинне свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на момент реєстрації у центрі зайнятості, адвокатською діяльністю позивач не займався, доходів не отримував, є безпідставними, оскільки положеннями статей 6, 12, 31, 32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що право особи на зайняття адвокатською діяльністю зберігається з моменту отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю до зупинення або припинення ним права на зайняття такою діяльністю. Крім цього, висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач не взятий на облік в органах податкової служби як самозайнята особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки відповідно до Закону України "Про адвокатуру" та "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокат має право здійснювати адвокатську діяльність після отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та складання присяги адвоката України. Наявність зазначеного права чинним законодавством не пов`язано з реєстрацією адвоката в органах податкової служби як платника податків.
		З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 безпідставно отримано матеріальне забезпечення на випадок безробіття в період перебування на обліку в Ленінському районному центрі зайнятості м. Вінниці, що вірно було встановлено судом першої інстанції».
		Колегія суддів з такими висновками не погоджується, оскільки:
		Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI та прийняте згідно з ним законодавство про адвокатську діяльність не передбачає жодних умов забезпечення (сприяння) зайнятості адвокатів, на відміну від попередньої редакції Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року N 2887-XII, яка такі умови містила, зокрема за рахунок обов`язкового залучення адвокатів до участі у кримінальному провадженні за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги. При цьому на місцеві органи державного управління був покладений обов`язок сприяти адвокатам та адвокатським об`єднанням у вирішенні соціальних питань, надання їм в оренду для роботи приміщень, встановлення пільги щодо орендної плати за їх використання тощо. З часу прийняття Закону № 5076-VI кількісний склад осіб, які отримали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, зростав, зокрема, за інформацією Національної асоціації адвокатів України на кінець 2023 року в ЄРАУ було зареєстровано близько 47 тис. адвокатів, які не зупинили/не припинили адвокатську діяльність. Тому саме лише отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (права на таку діяльність) жодним чином не гарантує та не свідчить про здійснення відповідної професійної діяльності, одержання від неї доходу, не обмежує особу займатися іншою професійною діяльністю або працювати за трудовим договором, як і не виключає неможливість особою, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування (тобто безробіття адвоката);
		нездійснення адвокатської діяльності або безробіття адвоката не є обставинами несумісності відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та не зобов`язують адвоката подати заяву про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю;
		тлумачення пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» дає підстави для висновку, що статус безробітного може набути особа за умов: 1) працездатний вік до призначення пенсії; 2) готовність та здатність приступити до роботи; 3) відсутність роботи і як наслідок - відсутність заробітку або інших передбачених законодавством доходів;
		призначення допомоги по безробіттю пов`язується саме із наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти та отримання заробітку(доходу), який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування (виконання особою оплачуваної роботи (надання послуг)); 
		необхідними умовами для визнання адвоката самозайнятою особою (який забезпечує себе роботою) є не формальна наявність у особи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що передбачає автоматичне внесення відомостей про адвоката до ЄРАУ, а реальна зайнятість такої особи, зокрема здійснення адвокатської діяльності та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності;
		про зловживання адвокатом при отриманні статусу безробітного та допомоги по безробіттю може свідчити лише його реальна зайнятість, тобто отримання доходу (прибутку) від здійснення адвокатської діяльності, а тягар доказування безпідставного отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття (недобросовісності набувача) покладається на платника відповідних грошових сум. 
		Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року).
		У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування наведених норм Законів України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про зайнятість населення», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття», викладеному у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2018 року у справі № 750/9213/16-ц (провадження № 61-9212св18),Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а та від 11 вересня 2019 року у справі №802/213/17-а, і зробити висновок про те, що:
		«призначення допомоги по безробіттю пов`язується саме із наявністю/відсутністю роботи (праці) в особи як можливості діяти та отримання заробітку(доходу), який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування (виконання особою оплачуваної роботи (надання послуг)); 
		необхідними умовами для визнання адвоката самозайнятою особою є не формальна наявність у особи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що передбачає автоматичне внесення відомостей про адвоката до ЄРАУ, а реальна зайнятість такої особи, зокрема здійснення адвокатської діяльності та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності;
		про зловживання адвокатом при отриманні статусу безробітного та допомоги по безробіттю може свідчити лише його реальна зайнятість, тобто отримання доходу (прибутку) від здійснення адвокатської діяльності, а тягар доказування безпідставного отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття (недобросовісності набувача) покладається на платника відповідних грошових сум».
		Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Передати справу № 761/38813/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                           В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                              Є. В. Краснощоков
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...