Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/5822/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 17.06.2024. Зареєстровано: 18.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2024.
Дата набрання законної сили: 18.07.2024
Номер судового провадження: ЗП/280/33/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		РІШЕННЯ 
		17 червня 2024 року Справа № 140/5822/22 ЗП/280/33/22  м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення коштів за речове майно, - 
		ВСТАНОВИВ:
		До Волинського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за речове майно в сумі 8 198,80 грн.
		В обґрунтування позову вказано, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 , відповідача виключено зі списку особового складу військової частини відповідно до підпункту «в» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тому відповідач має відшкодувати вартість предметів речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився у розмірі 8198,80 грн.
		Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року адміністративну справу № 140/5822/22 передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду за підсудністю.
		Справа автоматизованою системою документообігу суду 31 жовтня 2022 року передана на розгляд судді Татаринова Д.В., про що свідчить протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
		На виконання приписів статті 3 статті 171 КАС України, судом 01 листопада 2022 року зроблено запит до Степанівської Першої сільської ради, Приазовської селищної ради Запорізької області, а також до Управління ДМС у Запорізькій області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .
		03 листопада 2022 року на електронну пошту Запорізького окружного адміністративного суду надійшла відповідь Управління ДМС у Запорізькій області (вх. № 42204) з якої вбачається, що ОСОБА_1 до 15 грудня 2016 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Проте, 16 грудня 2015 року ОСОБА_1 був знятий з реєстрації за вказаною адресою до Херсонської області.
		Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року адміністративну справу № 140/5822/22 передана на розгляд Одеського окружного адміністративного суду.
		Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року адміністративну справу № 140/5822/22 повернуто на адресу Запорізького окружного адміністративного суду у зв`язку із одержанням з Єдиного державного демографічного реєстру інформації щодо реєстрації відповідача по справі на території Запорізької області.
		Ухвалою суду від 15 травня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
		Ухвалою суду від 15 січня 2024 року від Міністерства соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10) витребувано докази у справі, а саме інформацію про наявність на обліку як внутрішньо переміщеної особи відповідача та надання інформацію про фактичне місце проживання/перебування відповідача.
		Ухвалами суду від 26 лютого 2024 року, від 10 квітня 2024 року від Міністерства соціальної політики України повторно витребувано інформацію про наявність на обліку як внутрішньо переміщеної особи відповідача та надання інформацію про фактичне місце проживання/перебування відповідача.
		Листом Міністерства соціальної політики України від 30 квітня 2024 року (вх. № 2145 від 02 травня 2024 року) суд повідомлено про те, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) був зареєстрований та фактично проживав за адресою:  АДРЕСА_3 .
		Наразі, вищезазначена особа має наступну адресу фактичного проживання та листування: АДРЕСА_2 .
		Ухвала про відкриття провадження в даній адміністративній справі разом із копією позовної заяви направлялась позивачу засобами поштового зв`язку за адресою, одержаною від Міністерства соціальної політики України, а саме: 44506, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с. Гіідцир`я, вул. Космонавтів, буд. 16.
		Однак, поштове відправлення повернуто АТ «Укрпошта» на адресу суду без вручення із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
		Згідно із частиною шостою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
		Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 04 березня 2021 року у справі № 910/6835/20).
		Оскільки відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано, суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України.
		Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		З матеріалів справи судом встановлено, що між Міністерством оборони України в особі командира військової частини-польова пошта НОМЕР_3 полковника ОСОБА_2 з одного боку та громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з іншого боку було укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, який набрав чинності 27 квітня 2016 року.
		Відповідно до наказу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 31 травня 2016 року №116 солдат ОСОБА_1 , військовослужбовець за контрактом, який був призначений наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України у розпорядження командира бригади, який прибув з військової частини-польова пошта НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 ), з 31 травня 2016 року зарахований до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, призначений на посаду кулеметника 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону і вважався таким, що з 31 травня 2016 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов`язків за посадою.
		Відповідно до картки обліку військового майна особистого користування № 864/1375 солдату ОСОБА_1 . Міністерством оборони України в особі військової частини-польова пошта НОМЕР_4 було видано речове майно, згідно визначених норм (куртка, костюм (куртка і брюки) польових бавовняний, куртка польова бавовняна утеплена, брюки польові утеплені), сорочка бойова, черевики з високими берцями, черевики з в/б №Б», білизна натільна, фуфайка з короткими рукавами, труси трикотажні, білизна тепла, шкарпетки бавовняні, рушник, ремінь брючний, мішок спальний утеплений, костюм водозахисний, каремат, казанок, фляга з чохлом, рюкзак).
		Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення - самовільне залишення військової частини. За вчинення вказаного правопорушення вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 31 травня 2022 року у справі 154/1384/22 солдат ОСОБА_1 засуджений до позбавлення волі, однак на підставі статті 75 КК України - звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням строком 1 рік 6 місяців.
		Солдата ОСОБА_1 наказом командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади від 02 серпня 2022 року 309-РС звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ - у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.
		Солдата ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 серпня 2022 року №191 02 серпня 2022 року виключено зі списків особового складу, з усіх видів забезпечення.
		На момент виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, згідно Довідки про взаємозалік грошових коштів за речове майно солдату ОСОБА_1 від 02 серпня 2022 №18 за солдатом ОСОБА_1 рахувалось майно особистого користування, яке йому було видане і строки носіння якого внаслідок самовільного залишення військовослужбовцем місця служби не закінчилися.
		Внаслідок проведення перевірки речовою службою відповідача встановлено, що вартість виданих відповідачу предметів речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився становить 8198,80 грн.
		Враховуючи, що станом на даний час сума заборгованості відповідача перед державою в особі військової частини НОМЕР_1 за отримане речове майно, строки носіння якого не закінчилися складає 8198,80 грн. та солдатом ОСОБА_1 непогашена, позивач звернувся із даним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку обставинам що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей урегульовані Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.
		Абзацами 1-2 частини першої статті 9-1 Закону № 2011-XII передбачено, що продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
		Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за № 768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція № 232).
		Правилами абзацу другого пункту 9 Інструкції № 232 передбачено, що строки носіння або експлуатації предметів речового майна особистого користування, що видається офіцерам, прапорщикам, мічманам та військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, обчислюються з дня виникнення в них права на його отримання. Речове майно особистого користування, видане зазначеним особам, обліковується за місяцем виникнення права на отримання цього майна.
		Відповідно до абзацу 7 пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
		Відповідно до довідки про взаємозалік грошових коштів за речове майно № 18 від 02 серпня 2022 року за солдата ОСОБА_1 сума утримання з вказаного військовослужбовця грошових коштів за майно речової служби військової частини НОМЕР_1 становить 8198,80 грн.
		Наказом командира військової частини від 08 серпня 2022 року (по стройовій частині) від № 191 визначено утримати з відповідача вартість виданого йому обмундирування в сумі, обчисленій пропорційно часу, який залишився до кінця строку носіння  8198,80 грн.
		Вказані кошти з відповідача фактично утримані не були. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звільнений з військової служби відповідно до підпункту «в» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а тому останній зобов`язаний відшкодувати суму вартості виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчились у сумі 8198,80 грн.
		Оскільки станом на час подання позову та судового розгляду справи відповідач не відшкодував вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, суд вважає доведеним право позивача на стягнення такого відшкодування в сумі 8198,80 грн.
		А відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно із частиною 2 статті139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
		Згідно із частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
		З урахуванням цих положень витрати позивача - суб`єкта владних повноважень зі сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом із відповідача не стягуються.
		Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_6 , банк отримувача: - УДКСУ Волинської обл., МФО 820172, р/р UA208201720343111001200089236) кошти у сумі 8 198 (вісім тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 80 копійок в якості відшкодування майнової шкоди.
		Розподіл судових витрат не здійснюється. 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
		Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Позивач  Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
		Відповідач- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
		Рішення у повному обсязі складено та підписано 17 червня 2024 року. 
		 
		 
		Суддя Д.В. Татаринов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...