Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/2773/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 18.06.2024. Зареєстровано: 19.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2024.

Номер судового провадження: 2/752/3458/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №752/2773/24
		Провадження №2/752/3458/24
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 червня 2024 року                                                         м. Київ
		 
		 
		Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
		головуючого судді Кордюкової Ж.І., 
		за участю секретаря Дураєвої А.О.,
		представника позивача Карпенко М.М. ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої майну,-
		ВСТАНОВИВ:
		Адвокат Карпенко Марина Михайлівна в інтересах ОСОБА_2 за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої майну. 
		В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що  ОСОБА_2 , є власником автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
		28.10.2023 позивач, вийшовши у двір будинку за адресою: АДРЕСА_1 , побачив, що на його автомобіль впало дерево, в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження із заподіянням матеріальних збитків.
		Позивач відразу викликав працівників поліції, які зафіксували факт щодо виявлення пошкодження автомобіля, а саме численних вм`ятин і подряпин лакофарбового покриття частин кузова та пошкодження салону внаслідок падіння дерева. 
		Відповідно до Звіту № 125 від 04.12.2023 про оцінку автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN, д.н.з. НОМЕР_1 , матеріальний збиток, завданий власнику зазначеного автомобіля, в результаті його пошкодження, станом на 28.10.2023 складає: 482640 грн.
		Відповідно до Звіту № 125/1 від 07.12.2023 про оцінку автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN, д.н.з. НОМЕР_1 , утилізаційна вартість складників автомобіля на дату оцінки КТЗ складає 79091,35 грн.
		Таким чином, розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля становить 403548,65 грн. 
		За виконання Звіту № 125 від 04.12.2023 позивачем було сплачено 4000 грн. За виконання Звіту № 125/1 від 07.12.2023 позивачем було сплачено 1000 грн. Таким чином, розмір витрат на оцінку збитку становить 5000 грн. 
		У позивача немає у користуванні іншого транспортного засобу, а у зв`язку з його пошкодженням в результаті падіння дерева, йому була завдана моральна шкода, яка полягала у його переживаннях, пов`язаних з порушенням його права користування, неможливість використання цього транспортного засобу за призначенням, що, в свою чергу, створило незручності у вирішенні побутових питань, змінило зручний та звичайний спосіб його пересування, а також швидкість вирішення щоденних та поточних проблем. Позивач оцінює завдану моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
		Міська рада, яка від імені територіальної громади,відповідно до ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», є відповідальною за організацію благоустрою на території міста, своїм рішенням, в межах наданих повноважень визначила Голосіївську районну в м. Києві державну адміністрацію відповідальною за організацію та забезпечення догляду та санітарного стану об`єктів благоустрою на території Голосіївського району в м. Києві, у тому числі і щодо зелених насаджень на АДРЕСА_1 .
		Просила стягнути з Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації матеріальну шкоду у розмірі 403548 грн; моральну шкоду у розмірі 10000 грн; витрати на проведення оцінки автотранспорту у розмірі 5000 грн; судовий збір у розмірі 4185,48 грн.
		08.04.2024 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
		25.04.2024 представник відповідача Ковальова В. подала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позовних вимог, оскільки Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація не є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 .
		Виконавчий орган Київської міської ради не проводив конкурс на управителя будинку АДРЕСА_2 , договір на управління вищезазначеним будинком між Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією та виконавчим органом Київської міської ради не укладався. 
		Співвласниками вищезазначеного будинку не створено об`єднання співвласників, не прийнятті рішення про форму управління багатоквартирним житловим будинком. Співвласники будинку не передавали в управління Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації та не уклали з останньою типовий договір на послуги з управління будинком. Прибудинкова територія також не передавалася у володіння, користування чи баланс відповідача.
		Відповідна містобудівна та землевпорядна документація в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташований вказаний багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та яка необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку і забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, зелені насадження в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинку АДРЕСА_1 і належні до нього будівлі і споруди Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації не передавалися. 
		Окрім того, територія біля будинку АДРЕСА_1 не відведена для стоянки автомобілів та не є спеціально обладнаним місцем для паркування автотранспорту, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи управління житловим фондом м. Києва.
		Позивач не надав належних доказів того, що територія біля вказаного будинку відведена для стоянки автомобіля і автомобіль позивача знаходився у спеціально обладнаному місці для паркування автотранспорту. Отже, позивач залишив свій транспортний засіб в непристосованому та не відведеному місці для паркування транспортних засобів, явно розуміючи ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) належного йому майна. 
		Що стосується відшкодування моральної шкоди, то позивач не надав жодних доказів неможливості вести звичайний спосіб життя, яким чином це вплинуло на швидкість вирішення щоденних поточних проблем, що завдало останньому душевних страждань і могло негативно вплинути на його моральний стан, докази погіршення морального стану (відвідування психіатра, купівля ліків). 
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
		Транспортний засіб марки VOLKSWAGEN TIGUAN, д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 .
		28.10.2023 у м. Києві у дворі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на належний ОСОБА_2 на праві приватної власності автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN, д.н.з. НОМЕР_1 , впало дерево, в результаті чого автомобіль отримав значні пошкодження, що підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
		КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» не є балансоутримувачем зелених насаджень (дерева), у тому числі і біля житлового будинку АДРЕСА_1 . 
		Згідно з попередженням Українського Гідрометеорологічного центру від 28.10.2023 очікувалося погіршення погодних умов та пориви вітру 17-22 м/с, тобто І рівень небезпеки, жовтий.
		Відповідно до Звіту № 125 від 04.12.2023 про оцінку автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN, д.н.з. НОМЕР_1 , матеріальний збиток, завданий власнику зазначеного автомобіля, в результаті його пошкодження, станом на 28.10.2023 складає 482640 грн
		Відповідно до Звіту № 125/1 від 07.12.2023 про оцінку автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN, д.н.з. НОМЕР_1 , утилізаційна вартість складників автомобіля на дату оцінки КТЗ складає 79091,35 грн.
		Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
		Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
		Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		У частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування.
		За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
		Відповідно до ч.1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
		Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
		Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.
		При цьому на позивача покладається обов`язок довести розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача.
		Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина сьома статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання. Зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.
		Відповідно до ч.2  ст.7 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, у сфері благоустрою населених пунктів, належить:
		1) реалізація державної політики у сфері благоустрою населених пунктів;
		2) забезпечення виконання державних і регіональних програм благоустрою населених пунктів;
		3) забезпечення здійснення заходів щодо інженерного захисту територій населених пунктів від небезпечних геологічних процесів, прогнозування і запобігання їх розвитку;
		4) організація спільно з іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування проведення щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримання громадського порядку".
		Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою; 5) затвердження місцевих планів управління відходами.
		Відповідно до ст.11 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень органів самоорганізації населення у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) внесення в установленому порядку на розгляд органів місцевого самоврядування пропозицій з питань благоустрою населених пунктів; 2) організація участі населення у виконанні робіт з благоустрою населених пунктів; 3) здійснення громадського контролю за дотриманням правил благоустрою територій населених пунктів; 4) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 5) вирішення інших питань у цій сфері відповідно до цього Закону та Закону України "Про органи самоорганізації населення".
		Відповідно до ст.12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
		Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: прибудинкові території та території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
		Відповідно до ст.12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.
		Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об`єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об`єкта благоустрою.
		Відповідно до ч. 1-2 ст.20  Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
		Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
		Згідно з частиною другою статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.
		Це положення Закону узгоджується з пунктом 2.2 Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу від 23 вересня 2003 року № 154. Номенклатурою робіт з капітального ремонту об`єктів благоустрою населених пунктів, що є додатком № 1 до пункту 1.4 цього Порядку, передбачений перелік заходів з капітального ремонту зелених насаджень, а саме: омолоджування старих дерев та кущів, знешкодження омели та лікування дупел, видалення дерев та кущів; заміна в плановому обсязі засохлих і пошкоджених дерев та кущів та інше (підпункти 4.2, 4.3 Номенклатури).
		Відповідно до п.2 ч. 1 ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» 1. Елементами (частинами) об`єктів благоустрою є: зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;
		Відповідно до ст.23 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об`єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об`єкти загального користування.
		Благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також установлених будівельних норм, норм і правил.
		Відповідно до ст.24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи, організації забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть передавати об`єкти благоустрою на баланс підприємствам, установам, організаціям відповідно до частини першої статті 15 цього Закону.
		Балансоутримувач об`єкта благоустрою з метою належного його утримання та здійснення своєчасного ремонту може залучати для цього на умовах договору інші підприємства, установи, організації.
		Підприємства, установи, організації, які розміщуються на території об`єкта благоустрою, можуть утримувати закріплену за ними територію або брати пайову участь в утриманні цього об`єкта відповідно до частини четвертої статті 15 цього Закону.
		Підприємства, установи, організації зобов`язані утримувати закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем території в належному стані відповідно до законодавства та умов договору.
		Межі та режим використання закріпленої за підприємствами, установами, організаціями території визначають відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування залежно від підпорядкування об`єкта благоустрою.
		Посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.
		Відповідно до ст.25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.
		Відповідно до чч. 1, 2, 5, 7 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв.
		Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об`єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об`єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.
		У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком.
		Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.
		Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади
		У пункті 2.1. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правил), передбачено, що балансоутримувач спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
		Зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.
		Зелені насадження загального користування - зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.
		Зелені насадження обмеженого користування - насадження на територіях громадських і житлових будинків, шкіл, дитячих установ, вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, профтехучилищ, закладів охорони здоров`я, промислових підприємств і складських зон, санаторіїв, культурно-освітніх і спортивно-оздоровчих установ та інші.
		Зелені насадження спеціального призначення - насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів.
		Об`єкт благоустрою зеленого господарства - об`єкт благоустрою, на території якого розташовані зелені насадження.
		У пункті 3.1. Правил об`єкти благоустрою у сфері зеленого господарства 
		населених пунктів. До об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства 
		населених пунктів належать: зелені насадження прибудинкової території. 
		Елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання  зовнішнього  освітлення  та  зовнішньої  реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою. 
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування визначають на конкурсних засадах із числа спеціалізованих підприємств, організацій балансоутримувачів об`єктів благоустрою зеленого господарства державної та комунальної власності. 
		У пункті 3.2 Правил, передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
		Відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі (пункту 5.5. Правил).
		Розділом 9 Правил встановлено, що виробничий процес утримання об`єктів зеленого господарства включає: догляд за деревами і чагарниками, живоплотами, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архітектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, садіння квітів, створення газонів, видаленням окремих дерев, садіння окремих дерев, видалення аварійних дерев, санітарне очищення території об`єкта благоустрою. Пунктом 9.1.11.3. Правил передбачено, що під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева.
		Згідно з пунктом 9.1.12 Правил аварійним вважається дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі.
		Відповідно до розділу 12 Правил з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюють їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об`єктів благоустрою, а при частковому лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об`єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.
		Відповідно до п. 5.5 Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
		 
		Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.
		До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
		Згідно з ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1 Статуту територіальної громади міста Києва, який розміщений на офіційному сайті Київської міської ради, територіальна громада міста Києва реалізує свої владні повноваження безпосередньо або через органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб.
		Відповідно до  ч. 1. ст. 15 Статуту територіальної громади міста Києва Київська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування у місті Києві.
		Відповідно до  ч. 1. ст. 25 Статуту територіальної громади міста Києва Київська міська рада має власний виконавчий орган, який формується Київською міською радою відповідно до пункту 2 розділу VII Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" і паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
		Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Відповідно до ст. 10-1 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
		Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. (ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»).
		Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація не є виконавчим органом органу місцевого самоврядування, зокрема Київської міської ради, а є місцевим органом державної виконавчої влади, що діє згідно Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та реалізує окремі делеговані їй повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), визначені розпорядженням виконаного органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 121 від 31.01.2011 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень».
		Згідно норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків, споруд та прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
		Також стаття 142 Конституції України визначає суб`єктом права комунальної власності відповідні територіальні громади, що здійснюють право власності через органи місцевого самоврядування.
		Враховуючи викладене, земельні ділянки в межах міста Києва, які не передані у приватну чи державну власність та ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності є комунальною власністю територіальної громади міста Києва.
		Позовних вимог до територіальної громади міста Києва або Київської міської ради, або виконавчого органу Київської міської ради у даній справі не заявлено.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;
		Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб;
		Управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку;
		Відповідно до ч.4 ст.13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» установлено, що до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року із дня набрання чинності цим Законом, послуги з утримання такого будинку надає суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
		У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
		Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
		Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
		Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 509/4966/17.
		Позивачем не надано доказів того, що прибудинкова територія, дерева та інші зелені насадження, що розташовані на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 та поруч із нею передавалися у користування або на баланс відповідачу, тому останній не може нести відповідальність за земельну ділянку, яка йому не передавалась, в тому числі за стан об`єктів благоустрою (зелені насадження), що розміщені на цій земельній ділянці.
		Отже, суду не надано достатніх та належних доказів на підтвердження того, що Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація була уповноважена на конкурсних засадах місцевими органами влади як балансоутримувач, який відповідає за утримання та збереження зелених насаджень на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1 .
		За таких обставин, у суду відсутні дані для здійснення достеменного та беззаперечного висновку про те, що відповідач Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація є належним відповідачем у справі та є балансоутримувачем зелених насаджень, які знаходяться на прибудинковій території за адресою:  АДРЕСА_1 , оскільки належним відповідачем у цій справі є балансоутримувач, визначений органом місцевого самоврядування, як відповідальна особа за стан зелених насаджень, або, у випадку не визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою, виконавчий орган Київської міської ради яким є Київська міська державна адміністрація.
		Отже, оцінивши докази з точки зору їх належності та допустимості, достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає у зв`язку з тим, що вимоги заявлені до неналежного відповідача.
		Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке.
		Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Як роз`яснено у п.3, п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
		Оскільки судом встановлено, що Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація не є відповідальною за завдану позивачу шкоду, також відсутні підстави для покладення на неї обов`язку відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
		Враховуючи викладене, у задоволенні позову  ОСОБА_2 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої майну необхідно відмовити.
		Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на звернення до суду до належного відповідача з вимогами, спрямованими на ефективний захист порушеного права.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 12- 13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення складено 17.06.2024.
		Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
		Відповідач: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, місцезнаходження: м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 42, код ЄДРПОУ 37308812.
		 
		 
		Суддя                                                                 Ж. І. Кордюкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...