Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/12824/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано судом: 19.06.2024. Зареєстровано: 20.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2024.

Номер судового провадження: П/320/12825/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		19 червня 2024 року № 320/12824/24
		Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		в с т а н о в и в: 
		До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» з позовом, в якому просить:
		визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.01.2024 №00024800702 (в повному обсязі) та №00024770702 (в частині збільшення грошового зобов`язання на суму 1 936 805грн. та штрафних санкцій на суму 968 402,5грн.).
		Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень. 
		Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. 
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 закрито підготовче провадження та вирішено судовий розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
		Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі направлень від 18.09.2023 №16455/26-15-07-02-02, №16456/26-15-07-02-02, №16459/26-15-07-07-02, №16406/26-15-07-03-01-19, №16430/26-15-24-02-05, №16464/26-15-23-03-19, №16510/26-15-08-03, №16900/26-15-08-00, від 19.09.2023 №16592/26-15-07-07-08, відповідно до ст.ст. 20, 77, 82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2023 рік, на підставі наказу від 25.08.2023 №4197-п проведено планову перевірку ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП», за результатами якої 03.11.2023 складено акт №71413/26-15-07-02-02-03/38744775 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП»».
		Не погоджуючись з висновками вказаного акту, позивачем 20.11.2023 подані заперечення №20/11-КІГ на акт.
		На підставі направлень від 08.12.2023 № 22771/26-15-07-02-02, № 22768/26-15-07-02- 02, від 21.12.2023 № 24181/26-15-07-07-02, від 28.12.2023 № 24540/26-15-08-01, № 24541/26- 15-08-01 виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві, з висновками акта перевірки від 03.11.2023 №71413/26-15-07-02-02-03/38744775 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2021 по 30.06.2023, валютного - за період з 01.07.2021 по 30.06.2023, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2021 по 30.06.2023 та іншого законодавства за відповідний період та поданням заперечення від 20.11.2023 № 20/11-КІГ разом з додатковими документами (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 20.11.2023 № 113107/6) відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП".
		За результатами перевірки складено акт від 05.01.2024 № 415/26-15-07-02-02- 03/38744775 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП»».
		Під час перевірки встановлені наступні порушення:
		п. 6, п. 7, п. 18, п. 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 року № 137, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за № 392/3685, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-X1V, зі змінами та доповненнями, п. 5 Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов`язання», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, п.5 та п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, п.п. 140.4.2. п. 140.4. ст. 140, пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 8 287 827 грн., в тому числі за 2021 на суму 1 623 577 грн., 1 кв. 2022 на суму 120 000 грн., за півріччя 2022 на суму 909 654 грн., за три квартали 2022 на суму 1 166 525 грн., за 2022 на суму 5 209 646 грн., 1 кв. 2023 на суму 687 637 грн., півріччя 2023 на суму 1 454 604 гривень;
		абзацу «г» п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 048 454 грн., в тому числі за липень 2021 на суму 367 459 грн., за серпень 2021 на суму 1 398 507 грн., за вересень 2021 на суму 226 644 грн., за жовтень 2021 на суму 18 198 грн., за листопад 2021 на суму 21 998 грн., за грудень 2021 на суму 15 648 гривень;
		п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, оскільки не зареєстровано податкові накладні за період липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021.
		На підставі встановлених порушень, відповідачем 12.01.2024 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
		№000248000702, яким за порушення п.п. 140.4.2. п. 140.4. ст. 140, пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 8 287 827грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 2 071 957грн.;
		№00024770702, яким за порушення абзацу «г» п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2 048 454грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 024 227грн.
		Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 12.01.2024 №00024770702 протиправним в частині збільшення грошового зобов`язання на суму 1 936 805грн. та застосованих штрафних санкцій на суму 968 402,5грн.
		Позивач, вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
		Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.11.2018 між позивачем (Покупець) та ТОВ «КЕПІТАЛ ЕЛПІДЖІ» (Постачальник) укладено договір поставки скрапленого газу №К-05-11, відповідно до умов якого: постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати партіями у власність Покупцеві скраплений газ (Товар), а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його плату на умовах договору та додаткових угод. Додатковою угодою №1 до Договору постачання №К-05.11 від 05.11.2018 року, від 01.07.2020 року (п. 1.1).
		ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» (Покупець) з однієї сторони та ТОВ «КЕПІТАЛ ЕЛПІДЖІ» (код ЄДРПОУ 42180153) (Постачальник) уклали додаткову угоду про наступне:
		1. Внести зміни до розділу 2 умови оплати та порядок розрахунків шляхом внесення пункту 2.7 до договору в наступній редакції «2.7 У забезпечення заборгованості по даному договору можлива видача Покупцем (Векселедавцем) простого векселя на суму фактичного поставленого товару.».
		Актом приймання-передачі простих векселів від 01.07.2020 року, ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» (Векселедавець) передав ТОВ «КЕПІТАЛ ЕЛПІДЖІ» (код ЄДРПОУ 42180153) (Векселедержатель) отримав вексель серія АА №2815114 номінальною вартістю векселя 1 000 000 гривень, з строком погашення 01.07.2045 року.
		Актом приймання-передачі простих векселів від 02.07.2020 року, ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» (Векселедавець) передав ТОВ «КЕПІТАЛ ЕЛПІДЖІ» (код ЄДРПОУ 42180153) (Векселедержатель) отримав вексель серія АА №2815115 номінальною вартістю векселя 1 000 000 гривень, з строком погашення 02.07.2045 року.
		Актом приймання-передачі простих векселів від 03.07.2020 року, ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» (Векселедавець) передав ТОВ «КЕПІТАЛ ЕЛПІДЖІ» (код ЄДРПОУ 42180153) (Векселедержатель) отримав вексель серія АА №2815116 номінальною вартістю векселя 1 300 000 гривень, з строком погашення 03.07.2045 року.
		Актом приймання-передачі простих векселів від 06.07.2020 року, ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» (Векселедавець) передав ТОВ «КЕГІІТАЛ ЕЛПІДЖІ» (код ЄДРПОУ 42180153) (Векселедержатель) отримав вексель серія АА №2815117 номінальною вартістю векселя 1 450 000 гривень, з строком погашення 06.07.2045 року.
		У І півріччі 2021 ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» віднесено до складу доходів суму боргу по векселям у сумі 4 750 000 грн. (підтверджено актом попередньої документальної планової виїзної перевірки), яка відображена наступною бухгалтерською проводкою Дт 62 Кт 73 у сумі 4 750 000 грн. та відображено в декларації з податку на прибуток підприємства та звіті про фінансові результати за півріччя 2021 року.
		ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» 01.07.2021 в бухгалтерському обліку вищезазначену операцію сторновано та відображено наступною бухгалтерською проводкою: Дт 62 Кт 73 у сумі «-» 4 750 000 гривень.
		Представнику за довіреністю ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» надано запит від 06.10.2023 № 2 про надання пояснення по вищезазначеній операції.
		Генеральним директором ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» надано наступні пояснення: «господарська операція, що відображена наступною бухгалтерською проводкою Дг 62 Кт73 у сумі «-4 750 000» за період 01.07.2021-31.12.2021 була зроблена на основі знайдених документів: а саме пояснювальної записки, договору та акту прийому-передачі векселів. Була допущена бухгалтерська помилка на основі того, що бухгалтер не знайшла первинних документів, а саме акту прийому-передачі векселів серії АА№2815114, АА№2815115, АА№2815116, АА№2815117, на загальну суму 4 750 000, видану ТОВ "КЕПІТАЛ ЕЛПІДЖІ» у рахунок отриманих товарів, віднесла всю суму боргу на рахунок доходу підприємства датою 30.06.2021 р, оскільки по даній заборгованості сплинув термін 3 роки. У липні 2021р. акт прийому-передачі векселів було знайдено і було прийнято рішення зробити сторно операції, що відносила суму у розмірі 4 750 000грн., на-дохід підприємства, а саме на ДТ 714 рахунок бухгалтерського обліку. Та це відсторнування бухгалтерської проводки було зроблене не коректно: операцію сторно провели 30.06.2021р., просто поставивши документ на видалення, пізніше побачивши свою помилку бухгалтер зробила виправлення: відновила документ який був проведений 30.06.2021р. і вже в даті 01.07.2021р. провела коректне виправлення даної помилки: що відображено в бухгалтерському обліку в дебіті рахунку 621 (пояснювальна записка, договір, акти прийому-передачі додаються)».
		Контролюючим органом встановлено, що ТОВ "КЕПІТАЛ ЕЛПІДЖІ" (код ЄДРПОУ 42180153) зареєстроване Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради від 04.06.2018 №10701020000075480.
		Підприємство знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (Печерський р-н м. Києва). Стан платника - стан 12 припинено, але не знято з обліку (кор пусті, але не закриті). Основний вид діяльності - 46.71-оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Свідоцтво платника ПДВ від 01.10.2018 №200419395 анульовано 05.01.2021. Остання звітність з ПДВ за листопад 2020.
		Таким чином, на думку контролюючого органу позивачем порушено п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України та занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (рядок 02 декларації) за період з 01.07.2021 по 31.12.2021.
		Однак, суд з даними твердженнями контролюючого органу не погоджується з наступних підстав.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
		Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються "Уніфікованим законом про переказний та простий векселі", що ратифікований Законом України від 06.07.99 N 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Цивільним кодексом України, Законами України Про цінні тапери та фондовий ринок від 23.02.2006 N 3480-IV та Про обіг векселів в Україні від 05.04.2001 №2374-ІІІ.
		За визначенням, наведеним у частині першій статті 14 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок, векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
		Відповідно до статті 4 Закону України Про обіг векселів в Україні, видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів.
		На момент видачі векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.
		У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.
		Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).
		Відповідно до статті 70 Женевської конвенції позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат". Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред`явлений позов.
		Ця норма стосується не тільки векселедержателя, а всіх осіб, що мають право вимагати за векселем.
		Таким чином, вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги.
		Водночас векселедавець не має можливості та не зобов`язаний отримувати відомості щодо обігу виданих векселів та передачі їх векселедержателем іншим особам.
		У свою чергу, векселедержатель може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами шляхом переводу власної заборгованості на векселедателя. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги в іншого кредитора. Отже, вексель може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним.
		Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2020 у справі №826/8499/16, від 24.02.2022 у справі №809/4373/15 та від 11.05.2022 у справі №826/6126/18.
		Простий вексель як актив не втрачає своєї правової сили внаслідок ліквідації/припинення держателя та може і надалі використовуватися в обігу, але за умов, якщо такий вексель був переданий до іншої особи - нового кредитора з правом вимоги по ньому перед векселедателем.
		У правовідносинах, що виникають з обігу простих векселів, ліквідація/припинення векселедержателя такого векселя та відсутність у нього правонаступників може за певних обставин слугувати підставою для припинення зобов`язань векселедавця та відповідно до наведених вище норм Податкового кодексу України набути статусу безповоротної фінансової допомоги.
		Проте, враховуючи особливості простого векселя, зокрема те, що боржником за таким векселем завжди виступає векселедавець, то векселедержатель може використовувати його як засіб платежу у розрахунках з третіми особами, здійснюючи таким чином переведення власної заборгованості на векселедавця, а відповідно за таких обставин має бути чітко встановлено, що векселедержатель, який ліквідований/припинений, не передавав вексель третім особам.
		Тобто, для об`єктивного та правильного висновку, необхідно встановити чи передавалися відповідні векселі ТОВ «КЕПД» третім особам, тобто чи можуть такі векселі бути пред`явленими до виконання після ліквідації/припинення.
		Позивачем були надані пояснення під час перевірки по вказаному питанню, відповідно до якого інформацією щодо подальшого руху виданих ТОВ "КЕПД" простих векселів він не володіє, що відповідає положенням Женевської конвенції в частині відсутності можливості та обов`язку векселедавця отримувати відомості щодо обігу виданих векселів та передачі їх векселедержателем іншим особам.
		Наразі є законодавчо встановлена можливість використання простого векселя векселедержателем у розрахунках зі своїми контрагентами шляхом переводу власної заборгованості на векселедавця. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги в іншого кредитора. Отже, вексель може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним.
		Враховуючи особливості простого векселя, зокрема те, що боржником за таким векселем завжди виступає векселедавець, то векселедержатель може використовувати його як засіб платежу у розрахунках з третіми особами, здійснюючи таким чином переведення власної заборгованості на векселедавця.
		В наявних актах приймання-передачі простих векселів зазначено строк пред`явлення - не пізніше 01.07.2045 року, з урахуванням чого у позивача були відсутні підстави для включення до складу іншого доходу сум кредиторської заборгованості, оскільки така кредиторська заборгованість позивача за простими векселями, виданими суб`єктом господарювання, припиненого шляхом ліквідації, не може вважатися безнадійною, оскільки векселі як засіб платежу могли бути передані цим об`єктом шляхом індосаменту іншим особам, які на дату настання платежу можуть пред`явити векселі до оплати.
		Таким чином, висновок ГУ ДПС у м. Києві щодо заниження позивачем фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) на суму 4 750 000,00грн. а саме: порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПКУ, по ТОВ "КЕПД" за виданими векселями, є передчасним та таким, що не підтверджується матеріалами справи.
		Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР» (код ЄДРПОУ 44080787) 05.06.2021 укладено договір постачання нафтопродуктів № XЛ0506-2021, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАЙЛАЙНЕР», що діє на підставі модельного Статуту, платник податку на прибуток на загальних умовах, названий в подальшому «Постачальник» в особі директора ОСОБА_1 , з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп», що діє на підставі модельного Статуту, платник податку на прибуток на загальних умовах, названий в подальшому «Покупець» в особі директора ОСОБА_2 з іншого боку, уклали цей Договір постачання нафтопродуктів (надалі - Договір). Номенклатура товару: газ скраплений (УКТ ЗЕД 2711139700).
		Договір, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні зі сторони ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР» мають напис та підпис ОСОБА_1 та печатку ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР».
		Розрахунки за отриманий товар проводились ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» у безготівковій формі.
		В бухгалтерському обліку господарські взаємовідносини з ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР» відображені наступним чином: відповідно до банківських виписок та бухгалтерських регістрів по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», станом на 30.06.2023 кредиторська/дебіторська заборгованість ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» перед ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР» - відсутня.
		Згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП», а саме бухгалтерських рахунків 281 «Товари» та 64 «Податковий кредит» в 2021 році оприбутковано товар від ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР» на загальну суму 11 620 829 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 936 805 гривень.
		Слід зазначити, що придбаний товар від ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР» є імпортним (містить код УКТЗЕД 2711139700).
		За період 2021-2023 років ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР» імпортні операції не здійснювало.
		Відповідно до бази даних ДПС України встановлено, що ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР» (код ЄДРПОУ 44080787) зареєстроване Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради від 28.01.2021 № 1004151020000052492.
		Директор, бухгалтер (з 29.01.2021 по 15.06.2022), засновник (з 29.01.2021 по 04.11.2021) -  ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
		ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР» декларацій з податку на прибуток за 2021 рік не подано, що на думку контролюючого органу свідчить про відсутність здійснення фінансово - господарської діяльності та про відсутність у підприємства власних основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для провадження фінансово-господарської діяльності підприємства.
		Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2021 рік до ДПІ за місцем обліку не надано, що може свідчити про намір приховати інформацію про відсутність у підприємства власних основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для провадження фінансово-господарської діяльності.
		Остання подана звітність - декларація з податку на додану вартість за вересень 2021 року.
		Свідоцтво платника ПДВ № 200677775 від 04.11.2021 анульоване 20.09.2023 за рішенням контролюючого органу (22-ненадання декларацій протягом року).
		Відповідно даних що містяться в ІКС «Податковий блок», ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР» віднесено до категорії ризиковості відповідно до Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 30.12.2021 №39912. Кількість працівників у 2021 році - 3 особи
		Відповідно до даних 20-ОПП відсутні основні засоби, транспорт, орендовані чи власні складські приміщення.
		Відповідно до інформації, наданої до ДПС листом № 26533/125/23/32023 від 30.10.2023 Національною поліцією України, Головним управлінням національної поліції в м. Києві: в ході досудового розслідування встановлено та допитано як свідка колишнього керівника ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР» ОСОБА_1 , який показав, що здійснював реєстрацію в державних органах вказаного ТОВ з метою ведення господарської діяльності, пов`язаної з ввезенням на митну територію України транспортних засобів з США та подальшим їх продажем. Однак будь-яку фінансово-господарську діяльність в ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР» по взаємовідносинах із ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» та іншими суб`єктами господарської діяльності не здійснював.
		У протоколі Допиту ОСОБА_1 , зазначає що йому невідомий процес підписання договорів з контрагентами постачальниками та покупцями ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР», за якими адресами здійснювалось підписання договорів та хто був присутній під час підписання. ОСОБА_1 зазначає, що не підписував жодних договорів.
		Також ОСОБА_1 не володіє інформацією щодо того, за якою адресою знаходяться та зберігаються оригінали документів з фінансово-господарської діяльності ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР».
		В допиті ОСОБА_1 зазначив, що підприємство ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» йому не відоме.
		За результатами аналізу отриманої інформації від органів Національної поліції, аналізу ланцюгів постачання ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР» встановлено відсутність факту (джерела) законного введення в обіг товару, який був реалізований далі по ланцюгу постачання в адресу ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП».
		Враховуючи вищезазначене, метою функціонування ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР» є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди підприємствам реального сектору економіки.
		У ході проведення перевірки встановлено неправомірне внесення до регістрів бухгалтерського обліку та перенесення неправдивої інформації із регістрів бухгалтерського обліку до фінансової звітності з придбання товару.
		Таким чином, на думку контролюючого органу, згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП», а саме бухгалтерських рахунків 281 «Товари» та 64 «Податковий кредит» в 3 кварталі 2021 року оприбутковано товар від невстановлених осіб на загальну суму 11 620 829 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 936 805 гривень.
		Крім того, судом встановлено, що за перевіряємий період ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» здійснювало господарські взаємовідносини з ТОВ «МАРІНЕКС ЛТД» (код 42561494) на підставі укладених Договорів надання персоналу від 01.08.2020 б/н, від 01.02.2022 б/н, від 01.07.2022 б/н (в т.ч. додатки до них). Дані Договори є подібними між собою.
		Як зазначає відповідач, в додатках № 1 до актів прийому-передачі наданих послуг відсутня інформація стосовно реєстраційних номерів облікової картки платників податків по наданому персоналу, що в свою чергу унеможливлює підтвердити працевлаштованість осіб в значній кількості на ТОВ «Марінекс ЛТД».
		В Договорах надання персоналу від 01.08.2020 б/н, від 01.02.2022 б/н, від 01.07.2022 б/н, укладених між ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» та ТОВ «Марінекс ЛТД» (код ЄДРПОУ 42561494), наявний пункт згідно з яким: «Без узгодження із Клієнтом (ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП») залучати для виконання цього Договору третіх осіб, зокрема роботодавця наданих у розпорядження Клієнта найманих робітників ТОВ «Марінекс ЛТД» (код ІБК 119611)».
		До перевірки надані Накази про направлення у відрядження фізичних осіб у розпорядження ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» для участі у виробничому процесі та виконання інших функцій, пов`язаних з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП», які виписані ТОВ «Марінекс ЛТД» (код ІБК 119611).
		Дані документи містять наступні реквізити ТОВ «Марінекс ЛТД»: P.O. BOX 440, Республіка Сейшельскі Острови, Глобал Гейтвей, 8, Ру де ла Перл, Провіденс, Mare (код ІБК 119611). Підписані вищезазначені Накази директором ТОВ «Марінекс ЛТД» (код ІБК 119611) Міланом Джобб.
		Контролюючий орган зазначає, що ТОВ «Марінекс ЛТД» діяльність не здійснювало, звітність не подавало та ліквідоване в 2014 році, оскільки постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі № 923/430/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марінекс ЛТД» до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Головного управління Держпраці у Херсонській області про: визнання поширюваної інформації про ліквілацію в 2014 році ТОВ «Марінекс ЛТД» недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача; зобов`язання відповідача-1, відповідача-2 спростувати поширену недостовірну інформацію про начебто ліквідацію позивача, яка перешкоджає веденню законної господарської діяльності позивача та провайдерів послуг аутстаффінгу шляхом розміщення на сайтах, скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 10.09.2018 року у справі №923/430/18 та у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Марінекс ЛТД» про визнання поширюваної інформації недостовірною та зобов`язання її спростувати відмовлено.
		Крім того, відповідач зазначає, що за результатами аналізу інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, який знаходиться у відкритому (загальному) доступі в Інтернет - ресурсі, наявні судові ухвали у рамках кримінальних проваджень передбачених за ст. 205 ККУ, які стосуються ТОВ «Марінекс ЛТД», з наступним змістом:
		справа Херсонського міського суду № 766/14014/179, н/п 1-кс/766/9576/19 від 27.06.2019: «...Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32017230000000076 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212-1, ч.3 ст.212, ч.2 ст.172, ч.1 ст.205 КК України за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування службовими особами ТОВ «Аутстаффер» (код 38044531) та ТОВ «Стафф Сервіс» (код 38697427) у значних розмірах, грубого порушення трудового законодавства, фіктивного підприємництва з використанням реквізитів ТОВ «Маренеро+» (код 41329084), ТОВ «Маркет-Стафф» (код 41043391), ТОВ «Марінекс лтд» (код 42561494)».
		Справа Херсонського міського суду № 766/14014/17, н/п 1-кс/766/8370/19 від 29.05.2019: «...Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «Аутстаффер»,ТОВ «Стафф Сервіс», ТОВ «Маренеро+», ТОВ «Маркет-Стафф», ТОВ «Марінекс лтд» надають СГД послуги по наданню персоналу у різних сферах господарської діяльності на умовах аутстаффінгу (оренди трудових ресурсів). При цьому обов`язки щодо нарахування та сплати прибуткового податку з громадян, військового збору та єдиного внеску на обов`язкове державне соціальне страхування ТОВ «Аутстаффер», ТОВ «Стафф Сервіс», ТОВ «Маренеро+», ТОВ «Маркет- Стафф», ТОВ «Марінекс лтд», як податкові агенти не здійснюють.
		Також встановлено, що службові особи і засновники вказаних вище підприємств ОСОБА 5, ОСОБА 6, ОСОБА 7 з метою продовження реалізації злочинного наміру ухилення від сплати податків шляхом використання нових схем аутстаффінга зареєстрували нові підприємства ТОВ «Маренеро+» (код 41329084), ТОВ «Маркет-Стафф» (код 41043391), ТОВ «Марінекс лтд» (код 42561494) на які у теперішній час переоформлюють працівників з ТОВ «Аутстаффер» і ТОВ «Стафф-Сервіс» і продовжують шляхом використання схем аутстаффінгу та аутсорсінгу надавати суб`єктам господарської діяльності реального сектору економіки послуги з переведення грошових коштів у готівку і мінімізації у подальшому податкових зобов`язань підприємствами - вигодонабувачами...».
		Згідно вищезазначеного встановити фактичного виконавця послуг (послуги з надання у розпорядження Клієнтові найманих робітників Роботодавця для участі у виробничому процесі, керуванні виробництвом або для виконання інших функцій, пов`язаних з господарською діяльністю Клієнта) не виявляється можливим.
		Відповідачем у ході проведення перевірки перевірено фізичні можливості ТОВ «Марінекс ЛТД» щодо вчинення операцій з надання послуг персоналу та встановлено відсутність ресурсів та активів для здійснення господарської діяльності.
		Враховуючи вищевикладене, перевіркою не підтверджено надання послуг на адресу ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» від ТОВ «Марінекс ЛТД» за період взаємовідносин протягом перевіряємого періоду, що свідчить про те, що за наданням послуг лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та формування витрат, наслідком чого є отримання ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді заниження суми об`єкта оподаткування з податку на прибуток.
		Однак, з даними висновками відповідача суд не погоджується з наступних підстав.
		Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. 
		Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України). 
		Згідно з п. 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. 
		Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). 
		Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору. 
		Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. 
		Отже, єдиним документом, який дає право платнику податків включити відповідні суми до податкового кредиту, є податкова накладна. 
		Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
		Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
		Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
		Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
		Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).
		Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІI цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).
		Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні". 
		При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. 
		При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
		При цьому, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
		Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 
		Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеним вище контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.
		На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за умови необізнаності щодо неї. 
		Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
		Як зазначає Верховний Суд в постановах від 26.06.2018р. у справі №808/2360/17 та від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17, посилання контролюючого органу на кримінальні провадження, відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагентів позивача, обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.
		Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (№ в ЄДРСРУ 14222198), відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.
		Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2018р. у справі №820/903/18, останній визнає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
		Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, проведення ремонтних робіт за наслідками яких сформовано витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.
		Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.
		Відповідно до частини 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		У той же час, суд зазначає, що посилання відповідача на допит свідка та кримінальні провадження як на одну з підстав нереальності укладених господарських договорів між позивачем та ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР» та ТОВ «Марінекс ЛТД» не може бути підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань, оскільки контролюючим органом не надано до матеріалів адміністративної справи обвинувальних вироків.
		Крім того, відповідачем не надано доказів проведення перевірки вказаних вище контрагентів позивача та встановлення порушень податкового законодавства по взаємовідносинах з позивачем. 
		Отже, висновки контролюючого органу щодо відсутності підстав у позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «ХАЙЛАЙНЕР» та з ТОВ «Марінекс ЛТД» є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
		Крім того, судом встановлено, що ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» у перевіряємому періоді здійснювало взаємовідносини з: ТОВ "ДЕ-ЛЮКС" (код ЄДРОПОУ 33880538) на підставі договорів оренди.
		В бухгалтерському обліку за 2022 рік відображено наступним чином:
		Дт 92 Кт 631 на суму 4 516 000 грн;
		Дт 64 Кт 631 на суму 903 200 грн;
		Дт 79 Кт 92 на суму 4 516 000 грн.
		Також, ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» здійснювало взаємовідносини з ТОВ "ГАЗ РІТЕЙЛ" (код ЄДРОГІОУ 39773498) на підставі: договору суборенди від 15.08.2016 № ГР-КІГ-15/08/2016-01, предмет договору ТОВ «ГАЗ РІТЕЙЛ» (Суборендодавець) надає, а ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» (Суборендар) приймає у строкове, платне користування нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. М. Василенка, 1 та прилеглу територію, загальною площею 0,02 га. Суборендоване майно передається в суборенду з метою встановлення автомобільного газозаправного пункту модульного типу (АГЗПМТ) та операторської для здійснення господарської діяльності Суборендаря.
		ТОВ «ГАЗ РІТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 39773498), ТОВ «ДЕ-ЛЮКС»код ЄДРПОУ 33880538) на адресу ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» виписані акти надання послуг, датовані 2022 роком, при цьому послуги були здійснені у 2021 році.
		Як зазначає відповідач, акти повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (тобто 2021 роком). Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій (факт здійснення 2021).
		Крім того, за адресами, зазначеними в актах наданих послуг, які виписані ТОВ "ГАЗ РІТЕЙЛ" (код ЄДРОПОУ 39773498), ТОВ "ДЕ-ЛЮКС" (код ЄДРОПОУ 33880538), ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» здійснювало господарську діяльність протягом перевіряємого періоду та отримувало дохід, а саме: від роздрібної торгівлі скрапленим газом на автомобільних газозаправних пунктах модульного типу (АГЗП МТ) та товарами для магазинів при заправках (харчові продукти, напої і тютюнові вироби, тощо).
		Тобто, витрати, які були понесенні підприємством в 2021 році, є витратами звітного 2021 року та слід відображати списання вищезазначених актів надання послуг (акти виписані 2022) шляхом коригування нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) у 2022 році.
		Таким чином, на думку контролюючого органу в порушення вимог пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПКУ, п.6, п. 7, п. 18, п. 19, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248 , п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 року № 137, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за № 392/3685 ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» занижено фінансовий результат до оподаткування всього в сумі 4 666 000 грн., в т.ч. за 2022 рік в сумі 4 666 000 грн., за рахунок завищення інших операційних витрат на суму 4 666 000 гривень.
		Однак, як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2021 року між сторонами підписані додаткові угоди, відповідно до яких оплата по договору здійснюється виключно на підставі виставлених ТОВ «ДЕ-ЛЮКС» та ТОВ «ГАЗ РІТЕЙЛ» рахунків фактур та може здійснюватися щомісячно, щоквартально, раз на рік або у інший термін та за період, вказаний у рахунках фактурах. Рахунок фактура є обов`язковим до оплати протягом 60 календарних днів. 
		ТОВ «ДЕ-ЛЮКС» та ТОВ «ГАЗ РІТЕЙЛ» виставлені рахунки фактури на позивача у жовтні  листопаді 2022 року за період з лютого  грудня 2021 року. В рахунках зазначено, що оплата здійснюється протягом 60 календарних днів, що і було виконано позивачем.
		Отже, у позивача не виникло обов`язку сплачувати кошти на адресу ТОВ «ДЕ-ЛЮКС» та ТОВ «ГАЗ РІТЕЙЛ» без виставленого рахунку-фактури, як це передбачено у відповідних додаткових угодах до договору, які є невід`ємними частинами договору. А тому, позивач виконав свої зобов`язання по сплаті в межах 60 календарних днів з моменту виставлення рахунків фактур і відповідно підписано акти про надання послуг між сторонами. 
		Таким чином, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 12.01.2024 №00024800702 та №00024770702 в частині збільшення грошового зобов`язання на суму 1 936 805грн. та застосування штрафних санкцій на суму 968 402,5грн. є неправомірними, а тому підлягають скасуванню.
		Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП». 
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 30 280,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 18.03.2024 №1218, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
		Керуючись ст. ст. 9, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
		в и р і ш и в : 
		Адміністративний позов задовольнити.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення  рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 12.01.2024 №00024800702 та №00024770702 в частині збільшення грошового зобов`язання на суму 1 936 805грн. та застосування штрафних санкцій на суму 968 402,5грн.
		Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» судові витрати в розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		 
		 
		Суддя Лапій С.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...