Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/50/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано судом: 19.06.2024. Зареєстровано: 20.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2024.
Дата набрання законної сили: 11.06.2024
Номер судового провадження: 2889/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 червня 2024 р. Справа № 480/50/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Мінаєвої О.М.
		суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. 
		за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 року, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, м. Суми, повний текст складено 02.02.24 року у справі № 480/50/24
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС" 
		до Сумської митниці 
		про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС", звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA805000/2023/000019/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2023/000258.
		В обґрунтування позову зазначив, що подані підприємством до митного оформлення документи для підтвердження митної вартості товару за своїм змістом не суперечать один одному, в повному обсязі свідчать про вагу та ціну товару, про проведення оплати за товар у розмірах, визначених укладеним контрактом, про складові заявленої позивачем митної вартості товару, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом. Відповідач при направленні запиту на подання додаткових документів не зазначив жодних підстав для такого запиту, не вказав на наявність виправлень, підробок, розбіжностей та відсутності всіх відомостей у наданих документах та не визначив, які саме документи необхідні для підтвердження правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товарів.
		Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 року у справі № 480/50/24 позов задоволено. 
		Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000019/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000258.
		Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС" за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці суму судового збору в розмірі 2684,00 грн. та судові витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. 
		Відповідач, Сумська митниця, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 року у справі № 480/50/24 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що під час проведення перевірки документів, які зазначені у частині другій статті 53 Митним кодексом України митницею здійснено порівняння заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичного товару, митне оформлення якого вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що фактурна вартість за одиницю оцінюваного товару є нижчою, ніж фактурна вартість за одиницю ідентичного товару, митне оформлення якого вже здійснено, що викликало сумніви щодо достовірності заявленого рівня митної вартості товару. Фактурна вартість заявленого декларантом товару «фталевий ангідрид», за митною декларацію від 15.05.2023 №UA805020/2023/004975, відповідно до рахунку-проформи від 12.05.2023 № 230192 складає 1390 євро/тонна. На інформаційних ресурсах митних органів (системах, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів) міститься інформація щодо митного оформлення ідентичного товару в максимально наближений час до часу експорту в Україну з рівнем митної вартості 1,47 євро/кг.
		Відповідач зазначає, що подані декларантом документи є неповними, враховуючи ненадання декларантом будь-яких додаткових документів та/чи пояснень для підтвердження правильності обчисленої ним митної вартості оцінюваних товарів, не здійснення жодної спроби підтвердити ціну, що сплачена за товар, митним органом зроблено висновок про неможливість використання основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому й про необхідність коригування заявленої митної вартості за другорядним методом на основі наявної інформації з програмно-інформаційного комплексу ЄАІС щодо митного оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено на митній території України.
		Вважає, що оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів прийняті правомірно, а тому не підлягають скасуванню. 
		Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відпусткою його представника. Судом апеляційної інстанції в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на можливість розгляду справи за неявки сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи, а також подана апеляційна скарга не містить клопотання особи про розгляд справи за її участі, тоді як відповідно до частини 3статті 296 КАС Україниза відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що перебування у відпустці представника відповідача не є поважною обставиною для відкладення розгляду справи, оскільки обставини внутрішньої роботи в межах установи є суб`єктивними, адже стосуються належної організації роботи в середині установи. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, будучи зацікавленим у розгляді справи в межах строків, встановлених КАС України, не був позбавлений можливості залучити до участі у справі іншого представника. За таких обставин, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Імпульс» (Дніпро, Україна) та компанією «ATMOSA AUSTRIA GMBH» (Австрія) досягнуто домовленості про постачання товару, відповідно до інвойсу №02_05_23/2 від 02.05.2023 покупець ТОВ «Імпульс» придбає на умовах 100% передоплати у продавця «ATMOSA AUSTRIA GMBH» (Австрія) фталевий ангідрід за ціною 27800 Євро за 20000 кг товару. Поставка повинна бути здійснена - квітень-травень 2023 року (а.с. 58).
		15 травня 2023 року ТОВ «Імпульс» подало до Сумської митниці митну декларацію 23UА805020004975U9 та пакет документів для митного оформлення товару. Митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до ст. 57 Митного кодексу України - виходячи із ціни контракту.
		Разом з митною декларацією №UА805020004975 було надано пакет документів, визначених в графі 44 вказаної МД.
		Здійснивши аналіз поданого декларантом позивача пакету документів, інспектором з митного оформлення на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України було направлено декларантові в електронному повідомленні перелік документів, необхідних для підтвердження правильності обчислення заявленої митної вартості товарів: висновки про якісні та вартісні характеристики товарі, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також декларантові роз`яснено право надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
		Декларантом повідомлено про неможливість надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
		16.05.2023 року Сумською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UА805000/2023/000019/2, відповідно до якого відповідачем застосовано другорядний метод визначення митної вартості (2) - за ціною договору щодо ідентичних товарів, збільшивши митну вартість з 1,39 Євро до 1,42 Євро (а.с. 53 зворотній бік - 54). Відповідачем зазначено, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UА206060//2023/818 від 15.05.2023р.
		Також, митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА805020/2023/000258 (а.с. 52 - 53).
		Не погодившись з зазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з позовом.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем при митному оформленні документи в повному обсязі підтверджують визначену декларантом ціну товару  за основним методом, а тому висновок відповідача про наявність підстав для визначення митної вартості за іншим методом є недоведеним, а оскаржуване рішення протиправним. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного. 
		Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (надалі за текстом - МК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
		В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
		Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).
		В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари..
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації
		Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		У відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		Частиною п`ятою ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
		Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
		Згідно із ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
		У відповідності до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
		При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
		У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
		Частинами 4, 5 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
		Аналіз вищевказаних норм законодавства дозволяє дійти висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
		З матеріалів справи встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару (фталевий ангідрід) документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: сертифікат якості від 08.05.2023, пакувальний лист 230192 від 12.05.2023, рахунок-фактура (інвойс) 230192 від 12.05.2023; автотранспортна накладна А№009522 від 12.05.2023 року; декларація про походження товару 230192 від 12.05.2023 року, платіжне доручення від 04.05.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 150523/2 від 15.05.2023 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 150523/2 від 15.05.2023 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі  продажу 02_05_23/1 від 02.05.2023; договір про надання послуг митного брокера 12 від 01.06.2023, договір (контракт) на перевезення 05/08/23/2 від 08.05.2023, декларація - інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером 230192 від 12.05.2023, копія митної декларації країни відправлення 23АТ320000ЕVEDIKX5 від 12.05.2023 року.
		Колегія суддів встановила, що подані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товару у розмірі 27800 Євро за 20000 кг товару (1,39 Євро). При цьому, жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані декларантом документи не містили. 
		Колегія суддів встановила, що єдине посилання митного органу в оскаржуваному рішенні  це данні з інформаційних ресурсів митних органів (системах, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, де міститься інформація щодо митного оформлення ідентичного товару, імпортованого на митну територію України з митною вартістю на рівні 1,42 евро /кг (митна декларація від 15.05.2023 UА206060/2023/818).
		Колегія суддів зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
		Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові № 815/2552/16 від 15.02.2023 дійшов висновку, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
		Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
		Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ятастатті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьоїстатті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
		Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, щоприписиМК Українизобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
		Колегія суддів встановила, що в оскаржуваному рішенні митним органом не обгрунтовано неможливості визначення митної вартості товару за першим методом на підставі документів, наданих декларантом під час митного оформлення. За відсутності такого обґрунтування, висновок про необхідність застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості ніж основний, є безпідставним.
		Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначено які саме документи, подані декларантом, викликали сумнів у достовірності поданих декларантом відомостей, не встановлено неповноти поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей чи ознак підробки...
		Таким чином, приймаючі оспорюване рішення, суд першої інстанції правильно зазначив, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 МК України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.
		В силу ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень під час розгляду справи не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішення про коригування митної вартості.
		З огляду на наведене, правильним є висновок суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.
		Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
		Виходячи з наведеного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.
		Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення є необґрунтованими та прийнятими без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000019/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000258 є протиправними та підлягають скасуванню.
		З урахуванням вищенаведеного, доводи відповідача щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції є помилковими.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог щодо правомірності прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митних декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині стягнення правничої допомоги. 
		Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 року у справі № 480/50/24 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. 
		Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Сумської митниці залишити без задоволення.
		Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 року у справі № 480/50/24 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. 
		 
		Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді   В.А. Калиновський   З.О. Кононенко   Постанова складена в повному обсязі 19.06.24 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...