Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/4933/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 19.06.2024. Зареєстровано: 20.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2024.
Дата набрання законної сили: 19.06.2024
Номер судового провадження: 22-ц/803/4986/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/4986/24 Справа № 203/4933/23   Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко С.В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова  Г. В.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 червня 2024 року                        Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
		судді-доповідача: Новікової Г.В. 
		суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
		 
		розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2023 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 26 листопада 2021 року було укладено кредитний договір № 630623099.
		Відповідно до Реєстру боржників № 170 від 25.01.2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 630623099 від 26 листопада 2021 року. 
		У свою чергу ТОВ «Таліон Плюс» 20 жовтня 2022 року уклала з ТОВ «ФК «ЄАЗПБ» договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАЗПБ» за плату належні йому права вимоги, зокрема право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 630623099.
		Відповідач порушила умови укладеного кредитного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв`язку з чим має заборгованість за кредитним договором № 630623099 від 26 листопада 2021 року в розмірі 100 758,78 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 29 900 грн., сума заборгованості за відсотками - 70 858,78 грн., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 разом із судовими витратами у вигляді сплаченого судового збору. 
		Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. 
		В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»  просить скасувати рішення суду першої інстанції  та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
		Зазначає, що суд першої інстанції у разі якщо вважає, що наданих позивачем доказів не достатньо для розгляду справи, повинен був вирішувати питання про витребування відповідних доказів, а не відмовляти у задоволенні позовних вимог по суті в зв`язку із їх відсутністю. Також у випадку повної чи часткової незгоди із розрахунком заборгованості суд повинен був самостійно перевірити правильність відповідної суми заборгованості та вразі її помилковості навести свій розрахунок.
		Крім того вважає, що відсутність доказів щодо перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов кредитних договорів укладених із ОСОБА_1 не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову. Зокрема зазначає кредитний довір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згоди щодо усіх істотних умов договору. Крім того, кредитні договори та договори факторингу не були розірвані чи визнані недійсними, а отже діє презумпція правомірності правочину і предметом спору даної справи не є визнання відповідних договорів недійсними чи їх розірвання.
		Звертає увагу, що кредитний договір від 26 листопада 2021 року укладено в електронній формі та підписано ОСОБА_1 електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора на телефон, що відповідно до умов закону та практики Верховного Суду є аналогом власноручного підпису, а отже ознайомилась з усіма істотними умовами договору та погодився з ними. 
		Відповідачем ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки суд першої інстанції в повному обсязі з`ясував обставини справи та встановив відповідні їм правовідносини, надав оцінку всім наданим позивачем доказам, застосувавши відповідні норми матеріального права. 
		Також не заперечує про укладення з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 26 листопада 2021 року кредитного договору № 630623099, однак наголошує на тому, що доказів передачі їй кредитних коштів матеріали справи не містять, як і не містять первинних бухгалтерських документів на підтвердження порядку і розміру нарахування кредитної заборгованості,а наявні у справі розрахунки не є такими та містять суперечливу інформацію. Крім того звертає увагу, що строк дії кредитного договору закінчився 24 грудня 2021 року, а отже відсотки нараховані після цієї дати безпідставно.
		Крім того, вважає, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не набуло право вимоги до неї за кредитним договором № 630623099 від 26.11.2021 року та не могло відступити право вимоги за цим договором позивачу на підставі Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, оскільки на дату складення та підписання Реєстру боржників № 170 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, який позивач вважає підставою для набуття ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до неї, а саме станом на 25.01.2022 року строк дії вказаного Договору факторингу сплив ще 31.12.2021 року.
		Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
		Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
		Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
		У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 100 758.78 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. 
		Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, а саме первинною бухгалтерською документацією, факт передання боржнику кредитних коштів та користування ними відповідачем, а також розмір кредитної заборгованості та порядок її нарахування. 
		Проте такий висновок не відповідає наявним в матеріалах справи доказам та суперечить нормам матеріального та процесуального права.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 26 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було підписано договір кредитної лінії № 630623099. 
		Згідно п.1.1. Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 29 900 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. 
		Також до договору додано паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору № 630623099 від 26 листопада 2021 року.  
		Згідно п.1.7 вказаного Договору кредитної лінії № 630623099 від 26 листопада 2021 року кредитна лінія надається строком на 28 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 24.12.2021 року.
		28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01,  редакцію якого було змінено Додатковою угодою №26 від 31.12.2020 року.  
		Згідно витягу з реєстру прав вимоги № 170 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року заборгованість  ОСОБА_1  за кредитним договором № 63062309 на загальну суму заборгованості 74 919,20 грн. перейшла від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».  
		20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАЗПБ» укладено договір факторингу № 20102022.  
		Згідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 до Договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року заборгованість  ОСОБА_1  за кредитним договором № 63062309 на загальну суму заборгованості 100 758,78 грн. перейшла від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «ЄАЗПБ».  
		З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 630623099 від 26 листопада 2021 року за період з 06.03.2023 по 31.07.2023 вбачається, що станом на 31.07.2023 року заборгованість відповідачки перед позивачем становить 100 758.78 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 29 900 грн., сума заборгованості за відсотками - 70 858,78 грн.  
		Також матеріали справи містять розрахунок заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», згідно з яким станом на 25.01.2022 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №630623099 у розмірі 74 028,18 грн., з яких тіло кредиту 29 900 грн. та 45 089,20 проценти за його користування (а.с.70).
		Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №630623099 станом на 06.03.2023 року у розмірі 100 758,78 грн. з яких тіло кредиту 29 900 грн. та 70 858,78 проценти (а.с.71)
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
		За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
		Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
		Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
		Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
		Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
		При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
		Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
		Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
		Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
		Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Як зазначалося вище з матеріалів справи вбачаться, що ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір кредитної лінії від 26.11.2021 року щодо отримання 29 900 грн. під проценти за їх користування, який підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 29 900 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. При цьому у п.1.3 зазначено, що кредитодавець надає перший транш у сумі 29 000 грн. одразу після укладення договору.
		Колегія суддів вважає, що надані позивачем докази, зокрема договір від 26.11.2021 року та розрахунки заборгованості за ним є належними та допустимими доказами існування заборгованості, враховуючи, що заперечуючи проти заявленого позивачем розміру заборгованості, відповідачка свого розрахунку, який би спростовував доводи позивача щодо суми боргу за кредитним договором суду не надала та не оспорювала укладення такого договору.
		З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, апеляційний суд дійшов до висновку про укладання та підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитних договорів з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед цією фінансовою установою.
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
		У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
		У справі, що переглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договором, презумпція правомірності якого відповідачем не спростована.
		Окрім того, відповідач жодним чином не оспорював укладання зазначених кредитних договорів і з фінансовими установами.
		Щодо договорів факторингу від 21 вересня 2022 року та від 24 листопада 2022 року слід зазначити наступне.
		В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.
		Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
		Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
		Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.
		За договорами факторингу від 20 жовтня 2022 року та від 28 листопада 2018 року(з урахуванням додаткової угоди №26), позивач отримав право вимоги за вказаними кредитним договорами
		Відповідно до реєстру витягу прав вимоги №170 ТОВ боржників від 21.09.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон плюс» до боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору 630623099 від 26.11.2021 року, загальну суму заборгованості 74 919,20 грн..
		Згідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 63062309 на загальну суму заборгованості 100 758,78 грн. перейшла від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «ЄАЗПБ».
		Таким чином позивач належними та допустимими доказами довів наявність у відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості за договором кредитним договором від 26.11 2021 року, право вимоги за яким згідно договорів факторингу від 20 жовтня 2022 року та від 28 листопада 2018 року перейшло до позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
		Посилання відповідача на те, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не набуло право вимоги до неї та не могло його вподальшому 20.10.2022 року відступити позивачу, через те, що строк дії Договору факторингу № 28/1118-01 закінчився 31.12.2021 року, спростовуються матеріалами справи, а саме положеннями цього договору факторингу. Зокрема, відповідно до п.4.1 наявне право вимоги від клієнта до фактора переходить з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Крім того,на момент укладення кредитного договору відповідачем у листопаді 2021 року договір факторингу діяв,його строк не сплив. Таким чином ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право вимоги за кредитним договором та могло його в подальшому передати за договором факторингу позивачу. 
		Суд не звернув увагу на те, що позичальник не виконує умови кредитного договору ні первісному кредитору, ні новому кредитору та безпідставно відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що не надано доказів отримання позичальником спірних коштів.
		Апеляційний суд вважає, що даний висновок суду є безпідставним, оскільки позивачем доведено факт отримання відповідачем коштів за наявним в матеріалах справи правочином.
		Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
		Указане не враховано судом першої інстанцій під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором, а відтак рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
		Щодо розміру заборгованості за кредитним договором, яку ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло на підставі договорів факторингу, то як правомірно зазначала відповідач, тут слід звернути увагу на строк дії кредитного договору.
		Зокрема у п. 5,2 та 1.7 зазначено, що отримані ОСОБА_1 у розмірі 29 900 повинні бути повернуті нею у строк до 24.12.2021 року, що і є строком дії договору. При цьому розмір процентів відповідно до п.1.9.1 складає 0,30 % від суми кредиту. З наданих позивачем розрахунків вбачається, що відповідачу після вказаної дати продовжували нараховуватись відсотки за його користуванням, що є порушенням вимог законодавства 
		Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
		Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		При цьому, згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) вбачається, що абзац 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
		Таким чином, враховуючи надані ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» розрахунки заборгованості,розмір кредитної заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача станом на 24.12.2021 року складає 32 411,60 грн., з яких 29 900 грн. тіло кредиту, а розмір відсотків 2 511,60 грн. (29 900 * 0,30 %*28 місяців). Також зазначені суми вказані у п. 1.14.1 кредитного договору під час підрахунку орієнтовної загальної вартості кредиту.
		З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
		Доводи апелянта про те, що суд повинен був вирішувати питання про витребування відповідних доказів та самостійно перевірити правильність відповідної суми заборгованості та вразі її помилковості навести свій розрахунок, не ґрунтуються на положеннях цивільного процесуального законодавства. Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Тому саме на позивача покладено обов`язок надати суду всі докази на обґрунтування позовних вимог та надати відповідний розрахунок , який би підтверджував наявність заборгованості та підтвердив би користування позивачем кредитними коштами.
		Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1ст.376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		За встановлених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 32 411,60 грн., а відтак апеляційна скарга представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає частковому задоволенню.
		Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
		Згідно ч.. 1, 10 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»підлягають пропорційному стягненню (32,18%) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 863,71 грн., та 1 295,57 грн. за подання апеляційної скарги, а всього 2 158,28 грн.
		Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 100 758,78 грн., що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
		 
		Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.
		Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2023 року скасувати.
		Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором №630623099 від 26 листопада 2021 року у розмірі 32 411,60 грн. (тридцять дві тисячі чотириста одинадцять гривень шістдесят копійок) з яких: 29 900 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 2 511,60 грн. - сума заборгованості за відсотками.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 158,28 грн. (дві тисячі сто п`ятдесят вісім гривень двадцять вісім копійок)
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...