Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 234/13424/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 20.06.2024. Зареєстровано: 20.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/202/139/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021052390001520

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		234/13424/21
		1-кп/202/139/2024
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 червня 2024 року  Індустріальний районний суд 
		   м. Дніпропетровська
		 
		у складі: головуючої  судді ОСОБА_1 
		при секретарі  ОСОБА_2 
		 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро у режимі відеоконференцзв`язку кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052390001520 від 13.08.2021 року відносно  ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Краматорськ Донецької області, українця, громадянина України, неодруженого, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, раніше судимого 26 лютого 2024 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, 
		за участю сторін кримінального провадження: прокурорів  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника-адвоката  ОСОБА_6 , обвинуваченого  ОСОБА_3 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		13 серпня 2021 року приблизно о 16.30 годині ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, перебували на проїзній частині поблизу будинку АДРЕСА_1 .
		В цей проміжок часу між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, під час якої у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 .
		Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, спрямованого на позбавлення життя іншої людини, суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння смерті та бажаючи їх настання, без будь-яких вагань з метою умисного протиправного спричинення смерті іншій людині, знаходячись на проїзній частині поблизу будинку АДРЕСА_1 , взяв у праву руку сокиру та умисно наніс ОСОБА_7 три удари в область розташування життєво важливих органів, а саме: один удар у потиличну область з правого боку, один удар по задній поверхні грудної клітини з правого боку в проекції верхньої лопатки та один удар у праву щоку удар по задній поверхні грудної клітини з правого боку в проекції верхньої лопатки та один удар у праву щоку.
		В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_7 заподіяно наступні тілесні ушкодження: рублені рани потиличної області з правого боку з наявністю крайового осколкових перелому з боку зовнішньої кісткової пластинки потиличної кістки, задньої поверхні грудної клітки справа в проекції верхньої кістки лопатки і правої щічної області, які супроводжувалися рясною кровотечею з розвитком геморагічного шоку 2 ступеня. Дані тілесні ушкодження утворилися незадовго до звернення в лікарню в результаті триразового дії гострого предмета, який має рублячі властивості, яким міг бути сокира і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечним для життя в момент їх заподіяння.
		Після чого, ОСОБА_7 направився до власного місця мешкання по АДРЕСА_2 , а ОСОБА_3 в цей час також направився до місця мешкання ОСОБА_7 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, однак довести його до закінчення не зміг, оскільки був зупинений працівниками поліції.
		Тобто, ОСОБА_3 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак, останній не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі.
		Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_3 виразилися закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство), тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
		В ході судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_3 частково визнав провину у пред`явленому йому обвинуваченні та пояснив суду, що 13 серпня 2021 року разом ОСОБА_7 розпивали алкогольні напої за адресою: АДРЕСА_3 . У подальшому ОСОБА_7 почав ображати ОСОБА_3 та його батьків нецензурною лайкою і у подальшому почав замахуватись, щоб вдарити ОСОБА_3 . У свою чергу, ОСОБА_3 , піддавшись на провокації із боку потерпілого ОСОБА_7 дістав з портфеля сокиру, яку взяв в праву руку та замахнувся на ОСОБА_7 і наніс йому два удари в задню частину голови. Також обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні засуджує свої дії щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, негативно відноситься до вчиненого злочину. 
		     Допитанийу судовомузасіданні потерпілий ОСОБА_7  суду повідомив,що 13 серпня 2021 року, у місті Краматорську були разом з обвинуваченим ОСОБА_3 на рибалці та вживали алкогольні напої. Потерпілий стверджував суду, що ніяких конфліктів між ним та обвинуваченим не виникало, він не ображав ні його, ні його батьків. Коли ОСОБА_7 виходив з дому по АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 напав на ОСОБА_7 та вдарив його сокирою по голові, яка лежала біля двору, із метою, як зрозумів потерпілий його вбити. Також ОСОБА_7 повідомив, що не спричиняв тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , останній раптово, без будь яких причин напав на нього з сокирою, намагаючись вбити. 
		Свідок ОСОБА_8  суду повідомив, що є працівником патрульної поліції міста Краматорська та 13 серпня 2021 року перебував у патрулі разом з напарником ОСОБА_9 , який зараз проходить службу в лавах ЗСУ, коли отримали виклик щодо спричинення тілесних ушкоджень.
		Прибувши на місце за викликом, побачили ОСОБА_7 , який сидів у крові та повідомив, що йому завдали тілесні ушкодження сокирою по голові. Невдовзі, неподалік від будинку потерпілого, було затримано обвинуваченого ОСОБА_3 , разом з сокирою.
		Свідок ОСОБА_10  суду повідомила,що є матір`ю потерпілого ОСОБА_7 . Свідок знайома з обвинуваченим ОСОБА_3 , з яким у неї склалися нормальні відносини, оскільки обвинувачений неодноразово надавав їй допомогу по господарству. Також пояснила суду, що її син  потерпілий ОСОБА_7 з обвинуваченим ОСОБА_3 перебували у нормальних дружніх відносинах. У серпні 2021 року, її син ОСОБА_7 прийшов додому весь в крові, із пораненнями голови, після чого, вона одразу викликала швидку медичну допомогу та поліцію. Потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що обвинувачений ОСОБА_3 вдарив його - ОСОБА_7 сокирою по голові, яка залишилась біля двору. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що з обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_7 знайом, перебуває у нормальних відносинах. Вранці 13 серпня 2021 року вони утрьох перебували на АДРЕСА_4 , де розпивали спиртні напої, рибачили та ніяких конфліктів між ними не було.
		   Окрім показів потерпілого та свідків, винність обвинуваченого також підтверджується письмовими доказами, наданими прокурором у судовому засіданні та дослідженими безпосередньо судом, а саме: 
		-протоколом огляду місця події від 13 серпня 2021 року, згідно якого була оглянута ділянка місцевості, яка розташована на проїзній частині по АДРЕСА_3 ; 
		-протоколом огляду місця події від 13 серпня 2021 року з фото таблицею до нього, згідно якого було оглянуто ділянку місцевості, яка розташована біля будинку АДРЕСА_2 , де виявлено та вилучено сокиру з речовиною бурого кольору, якою зі слів ОСОБА_3 , ним було спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_7 ; 
		-протоколом огляду предмету від 16 серпня 2021 року з фото таблицею до нього, згідно якого було оглянуто чоловічі шорти чорного кольору, на яких наявні плями бурого кольору, футболка червоного кольору, яка розрізана навпіл та має плями бурого кольору, у яких ОСОБА_7 був вдягнений 13 серпня 2021 року; 
		-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 02.09.2021 року, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 27.08.2021 року вилучено медичну карту стаціонарного хворого №3737 на ім`я ОСОБА_7 ;
		-протоколом огляду предмету від 03 вересня 2021 року, згідно якого було оглянуто сокиру з дерев`яною ручкою; 
		-протоколом огляду предмету від 06 вересня 2021 року за участю потерпілого ОСОБА_7 була оглянута сокира з дерев`яною ручкою; 
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 06 вересня 2021 року з фото таблицею та диском до нього за участю потерпілого ОСОБА_7 , згідно якого останній вказав на обставини спричинення йому обвинуваченим ОСОБА_3 тілесних ушкоджень сокирою 13.08.2021 року; 
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 09 вересня 2021 року з диском до нього, згідно обвинувачений ОСОБА_3 вказав на механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 за обставин, що мали місце 13.08.2021 року; 
		- речовими доказами визнаними по кримінальному провадженню. 
		Згідно висновку судово-медичної експертизи №371 від 15 вересня 2021 року у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рублених ран потиличної області з правого боку з наявністю крайового осколкових перелому з боку зовнішньої кісткової пластинки потиличної кістки, задньої поверхні грудної клітки справа в проекції верхньої кістки лопатки і правої щічної області, які супроводжувалися рясною кровотечею з розвитком геморагічного шоку 2 ступеня. Дані тілесні ушкодження утворилися незадовго до звернення в лікарню в результаті триразового дії гострого предмета, який має рублячі властивості, яким міг бути сокира і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечним для життя в момент їх заподіяння.
		Утворення зазначених ушкоджень при одноразовому падінні з положення стоячи виключається з огляду на характер і локалізацію тілесних ушкоджень.
		У момент заподіяння цих ушкоджень потерпілий відносно нападника міг розташовуватися в будь-якому зручному положенні, звернений зазначеними областями до дії травмувального предмета.
		Будь-яких відомостей про те, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння під час надходження до лікарні, у записах медичної документації немає.
		Можливість виконання будь-яких самостійних дій потерпілим після отримання вищевказаних ушкоджень вкрай малоймовірна.
		Згідно висновку судово-медичної експертизи №384 від 15.09.2021 року, тілесні ушкодження у ОСОБА_7 могли утворитися за обставин нанесення ударів лезом сокири, на які вказав потерпілий в ході проведення слідчого експерименту.
		Відомості ОСОБА_3 в ході проведення слідчого експерименту суперечать об`єктивним медичним даним у частині характеру тілесних ушкоджень, їхньої кількості та локалізації.
		Судом в умовах повної змагальності процесу досліджені в повному обсязі всі докази, надані як обвинуваченням, потерпілим, захистом, можливість збирання інших доказів вичерпані, що визнано сторонами процесу, які підтвердили відсутність у них доповнень та інших доказів.
		Відповідно до вимог ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межа висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Аналізуючи досліджені докази суд приходить до наступного висновку.
		Під час розгляду справи захисник висловила думку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 невірно кваліфіковані органом досудового розслідування, оскільки потерпілий ОСОБА_7 за віком та фізичною статурою перебільшує обвинуваченого, а тому можливо, ОСОБА_3 або оборонявся, або хотів налякати потерпілого з метою подальшого припинення цькування його та його батьків.
		Між тим, відповідно до ст. 368 КПК України, суд, вирішуючи питання про наявність в діях обвинуваченого ознак злочину і за якою статтею кримінального закону це діяння має кваліфікуватися, для визначення умислу, а також для відмежування конкретного діяння проти життя чи здоров`я особи від суміжного, при дослідженні доказів виходив із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, а саме враховувала спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень ( сила удару, його спрямованість тощо), причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, яка передувала злочину, природу їх взаємин, причини припинення злочинних дій, поведінку винної особи після злочину.
		Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
		При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.
		Згідно зі ст. 15 КК України замахом на кримінальне правопорушення, є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
		Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 13 лютого 2020 у справі № 164/1826/17, від 17 вересня 2020 року у справі № 286/4163/19, від 25 листопада 2020 року у справі №642/6363/16-к звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення кримінального правопорушення, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити кримінальне правопорушення, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно-небезпечного результату.
		Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.
		Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання). Отже, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство.
		Згідно із пунктом 22 вказаної Постанови питання про наявність у діях особи умислу на вбивство слід вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, треба враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		За нормативним визначенням умисне вбивство (стаття 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.
		Умисне вбивство розглядається як вчинене з непрямим умислом, коли винний, хоча і не бажає настання смерті іншій людині, але свідомо припускає її настання. Умисно завдаючи шкоду потерпілому, винний не передбачає конкретно, яка саме шкода матиме місце, допускаючи можливість будь-якої шкоди, в тому числі і смерті, яка фактично настає. При непрямому умислі діяння завжди кваліфікується по фактично наставши наслідкам.
		Суд оцінює критично показання обвинуваченого про те, що у нього не було умислу на замах щодо вбивства ОСОБА_7 та його дії спровокував потерпілий, оскільки ці показання нічим об`єктивно не підтверджені у судовому засіданні. Також судово- медичним експертним висновком №384від 15.09.2021року спростовані покази обвинуваченого ОСОБА_3 при відтворенні події за його участю щодо механізму завдання ударів сокирою потерпілому Рекоті ОСОБА_12 .
		Легкі тілесні ушкодження, відповідно до висновку судово  медичної експертизи №339 від 24 вересня 2021 року, які були виявлені у ОСОБА_3 та давність утворення яких встановити не є можливим, не свідчать суду про їх отримання ОСОБА_3 від потерпілого ОСОБА_7 і саме 13 серпня 2021 року. 
		За вказаних обставин ОСОБА_3 мав можливість уникнути сварки та залишити місце події. Показання обвинуваченого ОСОБА_3 в цій частині, суд визнає такими, що не відповідають дійсності, оскільки не узгоджуються з іншими доказами в справі. Версія обвинуваченого про те, що він наніс потерпілому два удару сокирою, захищаючи себе від його цькувань та образ його батьків, не знайшла свого підтвердження під час розгляду кримінального провадження. Суд вважає їх такими, що направлені на уникнення відповідальності за скоєне і є способом захисту обвинуваченого.
		Сукупність досліджених та перевірених судом доказів підтверджує, що характер дій ОСОБА_3 , який взяв в праву руку сокиру, яка була при ньому у портфелі, три рази вдарив сокирою потерпілого, один удар у потиличну область з правого боку, один удар по задній поверхні грудної клітини з правого боку та один удар у праву щоку удар по задній поверхні грудної клітини з правого боку в життєво важливі органи, та нанесені обвинуваченим сокирою, що свідчить про наявність у обвинуваченого прямого умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_7 . Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 після нанесенні першого удару сокирою потерпілому не зупинив свої дії, а знов вдарив сокирою потерпілого, що також свідчіть про наявність умислу на вбивство потерпілого.
		Суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого були об`єднані єдиним умислом, носили усвідомлений цілеспрямований послідовний характер і були спрямовані саме на замах на вбивство, умисне позбавлення життя потерпілого, тому твердження захисника про відсутність умислу на вбивство в діях ОСОБА_3 , безпідставне і не обґрунтовано.
		Вирішуючи питання про умисел суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку винного і потерпілого, що передувала події.
		Оцінюючи вищезазначені докази, суд приходить до висновку, що всі вони належні, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження. 
		Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України за кваліфікуючими ознаками - закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. 
		иЗазначений висновок ґрунтується на досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв`язку, які визнані судом належними, допустимими та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_3  у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Суд, при обранні заходу примусу обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимогст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно дост. 12 КК України є особливо тяжким злочином, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеризується позитивно, його відношення до вчиненого злочину  осуд своїх дій та жаль з приводу настання наслідків, не має на утриманні непрацездатних осіб та неповнолітніх дітей, не страждає тяжкими захворюваннями, не є інвалідом. 
		   Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено.
		   У відповідності до вимог Закону України про кримінальну відповідальність, покарання має на меті не тільки кару, а повинне забезпечити перевиховання обвинуваченого, задля недопущення повторення протиправної поведінки з його сторони.
		Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2024 року був засуджений за ч.1 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт та до винесення даного вироку, скоїв інший злочин, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за правилами ст.70 ч.4 КК України. 
		   Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді реального позбавлення волі, але у мінімальному розмірі покарання, що передбачене санкцією ч.1 ст. 115 КК України, що у даному випадку буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, а також у повній мірі відповідати морально-етичним і правовим нормам. 
		   Підстав для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 69,75 КК України, в ході судового розгляду кримінального провадження, не встановлено. 
		   На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, - 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		    ОСОБА_3  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.
		На підставі ст. 70 ч.4 КК України  ОСОБА_3  призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання призначеним покаранням, покарання, що призначене за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2024 року, остаточно визначив покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.
		Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		Зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 13.08.2021 року до 05.10.2023 року, включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 16.08.2021 року на сокиру з плямами бурого кольору, шорти сірого кольору, кофту чорного кольору, капці темного кольору, кепку чорного кольору - скасувати.
		Речові докази - сокиру з плямами бурого кольору, що знаходяться на зберіганні в камері схову Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області - знищити.
		Речові докази - шорти сірого кольору, кофту чорного кольору, капці темного кольору, кепку чорного кольору, що знаходяться на зберіганні в камері схову Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області - повернути ОСОБА_3 , як власнику.
		       Речовідокази -червону футболку,шорти темногокольору зплямами бурогокольору,що знаходяться на зберіганні в камері схову Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області - знищити.
		   Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок у той же строк з дня вручення копії вироку.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		Головуюча:                                   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...