Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/858/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 20.06.2024. Зареєстровано: 21.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2024.
Дата набрання законної сили: 13.06.2024
Номер судового провадження: 835 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 червня 2024 року м. Харків Справа №905/858/22 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
		за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
		за участю представників:
		позивача (в режимі відеоконференції)  Бумба О.А. (адвокат), ордер серія АА№1441216 від 23.05.2024 року, посвідчення адвоката №002253 від 20.08.2021 року;
		відповідача  не з`явився;
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  не з`явився;
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  не з`явився;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» (вх.№835Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 12.02.2024 року у справі №905/858/22,
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія», вул. Калинова, буд. 47, м.Дніпро, 49026,
		до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації , вул. Житня, буд.14, будівля 1, м.Москва, 119991,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства юстиції України, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м.Київ, 01001,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Приватного акціонерного товариства «Металургійного комбінату «Азовсталь», Південне шосе, буд. 89, каб. 12, м.Запоріжжя, 69008,
		про відшкодування збитків у розмірі 172499364,40 грн.,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Господарського суду Донецької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування збитків у розмірі 172499364,40 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та воєнних дій на території м.Маріуполь позивач зазнав збитків на загальну суму 172499364,40 грн. 
		У подальшому позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 31.05.2023 року в якій просив суд стягнути з держави Російська Федерація на користь ТОВ «Будівельна Компанія» 38261227,18 грн., з яких: 12902987,18 грн. - ринкова вартість належного позивачу майна, яке було завезене на територію ПрАТ «МК «Азовсталь»; 25358240,00 грн. - розмір упущеної вигоди внаслідок неможливості виконання через збройну агресію Російської Федерації та бойові дії домовленості (робіт) за договором субпідряду на будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи №3270/21 від 01.12.2021 року на об`єкті ПрАТ «МК «Азовсталь», укладеним між позивачем та ТОВ «Метінвест Інжиніринг».
		Вказана заява була прийнята судом першої інстанції до провадження та ухвалено здійснювати розгляд з її урахуванням.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.02.2024 року у справі №905/858/22 (повний текст складено та підписано 27.02.2024 року, суддя Харакоз К.С.) позов задоволено частково.
		Стягнуто з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119991, м.Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія» (49026, м.Дніпро, вул. Калинова, б. 47, кв. 54; ідентифікаційний номер 30394727) 12298652,17 грн. 
		В іншій частині позовних вимог відмовлено. 
		Стягнуто з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119991, м.Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 573918,40 грн.
		Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 12.02.2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків, заподіяних збройною агресією Російською Федерацією, у вигляді упущеної вигоди у розмірі 25358240 грн. та прийняти нове рішення яким задовольнити зазначені вимоги.
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що неможливість прийняття генпідрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг» виконаних позивачем у січні-лютому 2022 року на об`єктах ПрАТ «МК «Азовсталь», розташованих за адресою: 87500, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, є об`єктивно обумовленою. Так, Металургійний комбінат «Азовсталь» був основним осередком українського опору в оточеному російськими військами місті Маріуполі, у якому перебували тисячі цивільних і військових України, оскільки комбінат мав облаштовану ще в радянські часи систему бомбосховищ. Він щоденно зазнавав обстрілів та бомбардувань від збройних формувань держави-агресора, а в квітні 2022 російські війська почали штурмувати підприємство. 3 першого дня повномасштабного вторгнення місто Маріуполь зазнало численних обстрілів та постійно перебувало під загрозою повного оточення, що не могло не відобразитись на порядку здійснення економічної діяльності підприємств, як позивача, так і генпідрядника за договором - Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг», зокрема щодо ведення належної документації за укладеними договорами. У поясненнях Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», залученого до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, від 01.06.2023 року, які містяться у матеріалах справи, підтверджені зазначені вище обставини. Таким чином, апелянт стверджує, що акт проміжного здавання-приймання виконаних будівельно монтажних робіт з реконструкції системи газоочишення конвертерів ККЦ на ПрАТ «МК «Азовсталь» №1 від 25.02.2022 року, складений позивачем є належним доказом виконання ним робіт за договором на території об`єктів за адресою: 87500, м.Маріуполь, вул. Лепорського, 1 та є таким, на підставі якого можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
		Апелянт вказує, що неможливість виконання подальших робіт за договором та їх прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг», як генпідрядником, зумовлене виключно діями Російської Федерації, пов`язаними із збройною агресією проти України. Наполягає на тому, що доведеним є причинно-наслідковий зв`язок між збройною агресією відповідача та недоотриманням позивачем прибутку за договором.
		Скаржник зазначає, що у процесі розгляду справи суд за наявності сумнівів щодо правильності висновку експерта або його неповноти всупереч нормам процесуального законодавства не скористався правом на призначення повторної або додаткової експертизи, а також не надав належної мотивації відхилення або неврахування судом висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №01/05 від 08.05.2023 року, яким визначений розмір упущеної вигоди внаслідок неможливості виконання через збройну агресію Російської Федерації та бойові дії домовленості (робіт) за договором субпідряду на будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи №3270/21 від 01.12.2021 року на об`єкті ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», укладеним позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг».
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Донецької області від 12.02.2024 року у справі №905/858/22. Встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання на 30.05.2024 року і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. 
		Вказана ухвала суду була направлена зареєстрованим учасникам справи засобами електронного зв`язку до електронного кабінету користувача і доставлена їм 31.04.2024 року.
		Також щодо винесення ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду в судове засідання здійснено публікацію оголошення на офіційному сайті.
		17.05.2024 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства юстиції України надійшли письмові пояснення у справі (вх.№6900), які долучено до матеріалів справи.
		Ухвалою суду від 30.05.2024 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі та з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні, з огляду на приписи ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у розгляді справи до 13.06.2024 року.
		Вказана ухвала суду була направлена зареєстрованим учасникам справи засобами електронного зв`язку до електронного кабінету користувача і доставлена їм 31.05.2024 року.
		Також щодо винесення ухвали про оголошення перерви здійснено публікацію оголошення на офіційному сайті.
		У судовому засіданні 13.06.2024 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з`явилися.
		У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. 
		Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач вказував, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та воєнних дій на території м.Маріуполь позивач зазнав збитків на загальну суму 172499364,40 грн. Вказує, що 01.12.2021 року позивач, як субпідрядник уклав з ТОВ «Метінвест Інжинірінг», як генпідрядником договір субпідряду №3270/21 за умовами якого зобов`язався виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи електрофільтру і газовідвідного тракту КК№1, розташованих за адресою: 87500, місто Маріуполь, вул.Лепорського, б.1, вартістю 159134926,29 грн. без ПДВ. Для виконання вказаного договору, на територію конвертерного цеху МК «Азовсталь» завезене майно, перелік якого зафіксований у бухгалтерській довідці №228 від 12.09.2022 року, яке було необхідне для здійснення покладених на нього зобов`язань. Після повномасштабного російського вторгнення на територію України, з 18.03.2022 року по 20.05.2022 року безпосередньо на території МК «Азовсталь» велися бойові дії із застосуванням щільного артилерійського та ракетного обстрілу, бомбардування, у зв`язку з чим усе майно позивача, що перебувало на території комбінату зазнало часткового або повного знищення. 
		З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог б/н від 31.05.2023 року позивач просив суд стягнути з держави Російська Федерація на користь ТОВ «Будівельна компанія» 38261227,18 грн., з яких: 12902987,18 грн. - ринкова вартість належного позивачу майна, яке було завезене на територію МК «Азовсталь»; 25358240,00 грн. - розмір упущеної вигоди внаслідок неможливості виконання через збройну агресію Російської Федерації та бойові дії домовленості (робіт) за договором субпідряду на будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи №3270/21 від 01.12.2021 року на об`єкті ПрАТ МК «Азовсталь», укладеним між позивачем та ТОВ «Метінвест Інжинірінг».
		Як на правову підставу позову позивач посилається на Конституцію України, ст.ст. 321, 1166 Цивільного кодексу України, ст.1 Протоколу №1 до ЄКПЛ. 
		Загальновідомими обставинами, що не підлягають доведенню, є факт збройної агресії РФ через повномасштабне військове вторгнення на територію України, що почалось 24.02.2022 року, обстріли та окупація міста Маріуполь Донецької області. Про, це свідчать повідомлення в засобах масової інформації, у тому числі надані роздруківки з засобів масової інформації. 
		Україна залишається об`єктом збройної агресії з боку Росії, яку остання здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац перший затвердженого постановою від 27.01.2015 року №129-VIII Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН), Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання РФ державою-агресором (далі - Звернення)).
		Із 20.02.2014 року тривають силові дії російської федерації (перша фаза збройної агресії), які є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14.12.1974 року (абзац сімнадцятий пункту 1 схваленої постановою від 21.04.2015 року №337-VIII Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» (далі - Заява)). Беручи до уваги Статут ООН і Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14.12.1974 року, Верховна Рада України визнала Росію державою-агресором (абзац шостий Звернення).
		24.02.2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії РФ проти України - повномасштабне вторгнення агресора на Українську суверенну територію. У цей день Україна розірвала з РФ дипломатичні відносини. 02.03.2022 року збройну агресію РФ проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від РФ негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
		14.04.2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами РФ та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно з Постановою Верховної Ради України №2188-IX).
		27.04.2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» №2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
		З огляду на наведене, доведеним є факт протиправності дій відповідача у вигляді початку збройної агресії на території України, обстріли та окупацію міста Маріуполь Донецької області, факт обстрілів території Металургійного комбінату «Азовсталь».
		За змістом, ст. 1166 Цивільного кодексу України позивач має довести об`єктивний причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи, що заподіяла шкоду. Доведенню підлягає що, шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
		Так, 01.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія», як субпідрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжинірінг», як генпідрядником, укладено договір субпідряду №3270/21, за умовами п. 2.1. якого, генпідрядник доручив, а субпідрядник зобов`язався виконати в порядку та на умовах цього договору будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи електрофільтру електрофільтра і газовідвідного тракту КК№1, супровід комплексних випробувань у рамках реалізації проекту «Реконструкція системи газоочищення конвертерів ККЦ на ПрАТ «МК «Азовсталь», передбачені затвердженою проектною документацією для досягнення цілі виконання робіт. 
		Пунктом 1.1. договору визначено, що об`єктом робіт є електрофільтр та газовідвідний тракт КК№1 ПрАТ «МК «Азовсталь», розташовані за адресою: 87500, місто Маріуполь, вул.Лепорського, б.1. Загальна вартість робіт за цим договором склала 159134926,29 грн. без ПДВ, що було погоджено сторонами в п. 4.1 договору. 
		Генпідрядник зобов`язаний надати субпідряднику об`єкт робот, прийняти і оплатити належним чином виконані у відповідності з умовами договору роботи в порядку і у строки, передбачені договором (п. 2.2 договору).
		За змістом п. 2.3 договору, склад і об`єм робіт, які доручаються для виконання субпідряднику, визначені Проектною документацією, перелік якої вказаний у додатку №1 та додатку №3, а також рішеннями осіб, що здійснюють авторський нагляд, що видаються у процесі будівництва. Проектна документація передається генпідрядником субпідряднику в порядку, передбаченому розділом 6 договору. 
		Ціна робот за цим договором складає 159134926,29 грн. без участі ПДВ в т.ч. по кодам СДР за переліком. Ціна робот визначена на підставі кошторису, включає в себе прибуток субпідрядника і компенсацію всіх витрат, які субпідрядник понесе або може понести в процесі виконання робот, передбачених цим договором, я є твердою ціною (п.4.1, п.4.2 договору).
		Забезпечення робіт проектною документацією здійснюється генпідрядником. Генпідрядник передає субпідряднику проектну документацію, згідно переліку, наведеному у додатку №1, в двох екземплярах на паперовому носію з печаткою «до виробництва робіт» і один в електронному вигляді. Передача проектної документації оформляється накладною (п. 6.1 договору).
		Пунктом 7.6 договору визначено, доставка субпідрядником на територію замовника матеріалів, техніки, інструментів і обладнання субпідрядника, а також вивіз їх субпідрядником з території замовника, здійснюється у відповідності до вимог внутрішньої документації замовника, що регулюють порядок доступа співробітників/транспорта на територію замовника. 
		За змістом п. 7.13 договору, субпідрядник зобов`язаний застосовувати матеріали та обладнання, передбачені проектною документацією (додаток №1 і додаток №3). 
		Роботи виконуються з використанням техніки, машин і механізмів субпідрядника. У виняткових випадках техніка, машини і механізми можуть бути надані генпідрядником (пункт 9.10. договору).
		Пунктом 12.2. договору сторони узгодили що проміжні приймання робіт здійснюється сторонами щомісячно у передбачений договором послідовності.
		Після виконання п.12.3 договору субпідрядник формує у 7 екземплярах акти проміжного приймання, які належать оформленню на підставі кошторису (додатком №3), фактично виконаних об`ємів робіт, підтверджених підписом куратора в журналі форми КБ-6, але не більше узгоджених сторонами в проектній і кошторисної документації (п. 12.4 договору).
		Згідно пунктів 1.1., 22.1, 22.2 договір вступає в силу з 01.12.2021 року, діє до 30.11.2023 року. 
		Отже, з умов укладеного між позивачем та ТОВ «Метінвест Інжинірінг» договору №3270/21 вбачається наявність підстав які передбачали перебування майна позивача на території третьої особи  ПрАТ «МК «Азовсталь» (пункти 7.6., 7.13., 9.10. договору).
		Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача (збройною агресією) та заподіяній позивачеві майновій шкоді через знищення майна, яке було завезено останнім на територію МК «Азовсталь» у м.Маріуполь балансовою вартістю 12610433,11 грн. При цьому доведеною сумою заподіяної майнової шкоди у розмірі ринкової вартості належного позивачеві майна суд визнав позовну вимогу обґрунтованою в сумі 12298652,17 грн і задовольнив в цій частині.
		Рішення Господарського суду Донецької області від 12.02.2024 року у справі №905/858/22 в частині стягнення збитків у розмірі 12298652,17 грн не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції переглядає рішення в частині відмови у стягненні упущеної вигоди у розмірі 25358240,00 грн в межах доводів та вимог апеляційної скарги згідно приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України.
		Позивач вказує, що внаслідок збройної агресії йому було спричинені збитки у вигляді недоотриманого прибутку, який він розраховував отримати за договором субпідряду №3270/21 від 01.12.2021, в сумі 25 358 240,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
		Частина друга статті 22 Цивільного кодексу України визначає, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з якою вбачається, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга цієї ж статті).
		Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
		Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).
		При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці діях або бездіяльності). 
		Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. 
		Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. 
		Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
		Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.
		Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
		Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10.06.2020 року у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 року у справі №910/14341/18).
		Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №127/16524/16-ц (провадження №61-22106св18).
		Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення вказав, що відсутні підстави вважати, що позивач приступив до виконання робіт за договором, оскільки позивач не надав докази, якими, наприклад, могли бути виконавча документація, пояснення технічних спеціалістів, відомості виплати заробітної плати, покази свідків, листування із замовником, тощо. Складений позивачем проміжний акт приймання-передачі виконаних робіт суд не прийняв у якості належного доказу, оскільки він не підписаний з боку замовника.
		Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками.
		Так, 01.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія», як субпідрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжинірінг», як генпідрядником, укладено договір субпідряду №3270/21, за умовами п. 2.1. якого, генпідрядник доручив, а субпідрядник зобов`язався виконати в порядку та на умовах цього договору будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи електрофільтру електрофільтра і газовідвідного тракту КК№1, супровід комплексних випробувань у рамках реалізації проекту «Реконструкція системи газоочищення конвертерів ККЦ на ПрАТ «МК «Азовсталь», передбачені затвердженою проектною документацією для досягнення цілі виконання робіт. 
		Згідно п. 1.1. договору субпідряду, об`єктом робіт є електрофільтр та газовідвідний тракт КК№1 ПрАТ «МК «Азовсталь», розташовані за адресою: 87500, місто Маріуполь, вул.Лепорського, б.1. 
		Проміжне приймання робіт відповідно до розділу 12 договору мало здійснюватися сторонами щомісячно.
		Пунктом 12.13 договору встановлювалось, що генпідрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання координатором програм всіх документів, вказаних у п.12.10 договору, здійснює їх перевірку та за умови відсутності зауважень до об`єму та якості виконаних робіт, а також до переліку та змісту наданих документів - підписує акт проміжного приймання та повертає один екземпляр акта проміжного приймання субпідряднику в строк, який не перевищує 10 (десяти) днів з дати його підписання.
		Частиною 1 статті 882 Цивільного кодексу України визначено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Відповідно до частини 4 вказаної статті передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
		Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.
		Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника /така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18)».
		Разом із тим, неможливість прийняття генпідрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг» виконаних позивачем у січні-лютому 2022 року на об`єктах ПрАТ «МК «Азовсталь», розташованих за адресою: 87500, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, є об`єктивно обумовленою.
		Так, Металургійний комбінат «Азовсталь» був основним осередком українського опору в оточеному російськими військами місті Маріуполі, у якому перебували тисячі цивільних і військових України, оскільки комбінат мав облаштовану ще в радянські часи систему бомбосховищ. Він щоденно зазнавав обстрілів та бомбардувань від збройних формувань держави-агресора, а в квітні 2022 російські війська почали штурмувати підприємство.
		Численні заяви Президента України та речників Сил оборони України, публікації міжнародних та національних представників засобів масової інформації, органів місцевого самоврядування, повідомлення очевидців свідчать про реальну та об`єктивну загрозу життю і здоров`ю людей, які перебували на момент повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України на території міста Маріуполь.
		Вказані факти є загальновідомими, а тому доказуванню відповідно до ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не потребують.
		3 першого дня повномасштабного вторгнення місто Маріуполь зазнало численних обстрілів та постійно перебувало під загрозою повного оточення, що не могло не відобразитись на порядку здійснення економічної діяльності підприємств, як позивача, так і генпідрядника за договором - Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг», зокрема щодо ведення належної документації за укладеними договорами.
		У матеріалах справи містяться письмові пояснення Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь». У поясненнях вказано, що внаслідок обставин знаходження м. Маріуполя безпосередньо на лінії бойових дій з початку військової агресії Російської Федерації проти України, оточення міста військами, у ПрАТ «МК «Азовсталь» була відсутня будь-яка об`єктивна можливість вивезення з м.Маріуполя будь-яких документів щодо ведення господарської діяльності.
		Колегія суддів вважає, що акт проміжного здавання-приймання виконаних будівельно монтажних робіт з реконструкції системи газоочишення конвертерів ККЦ на ПрАТ «МК «Азовсталь» № 1 від 25.02.2022 року, складений позивачем є належним доказом виконання ним робіт за договором на території об`єктів за адресою: 87500, м.Маріуполь, вул. Лепорського, 1.
		Слід врахувати, що матеріали справи не містять заперечень щодо такого акту та в наданих третьою особою поясненнях також відсутнє посилання щодо неналежності акту.
		Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення вказав, що відсутні підстави вважати, що позивач приступив до виконання робіт, оскільки не надано доказів, наприклад: виконавча документація, пояснення технічних спеціалістів, відомості виплати заробітної плати, покази свідків, листування із замовником, тощо. 
		Однак, ненадання доказів, про які вказав місцевий господарський суд не є підставою вважати, що позивач не приступив до виконання договору. При цьому, наведений судом перелік примірних доказів не є виключним.
		Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відповідно до умов договору, об`єктом робіт є електрофільтр та газовідвідний тракт КК №1 ПрАТ «МК «Азовсталь», а метою виконання робіт відповідно до розділу 1 договору визначалися готові до експлуатації електрофільтр та газовідвідний тракт КК№1 за проектом «Реконструкція системи газоочищення конвертерів ККЦ. Позивач реалізував взяті на себе зобов`язання в загальному порядку. Так, для виконання договору позивач забезпечив доставлення матеріалів та ресурсів у підтвердження чого надано копії договорів і відповідних актів у підтвердження їх виконання. 
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у своїх письмових поясненнях вказала, що ввіз матеріальних ресурсів на територію ПрАТ «МК «Азовсталь» здійснювався на підставі заявок ТОВ «Будівельна компанія» на ім`я директора з аналізу та управління ризиками безпеки ПрАТ «МК «Азовсталь» та погоджувався керівником проекту ТОВ «Метінвест Інжиніринг», директором з капітального будівництва ПРАТ «МК «Азовсталь». Зазначені заявки та інші документи передбачені договором щодо матеріальних ресурсів ввезених на територію для виконання робіт на виконання договору субпідряду №3270/21. Матеріальні цінності знаходилися у будівлі бюро пропусків та в приміщенні адміністративно-побутового корпусу конверторного цеху ПрАТ «МК «Азовсталь».
		Направлення, доставлення та знаходження матеріалів і ресурсів є прямим свідченням щодо початку виконання договору. 
		При цьому обставини знаходження матеріалів і ресурсів підтверджено судом в оскаржуваному рішення (в частині, що не оскаржується), оскільки розглянуто та задоволено позовні вимоги про стягнення збитків. 
		Крім того, суд у рішенні визнав доведеним об`єктивний причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача (збройною агресією) та заподіяній позивачу майновій шкоді через знищення майна, яке було завезено останнім на територію МК «Азовсталь» у м.Маріуполь балансовою вартістю 12610433,11 грн.
		На підтвердження суми заявленої упущеної вигоди позивач надав суду висновок експерта Чередніченко А.П. за результатами проведення судово-економічної експертизи від 08.05.2023 року №01/05, згідно з яким розмір упущеної вигоди внаслідок неможливості виконання через збройну агресію Російської Федерації та бойові дії домовленості (робіт) за договором субпідряду на будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи №3270/21 від 01.12.2021 року на об`єкті ПрАТ МК «Азовсталь», становить 25358240,00 грн. 
		Згідно ст.ст. 104, 109 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.
		Так, метою проведення експертизи було визначення розміру шкоди за умови виконання позивачем всіх умов договору.
		Суд першої інстанції вказав, що фактична можливість позивача виконати договір експертом не досліджувалась. Суд апеляційної інстанції відмічає, що такі обставини і не мали досліджуватись експертом, оскільки такі обставини входять до предмета дослідження суду у даній справі з огляду на надані сторонами докази.
		Наданий позивачем висновок експерта Чередніченко А.П. за результатами проведення судово-економічної експертизи від 08.05.2023 року №01/05 є доказом щодо розміру збитків і підстав, наразі, для його відхилення немає.
		В оскаржуваному рішенні суд вказав, що під час проведення експертизи, досліджувались документи, які як вказував позивач не збереглися. Отже, у зв`язку з не наданням таких документів до матеріалів справи, суд позбавлений можливості дослідити їх зміст на відповідність фактичної можливості позивача виконати роботи за договором, що є критерієм об`єктивності причинно-наслідкового між шкодою та збройною агресією відповідача.
		Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками. Під час розгляду даної справи, було встановлено, що з боку відповідача мала місце протиправна поведінка  збройна агресія, що є загальновідомим фактом. На підтвердження розміру збитків проведено та надано висновок експерта. Крім того, суд у рішенні визнав доведеним об`єктивний причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача (збройною агресією) та заподіяній позивачу шкоди через знищення майна, яке було завезено останнім на територію МК «Азовсталь» у м.Маріуполь. Доведеність об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача (збройною агресією) та заподіяній позивачу шкоді через знищення майна свідчить про наявність об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і збитками (упущеною вигодою), оскільки з боку позивача мали місце дії направленні на виконання договору. Не спростованим є твердження позивача, що договір мав бути виконаний і за його результатами він би отримав прибуток. 
		Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Оцінивши докази у справі в їх сукупності, Східний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про прийняття рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог при невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, що згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування такого рішення з прийняття нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Вказане свідчить про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.
		Стаття 282 Господарського процесуального кодексу України визначає, що постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		Так, судом апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу.
		Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів п.22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» за позовом до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
		Відповідно до ч. 2 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
		Так, судом апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу, скасовано рішення суду першої інстанції у відповідній частині та прийнято нове про задоволення позовних вимог.
		Таким чином, з відповідача слід стягнути судовий збір у дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,- 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» задовольнити.
		Рішення Господарського суду Донецької області від 12.02.2024 року у справі №905/858/22 скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення 25358240,00 грн.
		Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» задовольнити.
		Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119991, м.Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» (49026, м.Дніпро, вул. Калинова, б. 47, кв. 54; ідентифікаційний номер 30394727) 25358240,00 грн.
		В решті рішення Господарського суду Донецької області від 12.02.2024 року у справі №905/858/22 залишити без змін.
		Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119991, м.Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 564850,49 грн судового збору за подання позовної заяви та 570560,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
		 
		Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 19.06.2024 року.
		 
		 
		Головуючий суддя В.С. Хачатрян
		 
		 
		Суддя В.В. Россолов 
		 
		 
		Суддя О.І. Склярук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...