Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1168/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю.
Надіслано для оприлюднення: 20.06.2024. Зареєстровано: 21.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2024.
Дата набрання законної сили: 22.05.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		?
		УХВАЛА
		22 травня 2024 року 
		м. Київ
		cправа №  922/1168/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
		секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш-Торг" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 (колегія суддів: Сгара Е. В., Гетьман Р. А., Тихий П. В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2023 (суддя Кухар Н. М.) у справі 
		за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі: 1) Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області; 2) Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш-Торг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківської області про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом звільнення об`єкта водного фонду,
		за участю представника відповідача - Корнієнко О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Чугуївська окружна прокуратура Харківської області звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області (далі - Малинівська сільрада) та Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області (далі - Чкаловська сільрада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш-Торг" (далі - ТОВ "Фіш-Торг"), в якому просила відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання відповідача звільнити водний об`єкт - Старогниличанське водосховище, розташоване на території Чугуївського району Харківської області.
		2.          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Фіш-Торг" неправомірно використовує у своїй господарській діяльності водний об`єкт - Старогниличанське водосховище без правовстановлюючих документів, а отримані підприємством дозвільні документи не дають підстав для використання земельної ділянки водного фонду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		3. На території Чугуївського району Харківської області розташоване Старогниличанське водосховище. Згідно з водогосподарським паспортом, площа дзеркала при НПР вказаного водного об`єкта становить 95,2 га, об`єм повний при НПР - 2364,0 тис.м, призначення водосховища - зрошення, риборозведення.
		4. Державним підприємством "Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" розроблено Режим рибогосподарської експлуатації Старогниличанського водосховища, яке розташоване в Чугуївському районі Харківської області (строк дії режиму з 14.07.2017 по 31.12.2027), погоджений Управлінням Державного агентства рибного господарства у Харківській області 12.06.2017 та Державним агентством рибного господарства України 14.07.2017
		5. ТОВ "Фіш-Торг" також має дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) у Старогниличанському водосховищі для здійснення промислового рибальства (№ 30 від 21.06.2018) та дозвіл на любительське і спортивне рибальство у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного лову (№ 31 від 21.06.2018).
		6.          Видами економічної діяльності ТОВ "Фіш-Торг" є: 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура) (основний); 55.30 надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів та причепів; 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 93.19 інша діяльність у сфері спорту; 47.23 роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах; 46.38 оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 10.20 перероблення та консервування риби, ракоподібних та молюсків; 03.12 прісноводне рибальство.
		7. Вважаючи, що ТОВ "Фіш-Торг" у порушення вимог законодавства неправомірно використовує у своїй господарській діяльності водний об`єкт (Старогниличанське водосховище) без правовстановлюючих документів, а отримані підприємством дозвільні документи не дають підстав для використання земельної ділянки водного фонду, прокурор звернувся до суду з даним позовом.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		8. 31.08.2023 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, про задоволення позову.
		9. Судові рішення мотивовано тим, що у Відповідача відсутні правовстановлюючі документи, які б надавали останньому право користування землями водного фонду та визначали правові підстави користування водним об`єктом. 
		10. При цьому суди також зазначили, що Старогниличанське водосховище є водосховищем комплексного призначення (призначене для потреб зрошення та риборозведення), яке, відповідно до положень статті 51 Водного кодексу України, взагалі не може бути об`єктом оренди.
		Короткий зміст касаційної скарги та позицій інших учасників справи
		11. ТОВ "Фіш-Торг" оскаржило ці судові рішення та у касаційній скарзі просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		12. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наполягаючи на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування загальних положень Земельного кодексу (статей 92-99), статті 51 Водного кодексу України в частині оформлення права користування водосховищами комплексного призначення, тобто при наявності заборони на оформлення права оренди водосховища комплексного призначення, загальними нормами створено підстави для оформлення права користування при тому, що пряма норма закону відсутня, порядок (механізм) надання у користування таких видів водойм також відсутній.
		13. Скаржник також посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України щодо відмови у задоволенні клопотання про долучення нових доказів.
		14.          Крім цього, ТОВ "Фіш-Торг" подало клопотання, в якому просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Підстави передачі справи на розгляд палати
		15.          Правові підстави функціонування ТОВ "Фіш-Торг" як спеціального товарного рибного господарства (СТРГ) є Режим рибогосподарської експлуатації Старогниличанського водосховища, дозволи № 30 та № 31 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських об`єктах (їх частинах) від 21.06.2018, яка регулюється Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, що затверджено наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 № 4 (далі - Інструкція).
		16. Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".
		17. У статті 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.
		18.          Статтею 31 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" визначено, що режим встановлюється з метою забезпечення охорони, раціонального використання окремих видів водних біоресурсів.
		19.          Режим розробляється на підставі науково-біологічного обґрунтування, яке повинно містити таку інформацію (пункт 2.1.3 Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженої наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 № 4): - загальна характеристика; - гідрологічний та гідрохімічний режими; - видовий, віковий, розмірно-ваговий склад водних живих ресурсів; - обсяги запасів, визначені за даними проведених досліджень; - рибопродуктивність за видами водних живих ресурсів; - строки заборони лову (добування) водних живих ресурсів; - видовий склад водних рослин, зоопланктону, фітопланктону, бентосу, їх біомаса, ефективність використання кормової бази; - розрахунки обсягів вселення цінних видів водних живих ресурсів та проведення рибоводно-меліоративних робіт; - розрахунки обсягів (лімітів) вилову водних живих ресурсів та планові показники з вилову видів вселенців; - наявність чи відсутність видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, та ендемічних видів; - заходи з недопущення погіршення екологічного стану, а також запобіжні заходи з недопущення зменшення чисельності або знищення цінних та рідкісних видів водних живих ресурсів; - регламентація ведення любительського та спортивного рибальства, яка повинна включати виділення ділянок для любительського та спортивного рибальства на умовах загального та спеціального використання водних живих ресурсів та не суперечити чинним нормативно-правовим актам у галузі регулювання любительського та спортивного рибальства.
		20. Науково-біологічне обґрунтування та проект Режиму на замовлення користувача розробляються рибогосподарською науково-дослідною установою, організацією відповідно до погодженої із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства України програми дослідних робіт. Програма дослідних робіт повинна містити методику, за якою проводитимуть дослідження.
		21.          При цьому сам по собі режим не дає можливості здійснювати безпосередній вилов водних біоресурсів.
		22. Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (стаття 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").
		23.          Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема, промислове рибальство (частина перша статті 27 зазначеного Закону).
		24.          За змістом частини першої статті 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб`єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.
		25.          Отже режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта та дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів дають можливість відповідним суб`єктам здійснювати свою діяльність в межах відповідних водойм.
		26.          Натомість задовольняючи позовні вимоги прокурора, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з того, що Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта не є та не може бути правовстановлюючим документом, яким надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, а саме водосховище відповідно до статті 51 Водного кодексу України взагалі не може бути об`єктом оренди, оскільки у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб можуть надаватися водосховища, крім водосховищ комплексного призначення. Як вказано судами попередніх інстанцій, рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України (стаття 14 Закону України "Про аквакультуру").
		27.          В той же час, єдиним нормативним регулюванням для спеціального товарного рибного господарства (СТРГ) та діяльності згідно Режиму рибогосподарської експлуатації є Інструкція, відповідно до пункту 1.1 якої така діяльність має здійснюватися у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) з низькою рибопродуктивністю або в таких, які не можна використовувати для аквакультури.
		28.          З наведеного вбачається, що діяльність згідно з Режимом та діяльність з аквакультури є різними видами рибного господарства, та водойми для такої діяльності відводяться різні, тобто у водоймі, де можлива діяльність згідно Режиму, не можна здійснювати аквакультуру.
		29. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій помилково застосували положення статті 14 Закону України "Про аквакультуру", статті 51 Водного кодексу України.
		30. В той же час, діюче законодавство у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, у тому числі і Інструкція, не містить норм, які б зобов`язували користувача водних біоресурсів, який здійснює промислове рибальство, мати правовстановлюючі документи на рибогосподарський водний об`єкт для здійснення спеціального використання водних біоресурсів.
		31.          Аналіз судової практики зі спірного питання, а саме за позовами прокурорів в інтересах держави до підприємств, що функціонують на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкту, про повернення земельної ділянки водного фонду/про усунення перешкод у користуванні майном/про відновлення становища, що існувало до порушення шляхом звільнення об`єкта водного фонду свідчить про те, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду сформував практику у подібних справах.
		32.          Так у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 05.01.2022 у справі № 908/2153/20, зроблено висновки про те, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами). 
		33.          Тобто Суд у вищезазначених справах, з однієї сторони, зазначаючи про відмінність "користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів", з іншої сторони наголосив на обов`язковій необхідності отримання суб`єктом спеціального використання водних біоресурсів права користування водним об`єктом.
		34.          Проте судова колегія з такими висновками не погоджується з огляду на таке.
		35.          По-перше, чинним законодавством, а саме статтею 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
		36. Тобто для суб`єктів рибного господарства взагалі встановлена законодавча заборона отримання права користування водосховищами комплексного призначення. 
		37. У той же час, саме на таких водоймах більшою мірою і встановлюються режими рибогосподарської експлуатації та надаються дозволи на спеціальне використання водних біоресурсів.
		38. По-друге, згідно з положеннями Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) є єдиним (уніфікованим) для всіх рибогосподарських водних об`єктів (їх частин). До останніх чинним законодавством віднесено: рибогосподарські водні об`єкти (їх частини), внутрішні морські води, територіальне море, виключна (морська) економічна зона. 
		39.          Тобто для здійснення промислового рибальства як в межах звичайних водосховищ, водосховищ комплексного призначення, так і в межах Чорного та Азовського морів законодавством передбачено отримання єдиного дозволу з наданням єдиного переліку документів. Проте правова позиція, яка наведена у справах № 923/213/18, № 914/1326/16 та № 908/2153/20 за своїм буквальним змістом означає, що якщо потрібно мати правовстановлюючий документ для спеціального використання водних біоресурсів на звичайному водосховищі, то в такому випадку відповідним користувачам водних біоресурсів, що здійснюють промислове рибальство, необхідно було б мати правовстановлюючі документи на Чорне чи Азовське море. Така ситуація є нелогічною та суперечить законодавству.
		40.          По-третє це суперечить правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.11.2018 у справі № 806/449/15 відповідно до якої "положення Інструкції № 4 не містять обов`язкової умови про необхідність мати правовстановлюючі документи на право користування водним об`єктом та земельною ділянкою для отримання погодження Режиму Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства. Крім того, суд виходить з того, що при отриманні Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта користувачам надаються у користування лише водні біоресурси, а не водний об`єкт чи земля під водою. Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що погодження Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта здійснене позивачем в порушення вимог статті 17 Закону України "Про тваринний світ" без надання відповідно до закону права користування рибогосподарськими водними об`єктами також є необґрунтованими, оскільки передбачене зазначеною статтею правило стосується спеціального використання тваринного світу в порядку ведення рибного господарства".
		41.          Колегія суддів враховує, що позивач перебуває в умовах правової невизначеності, оскільки з одного боку, відсутній юридичний механізм взяття в оренду Старогниличанського водосховища попри заборону, встановлену статтею 51 Водного кодексу України, а з іншого боку відповідач відмовляє позивачу у реалізації повноважень за статтею 13 Закону України "Про тваринний світ" щодо подання документів для надання у користування рибогосподарського рибного об`єкта позивачу, з урахуванням того, що відсутня інша процедура щодо отримання такого об`єкта у користування.
		42.          Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		43. Поняття "володіння" у частині першій статті 1 Протоколу № 1 - автономне й охоплює як "наявне володіння", так і активи, включаючи претензії, щодо яких заявник може стверджувати про принаймні "легітимні очікування". "Володіння" включає права "in rem" (право на речі) і "in personam" (право на дії особи). Термін охоплює нерухоме та рухоме майно та інші інтереси власників.
		44. Поняття "володіння" має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві та не обмежується правом власності на фізичні блага: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "право власності", і, отже, як "володіння" для цілей цього положення. Питання, яке необхідно дослідити в кожній справі, полягає в тому, чи обставини справи, розглянуті в цілому, надали заявнику право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 ("Анхойзер-Буш проти Португалії" (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], 2007, § 63; "Онер`їлдиз проти Туреччини" (Цneryэldэz v. Turkey) [ВП], 2004, § 124; "Броньовський проти Польщі" (Broniowski v. Poland) [ВП], 2004, § 129; "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy) [ВП], 2000, § 100; "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) [ВП], 1999, § 54; "Сентро Еропа 7 С.Р.Л. і ді Стефано проти Італії" (Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy) [ВП], 2012, § 171; "Фабрі проти Франції" (Fabris v. France) [ВП], 2013, §§ 49 і 51; "Паррілло проти Італії" (Parrillo v. Italy) [ВП], 2015, § 211; "Белане Надь проти Угорщини" (Bйlбnй Nagy v. Hungary) [ВП], 2016, § 76; "Еліф Кизил проти Туреччини" (Elif Kэzэl v. Turkey), 2020, § 61).
		45.          Колегія суддів вважає за доцільне врахувати практику Європейського суду з прав людини щодо захисту права власності за статтею 1 Протоколу № 1. Так, ЄСПЛ виснував, що ліцензія на ведення підприємницької діяльності (бізнесу) є володінням. Її відкликання є втручанням у право, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 ("Мегадат.ком СРЛ проти Молдови" (Megadat.com SRL v. Moldova), 2008, §§ 62-63; "Бімер С.А. Проти Молдови" (Bimer S.A. v. Moldova), 2007, § 49; "Розенцвайг і Бондед Веахаузіс Лтд. Проти Польщі" (Rosenzweig and Bonded Warehouses Ltd. v. Poland), 2005, § 49; Capital Bank AD v. Bulgaria, 2005, § 130; "Тре Трактьорер Акцієнболаг проти Швеції" (Tre Traktцrer Aktiebolag v. Sweden), 1989, § 53; "Векони проти Угорщини" (Vйkony v. Hungary), 2015, § 29; "Фредін проти Швеції (№ 1)" (Fredin v. Sweden (no. 1)), 1991, § 40; Malik v. the United Kingdom, 2012, § 90; "НІТ С.Р.Л. проти Республіки Молдова" (NIT S.R.L. v. the Republic of Moldova), 2022, § 235).
		46. Банківська ліцензія, наслідком відкликання якої була автоматична примусова ліквідація банку, вважалася "володінням" (Capital Bank AD v. Bulgaria, 2005, § 130). Крім того, ліцензія на загальнонаціональне ефірне телевізійне мовлення без розподілу частот для мовлення була позбавлена сутності (Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy [ВП], 2012, § 177).
		47. Подібним чином, дозвіл на вилов мідій, пов`язаний зі звичайним веденням аквакультурної господарської діяльності заявника, вважався "володінням", а тимчасова заборона на вилов мідій розглядалася як обмеження, накладене на такий дозвіл (O'Sullivan McCarthy Mussel Development Ltd v. Ireland, 2018, § 89).
		48. Колегія суддів враховує, що основним видом економічної діяльності ТОВ "Фіш-Торг" є прісноводне рибництво (аквакультура), а підхід запропонований у наведених вище постановах Верховного Суду, від яких колегія суддів вважає за доцільне відступити, фактично унеможливлює здійснення відповідачем своєї підприємницької діяльності, право на ведення якої, з огляду на наведену вище практику ЄСПЛ, охоплюється положеннями статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
		49.          Отже, на думку колегії суддів, законодавство у цій сфері містить прогалину, яка потребує розумного тлумачення.
		50.          Колегія звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №  815/1226/18 (пункт 80), від 08.02.2022 у справі №  209/3085/20 (пункт 42), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).
		51. Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт шостий статті 3 ЦК України). Зокрема, законодавство слід тлумачити у відповідності з розумними цілями регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 (пункт 7.33).
		52.          Таким чином, пропонується відступити від вищевикладених правових висновків Верховного Суду, викладених у справах № 923/213/18, № 914/1326/16 та № 908/2153/20. Вказати, що спеціальне використання водних біоресурсів фізичними та юридичними особами державної та комунальної власності може здійснюватися на умовах оренди, постійного або тимчасового користування. При цьому вимоги такого користування можуть визначатися режимом рибогосподарської експлуатації водного об`єкта. Отже, у разі встановлення Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, укладання окремого договору оренди такого водного об`єкта не є необхідним. 
		53.          Відповідно до частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
		54. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може вирішуватися судом за власною ініціативою (частина перша статті 303 ГПК України).
		55. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
		56. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
		57. Так, відступленням від висновку треба розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №       823/2042/16).
		58.          Враховуючи наведене та з огляду на необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 05.01.2022 у справі № 908/2153/20, які розглядалися колегіями суддів Касаційного господарського суду, що входять до складу судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 922/1168/23 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		Справу № 922/1168/23 передати на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                    Є. В. Краснов
		 
		Суддя                                                                                                     Г. М. Мачульський
		 
		Суддя                                                                                                    Л. І. Рогач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...