Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/7395/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2024.
Дата набрання законної сили: 19.06.2024
Номер судового провадження: 61-5063ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(додаткова)
		 
		19 червня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 357/7395/20
		провадження № 61-5063св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;
		третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»;
		 
		розглянув заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Романченка Олексія Михайловича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про захист прав споживачів банківських послуг
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.   Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») на його користь проценти та пеню згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 26 травня 2020 року по 19 січня 2021 року, а саме:
		-    1 023,49 доларів США процентів за депозитним договором від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200;
		-    12,57 євро процентів за депозитним договором від 09 січня 2013 року № SAMDN25000732037052;
		-    3 142 295,79 грн пені за порушення строків повернення депозиту в доларах США за депозитним договором від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200;
		-    2 291 434,21 грн пені за порушення строків повернення процентів за депозитним вкладом в євро за депозитним договором від 09 січня 2013 року № SAMDN25000732037052;
		-    53 798,23 грн пені за порушення строків повернення процентів за користування вкладом в доларах США від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200;
		-    781,03 грн пені за порушення строків повернення процентів за користування вкладом в євро за депозитним договором від 09 січня 2013 року № SAMDN25000732037052.
		 
		У травні 2022 року представник  ОСОБА_1 - адвокат Романченко О. М. подав до суду заяву про зміну предмета позову, в якій остаточно просив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь три проценти річних за порушення строків виконання грошового зобов`язання з повернення депозиту та процентів за депозитним договором від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200 за період з 13 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 1 655,26 доларів США, оскільки рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2022 року у справі справа № 357/2296/20, яке набрало законної сили 28 лютого 2022 року, було стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за депозитним договором від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200 в розмірі 16 207,11 доларів США та суму нарахованих процентів в розмірі 9 879,67 доларів США.
		 
		За заявою АТ КБ «ПриватБанк» протокольною ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - ТОВ «ФК «Фінілон») залучено до участі у справі як третю особу. 
		 
		Короткий зміст судових рішень
		 
		Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 три проценти річних за порушення строків виконання грошового зобов`язання з повернення депозиту та процентів за депозитним договором від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200 за період з 13 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 1 655,26 доларів США. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
		 
		Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Романченко О. М. про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року апеляційні скарги АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року та додаткове рішення цього суду від 07 жовтня 2022 року - без змін.
		 
		Додатковою постановою Київського апеляційного судувід 03 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Романченко О. М. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат задоволено. Ухвалено у справі додаткове судове рішення, яким стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
		 
		Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року касаційні скарги АТ КБ «ПриватБанк»залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року, додаткове рішення цього суду від 07 жовтня 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року та додаткову постанову цього суду від 03 травня 2023 року - без змін.
		 
		Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення та заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення
		 
		02 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романченко О. М. подав до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» заяву, в якій просить поновити строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення та ухвалити додаткове рішення у справі про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.  
		 
		Заява обґрунтована тим, що у відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Романченко О. М. повідомив суд, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу у Верховному Суді складає 5 000 грн. Також, на виконання положень частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) повідомлено Верховний Суд, що докази на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають сплаті позивачем, будуть надані протягом п`яти днів з дня ухвалення позитивного для позивача судового рішення разом із заявою про ухвалення додаткового рішення.
		 
		При розгляді справи у судах першої та апеляційної інстанцій позивачем на підтвердження понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу було долучено до матеріалів справи копію договору № 20/12-2019 від 23 грудня 2019 року, копію додаткової угоди від 31 грудня 2022 року до договору № 20/12-2019 від 23 грудня 2019 року та копію додаткової угоди № 1 від 20 липня 2020 року до договору № 20/12-2019 від 23 грудня 2019 року.
		 
		В пункті 4 додаткової угоди № 1 від 20 липня 2020 року до договору № 20/12-2019 від 23 грудня 2019 року сторони погодили, що гонорар адвокатського бюро за ведення справи у суді касаційної інстанції складає 5 000 грн у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь клієнта.
		 
		02 травня 2024 року між адвокатським бюро «Олексія Романченко» та  ОСОБА_1  було підписано акт виконаних робіт № 10 до договору                      № 20/12-2019 від 23 грудня 2019 року, яким сторони погодили, що адвокатське бюро надало клієнту професійну правничу допомогу у Верховному Суді при розгляді справи № 357/7395/20 про захист прав споживача, а саме вивчено касаційні скарги на судові рішення та підготовлено відзив на касаційну скаргу від 11 серпня 2023 року, на що витрачено 3 години.
		 
		На час звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення позивачем гонорар не сплачено, однак згідно з правовими висновками, викладеними в постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
		 
		Оскільки текст постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 357/7395/20 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01 травня 2024 року, а також в цей же день повний текст постанови надійшов представнику ОСОБА_1 - адвокату Романченку О. М. до особистого кабінету у підсистемі «Електронний суд», то строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення було пропущено з поважних причин.
		 
		03 травня 2023 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Штронда А. М. подав до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» клопотання, в якому заперечував та просив відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Романченка О. М. про ухвалення додаткового рішення у зв`язку з ненаданням стороною позивача доказів понесених витрат на правничу допомогу. Крім того, заявлені стороною позивача до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн є завищеними та необґрунтованими, а з наданого представником позивача акта виконаних робіт (наданих послуг) вбачається неспівмірність та непропорційність цих витрат зважаючи на складність та обставини справи.
		 
		2.           Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та заперечення на неї, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
		 
		Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		 
		Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		 
		Відповідно частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 127 ЦПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
		 
		З огляду на те, що адвокату позивача Романченку О. М. про прийняття постанови Верховним Судом від 24 квітня 2024 року стало відомо 01 травня 2024 року і останній із заявою про ухвалення додаткового рішення звернувся 02 травня 2024 року, то колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску представником позивача встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку для подання цієї заяви, а тому цей строк підлягає поновленню.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2019 року між  ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Олексія Романченко» було укладено договір № 20/12-2019, в пункті 1.1 якого зазначено, що клієнт доручає, а адвокатське бюро бере на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій.
		 
		20 липня 2020 року між  ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Олексія Романченко» було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 23 грудня 2019 року № 20/12-2019, за умовами пункту 1 якої адвокатське бюро «Олексія Романченко» прийняло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 правову допомогу щодо стягнення штрафних санкцій з АТ КБ «ПриватБанк» за порушення строків повернення клієнту коштів по депозитному договору.
		 
		В пункті 4 вищевказаної додаткової угоди № 1 сторони погодили, що гонорар адвокатського бюро за ведення справи у суді касаційної інстанції складає 5 000 грн у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь клієнта. 
		 
		Згідно з пунктом 7 зазначеної додаткової угоди № 1 клієнт сплачує кошти, визначені в пункті 4 цієї додаткової угоди протягом 30 календарних днів з моменту ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.
		 
		За змістом пункту 10 додаткової угоди № 1 сторони визначили, що надання адвокатським бюро правничої допомоги при розгляді справи у суді касаційної інстанції включає, у разі необхідності, зокрема підготовку та подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу.
		 
		02 травня 2024 року між адвокатським бюро «Олексія Романченко» та  ОСОБА_1  було підписано акт виконаних робіт № 10 до договору                      № 20/12-2019 від 23 грудня 2019 року, яким сторони підтвердили, що адвокатське бюро надало Якубчаку Е. В. професійну правничу допомогу у Верховному Суді при розгляді справи № 357/7395/20 про захист прав споживача, а саме вивчено касаційні скарги на судові рішення та підготовлено відзив на касаційну скаргу від 11 серпня 2023 року, на що витрачено 3 години.
		 
		Пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		 
		Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
		 
		Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		 
		Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		 
		Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
		 
		Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
		 
		За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
		 
		Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		 
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		 
		Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
		 
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		 
		Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		 
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		 
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
		 
		Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		 
		При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
		 
		Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.
		 
		У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.
		 
		Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
		 
		Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20). 
		 
		Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
		 
		Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
		 
		Установлено, що представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Штронда А. М. подав до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» клопотання, в якому заперечував щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді касаційної інстанції, які Верховним Судом враховуються, зокрема в частині того, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю виконаної роботи.
		 
		Верховний Суд враховує, що правнича допомога адвоката Романченка О. М. в суді касаційної інстанції полягала лише у складанні відзиву на касаційну скаргу, з використанням незначної кількісті нормативно-правових актів, стосовно яких існує судова практика. Крім того, на складення вказаного відзиву адвокатом витрачено лише 3 години.
		 
		За таких обставин, з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме: критерію реальності наданих адвокатських послуг - складання і подання відзиву на касаційну скаргу, конкретних обставин справи, заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення, складності справи та обґрунтованості витрат, Верховний Суд вважає, що з АТ КБ «ПриватБанк» на користь   ОСОБА_1 підлягає стягненню 3 000 грн на відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції. 
		 
		Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Поновити представнику  ОСОБА_1 - адвокату Романченку Олексію Михайловичу строк для подання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Заяву представника  ОСОБА_1 - адвоката Романченка Олексія Михайловича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
		 
		Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь   ОСОБА_1  3 000 (три тисячі) гривень на відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
		 
		У задоволенні заяви представника  ОСОБА_1 - адвоката Романченка Олексія Михайловича в іншій частині відмовити.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                      Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                      О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...