Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/18856/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2024.
Дата набрання законної сили: 20.05.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		Апеляційне провадження                                                             Доповідач- Ратнікова В.М.
		№ 22-ц/824/5506/2024
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		  м. Київ                                                                                        Справа № 759/18856/19
		 
		20 травня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів  Судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого судді  - Ратнікової В.М.
		суддів                         - Борисової О.В.    
		                                     - Левенця Б.Б.
		при секретарі             - Уляницькій М.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 адвоката Яценка Данила Сергійовича та представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сліпкова Віталія Сергійовича на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Василишина В.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права спільної сумісної власності, визнання права власності та поділ спільного майна колишнього подружжя,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності, визнання права власності та поділ спільного майна колишнього подружжя.
		Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 15 липня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають двох дітей, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		З весни 2017 року позивач ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_2 припинили шлюбні відносини.
		Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 26 лютого 2019 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 січня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття (справа № 753/521/19).
		Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 03 червня 2019 року шлюб між сторонами розірвано (справа № 369/14575/18).
		Зазначала, що за час шлюбу позивачем та відповідачем набуто грошові кошти, нерухоме та рухоме майно. Оскільки шлюбні відносини ґрунтувалися на принципі взаємної довіри, позивач не заперечувала проти оформлення права власності на придбане та збудоване майно на ім`я відповідача.
		До складу майна, що придбане сторонами під час шлюбу, включається:
		транспортний засіб марки «BMW 320», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 25 вересня 2009 року на ім`я ОСОБА_2 , ринкова вартість автомобіля становить 150 000 грн. 00 коп. без ПДВ; 
		транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Vito 111 CDI», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 31 грудня 2014 року на ім`я ОСОБА_2 , ринкова вартість автомобіля становить 289 900 грн. 00 коп., без ПДВ; 
		квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 74,7 кв.м., житловою площею 41,3 кв.м., зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності від 26 листопада 2014 року, ринкова вартість квартири становить 2 520 000 грн. 00 коп., з якої ринкова вартість частини квартири становить 1 260 000 грн. 00 коп.; 
		  частина квартири АДРЕСА_2 (загальна площа 43,80 кв.м., житлова площа 17,00 кв.м.), зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності від 26 березня 2007 року, ринкова вартість квартири становить 891 200 грн. 00 коп., з якої ринкова вартість частини становить 445 600 грн. 00 коп.; 
		об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 450 кв.м., розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524, за адресою: АДРЕСА_3 , ринкова вартість будинку становить                                  5 600 000 грн.00 коп., з якої ринкова вартість частини об`єкта оцінки становить                    2 800 000 грн. 00 коп.
		Щодо об?єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 позивач вказувала, що це майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, однак, враховуючи те, що 20 червня 2008 року відповідач подарував своїм батькам ОСОБА_8 та ОСОБА_4 належну йому частину квартири у рівних долях кожному (по частині), тому право власності на іншу частину цього нерухомого майна повинно бути визнане за позивачем.
		За час шлюбу подружжям також накопичені грошові кошти, розміщені на депозитних рахунках в українських банках.
		26 грудня 2011 року на ім`я відповідача відкрито депозитний рахунок                             № НОМЕР_3 в ПАТ «Універсал Банк». Станом на 26 грудня 2011 року залишок коштів становив 200 000 грн. 00 коп.
		14 лютого 2013 року на ім`я відповідача відкрито депозитний рахунок
		№ НОМЕР_4 у ПАТ «ВіЕйБі Банк». Станом на 25 червня 2013 року залишок коштів на рахунку становив 45 872 долари 19 центів США.
		07 травня 2013 року на ім`я відповідача відкрито рахунок по договору банківського вкладу Швейцарський № 579724/2013 у ПАТ «ВіЕйБі Банк». Станом на 08 листопада 2013 року залишок коштів на рахунку становив 312 881 грн. 46 коп. та проценти у розмірі 23 975 грн.34 коп.
		02 червня 2014 року на ім`я відповідача відкрито рахунок № НОМЕР_5 відповідно до договору банківського вкладу «Відсотки щотижня» № 802999/2014 у ПАТ «ВіЕйБі Банк» на суму 101 892 грн. 00 коп.
		21 червня 2013 року на ім`я відповідача відкрито рахунок № НОМЕР_6 у ПАТ «Універсал Банк». Станом на 25 червня 2013 року залишок коштів на рахунку становив29 184 доларів 95 центів США.
		Також на ім`я ОСОБА_2 був відкритий рахунок у ПАТ «ПриватБанк», на якому розміщені спільні кошти подружжя у розмірі 3 000 євро та 20 301 грн. 61 коп.
		Частина спільних коштів подружжя була розміщена на депозитних рахунках, відкритих на ім`я відповідача в банківських установах за кордоном, зокрема: в сумі                    35 328 євро 96 центів в іспанському банку «Caja Rural», в сумі 3 050 євро в іспанському банку «Sabadell», в сумі 51 250 євро 10 центів в польському банку «PKO Bank Polski SA».
		Крім того, 31 березня 2006 року відповідачем в інтересах сім`ї було укладено договір про фінансування будівництва житла за програмою «50*50» № 52/Б з Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації). Вартість об`єкту з ПДВ складала 73 298 грн. 86 коп.Згідно з умовами правочину розрахунки за квартиру повинні були здійснюватися наступним чином: І етап - до 13.04.2006 року в сумі 56 867 грн. 70 коп., ПДВ                             11 373 грн. 54 коп., всього 68 241 грн. 24 коп., що становить 95% вартості об`єкта інвестування, та платіж у розмірі 2% в сумі 1 468 грн. 98 коп. на фінансування витрат, пов`язаних з наданням послуг по підготовці інвестиційних документів. ІІ етап - за повідомленням Управління протягом 10 банківських днів після підписання Акту Державної комісії про введення житлового будинку в експлуатацію Інвестором сплачується різниця між 50% фактичної вартості квартири з урахуванням уточненої її загальної площі по обмірам БТІ та раніше перерахованою сумою.
		13 квітня 2006 року за рахунок спільних сімейних коштів здійснено фінансування будівництва та перераховано на рахунок Управління кошти в сумі 68 241 грн.
		24 коп. та 1 465 грн. 98 коп. 08 лютого 2007 року сторонами сплачено на рахунок Управління 837 грн. 50 коп. у зв`язку з повторним обміром площі квартири.
		26 березня 2007 року квартира зареєстрована на праві власності на ім`я ОСОБА_2 відповідно до наказу Головного управління житлового забезпечення від 19 березня 2007 року № 486-С/КІ. Отримане свідоцтво про право власності від 26 березня 2007 року, видане Головним управлінням житлового забезпечення. 08 квітня 2008 року Київським міським бюро технічної інвентаризації проведена реєстрація квартири в реєстровій книзі № 50-3 за № 45118.
		12 червня 2008 року на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В., відповідач ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку, площею 0,121 га, за адресою: Київська область, Броварський район, Пухівська сільська рада, СТ «Хвиля» (кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524). Відповідно до умов правочину земельна ділянка вільна від забудови.
		В частині вказаного об?єкта нерухомого майна позивач зазначала, що її батьки    неодноразово надавали подружжю грошову допомогу, у зв?язку з чим відповідач обіцяв оформити частина земельної ділянки на її ім`я, однак, обіцянку не виконав. Це підтверджується тим, що 12 березня 2008 року мати відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 склала нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила відповідача бути її представником з усіх питань, пов`язаних з продажом або даруванням позивачу цієї земельної ділянки. На підтвердження існування домовленості слугує також заява ОСОБА_8 від 12 березня 2008 року, посвідчена приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою З.І., якою останній підтвердив свою обізнаність про намір його дружини ОСОБА_4 продати будь-кому чи подарувати ОСОБА_9 або ОСОБА_7 цю земельну ділянку.20 травня 2014 року проведена державна реєстрація земельної ділянки.
		Також під час шлюбу сторони за рахунок спільних коштів і спільної праці подружжя на земельній ділянці за адресою: Київська область, Броварський район, Пухівська сільська рада, СТ «Хвиля» побудували триповерховий будинок. На даний час нерухомість має наступну адресу: АДРЕСА_3 .
		Вказаний будинок повністю побудований, підключений до усіх комунікацій, фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, однак не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача. Доказом придатності будинку до проживання є довідка № 01 від 25 січня 2019 року голови правління СТ «Хвиля» Попович О. про те, що за вказаною адресою у будинку і у 2009 році, і в наступних роках до 2017 року разом з відповідачем проживали члени його родини, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також фотографії побудованого будинку.
		Оскільки позивач має право на частину незавершеного будівництвом будинку, то відповідно до діючого законодавства, до неї повинно перейти право власності і на частину земельної ділянки, кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524 для обслуговування цієї частини будинку.
		25 вересня 2009 року сторони придбали транспортний засіб марки «BMW 320» 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та зареєстрували його на ім`я ОСОБА_2 
		31 грудня 2014 року сторони придбали транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Vito 111 CDI», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрували на ім`я ОСОБА_2 
		25 вересня 2013 року відповідачем в інтересах сім`ї укладено договір про участь у будівництві об`єкту нерухомості Б-0706/5/494 з ПАТ «НЕО ВІТА», відповідно до якого було набуте право власності на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом укладення договору купівлі-продажу облігацій у кількості 7 470 одиниць, номінальною вартістю однієї облігації 69 грн. 23 коп.
		Цього ж дня, 25 вересня 2013 року, між відповідачем і ПАТ «НЕО ВІТА» укладено Акт прийому-передачі цієї квартири.
		26 листопада 2014 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м.Києві на ім`я ОСОБА_2 та видано свідоцтво про право власності від 26 листопада 2014 року, індексний номер НОМЕР_12.Ця квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
		Також під час шлюбу позивачем і відповідачем за спільні кошти придбано речі, які знаходяться у будинку АДРЕСА_3 на загальну суму - 1 183 000 грн. 00 коп., а саме: фільтри для очистки води «Ecosoft» (вартість                   45 000 грн. 00 коп.), котел опалювальний, бойлер, приблизною вартістю 70 000 грн. 00 коп., речі, розташовані у спальні, приблизна вартість 150 000 грн. 00 коп. (ліжко, ортопедичний матрац, штори, тумбочки, туалетний стіл, дзеркало, електричний камін, оброблений натуральною деревиною, смарт телевізор; речі, розташовані у двох дитячих спальнях, приблизною вартістю 100 000 грн. 00 коп., меблі, два ліжка; речі, розташовані у камінному залі, приблизною вартістю 75 000 грн. 00 коп., телевізор, меблі, м`який куточок; дві люстри «Preciosa» (Чехія), приблизною вартістю 25 000 грн. 00 коп.; речі, розташовані у кухні, приблизною вартістю 250 000 грн. 00 коп., кухня з натуральної деревини (дуб), холодильник, плита, духова шафа, мікрохвильова піч; речі, розташовані у їдальні: стіл та дванадцять стільців, приблизною вартістю 25 000 грн. 00 коп.; люстра «Preciosa» (Чехія), вартістю 15 000 грн. 00 коп.; речі, розташовані у ванній кімнаті, приблизною вартістю 65 000 грн. 00 коп., джакузи «Ravak», тумба з натурального дерева та скляними раковинами, дзеркало; більярдний стіл, приблизною вартістю 60 000 грн. 00 коп., килим чеський, вартістю 63 000 грн. 00 коп.; речі, розташовані у ванній кімнаті, приблизною вартістю 60 000 грн. 00 коп., обладнання та душова кабіна «Ravak»; речі, розташовані у кімнаті, приблизною вартістю 80 000 грн. 00 коп., диван, ліжко, комп`ютер, принтер, ноутбук; речі у гаражі, приблизною вартістю 50 000 грн. 00 коп., морозильна камера, велосипед; речі, розташовані у літній кухні, приблизною вартістю 50 000 грн. 00 коп., плита, витяжка, меблі.
		 В обгрунтування джерела придбання майна позивач зазначала, що 30 червня 2009 року вона прийнята на посаду лікаря ветеринарної медицини 2 категорії у                              ДП «Об`єднання ветеринарної медицини в м.Києві; з 01 жовтня 2011 року                       ОСОБА_7 працювала на посаді лікаря ветеринарної медицини 1 категорії; з 08 лютого 2012 року позивач переведена на посаду провідного лікаря ветеринарної медицини. Крім того, ОСОБА_7 додатково працювала у приватних установах. Усі доходи, отримані від праці, позивач вкладала у придбання спільної з відповідачем власності. Також сторонам неодноразово грошовими коштами допомагали її батьки.
		Посилаючись на те, що відповідач у позасудовому порядку відмовився здійснити поділ майна, набутого за час шлюбу, позивач просила суд:
		визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_7 та                          ОСОБА_2 : 
		 квартиру АДРЕСА_1 ; 
		 об`єкт незавершеного будівництва - будинок АДРЕСА_3 ;
		 автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito» 111 CDI, 2006 року випуску, реєстраційний номер  НОМЕР_2 ; 
		 автомобіль марки «BMW 320», 2000 року випуску, реєстраційний номер
		НОМЕР_1 ; 
		грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку № НОМЕР_3 , відкритому на ім`я ОСОБА_2 в ПАТ «Універсал Банк»; 
		грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку № НОМЕР_4, відкритому на ім`я ОСОБА_2 у ПАТ «ВіЕйБі Банк»; 
		 грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку згідно з договором банківського вкладу Швейцарський № 579724/2013, відкритому на ім`я                         ОСОБА_2 у ПАТ «ВіЕйБі Банк»; 
		 грошові кошти, розміщені на рахунку № НОМЕР_5 , відкритому на ім`я ОСОБА_2 відповідно до договору банківського вкладу «Відсотки щотижня»                    № 802999/2014 від 02 червня 2013 року у ПАТ «ВіЕйБі Банк»;
		 грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку № НОМЕР_6 у ПАТ «Універсал Банк», відкритому на ім`я ОСОБА_2 ;
		 грошові кошти, розміщені на рахунку в ПАТ «ПриватБанк», відкритому на ім`я ОСОБА_2 ; 
		грошові кошти, розміщені на рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2 в іспанському банку «Caja Rural»;
		 грошові кошти на рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2 в іспанському банку «Sabadell»; 
		грошові кошти на рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2 у польському банку «PKO Bank Polski SA».
		Визнати за нею право особистої власності на частину квартири АДРЕСА_2 . Припинити право власності ОСОБА_2 на частину квартири АДРЕСА_2 .
		У порядку поділу майна визнати за позивачем ОСОБА_7 право власності: на частину квартири АДРЕСА_1 ;  на частину незавершеного будівництва - будинок АДРЕСА_3 ;  автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito» 111 CDI, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;  частину грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку № НОМЕР_3 , відкритому на ім`я ОСОБА_2 в ПАТ «Універсал Банк»;  частину грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку
		№ НОМЕР_4 , відкритому на ім`я ОСОБА_2 у ПАТ «ВіЕйБі Банк»;  частину грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку згідно з договором банківського вкладу Швейцарський № 579724/2013 від 07 травня 2019 року, відкритому на ім`я ОСОБА_2 у ПАТ «ВіЕйБі Банк»;  частину грошових коштів, розміщених на рахунку № НОМЕР_5 , відкритому на ім`я ОСОБА_2 відповідно до договору банківського вкладу «Відсотки щотижня» № 802999/2014 від 02 червня 2013 року у ПАТ «ВіЕйБі Банк»;  частину грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку № НОМЕР_6 у ПАТ «Універсал Банк», відкритому на ім`я ОСОБА_2 ; частину грошових коштів, розміщених на рахунку в ПАТ «ПриватБанк», відкритому на ім`я ОСОБА_2 ; частину грошових коштів, розміщених на рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2 в іспанському банку «Caja Rural»; частину грошових коштів на рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2 в іспанському банку «Sabadell»;  частину грошових коштів на рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2 у польському банку «PKO Bank Polski SA»;
		визнати за нею право власності на частину земельної ділянки за адресою: Київська область, Броварський район, Пухівська сільська рада, СТ «Хвиля», кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524;
		визнати за нею право власності на речі, розміщені у будинку АДРЕСА_3 , загальною вартістю 591 500 грн. 00 коп., а саме: дитячі меблі та дитячі ліжка, дві люстри Preciosa (Чехія), диван, ліжко, комп`ютер, принтер, ноутбук; м`який куточок, килим чеський, електричний камін, оброблений натуральною деревиною, смарт телевізор, мікрохвильову піч, стіл та дванадцять стільців, морозильну камеру «Zanussi», велосипед, душову кабіну «Ravak».
		Визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності: на частину квартири АДРЕСА_1 ; на частину об`єкту незавершеного будівництва - будинку АДРЕСА_3 ; автомобіль марки «BMW 320», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;  частину грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку № НОМЕР_3 , відкритому на ім`я ОСОБА_2 в ПАТ «Універсал Банк»;  частину грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку № НОМЕР_4 , відкритому на ім`я ОСОБА_2 у ПАТ «ВіЕйБі Банк»;  частину грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку згідно з договором банківського вкладу Швейцарський № 579724/2013 від 07 травня 2019 року, відкритому на ім`я ОСОБА_2 у ПАТ «ВіЕйБі Банк»;  частину грошових коштів, розміщених на рахунку № НОМЕР_5 , відкритому на ім`я ОСОБА_2 відповідно до договору банківського вкладу «Відсотки щотижня»                    № 802999/2014 від 02 червня 2013 року у ПАТ «ВіЕйБі Банк»;  частину грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку № НОМЕР_6 у ПАТ «Універсал Банк», відкритому на ім`я ОСОБА_2 ;- частину грошових коштів, розміщених на рахунку в ПАТ «ПриватБанк», відкритому на ім`я ОСОБА_2 ;  частину грошових коштів, розміщених на рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2 в іспанському банку «Caja Rural»;  частину грошових коштів на рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2 в іспанському банку «Sabadell»;  частину грошових коштів на рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2 у польському банку «PKO Bank Polski SA»;
		визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на речі, розміщені у будинку АДРЕСА_3 , загальною вартістю 591 500 грн. 00 коп.
		 
		Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності, визнання права власності та поділ спільного майна колишнього подружжя задоволено частково.
		Визнано об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , квартиру                 АДРЕСА_2 , автомобіль марки «BMW 320», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito» 111 CDI, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
		У порядку поділу майна колишнього подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартиру  АДРЕСА_1 .
		Залишено у власності ОСОБА_2 1/2 частину квартиру
		АДРЕСА_1 .
		У порядку поділу майна колишнього подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири  АДРЕСА_2 .
		У порядку поділу майна колишнього подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб - автомобіль марки «BMW 320», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		У порядку поділу майна колишнього подружжя залишено у власності ОСОБА_2 транспортний засіб - автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito» 111 CDI, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості транспортних засобів: автомобіля марки «BMW 320», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito» 111 CDI, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі - 139 900 (сто тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 5 797 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто сім) грн. 88 коп.
		В іншій частині позову - відмовлено.
		 
		Не погоджуючись з  таким  рішенням суду першої інстанції сторони подали апеляційні скарги.
		У поданій апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Яценко Данило Сергійович просить рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2023 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 щодо об?єктів майна: квартири АДРЕСА_2 ; незавершеного будівництвом садовий будинок АДРЕСА_4 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3221286801:01:058:0524; об`єкта незавершеного будівництва 93% готовності, садового будиноку загальною площею 294,9 кв.м., з підсобними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221286801:01:058:0524, за адресою: АДРЕСА_4 ; земельної ділянки з кадастровим номером: 3221286801:01:058:0524, цільове призначення: для колективного садівництва, площею: 0,1211 га, розташовану за адресою: Київська область, Броварський район, с. Пухівка, Садове товариство «Хвиля» та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким: 
		припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 ; 
		визнати об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя - об`єкт незавершеного будівництвом садовий будинок АДРЕСА_4 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3221286801:01:058:0524;
		визнати у порядку поділу майна подружжя, за ОСОБА_10 право власності на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва 93% готовності, садового будинку, загальною площею 294,9 кв.м., з підсобними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221286801:01:058:0524, за адресою: АДРЕСА_4 ; 
		визнати за ОСОБА_10 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером: 3221286801:01:058:0524, цільове призначення: для колективного садівництва, площею: 0,1211 га, розташовану за адресою: Київська область, Броварський район, с. Пухівка, Садове товариство «Хвиля».
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 є незаконним та необгрунтованим.
		Апеляційна скарга мотивована тим що, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги в  частині визнання  права спільної сумісної власності  на об`єкт незавершеного будівництвасадовий будинок АДРЕСА_4 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3221286801:01:058:0524, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що вказаний  будинок побудований у 2006 році, тобто, до набуття відповідачем права власності на земельну ділянку.
		Сторона позивача наголошує на тому, що спірний об`єкт незавершеного будівництва - садовий будинок був збудований сторонами за час шлюбу спільними зусиллями, сторони здійснювали в ньому ремонтні роботи, наповнювали майном та проживали. На підтвердження цього матеріали справи містять докази, які суд не оцінив належним чином та не врахував, оцінивши при цьому виключно докази сторони відповідача, що не відповідають принципам допустимості.
		Так, судом першої інстанції не враховано висновок судової експертизи та недобросовісну поведінку відповідача.
		За результатом проведеної експертизи «Київським науково-дослідним експертно- криміналістичним центром» Міністерства внутрішніх справ України 16.06.2021 складено висновок експерта № КСЕ-19/11 1-20/54590. 
		Через перешкоди, які чинив відповідач, що включає і ненадання документів, і недопуск техніка до об`єкту, експерти не змогли надати відповіді на всі поставлені судом запитання.
		У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції встановив, що спірний об`єкт побудований у 2006 році, тобто, до набуття відповідачем права власності на земельну ділянку, посилаючись на документи, які є взаємосуперечливими із низкою інших документів, які судом не було належним чином оцінено.
		Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав земельну ділянку з кадастровим номером 3221286801:01:058:0524 у власність у 2008 році на підставі договору дарування від 12 червня 2008 року, що наявний у матеріалах справи.
		Згідно  умов  п. 1.4 договору дарування земельної ділянки,  земельна ділянка вільна від забудов.
		Отже, положення договору дарування підтверджують, що земельна ділянка на час укладення такого договору (2008 рік) була вільна від забудов.
		Також, ще до укладення договору дарування земельної ділянки батьки відповідача мали намір продати або подарувати саме позивачці земельну ділянку, що підтвердужється нотаріально посвідченою заявою від 12 березня 2008 року ОСОБА_8 (батько відповідача) та нотаріально посвідченою довіреністю від 12 березня 2008 року ОСОБА_4 (мати відповідача). При цьому в жодному документі не йде мова про наявність на земельній ділянці будівництва ні незавершеного, ні завершеного.
		Лише під час цього судового спору про поділ майна подружжя сторона відповідача змінює свою правову позицію, безпідставно стверджуючи, що об`єкт незавершеного будівництва був збудований його матір`ю - ОСОБА_4 .
		Враховуючи, що предметом доказування в цій справі є, в тому числі, наявність або відсутність нерухомого майна на земельній ділянці, що була подарована відповідачу, судом першої інстанції незаконно взято до уваги та покладено в основу судового рішення твердження відповідача про «ніби» наявність нерухомого майна на земельній ділянці, що була йому подарована. При цьому відповідач стверджував, що таким чином нотаріуси «приховували» наявність нерухомого майна на земельних ділянках, що відчужувалися його власниками, оскільки на такі будинки були відсутні дозволи щодо їх будівництва чи документи, що посвідчували право власності на них, на той момент (станом на 2008 рік).
		Такі твердження та позиція відповідача, з якою погодився суд першої інстанції, суперечать установленій єдиній правозастосовчій практиці в частині заборони існування звичаю проти закону.
		Крім того, судом першої інстанції незаконно не застосовано до даних правовідносин вимоги ЦК України, оскільки сторони визначили в договорі дарування земельної ділянки всі умови, в тому числі і те, що ділянка вільна від забудов.
		Щодо документів, на які посилається суд першої інстанції, зазначаючи про будівництво будинку у 2006 році, звертає увагу суду на те, що наявні в матеріалах справи  технічний паспорт 2006 року (власник ОСОБА_11 ), технічний паспорт 2021 року (замовник ОСОБА_11 ), довідка Пухівської сільради № 16 від 09.01.2020 року та проект пуску газу від 2006 року не підтверджують право власності на будинок    ОСОБА_4 , оскільки не відносяться до документів, що посвідчують право власності, так само як і не підтверджують, що саме ОСОБА_11 здійснювала його будівництво.
		Вказані документи суперечать один одному, оскільки в техпаспортах вказується рік будівництва 2006, а в довідці Пухівської сільради - 2001 рік.  
		Якщо б на земельній ділянці був побудований будинок, чи стояв об`єкт незавершеного будівництва він мав бути відчужений разом із земельною ділянкою у власність ОСОБА_2 у 2008 році.
		Будь-яких документів, які вказували б на придбання будівельних матеріалів, замовлення будівельних робіт чи їх виконання для будівництва об`єкту незавершеного будівництва, відносно якого наявний спір, ОСОБА_4 до суду не подано.
		Наданий ОСОБА_4 технічний паспорт на садовий будинок АДРЕСА_3 , виготовлений станом на 19.09.2006. На даний час предметом розгляду є обєкт незавершеного будівництвом за адресою: АДРЕСА_4 .
		Крім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції, заява про визнання ОСОБА_12 третьою особою не містить клопотання про долучення документів до справи, а копії документів долучених третьою особою - ОСОБА_4 до заяви про визнання її третьою особою, та які містяться в матеріалах справи (Т.4 а.с. 5-28): технічні паспорти, робочий проект на газопостачання не містять відмітки про засвідчення їх копій з оригіналу та не були направлені нею на адресу сторін справи.
		При цьому, матеріали справи не містять клопотань про долучення вказаних документів до справи, відсутні конверти про їх направлення на адресу суду, відсутні відмітки канцелярії суду про їх отримання, а тому, в силу ч. 9 ст. 83 ЦІ1К України, суд першої інстанції не повинен був брати до уваги відповідні докази та не мав права покладати їхв основу рішення.
		Судом першої інстанції не належним чином оцінено обставину відмови в державній реєстрації права власності ОСОБА_4 , що вбачається із долученого до матеріалів справи рішення державного реєстратора прав власності на нерухоме майно Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, Підіпригори Т.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 64139616 від 11.07.2022.
		Вказане рішення не оскаржувалось у визначеному законом порядку відповідачем по цій справі в інтересах ОСОБА_4 , оскільки останній має нотаріальну довіреність на представництво її інтересів.
		Так само не оскаржувалось рішення державного реєстратора і третьою особою - ОСОБА_4 , що вказує на їх згоду з таким рішенням, та розуміння, що ніякого відношення до будівництва садового будинку ОСОБА_4 не має, будівництво не здійснювала, гроші на його будівництво не витрачала.
		Так само, третьою особою - ОСОБА_4 не подано зустрічного позову у цій справі щодо визнання за нею права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництвом - садовий будинок.
		Щодо поданої ОСОБА_4 довідки КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» №4021187 від 02.11.2021 року (т. 4, а.с.28), сторона позивача зазначає, що вказана довідка містить суттєві неточності та розбіжності. Зокрема, дана довідка містить посилання на зміну адреси садового будинку відповідно до довідки №16, виданої Пухівськоїс сільською радою. Зміст довідки №16 не містить перейменування АДРЕСА_3 , та зі змісту якої взагалі неможливо встановити, що будувала садовий будинок ОСОБА_4 в 2006, 2007 роках. Так само, вказана довідка не містить будь-якої інформації про зміну порядкового номеру садового будинку з АДРЕСА_5 .
		Враховуючи, що клопотань про долученим вказаної довідки до матеріалів справи досуду не надходило, а подана копія не містить засвідчуваного напису про її відповідність оригіналу, так само, матеріали справи не містять інформації про її направлення на адресу сторін справи, то в силу ч. 9 ст. 83 ЦПК України, суд не повинен брати її до уваги.
		Вважає, що всупереч вимогам ЦПК України, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову в частині визнання спільним сумісним майном - об`єкта незавершеного будівництва, в обгрунтування відмови посилається на вказані докази, що є порушенням процесуального законодавства та підставою для  скасування рішення суду в цій частині з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог, оскільки інших доказів, які б це спростовували, матеріали справи не містять та під час судового розгляду судом не здобуто.
		Посилаючись на постанови Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 та  постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі                № 454/1678/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 158/2404/13-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 488/3103/17-ц, від 10 листопада 2021 року у справі                                № 161/14898/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 359/8356/18, від 23 червня 2022 року у справі № 463/5746/18, сторона позивача вважає, що суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. А у разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва, суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або, з урахуванням конкретних обставин, залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
		У висновку експерта № КСЕ-19/111-20/54590 від 16.06.2021 року було встановлено, що станом на 2021 рік на земельній ділянці розміщений об`єкт незавершеного будівництва - садовий будинок, готовністю 93%.
		При цьому, використані матеріали при будівельних роботах не розглядаються окремо, а являють собою суцільну інженерну споруду, кожен елемент якої нерозривно пов`язаний з суміжними частинами та, станом на час проведення дослідження, не можуть підлягати ідентифікації в якості будівельних матеріалів.
		Посилаючись на те, щооб`єкт незавершеного будівництва будинок АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю подружжя (сторін у справі), оскільки побудований спільною працею за спільні кошти, господарчим шляхом в період перебування сторін у шлюбі, позивач просить суд розділити даний об`єкт незавершеного будівництва між сторонами порівну.
		Оскільки чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, позивач просить визнати за нею  право  власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером: 3221286801:01:058:0524, загальною площею: 0,121 га, яка розташована під об`єктом незавершеного будівництва, за адресою: АДРЕСА_4 .
		Крім того, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання квартири АДРЕСА_2  об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою вимогу позивачки про припинення права власності відповідача на 1/2 частину вказаної  квартири.
		Сторона позивача вважає, що вказана обставина призводить до не узгодженості, наявності трьох власників квартири, оскільки, беручи до уваги рішення суду першої інстанції, є три власника квартири ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 ) у кожного з власника є 1/2 частина вказаної квартири, що в принципі не може існувати.
		Таким чином, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .
		 
		У поданій апеляційній скарзіпредставник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сліпков Віталій Сергійович просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 759/18856/19 в частині визнання об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 та квартири    АДРЕСА_2 . В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області просить залишити без змін.
		В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним та необгрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та при неповно з`ясованих обставинах, що мають значення для справи.
		Апеляційна скарга мотивована тим що, ухвалюючи рішення у справі, суд помилково встановив, що спірна квартира по АДРЕСА_6 є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вказана квартира придбавалася за кошти відповідача.
		Грошові коштів на придбання квартири по АДРЕСА_3 ОСОБА_2 отримав від своєї сестри - ОСОБА_3 , що підтверджується розпискою про отримання грошових коштів у розмірі 23 000 доларів США від 01.04.2006 року. У тексті розписки зазначалося про отримання грошових коштів саме на придбання спірної квартири (том 1 а/с 219).
		Дані обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_15 , які допитані у судовому засіданні та підтвердили дійсність отримання                     ОСОБА_2 від своєї сестри грошових коштів у борг (том 4 а/с 218, 223).
		Проте, судом першої інстанції не взято до уваги надану відповідачем боргову розписку, яка підтверджує факт передачі грошової суми ОСОБА_2 для придбання квартири. 
		Крім того, судом встановлено, що 20.06.2008 року відповідачем відчужено 1/2 частину від спірної квартири по АДРЕСА_6 своїм батькам на підставі договору дарування, що було здійснено за згодою позивача та не оспорювалося останньою.
		У той же час, судом визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири     АДРЕСА_2 , не надаючи мотивів прийнятого рішення.
		З огляду на заявлені позовні вимоги ОСОБА_7 , яка не висувала вимогу про визнання недійсним договору дарування 1/2 частини квартири   АДРЕСА_2 , перебуваючи у шлюбі, сторона відповідача ввважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що є підстави для визнання за позивачкою права власності на 1/2 частини вказаної квартири.
		Щодо поділу квартири   АДРЕСА_1  відповідач зазначає, що вказана квартира придбана останнім у шлюбі, але за його особисті кошти, а тому не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, що не враховано судом першої інстанції.
		На переконання сторони відповідача, із наданих ним доказів вбачається, що 12.03.2008 року ОСОБА_2 отримав від своєї матері ОСОБА_4 у позику грошові кошти у розмірі 105 000 доларів США (том.1, а/с 216). Цього ж дн, вказані грошові кошти внесено відповідачем на рахунок в AT «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001), що підтверджується відповіддю банку за № 48/БТ від 14.01.2020 (том. 1, а/с 177-179). У подальшому вказані вище грошові кошти перераховувалися на інші рахунки у цій же банківській установі. У вересні 2013 року відповідачем грошові кошти було знято з рахунків в AT «Універсал Банк» із подальшою оплатою за придбану квартиру (том. 1 а/с 177-190).
		Відповідно додоговору купівлі-продажу цінних паперів №179/13-2 від 25 вересня 2013 року вартість квартири становила 802 478 грн. 40 коп.
		Застосовуючи норму статті 60 СК України та, визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
		Отже, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
		Посилаючись на те, що спірна квартира     АДРЕСА_1 була придбана за особисті кошти відповідача, які спочатку були розміщенні на банківському рахунку, а після їх знаття залученні для придбання квартири, відповідач вважає, що зазначене житло є його особистою приватною власністю та не підлягало поділу між подружжям.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сліпков Віталій Сергійович просить апеляційну скаргу Яценка Данила Сергійовича , подану в інтересах позивача ОСОБА_10 , на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2023 року по справі № 759/18856/19 залишити без задоволення посилаючись на те, що апеляційна скарга позивача є безпідставною та необгрунтованою.
		Зазначає, що відповідачем виконано вимоги ухвали суду про призначення експертизи та положення Інструкції, що стосується надання експертам безперешкодного доступу до об`єкту дослідження, а також в частині надання наявних у відповідача документів на об`єкт. Вказане спростовує доводи позивача стосовно невиконання відповідачем вимог експертів та ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області.
		До того ж, ненадання експертом відповідей на питання 4, 6, 7, 8, 9 жодним чином не пов`язано з діями чи бездіяльністю відповідача, оскільки у розпорядженні експертів відсутні документи, що могли б підтвердити види робіт, використання будівельних матеріалів, вартості будівельних матеріалів, видів та часу проведення робіт. Проте, вказані документи відсутні і у відповідача, оскільки спірний об`єкт незавершеного будівництва будувався батьками відповідача, до укладення шлюбу між сторонами.
		Під час судового розгляду позивачем не зазначалося про наявність сумнівів у правильності висновку експерта, не заявлялися клопотання про призначення додаткової та/або повторної експертизи у справі.
		Оскільки ні відповідач, ні позивач не мають відношення до спірного об`єкту незавершеного будівництва, відповідно останній не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. 
		Не заслуговують на увагу і твердження в апеляційній скарзі, які стосуються неврахування вимог цивільного законодавства в частині дослідження судом першої інстанції договору дарування від 12.06.2008 року.
		Вирішуючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що спірний житловий будинок був збудований станом на 2006 рік, про що свідчать дані технічного паспорту, відомості надані органом місцевого самоврядування та робочим проектом на газопостачання, які є належними та допустимими доказами.
		З приводу зазначення в договорі дарування умови про незабудову земельної ділянки, сторона відповідача зазначає, що на момент дарування будинок не введено в експлуатацію, відповідно не було підстав вказувати в договорі про наявність забудови. Під час судового розгляду відповідачем підтверджено, що у договорі дарування зазначалося лише про земельну ділянку, відповідно ОСОБА_4 при укладенні договору дарування вказувалося про дарування лише земельної ділянки.
		Також, станом на дату розгляду справи вказаний будинок в експлуатацію не вводився і позивачу достеменно відомо, що земельній ділянці з кадастровим номером  3221286801:01:058:0524 присвоєно нову адресу: АДРЕСА_4 .
		Наявні у матеріалах справи докази подавалися учасниками справи разом із заявами по суті, а також безпосередньо під час судового розгляду в суді, а тому посилання сторони позивача на положення ч. 9 ст. 83 ЦПК України є недоцільним, оскільки копії доказів, що подавалися до суду, надавалися іншим учасникам справи.
		З огляду на вказане вище, суд першої інстанції належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази, дав їм вірну оцінку, відповідно дійшов обґрунтованого висновку, що спірний житловий будинок був побудований до перебування сторін у шлюбі, тому будинок не є спільним майном подружжя.
		Стосовно визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину земельної ділянкисторона відповідача вказувала, що об`єкт незавершеного будівництва не може бути об`єктом спільної власності, оскільки останній будувався батьками відповідача до шлюбу сторін, а тому 1/2 частина земельної ділянки не може бути визнана власністю позивачки.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач, не набувши право власності на частину об`єкта незавершеного будівництва, не має права на визнання за нею права власності на 1/2частину земельної ділянки.
		В частині доводів апеляційної скарги позивача щодо припинення права власності відповідача на 1/2 квартири за адресою; АДРЕСА_7  зазначає, що, ухвалюючи рішення у справі, суд помилково встановив, що спірна квартира по АДРЕСА_6 є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки квартира придбавалася за кошти відповідача, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.
		Посилаючись на те, що 1/2частина вказаної  квартири відчужувалася відповідачем за згодою дружини, вимоги позивача у припиненні права власності на 1/2  квартири та визнання за позивачем права власності на 1/2 частини квартири вважаєбезпідставними.
		У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Яценко Данило Сергійович підтримав доводи апеляційної скарги, поданої в інтересах позивача, та просив її задовольнити.
		Відповідач ОСОБА_2 та його предсиавник - адвокат Сліпков Віталій Сергійович підтримали доводи апеляційної скарги, поданої в інтересах відповідача, та просили її задовольнити.
		Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засіданні не з`явились. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.
		Відповідності до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
		 
		Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сліпкова Віталія Сергійовича не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Яценка Данила Сергійовича слід задовольнити часткового, виходячи з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 15 липня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у місті Києві зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено відповідний актовий запис № 852.
		Від шлюбу сторони у справі мають двох дітей: дочку ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина  ОСОБА_6 ,    ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 03 червня 2019 року, що набрало законної сили 03 липня 2019 року, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 
		10 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з
		ОСОБА_18 Прізвище після одруження позивачка змінила на - ОСОБА_7 (а.с.200 том 1).
		Відповідно до повідомлення Регіонального сервісного центру в м.Києві Міністерства внутрішніх справ України від 21 січня 2019 року № 31/26-28Пз станом на 18 січня 2019 року за ОСОБА_2 зареєстровані транспортні засоби: автомобіль марки «ВМW 320», 2000 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 (дата реєстрації - 25 вересня 2009 року);  автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito 111 CDI», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 (дата реєстрації - 31 грудня 2014 року).
		Відповідно до копії Звіту про незалежну оцінку майна - КТЗ марки «ВМW» модель 320, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_20 від 18 квітня 2019 року,  ринкова вартість  автомобіля становить 150 000 грн. 00 коп., без ПДВ.
		З копії Звіту про незалежну оцінку майна - КТЗ марки «Мercedes-Benz» модель «Vito», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_20 від 18 квітня 2019 року, вбачається щоринкова (оціночна) вартість цього автомобіля становить 289 900 грн. 00 коп., без ПДВ.
		Транспортні засоби придбані сторонами за період перебування подружжя у шлюбі.
		Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа, про що свідчить безкоштовний запит від 01 липня 2020 року. Вид діяльності: виробництво кухонних меблів, виробництво інших меблів, установлення столярних виробів, покриття підлоги й облицювання стін, малярні роботи та скління, інші роботи із завершення будівництва. 
		Автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito 111 CDI», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідач використовує у своїй підприємницькій діяльності.
		Із наданої відповідачем розписки від 10 грудня 2014 року вбачається, що ОСОБА_2 узяв у борг у ОСОБА_21 грошові кошти у розмірі - 12 000 євро для придбання транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Vito 111 CDI» (а.с. 217 том 1).
		31 березня 2006 року між Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ОСОБА_2 укладено договір про фінансування будівництва житла за програмою «50х50» № 62/Б. Предметом договору є участь «Інвестора» у фінансуванні будівництва житлового будинку АДРЕСА_8 , із розрахунку: 50% за кошти міського бюджету; 50% за кошти громадян. Об`єкт інвестування: квартира АДРЕСА_9 ; кількість кімнат - 1; поверх - 9; площа квартири - 45,51 кв.м. (а.с. 48 том 1).
		На підставі свідоцтва про право власності від 26 березня 2007 року за ОСОБА_2 зареєстровано на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 . Свідоцтво видано на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 19 березня 2007 року № 486-С/КІ (а.с. 44 том 1).
		20 червня 2008 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 договір дарування частини квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М. та зареєстрований у реєстрі за № 2488. За цим правочином ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_8 і ОСОБА_4 прийняли в дар частину квартири АДРЕСА_2 .
		Відповідно до копії договору дарування частини квартири від 30 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_3 з другої сторони, дарувальники подарували, а обдарована прийняла в дар частину квартири АДРЕСА_2 . Цей правочин посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колядою О.П., зареєстрований у реєстрі за № 3788 (а.с. 47 том 1).
		Згідно з копією довідки суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «БП ЕКСПЕРТ» від 09 січня 2019 року ринкова вартість однокімнатної квартири (загальною площею                     43,8 кв.м., житловою площею 17,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_7 становить 891 200 грн. 00 коп. (а.с. 51 том 1).
		Із наданої відповідачем розписки від 01 квітня 2006 року та пояснень у ході розгляду справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 узяв у борг у своєї сестри ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 23 000 доларів США для придбанання квартири АДРЕСА_2 (а.с. 219 том 1).
		25 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_22 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів.
		За цим правочином продавець ( ОСОБА_22 ) зобов`язалася передати у власність покупця ( ОСОБА_2 ), а останній зобов`язався прийняти та оплатити цінні папери на умовах, передбачених у ньому: Емітент облігацій: Приватне акціонерне товариство «НЕО ВІТА». Вид та форма випуску облігацій: облігації іменні, цільові, забезпечені. Форма існування облігацій: бездокументарна. Свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій: № НОМЕР_10. Серія облігацій: І. Код цінних паперів: НОМЕР_7 . Номінальна вартість однієї облігації: 69,23 грн. Загальна вартість цінних паперів:                 802 478 грн. 40 коп.(а.с. 222-223 том 1).
		25 вересня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «НЕО ВІТА» та ОСОБА_2 укладено договір про участь у будівництві об`єкту нерухомост                   Б-0706/5/494. За цим правочином Товариство бронює за Інвестором Об`єкт та зобов`язується передати Інвестору у власність Об`єкт в Об`єкті будівництва шляхом погашення Лота Інвестора, а Інвестор зобов`язується в порядку та строки, визначені цим договором та проектом емісії, набути право власності на Лот та пред`явити Товариству Лот до погашення, кількість якого буде визначена відповідно до п.3.3. цього Договору. Відомості про Об`єкт: найменування: квартира; вулиця та номер: АДРЕСА_16; Секція (будівельний номер): 0706; Поверх:5; № квартири (будівельний): 494; Загальна площа квартири (кв.м.): 74,4; Житлова площа (кв.м.): 41,3; Кількість кімнат: 3.
		Інвестор зобов`язався набути право власності на наступний Лот, шляхом укладення договору купівлі-продажу облігацій: Емітент облігацій: Приватне акціонерне товариство «НЕО ВІТА»; Вид та форма випуску облігацій: облігації іменні цільові (забезпечені); Форма існування облігацій: бездокументарна; Свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій: № НОМЕР_10; Серія облігацій: І; Номінальна вартість однієї облігації: 69, 23 грн.; Кількість облігацій: 7 440 шт. (а.с. 224-227 том 1).
		25 вересня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «НЕО ВІТА» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін та доповнень до договору про участь у будівництві об`єкту нерухомості Б-0706/5/494 від 25.09.2013 року (а.с. 53 том 1). 
		Сторони домовилися викласти підпункт 2.2.6. та підпункт 2.2.7. пункту 2.2. договору у наступній редакції: 2.2.6. загальна площа (кв.м.) 74,7; 2.2.7. житлова площа (кв.м.) 41,3. Сторони домовилися викласти п.2.3. договору у наступній редакції: 2.3. Товариство зобов`язується передати об`єкт у власність інвестору, який відповідає вимогам проектної документації об`єкта будівництва. Якість об`єкта повинна відповідати стандартам та вимогам чинного законодавства України та проектній документації об`єкта будівництва. Підтвердженням якості об`єкта є введення об`єкта будівництва в експлуатацію відповідно до чинного законодавства України. Сторони домовилися викласти п.2.4. договору у наступній редакції: 2.4. інвестор зобов`язується набути право власності на наступний лот, шляхом укладення договору купівлі-продажу облігацій: Емітент облігацій: приватне акціонерне товариство «НЕО ВІТА»; Вид та форма випуску облігацій: облігації іменні цільові (забезпечені); Форма існування облігацій: бездокументарна; Свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій: № НОМЕР_10; Серія облігацій: І; Номінальна вартість однієї облігації: 69,23 грн.; Кількість облігацій: 7 470 шт.
		Згідно з Актом прийому-передачі квартири від 25 вересня 2013 року Приватне акціонерне товариство «НЕО ВІТА» передало ОСОБА_2 для проведення ремонтних та оздоблювальних робіт квартиру АДРЕСА_10 та комплект ключів від цієї квартири у кількості 5 штук, а інвестор в свою чергу прийняв квартиру разом з ключами(а.с. 54 том 1).
		Право приватної власності на квартиру № НОМЕР_11 (загальною площею 74,7 кв.м., житловою площею 41,3 кв.м.) у будинку АДРЕСА_11 оформлено на ім?я  ОСОБА_23 (відповідач у справі), що підтверджується свідоцтвом про право власності від 26 листопада 2014 року Індексний номер: НОМЕР_12 (а.с. 52 том 1).
		Відповідно до копії довідки про вартість майна суб`єкта оціночної діяльності          ТОВ «БП ЕКСПЕРТ» від 09 січня 2019 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 2 520 000 грн. 00 коп., без ПДВ. Ринкова вартість частини цієї квартири становить 1 260 000 грн. 00 коп. без ПДВ(а.с. 55 том 1).
		Не визнаючи вимоги про визнання квартири АДРЕСА_1  об?єктом спільної сумісної власності подружжя, відповідач ОСОБА_2 посилався на обставини придбання вказаної квартири за кошти отриманіу борг від матері ОСОБА_4 у розмірі 105 000 доларів США 00 центів, на підтвердження цих обставин надав суду розписку від 12 березня 2008 року(а.с. 216 том 1).
		В частині вимог щодо об`єкта незавершеного будівництва - будинку АДРЕСА_3 та земельної ділянки за адресою: Київська область, Броварський район, Пухівська сільська рада, СТ «Хвиля», кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524 судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки від 12 червня 2008 року (укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 1844) належить земельна ділянка, площею 0,121 га (цільове призначення - садівництво), за адресою: Київська область, Броварський район, Пухівська сільська рада, СТ «Хвиля»(а.с. 34-35, 115, 116 том 3).
		12 березня 2008 року ОСОБА_8 склав нотаріально посвідчену заяву про те, що йому відомо про намір його дружини ОСОБА_4 продати будь-кому чи подарувати ОСОБА_2 або ОСОБА_7 земельну ділянку, площею 0,121 га, що знаходиться на території Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, в садовому товаристві «Хвиля». Ним надано згоду на продаж цієї земельної ділянки за ціну та на умовах, визначених дружиною на власний розсуд, на укладення та нотаріальне посвідчення договору дарування (а.с.111 том 4).
		12 березня 2008 року ОСОБА_4 склала нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила ОСОБА_2 бути її представником у всіх установах та організаціях, в тому числі органах нотаріату, органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, органах земельних ресурсів, БТІ, містобудування та архітектури, та взагалі у будь-яких інших установах, підприємствах та організаціях з усіх питань, пов`язаних з продажем або даруванням ОСОБА_7 земельної ділянки, площею 0,121 га, що знаходиться на території Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, в садовому товаристві «Хвиля», надану для садівництва.
		Згідно з копією Витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку від
		20 травня 2014 року № НВ-3202735102014 земельній ділянці, площею 0,1211, за адресою: Київська область, Броварський район, Пухівська сільська рада, СТ «Хвиля» присвоєно кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524 (а.с. 30 том 1).
		На підставі договору дарування земельної ділянки від 12 червня 2008 року проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1211, за адресою: Київська область, Броварський район, с. Пухівка, СТ «Хвиля», кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524 за   ОСОБА_24 (а.с. 114 том 3).
		За повідомленням садівницького товариства «Хвиля» від 10 лютого 2022 року вих.№ 4 земельна ділянка, кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524 з розташованим на ній садовим будинком та іншими господарськими спорудами має повну адресу: АДРЕСА_4 . Домогосподарству, що розташоване на цій земельній ділянці присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_12  (а.с. 115 том 4).
		Відповідно до Акту обстеження комісії в складі депутата Пухівської сільської ради та двох сусідів від 09 січня 2020 року на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_13 , яка належала ОСОБА_4 , були збудовані у 2001 році будинок, літня кухня та сарай. Також проводилися роботи по благоустрою території, внутрішні оздоблювальні роботи у будинку (а.с. 117 том 3).
		Згідно з довідкою Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 09 січня 2020 року № 16, - будинок та всі надвірні будівлі, які знаходяться в АДРЕСА_4 , було побудовано у 2001 році на земельній ділянці для садівництва, яка належала ОСОБА_4 (а.с. 118 том 3).
		З копії технічного паспорту на садовий будинок АДРЕСА_3 , СТ «Хвиля», власник ОСОБА_4 , вбачається, що станом на 19 вересня 2006 року, загальна площа будинку (літ.А-2) становила 156,1 кв.м., житлова площа - 79,8 кв.м., допоміжна площа - 76,3 кв.м. Будівельна (баланс.) вартість садового будинку (літ.А-2), сараю (літ.Б), літньої кухні (літ.В) становила - 193 272 грн. 00 коп. Інвентаризаційна вартість - 193 272 грн. 00 коп. (а.с. 5-10 том 4).
		Робочий проект на газопостачання житлового будинку, відомості про пуск газу і одержання інструктажу по безпечному користуванню приладами за адресою: АДРЕСА_3 виготовлялися та надавалися ОСОБА_4 (повідомлення Броварського відділення АТ «Київоблгаз» від 08 грудня 2020 року № 81012-Сл-13449-1220) - а.с 13, 14 том 4.
		З копії довідки виконавчого комітету Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 14 липня 2006 року вбачається, що ОСОБА_4 дійсно має садовий будинок в садовому товаристві «Хвиля» і сільська рада не заперечує у підключенні природного газу до садового будинку (а.с. 15 том 4).
		Відповідно до копії технічного паспорту на садовий (дачний) будинок АДРЕСА_3 , виданого на ім`я ОСОБА_4 , виготовленого станом на 02 листопада 2021 року, господарство складається з: садового будинку, 2006 року спорудження (літ.А); мансарди, 2007 року спорудження (літ.Амн); прибудови, 2006 року спорудження (літ.а); прибудови, 2007 року спорудження (літ.а1); балкону, 2007 року спорудження; сараю, 2003 року спорудження (літ.Б); літньої кухні, 2006 року спорудження (літ.В); альтанки, 2006 року спорудження (літ.Г); колонки, 2007 року спорудження (№1); огорожі, 2007 року спорудження (№2); хвіртки, 2007 року спорудження (№3); воріт, 2007 року спорудження (№4) - а.с. 20-23 том 4.
		За повідомленням Комунального підприємства Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 02 листопада 2021 року № 1021187 садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_14 змінена згідно з довідкою Пухівської сільської ради від 09 січня 2020 року за № 16) в садовому товаристві «Хвиля» в селі Пухівка Броварського району Київської області має таку технічну характеристику: садовий будинок, 2006 року побудови (літ.А-2); мансарда, 2006 року побудови (літ.Амн); прибудова, 2006 року побудови (літ.а-2); прибудова, 2007 року побудови (літ.а1-2); балкон, 2007 року побудови; сарай, 2003 року побудови (літ.Б); літня кухня, 2006 року побудови (літ.В); альтанка, 2006 року побудови (літ.Г); колонка, 2007 року побудови (№1); огорожа, 2007 року спорудження (№2); хвіртка, 2007 року спорудження (№3); ворота, 2007 року спорудження (№4). При проведенні технічної інвентаризації виявлено об`єкти, які відповідно до діючого законодавства вважаються об`єктами самочинного будівництва, а саме: садовий будинок під літерою «А» (загальною площею 294,9 кв.м.), сарай під літерою «Б», літня кухня під літерою «В» (а.с. 28 том 4).
		Відповідно до Акту про відмову в допуску до натурального обстеження житлового будинку від 08 квітня 2021 року, складеного представником позивача Яценком Д.С. та експертом, техніком з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_25 , - на виконання договору про надання послуг з інвентаризації нерухомого майна, вимог клопотання судових експертів № КСЕ-19/111-20/54590 від 08.12.2020 року, ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 759/18856/19 від 28.01.2021 року про часткове задоволення клопотання експертів та від 29.09.2020 року про призначення експертизи, 08.04.2021 року, приблизно об 11:00 годині, вони прибули до будинку АДРЕСА_3 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221286801:01:058:0524 з метою проведення технічної інвентаризації нерухомого майна та виготовлення технічного паспорту на вказаний житловий будинок. При відвідуванні цього будинку ОСОБА_2 було відмовлено у допуску експерта, техніка з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_26 до натурального обстеження з посиланням на те, що він не є працівником Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
		Як вбачається з висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 16 червня 2021 року№ КСЕ-19/111-20/54590, -величина будівельної готовності об`єкта незавершеного будівництва на території земельної ділянки, кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524, площею 0,1211 га, за адресою: АДРЕСА_3 складає (з урахуванням умов, викладених в дослідницькій частині висновку): об`єкта  № 1 (2-х поверхового цегляного будинку з мансардним поверхом) не менше 93%;  об`єктів № 2 (одноповерхової цегляної господарської будівлі № 1) та № 3 (одноповерхової цегляної господарської будівлі № 2) - не менше 97%. 2. Відсутність правовстановлюючих документів, технічного паспорту БТІ на об`єкт незавершеного будівництва, дати, на яку необхідно провести дослідження, унеможливлює ідентифікацію об`єкта дослідження та проведення подальших розрахунків його ринкової вартості. 3. Площа земельної ділянки, необхідної для обслуговування об`єкту незавершеного будівництва, розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524, площею 0,1211 га, за адресою: АДРЕСА_3 , становить 0,0128 га. 4. Поділ об`єкта незавершеного будівництва, розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221286801:01:-58:0524, площею 0,1211 га, за адресою: АДРЕСА_3 , в натурі у рівних частках між сторонами спору по кожному можливий, проте, визначити варіанти розподілу вказаного об`єкта незавершеного будівництва у відповідності до вимог нормативних документів не видається за можливе в зв`язку з відсутністю проектної та технічної документації на об`єкт. 5. Здійснити поділ на дві рівні частини земельної ділянки з кадастровим номером 3221286801:01:058:0524, площею 0,1211 га: по ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , з урахуванням поділу об`єкта незавершеного будівництва, розташованого на цій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 не видається за можливе, оскільки технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на дослідження не надавалась та визначення варіантів поділу об`єкта незавершеного будівництва не виконано. 6. Визначити, в який саме період часу побудований об`єкт незавершеного будівництва на території земельної ділянки, кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524, площею 0,1211 га, за адресою: АДРЕСА_3 та з якого часу він фактично експлуатується, за результатами візуально-інструментального обстеження та згідно документальних даних не видається за можливе в зв`язку з відсутністю відповідних методик, затверджених у встановленому порядку, та документації, дані якої підтверджували б проведення робіт у конкретний період. 7. Не вдається за можливе визначити, які саме будівельні роботи проводилися на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524, площею 0,1211 га, за адресою: АДРЕСА_3 з 20 червня 2008 року по теперішній час в зв`язку з відсутністю документації, дані якої підтверджували б проведення робіт у конкретний період. 8. Не вдається за можливе визначити, які саме матеріали використовувались при будівництві будівель, які розташовані на території земельної ділянки, кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524, площею 0,1211 га, за адресою: АДРЕСА_3 , з 20 червня 2008 року по теперішній час, оскільки на дослідження не надані документи, що могли б підтвердити їх застосування. 9. Не видається за можливе визначити вартість матеріалів, що використовувались при будівництві будівель, які розташовані на території земельної ділянки, кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524, площею 0,1211 га, за адресою: АДРЕСА_3 з 20 червня 2008 року по теперішній час, оскільки на дослідження не надані документи, що могли б підтвердити їх застосування та в зв`язку з тим, що фактично використані матеріали при будівельних роботах не розглядаються окремо, а являють собою суцільну інженерну споруду, кожен елемент якої нерозривно пов`язаний з суміжними частинами, та станом на час проведення дослідження не можуть підлягати ідентифікації в якості будівельних матеріалів (а.с. 156-170 том 3).
		При розгляді даної справи по суті судом за клопотанням учасників справи допитувалися свідки.
		Так, свідки з боку позивача пояснили:
		-свідок ОСОБА_27 показала, що позивача знає зі школи, з відповідачем познайомилася у 2013-2014 роках, вони товаришували сім`ями. У 2016-2017 роках вона гостювала у будинку сторін у селі Пухівка, на той час будинок був збудований. Їй відомо, що квартира по АДРЕСА_11 була придбана колишнім подружжям ОСОБА_28 по переуступці. Батько  ОСОБА_10 матеріально допомагав сторонам у будівництві будинку у АДРЕСА_3 ;
		-свідок ОСОБА_29 . колега позивача, показала, що ОСОБА_10 працювала ветеринаром у клініці, відповідач займався підприємницькою діяльністю з обробки дерева. Їй відомо, що ОСОБА_28 будували будинок, позивач також давала і їй поради щодо будівництва. Зі слів ОСОБА_10 їй відомо, що кошти на будівництво будинку остання брала у своїх батьків.
		-свідок ОСОБА_30 показала, що є власником земельної ділянки та будинку у СТ «Хвиля», що знаходяться по сусідству зі спірним будинком. Позивача знає з 2008 року. З матір`ю відповідача познайомилася два роки тому, раніше її не бачила. Влітку 2005 року на земельній ділянці нічого не було, знаходилася лише коробка, будівельний пісок. У 2007 році ОСОБА_2 побудував гараж, а у 2008 році вже був збудований будинок. При виконанні оздоблювальних робіт вона бачила ОСОБА_2 . Зі слів ОСОБА_10 їй відомо, що коштами для здійснення будівництва їй допомагали батьки.
		-свідок ОСОБА_31 , кума сторін, показала, що сім`я ОСОБА_28 двічі зверталася до неї з питань позики коштів, так у 2010 році просили 3 000 доларів США для будівництва даху у будинку у АДРЕСА_3 , а потім 1 000 доларів США. У селі Пухівка вона була у 2009 році, на той час будинок вже був.
		Судом також допитувалися свідки з боку відповідача.
		Так, свідок ОСОБА_15 , подруга сестри відповідача та третьої особи ОСОБА_3 показала, що відповідача знає з 1990 років, була свідком передачі йому грошових коштів у розмірі- 23 000 доларів США для придбання квартири. Підтвердила, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 існувала домовленість про передачу квартири у разі неповернення коштів. Їй відомо, що ОСОБА_2 кошти не повернув.
		Свідок ОСОБА_32 , сусід по СТ «Хвиля» показав, що будинок у селі Пухівка був збудований батьками відповідача ОСОБА_28 . Свій будинок збудував раніше, при цьому будівельники, які працювали у нього перейшли до ОСОБА_28 . У 2002-2004 роках проводилася газифікація будинків, збиралися кошти по вулиці. Будівництво будинку було завершено у 2005-2006 роках.
		Свідок ОСОБА_21 показав, що надавав у боргу відповідачу грошові кошти у розмірі - 12 000 євро для придбання транспортного засобу. Кошти відповідач йому не повернув з підстав їх стягнення у примусовому порядку до суду не звертався. Між ними існувала домовленість, що у разі не повернення коштів, відповідач віддасть автомобіль.
		Свідок ОСОБА_33 показала, що станом на 2008 рік вона працювала брокером та була присутня при написанні розписки про передачу ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі- 105 000 доларів США ОСОБА_34 . Грошові кошти передавалися у доларах США.
		Свідок ОСОБА_35 показала, що у 2000 році вона придбала три земельні ділянки у СТ «Хвиля», дві з яких суміжні з земельною ділянкою ОСОБА_4 . На момент придбання нею земельних ділянок у ОСОБА_28 вже був готовий будинок, у кінці 2000 року збудований дах, у 2002 році вставлені вікна та двері. У 2006 році проведено газифікацію будинку. У 2007 році вона побачила ОСОБА_2 з дружиною та донькою. Уточнила, що будівництвом будинку займалися батьки відповідача, останній привозив будматеріали.
		До обсягу спільно нажитого майна позивачем також включені речі, які знаходяться у будинку АДРЕСА_3 на загальну суму - 1 183 000 грн. 00 коп., а саме: фільтри для очистки води «Ecosoft» (вартість                  45 000 грн. 00 коп.), котел опалювальний, бойлер, приблизною вартістю 70 000 грн. 00 коп., речі, розташовані у спальні, приблизна вартість 150 000 грн. 00 коп. (ліжко, ортопедичний матрац, штори, тумбочки, туалетний стіл, дзеркало, електричний камін, оброблений натуральною деревиною, смарт телевізор; речі, розташовані у двох дитячих спальнях, приблизною вартістю 100 000 грн. 00 коп., меблі, два ліжка; речі, розташовані у камінному залі, приблизною вартістю 75 000 грн. 00 коп., телевізор, меблі, м`який куточок; дві люстри «Preciosa» (Чехія), приблизною вартістю 25 000 грн. 00 коп.; речі, розташовані у кухні, приблизною вартістю 250 000 грн. 00 коп., кухня з натуральної деревини (дуб), холодильник, плита, духова шафа, мікрохвильова піч; речі, розташовані у їдальні: стіл та дванадцять стільців, приблизною вартістю 25 000 грн. 00 коп.; люстра «Preciosa» (Чехія), вартістю 15 000 грн. 00 коп.; речі, розташовані у ванній кімнаті, приблизною вартістю 65 000 грн. 00 коп., джакузи «Ravak», тумба з натурального дерева та скляними раковинами, дзеркало; більярдний стіл, приблизною вартістю 60 000 грн. 00 коп., килим чеський, вартістю 63 000 грн. 00 коп.; речі, розташовані у ванній кімнаті, приблизною вартістю 60 000 грн. 00 коп., обладнання та душова кабіна «Ravak»; речі, розташовані у кімнаті, приблизною вартістю 80 000 грн. 00 коп., диван, ліжко, комп`ютер, принтер, ноутбук; речі у гаражі, приблизною вартістю 50 000 грн. 00 коп., морозильна камера, велосипед; речі, розташовані у літній кухні, приблизною вартістю 50 000 грн. 00 коп., плита, витяжка, меблі.
		Документальних підтверджень придбання вказаних речей за спільні кошти подружжя учасниками справи не надано.
		Наявність вказаних речей не була встановлена судом першої інстанції підчас розгляду справи.
		 В частині вимог щодо поділу грошових коштів між сторонами, які знаходяться на відповідних рахунках у банківських установах, відповідач не заперечував та просив врахувати, що поділу підлягає майно, яке є у наявності на час розгляду справи.
		 
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності, визнання права власності та поділ спільного майна колишнього подружжя, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що у період шлюбу сторони придбали транспортні засоби   автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito 111 CDI», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 та автомобіль марки «Мercedes-Benz» модель «Vito», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать до об`єктів спільної сумісної власності та підлягають поділу.
		 Подану відповідачем до суду копію розписки від 10 грудня 2014 року про отримання у позику від ОСОБА_21 грошових коштів у розмірі - 12 000 євро для придбання транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Vito 111 CDI», суд не взяв до уваги, посилаючись на те, що використання таким чином договору позики (в якому передбачено, що грошові кошти передаються на придбання певного конкретного майна) очевидно не враховує, що регулююча сила договору стосується його сторін, а тому не може кваліфікуватися як добросовісне та є неприпустимим.
		При поділі транспортних засобів, судом врахововано, що ОСОБА_2 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа та, враховуючи технічні характеристики транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Vito 111 CDI», вказаний автомобіль використовується відповідачем у здійсненні підприємницької діяльності.
		З метою дотримання балансу інтересів сторін, суд першої інстанції вважав за доцільне визнати за позивачем право власності на транспортний засіб марки «BMW 320», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та залишити у власності відповідача транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Vito» 111 CDI, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , стягнувши при цьому з останнього різницю вартості транспортних засобів у розмірі - 139 900 грн. 00 коп.  
		В частині квартири АДРЕСА_2 судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 26 березня 2007 року за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 
		Не визнаючи позовні вимоги у цій частині, відповідач вказав, що для  придбання цієї квартири він особисто позичив у своєї сестри ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі - 23 000 доларів США, які зобов`язався повернути у строк до 30 липня
		2019 року. На підтвердження вказаних обставин, відповідачем подано копію розписки від 01 квітня2006 року. 
		Відхиляючи надані відповідачем докази - розписку від 01 квітня 2006 року, суд першої інстанції керувався тим, що наявність боргового документу не свідчить про особисту власність відповідача на дану квартиру. При цьому судом врахововано, що у разі якщо для придбання в шлюбі майна використовувались запозичені кошти одним із подружжя, вони вважаються використаними в інтересах сім`ї і не є особистою власністю одного з подружжя. Відповідна правова позиція визначена ухвалою ВССУ від 15 травня 2017 року у справі № 718/585/16-ц, за якою майно придбане за запозичені (кредитні) кошти та оформлене на одного з подружжя все одно є об`єктом спільної сумісної власності і підлягає поділу судом оскільки не входить до переліку майна, передбаченого статтею 57 Сімейного кодексу України - майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.
		До того ж, за висновоком суду першої інстанції належність квартири  АДРЕСА_2 до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя також підтверджується й тим, що станом на 20 червня 2008 року відповідач ОСОБА_2 відчужив на користь своїх батьків лише 1/2 частину вказаної квартири.
		При поділі вказаної квартири суд враховув, що відповідач ОСОБА_2 розпорядився належною йому 1/2 часткою на свій власний розсуд, відчуживши її на користь третіх осіб. Право власності на іншу 1/2 частина підлягає визнанню за ОСОБА_10 у порядку поділу майна подружжя, відмовивши позивачу в задоволенні позовної вимоги про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 .
		Визнаючи квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 74,7 кв.м., житловою площею 41,3 кв.м. спільним сумісним майном подружжя, суд першої інстанції виходив із того, що вказана квартира набута сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, презумпція спільного майна подружжя відповідачем  ОСОБА_2 не спростована.
		Суд першої інстанції критично оцінив надані відповідачем докази на підтвердження обставин, що квартира АДРЕСА_1   придбана ним за кошти отримані на підставі розписки від 12 березня 2008 року, за умовами якої він отримав у борг від матері ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі - 105 000 доларів США 00 центів. Судом встановлено, що свідоцтво про право власності на вказану квартиру видано відповідачу 26 листопада 2014 року, договір про участь у будівництві укладений 25 вересня 2013 року. Доказів, які б свідчили, що вказані кошти, позичені у 2008 році, використані відповідачем для придбання спірної квартири у 2013 році, тобто після спливу понад 5 років, суду надано не було, як і доцільності завчасного отримання позики саме для придбання такого майна.
		Відхиляючи подані стороною відповідача копії розписок, подані як докази на підтвердження придбання спірного майна (рухомого та нерухомого) та належності його  відповідачу на праві особистої власності, а також, надаючи оцінку показам свідків, суд першої інстанції виходив із того, що при розгляді даної справи по суті відповідачем не надано оригіналів вказаних розписок, при цьому покази свідків, не є доказом існування зобов`язальних відносин щодо передачі коштів та їх використання для придбання майна. 
		Крім того, судом при дослідженні доказів встановлено, що на рахунках, відкритих відповідачем на своє ім`я у різних банківських (фінансових) установах станом на 2011-2014 роки були розміщені грошові кошти: у ПАТ «Універсал Банк» станом на 26 грудня 2011 року залишок на рахунку становив - 20 000 грн. 00 коп.; станом на 26 червня 2013 року залишок на рахунку у ПАТ «ВіЕйБі Банк» складав - 45 872 доларів США, 19 центів; 02 червня 2014 року ОСОБА_2 на рахунок, відкритий у ПАТ «ВіЕйБі Банк», внесено грошові кошти у розмірі - 100 000 грн. 00 коп., а відтак твердження відповідача щодо придбання спірного майна виключно за позичені коштисуд першої інстанції вважав безпідставними.
		Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що самі умови розписок та вчинених у подальшому дій містять суперечливий та взаємовиключний характер. Так, станом на 2006 рік відповідач отримує у позику грошові кошти на придбання квартири у розмірі - 23 000 доларів США зі строком повернення до 30 липня 2019 року, зазначивши при цьому у розписці умову, що у разі неповернення коштів зобов`язується передати у власність ОСОБА_3 1/2 частину, в той час як вартість позики значно перевищувала вартість всієї квартири. При цьому, у червні 2008 року відчужує 1/2 частину вказаної квартири на користь батьків, які у свою чергу, у 2008 році відчужують її на користь ОСОБА_3 . Маючи на рахунках значні кошти, відповідач позичив гроші для придбання транспортного засобу. При цьому, позикодавець з жовтня 2019 року вимог про їх стягнення, у тому числі і у судовому порядку, не заявив.
		Відмовляючи в задоволенні вимоги про визнання об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_2 незавершенийбудівництвом - АДРЕСА_3 та земельної ділянки за адресою: Київська область, Броварський район, Пухівська сільська рада, СТ «Хвиля», кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що спірний житловий будинок був збудований станом на 2006 рік, про що свідчать дані технічного паспорту, відомості надані органом місцевого самоврядування та робочий проект на газопостачання. Вказані докази є допустимими та достатніми. При розгляді даної справи по суті позивач не надала безспірних доказів, які б свідчили про належність спірного будинку до спільної сумісної власності подружжя, його будівництва під час перебування сторін у шлюбі, за рахунок спільної участі (праці), та за участю спільних коштів. Подані стороною відповідача докази щодо побудови житлового будинку станом на 2006 рік, позивачем не спростовані. У визначеному законом порядку, право власності на житловий будинок не зареєстровано. 
		Спірна земельна ділянка набута відповідачем на підставі договору дарування та відповідно до вимог статті 57 СК України є його особистою власністю. Підстави для втручання у право особистої приватної власності у даному випадку відсутні.
		З підстав недоведеностівимог суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову позивача ОСОБА_1 в частині вимоги про визнання права власності на речі, розташовані у будинку АДРЕСА_4 , та в частині визнання права власності на частину грошових коштів, розміщених у банківських установах.
		 
		Рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог щодо транспортних засобів: автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito 111 CDI», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 та автомобіля марки «Мercedes-Benz» модель «Vito», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та в частині відмови у позовних  вимогах про визнання права власності на речі, розташовані у будинку АДРЕСА_4 , а також грошових коштів, розміщених у банківських установах, учасниками справи не оскаржується.
		Доводи і вимоги апеляційної скарги позивача стосуються оскарження рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог щодо припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 ; відмови у визнанні об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя - об`єкт незавершеного будівництвом садовий будинок АДРЕСА_4 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3221286801:01:058:0524; відмови у визнанні у порядку поділу майна подружжя, за ОСОБА_10 право власності на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва 93% готовності, садового будиноку загальною площею 294,9 кв.м., з підсобними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221286801:01:058:0524, за адресою: АДРЕСА_4 ; відмови у визнанні за ОСОБА_10 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером: 3221286801:01:058:0524, цільове призначення: для колективного садівництва, площею: 0,1211 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .
		Доводи і вимоги апеляційної скарги відповідача стосуються оскарження рішення суду першої інстанції в частині визнання квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 об`єктами права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Перевіривши в межах доводів апеляційних скарг правильність застосування  судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів  апеляційного суду у повній мірі не може погодитися з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.
		За частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
		Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
		Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18), постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 203/284/17 (провадження № 61-7751св19), від 04 серпня 2021 року у справі № 553/2152/19 (провадження № 61-6722св21).
		Отже, для подружжя передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.
		Той з подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних, достовірних та допустимих доказів.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині  визнання квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2  спільною сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов мотивованого висновку, що відповідач ОСОБА_2  належними, достовірними та допустимими доказами презумпцію спільності права власності подружжя на спірні квартири не спростував, отже, ці квартири є спільним сумісним ОСОБА_36 та ОСОБА_2 , належить їм у рівних частках.
		Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що спірні квартири придбавалася за його особисті кошти, а саме: грошові коштів на придбання квартири АДРЕСА_2 він отримав від своєї сестри - ОСОБА_3 , що підтверджується розпискою про отримання грошових коштів у розмірі 23 000 доларів США від 01.04.2006 року; на придбання квартири      АДРЕСА_1  грошові кошти отримав від своєї матері ОСОБА_4 у розмірі 105 000 доларів США і дані обставини підтвердили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_15 , які були допитані у судовому засіданні, були предметом перевірки судом першої інстанції, їм надана належна оцінка, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
		Суд першої інстанції не вважав зазначені розписки  доказами, які спростовують презумпцію спільності майна подружжя, оскільки вони не свідчать про те, що саме ці позичені кошти були використані відповідачем для придбання спірних  квартир, з урахуванням також того, що на рахунках, відкритих відповідачем на своє ім`я у різних банківських (фінансових) установах станом на 2011-2014 роки були розміщені грошові кошти: у ПАТ «Універсал Банк» станом на 26 грудня 2011 року залишок на рахунку становив - 20 000 грн. 00 коп.; станом на 26 червня 2013 року залишок на рахунку у ПАТ «ВіЕйБі Банк» складав - 45 872 доларів США, 19 центів; 02 червня 2014 року ОСОБА_2 на рахунок, відкритий у ПАТ «ВіЕйБі Банк», внесено грошові кошти у розмірі - 100 000 грн. 00 коп.
		Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду  першої інстанції та наголошує, що за приписами частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, а також майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
		Надані відповідачем розписки не спростовують презумпцію права спільної сумісної власності на майно, придбане подружжям в період шлюбу, оскільки такі розписки не оформлені як договори дарування, не посвідчені нотаріально. Без нотаріального посвідчення неможливо беззаперечно встановити, чи відповідає дата складення розписки, зазначена в ній, дійсній даті її написання, а відтак, чи передано кошти у день, зазначений в розписці.
		Також відповідно до  вимог частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, тому показання свідків  ОСОБА_3 (сестра відповідача) та ОСОБА_15 щодо обставин придбання спірної квартири  АДРЕСА_2 та походження коштів, за які її було придбано, вірно не враховані судом першої інстанції.
		Суд першої інстанції правильно також зауважив, що належність квартири  АДРЕСА_2 до об`єкту права спільної сумісної власності подружжя також підтверджується й тим, що станом на 20 червня 2008 року відповідач ОСОБА_2 відчужив на користь своїх батьків лише 1/2 частину вказаної квартири.
		Оскільки належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, відповідачем не надано, суд першої інстанцїі дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог  ОСОБА_1 про визнання квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя.
		 
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача в частині вирішення судом першої інстанції вимог щодо об`єкта незавершеного будівництвом - садового будинку АДРЕСА_4 , а також земельної ділянки з кадастровим номером: 3221286801:01:058:0524, цільове призначення: для колективного садівництва, площею: 0,1211 га, розташовану за адресою: Київська область, Броварський район, с. Пухівка, Садове товариство «Хвиля», колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
		Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачу   ОСОБА_2 на підставі нотаріального посвідченого договору дарування земельної ділянки від 12 червня 2008 року належить земельна ділянка, площею 0,121 га (цільове призначення - садівництво), за адресою: Київська область, Броварський район, Пухівська сільська рада, СТ «Хвиля» (а.с. 34-35, 115, 116 том 3).
		Згідно з копією Витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку від
		20 травня 2014 року № НВ-3202735102014 земельній ділянці, площею 0,1211, за адресою: Київська область, Броварський район, Пухівська сільська рада, СТ «Хвиля» присвоєно кадастровий номер: 3221286801:01:058:0524 (а.с. 30 том 1).
		На земельній ділянці з кадастровим номером 3221286801:01:058:0524,площею 0,1211 га, розташований об`єкт незавершеного будівництва - садовий будинок.
		Домогосподарству, що розташоване на цій земельній ділянці присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_12 (а.с. 115 том 4).
		Комісійним актом обстеження від 09 січня 2020 рокута довідкою Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 09 січня 2020 року № 16 засвідчено, що на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_13 , яка належала ОСОБА_4 , були збудовані у 2001 році будинок, літня кухня та сарай. Також проводилися роботи по благоустрою території, внутрішні оздоблювальні роботи у будинку(а.с. 117, 118 том 3).
		Робочий проект на газопостачання житлового будинку, відомості про пуск газу і одержання інструктажу по безпечному користуванню приладами за адресою: АДРЕСА_3 виготовлялися та надавалися ОСОБА_4 за її зверненням у 2006 році до ВАТ «Київоблгаз» (а.с 13, 14, 15 том 4).
		З копії технічного паспорту на садовий будинок АДРЕСА_3 , СТ «Хвиля», власник ОСОБА_4 , вбачається, що станом на 19 вересня 2006 року, загальна площа будинку (літ.А-2) становила 156,1 кв.м., житлова площа - 79,8 кв.м., допоміжна площа - 76,3 кв.м. Будівельна (баланс.) вартість садового будинку (літ.А-2), сараю (літ.Б), літньої кухні (літ.В) становила - 193 272 грн. 00 коп. Інвентаризаційна вартість - 193 272 грн. 00 коп. (а.с. 5-10 том 4).
		Відповідно до копії технічного паспорту на садовий (дачний) будинок АДРЕСА_3 , виданого на ім`я ОСОБА_4 , виготовленого станом на 02 листопада 2021 року, господарство складається з: садового будинку, 2006 року спорудження (літ.А); мансарди, 2007 року спорудження (літ.Амн); прибудови, 2006 року спорудження (літ.а); прибудови, 2007 року спорудження (літ.а1); балкону, 2007 року спорудження; сараю, 2003 року спорудження (літ.Б); літньої кухні, 2006 року спорудження (літ.В); альтанки, 2006 року спорудження (літ.Г); колонки, 2007 року спорудження (№1); огорожі, 2007 року спорудження (№2); хвіртки, 2007 року спорудження (№3); воріт, 2007 року спорудження (№4) - а.с. 20-23 том 4.
		За повідомленням Комунального підприємства Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 02 листопада 2021 року № 1021187 садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_14 змінена згідно з довідкою Пухівської сільської ради від 09 січня 2020 року за № 16) в садовому товаристві «Хвиля» в селі Пухівка Броварського району Київської області має таку технічну характеристику: садовий будинок, 2006 року побудови (літ.А-2); мансарда, 2006 року побудови (літ.Амн); прибудова, 2006 року побудови (літ.а-2); прибудова, 2007 року побудови (літ.а1-2); балкон, 2007 року побудови; сарай, 2003 року побудови (літ.Б); літня кухня, 2006 року побудови (літ.В); альтанка, 2006 року побудови (літ.Г); колонка, 2007 року побудови (№1); огорожа, 2007 року спорудження (№2); хвіртка, 2007 року спорудження (№3); ворота, 2007 року спорудження (№4). При проведенні технічної інвентаризації виявлено об`єкти, які відповідно до діючого законодавства вважаються об`єктами самочинного будівництва, а саме: садовий будинок під літерою «А» (загальною площею 294,9 кв.м.), сарай під літерою «Б», літня кухня під літерою «В» (а.с. 28 том 4).
		Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. 
		Критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
		Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.
		Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
		Наведене дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуто подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим з подружжя, який її спростовує.
		Вирішуючи спір в частині вимог позивача щодо об`єкта незавершеного будівництва - садового будинку АДРЕСА_4 , суд першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, врахувавши такі обставини, як джерело і час його набуття, зробив обгрунтований висновок про те, що відповідач  ОСОБА_2  спростував презумпцію спільності права власності подружжя на вказане майно.
		Матеріали справи не містять доказів, що будівництво спірного об`єкта нерухомості здійснювалося за час шлюбу і за спільні кошти та працею подружжя. 
		Разом з тим, подані відповідачем в суді першої інстанції письмові докази свідчать про те, що будівництво садового будинку розпочали його батьки ще до укладення шлюбу між сторонами у справі (15 липня 2005 року) і станом на 2006 рік садовий будинок був фактично побудований.
		Вказані письмові докази суд першої інстанції дослідив та оцінив з додержанням вимог статей 77, 78, 79, 80, 89 ЦПК України і дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_10 в частині визнання об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя незавершений будівництвом садовий будинок АДРЕСА_4 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3221286801:01:058:0524, та його поділу між сторонами.
		Також, установивши, що відповідачу   ОСОБА_2 на підставі нотаріального посвідченого договору дарування земельної ділянки від 12 червня 2008 року належить земельна ділянка з кадастровим номером: 3221286801:01:058:0524, цільове призначення: для колективного садівництва, площею: 0,1211 га, розташована за адресою: Київська область, Броварський район, с. Пухівка, Садове товариство «Хвиля», суд першої інстанції, застосувавши норми матеріального права, зокрема пункт 2 частини першої статті 57 СК України, яким передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог  ОСОБА_10 в частинівизнанняза нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером: 3221286801:01:058:0524, цільове призначення: для колективного садівництва, площею: 0,1211 га, розташовану за адресою: Київська область, Броварський район, с. Пухівка, Садове товариство «Хвиля», так як вказана земельна ділянка була подарована відповідачу його матір?ю.
		Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони належним чином мотивовані, грунтується на наявних у справі доказах та правильному застосуванні норм матеріального права.
		Доводи апеляційної скарги позивача про те, що об`єкт незавершеного будівництва - садовий будинок був збудований сторонами за час шлюбу, спільними зусиллями, про що вказують положення договору дарування земельної ділянки від 12 червня 2008 року, в якому у пункті 1.4. зазначено, що земельна ділянка на час укладення  цього договору (2008 рік) була вільна від забудов, були предметом перевірки судом першої інстанції, їм надана належна оцінка, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. 
		Як вірно зазначено судом першої інстанції,  вказана умова договору дарування жодного правового значення не має, не є істотною, є лише ствердженням дарувальниці ( ОСОБА_4 ) та не підтверджена відповідними будівельно-технічними документами. 
		Із дослідженої технічної документації на будинок судом встановлено, що спірний житловий будинок був збудований станом на 2006 рік,  тобто, до укладення  договору  дарування земельної ділянки на користь відповідача.
		 
		Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги копії документів долучених третьою особою - ОСОБА_4 до заяви про визнання її третьою особою у справі: технічні паспорти, робочий проект на газопостачання тощо, колегія суддів апеляційного суду відхиляє з огляду на таке.
		За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Згідно з цивільним процесуальним законодавством, у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини одинадцятої статті 83 ЦПК України просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
		При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 81 ЦПК) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів.
		Належних та допуситимих доказів щодо будівництва спірного об`єкта нерухомості - садового будинку за час шлюбу і за спільні кошти та працею подружжя сторона позивача не надала. 
		З огляду на це доводи позивача по суті вирішення судом спору в оскаржуваній частині, якіспростовуються доказами, наданими третьою особою ОСОБА_4 , зводятьсядо власної незгоди з ухваленим судом рішенням в цій частині й ґрунтуються на припущеннях, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).
		Отже, доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі в цій частині вирішених вимог, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
		Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині вирішених вимог  ОСОБА_10 про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , виходячи з наступного.
		Фактичні обставини справи вказують на те, що квартира  АДРЕСА_2 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та частки  дружини та чоловікау вказаному  майні є рівними.
		Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22)).
		Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).
		Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у період шлюбу відповідач ОСОБА_2 розпорядився належною йому 1/2 часткою квартири квартира  АДРЕСА_2  на свій власний розсуд, відчуживши її на користь третіх осіб. 
		Так, 20 червня 2008 року відповідач у справі ОСОБА_2 уклав зі своїми батьками  ОСОБА_8 та ОСОБА_4 договір дарування 1/2 частини квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М. та зареєстрований у реєстрі за № 2488. За цим правочином ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_8 і ОСОБА_4 прийняли в дар 1/2  частину квартири АДРЕСА_2 .
		Відповідно до копії договору дарування 1/2 частини квартири від 30 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_3 з другої сторони, дарувальники подарували, а обдарована прийняла в дар 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Цей правочин посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колядою О.П., зареєстрований у реєстрі за № 3788.
		Установивши, що до складу майна, що підлягало поділу, включено майно у вигляді 1/2 частини квартири  АДРЕСА_2 , наявне у відповідача на час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2  у порядку поділу майна колишнього подружжя, однак дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про припинення права відповідача на визначену позивачеві 1/2 частку у спільному майні.
		Порушення зазначених вимог законодавства, якими обґрунтовує свою апеляційну скаргу позивач у справі, відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є підставою для скасування апеляційним судом судового рішення суду першої інстанції в частині вирішених вимог     ОСОБА_1 и про припинення права власності ОСОБА_2  на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 та ухвалення у відповідній частині нового судового рішення по суті заявлених вимог   ОСОБА_1 и, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають задоволенню.
		Доводи апеляційних скарг сторін в частині вирішених вимог щодо об`єкта незавершеного будівництвом садового будинку АДРЕСА_4 , земельної ділянки  з кадастровим номером 3221286801:01:058:0524; квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2  на законність судового рішення не впливають, а тому рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2023 року в цій частині вирішених вимог слід залишити без змін.
		Рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог щодо транспортних засобів: автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito 111 CDI», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 та автомобіля марки «Мercedes-Benz» модель «Vito», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та в частині відмовлених вимог про визнання права власності на речі, розташовані у будинку АДРЕСА_4 , а також грошових коштів, розміщених у банківських установах, учасниками справи не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції, відповідно до принципу диспозитивності, не має права робити висновків щодо неоскарженої частини рішення.
		Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
		Таким чином, понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати (судовий збір)за подання позовної заявита апеляційної скарги у пропорційному розмірі до задоволених вимог в частині вимог про припинення права власності, що складає розмір 1 921,00 грн слід покласти на відповідача ОСОБА_2 .
		Керуючисьст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 61, 63, 70 СК України, ст.ст. 77 78, 79, 80, 81, 89, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		 Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сліпкова Віталія Сергійовича залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Яценка Данила Сергійовича задовольнити частково.
		Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2023 року в частині відмовлених позовних вимог  ОСОБА_1 про припинення права власності на частку в спільному майні скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. 
		Позовні вимоги  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про припинення права власності на частку в спільному майні задовольнити.
		Припинити право власності ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ) на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 .
		В іншій частині рішення суду залишити без змін.
		Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_15 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_9 ) 1 921,00 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги в частині вимог про припинити право власності. 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
		Головуючий                                       Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...