Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/13724/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо прав інтелектуальної власності, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2024.
Дата набрання законної сили: 17.06.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		17 червня 2024 року 
		м. Київ
		єдиний унікальний номер судової справи 757/13724/23-ц
		номер провадження 22-ц/824/1519/2024
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання                                  Єфіменко І.О.,учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,
		представник відповідача Фінагіна В.Б. ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 ,
		апеляційну скаргу представника державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновації» - Фінагіної Владлєни Борисівни
		на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року /суддя Ільєва Т.Г./
		у справі за позовом ОСОБА_3 до державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновації», треті особи: державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності», ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У квітні 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновації», треті особи: Державне підприємство «Укрпатент», ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. 
		Просив суд:
		- визнати протиправними дії державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновації» щодо не розгляду/не надання відповіді за заявами ОСОБА_4 від 12.08.2022 року та ОСОБА_3 та від 16.02.2023 року.
		- зобов`язати державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновації» опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості щодо передачі прав власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_2 до ОСОБА_3 .
		Рішенням  Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновації» щодо не розгляду заяви ОСОБА_3 від 16.02.2023 року, стягнуто  судовий збір з державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновації» на користь ОСОБА_3 у розмірі 1 095,00 грн. В іншій частині вимог - відмовлено. /а.с.146-153/
		Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення в цій частині скасувати, задовольнивши позовні вимоги повністю.
		На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, спір щодо Договору про передачу прав власності на знаки для товарів і послуг відсутній. Починаючи з моменту звернення відповідач вчиняє бездіяльність, протиправні дії щодо ненадання відповіді та фактично відмовляє у виконанні заяви від 12.08.2022 року, наслідком не виконання якої є відмова у внесенні відомостей до реєстрів, чим порушуються законні права апелянта. Позивач намагається реалізувати та захистити свої майнові права протягом тривалого часу, а не права третьої особи. Об`єкти інтелектуальної власності використовуються на території України, а не Республіки Білорусь. Зазначала, що вимога про зобов`язання вчинити певні дії до відповідача не є передчасною, адже спір розпочався з 2022 року та триває до нині. Більше того, повторні звернення не надають жодного результату. Відтак, захистити права позивача можливо лише шляхом зобов`язання вчинити певні дії. Оскільки, умови, за яких орган відмовляє у розгляді такої заяви визначені законом відсутні, орган повинен був своєчасно розглянути заяву та здійснити перереєстрацію.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволеної позовної вимоги, представник державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновації» - Фінагіна  В.Б. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення в цій частині скасувати, відмовити у позовних вимогах повністю.
		На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що УКРНОІВІ не спростовує той факт, що відповіді на заяву позивача від 16.02.2023 не надавав, однак зауважує, що такі дії УКРНОІВІ як Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ), що виконує делеговані владні повноваження у сфері інтелектуальної власності, знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку зі вторгненням Російської Федерації на територію України та вчинені виключно в інтересах держави. У зв`язку із збройною агресією Російської Федерації та співпраці Республіки Білорусь у цій агресії проти держави України та українського народу, в державі Україна існує мораторій на будь-які дії, в тому числі і реєстраційні дії, результатом яких є набуття прав особами, пов`язаними з державою- агресором, за винятком їх безоплатного відчуження на користь держави Україна. Оскільки подані 12.08.2022 р. ОСОБА_4 заява на адресу Укрпатенту та 16.02.2023 заява позивача на адресу УКРНОІВІ стосуються реалізації майнових прав та обов`язків, у тому числі громадянина Республіки Білорусь, питання щодо розгляду таких заяв призупинено УКРНОІВІ. Наголошувала, що внаслідок прийняття судом першої інстанції оспорюваного рішення щодо не розгляду заяви ОСОБА_3 від 16.02.2023, Держава Україна втратить можливість стягнення коштів з громадян Російської Федерації та Білорусі, які без законних підстав здійснили відчуження активів, які, в подальшому, будуть використані для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами України у зв`язку з військовою агресією. 
		Представник державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновації» - Фінагіна  В.Б.  також звернулась з відзивом на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , вказуючи на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Як зазначає сам позивач у своєму позові, 16.02.2023 р. він направив на адресу УКРНОІВІ заяву, якою просив повторно розглянути заяву від 12.08.2022 р. та/або надати обґрунтовану відповідь. Водночас, станом на дату звернення позивача до суду з позовом 07.04.2024 р., строк для надання відповіді відповідно до пункту 4.4 Інструкції ще не сплив, оскільки він закінчується тільки 20.04.2023 р. Отже, очевидним є передчасне пред`явлення позову у даній справі - до спливу строку для надання УКРНОІВІ відповіді за заявою позивача від 16.02.2023 р. 
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга  представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , - підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга представника державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновації» - Фінагіної В.Б. - підлягає задоволенню повністю, рішення скасуванню з відмовою у задоволенні позову, на підставі наступного.
		Судом встановлено, що 12.07.2022 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено Договір про передачу прав власності на знаки для товарів і послуг (а.с.10-24).
		За вказаним договором ОСОБА_4 передав права власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України за № № НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_2 , відносно усіх товарів та послуг, зазначених в цих свідоцтвах.
		Пунктом 6 вказаного Договору вказано, що відомості щодо передачі прав у власність на знаки для товарів у послуг за свідоцтвами України за №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_2 , підлягають обов`язковій публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність» згідно чинного законодавства України.
		Позивач вказує, що 12.08.2022 року ОСОБА_4 направив заяву до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ) за адресою: 010601, м. Київ, вул. Глазунова, буд. № 1. Вказану заяву було надіслано листом з описом вкладення, через відділення АТ «Укрпошта» трекінг відправлення - 6502615730499 (а.с. 25-34).
		Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_4 звернувся до ДП «Укрпатент» з проханням опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про передачу права власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4, НОМЕР_5 , НОМЕР_2 для всіх товарів і послуг класів МКТП.
		Таким чином, у вказаній заяві від 12.08.2022 року викладено прохання внести відомості у реєстр від власника свідоцтв ОСОБА_5 ) до ОСОБА_3 . До заяви додано Договір від 12.07.2022 року про передачу прав власності на знаки для товарів і послуг, доручення та квитанції за якими сплачено державне мито (збір) згідно постанови КМ № 1716.
		Таким чином, позивач наголошує, що відповіді на заяву ОСОБА_4 від ДП «Укрпатент» не надійшло, запитів чи заяв про надання додаткових документів тощо до нього від ДП «Укрпатент» також не надходило.
		Крім цього, позивач зазначає, що 16.02.2023 року на адресу державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» направлено заяву ОСОБА_3 як сторони договору про передачу прав власності на знаки для товарів за свідоцтвами України №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_2 (а.с. 40-44).
		Так, заявою від 16.02.2023 року позивач повторно просив розглянути та задовольнити заяву від 12.08.2022 року щодо опублікування в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами № НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_2 та/або надати обґрунтовану відповідь.
		Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду відповідач вчиняє бездіяльність, протиправні дії щодо не надання відповіді та відмовляє у задоволенні заяви від 12.08.2022 року шляхом не внесення відомостей до відповідних реєстрів, чим порушує законні права позивача.
		Частково задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції керувався нормами ст. 2-1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», про те, що функції НОІВ виконує юридична особа публічного права (державна організація), утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та визначена Кабінетом Міністрів України.
		До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить: приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішень щодо них; видача свідоцтв на торговельні марки, здійснення державної реєстрації торговельних марок; опублікування офіційних відомостей про торговельні марки та подані заявки на торговельні марки у Бюлетені, ведення Реєстру та Бази даних заявок, внесення до Реєстру відомостей, надання витягів та виписок в електронній та (або) паперовій формі; здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на торговельні марки у Всесвітній організації інтелектуальної власності та інших міжнародних організаціях відповідно до законодавства; здійснення підготовки, атестації та реєстрації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених); ведення Державного реєстру представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених); інформування та надання роз`яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони прав на торговельні марки.
		Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
		Так, з позовних вимог не вбачається спір щодо Договору про передачу прав власності на знаки для товарів і послуг.
		Відповідно до статті 494 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.
		Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.
		До суду звернувся із позовними вимогами громадянин України для захисту своїх прав, а тому вимоги позивача не впливають на обсяг прав чи обов`язків громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_4 , і не можуть нести негативних наслідків для держави чи її громадян з врахування збройної агресії, а іншого стороною відповідача не було доведено.
		Відтак, з врахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувшись з проханням опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_2 для всіх товарів і послуг класів МКТП, очікував розгляду заявки та отримання результатів її розгляду.
		Разом з цим, з матеріалів справи не вбачається, що уповноваженим органом заявка була розглянута, а відтак, на думку суду першої інстанції, відповідачем не було виконано своїх обов`язків в частині надання відповіді на подані заявки.
		Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2022 року ОСОБА_4 (далі - Третя особа) направив заяву до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ) за адресою: 010601, м. Київ, вул. Глазунова, буд. № 1.
		Зі змісту вказаної заяви вбачається, що Третя особа звертається до ДП «Укрпатент» з проханням опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг і відомості про передачу права власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_2 , для всіх товарів і послуг класів МКТП.
		Таким чином, вказаною заявою від 12.08.2022 року було запрошено внести відомості у реєстр від власника свідоцтв ОСОБА_5 ) до ОСОБА_3 . До заяви додано Договір від 12.07.2022 року про передачу прав власності на знаки для товарів і послуг, доручення та квитанції за якими сплачено грошові кошти на користь ДП «Укрпатент» з призначенням платежу: збір 4310, опублікування відомостей про передачу прав по кожному окремому свідоцтві (№ НОМЕР_1, № НОМЕР_3, НОМЕР_7, НОМЕР_2) згідно постанови КМУ № 1716.
		16.02.2023 року на адресу державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»  направлено заяву позивача, як сторони договору про передачу прав власності на знаки для товарів і послуг, в якій зазначено: «... з моменту подачі документів (12.08.2022 року) по теперішній час відомості про передачу права власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_2 не опубліковані в офіційному бюлетені «Промислова власність» та не внесені відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.
		Цією заявою від 16.02.2023 року позивач просив повторно розглянути та задовольнити заяву від 12.08.2022 року (до якої додано оригінали документів) щодо опублікування в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами № НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_2 та/або надати обґрунтовану відповідь.
		Водночас, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заяви позивача щодо вчиненні певних дій саме відносно нього не було, фактично 16.02.2023 р. позивач звернувся в інтересах третьої особи щодо нерозгляду заяви третьої особи від 12.08.2022 р.
		Крім того, відносини, що виникають у зв`язку з передачею права власності на знаки (торговельні марки), регулюються Законом №3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та Інструкцією про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 р. № 576 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.08.2001 р. за №718/5909 (далі - Інструкція) та іншими актами законодавства.
		Пунктом 4.4 Інструкції визначено, що Державна служба (наразі УКРНОІВІ) розглядає заяву про публікацію та внесення змін і додані до неї документи, приймає рішення про публікацію та внесення змін у відомості про видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) протягом двох місяців від дати надходження правильно оформлених документів.
		Як зазначає сам позивач, 16.02.2023 р. він направив на адресу УКРНОІВІ заяву, якою просив повторно розглянути заяву від 12.08.2022 р. та/або надати обґрунтовану відповідь. Відповіді від УКРНОІВІ станом на момент звернення до суду не отримано.
		Водночас, станом на дату звернення позивача до суду з позовом строк для надання відповіді відповідно до пункту 4.4 Інструкції ще не сплив, оскільки він закінчувався 20.04.2023 р., на що суд першої інстанції уваги не звернув.
		З матеріалів справи вбачається, що позов зареєстровано 07.04.2023 р.
		Таким чином, в даному випадку також мало місце передчасне пред`явлення позову у даній справі - до спливу строку для надання УКРНОІВІ відповіді за заявою позивача від 16.02.2023 р.
		За таких обставин, судом першої інстанції внаслідок незастосування прямої норми п.4.4 Інструкції визнано доведеними обставини бездіяльності УКРНОІВІ щодо не розгляду заяви позивача від 16.02.2023 р., які не відповідають нормам закону.
		Все наведене вище свідчить про те, що судом першої інстанції під час прийняття рішення, не було повно і всебічно з`ясовано всі обставини справи, які підлягали встановленню і доведенню, неправильно застосовано норми матеріального права - не застосовано закон, який підлягав застосуванню (постанову КМУ), норми спеціального законодавства (п. 4.4 Інструкції).
		Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, позовні вимоги, які заявлені фактично в інтересах третьої особи, задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
		Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновків про скасування рішення суду, апеляційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 задовольняється частково, відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд одночасно надає оцінку доводам апеляційної скарги щодо фактично відсутності порушених прав позивача.
		Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
		неправильне застосування норм матеріального права.
		Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції належать стягненню з ОСОБА_3 на користь державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновації» у розмірі  3220, 80 грн.
		Керуючись ст.ст.  376, 381, 382 ЦПК України, суд,  - 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу  представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
		Апеляційну скаргу представника державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновації» - Фінагіної Владлєни Борисівни - задовольнити повністю.
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року - скасувати, позов ОСОБА_3 до державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновації», треті особи: державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності», ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - залишити без задоволення. 
		Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
		Стягнути з ОСОБА_3 /РНОКПП НОМЕР_6 / на користь державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновації» /ЄДРПОУ 44673629/  3220, 80 грн.
		Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		 
		 
		Головуючий:                                        Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...