Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/19453/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту.
Надіслано судом: 20.06.2024. Зареєстровано: 21.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2024.
Дата набрання законної сили: 19.06.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 560/19453/23 
		Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І. 
		Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 
		19 червня 2024 року 
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Боровицького О. А. 
		суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. , 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКУРІВІНВЕСТ" до Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії, 
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації в якому просило:
		- визнати протиправною бездіяльність Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації щодо не визнання об`єкту «Будинок де розміщувався штаб 1-ого кінного корпусу Червоного козацтва», таким, що не являється пам`яткою історії місцевого значення згідно Закону України «Про засудження комуністичного та націонал соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборони пропаганди їхньої символіки»;
		- зобов`язати Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації вилучити об`єкт-нежитлову будівлю, загальною площею 1417,7 м. кв., за адресою вул. Проскурівська, 79 у м. Хмельницький з Переліку пам`яток історії м. Хмельницького про пам`ятку історії місцевого значення як «Будинок, де розміщувався штаб 1-ого кінного корпусу Червоного козацтва».
		Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено.
		Не погоджуючись з даним рішенням суду, перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
		Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з договором купівлі-продажу об`єкта комунальної власності малої приватизації від 29 листопада 2021 року ТОВ "ПРОСКУРІВІНВЕСТ" набуло право приватної власності на нежитлову будівлю та майно невід`ємне від об`єкта: лічильник газовий № 12382 РЛ-25, лічильник холодної води НІК 2102 1-Ф 5-60 А, яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, будинок 79.
		Придбаний об`єкт складається з нежитлової будівлі площею 1417,7 кв. м.
		Договір купівлі-продажу об`єкта комунальної власності малої приватизації від 29.11.2021 було укладено за результатами електронного аукціону UA-PS-2021-10-22-0000111 від 19.11.2021 року з продажу об`єкту малої приватизації.
		Оголошення про проведення аукціону, містило наступну інформацію про Будинок, що була предметом аукціону - "Частина конструкцій та оздоблювального покриття потребує капітального ремонту. Будівля має статус пам`ятки історії та перебуває на державному обліку як щойно виявлений об`єкт культурної спадщини за видом "архітектура та містобудування" згідно наказу управління культури, туризму і курортів облдержадміністрації від 15.09.2010 року №242. Аукціон з умовами: майбутній власник перед підписанням договору купівлі-продажу укладає з відповідним органом охорони культурної спадщини попередній договір про укладення у майбутньому охоронного договору на пам`ятку з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам`ятки, робіт, які майбутній власник зобов`язується провести на пам`ятці з метою утримання її в належному стані.
		Позивачем укладено попередній договір про укладення в майбутньому охоронного договору на пам`ятку історії місцевого значення від 26.11.2021 №5.
		 
		Предметом попереднього договору є частина нежитлової будівлі, загальною площею 1417,7 кв.м., розташована за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 79.
		Будівля, що розташована за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 79. заблокована з двох окремих будівель та має два окремі статуси:
		1) щойно виявлений об`єкт архітектури міста Хмельницького - не відноситься до пам`яток;
		2) пам`ятка історії місцевого значення міста Хмельницького - Будинок, де розміщувався штаб 1-ого кінного корпусу Червоного козацтва" - відноситься до пам`яток - такий статус має лише частина будівлі.
		На виконання вимог Договору купівлі продажу позивач звернувся до відповідача з листом від 07.02.2022 р. зареєстрований за вх. №221 від 07.02.2022, в якому позивач просив надати копії документів, необхідних для укладення охоронного договору на пам`ятку, в тому числі - Акти технічного стану Пам`ятки на момент укладення охоронного договору, облікову документацію та інше. Відповідно до матеріалів справи відповіді на лист надано не було.
		Листом КЗК «Хмельницького обласного краєзнавчого музею» №02-07/82 від 29.09.2022 повідомлено, що будь-яких відомостей щодо історичної та архітектурної значущості будівлі по АДРЕСА_1 музей у своєму розпорядженні не має.
		Листом Державного архіву Хмельницької області №589/01.01-12/2022 від 08.09.2022 повідомлено, що документи, які містять історичну інформацію про будинок АДРЕСА_1 та відомості про забудовників, архітекторів вказаної будівлі на державне зберігання не надходили.
		Листом Управління культури і туризму Хмельницької міської ради №01-17-56 від 06.10.2022, повідомлено, що в Управлінні відсутні відомості щодо можливих історичних подій, які відбувались у нежитловій будівлі на АДРЕСА_1 , та/або пов`язані з віруваннями, життям і діяльністю видатних людей, відомості про архітекторів та/або будівельників цієї будівлі, інші відомості що стосуються історичного минулого зазначеної будівлі та її можливої історичної чи архітектурної цінності.
		Листом Управління архітектури та містобудування №1-02-1546 від 06.12.2022 повідомлено, що Будівля по АДРЕСА_1 не несе особливої архітектурної цінності, побудована в типовому стилі радянських часів (розпочато будівництво 1937 рік) на Будівлі відсутня ліпнина та особливі елементи, які вирізняють її з поміж інших. Крім того, дана будівля не являється твором відомих архітекторів та митців. Будівля розташована біля багатоповерхових житлових будинків, стадіону і готелю «Поділля», тобто, поряд не має «ансамблю аналогічних будівель», тому можна зробити висновок, що вигляд будівлі не впливає на формування та розвиток архітектури та містобудівної діяльності м. Хмельницького. Хоч будівля по вул. Проскурівській 79 і зберегла свою форму, але знаходиться в аварійному стані, через втручання несучої здатності фундаментів. Історичні й культурні нашарування відсутні, окрім того, що в даній будівлі розміщувався «Штаб 1-го кінного корпусу Червоного козацтва» (початок XX століття). Враховуючи Закон України «Про засудження комуністичного та націонал соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборони пропаганди їхньої символіки» дана будівля збереженню та охороні не підлягає. Зважаючи на вищевикладене, можна прийти до висновку, щодо необхідності демонтажу будівлі по вул. Проскурівській, 79.
		Хмельницька обласна військова адміністрація відповідно до листа від 28.12.2022 №06/35/5241-22 щодо оновлення переліків пам`яток на відповідність критеріям, які визначені Законом України «Про охорону культурної спадщини», надало Міністерству культури та інформаційної політики України перелік об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини», та на 01.12.2022 не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за формою, згідно з додатком до наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 №501, та копії відповідних рішень про взяття на державний облік об`єктів культурної спадщини, де у додатку №1 «Перелік пам`яток культурної спадщини радянської епохи, які пропонується виключити з переліку пам`яток місцевого значення 30 арк» за пунктом 167 вказано найменування пам`ятки: Будинок, де розміщувався штаб 1-ого кінного корпусу Червоного козацтва; місцезнаходження: вул. Проскурівська, 79; датування: 1923-1927; вид: історичний; категорія: Місцевого значення; дата рішення відповідно до якого об`єкту культурної спадщини надано статус пам`ятки: Рішення Виконавчого комітету Хмельницької обласної ради народних депутатів № 31 від 19.01.1983; наявність облікової документації та нормативний акт, відповідно до якого складено облікову документацію: відсутня.
		Листом від 26.12.2022 №27276/0/2-22 Хмельницька обласна рада звернулась до Міністерства культури та інформаційної політики України з проханням надати інформацію щодо розгляду та виконання МКІП листа Хмельницької обласної військової адміністрації від 15.07.2022 року №58/35-30-4458/2022.
		У відповіді Міністерства культури та інформаційної політики України від 30.12.2022 № 06/35/5496-22 зазначено, що «В Україні правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ від 05 червня 2000 року (із змінами) (далі - Закон), який набрав чинності 12 липня 2000 року.
		Процедура обліку об`єктів культурної спадщини та занесення пам`яток культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) визначена Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 №158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 р. №501), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 за № 528/23060 (далі - Порядок).
		Разом з тим інформуємо, що листом Хмельницької обласної військової адміністрації від 15.07.2022 №58/35-30-4458/2022, МКІП отримало переліки пам`яток культурної спадщини, які підпадають під дію пункт у 2 розділу IX Порядку.
		Інформуємо, що зазначені переліки пам`яток будуть розглянуті на одному із засідань Експертної комісії з питань обліку об`єктів культурної спадщини».
		30.01.2023 Хмельницькою обласною військовою адміністрацією листом від 30.01.2023 №58/35-30-691/2023 до Міністерства культури та інформаційної політики України повторно подано перелік пам`яток культурної спадщини радянської епохи, які пропонується виключити з переліку пам`яток місцевого значення на 30 арк.
		Позивач вважає, протиправною бездіяльність Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації протиправною щодо не визнання об`єкту «Будинок де розміщувався штаб 1-ого кінного корпусу Червоного козацтва», таким, що не являється пам`яткою історії місцевого значення згідно Закону України «Про засудження комуністичного та націонал соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборони пропаганди їхньої символіки», тому звернувся до суду з цим позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
		Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частинами першою-другою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
		Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України "Про охорону культурної спадщини".
		За визначенням, наданим ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (далі  Закон 1805-ІІІ): культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; предмет охорони об`єкта культурної спадщини - характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою; щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
		Згідно з п. 2 ст. 2 Закону 1805-ІІІ, історичні об`єкти культурної спадщини - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.
		Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону 1805-ІІІ, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
		До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
		Відповідно до Положення про Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації, яке затверджено розпорядженням голови обласної державної адміністрації 20.05.2021 №507/2021-р, Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації (далі  Департамент) утворено головою Хмельницької обласної державної адміністрації шляхом перейменування управління інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Хмельницької області забезпечує виконання покладених на Департамент завдань.
		Відповідно до ст. 6 Закону №1805-ІІІ, до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить в тому числі подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього.
		Стаття 14 Закону 1805-ІІІ встановлює, що занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання; б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання (ч. 1). Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини (ч. 2).
		Вказані у ч. 2 статті 14 Закону 1805-ІІІ повноваження кореспондуються із повноваженнями, визначеними у Положенні про Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації, яке затверджено розпорядженням голови обласної державної адміністрації 20.05.2021 №507/2021-р.
		Відповідно до підпункту 30 пункту 4 зазначеного Положення, Департамент подає до Міністерства культури та інформаційної політики України пропозиції щодо: занесення: об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього.
		Єдину систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів встановлює Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, затверджений Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158. Наказом Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.08.2019 за № 941/33912 "Про внесення змін до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини" вирішено внести зміни до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за № 528/23060, виклавши його у новій редакції.
		Зазначеним Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (далі - Порядок № 158 (№ 501)) встановлено, що критерії - сукупність ознак об`єкта культурної спадщини, класифікації його за типами та видами, що визначені абзацами третім та четвертим статті 1 та статтею 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон), яким він має відповідати для набуття правового статусу пам`ятки; уповноважений орган - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (п. 2 розділу І Порядку № 158 (№ 501)).
		Система обліку об`єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об`єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи не занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об`єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам`ятки та вилучення пам`ятки з Реєстру) (п. 3. розділу І Порядку № 158 (№ 501)).
		Ініціаторами розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п`ятим пункту 1 розділу V цього Порядку 158, та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є: уповноважений орган - за категорією пам`ятки національного значення; уповноважений орган, Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам`ятки місцевого значення (п. 4 розділу І Порядку № 158 (№ 501)).
		Суб`єктами прийняття рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим-п`ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, внесення змін до Реєстру відповідно до категорії пам`яток є: Кабінет Міністрів України - щодо пам`яток національного значення; Мінкультури - щодо пам`яток місцевого значення (п. 5 розділу II Порядку №158 (№ 501)).
		Розділом II Порядку № 158 (№ 501) встановлено процедуру взяття на облік об`єкта культурної спадщини та зазначено, що взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини (далі - Перелік) (п. 1 розділу II Порядку №158 (№ 501)).
		Уповноважений орган розглядає питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку за власною ініціативою або за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань (п. 2 розділу II Порядку №158 (№ 501)).
		Питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку розглядається на підставі: фото фіксації об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото загроз (дії негативних чинників); історичної довідки, яка містить інформацію про автентичність об`єкта, його цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, дані історико-архівних досліджень, архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань, складеної у відповідності до вимог пункту 5 розділу III цього Порядку або витяг із наукового звіту дослідника археологічної спадщини (п. 3 розділу II Порядку №158 (№501)).
		Пунктом 4 розділу III Порядку №158 (№501) передбачено, що Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акту Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об`єкт: найменування; власник або уповноважений ним орган (у разі наявності); місцезнаходження; дата утворення; вид; автентичність (збережено, збережено частково); цінність об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду (п. 4 розділу III Порядку №158 (№501)).
		Завірена належним чином копія рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку направляється Мінкультури невідкладно, але не пізніше 10 днів з дня його прийняття (п. 5 розділу III Порядку №158 (№501)).
		В занесенні об`єкта культурної спадщини до Переліку за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань може бути відмовлено у разі неподання документів, передбачених пунктом 3 цього розділу, або відсутності в історичній довідці обґрунтувань автентичності об`єкта, його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.
		Відмова уповноваженого органу не перешкоджає повторному поданню документів з врахуванням зауважень уповноваженого органу (п. 6 розділу III Порядку № 158 (№ 501)).
		Об`єкт набуває статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини з дня його внесення до Переліку (п. 7 розділу III Порядку №158 (№501)).
		Розділом IV Порядку №158 (№501) встановлено процедуру занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру.
		Для розгляду питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру Ініціатором подаються Мінкультури такі документи: подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором; облікова документація (п. 1 розділу IV Порядку №158 (№501)).
		Мінкультури здійснює перевірку поданих документів на їх комплектність та відповідність вимогам визначених цим Порядком. Подання документів, визначених пунктом 1 цього розділу, не в повному обсязі або невідповідність облікової документації вимогам, установленим розділом III цього Порядку, є підставою для повернення їх Ініціатору з обґрунтуванням підстав у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня їх надходження (п. 2 розділу IV Порядку № 158 (№501)).
		Якщо за результатами перевірки встановлено, що документи подані в повному обсязі та у відповідності до вимог розділу III цього Порядку, вони підлягають обов`язковому розгляду Експертною комісією у строк, що не перевищує 14 робочих днів (п. 3 розділу IV Порядку №158 (№501)).
		За результатами розгляду поданих документів Експертною комісією оформлюється протокол, який містить: висновок щодо відповідності (невідповідності) об`єкта культурної спадщини критеріям; висновок щодо відповідності (невідповідності) заявленій категорії пам`яток; обґрунтування прийнятого рішення, інші думки членів Експертної комісії (за наявності). Протокол підписують усі члени Експертної комісії, що брали участь у її засіданні (п. 4 розділу IV Порядку №158 (№501)).
		Якщо відомостей в поданих документах недостатньо для надання висновків, Експертна комісія рекомендує доопрацювати документи з врахуванням зауважень її членів, висловлених під час засідання (п. 5 розділу IV Порядку № 158 (№ 501)).
		Мінкультури у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня оформлення протоколу Експертної комісії та з врахуванням її рішень, здійснює одну з таких дій, про що повідомляє Ініціатора: приймає рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення; готує проект постанови Кабінету Міністрів України про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією національного значення; відмовляє у занесенні об`єкта до Реєстру в зв`язку із невідповідністю його критеріям; надсилає подані документи на доопрацювання з метою уточнення позицій разом із відповідним протоколом Експертної комісії (п. 6 розділу IV Порядку № 158 (№ 501)).
		У повідомленні Ініціатору про відмову у занесенні об`єкта до Реєстру в зв`язку із невідповідністю його критеріям зазначаються критерії, яким не відповідає об`єкт культурної спадщини. У разі відмови Мінкультури в занесенні об`єкта культурної спадщини до Реєстру уповноважений орган у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання такої відмови, приймає рішення про виключення цього об`єкта із Переліку з одночасним повідомленням власника цього об`єкта або уповноваженого (ої) ним органу (особи) рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або подає у строк, що не перевищує шести місяців з дня отримання відмови, документи для занесення цього об`єкта культурної спадщини до Реєстру у відповідності до цього розділу (п. 9 розділу IV Порядку №158 (№501)).
		У разі направлення поданих документів на доопрацювання Ініціатором забезпечується їх опрацювання з урахуванням зауважень, висловлених у протоколі Експертної комісії, у строк, що не перевищує 30 днів з дня їх отримання. Якщо в строк, передбачений абзацом першим цього пункту, Ініціатором не подано Мінкультури доопрацьовані документи із врахуванням зауважень, висловлених у протоколі Експертної комісії, Мінкультури приймає рішення про зобов`язання уповноваженого органу забезпечити відповідне доопрацювання документів (п. 10 розділу IV Порядку №158 (№501)).
		Разом з тим, відповідно до розділу ІХ Порядку №158 (№501) визначено особливості включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом.
		Мінкультури приймає рішення про невключення об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, виключно у разі, якщо такий об`єкт не підлягає занесенню до Реєстру.
		Не підлягають занесенню до Реєстру пам`ятки (пам`ятники, пам`ятні знаки), присвячені особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов`язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов`язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті. (п. 2 розділу IХ Порядку №158 (№501)).
		Судом встановлено, що Наказом управління культури, туризму і курортів Хмельницької ОДА від 15.09.2010 №242 «Готель кінця 1930-х років» та «Прибутковий будинок, кін, XIX ст.» за адресою Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 79, включені до переліку об`єктів культурної спадщини, як щойно виявлені пам`ятки архітектури місцевого значення.
		З матеріалів справи вбачається, що Хмельницькою обласною військовою адміністрацією листом від 26.12.2022 за № 27276/0/2-22 та листом від 30.01.2023 року №58/35-30-691/2023 подано перелік пам`яток культурної спадщини радянської епохи, які пропонується виключити з переліку пам`яток місцевого значення.
		Суд погоджується з міркуваннями позивача про те, що з наведених положень Порядку вбачається що строк розгляду питання про занесення/відмову у занесенні об`єкта до Реєстру становить 34 робочі дні, а у випадку направлення документів на доопрацювання такий строк може бути збільшений на 30 днів плюс знову 34 робочих дні на повторний розгляд. В цілому така процедура, згідно норм закону, має тривати максимально 4 календарних місяці.
		З матеріалів справи вбачається, що з моменту першого звернення Хмельницької обласної військової адміністрації з листом від 15.07.2022 року №58/35-30-691/2023 пройшло близько півтора роки.
		У судовій практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Так, у рішенні "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізуюсь ризик помилок (також див, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (також див. Рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії"). Згідно з п. 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		Верховний суд неодноразово зауважує у своїх рішеннях, що правова неврегульованість даного питання повинна тлумачитись на користь позивача, оскільки такий, звергався до Мін культури, проте відповіді від відповідача у встановлений строк не отримав, останній не прийняв рішення, а відтак Позивач мав законні сподівання щодо можливості використовувати та розпоряджатись своїм майном.
		Верховний Суд звергає увагу, що дотримання чітких строків виконання органами державної влади визначених законами повноважень (обов`язків) є запорукою уникнення свавільності (явної неправомірності) рішень, дій або бездіяльності таких суб`єктів. Процедурною гарантією, що запобігає цьому з боку державних органів, є, зокрема, можливість для суб`єктів приватного права розпочати здійснювати свою діяльність з урахуванням принципу мовчазної згоди.
		Суд також враховує, що принцип правової визначеності, як складова принципу верховенства права, означає, що суб`єктам владних повноважень не повинні надаватись повноваження діяти виключно на власний розсуд; юридична визначеність вимагає, щоб правовідносини, в які вступає суб`єкт господарювання, залишались передбачуваними, як і відповідні рішення суб`єкта владних повноважень. В даному випадку позивач діяв добросовісно, відкрито і не може нести негативних наслідків від власного розуміння положень законодавства та можливості довільно використовувати свої повноваження Міністерством культури України. Безпідставне та протиправне відтермінування суб`єктом владних повноважень прийняття рішення про видачу або відмову у видачі документу дозвільного характеру (рішення суб`єкта владних повноважень стосується виключно продовження терміну дії дозволу) є прихованою формою відмови у видачі такого документу та прямо суперечить принципу правової визначеності, на забезпечення якого законом саме і встановлені темпоральні обмеження у прийнятті рішень державою в особі її уповноважених органів.
		Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №813/4989/17.
		За наслідками розгляду заяви заінтересованої особи обов`язковим є прийняття органом, який надає відповідний дозвіл, рішення (позитивного чи негативного). В усіх інших випадках листування в цей період, як спростування можливості застосування принципу мовчазної згоди , не може бути взяте до уваги, оскільки Закон передбачає прийняття рішення з боку органу державної влади за результатами розгляду заяви, а не наявність листування. Неприйняття компетентним суб`єктом владних повноважень відповідного рішення не може бути підставою для позбавлення суб`єкта, що звернувся у встановленому законом порядку із заявою щодо його прийняття, права здійснювати відповідну діяльність, в тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №826/15869/17, від 28.11.2019 у справі №826/2440/18.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей… приймає цей Закон, яким засуджує комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні, визначає правові основи заборони пропаганди їх символіки та встановлює порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму.
		Згідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів - публічне заперечення, зокрема через медіа, злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, діяльності радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, що містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.
		Радянські органи державної безпеки - Всеросійська надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією і саботажем, Всеукраїнська надзвичайна комісія для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем та службовими злочинами, Державне політичне управління, Об`єднане державне політичне управління, Народний комісаріат внутрішніх справ, Народний комісаріат державної безпеки, Міністерство державної безпеки, Комітет державної безпеки, їхні територіальні, функціональні, структурні підрозділи, а також безпосередньо підпорядковані цим органам бойові загони, охорона (варта), війська або спеціальні частини.
		Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», комуністичний тоталітарний режим 1917-1991 років в Україні визнається злочинним і таким, що здійснював політику державного терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини у формі індивідуальних та масових вбивств, страт, смертей, депортацій, катувань, використання примусової праці та інших форм масового фізичного терору, переслідувань з етнічних, національних, релігійних, політичних, класових, соціальних та інших мотивів, заподіянням моральних і фізичних страждань під час застосування психіатричних заходів у політичних цілях, порушенням свободи совісті, думки, вираження поглядів, свободи преси та відсутністю політичного плюралізму, та у зв`язку з цим засуджується як несумісний з основоположними правами і свободами людини і громадянина.
		Згідно з ч. 6 ст.7 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом в установленому порядку здійснити демонтаж пам`ятників, пам`ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов`язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов`язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, а також в установленому порядку перейменувати райони у містах, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, проспекти, площі, майдани, набережні, мости, інші об`єкти топоніміки населених пунктів, а також інші географічні об`єкти, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.
		У разі якщо протягом зазначеного в абзаці першому цього пункту строку сільською, селищною, міською радою в установленому цим Законом порядку не прийнято рішення про перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об`єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, таке рішення у формі розпорядження приймається відповідним сільським, селищним, міським головою (або особою, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) у тримісячний строк, що обчислюється з моменту закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту. Таке розпорядження приймається з урахуванням вимог, встановлених цим Законом, статтею 3 Закону України "Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій", пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам`яті.
		У разі якщо протягом зазначеного в абзаці першому цього пункту строку Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування (обласними, районними, сільськими, селищними, міськими радами) в установленому цим Законом порядку не прийнято рішення про перейменування назв географічних об`єктів, що містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, таке рішення у формі постанови приймається Кабінетом Міністрів України у тримісячний строк, що обчислюється з моменту закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту. Таке розпорядження приймається з урахуванням вимог, встановлених цим Законом, статтею 5 Закону України "Про географічні назви", пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам`яті.
		У разі якщо протягом строку, зазначеного в абзаці другому цього пункту, сільським, селищним, міським головою (або особою, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) в установленому цим Законом порядку не прийнято рішення у формі розпорядження про перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об`єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, таке перейменування здійснюється розпорядженням голови відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження). Голова обласної державної адміністрації (або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) зобов`язаний прийняти таке розпорядження у тримісячний строк, який обчислюється з моменту закінчення строку, визначеного абзацом другим цього пункту. Таке розпорядження приймається з урахуванням вимог, встановлених цим Законом, статтею 3 Закону України "Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій", пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам`яті.
		У разі якщо протягом зазначеного в абзаці першому цього пункту строку сільською, селищною, міською радою в установленому цим Законом порядку не прийнято рішення про демонтаж пам`ятників, пам`ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов`язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов`язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, таке рішення у формі розпорядження приймається відповідним сільським, селищним, міським головою (або особою, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) у тримісячний строк, що обчислюється з моменту закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту.
		У разі якщо протягом зазначеного в абзаці п`ятому цього пункту строку не здійснено демонтаж пам`ятників, пам`ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов`язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов`язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, такий демонтаж здійснюється за розпорядженням голови відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження). Голова обласної державної адміністрації (або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) зобов`язаний прийняти таке розпорядження про демонтаж у тримісячний строк, який обчислюється з моменту закінчення строку, визначеного абзацом п`ятим цього пункту.
		З викладеного слідує, що сільською, селищною, міською радою повинно бути прийняте відповідне рішення або головою відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження).
		Відповідно до ч. ч. 6,7 ст. 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», забороняється присвоювати юридичним особам та об`єктам права власності імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік (крім випадків, пов`язаних з розвитком української науки та культури), працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік та похідні від них, а також назви, пов`язані з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім пам`ятників та пам`ятних знаків, пов`язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури).
		Забороняється присвоювати юридичним особам та об`єктам права власності назви:
		- які містять імена осіб, які обіймали керівні посади в органах влади і управління, політичних організаціях, партіях, збройних формуваннях Російського царства (Московського царства), Російської імперії, Російської республіки, Російської держави, Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки, Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Російської Федерації, територіальних утворень, адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі невизнаних, що створювалися під час реалізації російської імперської політики на окупованих, анексованих чи в інший спосіб зайнятих Російським царством (Московським царством), Російською імперією, Російською республікою, Російською державою, Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою, Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою, Союзом Радянських Соціалістичних Республік, Російською Федерацією територіях, і брали участь або сприяли реалізації російської імперської політики, осіб, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії (крім осіб, пов`язаних із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури), працівників радянських органів державної безпеки всіх рівнів, а також які містять символіку російської імперської політики;
		- на честь історичних подій, ювілейних і святкових дат, пов`язаних із здійсненням російської імперської політики (крім подій, пов`язаних із опором і вигнанням нацистських окупантів з України або із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки та культури, а також випадків вшанування пам`яті українців, які постраждали від російської імперської політики, її репресивних заходів, русифікації);
		- на честь історичних подій, ювілейних і святкових дат, пов`язаних із Російським царством (Московським царством), Російською імперією, Російською республікою, Російською державою, Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою, Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою, Союзом Радянських Соціалістичних Республік, Російською Федерацією, що не пов`язані безпосередньо із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури або з культурою поневолених народів Російської Федерації.
		Отже, вищенаведені норми свідчать про абсолютну бездіяльність відповідача щодо невчинення дій щодо виключення чи невизнання, зміни назви чи демонтажу об`єкта, яка підпадає під дію вищезазначеного Закону, адже такий прийнятий ще у 2015 році.
		Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
		Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності (зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
		При цьому, слід також врахувати Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 23.09.82 р. по справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" та від 11.03.2003 р. "Новоселецький проти України", від 01.06.2006 р. по справі Федоренко проти України", в яких ЄСПЛ наголошує на необхідності дотримання справедливої рівноваги між інтересами публічними та приватними шляхом забезпечення пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою.
		Судом встановлено, що відповідно до технічного звіту про проведення обстеження технічного стану конструкцій нежитлової будівлі, по вул. Проскурівській, 79 у м. Хмельницький, виготовлений ФОН ОСОБА_1 та Технічний звіт про інженерно-геологічні вишукування на об`єкті: вул. Проскурівська, 79 у м. Хмельницький Хмельницької області, виконаний ФОН ОСОБА_2 , станом на 2022 рік Будівля знаходиться в аварійному стані.
		У висновку вказано, що будівля не відповідає вимогам надійності і не може безпечно експлуатуватися в цілому. Фізична зношеність будівлі становить 85%, що унеможливлює її подальшу фізичну експлуатацію. Будівля потребує повного демонтажу. Технічний стан несучих стін будинку відноситься до аварійного (стан IV). Технічний стан будівлі класифікується як (4) аварійний. Виявлено значну кількість тріщин, місцями ширина розкриття доходить до 1,5 см. Реконструкція та реставрація не можливі, оскільки фундаменти не мають несучої здатності. Будівля не експлуатується з 2017 року.
		Окрім цього, на звернення позивача, кандидатом архітектури, архітектором зі спеціальністю теорія архітектури, реставрація пам`яток архітектури ОСОБА_3 19.05.2023 було зроблено висновки, що Будівля не відповідає встановленим критеріям пам`ятки і не може бути рекомендована для включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України місцевого значення, про що надано висновки, зокрема висновок щодо відповідності критеріям об`єкта культурної спадщини «Будинок, в якому розміщувався в 1923-1927 рр. штаб Першого кінного корпусу червоного козацтва, яким командував О. Городовиков» «Будинок прибутковий (кін. XIX ст.)», (Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 79).
		Також на звернення позивача, доктором архітектури, професором Київського національного університету будівництва і архітектури ОСОБА_4 , надано висновок на облікову документацію на об`єкті культурної спадщини щодо відповідності критеріям об`єкта культурної спадщини Будівля готелю та Прибутковий будинок (м. Хмельницький, вул, Проскурівська, 79), відповідно до якого розглянуті об`єкти культурної спадщини не відповідає і, відповідно, не можуть бути рекомендовані для охорони їх як об`єктів культурної спадщини та включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України місцевого значення.
		Облікової документація на Пам`ятку історії місцевого значення не має, оскільки така не виготовлялась відповідачем, так як відповідно до вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборони пропаганди їхньої символіки» такий статус будівлі має бути скасований.
		Таким чином питання захисту права та охоронюваного законом інтересу позивача вільно володіти належним йому нерухомим майном залишається невирішеним - наявний у Будівлі статус Пам`ятки історії місцевого значення безпідставно покладає на позивача низку обмежень щодо реалізації ним повноважень власника майна.
		Крім того, позивач знаходиться в юридично невизначеній ситуації, оскільки за умовами Договору купівлі-продажу, позивач взяв на себе зобов`язання по укладенню охоронного договору на пам`ятку історії місцевого значення. Не укладення такого договору може потягти за собою штрафні санкції для товариства або навіть розірвання Договору купівлі-продажу. Однак укласти такий договір Позивач не може з незалежних від Позивача обставин, оскільки в силу норм Закону відсутній предмет охорони об`єкта культурної спадщини та не можливо скласти облікову документацію на такий об`єкт.
		Разом з тим, відповідно до підпункту 48 у Положення про Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації, яке затверджено розпорядженням голови обласної державної адміністрації 20.05.2021 №507/2021-р, департамент: здійснює контроль за виконанням Закону України Про охорону культурної спадщини, інших нормативно-правових актів у сфері охорони культурної спадщини.
		Таким чином, суд відзначає, що оскільки матеріалами справи не підтверджено наявності у об`єкта - нежитлова будівля, загальною площею 1417,7 м. кв., за адресою вул. Проскурівська, 79 у м. Хмельницький «Будинок де розміщувався штаб 1-ого кінного корпусу Червоного козацтва» автентичності, його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, даних історико-архівних досліджень, архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань відповідно до Порядку № 158 (№501), а також ознак притаманних об`єктам культурної спадщини, історичним об`єктам культурної спадщини та об`єктам архітектури у розумінні ст. ст. 1,2 Закону України "Про охорону культурної спадщини", враховуючи норми Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» відповідач протиправно не визнав об`єкт «Будинок де розміщувався штаб 1-ого кінного корпусу Червоного козацтва», таким, що не являється пам`яткою історії місцевого значення.
		Поряд з цим, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Суд зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення.
		Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним", як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу "пропорційності" (principle of proportionality) - "справедливої рівноваги (балансу)" (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар" (individual and excessive burden). Принцип "пропорційності" (principle of proportionality) вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей.
		Таким чином, право власності є непорушним, а будь-яке втручання у право мирного володіння, користування та розпорядження майном - не допускається.
		В свою чергу, з огляду на обставини справи, чітко вбачається, що відповідачем було порушене право приватної власності позивача, оскільки, невизнання та здійснення заходів щодо виключення об`єкта з відповідних переліків/реєстрів маючи передбачені чинним законодавством підстави щодо визначення щі статусом пам`ятки архітектури ще з 2015 року, та обмежив право позивача на користування його власністю та його реконструкцію, та бездіяльністю втрутилися в мирне володіння майном позивача.
		З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не визнання об`єкта - нежитлову будівлю, загальною площею 1417,7 м.кв., за адресою вул. Проскурівська, 79 у м. Хмельницький «Будинок де розміщувався штаб 1-ого кінного корпусу Червоного козацтва», таким, що не являється пам`яткою історії місцевого значення згідно Закону України «Про засудження комуністичного та націонал соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборони пропаганди їхньої символіки» та з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача вважає за необхідне визнати об`єкт - нежитлову будівлю, загальною площею 1417,7 м.кв., за адресою вул. Проскурівська, 79 у м. Хмельницький «Будинок де розміщувався штаб 1-ого кінного корпусу Червоного козацтва», таким, що не являється пам`яткою історії місцевого значення згідно Закону України «Про засудження комуністичного та націонал соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборони пропаганди їхньої символіки».
		Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд вважає, що відповідачем, у порушення приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано належних, у розумінні статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів, які підтверджували б правомірність прийняття рішення, з приводу якого подано позов.
		З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
		Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Головуючий Боровицький О. А.    Судді   Курко О. П.   Шидловський В.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...