Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/127/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про визнання права власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 20.06.2024. Зареєстровано: 21.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		06.06.2024Справа №  910/127/21Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київської міської ради) до Національної академії внутрішніх справ, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Резон", про припинення права користування земельними ділянками та зобов`язання вчинити дії,
		 
		за участі представників:
		прокуратури: Винника О.О.;
		позивача: Геращенко В.І.;
		відповідача: Сухомлина Д.О.;
		третьої особи: Казимиренко К.В.;
		 
		                                                        ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2020 року заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київської міської ради) (далі - КМДА) до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної академії внутрішніх справ (далі - Академія) про припинення права постійного користування відповідача земельними ділянками, площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002) та площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), які розташовані на 22 км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва, а також про зобов`язання останнього повернути вказані земельні ділянки з приведенням їх у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 січня 2021 року позовну заяву Прокурора прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/127/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 лютого 2021 року.
		2 лютого 2021 року через загальний відділ діловодства суду від Академії надійшов відзив на позовну заяву від 1 лютого 2021 року, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, вказував, що Прокурор не наділений правом на звернення до суду з даним позовом, оскільки не надав доказів направлення ним до компетентного органу повідомлення про порушення земельного законодавства щодо використання земель та не обґрунтував бездіяльність компетентного органу. У зв`язку з цим, відповідач просив залишити позов Прокурора без розгляду. Також Прокурор, на думку Академії, звернувся до суду з пропуском строку позовної давності. Крім того, у замовника спірного будівництва наявні передбачені законодавством містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки на 22-му км Харківського шосе в місті Києві, а також відповідний дозвіл на виконання будівельних робіт, що, на думку відповідача, вказує на правомірність здійснення такого будівництва.
		8 лютого 2021 року на адресу суду від Прокурора надійшла відповідь на відзив від            5 лютого 2021 року № 15/1-6224-20, у якій останній вказав, що саме КМДА наділена повноваженнями щодо розпорядження землями державної власності на території міста Києва, у зв`язку з чим даний позов подано в інтересах держави в особі КМДА. При цьому, органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру не є належним позивачем у спірних правовідносинах, оскільки зазначені земельні ділянки не належать до земель сільськогосподарського призначення. Так само, необґрунтованими є посилання відповідача на пропуск позовної давності на звернення до суду з даним позовом, оскільки використання земельних ділянок не за цільовим призначенням є триваючим правопорушенням і строк позовної давності до даних правовідносин не застосовується. Прокурор також вказав, що процедура зміни цільового призначення земельних ділянок чітко визначення нормами земельного законодавства України. Однак, жодних рішень про передачу спірних земельних ділянок для будівництва багатоквартирних житлових будинків або про зміну їх цільового призначення на землі житлової та громадської забудови компетентними органами не приймались. Разом із цим, ні містобудівні умови та обмеження, ні дозвіл на виконання будівельних робіт не підтверджують факт використання Академією спірних земельних ділянок за встановленим цільовим призначенням.
		10 лютого 2021 року через загальний відділ канцелярії суду від Академії надійшло клопотання від цієї ж дати про залучення до участі у даній справі співвідповідачем Товариства з обмеженою відповідальністю фірму "Резон" (далі - Товариство).
		11 лютого 2021 року через загальний відділ канцелярії суду від Товариства надійшло клопотання від цієї ж дати про залучення його до участі у даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. 
		У засіданні 11 лютого 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11 березня 2021 року.
		17 лютого 2021 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява Прокурора від 16 лютого 2021 року № 15/1-6224-20, у якій останній просив суд забезпечити пред`явлений ним позов шляхом заборони Академії та будь-яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення будівельних робіт на земельних ділянках, площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002) та площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), розташованих на 22 км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт для будівництва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2021 року в задоволенні вищевказаної заяви Прокурора відмовлено у зв`язку з її необґрунтованістю.
		1 березня 2021 року на адресу суду від Академії надійшли письмові пояснення по справі, в яких остання навела своїй аргументи проти позовних вимог Прокурора та просила про залишення позову останнього без розгляду.
		10 березня 2021 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства надійшло клопотання від 9 березня 2021 року про залучення його до участі у даній справі в якості співвідповідача.
		Ухвалою від 11 березня 2021 року залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Товариство.
		1 квітня 2021 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства надійшло клопотання від цієї ж дати про відкладення розгляду справи.
		У підготовчому засіданні цього ж дня судом було оголошено перерву до 15 квітня           2021 року.
		8 квітня 2021 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства надійшли пояснення по суті спору від цієї ж дати, у яких третя особа заперечувала проти задоволення позову Прокурора та вказувала, що на земельній ділянці, площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002), здійснюється будівництво доступного та соціального житла, що охоплюється цільовим призначенням вказаної ділянки, оскільки остання належить до земель оборони. У свою чергу, будівництво житлових будинків на земельній ділянці, площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001) взагалі не здійснюється. Відтак, на думку Товариства, правові підстави для примусового припинення права постійного користування Академії зазначеними земельними ділянками в зв`язку з їх нецільовим використанням відсутні. Разом із вказаними поясненнями Товариство подало клопотання від вказаної дати про призначення судової експертизи у даній справі. 
		15 квітня 2021 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду від КМДА надійшли письмові пояснення від 14 квітня 2021 року № б/н, у яких остання підтримала позовні вимоги Прокурора, вказала, що нею, як єдиним розпорядником земель державної власності міста Києва, будь-яких рішень щодо передачі спірних земельних ділянок відповідачу для будівництва багатоквартирних житлових будинків або про зміну їх цільового призначення із земель рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови не приймалося.
		У підготовчому засіданні 15 квітня 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29 квітня 2021 року.
		21 квітня 2021 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Прокурора надійшли заперечення від вказаної дати № 15/1-6224-20, у яких останній вказав, що будівництво житлово-рекреаційного житлового комплексу не відноситься до соціально-доступного житла для військовослужбовців, передбаченого Законом України "Про використання земель оборони". При цьому, в акті перевірки вимог земельного законодавства від 30 листопада 2020 року чітко вказано про наміри відповідача здійснити забудову обох спірних земельних ділянок. Вказане підтверджується й документацією щодо будівництва спірного житлового комплексу, розміщеної в мережі Інтернет. Також Прокурор подав заперечення від 21 квітня 2021 року № 15/1-6224-20 на клопотання Товариства про призначення судової експертизи.
		28 квітня 2021 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Академії надійшли пояснення від вказаної дати, у яких остання зазначила, що, на її думку, будівництво житлового комплексу на спірних земельних ділянках не є порушенням їх цільового призначення та не потребує зміни їх цільового призначення. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 квітня 2021 року призначено судову експертизу в справі № 910/127/21, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ), а також зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
		9 серпня 2021 року, після повернення матеріалів справи з суду апеляційної інстанції, останні були скеровані до експертної установи для проведення відповідного дослідження.
		У вересні 2021 року до суду з КНДІСЕ надійшло клопотання судових експертів від             9 вересня 2021 року про забезпечення об`єктів дослідження та надання додаткових відомостей і матеріалів.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 вересня 2021 року вищевказане клопотання судових експертів задоволено, зобов`язано учасників справи протягом 15 днів з моменту проголошення ухвали: забезпечити прибуття експертів з експертної установи на місцевість для обстеження об`єктів дослідження (земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:305:0001, 8000000000:90:305:0002) 22 жовтня 2021 року, безперешкодний доступ до об`єктів дослідження, присутність користувачів земельних ділянок або їх представників, належні умови праці та повернення експертів до експертної установи; невідкладно надати до суду: поземельні книги на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:305:0001, 8000000000:90:305:0002; витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:90:305:0001, 8000000000:90:305:0002; графічні матеріали Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/2804, а саме: Генеральний план, опорний план, історико-містобудівний опорний план, історико-архітектурний опорний план, озеленені та рекреаційні території, - в електронному вигляді (файли форматів .dmf, .dwg, .wmf, .pdf .jpg, .png, .bmp, тощо) або в електронному сканованому вигляді (файли формату .pdf .jpg, .png, .tif тощо), з інформацією про систему координат, яка була використана при складанні вказаних графічних матеріалів. Крім того, вищевказаною ухвалою суду надано судовим експертам дозвіл на використання відомостей із загальнодоступних ресурсів, погоджено залучення для проведення топографо-геодезичних робіт геодезистів: Салтанову Вікторію Вікторівну, Дощечкіна Олександра Івановича , матеріали справи № 910/127/21 направлено до КНДІСЕ, провадження у справі № 910/127/21 на час проведення експертизи зупинено.
		2 листопада 2021 року через загальний відділ канцелярії суду від КНДІСЕ надійшло клопотання від 23 жовтня 2021 року про забезпечення обстеження об`єктів дослідження із супровідним листом від 27 жовтня 2021 року № 829/41/1-011-21.
		9 листопада 2021 року через загальний відділ канцелярії суду від КМДА надійшла заява від 8 листопада 2021 року № б/н разом із витребовуваними ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 вересня 2021 року матеріалами для проведення експертизи у даній справі.
		31 серпня 2023 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла заява Прокурора від 30 серпня 2023 року № 15/1-6224-20 про забезпечення позову, у якій заявник просив заборонити Академії та будь-яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці, площею 23,716 га, на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), до набрання рішенням законної сили у даній справі вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт для будівництва на вказаній земельній ділянці, а також заборонити здійснювати будь-які дії з нею; заборонити Академії та будь-яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці, площею 6,196 га, на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002), до набрання рішенням законної сили у даній справі вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт для будівництва на вказаній земельній ділянці, а також заборонити здійснювати будь-які дії з нею. Крім того, Прокурор у своїй заяві просив суд: накласти арешт на земельні ділянки, площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 183675580000), та площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1959350780000), на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб?єктам державної реєстрації прав та нотаріусам до набрання рішенням законної сили у даній справі здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об?єктів нерухомого майна на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:305:0001 та 8000000000:90:305:0002 по вулиці Харківське шосе, 22-й км у Дарницькому районі міста Києва, у тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін щодо нерухомого майна по вулиці Харківське шосе, 22-й км у Дарницькому районі міста Києва та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України до набрання рішенням законної сили у даній справі приймати в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти шляхом видачі сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:305:0001 та 8000000000:90:305:0002 по вулиці Харківське шосе, 22-й км у Дарницькому районі міста Києва . 
		У період з 14 серпня 2023 року по 3 вересня 2023 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.
		У зв`язку з надходженням до суду вищевказаної заяви Прокурора від 30 серпня             2023 року № 15/1-6224-20 про забезпечення позову, враховуючи відсутність матеріалів справи № 910/127/21 у Господарському суді міста Києва та приписи пункту 17.3 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якими передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у паперовій формі, ухвалою суду від 4 вересня 2023 року було витребувано з КНДІСЕ матеріали зазначеної справи. Цією ухвалою зобов`язано КНДІСЕ направити до Господарського суду міста Києва справу № 910/127/21 у найкоротший термін.
		Оскільки проведення призначеної у даній справі судової експертизи тривало більш ніж 2 роки, ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 вересня 2023 року також було зобов`язано КНДІСЕ надати письмові пояснення щодо тривалого строку проведення експертизи.
		Разом із цим, станом на 12 жовтня 2023 року ні матеріали справи № 910/127/21, ні письмові пояснення КНДІСЕ щодо тривалого строку проведення призначеної експертизи до Господарського суду міста Києва не надходили, у зв`язку з чим суддею Павленком Є.В. на адресу КНДІСЕ було направлено лист від 12 жовтня 2023 року № 06-07/66/2023 з проханням невідкладно забезпечити належне виконання приписів ухвали Господарського суду міста Києва від 4 вересня 2023 року, а також з проханням повідомити про причини зволікання у виконанні вказаного судового рішення.
		У період з 23 жовтня 2023 року по 27 жовтня 2023 року суддя Павленко Є.В. перебував на навчанні в Національній школі судів України.
		27 жовтня 2023 року на адресу суду з КНДІСЕ супровідним листом від 23 жовтня            2023 року № 16246/41/10-37-23 надійшли матеріали справи № 910/127/21 разом із висновком експертів від 19 жовтня 2023 року № 26184/21-41.
		Ухвалами Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2023 року провадження у справі № 910/127/21 поновлено, заяву Прокурора про забезпечення позову від 30 серпня      2023 року № 15/1-6224-20 задоволено, підготовче засідання у даній справі було призначено на 23 листопада 2023 року.
		Проте 17 листопада 2023 року на електронну адресу суду надійшла копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10 листопада 2023 року про витребування з Господарського суду міста Києва матеріалів справи № 910/127/21 у зв`язку з поданням відповідачем до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу від 30 жовтня            2023 року про забезпечення позову.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2023 року зупинено провадження у справі № 910/127/21 до розгляду апеляційної скарги Академії на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2023 року про забезпечення позову.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2024 року задоволено заяву Академії про відмову від її апеляційної скарги, закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2023 року про забезпечення позову.
		Лише 5 квітня 2024 року матеріали справи № 910/127/21 повернулися до Господарського суду міста Києва.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 квітня 2024 року поновлено провадження у справі № 910/127/21 та призначено підготовче засідання на 25 квітня               2024 року.
		18 квітня 2024 року через загальний відділ канцелярії суду від Товариства надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2023 року в справі № 910/127/21. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2024 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
		25 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Прокурора надійшли додаткові пояснення по справі від 24 квітня 2024 року, у яких останній вказав, що висновки експертів, зроблені в межах судової експертизи у даній справі, не відповідають дійсності, оскільки огляд спірних земельних ділянок судовими експертами був здійснений 9 червня 2022 року (майже 2 роки тому), та повністю суперечать доказам, які містяться в матеріалах справи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 травня 2024 року.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 травня 2024 року відкладено судове засідання на 6 червня 2024 року та викликано у призначене судове засідання для надання усних пояснень щодо висновку експертів від 19 жовтня 2023 року № 26184/21-41 за результатами проведення призначеної у справі № 910/127/21 експертизи: судового експерта Шишова М.А., судового експерта Бікуса Ю.Ф. та судового експерта Дощечкіна О.І. 
		У судовому засіданні 6 червня 2024 року Прокурор та представник КМДА підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
		Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Звертаючись до господарського суду з позовною заявою в даній справі, Прокурор посилався на положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
		Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.
		Наявність вказаних обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
		Відповідно до частини 4 цієї статті Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.
		Аналіз змісту статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадку, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
		Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18.
		Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 17 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		За приписами частини 6 статті 122 ЗК України Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів (пункт 3 частини 1 статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" у редакції, чинній на час звернення Прокурора до суду).
		Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (пункт 5 статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").
		Отже, саме КМДА наділена державою правом щодо розпорядженнями землями державної власності на території міста Києва, а також правом на здійснення контролю за використанням таких земель та своєчасно реагувати на порушення земельного законодавства.
		У позовній заяві Прокурор вказав, що у нього є підстави для звернення до суду, оскільки КМДА, будучи обізнаною про порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження щодо їх захисту, з відповідним позовом до суду не звернулася. 
		При цьому, з наявної в матеріалах справи копії листа-відповіді Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу КМДА (далі - Департамент) від 20 листопада         2020 року № 05716-21853 вбачається, що в останнього відсутня інформація щодо вжиття заходів для усунення порушень законодавства при використанні спірних земельних ділянок Академією. Департамент також повідомив, що його працівниками відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 16/890, проведено обстеження земельної ділянки на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002) та складено відповідний акт від 13 травня 2020 року № 20-0232-02, в якому за результатами обстеження спірних земельних ділянок встановлено, що останні огороджені парканом, а на самих земельних ділянках розміщено три поверхи об`єкта незавершеного будівництва, інформація про який відсутня. Натомість відповідно до інформації, розміщеної у відкритих джерелах мережі Інтернет, здійснюється продаж квартир у житловому комплексі "О2 Residence", який розташований на цих земельних ділянках. Також Департамент повідомив, що з метою недопущення використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, останній листом від 21 травня 2020 року направив вищевказані матеріали обстеження до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києва. Жодних інших заходів, спрямованих на відновлення порушених прав держави, КМДА не вживалися.
		У листі від 5 листопада 2020 року Прокурор повідомив про те, що вирішує питання звернення з позовом в інтересах держави в особі КМДА з метою витребування спірних земельних ділянок, однак остання у відповідь не висловлювалася про наміри самостійно звернутися до суду з відповідним позовом. При цьому, будучи належним чином повідомленою про можливе порушення інтересів держави, захист яких у спірних правовідносинах має здійснювати саме КМДА, остання заходів для запобігання виявлених порушень не вжила. 
		Крім того, у наданих КМДА поясненнях по суті спору від 14 квітня 2021 року № б/н, остання наявність підстав для її представництва Прокурором не оскаржила, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави не висловила. Вважала позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Прокурор у своїй позовній заяві вказав, що, на його думку, порушення інтересів держави полягає у використанні Академією спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням, оскільки остання незаконно передала їх третій особі для будівництва житлового комплексу, внаслідок чого постраждали інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів, обґрунтував необхідність захисту цих інтересів політикою держави щодо забезпечення охорони, відтворення та сталого використання зазначених ресурсів із урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.
		3 урахуванням викладеного, зважаючи на те, що прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, але відповідні заходи не вжив, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення Прокурора в інтересах держави з даним позовом у порядку частини 3 статті           23 Закону України "Про прокуратуру" та наявність у Прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.
		У зв`язку з цим клопотання відповідача про залишення даного позову без розгляду є необґрунтованими та задоволенню не підлягає.
		Судом встановлено, що пунктом 1 розпорядження КМДА від 2 липня 1997 року № 927 "Про оформлення Київському інституту внутрішніх справ МВС України права користування земельних ділянок для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22-му км Харківського шосе та учбового комплексу на вулиці Колекторній, 4 у Харківському районі" вирішено оформити вказаному інституту, правонаступником якого є Академія, за умови виконання пункту 4 цього розпорядження, право користування земельними ділянками, загальною площею 29,92 га, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22-му км Харківського шосе в місті Києві, у зв`язку з передачею останньому будівель і споруд згідно з договором від 15 червня 1996 року та актом прийому-передачі від 11 вересня 1996 року, у тому числі: право постійного користування земельною ділянкою, площею 6,2 га, відведеною згідно з рішенням виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих від 15 лютого 1954 року № 180 "Об отводе Украинскому геологическому управлению лесного участка площадью 6,2 га из состава Дарницкого лесничества Киевского лесхоза под строительство пионерского лагеря"; право тимчасового довгострокового користування строком на 10 років земельною ділянкою площею 23,72 га, відведеною згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 1 листопада 1982 року № 1764 "Про надання в користування Північно-українському ордена Леніна виробничому геологічному об`єднанню "Північукргеологія" земельної ділянки, на якій розташований піонер-табір "Алмазний". 
		На підставі вищевказаного розпорядження, відповідачу видано державний акт на право постійного користування землею від 17 лютого 1998 року серії I-КВ № 005423, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 90-400018. Відповідно до зазначеного акта земельну ділянку, площею 6,196 га, надано  відповідачу виключно для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22-му км Харківського шосе у Харківському (Дарницькому) районі міста Києва. 
		Крім того, на підставі розпорядженням КМДА від 2 липня 1997 року № 927 між нею та відповідачем укладено договір від 17 лютого 1998 року за № 90-5-00033 на право тимчасового користування землею, площею 23 716,00 м2 (у тому числі вкритих рослинністю 23 716,00 м2), строком на 10 років для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22 км Харківського шосе у Харківському районі міста Києва. 
		У подальшому, рішенням КМДА від 20 вересня 2012 № 126/8410 надано у постійне користування земельну ділянку, площею 23,716 га, для експлуатації та обслуговування бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва (без вилучення земельної ділянки з Програми комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста) за рахунок земель, оформлених відповідно до пункту 1 розпорядження КМДА від 2 липня 1997 року № 927, право користування якою посвідчено договором на право тимчасового довгострокового користування землею від 17 лютого 1998 року № 90-5-00033. 
		У пояснювальній записці до технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), та пояснювальній записці від 8 червня               2011 року № П3-6526 до проекту рішення про надання відповідачу вказаної земельної ділянки (кадастрова справа А-15967) зазначено, що: "земельна ділянка входить у зелену зону, межі якої визначені і затверджені рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року                 № 806/3381 "Програма розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста"; "висновком Київського міського управління земельних ресурсів від 17 червня 1997 року № 109-01 визначено обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки - "земельна ділянка надається без права вирубки дерев"; "земельна ділянка знаходиться в межах комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство", в середині лісового масиву". 
		Відповідно до висновку Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу КМДА від 23 лютого 2011 року, наявного в матеріалах кадастрової справи А-15967, відповідач зобов`язаний: виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 ЗК України та використовувати земельну ділянку без зміни цільового призначення, а у випадку зміни цільового призначення - отримати дозвіл Київської міської ради відповідно до статті 20 ЗК України. 
		Судом також встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка наявна в матеріалах справи, на підставі вищевказаних документів земельні ділянки, площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002) та площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), розташовані на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва, зареєстровані на праві постійного користування за Академією. 
		Водночас судом встановлено, що 27 липня 2017 року між Академією, в особі ректора останньої Чернєя Володимира Васильовича, та Товариством, в особі Плашкевича Олексія Михайловича , підписано договір, предметом якого є зобов`язання та права сторін по будівництву об`єктів (без зазначення, яких саме об`єктів) на земельних ділянках: площею 6,1960 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001) та площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002), з метою отримання кожною зі сторін своєї частини в збудованому об`єкті № 1 - житлово-рекреаційного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового та спортивно-оздоровчого призначення, та отримання Академією об`єкта № 2 - навчального корпусу, а також будь-яких інженерно-технічних споруд, пов`язаних з ним, у порядку та на умовах, визначених цим правочином.
		Судом встановлено, що цей договір у своєму тексті не містить ні назви, ні номеру договору. Проте у пункті 7.4. вказаного правочину сторони передбачили, що останній не є договором про інвестиційну діяльність, спільну діяльність, доручення та управління майном.
		На питання суду в судовому засіданні про дійсну правову природу цього правочину, представники Товариства та Академії чіткої відповіді надати не змогли.
		Проте пунктами 4.2.1.2. та п. 4.2.1.4. вищевказаного договору (у редакції додаткової угоди від 8 квітня 2019 року № 2) передбачено, що Академія отримує у власність лише 8 % житлової площі, що складає 4 224,95 м2) та 8 % нежитлової площі, що складає 1 693,22 м2 об?єкта будівництва. У свою чергу, відповідно до пунктів 4.2.1.1 та 2.2.1.3 спірного правочину (у редакції додаткової угоди від 8 квітня 2019 року № 2) Товариство отримує 92 % житлової площі, що складає 48 586,97 м2 та 92 % нежитлової площі, що складає 7 572,45 м2 об?єкта будівництва. 
		За змістом попереднього акта розподілу площ об?єкта до вищевказаного договору від 15 травня 2019 року Академія отримує житлові площі в розмірі 2 817,48 м2, а Товариство - решту житлових площ у розмірі 49 994,44 м2 та 100 % корисних площ нежитлових приміщень, що становить 21 165,32 м2. 
		Судом також встановлено, що з інформації, яка розміщена на веб-сайті: https://02-residence.com.ua, вбачається, що на спірних земельних ділянках ведеться будівництво 12-ти житлових будинків (7 поверхів) та здійснюється продаж квартир.
		Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Товариством 14 грудня 2018 року було зареєстровано на праві власності об?єкт незавершеного будівництва, цілісний майновий комплекс - 35 % готовності, який знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:305:0002 та 8000000000:90:305:0001, розташованими на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва. У подальшому 21 жовтня 2019 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про скасування права власності на вказаний об`єкт.
		У зв`язку з наявною інформацією про нецільове використання Академією спірних земельних ділянок, у листопаді 2020 року Департаментом проведено виїзну перевірку останніх, за результатом якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30 листопада 2020 року № 20-0012-02, який є чинним та у встановленому законом порядку не оскаржувався та не скасований.
		Зокрема, вищевказаним актом зафіксовано, що: "на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:305:0001 розташовано споруду відділу продажу, ротонду, зелені насадження, водойму, розташовано капітальну будівлю з дерев`яною надбудовою другого поверху та на частині берега влаштовано дерев`яний настил. На території земельної ділянки здійснено розриття та навезено ґрунт. При в`їзді на територію земельної ділянки розташовано арку з воротами та споруду, у якій розміщується охорона. Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:305:0002 використовується для організації та ведення будівельних робіт. На території земельної ділянки проводиться будівництво трьох будинків (побудовано 6 та 7 поверхів), побудовано фундамент та викопано три котловани. Крім того, на території земельної ділянки розташовані побутові приміщення для будівельників, будівельні матеріали, залишки стін зруйнованих будівель та споруд. Паспорт об?єкта будівництва відсутній. Земельні ділянки огороджені спільним парканом. За результатами проведення перевірки, встановлено порушення вимог статті 96 ЗК України, а саме: використання земельних ділянок не за цільовим призначенням".
		Також у вищевказаному акті зазначено, що в Державному земельному кадастрі зареєстровані земельні ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:305:0001 з кодом 07.01 - для будівництва та обслуговування об?єктів рекреаційного призначення, та з кадастровим номером 8000000000:90:305:0002 з кодом 15.02 - для розміщення та постійної діяльності Національної гвардії України. При цьому, документи, що підтверджують погодження Кабінетом Міністрів України включення вищевказаної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, що належать до земель оборони, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей із залученням небюджетних коштів, розробленого у передбаченому законодавством порядку, в Департаменті відсутні.
		Оскільки, існує загроза вибуття спірних земельних ділянок з державної власності та неможливості її використання за цільовим призначенням, враховуючи умови укладеного між Академією та Товариством договору, який передбачає не тільки перехід третій особі права власності на більшу частину нового збудованого об`єкта нерухомого майна, але й фактично набуття останньою на підставі приписів статті 120 ЗК України та 377 ЦК України права користування спірними земельними ділянками, що належать державі, а також враховуючи факт їх нецільового використання Академією, на думку Прокурора, наявні підстави для припинення права постійного користування Академією цими земельними ділянками.
		Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля с основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. 
		Згідно зі статтею 2 Закону України "Про охорону земель" землі в межах території України є об`єктом особливої охорони держави.
		Згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		За частиною 1 статі 92 ЗК України право постійного користування земельною   ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. 
		Отже, зміст правомочностей володіння і користування землекористувача визначається власником землі. 
		Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяється на категорії, до яких, зокрема, належать, землі житлової та громадської забудови, а також землі рекреаційного призначення. 
		До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів (статті 50 ЗК України). 
		Частиною 2 статті 51 ЗК України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об?єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об?єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об?єктів стаціонарної рекреації. 
		За частиною 3 статті 52 ЗК України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.
		У свою чергу, відповідно до статті 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об?єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм (статті 39 ЗК України). 
		Статтею 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. 
		Види використання земельної ділянки у межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно у межах вимог, встановлених законом щодо використання земель цієї категорії з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (частина 5 статті 20 ЗК України). 
		З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі рекреаційного призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. 
		Тобто, визначаючи вид використання земельної ділянки, органи державної влади і органи місцевого самоврядування можуть зазначати у таких випадках вид її використання саме для обслуговування будівель та споруд, а не для будівництва, зокрема, шляхом зазначення відповідних обмежень при прийнятті відповідних рішень про надання земельної ділянки у власність або користування та/або укладення відповідних договорів.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 30 березня 2021 року в справі № 922/1323/20.
		У свою чергу зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина 2 статті 20 ЗК України). 
		Отже, земельним законодавством чітко встановлено, що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури. Проте, такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії чинним законодавством не передбачено.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2023 року в справі № 495/1492/18.
		Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" визначено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
		Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку. 
		З матеріалів даної справи вбачається, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 2 липня 1997 року № 927 Київському інституту внутрішніх справ МВС України, правонаступником якого є Академія, було оформлено право користування земельними ділянками загальною площею 29,92 га саме для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22 км Харківського шосе у місті Києві.
		На підставі вказаного розпорядження 17 лютого 1998 року КМДА: видано відповідачу державний акт на право постійного користування землею на земельну ділянку, площею       6,196 га, - для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22 км Харківського шосе у Харківському районі міста Києва, а також укладено договір від              17 лютого 1998 року за № 90-5-00033 на право тимчасового користування відповідачем землею, площею 23,716 га, строком на 10 років - для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22 км Харківського шосе у Харківському районі міста Києва.
		У подальшому, рішенням Київської міської ради від 20 вересня 2012 № 126/8410 надано відповідачу в постійне користування земельну ділянку, площею 23,716 га, - для експлуатації та обслуговування бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22-му км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва.
		Відтак, судом встановлено, що КМДА передала Академії у постійне користування дві спірні земельні ділянки з конкретним видом їх використання - для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22 км Харківського шосе у Харківському районі міста Києва, у межах визначеної ЗК України категорії земельних ділянок - землі рекреаційного призначення.
		При цьому, імперативними приписами частини 3 статті 52 ЗК України передбачено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.
		Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Департаменту від              30 листопада 2020 року № 20-0012-02 зафіксовано факт нецільового використання постійним користувачем - Академією, земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:305:0001 та 8000000000:90:305:0002 та факт порушення останньою вимог статті 96 ЗК України у зв`язку з веденням будівельних робіт на вказаних ділянках. Зазначений акт є чинним та у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржувався, не скасований, недійсним не визнаний.
		Цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (абзац 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про землеустрій" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Метою встановлення категорій земель за цільовим призначенням є забезпечення особливого правового режиму для їх охорони і ефективного використання. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі сільськогосподарського призначення; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункти "а" і "ж" частини 1 статті 19 ЗК України).
		Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (абзац 2 частини 1 статті 20 ЗК України). Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (абзаци 1- 4, 6- 7 частини 3 статті 20 ЗК України).
		Зміна виду використання ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення. Отже, не потребує проходження процедур, які застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 24 листопада 2021 року у справі № 495/1439/18-ц.
		Разом із цим, зі змісту статті 19 ЗК України вбачається, що землі рекреаційного призначення та землі житлової та громадської забудови належать до різних категорій земель. Відтак, зміна цільового призначення земельних ділянок рекреаційного призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється виключно за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. 
		Однак, доказів того, що КМДА, як розпорядник спірних земельних ділянок, приймала рішення про їх передачу Академії для будівництва багатоквартирних житлових будинків або про зміну цільового призначення із земель рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови, матеріали даної справи не містять.
		Докази розробки Академією проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення спірних земельних ділянок відповідачем також подані не були і в матеріалах справи відсутні.
		Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов?язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. 
		За приписами статті 35 Закону України "Про охорону земель" землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку. 
		Підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт "ґ" частини 1 статті 141 ЗК України).
		Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку в разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт "а" частини 1 статті 143 ЗК України).
		З огляду на вказані приписи чинного законодавства і власник, і користувач земельної ділянки зобов`язані використовувати її за цільовим призначенням, зокрема для того, щоб забезпечити збереження землі, її ресурсів, надр і їх законне та раціональне використання. Такий обов`язок не є ілюзорним. Його порушення може тягнути відповідні негативні наслідки, оскільки зміна цільового призначення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною першою статті 19 ЗК України, на іншу може здійснюватися на підставі замовленого власником проекту землеустрою та з дотриманням відповідної процедури. Негативний наслідок самовільного її використання не за цільовим призначенням, зокрема у вигляді припинення права, на якому особа володіє земельною ділянкою, стосується як користувача, так і власника такої ділянки. Заявлена на підставі пункту "а" частини першої статті 143 ЗК України вимога про припинення права на спірну земельну ділянку по суті є вимогою про припинення правовідношення, яка з огляду на підстави позову є ефективною у спірних правовідносинах. Задоволення цієї вимоги має наслідком виникнення у відповідача обов`язку повернути спірну земельну ділянку.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 477/2330/18.
		При цьому, суд відхиляє аргументи Академії та третьої особи щодо правомірності будівництва житлово-рекреаційного комплексу на спірних земельних ділянках без зміни їх цільового призначення з посиланням на статтю 4 Закону України "Про використання земель оборони", відповідно до якої землі оборони можуть використовуватись для будівництва об?єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.
		Так, пунктом 4 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 715, будівництво житла для військовослужбовців членів їх сімей проводиться на земельних ділянках, перелік яких погоджується з Кабінетом Міністрів України. 
		Однак, як вбачається з наявного в матеріалах листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 5 січня 2021 року № 762-21, за результатами аналізу прийнятих актів Кабінету Міністрів України з питань погодження переліків земельних ділянок, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, актів Кабінету Міністрів про погодження переліку, до якого включені спірні земельні ділянки, не знайдено. 
		Так само, необґрунтованими є посилання Академії на договори про будівництво доступного житла на земельних ділянках, укладені між Іпотечним центром в місті Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному будівництву", третьою особою та Товариством з обмеженою відповідальністю  "Компанія з управління активами "Портофін", оскільки факт укладення таких договорів не є законною підставою для здійснення забудови земельних ділянок рекреаційного призначення без згоди їх власника - КМДА, а також зміни їх цільового призначення.
		При цьому, суд позбавлений можливості здійснити оцінку змісту вказаних правочинів з огляду на відсутність таких договорів у матеріалах даної справи.
		Крім того, користувачем спірних земельних ділянок є Академія, яка, у свою чергу, не була стороною жодного з правочинів, на які посилався відповідач під час розгляду даної справи.
		Так само не змінює обов`язку Академії щодо дотримання нею спеціального режиму використання спірних земельних ділянок за цільовим призначенням й отримання відповідачем 26 серпня 2015 року містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок та дозволу на виконання будівельних робіт від 9 серпня 2019 року № IY 113192210997 на об`єкт "Будівництво житлово-рекреаційного житлового комплексу на 22 км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва". Навпаки, вказані документи лише підтверджують намір Академії використати спірні земельні ділянки з порушенням приписів чинного земельного законодавства.
		Щодо посилань відповідача та третьої особи на наявний в матеріалах справи висновок експертів від 19 жовтня 2023 року № 26184/21-41, в якому судові експерти Шишов М.А. , Бікус Ю.Ф. , Дощечкін О.І. , за наслідками проведення судової експертизи, яка тривала більш ніж 2 роки, дійшли висновку про те, що фактичне використання спірних земельних ділянок Академією не суперечить цільовому призначенню останніх, а також те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:305:0001 будівництво станом на 9 червня  2022 року взагалі не проводилось, суд зазначає таке.
		Статтею 104 ГПК України прямо передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване у судовому рішенні.
		Отже, висновок експерта відноситься до засобів доказування нарівні із іншими доказами у справі та не має будь-яких переваг поряд з іншими доказами.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 20 липня 2022 року в справі № 902/858/15.
		Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11 вересня 2020 року в справі № 910/16505/19.
		З наявного в матеріалах висновку експертів вбачається, що судові експерти дійшли висновку про те, що фактичне використання Академією спірними земельними ділянками не суперечить цільовому призначенню цих земельних ділянок, без оцінки усіх належних та допустимих доказів у матеріалах даної справи, обмежившись виключно дослідженням поняття "житлово-рекреаційний комплекс", інформацією з Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2002 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 379/1804, відповідно до яких спірні ділянки відносились до земель рекреаційної забудови. 
		При цьому, судові експерти не надали жодної оцінки тому факту, що  розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 2 липня 1997 року № 927 Київському інституту внутрішніх справ МВС України, правонаступником якого є Академія, оформлено право користування земельними ділянками загальною площею 29,92 га виключно для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів на 22 км Харківського шосе у місті Києві.
		У висновку взагалі відсутня будь-яка інформація про зазначену базу та її об`єкти і як вони обслуговуються та експлуатуються відповідачем на спірних земельних ділянках на час проведення судової експертизи.
		У той же час, представник Академії у судовому засіданні повідомив суд про те, що вищевказана база відпочинку та її об`єкти фактично зруйновані.
		З наявної в матеріалах справи копії акта прийому-передачі будівельних матеріалів від          9 листопада 2018 року (додаток № 1 до додаткової угоди № 1 до укладеного між Академією та Товариством договору) залишки вказаних об`єктів бази відпочинку були передані відповідачем третій особі в якості будівельних матеріалів.
		Суд також звертає увагу на те, що, посилаючись на Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2002 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 379/1804, експертами повністю проігноровано факт того, що затвердженні в установленому порядку рішеннями Київської міської ради плани зонування та детальні плани території, у межі яких потрапляють зазначені земельні ділянки, у матеріалах справи та загальнодоступних джерелах (у тому числі мережі Інтернет) відсутні. 
		Крім того, зазначені судові експерти в судовому засіданні зазначали, що огляд земельних ділянок здійснювався ними лише 9 червня 2022 року і в цей день будівництво на таких ділянках не велося. Однак, останні не виключали факт можливості здійснення заходів, спрямованих на забудову спірних ділянок в інший період часу.
		Суд також звертає увагу на те, що вищевказаний висновок експертів прямо суперечить наявному в матеріалах справи акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30 листопада 2020 року № 20-0012-02, який є чинним та у встановленому законом порядку не оскаржувався.
		При цьому, у самому висновку експертів наявні фото (аркуш 50 висновку, фото № 4-5) обстеження вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:305:0001, на яких чітко видно, зокрема, факт облаштування на цій ділянці нових паркомісць.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 вересня 2021 року в даній справі судовим експертам надано дозвіл на використання відомостей (інформації) із загальнодоступних ресурсів.
		У той же час, судовими експертами повністю проігноровано інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті житлового комплексу "О2 Residence": https://o2-residence.com.ua/, відповідно до якої у вказаному житловому комплексі, який будується на спірних земельних ділянках, активно здійснюється продаж майнових прав на квартири усім охочим громадянам, а також розміщені відповідні фото про хід здійснення незаконної забудови.
		Відтак, суд дійшов до висновку про те, що висновки експертів, зроблені в межах судової експертизи з питань землеустрою, не відповідають дійсним обставинам справи та повністю суперечать усім іншим доказам, які містяться у її матеріалах, у зв`язку з чим останній в якості належного та допустимого доказу судом не приймається. 
		Враховуючи встановлений факт нецільового використання Академією спірних земельних ділянок, який підтверджується матеріалами справи, а також те, що на момент прийняття рішення у справі остання не надала документів, які свідчать про зміну цільового призначення цих ділянок на землі житлової та громадської забудови в установленому законом порядку, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Прокурора в частині припинення Академії права постійного користування земельними ділянками, площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002) та площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), а відтак ці вимоги підлягають задоволенню.
		Щодо вимог Прокурора про зобов`язання відповідача повернути спірні земельні ділянки з приведенням їх у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд, суд зазначає таке.
		За пунктом "б" частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
		Оскільки у статті 152 ЗК України не конкретизовано переліку видів порушень прав власника земельної ділянки, у кожному конкретному випадку власник має право на власний розсуд конкретизувати, як саме буде усунене те чи інше порушення. Зокрема, порушення прав власника може бути усунене шляхом демонтажу споруд, які розташовані на відповідній земельній ділянці.
		Вимога позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу споруд, які розташовані на цій земельній ділянці, по-перше, відповідає змісту статті 152 ЗК України, по-друге, означає приведення земельної ділянки у стан, придатний для її подальшого використання за цільовим призначенням. Власник земельної ділянки повинен безперешкодно користуватись своїм майном задля повного, ефективного та своєчасного захисту своїх порушених прав. 
		Аналогічна правова позиція вкладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2022 року в справі № 922/3166/20. 
		Враховуючи висновок суду про наявність правових підстав для припинення права Академії на постійне користування спірними ділянками з огляду на порушення нею вимог чинного законодавства щодо використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням шляхом незаконної забудови останніх, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Прокурора про зобов`язання відповідача повернути спірні земельні ділянки з приведенням їх у придатний для подальшого використання стан, шляхом демонтажу (знесення) незаконно зведених на них об`єктів. 
		При цьому, суд враховує те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України).
		Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Протоколу І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
		Разом із цим, задовольняючи вимоги Прокурора в частині звільнення спірних земельних ділянок від зведених на них будівель і споруд, судом враховано, що право власності на вищевказані об`єкти будівництва станом на час розгляду даної справи у встановленому законом порядку за третіми особами зареєстровано не було, про що повідомили в судовому засіданні представники Товариства та Академії.
		У той же час, відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
		Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України в чинній редакції (яка була чинною і під час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
		Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18.
		Як вже було зазначено судом, за укладеним між Академією та Товариством договором відповідач отримає у власність лише 8 % площі об`єкта будівництва, що ведеться на спірних земельних ділянках, у той час як Товариство, яке не володіє жодними правами на спірні земельні ділянки, отримає 92 % відповідної площі. 
		Відтак, суд дійшов висновку про те, що відмова у задоволенні вищевказаних позовних вимог Прокурора фактично може привести до вибуття спірних земельних ділянок із володіння держави, тоді як їхнє задоволення не порушуватиме права власності інших осіб.
		У зв`язку з цим позовні вимоги Прокурора в цій частині позову також підлягають задоволенню.
		Як було зазначено вище, у відзиві на позовну заяву Академія заявила про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог Прокурора, оскільки, на думку відповідача, з моменту отримання Академією містобудівних умов та обмежень на забудову спірних земельних ділянок - 26 серпня 2015 року, Прокурор міг дізнатися про порушення інтересів держави.
		Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 2 вищезазначеної статті).
		Відповідно до частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно з частиною 1 статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
		Частиною 1 статті 254 ЦК України встановлено, що строк, який визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.
		За приписами частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		За частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Статтею 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.
		Обов`язок землекористувача використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до вимог земельного законодавства повинен виконуватись ним безперервно, протягом усього строку користування земельною ділянкою.
		Слід звернути увагу, що використання відповідачем земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню - це протиправні дії, які тривають у часі, існують на момент звернення Прокурора до суду та розгляду даної справи по суті.
		Отже, протягом усього строку користування земельною ділянкою землекористувачем  її власник не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання земельної ділянки, у тому числі щодо припинення такого землекористування. Такий позов може бути пред`явлений протягом всього строку існування обов`язку виконувати зобов`язання щодо цільового використання земельної ділянки.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2022 року в справі № 922/3166/20.
		До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки такий позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 8 липня 2020 року у справі № 686/16196/15-ц.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Прокурор, подавши позов у січні 2021 року, не пропустив строк позовної давності, а відтак заява відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.
		Інші доводи, на які посилалися учасники судового процесу під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову Прокурора.
		За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
		Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення даного позову.
		Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
		Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити.
		Припинити Національній академії внутрішніх справ (03035, місто Київ, площа Солом`янська, будинок 1; ідентифікаційний код 08751177) право постійного користування земельною ділянкою, площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002), яка розташована на 22 км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва, посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії I-КВ № 005423, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 17 лютого 1998 року за № 90-4-00018, та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8 листопада 2019 року (номер запису про інше речове право: 34113146). 
		Припинити Національній академії внутрішніх справ (03035, місто Київ, площа Солом`янська, будинок 1; ідентифікаційний код 08751177) право постійного користування земельною ділянкою, площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), яка розташована на 22 км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 7 листопада 2013 року (номер запису про інше речове право: 3934109) на підставі рішення Київської міської ради від 20 вересня 2012 року № 126/8410. 
		Зобов?язати Національну академію внутрішніх справ (03035, місто Київ, площа Солом`янська, будинок 1; ідентифікаційний код 08751177) повернути Київській міській державній адміністрації (03680, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 31, корпус 2; ідентифікаційний код 00022527) земельну ділянку, площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002), розташовану на 22 км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення від будівель і споруд.
		Зобов?язати Національну академію внутрішніх справ (03035, місто Київ, площа Солом`янська, будинок 1; ідентифікаційний код 08751177) повернути Київській міській державній адміністрації (03680, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 31, корпус 2; ідентифікаційний код 00022527) земельну ділянку, площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), розташовану на 22 км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення від будівель і споруд.
		Стягнути з Національної академії внутрішніх справ (03035, місто Київ, площа Солом`янська, будинок 1; ідентифікаційний код 08751177) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 8 408 (вісім тисяч чотириста вісім) грн 00 коп. судового збору.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано: 19 червня 2024 року.
		  Суддя  Є.В. Павленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...