Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/10743/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; що виникають з договорів купівлі-продажу.
Надіслано судом: 21.06.2024. Зареєстровано: 21.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2024.
Дата набрання законної сили: 12.11.2024 (частково)
Результат оскарження 12.11.2024 Дніпровський апеляційний суд: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: 2/205/126/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		10.06.2024 Єдиний унікальний номер 205/10743/23
		 
		 
		        єдиний унікальний номер № 205/10743/23
		провадження № 2/205/126/24
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 червня 2024 року м. Дніпро
		Ленінський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді  Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання  Саруханової К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		 
		Позивач 10.10.2023 року звернулась до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська через систему «Електронний суд» з вищезазначеним позовом, у якому просила витребувати з чужого незаконного володіння відповідача  Головного управління Національної поліції в Донецькій області та повернути позивачу вилучене у неї 30.07.2022 року майно згідно з квитанцією № 9725 від 30.07.2022 року, а саме: 760 пляшок горілки виробника «Хлібний Дар» марки «Патріотична» об`ємом по 0,5 літра кожна та 96 банки пива «Львівське світле» об`ємом по 0,5 літри кожна; стягнути із Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн., на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. та моральне відшкодування у розмірі 10000,00 грн. за безпідставне утримання її майна органом державної влади вже більше року та відсутності можливості будь-яким чином ним скористатися.
		Позов мотивований тим, що 30.07.2022 року приблизно о 12.00 годині ОСОБА_1 була зупинена працівниками поліції на блок-посту «Семенівка» при виїзді із м. Слов`янська в напрямку міста Миколаївка Краматорського району Донецької області на мікроавтобусі Volkswagen Transporter, держ. номер НОМЕР_1 , із вантажем алкогольної продукції, що їй належала та була придбана для власних потреб. В цей же день, а саме 30.07.2022 року, в період часу з 13 години 10 хвилин по 13 годину 40 хвилин, дільничним офіцером поліції сектору превенції ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області Царицинським І.А., із посиланням на адміністративне провадження, а саме посилаючись на статті 264, 265 КУпАП, було вилучене майно ОСОБА_1 у вигляді алкогольних напоїв, про що був складений протокол «догляду», хоча законом не передбачено складання протоколів, тобто процесуального документу із назвою саме «догляду», а маються вказівки у законодавстві на протоколи «огляду». При передачі 30.07.2022 року зазначеного майна від працівника поліції ОСОБА_2 на зберігання працівнику поліції  старшому дільничному офіцеру поліції ОСОБА_3 у відповідній квитанції йдеться, що вилучене майно передається саме у справах про адміністративне правопорушення та вказується номер ЄО №9725 від 30.07.2022 року. Однак в подальшому адміністративний протокол про вчинення будь-якого адміністративного правопорушення, пов`язаного із незаконним оборотом чи перевезенням алкогольної продукції не складався. Майно позивача, що було незаконно вилучено саме із посиланням на статті КУпАП, вибуло з винних дій відповідача без відповідної правової підстави, тобто відповідач незаконно заволодів ним.
		01.09.2022 року представник позивача звернувся на адресу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із скаргою в порядку кримінально-процесуального провадження щодо зобов`язання повернення вилученої 30.07.2022 року у ОСОБА_1 алкогольної продукції у кримінальному провадженні №12022052510000752 від 30.07.2022 року за ч. 1 ст. 369 КК України стосовно ОСОБА_1 , оскільки вищевказаний протокол «догляду», яким ця продукція була вилучена, знаходився саме в матеріалах цього кримінального провадження. Ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14.09.2022 року (справа № 243/2627/22, провадження № 1-кс/243/525/2022) у задоволенні скарги було відмовлено, оскільки судом було встановлено, що вилучення алкогольної продукції не відбувалося саме у кримінальному провадженні, і вона до нього не має ніякого відношення. 
		29.09.2022 року на адвокатський запит отримано відповідь за підписом начальника ВП № 4 Краматорського РУП ГУ НП в Донецькій області Ногіна Д., відповідно до якого зазначено, що адміністративний протокол працівниками поліції на ОСОБА_1 за фактом перевезення 30.07.2022 року алкогольної продукції не складався, ця продукція перебуває на зберіганні у зазначеному підрозділі поліції і отримати її назад ОСОБА_1 зможе тільки після закінчення в державі правового режиму воєнного стану, а вилучена вона була на виконання розпорядження начальника штабу  першого заступника Командувача угруповання об`єднаних сил № Р-386 від 17.05.2022 року «Про внесення змін до розпорядження начальника штабу  першого заступника Командувача угруповання об`єднаних сил № 62 від 15.03.2022 року «Про заборону та території Донецької та Луганської областей на період дії правового режиму воєнного стану ввезення та торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі» (окрім речовин медичного призначення). 
		Тобто у позивача незаконно та безпідставно було вилучено її особисте майно. Фактично працівники поліції ВП № 4 Краматорського РУП ГУ НП в Донецькій області своїми навмисними діями у вигляді процесуального не оформлення і не надання статусу вилученій алкогольній продукції у кримінальному провадженні № 12022052510000752, та не складання на ОСОБА_1 адміністративного матеріалу (хоча при вилученні в протоколі і посилалися на норми КУпАП), перевищили свої владні повноваження, оскільки незаконно вилучили та тривалий строк тримають у себе, без наявності будь-якого процесуально наданого статусу, власність ОСОБА_1 .
		З приводу перевищення працівниками ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області своїх службових повноважень стосовно ОСОБА_4 та її майна при описаних вище обставинах Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Краматорську були 17.11.2022 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022050010001182 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, з метою перевірки слідчим шляхом обставин, правомірності та дотримання норм законодавства працівниками ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області при вилученні 30.07.2022 року майна у ОСОБА_1 та утриманні його без належних на те законних підстав по теперішній час. За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні №62022050010001182 констатовано, що під час вилучення 30.07.2022 року алкогольної продукції у ОСОБА_4 працівники поліції ВП № 4 Краматорського РУП ГУ НП в Донецькій області діяли не в порядку та спосіб, передбачені чинним законодавством, тобто їх дії не відповідали вимогам чинного законодавства, що, в свою чергу, прямо вказує на наявність в їх таких умисних діях ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.
		Складений працівником поліції протокол «догляду» не передбачений законодавством, і в подальшому на його підставі не відбулося будь-якого провадження (адміністративного чи кримінального), а відбулося фактично лише відібрання майна ОСОБА_1 шляхом перевищення працівниками поліції своїх службових повноважень.
		Наявність моральної шкоди позивач обґрунтовує фактом незаконних дій дільничого офіцера поліції сектору превенції ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2 щодо проведення догляду із посиланням на адміністративне провадження, статті 264, 265 КУпАП, проведено догляд автомобіля та вилучення продукції відповідно до протоколу догляду від 30.07.2022 року, та бездіяльністю щодо закінчення процесуальної дії щодо складання протоколу адміністративного правопорушення, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, у постійному занепокоєнні, розчаруванні, відчутті несправедливості, тривалої невизначеності, інших негативних переживаннях. Додаткові вимушені негативні зміни у способі життя ОСОБА_1 (витрачання свого часу та коштів на оскарження дій/бездіяльності працівників поліції), через що позивач пережила відчуття несправедливості, була пригніченою, переживала, що її права були порушені, пережила упередженість співробітників правоохоронних органів, що викликало у неї невдоволення, невпевненість, недовіру до правоохоронних органів, обурення, в момент складання протоколу догляду  пережила стан схвильованості. Моральну шкоду оцінює в 10000,00 грн.
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
		20 листопада 2023 року до суду через систему «Електронний суд» від Головного управління Національної поліції в Донецькій області надійшов відзив на позов, у якому представник просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що події, які мали місце 30.07.2022 року вже були предметом розгляду по справі № 200/4553/22 та ухвалою суду Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 06.02.2023 року провадження в адміністративній справі № 200/4553/22 за позовом ОСОБА_5 до ГУНП в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії закрито. Більш того, ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14.09.2023 року по справі № 243/2627/22 у задоволенні скарги ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність слідчого щодо визнання дій та бездіяльності працівників поліції незаконними та зобов`язання повернення незаконного вилученого майна відмовлено. Суд дійшов висновку про те, що вилучена у позивачки алкогольна продукція в рамках кримінального провадження № 12022052510000752 від 30.07.2022 року не вилучалася, а тому відсутні підстави для визнання дій слідчого щодо неповернення майна, незаконними. Відкрите кримінальне провадження стосовно позивача не пов`язано із вилученням у неї алкогольної продукції, яка була і є наразі забороненою продукцію на території Донецької області. Кримінальне провадження № 12022052510000752 від 30.07.2022 року розглядається за ч. 1 ст. 369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі). Тобто кримінальне провадження стосується пропозиції неправомірної вигоди, а не тимчасового вилучення забороненої продукції на території Донецької області. Позивачем помилково визначено правову природу вилучення у неї алкогольних напоїв, адже таке вилучення здійснювалось не у зв`язку з притягненням до адміністративної чи кримінальної відповідальності, а є тимчасовим обмеженням конституційних прав на час дії правого воєнного стану. Позивач просить суд витребувати у відповідача майно, вилучене 30.07.2022 року, однак, дані алкогольні напої в рамках розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності не вилучались. Враховуючи, що позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності, а остання просить суд витребувати у відповідача вилучену алкогольну продукцію, при цьому, у своєму позові зазначає про те, що працівники поліції діяли протиправно, у такому випадку ця справа підсудна Донецькому окружному адміністративному суду.
		В умовах правового режиму воєнного стану військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати певні заходи правового режиму воєнного стану в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану. Так, 25.03.2022 року начальник штабу  перший заступник командувача Об`єднаних сил видав розпорядження № 62 «Про заборону торгівлі на території Донецької та Луганської областей алкогольними напоями та речовинами, виготовленими на спиртовій основі». Відповідно до розпорядження начальника штабу  першого командувача об`єднаних сил Міністерства оборони України від 17.05.2022 року № Р-386 «Про внесення змін до розпорядження начальника штабу  першого командувача об`єднаних сил Міністерства оборони України від 25.03.2022 року № 62» заборонено на території Донецької та Луганської областей на період дії воєнного стану ввезення та торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі (окрім речовин медичного призначення). Всупереч забороні військового командування позивач ввозила та перевозила на територію Донецької області алкогольні напої. Зважаючи на кількість та асортимент вилучених у позивача алкогольних напоїв, вона ввозила їх на територію Донецької області з метою подальшого збуту (реалізації). У спірних правовідносинах поліцейські діяли відповідно до закону і забезпечували виконання завдань, покладених на них наказом військового командування.
		Є незрозумілим у чому полягає моральна шкода, адже ввезення алкогольних напоїв було цілеспрямовано та усвідомлено. Позивач порушила заборону та ще намагалась підкупити поліцейського задля успішного виконання свого задуму щодо перевезення алкогольних напоїв. Позивачем не надано розрахунку суми відшкодування. На її думку, розмір моральної шкоди складає 10 000,00 грн., але є незрозумілим, чому саме в таку суму оцінено шкоду, в чому вона виражена та як позивачка її розраховувала.
		У відповіді на відзив представник позивача, посилаючись на необґрунтованість доводів відзиву, просив задовольнити позовні вимоги.
		У судове засідання позивач не з`явилась, натомість її представник  адвокат Білогуров О.В. надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
		Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області письмово просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги не визнає в повному обсязі.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази та здобуті докази, дійшов наступних висновків. 
		Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Судом встановлено, що 30.07.2022 року приблизно о 12.00 годині ОСОБА_1 була зупинена працівниками поліції на блок-посту «Семенівка» при виїзді із м. Слов`янська в напрямку міста Миколаївка Краматорського району Донецької області на мікроавтобусі Volkswagen Transporter, д/н НОМЕР_1 , із вантажем алкогольної продукції, що їй належала та була придбана для власних потреб. 
		Цього ждня,а саме30.07.2022року,в періодчасу з13години 10хвилин по13годину 40хвилин,дільничним офіцеромполіції секторупревенції ВП№ 4Краматорського РУПГУНП вДонецькій областіЦарицинським І.А.,у присутностідвох понятих,яким роз`ясненоїх правата обов`язкив порядкуст.ст.264,265КУпАП,проведено доглядавтомобіля VolkswagenTransporter, д/н НОМЕР_1 , в якому знаходяться 18 паків по 20 пляшок загальною кількістю 760 пляшок об`ємом 0,5 л загальним об`ємом 380 літрів та 4 пака пива алкогольного «Львівське світле» об`ємом 0,5 л по 24 банки в упаковці загальним об`ємом 48 літрів. Дана алкогольна продукція була вилучена у ОСОБА_1 . При цьому дільничим складено протокол догляду (а.с. 22).
		При передачі 30.07.2022 року вищезазначеного майна від працівника поліції ОСОБА_2 на зберігання працівнику поліції  старшому дільничному офіцеру поліції ОСОБА_3 відповідно у квитанції № 9725 від 30.07.2022 року зазначено, що вилучене майно передається саме у справах про адміністративне правопорушення та вказується номер ЄО № 9725 від 30.07.2022 року (а.с. 97). 
		01.09.2022 року представник позивача звернувся на адресу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із скаргою в порядку кримінально-процесуального провадження щодо зобов`язання повернення вилученої 30.07.2022 року у ОСОБА_1 алкогольної продукції у кримінальному провадженні № 12022052510000752 від 30.07.2022 року за ч. 1 ст. 369 КК України.
		Ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14.09.2022 року (справа № 243/2627/22, провадження № 1-кс/243/525/2022) у задоволенні скарги було відмовлено, оскільки судом було встановлено, що вилучення алкогольної продукції не відбувалося саме у кримінальному провадженні, і вона до нього не має ніякого відношення (а.с. 20-21). 
		29.09.2022 року на адвокатський запит адвоката Білогурова О.В. отримано відповідь за підписом начальника ВП № 4 Краматорського РУП ГУ НП в Донецькій області Ногіна Д., у якій зазначено, що 30.07.2022 року ОСОБА_1 перетинала блокпост «Семенівка» м. Слов`янська на автомобілі Volkswagen Transporter, та під час огляду транспортного засобу співробітники поліції виявили факт ввезення на територію Донецької області алкогольної продукції. Даний факт зареєстровано до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційного порталу Національної поліції України» з автоматичним присвоєнням номеру № 9725 від 30.07.2022 року. На підставі розпорядження начальника штабу  першого заступника командувача угрупування об`єднаних сил від 15.03.2022 року № 62 від 17.05.2022 року № Р-386 алкогольна продукція у кількості 760 пляшок горілки «Хлібний Дар» та 96 банок алкогольного пива «Львівське» було вилучено та поміщено до камери схову речових доказів відділу поліції № 4 (квитанція № 52). Станом на сьогодні вилучена алкогольна продукція також зберігається у камері схову речових доказів. Адміністративний протокол при цьому не складався. У подальшому ОСОБА_1 може отримати вилучену 30.07.2022 року алкогольну продукцію після закінчення дії правового режиму воєнного стану в Україні (а.с. 13).
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протоколу незаконним, визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії  повернуто позивачеві.
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.10.2022 року адміністративну справу № 200/4553/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю.
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 06.02.2023 року провадження в адміністративній справі № 200/4553/22 за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Білогуров О.В., до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії закрито.
		Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 21 вересня 2023 року у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про витребування майна з чужого незаконного володіння  відмовлено.
		17.11.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення за № 62022050010001182 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України (а.с. 17).
		Постановою старшого слідчого Першого СВ (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань Савків А.М. від 04.09.2023 року кримінальне провадження № 62022050010001182 від 17.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України  закрито у зв`язку із встановленням відсутності в діянні працівників ВП № 4 Краматорського РУП ГУГП в Донецькій області ознак кримінального правопорушення (а.с. 14-16). Зазначеною постановою встановлено наступне.
		Згідно Розпорядження начальника штабу  першого заступника Командувача угруповання об`єднаних сил № 62 від 15.03.2022 року прийнято рішення заборонити з 25.03.2022 року на території Донецької та Луганської областей на період дії правового режиму воєнного стану ввезення та торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі.
		Відповідно дорозпорядження начальникаштабу першого заступникаКомандувача угрупованняоб`єднаних силвід 17.05.2023року №Р-386«Про внесеннязмін дорозпорядження начальникаштабу першого заступникаКомандувача угрупованняоб`єднаних силвід 15.03.2022року №62» прийнято рішення заборонити на території Донецької та Луганської областей на період дії правового режиму воєнного стану ввезення та торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі (окрім речовин медичного призначення). Згідно даного розпорядження представникам Національної поліції України необхідно вжити заходів щодо заборони ввезення з метою реалізації та торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі відповідно до вимог чинного законодавства на території Донецької та Луганської областей на період дії правового режиму воєнного стану.
		Таким чином,аналізом Розпорядженняначальника штабу першогозаступника Командувачаугруповання об`єднанихсил №62від 15.03.2022року встановлено,що вньому закріпленозаборону здійсненняторгівлі алкогольниминапоями на території Донецької та Луганської областей на період дії правового режиму воєнного стану. При цьому вилучення 30.07.2022 року у ОСОБА_1 алкогольної продукції під час її перетину блокпосту у м. Слов`янську Донецької області, тобто під час переміщення нею алкогольної продукції територією Донецької області, не підпадають під дію вказаного Розпорядження, оскільки ОСОБА_1 здійснювалось лише переміщення алкогольної продукції територією Донецької області, а не збут (здійснення торгівлі) такої алкогольної продукції. При цьому дане розпорядження не містить заборони на таке переміщення.
		Аналізом розпорядженняначальника штабу першогозаступника Командувачаугруповання об`єднанихсил від17.05.2023року №Р-386«Про внесеннязмін дорозпорядження начальникаштабу першого заступникаКомандувача угрупованняоб`єднаних силвід 15.03.2022року №62»встановлено,що вономістить всобі заборонуна наступнідії:1)заборону ввезеннята торгівлюалкогольною продукцією;2)заборону ввезенняз метоюреалізації таторгівлі алкогольноюпродукцією.Згідно достовірнота об`єктивновстановлених обставинвилучення у ОСОБА_1  алкогольної продукції, а саме: вилучення на блокпосту у м. Слов`янську Донецької області під час переміщення територією Донецької області, а також обставин придбання нею алкогольної продукції, можна зробити висновок, що ОСОБА_1 не здійснювала ні ввезення алкогольної продукції на територію Донецької області та не встановлено мету збуту даної алкогольної продукції.
		В досліджуваній ситуації дії ОСОБА_1 не підпадали під заборони, визначені в наведених вище розпорядженнях.
		Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що працівники ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області під час вилучення 30.07.2022 року алкогольної продукції у ОСОБА_1 діяли не в порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством, тобто їх дії не відповідають вимогам чинного законодавства.
		В діях працівників ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області фактично вбачаються ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, а саме перевищення ними влади при вилученні 30.07.2022 року майна у потерпілої ОСОБА_1 та складання з цього приводу не передбаченого жодним нормативним актом «протоколу догляду», яким її вже більше як на рік позбавлено власності, однак, відсутність такої обов`язкової складової кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України як настання наслідків у вигляді спричинення матеріальних збитків ОСОБА_1 в сумі 134200 грн. унеможливлює їх притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення даного злочину, а отже і виключає в їх діях ознаки вказаного злочину.
		Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
		Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
		Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Частинами першою, другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Законом України № 475/97 від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі  Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
		Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
		Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
		Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
		Власник з дотриманням вимог статті 387 ЦК України може витребувати належне йому майно.
		Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. 
		Такий правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 року по справі № 911/3681/17, від 01.10.2019 року по справі № 911/2034/16, від 15.10.2019 року по справі № 911/3749/17, від 19.11.2019 року по справі № 911/3680/17, від 17.12.2014 року по справі № 6-140цс14.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що працівниками ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області 30.07.2022 року було неправомірно вилучено у ОСОБА_1 спірне майно, тому вимоги позивача про витребування з чужого незаконного володіння відповідача  ГУНП в Донецькій області та повернення позивачу вилученого у неї 30.07.2022 року майна згідно з квитанцією № 9725 від 30.07.2022 року, а саме: 760 пляшок горілки виробника «Хлібний Дар» марки «Патріотична» об`ємом по 0,5 літра кожна та 96 банки пива «Львівське світле» об`ємом по 0,5 літри кожна підлягають задоволенню.
		Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті  така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
		Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
		Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
		Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
		Таким чином, дії (бездіяльність) ГУНП у Донецькій області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України).
		Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є ГУНП в Донецькій області, як особа, відповідальна у спірний період за повернення вилученого майна.
		В даному випадку, визначений законом обов`язок повернути майно не виконаний у встановлений законом строк і державою Україна у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, в зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків.
		Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 ЦК України.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інше.
		Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
		При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
		У справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року Європейський суд зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
		Згідно п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків та обставин справи.
		Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікована 17 липня 1997 року). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», № 12868/05, рішення від 10 грудня 2009 року; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29 червня 2004 року)
		Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		Таким чином, працівниками ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області було неправомірно вилучено 30.07.2022 року майно у ОСОБА_1 та складено з цього приводу не передбачений жодним нормативним актом «протокол догляду», яким її позбавлено власності. 
		Враховуючи тривалістьвимушених зміну життіпозивача, з урахуванням принципів розумності і справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., що є достатнім для розумного відшкодування позивачу завданої моральної шкоди і не призводить, у свою чергу, до збагачення при встановлених обставинах, напроти становить достатню справедливу форму відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу.
		Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №242/4741/16-ц держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.
		Подібна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2021 року у справі № 638/509/19.
		Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 910/23967/16 кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу і порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення суду.
		З урахуванням викладеного, моральна шкода на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд виходить із наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі у розмірі 1073,60 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 133 ЦПК України).
		Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		Договір про надання правової допомоги  це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
		Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
		Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
		Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
		Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру,- погодинної оплати.
		Вказані форми відрізняються порядком обчислення  при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
		Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу  конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
		Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
		Як вбачається з матеріалів справи, правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 у зазначеній цивільній справі на підставі договору про надання правової допомоги адвокатом № 12/08/2022 від 12.08.2022 року надавав адвокат Білогуров О.В., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру серії АХ № 1101702 від 18.09.2023 року (а.с. 11).
		Згідно із положеннями п. 1.1. договору про надання правової допомоги адвокат зокрема зобов`язується надати клієнту правову допомогу та бути захисником і представником в суді всіх інстанцій.
		Відповідно до п. 4.1. договору про надання правової допомоги гонорар адвоката та порядок його сплати регламентується додатковою угодою до цього договору.
		Згідно з п. 1 додаткової угоди № 4 від 01.10.2023 року до договору про надання правової допомоги № 12/08/2022 дана угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги у Ленінському районному суді м. Дніпропетровська.
		Відповідно до п. п. 2, 3 додаткової угоди вартість послуг 10000,00 грн. Оплата послуг з представництва інтересів у інстанції здійснюється в наступному порядку: авансовий внесок 50 % сплачується при підписанні договору, решта суми  протягом п`яти днів по факту виконаних робіт, згідно прайс-листа за попередньою домовленістю сторін. 
		Разом з тим, у договорі про надання правової допомоги № 12/08/2022 від 12.08.2022 року, як і у додатковій угоді № 4 від 01.10.2023 року до договору про надання правової допомоги № 12/08/2022 не зазначено номеру справи, сторін та/або предмету позову, що у свою чергу позбавляє суд можливості перевірити у якій саме справі адвокатом була надана правнича допомога позивачу, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу у цій справі.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 41, 56 Конституції України, ст. ст. 11, 15-16, 23, 316-317, 319, 321, 387, 1167, 1173-1174, 1176 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 76, 81, 133, 137, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 40109058, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, буд. 86) про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди  задовольнити частково.
		Витребувати з чужого незаконного володіння відповідача  Головного управління Національної поліції в Донецькій області та повернути ОСОБА_1 вилучене у неї 30.07.2022 року майно згідно з квитанцією № 9725 від 30.07.2022 року, а саме: 760 пляшок горілки виробника «Хлібний Дар» марки «Патріотична» об`ємом по 0,5 літра кожна та 96 банки пива «Львівське світле» об`ємом по 0,5 літри кожна.
		Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. 
		В задоволенні позову в іншій частині  відмовити.
		Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершена апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя   Н.В. Басова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...