Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/5621/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2024.
Дата набрання законної сили: 13.06.2024
Номер судового провадження: 61-11824ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		13 червня 2024 року                    
		м. Київ
		 
		справа № 369/5621/19
		провадження № 61-11824св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство», Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства,
		відповідачі: Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2022 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р.,  Болотова Є. В., Шебуєвої В. А.,
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київський лісгосп»), Київського обласного та по м.  Києву управління лісового та мисливського господарствазвернувся з позовом до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Гореницької сільської ради), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
		Позов мотивований тим, що на підставі рішення 31 сесії 25 скликання Гореницької сільської ради № 3/4 від 29 липня 2010 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності серія ЯЛ № 367474 на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,2391 га, за кадастровим номером 3222482001:01:007:0647, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цей акт зареєстрований 27 серпня 2010 року в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094701880. В подальшому, право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_2 на підставі договору дарування.
		Спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року відносилась до кварталу 44 виділу 27, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року відноситься до кварталу 68 виділу 26 Приміського лісництва ДП «Київський лісгосп», частково накладається на земельну ділянку ДП «Київський лісгосп» (квартал 68, виділ 26 Приміського лісництва ДП «Київський лісгосп»), яка перебуває у постійному користуванні вказаного підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (плану лісонасаджень, карти-схеми розподілу території лісгоспу). 
		ДП «Київський лісгосп» та Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства на момент прийняття оспорюваного рішення погодження на вилучення з постійного користування частини спірної земельної ділянки не надавали.
		Таким чином, всупереч вимог статей 6, 14, 19 Конституції України, частини четвертої статті 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), частини третьої статті 57 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) Гореницькою сільською радою на підставі оспорюваного рішення від 29 липня 2010 року відведено у приватну власність спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3222482001:01:007:0647 за відсутності погодження зміни цільового призначення з органом виконавчої влади з питань лісового господарства, що вказує на перевищення сільською радою передбачених законом повноважень.
		Про наявні порушення вимог закону, інтересів держави та необхідність їх захисту в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2018 році під час здійснення представницької діяльності за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, місцевого самоврядування установ та організацій отриманої під час здійснення представницької діяльності, а саме: Публічної кадастрової карти, ДП «Київське лісове господарство», ВО «Укрдержліспроект», Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства, відділу Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, що є об`єктивними обставинами, пов`язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та інтересів держави. ДП «Київське лісове господарство» про вищевказане порушення вимог закону стало відомо 14 листопада 2018 року при моніторингу кадастрової карти України.
		Прокурор просив:
		визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом та поновити його;
		визнати незаконним та скасувати рішення Гореницької сільської ради 31 сесії 25 скликання № 3/4 від 29 липня 2010 року на підставі якого ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності серія ЯЛ № 367474 на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,2391 га, кадастровий номер 3222482001:01:007:0647, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
		витребувати на користь держави в особі ДП «Київський лісгосп» з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2391 га з кадастровим номером 3222482001:01:007:0647, яка розташована в адміністративних межах Гореницької сільської ради.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2022 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року, відмовлено у задоволенні позову першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП «Київський лісгосп», Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства до Гореницької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
		Судові рішення мотивовані тим, що:
		вилучення спірних земель з користування ДП «Київський лісгосп» відбулося на підставі рішення № 5 Гореницької сільської ради від 26 серпня 2005 року, для чого сільською радою і отримувалася згода ДП «Київський лісгосп», зазначеним рішенням вилучені землі були передані до земель запасу Гореницької сільської ради. За таких умов рішенням Гореницької сільської ради від 29 липня 2010 року сільська рада виділила землю ОСОБА_1 не за рахунок земель лісового фонду, а за рахунок земель, які вже близько 5 років до того відносилися до земель запасу;
		оскільки оспорюване рішення є правомірним, а ОСОБА_2 набула права власності на спірну земельну ділянку добросовісно, що передбачає законне володіння ОСОБА_2 земельною ділянкою, суди відмовили у витребуванні на користь держави в особі ДП «Київський лісгосп» з володіння ОСОБА_2 спірної земельної ділянки;
		посилання відповідачів на пропуск позовної давності не може бути застосовано судом, оскільки висновок про відмову в задоволенні позову має ґрунтуватися саме на підставі відсутності тих порушень, якими позивач обґрунтовував свої вимоги.
		Суд апеляційної інстанції також вказав, що посилання прокурора на додатково отриману відповідь від ДП «Київський лісгосп» від 08 вересня 2022 року № 01-485, відповідно до якої спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222482001:01:007:0647 частково відноситься до масиву земель лісогосподарського призначення, належними доказами не доведено. За результатами вивчення та опрацювання заяви ОСОБА_2 від 28 січня 2020 року щодо земельно-технічної експертизи можливості проведення земельно-технічної експертизи листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05 лютого 2020 року за № 1266-20 було повідомлено про те, що встановити чи співпадають межі лісових кварталів, які визначені за результатами лісовпорядкування 2014 року, з межами лісових кварталів, які визначені за результатами лісовпорядкування 2003 року, виключно за фрагментами кадастрової карти України, не можливо, оскільки розташування об`єктів землеустрою на Публічній кадастровій карті України відносно розташування цих об`єктів в натурі (на місцевості), не є точним. Тобто встановити чи співпадають межі лісових кварталів, які визначені за результатами лісовпорядкування 2014 року, з межами лісових кварталів, які визначені за результатами лісовпорядкування 2003 року, експертним шляхом не можливо.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У серпні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати покласти на відповідачів.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим:
		суди безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог з посиланням на рішення 21 сесії Гореницької сільської ради 24 скликання № 5 від 26 серпня 2005 року «Про припинення права користування землями ДП «Київський лісгосп», яким вилучено землі лісогосподарського призначення площею 5,9 га та віднесено до земель запасу Гореницької сільської ради. Зазначає, що при вирішенні питання щодо перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України. Суди проігнорували матеріали лісовпорядкування, які містять достовірні відомості про перебування у титульному володінні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства земель лісогосподарського призначення державної форми власності. Крім того, за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 29 грудня 2018 року № 612 спірна земельна ділянка, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 відносилась до кварталу 44 виділу 27, а відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року відноситься і на даний час до кварталу 68 виділу 26 Приміського лісництва ДП «Київський лісгосп». Також підтвердженням факту розміщення спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення є лист ДП «Київський лісгосп» № 02-02/136 від 14 лютого 2019 року. Більше того, враховуючи ігнорування судом першої інстанції вищенаведених доказів та норм матеріального права прокуратурою додатково отримано відповідь від ДП «Київський лісгосп»від 08 вересня 2022 року № 01-485, яку долучено до апеляційної скарги, з якої додатково вбачається, що спірна земельна ділянка не відноситься до масиву земель лісогосподарського призначення, що були вилучені із постійного користування державного підприємства рішенням Гореницької сільської ради № 5 від 26 серпня 2005 року. Однак, судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги вищевказаний доказ з посиланням на недоведеність даного факту;
		суди залишили поза увагою, що заволодіння приватними особами земельними ділянками лісогосподарського призначення всупереч чинному законодавству без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. 
		Позиція інших учасників справи
		У жовтні 2023 року ОСОБА_2 , а також ОСОБА_1  та ОСОБА_2 , подали відзиви на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3 , в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
		Відзиви на касаційну скаргу обґрунтовані тим, що додані прокуратурою копії матеріалів лісовпорядкування є неналежними доказами, які не повинні прийматися судами при ухваленні рішення. Прокурор всупереч частини третьої статті 367 ЦПК України додав до апеляційної скарги в якості доказу додатково отриманий лист від ДП «Київський лісгосп»від 08 вересня 2022 року № 01-485 на запит прокуратури від 05 вересня 2022 року № 55-1053 вих. 22, який не має виключного значення для цієї справи, не спростовує доводів відповідачів, не є підставою для зміни або скасування законного та обґрунтованого рішення. Відповідь ВО «Укрдержліспроект» на запит ОСОБА_2 від 13 червня 2019 року № 478 підтвердила, що позивачі жодного разу зйомки на місцевості не проводили, не визначали координати поворотних точок (кутів) меж лісових кварталів, координати планшетних рамок, координатну (геодезичну) сітку меж земельної ділянки, що знаходиться у їхньому віданні, тому вони не володіють достовірною і повною інформацією щодо меж спірної земельної ділянки. Твердження прокурора про те, що на момент виникнення спірних правовідносин спірна земля, перебуваючи у титульному володіння спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, є імперативно обмежена у цивільному обороті та не могла взагалі бути передана у приватну власність і ДП «Київський лісгосп» не мало право погоджувати вилучення земель лісогосподарського призначення, є безпідставними, оскільки лише 10 квітня 2008 року було прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-Р «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками», яким зупинили прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, тобто спірне рішення сільської ради було прийнято раніше. Також вказує, що прокурором пропущений строк звернення до суду з позовом.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 369/5621/19, витребувано справу з суду першої інстанції.
		У жовтні 2023 року матеріали цивільної справи № 369/5621/19 надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2024 року у задоволенні клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури про повідомлення про дату, час та місце судового засідання Київську обласну прокуратуру та розгляд справи за участі прокурора Офісу Генерального прокурора відмовлено, справу призначено до судового розгляду.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 20 вересня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/1998/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 380/375/17, від 15 липня 2020 року у справі № 369/9900/16, від 21 лютого 2018 року у справі № 488/5476/14, від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6826/16, від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 01 березня 2018 року у справі № 911/2049/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 13 червня 2018 року у справі № 369/1777/13-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 05 квітня 2023 року у справі № 2-570/12, від 23 листопада 2021 року у справі         № 359/3373/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 360/1998/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 380/375/17, від 15 липня 2020 року у справі № 369/9900/16, від 21 лютого 2018 року у справі № 488/5476/14, від 09 червня 2021 року у справі № 369/16416/18, від 16 червня 2021 року у справі № 359/11910/14, від 24 листопада 2021 року у справі № 369/16317/18, від 30 січня 2018 року у справі          № 707/2192/15-ц, від 21 лютого 2018 року у справі № 488/5476/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6826/16, від 28 вересня 2022 року у справі № 369/6522/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/12148/16-ц та у постановах Верховного суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс 14, від 01 липня 2015 року у справі № 6-50цс15, від 24 грудня 2014 року у справі                                             № 6-212цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-196цс15, від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
		Фактичні обставини
		Суди встановили, що рішенням Гореницької сільської ради 31 сесії 25 скликання № 3/4 від 29 липня 2010 року ОСОБА_1 надано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2391 га, що розташована в АДРЕСА_1 .
		На виконання зазначеного рішення 27 липня 2010 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на землю серії ЯЛ № 367474, зареєстрований в книзі записів державних актів на право власності на землю та  право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094701880, кадастровий номер 3222482001:01:007:0647.
		Відповідно до інформаційної довідки № 156977540 від 20 лютого 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим номером 3222482001:01:007:0647, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з 21 вересня 2016 року належить на праві власності ОСОБА_2 .
		За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 29 грудня 2018 року № 612 спірна земельна ділянка, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року, відноситься до 44 кварталу 27 виділу, а відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року, відноситься до 68 кварталу виділу 26, Приміського лісництва ДП «Київський лісгосп».
		Відповідно до листа ДП «Київський лісгосп» № 02-02/879 від 14 листопада 2018 року спірна земельна ділянка 3222482001:01:007:0647 накладається на земельну ділянку ДП «Київський лісгосп» (квартал 68 Приміського лісництва ДП «Київський лісгосп»), яка перебуває у постійному користуванні вказаного підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а саме планом лісонасаджень, картою-схемою розподілу території лісгоспу.
		ДП «Київський лісгосп», як постійний користувач спірної земельної ділянки листом № 02-02/136 від 14 лютого 2019 року повідомив, що на момент прийняття оспорюваного рішення згоду на вилучення з постійного користування частини земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3222482001:01:007:0647 не надавав. Вказана територія відносилася і на даний час обліковується в землях лісогосподарського призначення лісового фонду Приміського лісництва квартал 68 виділ 20, 21, 22, 23, 24, 26 згідно матеріалів лісовпорядкування 2014 року, по матеріалах лісовпорядкування 2003 року квартал 44 виділ 29,30,35,36,37.
		Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства листом № 04-48/334 від 18 лютого 2019 року повідомило, що на момент прийняття оспорюваного рішення погодження на вилучення з постійного користування частини земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3222482001:01:007:0647 не надавало.
		Листом № 01-248 від 13 липня 2005 року ДП «Київський лісгосп» погодило вилучення земельної ділянки Приміського лісництва (квартал 44, виділу 27), площею 5,9 га, розташованої в межах населеного пункту с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області.
		При цьому, ДП «Київський лісгосп» у своєму погодженні зазначає, про вилучення вказаної земельної ділянки, площею 5,9 га та зарахування її до земель запасу Гореницької сільської ради.
		Вилучення спірних земель з користування ДП «Київський лісгосп» відбулося на підставі рішення № 5 Гореницької сільської ради від 26серпня 2005 року, для чого сільською радою і отримувалася згода ДП «Київський лісгосп».
		Позиція Верховного Суду
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, заслухав суддю-доповідача, робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з таких мотивів.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).
		Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).
		Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).
		У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частини третя, четверта статті 56 ЦПК України).
		Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом у цій справі) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. 
		Виходячи зі змісту наведених вище норм права прокурор у разі здійснення представництва в суді законних інтересів держави визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
		За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
		Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
		Належними сторонами в цивільному процесі є суб`єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. При цьому, належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом. Відповідно, неналежними сторонами у справі є ті особи, які не є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку.
		Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача.
		Разом із тим, суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
		При цьому слід ураховувати, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
		Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		Тобто, якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги (особа, права якої не порушені та не оспорені), суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
		До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21 (провадження № 61-5246св22).
		Крім того, в пункті 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) зазначено, що відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.
		У пункті 8.26 постанови від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (провадження № 12-1гс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
		Згідно із статтею 8 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
		Частиною третьою статті 17 ЛК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.
		Згідно з пунктами 1, 3 Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 08 травня 2012 року за № 729/21042 в редакції, чинній на час подання позовної заяви (далі - Положення № 729/21042), Обласні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються Держлісагентству України та є його територіальними органами. Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність Управлінь і сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань. Завданням Управлінь є реалізація повноважень Держлісагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сфері лісового та мисливського господарства.
		Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 521 з подальшими змінами (далі - Положення № 521), Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
		Підпунктами 4-9 пункту 4 Положення № 521 передбачено, що Державне агентство лісових ресурсів України відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин); здійснює державне управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління; організовує ведення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь; веде державний лісовий кадастр та облік лісів; здійснює моніторинг лісів; приймає рішення про віднесення лісів до відповідної категорії.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Верховний Суд зазначив, що «зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України […] зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища. Судами в цій справі встановлено, що відсутні докази на підтвердження того, що Київське обласне управління лісового та мисливського господарства надавало згоду на переведення цієї земельної ділянки з лісових земель на землі для будівництва жилих будинків та ведення особистого селянського господарства».
		У справі, яка переглядається, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі, зокрема, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.
		Таким чином, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства є позивачем у цій справі.
		Водночас до компетенції Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства належить лише погодження зміни цільового призначення земельних ділянок. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 369/16419/18 (провадження № 61-1082св20) та у справі № 372/2969/18                        (провадження  61-20118св19).
		Суди на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернули, не з`ясували, до компетенції якого органу державної влади, місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень віднесені повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, відповідно який має бути позивачем у спірних правовідносинах за позовними вимогами прокурора в інтересах держави про витребування земельної ділянки у цій справі.
		Обґрунтування підстав для передачі справи на розгляд Великою Палатою Верховного Суду.
		Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що така проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема.
		З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати: 1) відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект); 2) відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).
		Виключна правова проблема є такою, що впливає на застосування норм права у подібних та/або у тотожних правовідносинах судами декількох юрисдикцій у зв`язку з чим її невирішення призведе до різного тлумачення або застосування судами норм права та неоднакового вирішення спорів за однаковими фактичними обставинами та правовим регулюванням.
		Колегія суддів вважає, що передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з урахуванням різної практики в касаційних судах різної юрисдикції.
		Зокрема, у Касаційному цивільному суді:
		справа № 369/3147/19 за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство», Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, в якій зроблено висновок, що до компетенції Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства належить лише погодження зміни цільового призначення земельних ділянок. Завданням Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства є реалізація повноважень Державного агентства лісових ресурсів України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сфері лісового та мисливського господарства і на законодавчому рівні воно не наділене повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому не є органом, який може бути належним позивачем у спірних правовідносинах. У цій справі касаційний суд погодився з висновками апеляційного суду про відмову у задоволенні позову прокурора в інтересах Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства у зв`язку з його пред`явленням неналежним позивачем;
		висновок про те, що завданням Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства є реалізація повноважень Державного агентства лісових ресурсів України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сфері лісового та мисливського господарства, тому Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства є суб`єктом владних повноважень, інтереси якого може представляти прокурор, однак на законодавчому рівні воно не наділене повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому не є органом, який може бути належним позивачем у спірних правовідносинах також викладено у постанові Верховного Суду у справі № 366/1866/17. У цій справі касаційний суд вказав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства;
		у справі № 372/1710/19 касаційний суд погодився з висновком апеляційного суду про залишення без задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, оскільки Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства є суб`єктом владних повноважень, інтереси якого може представляти прокурор, однак на законодавчому рівні воно не наділене повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і, відповідно, не є органом, який може бути належним позивачем у спірних правовідносинах;
		у справі 549/204/20-ц суд касаційної інстанції вказав, що до компетенції Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, в чиїх інтересах також заявлено позов, відноситься лише погодження зміни цільового призначення земельних лісових ділянок. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі № 372/2969/18 (провадження № 61-20118св19). Проте, суд на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернув, не з`ясував, до компетенції якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень віднесені відповідні повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, відповідно, який має бути позивачем у спірних правовідносинах за позовними вимогами прокурора в інтересах держави про витребування земельної ділянки.
		Натомість, у справі 911/1152/20 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Димерське лісове господарство»:
		рішенням Господарського суду Київської області від 22 жовтня 2020 року позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано розпорядження від 15 січня 2008 року; визнано недійсним договір оренди землі від 24 січня 2008 року і скасовано державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки; витребувано на користь держави в особі ДП «Димерське лісове господарство» з незаконного володіння ТОВ «Проектехнотрейд» земельну ділянку площею 1,4991 га, кадастровий номер 3221888600:02:147:0001, вартістю 55 426,13 грн, розташовану на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту;
		місцевий господарський суд визнав обґрунтованими підстави представництва прокурором інтересів держави в суді та, задовольняючи позов, виходив із того, що розпорядження від 15 січня 2008 року прийняте в порушення вимог законодавства, зокрема, без отримання згоди на надання в оренду чи вилучення земельної ділянки у постійного землекористувача - ДП «Димерське лісове господарство», без отримання погодження органу з питань лісового господарства на зміну цільового призначення та без зміни цільового призначення земель лісового фонду, тому вимоги прокурора про визнання незаконним і скасування зазначеного розпорядження судом визнані правомірними;
		постановою Північного апеляційного господарського суду від 03 березня 2021 року рішення Господарського суду Київської області від 22 жовтня 2020 року скасовано. Позов заступника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Управління та ДП «Димерське лісове господарство» залишено без розгляду;
		залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Управління та ДП «Димерське лісове господарство». Так, по-перше, суд зазначив, що прокурор не надав належних і допустимих доказів того, що Управління не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави; доказів, які би підтверджували доводи Управління про відсутність коштів на сплату судового збору для самостійного звернення з позовом у матеріалах справи немає;
		касаційний господарський суд вказав, що суд апеляційної інстанції не навів аргументів і не з`ясував, чи є Управління належним позивачем у цій справі з огляду на суб`єктний склад і зміст спірних правовідносин, чи є Управління органом, уповноваженим державою розпоряджатися земельною ділянкою відповідно до норм земельного та лісового законодавства, і чи потребують законні інтереси Управління судового захисту. Викладене свідчить, що апеляційний господарський суд залишив без належної оцінки та дослідження обставини дотримання прокурором положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо відповідного суб`єкта владних повноважень, визначеного ним як одним із позивачів при зверненні з цим позовом до суду, тому висновки суду апеляційної інстанції у наведеній частині є передчасними. З огляду на викладене, касаційний суд скасував постанову апеляційного суду в частині залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Управління, направивши справу в цій частині до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
		У справі № 911/1150/20 за позовом заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: 1) Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, 2) Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» ухвалою Господарського суду Київської області від 01 червня 2020 року, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07 вересня 2020 року, позовну заяву повернуто прокурору на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (прокурор порушив положення абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній). Касаційний господарський суд погодився з висновками судів про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство». Однак вказав, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам статті 86 Господарського процесуального кодексу України, не навели аргументів і не з`ясували, чи є Управління належним позивачем у цій справі з огляду на суб`єктний склад і зміст спірних правовідносин, чи є Управління органом, уповноваженим державою розпоряджатися земельною ділянкою відповідно до норм земельного та лісового законодавства, і чи законні інтереси Управління потребують судового захисту.
		Як убачається з інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, у місцевих загальних судах перебуває значна кількість справ за позовами прокурора в інтересах держави в особі обласних управлінь лісового та мисливського господарства, зокрема:
		-                     справа № 621/308/20 за позовом Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі: Міністерства енергетики та захисту довкілля України; Державного агентства лісових ресурсів України; Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства; Національного природного парку «Гомільшанські ліси» (Зміївський районний суд Харківської області);
		-                     справа № 361/129/19 за позовом заступника керівника Броварської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного спеціалізованого господарства Ліси України в особі філії Вищедубичанське лісове господарство (Броварський міськрайонний суд Київської області).
		-                     справа № 542/814/22 за позовом першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства (Новосанжарський районний суд Полтавської області).
		Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у місцевих та апеляційних господарських судах перебуває значна кількість справ за позовами прокурора в інтересах держави в особі обласних управлінь лісового та мисливського господарства, зокрема:
		справа № 917/623/22 за позовом керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі: 1. Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, 2. Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, 3. Полтавської обласної державної адміністрації (Східний апеляційний господарський суд );
		справа № 911/1150/20 за позовом заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» (Господарський суд Київської області).
		Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). 
		Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, від 22 листопада 1995 року). 
		Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, від 21 жовтня 2013 року).
		Колегія суддів зазначає, що з точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми може свідчити неоднаковий підхід до визначення органу, який може бути належним позивачем у спірних правовідносинах. Тому рішення Великої Палати Верховного Суду за наслідкам вирішення цієї правової проблеми має стати орієнтиром при вирішенні подібних справи судами першої та апеляційної інстанції.
		При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
		Тому колегія суддів вважає, що очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у справах за позовом прокурора в інтересах державив особі обласних управлінь лісового та мисливського господарства в частині визначення компетенції цих органів, а тому справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2021 року у справі № 911/1152/20 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 січня 2021 року у справі № 911/1150/20 та вказати, що:
		«до компетенції обласних управлінь лісового та мисливського господарства належить лише погодження зміни цільового призначення земельних ділянок. Завданням обласних управлінь лісового та мисливського господарства є реалізація повноважень Державного агентства лісових ресурсів України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сфері лісового та мисливського господарства і на законодавчому рівні воно не наділене повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому не є органом, який може бути належним позивачем у спірних правовідносинах».
		Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		УХВАЛИВ:
		Передати справу № 369/5621/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    В. І. Крат
		         
		Судді:                                                                                     Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                              Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...