Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/11612/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2024.
Дата набрання законної сили: 20.06.2024
Номер судового провадження: 61-5438ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 червня 2024 року
		м. Київ
		справа № 760/11612/23
		провадження № 61-5438св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивачка -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - державна установа «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова», правонаступником якої є державна установа «Національний науковий центр хірургії та трансплантології 
		імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Смирнов Михайло Владиславович, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року у складі судді 
		Шереметьєвої Л. А., додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року у складі судді Шереметьєвої Л. А., постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.
		 
		Зміст заявлених позовних вимог
		1.           У травні 2023 року  ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології 
		імені О.О. Шалімова» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		2.           На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона працювала в ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології 
		імені О.О. Шалімова» на посаді головного наукового співробітника відділу анестезіології та інтенсивної терапії, а також за внутрішнім сумісництвом на посаді лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії.
		3.           Зазначала, що 24 лютого 2022 року вона не отримувала будь-яких чітких розпоряджень відносно продовження роботи та порядку виконання трудових обов`язків. Звернувшись у березні 2022 року до керівника відділу ОСОБА_2 , вона отримала відповідь, що потреби в її роботі немає, а коли необхідно буде з`явитися на роботу невідомо. Тому, з метою збереження свого життя та здоров`я, вона виїхала за межі України і лише у жовтні 2022 року повернулася в Україну та дізналася, що її колеги працюють.
		4.           31 жовтня 2022 року вона отримала два накази від 01 вересня 2022 року про звільнення її з роботи на підставі пункту 8-3 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
		5.           Не погодившись із звільненням, вона звернулася до суду з позовом (справа № 760/16137/22). Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 03 січня 2023 року було закрито провадження у справі за її позовом до ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки під час знаходження справи у провадженні суду наказом від 09 грудня 2022 року 
		№ 251/1-Н відповідач добровільно скасував свій наказ від 01 вересня 2022 року № 96/2-Н про звільнення її з посади головного наукового співробітника відділу анестезіології та інтенсивної терапії, а також в цей день, наказом № 252/1-Н було скасовано і наказ від 01 вересня 2022 року № 598/2-К про звільнення її з посади за сумісництвом лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії.
		6.           Повідомляла, що наказом від 09 грудня 2022 року №136/2-н їй було надано відпустку без збереження заробітної плати на 118 календарних днів з 05 вересня 2022 року до 31 грудня 2022 року, який вона вважає незаконним, оскільки наданням відпустки в грудні заднім числом з 05 вересня 2022 року відповідач фактично ухилився від виплати їй коштів за вимушений прогул, крім того, заяви про надання їй такої відпустки вона не писала.
		7.           Вказувала, що відповідач не повідомляв її як про скасування наказів про звільнення від 01 вересня 2022 року, так і про надання їй відпустки. Про їх існування їй стало відомо лише 22 квітня 2023 року.
		8.           Посилалася на те, що до 24 квітня 2023 року вона до роботи не приступала, оскільки не була обізнана, що необхідно це зробити. Отже її дії не можуть кваліфікуватися як прогул.
		9.           Додатково зауважувала щодо пропуску строку накладення дисциплінарного стягнення за наведений у наказах про звільнення проступок (відсутність на роботі з 02 січня 2023 року), а також відсутність згоди профспілкового комітету на її звільнення.
		10.        У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправними та скасувати накази ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова»: від 25 квітня 2023 року № 179/2-к про звільнення її з посади головного наукового співробітника відділу анестезіології та інтенсивної терапії; від 25 квітня 2023 року №33/2-н про звільнення її з посади лікаря анестезіолога відділення інтенсивної терапії за внутрішнім сумісництвом;  від 09 грудня 2022 року №136/2-н про надання їй відпустки; поновити її на роботі на посаді головного наукового співробітника відділу анестезіології та інтенсивної терапії, а також на посаді лікаря анестезіолога відділення інтенсивної терапії за внутрішнім сумісництвом; стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 вересня 2022 року до дня ухвалення судом рішення.
		Стислий виклад позиції відповідача
		11.        Відповідач ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології 
		імені О.О. Шалімова» заперечував проти задоволенні позовних вимог 
		ОСОБА_1 , посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що позивачка була поновлена на роботі з 01 вересня 2022 року відповідно до наказів
		від 09 грудня 2022 року № 251/1-Н, № 252/1-Н. На підставі заяви позивачки, яка була направлена нею 25 серпня 2022 року на приватний телефон начальника відділу управління персоналу і документообігу ОСОБА_3 у месенджері Телеграм та зареєстрована 05 вересня 2022 року за вхідним № 418, наказом від 09 грудня 2022 року № 136/2-Н їй була надана відпустка без збереження заробітної плати терміном на 118 календарних днів з 05 вересня 
		2022 року по 31 грудня 2022 року включно.
		12.        З урахуванням поновлення позивачки на роботі за ініціативою роботодавця, провадження у справі № 760/16137/22 за позовом ОСОБА_1 до ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу було закрито судом на підставі пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.
		13.        Зауважував, що ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» відноситься до установ критичної інфраструктури і в період дії воєнного стану не припиняла роботу та надає цілодобово планову та ургентну допомогу хворим. Водночас, позивачка останній день була на роботі 23 лютого 2022 року, а з 24 лютого 2022 року вона до роботи не приступила і була відсутня на робочому місці до 24 квітня 2023 року включно.
		14.        25 квітня 2023 року в перший день виходу на роботу позивачка була звільнена з роботи за прогул.
		15.        Відсутність позивачки на роботі з 02 січня 2023 року фіксувалася актами. Трудову книжку позивачка отримала 31 жовтня 2022 року відповідно до її підпису у книзі обліку трудових книжок. Крім того, приписи статті 43 КЗпП України не застосовується на період дії воєнного стану, до виборних органів профспілкової організації ОСОБА_1 не обиралася.
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		16.        Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 вересня 
		2023 року у задоволенні позову відмовлено.
		17.        Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивачки з роботи було здійснено на законних підставах, оскільки остання починаючи з лютого 2022 року і до моменту звільнення 01 вересня 2022 року була відсутня на роботі, не дивлячись на те, що є працівником установи критичної інфраструктури, що гарантує їй не тільки права, а й покладає відповідні обов`язки, тим більше в умовах воєнного стану. Наведені у позові причини відсутності ОСОБА_1 на роботі не є поважними в розумінні вимог закону та характеру покладених на неї трудових обов'язків (є працівником установи критичної інфраструктури). Позивачка мала приступити до виконання своїх професійних обов`язків одразу після повідомлення її судом у справі № 760/16137/22про факт скасування наказів відповідача про її звільнення за пунктом 8-3 частини першої статті 36 КЗпП України (20 січня 2023 року), однакдо роботи не приступила. Взявши до уваги обов`язок позивачки перебувати на робочому місці, як працівника установи критичної інфраструктури, розпорядження нею своїми трудовими правами на власний розсуд, всупереч вимогам закону, суд вважав, що у роботодавця був відсутній обов`язок встановлювати з позивачкою способи комунікації в порядку, визначеному частиною другою статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Суд звернув увагу, що згода профспілки за звільнення позивачки з роботи за ініціативою адміністрації не вимагається, з огляду на положення частини другої статті 5 Закону України ««Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		18.        Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова» 32 500,00 грн витрат на правову допомогу.
		19.        Вирішуючи питання про розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з позивачки в порядку розподілу судових витрат, суд першої інстанції врахував наданий відповідачем детальний розрахунок понесених витрат та з огляду на критерії реальності адвокатських послуг (дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, визначив розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь відповідача.
		Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
		20.        Постановою Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року  залишено без змін.
		21.        Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , зазначивши про те, що звільнення позивачки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, є законним, оскільки позивачка допустила прогул без поважних причин (не подала роботодавцю докази, що підтверджують поважність причин відсутності її на роботі у спірний період протягом 14 місяців). Підставою для звільнення позивачки стала її відсутність на роботі у період з січня 2023 року по квітень 2023 року, а останній зафіксований прогул мав місце                          23 квітня 2023 року, в той же час, як накази про звільнення датовано 25 квітня 2023 року, а тому доводи апелянта про пропуск строку накладання дисциплінарного стягнення суд вважав безпідставними. Доводи про відсутність згоди профспілкового органу на звільнення позивачки також не знайшли свого підтвердження, з огляду на те, що на момент звільнення (25 квітня 2023 року) позивачка не була обрана членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації.
		22.        Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення з позивачки на користь відповідача понесених витрат на правничу допомогу та їх розміром, зазначивши, що відповідачем на підтвердження таких витрат було надано всі передбачені законом докази. Доводи апеляційної скарги щодо підстав зменшення понесених відповідачем витрат на правничу допомогу суд вважав необґрунтованими.
		23.        Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 14 березня            2024 року заяву ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова» Національної академії медичних наук України про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково. 
		24.        Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
		25.        Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, є обґрунтованими у межах суми 25 000,00 грн, яка не перевищує орієнтовний розрахунок судових витрат, зазначений у відзивах на апеляційні скарги.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		26.        14 квітня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат 
		Смирнов М. В., через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року, додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 листопада                                               2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		27.        Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 25 жовтня 2022 року у справі 
		№ 487/1491/21, від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів. Зазначає, що апеляційний суд не розглянув клопотання про заміну сторони на її правонаступника (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		28.        Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на те, що в матеріалах справи відсутні докази вручення їй до 22 квітня 2023 року під розписку, або іншим передбаченим законом способом, наказів про поновлення на роботі та надання неоплачуваної відпустки. 
		29.        Вважає, що висновки судів не відповідають правовим висновкам Верховного Суду щодо того, що працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому має бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливість виконання своїх обов`язків. 
		30.        Зауважує, що відповідач звільнив її, попередньо не допустивши до роботи. Крім того, суди не врахували відсутність у її діях вини, з огляду на те, що отримавши листа про її поновлення лише 22 квітня 2023 року, вона вийшла на роботу у перший робочий день. Посилається на те, що вона не може нести дисциплінарну відповідальність за невиконання вимог, які не були доведені їй до виконання.
		31.        Більш того, зазначає, що приписи пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України не могли бути застосовані у спірних правовідносинах, оскільки вона взагалі не виходила на роботу і не приступала до неї.
		32.        Заява про відпустку була зареєстрована під № 418, разом з тим надрукована невідомо ким, від її імені, без її підпису. Водночас, у задоволенні її заяви від 25 серпня 2022 року відповідачем було відмовлено у листі
		від 08 вересня 2022 року № 1106. Вважає, що документ, який був зареєстрований відповідачем під № 418 від 05 вересня 2022 року, не є її заявою від 25 серпня 
		2022 року, а тому є недопустимим доказом.
		33.        Додатково посилається на те, що ухвала суду про закриття провадження у справі № 760/16137/22 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23 січня 2023 року. Документація у зазначеній справі надсилалася не самим відповідачем, а ОСОБА_4 , судові повідомлення здійснювалися не на її офіційну електронну адресу. Відповідач почав фіксувати прогули ще до моменту оприлюднення зазначеного судового рішення. Натомість у грудні 2022 року та січні-лютому 2023 року вона була відсутня на території України та не мала можливості з`являтися до суду та цікавитися ходом спрощеного судового провадження у справі № 760/16137/22.
		34.        Крім того, посилається на те, що у судових дебатах її представник заперечував проти заявленого відповідачем розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, вказував на надмірність і неспівмірність їх розміру зі складністю справи та розміром невиплаченої заробітної плати. Більш того, у матеріалах справи відсутні докази фактичної оплати заявлених відповідачем сум.
		35.        Вважає, що заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції, подана неповноважною особою, без здійснення заміни сторони.
		36.        Зосереджує увагу на надмірному розмірі стягнутих з неї, як пенсіонерки, яка звернулась за захистом своїх трудових прав, судових витрат.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		37.     Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/11612/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Смирнов М. В., про зупинення виконання додаткового рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року та додаткової постанови Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року до закінчення касаційного провадження.
		38.        17 травня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		39.        06 травня 2024 року ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України», який є правонаступником ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова», через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить суд замінити 
		ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» на його правонаступника ДУ Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України», касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат 
		Смирнов М. В., залишити без задоволення, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.
		40.        Відповідач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими. Зосереджує увагу на тому, що ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України» є об`єктом критичної інфраструктури та у період дії воєнного стану не припиняла свою роботу, цілодобово надаючи планову та ургентну допомогу хворим. Позивачка, будучи лікарем, виїхала за межі України та лише періодично була присутня на території України. Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що копії наказів про поновлення позивачки на роботі та про надання їй відпустки надсилалися їй у встановленому порядку. Крім того, про наявність наказів про поновлення ОСОБА_1 на роботі останню та її представника було повідомлено судом під час розгляду справи № 760/16137/22 за її ж позовом про поновлення на роботі. Процедура звільнення позивачки за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України не була порушена. Висновки судів про розмір стягнутих з позивачки витрат на професійну правничу допомогу вважає обґрунтованими. Крім того, заявляє вимогу про відшкодування таких витрат, понесених в суді касаційної інстанції, у загальному розмірі 23 000,00 грн.
		41.        Додатково до відзиву на касаційну скаргу ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України» додано: заяву про заміну сторони у справі з                                        ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» на його правонаступника ДУ Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України»; заяву про визнання зловживання процесуальними правами; заяву про витребування доказів; заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
		42.        09 травня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат                         Смирнов М. В., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якій, посилаючись на те, що дії відповідача є зловживанням своїми правами, та на відсутність доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу у всіх інстанціях, а також на те, що їх розмір є надмірним, особливо у період воєнного стану, просить суд відмовити у стягненні таких витрат.
		43.        У заяві від 18 травня 2024 року, яка надійшла до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд», ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат 
		Смирнов М. В., зазначає про оскарження нею в апеляційному порядку ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 09 травня 2024 року про заміну стягувача ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології 
		імені О.О. Шалімова» на його правонаступника ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України».
		44.        03 червня 2024 року ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України» через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду пояснення, у яких додатково звертає увагу на суперечливість дій позивачки, законні і обґрунтовані висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а також звертає увагу, що виконавчі провадження щодо стягнення витрат на надання правничої допомоги закінчені у зв`язку з фактичним виконанням виконавчих документів.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		45.         ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова», займаючи посади: головного наукового співробітника відділу анестезіології та інтенсивної терапії та за внутрішнім сумісництвом - лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії.
		46.        ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології 
		імені О. О. Шалімова» відноситься до установ критичної інфраструктури і у період дії воєнного стану не припиняла роботу, надає цілодобово планову та ургентну медичну допомогу хворим.
		47.        Порядок роботи в умовах воєнного стану визначено наказами 
		ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова»: 
		від 15 лютого 2022 року № 41а/1-Н - визначений порядок роботи інституту в умовах воєнного стану та створений штаб із забезпечення діяльності інституту, створений механізм надання медичної допомоги; від 15 березня 2022 року 
		№ 54/1-Н - визначений порядок роботи інституту в умовах воєнного стану із забезпеченням надання безперервної роботи медичного закладу з надання медичної допомоги; від 31 березня 2022 року № 56а/1-Н - визначений порядок роботи інституту в умовах воєнного стану.
		48.        Наказом інституту про роботу в умовах воєнного стану 
		від 15 березня 2022 року №54/1-н передбачено сформувати персональні списки працівників, які відсутні на робочому місці з поважних причин та з причин, які не передбачені чинним законодавством України (виїзд за межі України), у разі відсутності працівника, при формуванні табелю робочого часу позначати «відсутність з нез`ясованих причин». Згідно з наказом інституту про роботу в умовах воєнного стану від 31 березня 2022 року №56а/1-н, переведено з 01 квітня 2022 року працівників клінічних підрозділів (лікарів, сестер-медичних, молодших медичних сестер) і працівників наукових підрозділів на період воєнного стану на цілодобове чергування згідно з графіками з оплатою праці відповідно до відпрацьованого часу.
		49.        З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивачка виїхала за межі України та з моменту введення воєнного стану знаходилася за кордоном, періодично повертаючись до України, виїзд -                            12 березня 2022 року, в`їзд - 27 жовтня 2022 року, виїзд - 18 листопада 2022 року, в`їзд - 22 квітня 2023 року, виїзд - 04 липня 2023 року, що підтверджується листом Державної прикордонної служби України.
		50.        Наказом від 01 вересня 2022 року № 96/2-Н ОСОБА_1 була звільнена з посади головного наукового співробітника відділу анестезіології та інтенсивної терапії, а наказом від 01 вересня 2022 року № 598/2-К - звільнена з посади 
		лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії, у зв`язку з відсутністю на роботі та ненадання інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.
		51.        Позивачка оскаржила до суду вказані накази про звільнення від 01 вересня 2022 року № 96/2-Н та від 01 вересня 2022 року № 598/2-К (справа                                   № 760/16137/22).
		52.        Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 03 січня 2023 року було закрито провадження по справі № 760/16137/22 за позовом 
		ОСОБА_1 до ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки наказом від 09 грудня 2022 року № 251/1-Н відповідачем було добровільно скасовано оскаржувані позивачкою накази про її звільнення від 01 вересня 2022 року №96/2-Н та № 598/2-К.
		53.        Наказом від 09 грудня 2022 року № 136/2-Н ОСОБА_1 надана відпустка без збереження заробітної плати терміном на 118 календарних днів з 05 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 включно, відповідно до її заяви 
		від 25 серпня 2022 року, направленої на приватний номер телефону начальника відділу управління персоналу та документообігу ОСОБА_3 в месенджері Телеграм, яка була зареєстрована інститутом 05 вересня 2022 року за вх. №418.
		54.        Клопотання ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології 
		імені О. О. Шалімова» про закриття провадження у справі № 760/16137/22 та долучені до нього документи, в тому числі накази від 09 грудня 2022 року щодо скасування наказів про її звільнення та про надання їй відпустки направлялися на адресу позивачки одночасно з подачею їх відповідачем до суду, однак відповідно до витягу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» ці документи були повернуті 02 січня 
		2023 року відправнику.
		55.        Копію ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 03 січня 
		2023 року про закриття провадження по справі №760/16137/22 ОСОБА_1 отримала на електронну адресу 20 січня 2023 року, а представник 
		ОСОБА_1 - адвокат Смирнов М. В., засобами поштового зв`язку - 
		09 лютого 2023 року.
		56.        22 квітня 2023 року позивачці було вручено лист від 11 квітня 2023 року 
		№ 433 щодо надання пояснень про відсутність на робочому місці, згідно з яким їй було повідомлено про наказ від 09 грудня 2022 року № 136/2-Н та запропоновано надати пояснення щодо відсутності на робочому місці з 01 січня 2023 року по 
		11 квітня 2023 року.
		57.        Наказом від 25 квітня 2023 року № 33/2-н ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії за внутрішнім сумісництвом, у зв`язку з прогулом без поважних причин згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
		58.        Наказом від 25 квітня 2023 року № 179/2-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного наукового співробітника відділу анестезіології та інтенсивної терапії, у зв`язку з прогулом без поважних причин згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
		59.        До вказаних наказів додано службову записку ОСОБА_3 , начальника відділу управління персоналу та документообігу від 25 квітня 2023 року, пояснювальну записку ОСОБА_1 від 24 квітня 2023 року, акти про відсутність на роботі від 02 січня 2023 року, 03 січня 2023 року, 13 січня 2023 року, 27 січня 2023 року, 07 лютого 2023 року, 16 лютого 2023 року, 28 лютого                        2023 року, 02 березня 2023 року, 15 березня 2023 року, 24 березня 2023 року,                    06 квітня 2023 року, 11 квітня 2023 року, 21 квітня 2023 року, 23 квітня 2023 року.
		60.        Позивачка не заперечує свою відсутність на роботі з 24 лютого 2022 року.
		61.        Невихід позивачки на роботу з 24 лютого 2022 року підтверджується копією Журналу реєстрації робочого часу наукових співробітників та анестезіологів відділення загальної та трансплантаційної анестезіології 
		ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова», наявною в матеріалах цивільної справи № 760/16137/22.
		62.        Згідно з протоколом конференції первинної профспілкової організації 
		ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова» 
		від 10 березня 2023 року, позивачка не була обрана членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		63.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
		64.        Згідно з приписами пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		65.        Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		66.        Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		67.        Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		68.        Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
		69.        Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.
		70.        Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.
		71.        Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		72.        Під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
		73.        Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання поважності відсутності працівника на роботі, звільненого згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.
		74.        Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення працівника з роботи за пунктом 4частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі (постанова Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19).
		75.        Водночас, норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не скасовують норми КЗпП України щодо підстав звільнення з ініціативи роботодавця (постанова Верховного суду від 06 червня 2024 року у справі № 759/13805/22).
		76.             Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		77.             Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		78.        Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		79.        Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
		80.        Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
		81.        Дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		82.        Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		83.        Встановивши, що позивачка не була присутньою на роботі з 02 січня                     2023 року по 25 квітня 2023 року, що не заперечується останньою, про причини своєї неявки роботодавцю не повідомила, суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
		84.        Колегія суддів зауважує, що спір між сторонами є триваючим, попереднє звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 8-3 частини першої статті 36 КЗпП України було фактично відмінено роботодавцем в добровільному порядку на підставі наказів від 09 грудня 2022 року, а судовий спір за відповідним позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі був завершений у зв`язку з відсутністю предмета спору (справа № 760/16137/22).
		85.        Встановивши, що позивачка отримала засобами електронного зв`язку (адреса указана самою позивачкою та співпадає з адресою, указаною нею ж у справі, що переглядається) копію ухвали Солом`янського районного суду 
		м. Києва від 03 січня 2023 року про закриття провадження у справі                                            № 760/16137/22 на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України 
		20 січня 2023 року, крім того, її уповноважений представник отримав зазначену копію ухвали засобами поштового зв`язку 09 лютого 2023 року, а повний текст судового рішення було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23 січня 2023 року, з урахуванням перебування ОСОБА_1 за кордоном та не отримання поштової кореспонденції за місцем реєстрації свого проживання в Україні, суди попередніх інстанцій дійшли достатнім чином обґрунтованого висновку про те, що позивачка мала знати про її поновлення на роботі та необхідність безпосереднього виконання нею трудової функції. 
		86.        Судами попередніх інстанцій правильно враховано при визначенні поважності причин відсутності позивачки на роботі те, що ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова», правонаступником якого є ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології 
		імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України», відноситься до установ критичної інфраструктури, у період дії воєнного стану не припиняла роботу та надає цілодобово планову та ургентну допомогу хворим. Належне функціонування критично важливого для держави об`єкта має забезпечуватися у тому числі і належним виконанням працівниками трудових обов`язків. 
		87.        Відсутність позивачки на робочому місці три місці після вирішення трудового спору щодо її поновлення на роботі (справа № 760/16137/22), не зазначення поважних причин такої відсутності, не виявлення зацікавленості у виконанні покладених на неї функцій лікаря-анестезіолога відділення інтенсивної терапії, а також головного наукового співробітника відділу анестезіології та інтенсивної терапії свідчать про відсутність у ОСОБА_1 наміру мати трудові відносини з відповідачем та безпосередньо виконувати покладену на неї трудову функцію у період дії воєнного стану в Україні. 
		88.        З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, що звільнення позивачки на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.
		89.        Доводи касаційної скарги щодо відсутності правових підстав для застосування приписів пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України при звільненні, є необґрунтованими. При обранні виду стягнення роботодавець діяв в межах своєї компетенції, врахувавши зокрема тривалість відсутності позивачки на роботі та відсутність жодних повідомлених нею причин такої відсутності.
		90.        Процедура надання позивачці відпустки без збереження заробітної плати з вересня 2022 року по грудень 2022 року на підставі направленої нею заяви на приватний телефон начальника відділу управління персоналу та документообігу ОСОБА_3 в месенджері Телеграм була належним чином перевірена судами попередніх інстанцій. Водночас, колегія суддів зауважує, що оспорюючи наказ про надання їй такої відпустки, ОСОБА_5 не надавала докази перебування її у цей період на території України та наявності у неї можливості і бажання виконувати покладені на неї посадові обов`язки.
		91.        Ураховуючи наведене, а також з огляду на доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам правомірності звільнення позивачки на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України у їх сукупності, а також з огляду на похідних характер інших позовних вимог, дійшли загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
		92.        Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.
		93.        Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		94.        Посилання заявниці у касаційній скарзі на її звільнення внаслідок недопущення до роботи колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не були підставою позову про поновлення ОСОБА_1 на роботі, судами не досліджувалися. 
		95.        Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції )частина друга статті 400 ЦПК України).
		96.        Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин щодо тривалості та причин відсутності позивачки на роботі, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі. 
		Щодо заяв відповідача про заміну сторони, про витребування доказів, про визнання зловживання процесуальними правами.
		97.        Відповідно до статті 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. 
		98.        Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
		99.        Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника). 
		100.     Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України).
		101.     Схожий правовий висновок викладений у  постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17.
		102.     З матеріалів справи вбачається, що на стадії розгляду справи у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з надходженням до суду заяви відповідача про заміну сторони по справі, в якій, посилаючись на реорганізацію, яка відбулася згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 червня 2023 № 582-р, постановою Президії Національної академії медичних наук України від 04 липня 2023 № 13/1, представник відповідача просила замінити ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова» Національної академії медичних наук України (код ЄДРПОУ 02011953) на правонаступника ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова» Національної академії медичних наук України (код ЄДРПОУ 45233967), а суд апеляційної інстанції залучив до справи правонаступника відповідача -                                   ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені                                 О. О. Шалімова Національної академії медичних наук України».
		103.     Про це судом вказано як в оскаржуваній постанові Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, так і в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2024 року про заміну стягувача. Про факт заміни сторони на стадії апеляційного перегляду справи свідчить також ухвалення додаткової постанови Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року за заявою ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова Національної академії медичних наук України».
		104.     Підстав для відмови у заміні сторони відповідача її правонаступником позивачкою не наведено та судом не встановлено.
		105.     Водночас, необхідність здійснення повторної заміни сторони відповідача на стадії касаційного перегляду справи відсутня, у зв`язку із чим відповідна заява відповідача не підлягає задоволенню.
		106.     Крім того, колегія суддів наголошує, що суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження визначені главою 2 розділу V Перегляд судових рішень ЦПК України.
		107.     Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про витребування та прийняття нових доказів на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції, у зв`язку із чим заява відповідача про витребування доказів є безпідставною.
		108.     Доводи відповідача про визнання зловживання позивачкою та її представником процесуальними правами, що на його думку проявляється у поданні штучного і безпідставного позову у справі, яка переглядається у касаційному порядку, поданні однотипних позовів, створення штучних перешкод у виконанні рішення суду, що набрало законної сили, колегія суддів вважає необґрунтованою.
		109.     Суди попередніх інстанцій розглянули спір по суті, та з огляду на недоведеність позивачкою порушення її прав відмовили у задоволенні поданого нею позову. Понесені відповідачем судові витрати були компенсовані в порядку статті 141 ЦПК України, більш того, згідно з наданою відповідачем інформацією, оскаржені судові рішення в частині стягнення таких витрат виконано повністю.
		Щодо оскарження додаткових судових рішень про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу
		110.     Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
		111.     Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
		112.     Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
		113.     За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		114.     Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		115.     Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		116.     Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		117.     Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		118.     Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		119.     Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		120.     Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		121.     Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду 
		від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
		122.     Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній   розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява                      № 19336/04, § 268)).
		123.     У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
		124.     Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
		125.     Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі                     № 904/4507/18).
		126.     Колегія суддів зауважує, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанції надали належну правову оцінку поданим відповідачем доказам понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у судах попередніх інстанцій, та з урахуванням принципів реальності, необхідності та розумності розміру таких витрат дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення їх суми, яка підлягає стягненню з позивачки у порядку статті 141 ЦПК України.
		127.     Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів необхідності та реальності таких витрат, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		128.     Посилання касаційної скарги на надмірний розмір таких витрат колегія суддів відхиляє, з огляду на їх необґрунтованість.
		129.     Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		130.     Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		131.     З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Смирнов М. В., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених                  статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.
		Щодо розподілу судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції
		132.     Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану відповідачу на стадії касаційного перегляду справи, колегія суддів враховує наступне.
		133.     Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц;                 пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).
		134.     Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
		135.     Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи приписи законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
		136.     Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
		137.     Оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, на предмет їх пропорційності обставинам справи, колегія суддів зауважує про відповідність критеріям необхідності та реальності понесення таких витрат в частині послуг з підготовки відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_5 на чотири судових рішення судів попередніх інстанцій. Розмір таких витрат відповідає витраченим годинам на їх виконання та порядку їх оплати, визначеному у договорі від 21 грудня 2022 року № 0312/7, додатковій угоді № 2 до договору № 0312/7 від 21 грудня 2022 року, а також акті № 7 від 06 травня 2024 року здачі-прийому виконаних робіт з надання правничої допомоги по справі № 760/11612/23.
		138.     Водночас, визначені в акті послуги у формі консультацій, узгодження позиції, рекомендацій (3 год.), а також відправка засобами поштового зв`язку                        (2 год.), з урахування того, що у касаційному порядку справа переглядалася за скаргою позивачки у справі на судові рішення про відмову у задоволенні її позовних вимог, у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження, тобто без виклику сторін, а інтереси відповідача представляє адвокат, яка приймала участь у судах попередніх інстанцій, формувала та висловлювала правову позицію, з якого погодилися суди, колегія суддів вважає їх такими, що не відповідають критеріям реальності та необхідності. 
		139.     Доводи ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Смирнов М. В., щодо необґрунтованості таких витрат у цій частині знайшли своє підтвердження.
		140.     Беручи до уваги наведене та з огляду на суть спору, складність справи, кількість оскаржених судових рішень в суді касаційної інстанції, необхідність надання правової допомоги відповідачу у суді касаційної інстанції, розгляд справи у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження, а також на необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованими та підтвердженими є витрати на професійну правничу допомогу, понесені ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України» у суді касаційної інстанції, у розмірі 18 000,00 грн.
		141.     З урахуванням того, що за наслідками касаційного перегляду справи касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Смирнов М. В. підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції підлягають стягненню з позивачки на підставі частини другої статті 141 ЦПК України. 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Смирнов Михайло Владиславович, залишити без задоволення.
		2.           Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року, додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року залишити без змін.
		3.           Стягнути з  ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь державної установи «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України» (ЄДРПОУ 45233967) витрати на професійну правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції, у розмірі 18 000,00 (вісімнадцять тисяч) грн.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                     Є. В. Синельников
		 
		                                                                                              О. М. Осіян
		 
		                                                                                              В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...