Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/264/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 21.06.2024. Зареєстровано: 22.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2024.
Дата набрання законної сили: 18.07.2024
Номер судового провадження: 1-кп/756/937/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023100050003560

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 756/264/24
		       Номер провадження № 1-кп/756/937/24
		 
		УКРАЇНА
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 червня 2024 року місто Київ
		 
		Оболонський районний  суд міста Києва в складі:
		головуючого судді                                      ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря судового засідання       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого                                          ОСОБА_6 ,
		захисника                                                    ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 16.10.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100050003560, у відношенні:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва,  українця, громадянина України, інваліда дитинства 2 групи, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та  проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		15.10.2023, близько  17:00 год.,  ОСОБА_6 , знаходячись  за адресою: АДРЕСА_2 , побачив  раніше невідомого чоловіка  ОСОБА_8 , який тримав в руках належний йому мобільний телефон Xiaomi Redmi, 32GB синього кольору, IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , model M2006C3MNG, маючи умисел,  направлений на відкрите заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану та реалізуючи його, ОСОБА_6 підійшов  до потерпілого ОСОБА_8 ,  вихопив з його правої руки вказаний мобільний телефон та  з місця вчинення кримінального правопорушення зник. 
		Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 4898/23 від 16.10.2023, вартість мобільного телефона марки Xiaomi Redmi, 32GB синього кольору, IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , model M2006C3MNG становить 2140 гр. 00 коп.
		Внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6   спричинив потерпілому ОСОБА_8   майнову шкоду в розмірі 2140 гривень 00 копійок.
		Отже, ОСОБА_6 учинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.  
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 15.10.2023, близько17-00 години йшов по магазину «Сільпо» та побачив чоловіка, якого раніше не знав. У нього в руках був телефон, який він вирвав з рук та побіг додому, згодом його затримала поліція, телефон він добровільно видав. У вчиненому ОСОБА_6 розкаюється.
		Потерпілий в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, в якій просить розглянути обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 без його участі, претензій до останнього не має. 
		Прокурор у судовому засіданні зазначила, що  беззаперечно  встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим,  просить суд визнати ОСОБА_6 винуватим та призначити покарання за ч. 4 ст. 186 КК України, із застосуванням ст.69 КК України,  у виді позбавлення волі строком на 5 років зі звільненням від його відбуття з випробувальним строком на 3 роки,  відповідно до положень статей 75 КК України, із покладанням обов`язків, визначеними ст.76 КК України, та застосувати заходи медичного характеру.
		Захисник у судовому засіданні не заперечував щодо такої міри покарання, однак просив встановити випробувальний термін строком на 2 роки відповідно до положень статей 75 КК України.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6   у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений  ОСОБА_6 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
		Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
		Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом. 
		Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності поза розумним сумнівом  винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме  в відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого в умовах воєнного стану.
		У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченого та його щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором  у судовому засіданні. У зв`язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.
		Крім того, на думку суду, існує окрім того обставина, що пом`якшує покарання - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Оскільки як встановлено під час розгляду ОСОБА_6 добровільно повідомив про обставини вчинення кримінального правопорушення, мотиви його вчинення, добровільно видав викрадений мобільний телефон, тим самим усунувши завдану потерпілому матеріальну шкоду. 
		У зв`язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		При цьому судом не було встановлено обставин, що обтяжують  покарання, відповідно до ст. 67 КК України.
		За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
		У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статями 69-1 КК України, не встановлено.
		Між тим, оцінюючи доводи як сторони обвинувачення так і захисту, зокрема дії обвинуваченого після виявлення кримінального правопорушення, суд погоджується зі стороною обвинувачення та захисту про наявність підстав для застосування в даному випадку положень ст. 69 КК України. 
		Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
		Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
		Абзацом 2 п. 2 вищевказаної постановив визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
		Як вже було наведено, під час розгляду судом було встановлено, що  наявні дві обставини, що пом`якшують покарання та відсутні обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого. Зокрема, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Саме такі обставини, на думку суду, для цього кримінального провадження, є істотними, разом із відомостями щодо особистості, які наведені судом, та такими, які дають суду підстави для призначення покарання ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 186 КК України нижче від найнижчої межі. 
		Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке відноситься до категорій тяжких злочинів, відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність, вид та вартість майна, яким заволодів обвинувачений, наслідки вчинення злочину, зокрема, повернення викраденого майна та відсутність у потерпілого претензій матеріального характеру до обвинуваченого,  який  не заявляв цивільний позов. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який винуватість у вчиненні злочину визнав, розкаявся, раніше не судимий,  є інвалідом  дитинства 2 групи.
		Як видно з дослідженого у судовому засіданні висновку судово-психіатричної експертизи №1250 від 04.12.2023 року, проведеної в ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, виявляв ознаки психічних розладів: Легка розумова відсталість з вираженими емоційно-вольовими порушеннями (F 70.1) та Психічні і поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання наркотичних речовин групи психостимуляторів та інших психоактивних речовин та алкоголю, синдром залежності (МКХ-10: F 19.2). ОСОБА_6 у період кримінального правопорушення, у вчинення якого він підозрюється, за своїм психічним станом не був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
		На теперішній час ОСОБА_6 страждає на психічні розлади: Легка розумова відсталість з вираженими емоційно-вольовими порушеннями  (F 70.1), та Психічні і поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання наркотичних речовин групи психостимуляторів та інших психоактивних речовин та алкоголю, синдром залежності. За своїм станом на теперішній час ОСОБА_6 не здатен повною мірою усвідомлювати значення своїй дій. ОСОБА_6 потребує застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги.
		При цьому висновки зроблені експертом вказують, що обвинувачений ОСОБА_6   за своїм психічним станом у теперішній час становить певну суспільну небезпеку і потребує надання йому амбулаторної психіатричної допомоги з метою його обов`язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно небезпечних діянь (відповідно до ст. 92 КК України). 
		Указані висновки експерта вказують на те, що наявні обставини окрім призначення покарання на підставі ч. 2 ст. 20, п.1 ч. 1 ст. 94 КК України застосувати щодо ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру у виді - надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання. Оскільки вік обвинуваченого, його стан здоров`я, вказують на відсутність розуміння потреби як і бажання самостійно отримувати лікування.
		 
		Отже наведені відомості дають підстави для призначення покарання ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 186 КК України в виді позбавлення волі, але із застосування положень статей 69, 75, 76 КК України із застосуванням примусових заходів медичного характеру, відповідно до ч. 2 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України.
		Зокрема, за ч. 4 ст. 186 КК України слід призначити ОСОБА_6 покарання із застосуванням вимог ст.69 КК України, - в виді позбавлення волі строком на 5 років але зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України, тобто з іспитовим строком на 1 (один) рік.
		Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_6   обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		На підставі ч. 2 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України суд вважає необхідним застосувати щодо ОСОБА_6   примусові заходи медичного характеру у виді - надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання.
		Призначення ОСОБА_6 саме такого покарання, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду , а контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надасть  можливість органу пробації  аналізувати інформацію щодо виправлення засудженого.
		Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
		При цьому, оскільки в межах кримінального провадження ОСОБА_6 було затримано 16.10.2023, а ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 18.10.2023 ОСОБА_6   звільнено з-під варти, строк попереднього ув`язнення підлягає зарахуванню в якості відбутого за цим вироком покарання, із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, а строк покарання слід рахувати з дня набуття вироком законної сили. 
		Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено. 
		Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертизи  № 4898/23  від 16.10.2023 у сумі 260 грн 00 коп., відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави.
		Долю речових доказів по справі, вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
		Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання,  із застосуванням ч.1 ст.69 КК України,  у виді позбавлення волі строком на 5 (років). 
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
		Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:   
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
		На підставі ч. 2 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України застосувати щодо ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру у виді - надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання.
		Зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, строк попереднього ув`язнення ОСОБА_6 , починаючи з 16.10.2023 до 18.10.2023, виходячи з того, що відповідно до ст. 72 КК України, одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі. 
		Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, не обирати.
		Процесуальні витрати на проведення експертизи 4898/23  від 16.10.2023 у сумі 260 грн 00 коп.  стягнути  з обвинуваченого ОСОБА_6   на користь держави.
		Речові докази: телефон Xiaomi Redmi, 32GB синього кольору, IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 ,  повернути ОСОБА_8 .
		Роз`яснити ОСОБА_6 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку. 
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору в порядку, визначеному ст. 376, 615 КПК України.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...