Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1533/24 : не визначено.
Надіслано судом: 24.06.2024. Зареєстровано: 25.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2024.
Дата набрання законної сили: 20.06.2024
Номер судового провадження: 1239 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/1533/24 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Сгара Е.В.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Погребняк А.М.,
		від сторін: не прибули,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, за вх. №1239 Х/1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.05.24 (суддя Шатерніков М. І. ) у справі №922/1533/24 
		за позовом  ОСОБА_1 , с.Михайлівка, Харківська область,
		до Комунального підприємства "Жовтневе трамвайне депо", м.Харків,
		про стягнення 5 233 947,76 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.05.2024 р. у справі №922/1533/24 відмовлено у відкритті провадження у справі № 922/1533/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Жовтневе трамвайне депо" про стягнення 5 233 947,76 грн. Позовну заяву з доданими до неї документами повернуто заявникові. Роз`яснено ОСОБА_1 , що даний спір має розглядатися судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства за встановленою територіальною підсудністю.
		Не погодившись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою , ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 03.05.2024 у справі № 922/1533/24 про відмову у відкритті провадження у справі № 922/1533/24 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вважає, що ухвала суду першої інстанції була прийнята з порушенням приписів статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
		Просив розгляд скарги провести без його участі. Крім того, просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. 
		Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу справ між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Сгара Е.В.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.05.2024 р. у справі № 922/1533/24, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, розгляд справи призначено на 20.06.2024 р., витребувано матеріали оскарження по справі №922/1533/24 з Господарського суду Харківської області.
		У судове засідання, яке відбулося 20.06.2024 р. представники сторін не з`явилися. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін судовою колегією не визнавалася обов`язковою.
		Відповідно до частини 2 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
		Відповідно до приписів статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ст.270 ГПК України)
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. ( ст.269 ГПК України)
		Заслухавши головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.
		З матеріалів справи убачається, що Фізична особа  ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Жовтневе трамвайне депо", в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 5 233 947,76 грн, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами оренди майна № 30 від 30.12.2020 та №31ЖТ від 31.01.2022, укладеними між ТОВ "АМК Сервіс" та комунальним підприємством "Жовтневе трамвайне депо". 
		В обґрунтування підставності звернення з позовом до господарського суду позивач зазначив, що 22.12.2023 року між ним та ТОВ "АМК Сервіс" був укладений Договір про відступлення права вимоги.
		Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.05.2024 р. суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
		Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на нижче викладене. 
		Відповідно до приписів статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів, - це стаття 19 КАС України, стаття 20 ГПК України, стаття 19 ЦПК України.
		Згідно з частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Частиною 2 Стаття 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Стаття 20 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
		При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Для віднесення справи до господарської юрисдикції суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. 
		Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.
		З матеріалів справи вбачається, що з позовною заявою звернулась саме фізична особа  ОСОБА_1 .
		Доказів, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання (фізичною особою-підприємцем) матеріали справи не містять.
		Таким чином, склад учасників спору не відповідає нормам Господарського процесуального кодексу України. 
		Дана справа також не відноситься до категорій спорів, визначених пунктами 1-14 та 16 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
		Як правильно встановлено судом першої інстанції, звернувшись із цим позовом до відповідача, фізична особа заявила вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги, стороною якого відповідач не був. 
		З тексту позовної заяви убачається, що між ТОВ «АМК Сервіс» та ОСОБА_1 22.12.2023 було укладено договір про відступлення права вимоги, яким визначено, що ТОВ «АМК Сервіс» відступає, а ОСОБА_1 повністю приймає на себе право вимоги, що належить ТОВ «АМК Сервіс» у розмірі 2 341 142,89 грн яке виникало у ТОВ «АМК Сервіс» в результаті виконання останнім зобов`язань перед Комунальним підприємством «Жовтневе трамвайно депо» за договором оренди майна № 30 від 30.12.2020 та № 31ЖТ від 31.01.2022, а також право вимоги виконання Комунальним підприємством «Жовтневе трамвайне депо» зобов`язань щодо сплати будь-яких грошових сум, які в виникли та виникнуть у майбутньому через прострочення Комунальним підприємством «Жовтневе трамвайне депо» виконання зобов`язань за вищезазначеними договорами оренди майна. 
		Таким чином, у даному випадку позовні вимоги спрямовано на захист фізичною особою її майнових прав, які їй було відступлено за цивільно-правовим договором (договором відступлення права вимоги) ТОВ "АМК Сервіс".
		Доказів, що між позивачем і відповідачем по цій справі наявні саме господарські відносини, матеріали справи не містять.
		При цьому набуття фізичною особою права вимоги сплати боргу за договорами оренди, які було укладено між юридичними особами, не змінює суті правовідносин між сторонами спору як таких, що виникли з договору відступлення права вимоги та є цивільно-правовими. 
		За таких обставин, зважаючи на склад учасників та характер спірних правовідносин, цей спір підвідомчий судам цивільної юрисдикції.
		Щодо посилання заявника апеляційної скарги на правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/ 1261/18, у якому зазначено, що у вирішенні питання про юрисдикційності спору залежить від того, чи виступає фізична особа  сторона у відповідних правовідносинах  як суб`єкт господарювання та від визначення цих правовідносин як господарських.
		В даному випадку в матеріалах справи відсутні докази, що позивач у спірних правовідносинах виступає як суб`єкт господарювання.
		Судом першої інстанції також встановлено, між позивачем та відповідачем не існувала саме господарських правовідносин, а його вимоги ґрунтуються саме на цивільно-правовому договорі, а саме договорі про відступлення права вимоги.
		Зворотнього під час розгляду справи у апеляційній інстанції, позивачем не доведено. 
		Як правильно послався заявник апеляційної скарги, Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначила, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь яких правовідносинах , крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства. По-друге , спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією із сторін, як правило є фізична особа. Отже у порядку цивільного судочинства ва загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна із сторін зазвичай є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Така правова позиція викладена у постановах від 12.10.2022 у справі №183/4196/21, від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 від 23.11.21 у справі 3 641/5523/19
		В даному випадку, позивачем по цій справі виступає саме фізична особа, щодо якої відсутні докази, що вона займається саме підприємницькою діяльністю і в установленому порядку зареєстрована в якості фізичної особи підприємця.
		Судова колегія також зазначає, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
		Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
		Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
		Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
		Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 р у справі № 916/1261/18 на яку також посилається заявник апеляційної скарги
		Як зазначалося вище, позовні вимоги ґрунтуються саме на підставі цивільно-правої угоди, яка була укладена між фізичною особою та юридичною особою. Жодного доказу, що між позивачем та відповідачем у цій справі існує саме господарські правовідносини, у матеріалах справи відсутні. 
		Тому спір підлягає вирішенню саме у порядку цивільного судочинства, про що прямо зазначив суд першої інстанції.
		Відповідно до приписів статті 280 Господарського процесуального кодексу України, Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
		В даному випадку заявником апеляційної скарги не доведено, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права у зв`язку з чим, ухвала суду першої інстанції залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
		 
		Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
		Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		 1.Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , с.Михайлівка, Харківська область, на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.05.2024 у справі № 922/1533/24  залишити без задоволення.
		 2.Ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.05.2024 у справі №922/1533/24  залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 21.06.2024 
		 
		 
		Головуючий суддя О.І. Склярук
		 
		Суддя Р.А. Гетьман 
		 
		Суддя Е.В. Сгара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...