Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/4055/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2024. Зареєстровано: 25.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2024.
Дата набрання законної сили: 18.06.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		18 червня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  922/4055/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
		 
		представників учасників справи:
		прокуратури - Косенко Д.В.,
		позивача - Ярусевич Д.Ю., Хатунцева І.В.,
		відповідача - Циб О.В.,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання Міністерства оборони України
		про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		при розгляді касаційної скарги Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону
		на постанову Східного апеляційного господарського суду 
		у складі колегії суддів: Істоміна О.А., Мартюхіна Н.О., Радіонова О.О. 
		від 13.03.2024
		за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С"
		про визнання недійсними договорів № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022 в частині; стягнення сплаченого ПДВ, 3% річних та інфляційних втрат.
		 
		Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/1010 від 12.06.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/4055/23 у зв`язку з відпусткою судді Вронської Г.О. для догляду за дитиною.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024 для розгляду справи № 922/4055/23 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.
		 
		Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/1053 від 14.06.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/4055/23 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Баранця О.М.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024 для розгляду справи № 922/4055/23 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кондратова І.Д., Кролевець О.А.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону, виступаючи в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С" про:
		 
		- визнання недійсним пункту 1.1 договору № 286/1/22/79 від 08.11.2022, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С", в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 4 304 395,78 грн; 
		 
		- визнання недійсним пункту 1.1 договору № 286/1/22/82 від 11.11.2022, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С", в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 17 480 372,00 грн;
		 
		- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С" на користь Міністерства оборони України грошових коштів у розмірі 23 230 405,80 грн, з яких: 21 780 747,30 грн сплачений ПДВ (основний борг), 429 025,86 грн 3% річних та 1 020 632,64 грн інфляційні втрати.
		 
		Позовні вимоги мотивовано тим, що зміст оспорюваних правочинів у частині сплати ПДВ суперечить положенням Податкового кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, зокрема, постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тому в силу вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підстави для визнання договорів недійсними у цій частині. Оскільки відповідач отримав від позивача суму ПДВ, попри те, що відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 21 780 747,28 грн, так як неповернення відповідачем оборонному відомству зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. В разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
		 
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 у справі № 922/4055/23 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним пункт 1.1 договору № 286/1/22/79 від 08.11.2022, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С", в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 4 304 395,78 грн. Визнано недійсним пункт 1.1 договору № 286/1/22/82 від 11.11.2022, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С", в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 17 480 372,00 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С" на користь Міністерства оборони України грошові кошти в розмірі 21 780 747,30 грн, 3% річних у сумі 429 023,67 грн, інфляційні втрати в розмірі 566 517,10 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що
		 
		- Податковим кодексом України, зокрема підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195, чітко передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством. Норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язковим, а не правом платника податку;
		 
		- відповідач безпідставно набув кошти в сумі 21  780 747,28 грн, тобто за рахунок позивача не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором поставки, тобто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України та незаконно користувався ними до дати пред`явлення позову, а тому наявні підстави для нарахування на безпідставно набуті кошти 3% річних та інфляційних втрат;
		 
		- здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив, що з відповідача до стягнення підлягають 3% річних в розмірі 429 023,67 грн та інфляційні втрати у розмірі 566 517,10 грн. 
		 
		Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 у справі № 922/4055/23 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
		 
		- операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань однак, положення постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" не можуть застосовуватись до договорів на постачання пально-мастильних матеріалів, які починаючи з 24.02.2022 укладаються Міноборони не в рамках мобілізаційних завдань;
		 
		- аналізуючи зміст договорів № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022, що укладені між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С", слід дійти висновку, що вони не є договорами, які укладені на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), а отже на них не розповсюджуються вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178;
		 
		- Міністерство оборони України під час розгляду справи підтвердило факт того, що спірні договори було укладено не в рамках виконання мобілізаційних завдань;
		 
		- крім того у переліку адресатів, постачання товарів яким має бути здійснено за нульовою ставкою ПДВ, такий суб`єкт як Міністерство оборони України відсутній. При цьому, і назви, і зміст пунктів 1 договорів № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022, що визначає їх предмет, свідчать про постачання пального "для державних потреб", "для техніки спеціального призначення", "для потреб Міністерства оборони України", однак у вказаних договорах не зазначено, що пальне призначене "для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил" та інших споживачів, перелічених у постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178;
		 
		- прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що спірні договори, укладені між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С", відносяться до договорів з метою виконання мобілізаційних завдань;
		 
		- прокурором не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено на підставі зібраних в матеріалах справи доказів існування обставин, якими було мотивовано звернення до суду з даними позовними вимогами, а саме, наявності правових підстав для звільнення спірних операцій поставки товарів за вказаними договорами від оподаткування податком на додану вартість в силу приписів підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України.
		 
		У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 у даній справі.
		 
		Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: 
		 
		- відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану";
		 
		- суд апеляційної інстанції порушив статтю 86, частину 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України та належним чином не дослідив зібрані у справі докази: зміст договорів № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022, і додатків до них; копії актів приймання-передачі № 216 від 25.11.2022, №№ 40, 41, 187, 256 від 29.11.2022, № 42 від 01.12.2022, №№ 63, 220, 262 від 02.12.2022, №№ 64, 223, 225, 267 від 06.12.2022, №№ 224, 323, 324, 325 від 07.12.2022, № 65 від 08.12.2022, №№ 328, 333, 334 від 09.12.2022, № 335 від 11.12.2022, №№ 209, 210, 211, 340 від 12.12.2022, а також № 108 від 14.12.2022. На думку скаржника, недослідженими залишилися й докази фінансування спірних договорів, які також забезпечують можливість установити обставини, які мають значення для справи, а саме - дійсних отримувачів придбаного бензину за такими договорами;
		 
		- скаржник також зауважує, що судом апеляційної інстанції порушено статті 77, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, обґрунтованого недопустимим доказом - індивідуальною податковою консультацією Державної податкової служби України № 540/ІПК/99-00-27-04-05 від 27.04.2023. 
		 
		Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувану постанову залишити без змін, як таку, що не порушує вимог матеріального права та відповідає вимогам процесуального права.
		 
		Міністерство оборони України подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
		 
		До Верховного Суду від Міністерства оборони України надійшло клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на ряд принципово-важливих правових питань (справа містить виключну правову проблему), які мають важливе значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з метою ефективного та правильного розгляду судами нижчих інстанцій інших подібних справ, а саме, щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".
		 
		Міністерство оборони України стверджує, що застосування норм права, які містяться в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, мають застосовуватися з урахуванням положень преамбули цієї постанови, зокрема, мети та основних завдань, на виконання яких спрямована її дія.
		 
		Також Міністерство оборони України вказує на те, що у питанні щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 до операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил наявна виключна правова проблема, що впливає на застосування норм права в подібних та/або тотожних правовідносинах судами, у зв`язку із чим її невирішення призведе до різного тлумачення чи застосування судами норм права й неоднакового вирішення спорів за тими ж фактичними обставинами та правовим регулюванням.
		 
		Міністерство оборони України зазначає, що у даному випадку тлумаченню підлягає норма податкового законодавства, правовий висновок щодо застосування преамбули нормативного акта при тлумаченні норми цього акта буде мати значення для судів різних юрисдикцій, у тому числі адміністративної.
		 
		До Верховного Суду від прокуратури надійшли письмові заперечення проти клопотання Міністерства оборони України про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в яких прокуратура зазначає про те, що дана справа не містить виключної правової проблеми, а тому у задоволенні вказаного клопотання просить відмовити.
		 
		Згідно із статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		 
		Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. 
		 
		Згідно з частиною 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
		 
		При передачі справ як таких, що містять виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. За якісним критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в ухвалі від 12.08.2019 у справі № 175/3057/17-к).
		 
		Перевіривши матеріали справи, вивчивши касаційну скаргу та вислухавши пояснення учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання Міністерства оборони України про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, причиною звернення з позовом у даній справі стало те, що укладені договори № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022, за якими Міністерству оборони України постачалось паливо (бензин автомобільний А-80), в частині включення до їх ціни умов щодо суми ПДВ не відповідають положенням Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178. Як наслідок, включення до ціни договорів № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022 сум ПДВ та отримання відповідачем від позивача відповідних сум ПДВ, призвело до безпідставного набуття відповідачем коштів в сумі 21 780 747,28 грн (суми ПДВ за вказаними договорами).
		 
		Таким чином, основним питанням у даному випадку є наявність/відсутність підстав для застосування до договорів поставки паливно-мастильних матеріалів («бензину»), укладених у період введення в Україні воєнного стану, положень постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (надалі - Постанова №  178) в частині застосування до операції поставки нульової ставки податку на додану вартість, та, відповідно, наявності/відсутності підстав для визнання недійсними пунктів договорів, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 20%.
		 
		За змістом  частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		 
		Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).
		 
		Статтею 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
		 
		У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що ПДВ є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. 
		 
		Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
		 
		У підпункті 193.1 статті 193 Податкового кодексу України визначено розміри ставок податку. Так, згідно з вказаною нормою ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях (з наведенням відповідних операцій).
		 
		У статті 194 Податкового кодексу України визначено операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою.
		 
		Так, відповідно до підпункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
		 
		Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (підпункт 194.1.1 статті 194 Податкового кодексу України).
		 
		У статті 195 Податкового кодексу України визначено операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою.
		 
		За нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством (підпункт "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України).
		 
		Із аналізу зазначеного пункту Податкового кодексу України вбачається те, що у ньому наведено два випадки застосування нульової ставки ПДВ: 1) операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України; 2) в інших випадках, передбачених законодавством.
		 
		У справі, що розглядається, обставини, встановлені судами попередніх інстанцій свідчать про те, що підстави для застосування нульової ставки ПДВ за першим випадком відсутні, оскільки у даній справі постачання «бензину» за договорами № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022 не відбувалося для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України.
		 
		Що ж до другого випадку застосування нульової ставки ПДВ, а саме, в інших випадках, передбачених законодавством, слід зазначити таке.
		 
		02 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".
		 
		У преамбулі Постанови № 178 визначено, що вона постановлена Кабінетом Міністрів України з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.
		 
		Згідно з пунктом 1 Постанови № 178 установити, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
		 
		Відповідно до пункту 2 Постанови № 178 вона набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
		 
		Саме питання застосування зазначеної Постанови № 178 і становить виключну правову проблему.
		 
		Так, на думку колегії суддів, зазначену Постанову № 178 слід розглядати в цілому, враховуючи як її преамбулу, так і її основний зміст.
		 
		У цьому висновку колегія суддів послуговується приписами Закону України «Про правотворчу діяльність», який прийнято з метою впорядкування правотворчої діяльності в Україні, посилення взаємодії між учасниками правотворчої діяльності у процесі підготовки нормативно-правових актів, а також контролю за їх реалізацією, забезпечення участі громадянського суспільства у правотворчій діяльності та якості законодавства України, та визначає правові та організаційні засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учасників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроектування, порядок здійснення обліку нормативно-правових актів, а також правила дії нормативно-правових актів, усунення прогалин, подолання колізій у нормативно-правових актах та здійснення контролю за реалізацією нормативно-правових актів.
		 
		Так, відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про правотворчу діяльність» нормативно-правовий акт, у тому числі нормативно-правовий акт про внесення змін до інших нормативно-правових актів, повинен мати лаконічну назву, що відображає предмет його регулювання.
		 
		У частині 1 статті 38 Закону України «Про правотворчу діяльність» преамбула - це вступна частина нормативно-правового акта, в якій можуть визначатися передумова прийняття нормативно-правового акта, роз`яснюватися мета і підстава його прийняття, визначатися основні завдання, на виконання яких спрямована його дія, інші важливі для суб`єкта правотворчості обставини, що впливають на прийняття цього нормативно-правового акта.
		 
		Частиною 3 статті 38 Закону України «Про правотворчу діяльність» визначено, що преамбула закону є його невід`ємною частиною і враховується при офіційному тлумаченні та реалізації нормативно-правового акта.
		 
		Колегія суддів врахує, що відповідно до пункту 1 Розділу XIV «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про правотворчу діяльність» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
		 
		Тобто, вказаний Закон набрав чинності, однак не введений у дію, у зв`язку з дією воєнного стану в Україні. 
		 
		У той же час, підходи законодавця, визначені у вказаному Законі, слід враховувати, з огляду на те, що цілями й завданнями прийняття Закону України «Про правотворчу діяльність» було, зокрема, врегулювання суспільних відносин у сфері правотворчої діяльності в Україні та застосування нормативно-правових актів.
		 
		Отже, із преамбули Постанови № 178 вбачається, що передумовою прийняття, мета і підстава її прийняття були - виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".
		 
		У той же час, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		 
		Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зокрема, мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; мобілізаційні завдання (замовлення) - окремі вимоги мобілізаційного плану щодо номенклатури, обсягів виробництва необхідної продукції, утворення і підготовки по розгортання спеціальних формувань, а також затверджені в установленому порядку першочергові заходи мобілізаційної підготовки, які доводяться для виконання до центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. До підприємств, установ і організацій, що залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), мобілізаційні завдання (замовлення) доводяться на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством; мобілізаційні потужності - виробничі потужності підприємств, установ і організацій, які створюються в мирний час для виробництва продукції і задоволення інших потреб держави в особливий період. Мобілізаційні потужності не підлягають приватизації, у тому числі в разі ліквідації підприємств, установ, організацій. Рішення щодо передачі мобілізаційних потужностей іншим підприємствам, установам і організаціям приймаються органами виконавчої влади, іншими державними органами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		 
		Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, за винятком цільової мобілізації.
		 
		Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізаційна підготовка та мобілізація здійснюються на основі таких принципів: централізоване керівництво; завчасність; плановість; комплексність і погодженість; персональна відповідальність за виконання заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації; додержання прав підприємств, установ і організацій та громадян; гарантована достатність; наукова обґрунтованість; фінансова забезпеченість.
		 
		У частині 3 статті 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що зміст мобілізаційної підготовки становить: визначення умов діяльності та підготовка органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій до роботи в умовах особливого періоду; розроблення мобілізаційних планів, довготермінових і річних програм мобілізаційної підготовки; підготовка Збройних Сил України, інших військових формувань до проведення мобілізації; підготовка національної економіки та її галузей до переведення і функціонування в умовах особливого періоду; підготовка єдиної державної системи цивільного захисту до функціонування в умовах особливого періоду; доведення основних показників мобілізаційного плану, укладання договорів (контрактів) на виконання підприємствами, установами і організаціями мобілізаційних завдань (замовлень), поставку матеріально-технічних ресурсів, виконання робіт та надання послуг в особливий період.
		 
		Тобто укладення договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) не є змістом мобілізації, а належить до комплексу заходів із мобілізаційної підготовки.
		 
		У той же час, мобілізаційна підготовка як комплекс відповідних заходів (у тому числі й укладення договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), що є змістом вказаної підготовки) здійснюється в мирний час з метою підготовки державного апарату та економіки до мобілізації та виконання відповідних функцій в особливий період.
		 
		Відповідно до частини 3 статті 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" підприємства, установи і організації не можуть відмовлятися від укладання договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), якщо їх можливості з урахуванням мобілізаційного розгортання та переданих їм матеріально-фінансових ресурсів дають змогу виконати ці мобілізаційні завдання (замовлення).
		 
		Відповідно до абзацу 16 статті 12 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" Кабінет Міністрів України визначає порядок укладання договорів (контрактів) на виконання підприємствами, установами і організаціями мобілізаційних завдань (замовлень), зокрема на поставку матеріально-технічних ресурсів, виконання робіт та надання послуг, у тому числі щодо поставки готової продукції, забезпечення виконання зазначених завдань (замовлень) матеріально-технічними ресурсами, а також щодо їх фінансування.
		 
		Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.05.2019 № 248 пункт 7 Інструкції про організацію в Міноборони та Збройних Силах України укладення договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), затвердженої наказом Міноборони від 08.11.2016 № 595/ДСК (надалі - Інструкція), викладений наступній редакції: "Договори (контракти) на виробництво та поставку продукції, виконання робіт, надання послуг в особливий період укладаються у тримісячний строк після затвердження мобілізаційних завдань (замовлень). Виконання умов таких договорів (контрактів) розпочинається з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) чи з моменту введення воєнного стану в Україні або окремих ї місцевостях. Строки та суттєві зміни виконання умов договорів (контрактів) визначаються окремою додатковою угодою до укладеного в мирний час договору (контракту) на виконання мобілізаційного завдання.".
		 
		Крім того, згідно з наказом Міністерства оборони України від 20.05.2019 № 248 пункт 9 Інструкції викладений в наступній редакції: "9. Вартість виробництва та поставки продукції, виконання робіт, надання послуг, що передбачені мобілізаційними завданнями (замовленнями), визначається: - на дату укладення договору (контракту) - в орієнтовних цінах предмета договору; - на дату укладення додаткової угоди до договору (контракту) - в договірних цінах предмета договору. ".
		 
		Тобто, остаточне визначення умов мобілізаційного договору, зокрема, в частині ціни мобілізаційного договору та ПДВ, строків виконання та їх безпосереднє виконання, проводиться після введення воєнного стану укладенням додаткових угод під час дії воєнного стану, тому виконання мобілізаційних договорів можливе лише під час дії воєнного стану.
		 
		З аналізу пунктів 7 та 9 Інструкції вбачається, що договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань укладаються в мирний час з визначенням орієнтовної ціни предмета договору та виконуються після рішення про мобілізацію (крім цільової) чи з моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях. При цьому договірна ціна предмета договору та строки виконання договорів визначаються після оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) чи з моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, шляхом укладання додаткових угод до вже укладених у мирний час договорів на виконання мобілізаційних завдань.
		 
		Також, зі змісту змін до Інструкції, що затверджені наказом Міністерства оборони України від 20.05.2019 № 248 вбачається те, що договори, які укладаються на виконання мобілізаційних завдань мають затверджену типову форму.
		 
		У справі, що розглядається, договори № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022 укладені після введення воєнного стану в Україні (після 24.02.2022) та не відповідно до певної типової форми договору. Тому можна стверджувати про те, що такі договори не є договорами, що укладені на виконання мобілізаційних завдань.
		 
		Таким чином, враховуючи викладене та преамбулу Постанови № 178, слід дійти висновку про те, що положення цієї постанови не слід застосовувати до правовідносин сторін за договорами № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022, предметом яких є постачання «бензину», та які укладено під час воєнного стану.
		 
		У той же час, пункт 1 самої Постанови № 178 (її основного змісту) свідчить про зворотнє.
		 
		Так, зміст пункт 1 Постанови № 178 дозволяє виснувати те, що вказана постанова застосовується (в тому числі обкладанням податком на додану вартість за нульовою ставкою), зокрема, при здійсненні операцій з постачання товарів, у тому числі «бензину», для заправки (дозаправки)  або забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави під час дії воєнного стану.
		 
		Таким чином, враховуючи пункту 1 Постанови № 178, слід дійти висновку про те, що положення цієї постанови потрібно застосовувати до правовідносин сторін за договорами № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022, предметом яких є постачання «бензину», та які укладено під час воєнного стану.
		 
		Отже, зміст Постанови № 178 дозволяє здійснювати її неоднозначне (подвійне) тлумачення.
		 
		Крім того, на підтвердження висновків про неоднозначне (подвійне) тлумачення положень Постанови № 178 свідчать також додані до клопотання Міністерства оборони України про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду документи, зокрема: 1) лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики від 21.02.2024 № 20д9/7-2024/40553, у якому зазначається про неузгодженість змісту Постанови № 178, яка полягає в наявності у вступній частині Постанови № 178 мети її прийняття - «з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану», що породило неоднозначність у застосуванні положень Постанови № 178, та про необхідність розглянути питання щодо внесення змін до Постанови № 178; 2) лист Міністерства фінансів України від 24.04.2024 № 11310-04/1-5/13270 про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2022 р. № 178», з відповідним проектом постанови, яким передбачається, у тому числі у вступній частині Постанови № 178 слова «З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом» замінити словами «Відповідно до Указу».
		 
		Принцип юридичної визначеності, як зазначав раніше Конституційний Суд у своїх рішеннях, є складовою конституційного принципу верховенства права, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, абзац шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року N 6-р/2019). Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) у Доповіді "Верховенство права", схваленій на 86-му пленарному засіданні, яке відбулося 25 - 26 березня 2011 року, також зазначала, що однією зі складових принципу верховенства права є юридична визначеність, яка є істотно важливою для питання довіри до судової системи та верховенства права. У цій доповіді також вказано, що юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними (пункти 44, 46).
		 
		Слід зазначити, що на сьогодні судова практика з питань застосування приписів Постанови № 178 лише формується.
		 
		Колегія суддів зазначає, що виключна правова проблема у даній справі полягає у різному тлумаченні застосування положень Постанови № 178,  що породило значну кількість судових справ. 
		 
		Наразі, представниками органів прокуратури ініційовано понад 50 судових проваджень (зокрема, №№ 911/2483/23, 910/12814/23, 910/10670/23, 911/2962/23, 910/12155/23, 910/14373/23, 910/14358/23, 910/14483/23, 910/15474/23, 910/15124/23, 911/1985/23, 910/12151/23, 910/15645/23, 910/14481/23, 910/17051/23, 910/172/24, 908/2794/23, 917/39/24, 910/1926/24, 910/1913/24, 910/1925/24, 910/1965/24, 910/707/24, 911/23/24, 910/2635/24, 910/2753/24, 910/3468/24, 910/3470/24, 912/1288/23, 912/1339/23, 912/1613/23, 912/1421/23, 908/2073/23, 904/4182/23, 904/5036/23, 904/4930/23, 916/3316/23, 916/3319/23, 916/3320/23, 916/3783/23, 916/3864/23, 916/2677/23, 916/4950/23, 916/4956/23, 916/4957/23, 916/4958/23, 915/1377/23, 914/2694/23, 914/2947/23, 922/4055/23, 917/2094/23, 902/1340/23, 918/587/23 та інші) шляхом пред`явлення до господарських судів позовних заяв в інтересах Міністерства оборони України та/або окремих військових частин до суб`єктів господарської діяльності про стягнення надмірно сплачених сум податку на додану вартість внаслідок укладання під час дії воєнного стану відповідних договорів з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		 
		При цьому у рішеннях судів різних інстанцій у зазначеній категорії справ висловлені різні позиції щодо застосування положень Постанови № 178 до договорів, що укладались не на виконання мобілізаційних завдань (наприклад, у справах №№ 910/12151/23, 910/14481/23, 910/15124/23 судами здійснено підхід, згідно з яким положення Постанови № 178 не можуть застосовуватись до договорів на постачання паливно-мастильних матеріалів, які починаючи з 24.02.2022 укладаються Міністерством оборони України не в рамках мобілізаційних завдань, натомість у справах №№ 912/1421/23, 916/3783/23, 916/3864/23 суди застосовують протилежний підхід).
		 
		Наведене свідчить про те, що "передбачуваного" та "чіткого" механізму застосування положень Постанови № 178 при вирішенні судами спорів, в тому числі, які виникають з подібних правовідносин, що мають місце у даній справі, немає.
		 
		Крім того, на даний момент відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень Постанови № 178, з урахуванням як її преамбули, так і її основного змісту.
		 
		Вказане також підтверджує існування виключної правової проблеми щодо застосування положень Постанови № 178, з урахуванням як її преамбули, так і її основного змісту, і така виключна правова проблема відповідає кількісному та якісному критеріям, задля її вирішення та забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики у суспільно значимих відносинах, задля розвитку судової практики, колегія суддів вважає за необхідне передати дану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		При цьому колегія суддів зауважує про те, що вирішення зазначеної виключної правової проблеми сприятиме не тільки забезпеченню єдності судової практики в подібних правовідносинах, які виникли у господарській юрисдикції, а й матиме значення для адміністративної юрисдикції, з огляду на те, що у даному випадку тлумаченню підлягають норми податкового законодавства, які припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків.
		 
		За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 922/4055/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		1. Задовольнити клопотання Міністерства оборони України про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		2. Справу № 922/4055/23 разом з касаційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
		 
		Головуючий                                                                                      Н.М. Губенко
		 
		 
		Судді                                                                                                   І.Д. Кондратова
		 
		 
		                                                                                                            О.А. Кролевець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...