Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 474/1691/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 25.06.2024. Зареєстровано: 25.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2024.
Дата набрання законної сили: 20.07.2024
Номер судового провадження: 2/474/89/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 474/1691/23
		Провадження № 2/474/89/24
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		20.06.24р. с-ще Врадіївка
		 
		Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
		головуючого судді Сокола Ф.Г.
		за участю секретаря судового засідання Тодосьєвої А.С.
		представника позивача ОСОБА_1 
		розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -
		 
		встановив:
		 
		28.12.2023р. ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 01/2023/17 від 01.07.2023р. в загальній сумі 31 479 доларів США 45 центів, з яких: 30 000 доларів США основного боргу та 1 479 долари США 45 центів - процентів. 
		Позов обґрунтований тим, що 01.07.2023р. між позивачем та відповідачем в електронній формі за допомогою електронних підписів сторін на ресурсі https://paperless.com.ua було укладено договір позики № 01/2023/07, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у позику грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, перерахунок яких за домовленістю сторін (п. 1 договору) повинен був проходити у наступній формі:
		- криптовалюті USDT в сумі 20 000 USDT (що відповідає сумі 20 000 доларів США) на криптогаманець TZ3FfJr3h6rDTSjLCb8Q4b4njV2PJMfURd (TRC20) або PAY ID 414218384 в системі BINANCE;
		- 380 000 грн. на карту позичальника 4441111401259696;
		Позика надавалася з дати отримання грошових коштів позичальником до дати закінчення договору, визначеної у п. 18.
		Факт передачі позики позикодавцем підтверджується зарахуванням грошових коштів на криптогаманець позичальника в системі BINANCE шляхом перерахування позичальнику криптовалюти USDT в сумі 20 000 USDT, що відповідає сумі 20 000 доларів США, та перерахунком коштів у розмірі 380 000 грн. на карту позичальника (п. 6 договору).
		На виконання умов договору позивач перерахував зазначені суми позики в порядку визначеному договором, що підтверджується транзакціями у криптовалютній біржі «BINANCE» на PAY ID 414218384 від 01.07.2023р. order ID 237020596435533824 (1 USD) та order ID 237022810556489730 (19 999 USD), а також квитанцією № 972Х-Т381-Т54С-0МЕ2 від 01.07.2023р.
		У договорі (п.п. 2, 4) сторони домовилися, що за кожен рік користування грошовими коштами позичальник сплачує позикодавцю 60% річних від суми проінвестованих ним коштів. Відсотки виплачуються щомісячно, до 1 числа кожного місяця.
		Згідно п.п. 11, 18 договору остаточне повернення позики по договору здійснюється протягом одного банківського дня з дати закінчення договору, якою є - 01.08.2023р.
		Відповідно до п. 5 договору повернення позики повинно відбуватися в безготівковій формі на карту банка позикодавця у валюті позики або тим самим способом, яким було видано позику.
		Вказував, що станом на день подачі позову відповідачем не було виконано умови договору в повному обсязі та не було повернуто позивачу ні суму боргу, ні відсотки.
		Відповідач порушив умови договору та заборгував позивачеві 31 479 доларів США (тіло боргу) і 1 479 доларів США 45 центів (відсотки за користування коштами), які розраховані позивачем за період з 02.07.2023р. по 31.07.2023р. за формулою: сума транзакції = СхZхД:365:100, де С-сума заборгованості, Z -відсоток річний зазначений у договорі.
		Зазначав, що згідно з приписами ст.ст. 192, 533 ЦК України та правовими позиціями Верховного Суду у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачено законом або договором повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позику), тобто таку ж суму коштів в іноземній валюті, яка отримана в позику.
		А тому, посилаючись на ст. ст. 207, 626, 627, 1046-1049 ЦК України, норми закону Про електронні документи та електронний документообіг позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу за договором позики та проценти у заявлених розмірах.
		Також просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 33 930 грн., посилаючи на договір про надання правової допомоги, додаткову угоду до нього.
		11.06.2024р. представник позивача ОСОБА_1 подав додаткові пояснення у справі, в яких окрім обставин аналогічним обставинам позову, додатково зазначив, що відповідно до інформації, що зазначена на офіційному веб-ресурсі Національного банку України, офіційний курс гривні до долара США складав - 1 долар США - 36,5686. Тобто, гривневий еквівалент 10 000 доларів США відповідно до курсу НБУ на 01.07.2023р. складав 365 866 грн. 00 коп. Окрім цього, відповідно до інтернет ресурсу Мінфін (https://minfin.com.ua/ua/currency/usd/2023-07-01/), середній міжбанківський курс долара США до гривні станом на 01.07.2024р. складав 36 грн. 80 коп. (купівля) та 37 грн. 40 коп. (продаж) за 1 долар США. Тобто, гривневий еквівалент 10 000 доларів США відповідно до середнього міжбанківського курсу на 01.07.2023р. складав 368 000 грн. 00 коп. (купівля) - 374 000 грн. 00 коп. (продаж). У зв`язку з тим, що у період часу укладення Договору позики були можливі курсові коливання та суттєву відмінність в курсі долара США визначеною НБУ та міжбанківським курсом, сторони визначили договором еквівалент 10 000,00 доларів США у розмірі 380 000 грн. 00 коп., які відповідно до умов Договору позики були перераховані відповідачу.
		Позивач у судові засідання призначені на 30.05.2024р., 10.06.2024р., 20.06.2024р. не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив.
		Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні 20.06.2024р. підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
		Відповідач в судові засідання, призначенні на 30.05.2024р., 10.06.2024р., 20.06.2024р. не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду шляхом: направлення судових повісток про виклик у судові засідання з прикріпленими до них файлами одержувачу ОСОБА_3 в його електронний кабінет. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, а також не подав до суду відзив на позов, заяву про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи.
		З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути справу по суті за відсутності учасників судового розгляду, які не з`явилися в судове засідання, оскільки неявка останніх не перешкоджає розгляду позову по суті.
		Заслухав пояснення представника позивача, дослідив матеріали справи, суд вважає встановленим таке.
		Так як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2023р. між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позивальник) було укладено договір позики № 01/2023/07, відповідно до п. п. 1-6, 17, 18 якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у позику грошові кошти у розмірі 30 000 доларів США 00 центів, перерахунок яких буде проходити шляхом перерахування позичальнику: 1) криптовалюти USDT в сумі 20 000 USDT (що відповідає сумі 20 000 доларів США) на криптогаманець TZ3FfJr3h6rDTSjLCb8Q4b4njV2PJMfURd (TRC20) або PAY ID 414218384 в системі BINANCE; 2) 380 000 грн. на карту позичальника 4441-1114-0125-9696. Позика надається з дати отримання грошових коштів від позикодавця до дати закінчення договору, визначеної п.18 даного договору. Сторони домовилися, що за кожен рік користування грошовими коштами позичальник сплачує позикодавцю 60 % річних від суми проінвестованих ним коштів, та що виплата відсотків відбувається щомісячно, до 1 числа кожного місяця. Відсотки за користування грошовими коштами нараховуються починаючи з наступного дня їх фактичного отримання позичальником. Останній день нарахування відсотків - день передуючий даті закінчення договору. Відсотки нараховуються з розрахунку факт/365 днів, тобто виходячи з суми позики помноженої на річний відсоток за кожен день користування грошовими коштами у місяці поділеної на 365 днів, за наступною формулою: сума транзакції = СхZхД:365:100, де С-сума заборгованості, Z - відсоток річний зазначений у договорі. Повернення позиченої суми грошових коштів та відсотків по ній повинне проходити в безготівковій формі на карту банка позикодавця у валюті позики або тим самим способом яким було видано позику. Факт передачі позики позикодавцем підтверджується зарахуванням грошових коштів на криптогаманець позичальника в системі BINANCE шляхом перерахування позичальнику криптовалюти USDT в сумі 20 000 USDT, що відповідає сумі 20 000 доларів США, на криптогаманець TZ3FfJr3h6rDTSjLCb8Q4b4njV2PJMfURd (TRC20) або PAY ID 414218384 в системі BINANCE, та перерахування коштів у розмірі 380 000 грн. на карту позичальника 4441111401259696, та що фактом підтвердження переводу коштів буде виписка з рахунку. Договір вважається укладеним з моменту передання грошей. Дата закінчення договору - 01.08.2023р.
		На виконання умов договору позивач 01.07.2023р. о 13:41:56 поповнив гаманець на 1 USD на 414218384 nikname Pastulatus та 01.07.2023р. о 13:59:07 поповнив гаманець Earn (безстрокові продукти) згідно договору позики № 01/2023/07 на 19 999 USD на 414218384 niknamе Pastulatus, про що до суду надано order ID 237020596435533824 (1 USD) та order ID 237022810556489730 (19 999 USD), та витяг з онлайн - сервісу обміну цифрових валют BINANCE за період з 29.06.2023р. по 01.07.2023р.
		Відповідно до квитанції № 972Х-Т381-Т54С-0МЕ2 від 01.07.2023р. позивач 01.07.2023р. о 14:03 год. перерахував на ім`я одержувача ОСОБА_4 , платіжний інструмент 4441111401259696, грошові кошти у розмірі 380 000 грн., призначення платежу - згідно договору позики № 01/2023/07 від 01.07.2023р. від ОСОБА_5 , код авторизації 054765.
		Згідно офіційного курсу валют з сайту Національного банку України за посиланням https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates, курс долара США до української гривні станом на 01.07.2023р. (дата внесення грошових коштів у гривні на рахунок позивача) становить 1 долар США/36,5686грн.
		За даними Мінфіна курс долара США до української гривні станом на 01.07.2023р. (дата внесення грошових коштів у гривні на рахунок позивача) становить 1 долар США/36,8000 (купівля) та 1 долар США/37,4000 (продаж). Продаж, середня в банках - 37,4; НБУ - 36,569; купівля середня в банках - 36,7.
		У визначений у п.п. 1, 18 договору позики строк, до 01.08.2023р, відповідач не повернув позивачеві отриману позику в сумі 30 000 доларів США 00 центів та відсотки, розмір яких, за розрахунком позивача, складає 1 479 доларів США 45 центів, що розраховані позивачем за період з 02.07.2023р. по 31.07.2023р. (30 днів) за формулою: сума транзакції = СхZхД:365:100, де С-сума заборгованості, Z - відсоток річний зазначений у договорі (30 000,00 х 60%х30:365:100). 
		01.12.2023р. позивачем рекомендованим поштовим відправленням зі штрих-кодом № 0104232375272 на адресу відповідача направлено досудову вимогу про повернення грошових коштів у термін сім днів з дня отримання вимоги, яке повернута на адресу відправника без вручення адресату, з причин невручення інші причини (накладна Укрпошти зі штрих-кодом № 0104232375272 від 01.12.2023р., опис до цінного листа зі штрих-кодом № 0104232375272, трекінг відстеження відправлення зі штрих-кодом № 0104232375272).
		17.11.2023р. між адвокатським об`єднанням ВЕРІТІ ГРУП та позивачем (клієнт) укладено договір № 17-11 про надання правничої допомоги, в якому адвокат прийняв на себе зобов`язання надавати клієнту професійну правничу допомогу щодо захисту інтересів останнього у судових процесах.
		17.11.2023р. між адвокатським об`єднанням ВЕРІТІ ГРУП та позивачем (клієнт) укладено додаткову угоду № 2, у якій визначено вид послуг який надається клієнту згідно договору № 17-11 про надання правничої допомоги, та їх вартість. Зокрема до таких входить: комплексне юридичне супроводження судового процесу в суді І інстанції про стягнення заборгованості за договором позики № 01/2023/07 від 01.07.2023р.; аналіз матеріалів справи та формування правової позиції; підготовка та подання до суду позову; контроль розгляду справи; підготовки необхідних процесуальних документів; підготовка письмових пояснень; підготовка та подання відповіді на відзив; підготовка та подання відзиву про відшкодування витрат на правову допомогу; участь у судових засіданнях в режимі відео конференції. Загальна вартість послуг 33 930 грн. 00 коп., що сплачуються двома платежами, а саме: 16 965 грн. 00 коп. оплачується клієнтом протягом трьох днів з дня отримання рахунку та 16 965 грн. 00 коп. - оплачується протягом трьох днів з дня відкриття провадження у справі.
		Згідно з квитанцією Monobank АТ Універсал Банк від 21.11.2023р. платником ОСОБА_2 вчинено платіж на користь отримувача АО Веріті Груп у сумі 16 965 грн. 00 коп., призначення платежу - оплата рахунку № 17-11 від 17.11.2023р. згідно додаткової угоди № 2 до договору № 17-11.
		Відповідно до квитанції Monobank АТ Універсал Банк від 05.03.2024р. платником ОСОБА_2 вчинено платіж на користь отримувача АО Веріті Груп у сумі 16 965 грн. 00 коп., призначення платежу - оплата рахунку № 04-03 від 04.03.2024р. згідно додаткової угоди № 2 до договору №17-11.
		У акті № 2 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18.03.2024р. Адвокатське об`єднання Веріті груп надало клієнту ОСОБА_2 послуги відповідно до додаткової угоди № 2 від 17.11.2023р. до договору № 17-11, які клієнтом оплачені повністю у розмірі 33 930 грн. 00 коп.
		Представник позивача ОСОБА_1 брав участь у підготовчих судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції 18.04.2024р., 20.05.2024р., а також брав участь у судових засіданнях з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції 30.05.2024р., 10.06.2024р. та 20.06.2024р.
		Встановивши вказані обставини, суд приходить до такого висновку.
		Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
		Згідно ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно приписів ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		В свою чергу, ст.ст. 76-89 ЦПК України визначено поняття доказів, їх належності, допустимості, достовірності та достатності, обов`язок доказування і подачі доказів, а також підстави звільнення від доказування, порядок подачі доказів, витребування доказів та оцінки доказів.
		Відповідно до ч.ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
		В Україні діє принцип свободи, який закріплений Конституцією України, про що свідчить зміст частини першої статті 19 основного закону, відповідно до якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, так відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
		Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Закон України Про запобігання корупції, який визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень, і який у розділі VІІ Закону Фінансовий контроль визначає питання щодо подання декларацій осіб (стаття 45 Закону), інформації, яка зазначається в декларації (стаття 46 Закону), у пункті 6 частини першої статті 46 Закону України Про запобігання корупції наголошує, що у декларації зазначаються відомості, зокрема, про нематеріальні активи, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї, у тому числі об`єкти інтелектуальної власності, що можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті, криптовалюти.
		Відповідно до ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг № 851-ІУ, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
		Згідно з ст. 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
		Відповідно до ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
		Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій ст.640 ЦК, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
		Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
		Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
		Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч. 1 ст. 207 ЦК).
		Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
		З урахуванням наведених правил правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		Верховний Суд України у постанові від 18.09.2013р. у справі № 6-63цс13 виклав правовий висновок, відповідно до якого за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. 
		Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.
		Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
		Частинами 1 та 3 ст. 1049 ЦК України, визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. 
		Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, і за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк і термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
		У справі, що розглядається між сторонами виникли договірні правовідносини за договором позики укладеним у письмовій формі, зміст якого, як і складена позичальником розписка, підтверджують факт передачі позикодавцем грошової суми позичальнику та отримання останнім цих коштів, які позичальником позикодавцеві не повернуті.
		Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно зі ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
		Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
		Такі випадки передбачені ст. 193, ч. 4 ст. 524 ЦК України, ЗУ Про зовнішньоекономічну діяльність № 959-ХІІ, ЗУ Про валюту і валютні операції № 2473-VIII.
		Згідно ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
		Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
		Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
		У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
		Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
		Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. 
		При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
		Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019р. № 373/2054/16-ц.
		У справі, що розглядається між сторонами виникли договірні правовідносини за договором позики укладеним у письмовій формі, зміст якого, підтверджує факт передачі позикодавцем грошової суми позичальнику та отримання останнім цих коштів, які позичальником позикодавцеві не повернуті.
		З вищевикладеного в сукупності вбачається, що вимога позивача про стягнення з відповідача неповернутої суми позики в розмірі 30 000 доларів США 00 центів є законною та обґрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.
		Щодо заявлених вимог про стягнення процентів за користування позикою в сумі 1 479 доларів США 45 центів, за період з 02.07.2023р. по 31.07.2023р., то суд приходить до такого висновку.
		У договорі позики сторонами узгоджені розмір процентів - 60% річних від суми проінвестованих коштів, а також порядок їх повернення, - виплата відсотків відбувається щомісячно, до 1 числа кожного місяця. Відсотки за користування грошовими коштами нараховуються починаючи з наступного дня їх фактичного отримання позичальником. Останній день нарахування відсотків - день передуючий даті закінчення договору. Відсотки нараховуються з розрахунку факт/365 днів, тобто виходячи з суми позики помноженої на річний відсоток за кожен день користування грошовими коштами у місяці поділеної на 365 днів, за наступною формулою: сума транзакції = СхZхД:365:100, де С-сума заборгованості, Z - відсоток річний зазначений у договорі. Повернення позиченої суми грошових коштів та відсотків по ній повинне проходити в безготівковій формі на карту банка позикодавця у валюті позики або тим самим способом яким було видано позику. в готівковій формі у місті Києві чи Одесі у доларах США, або в готівковій формі через money24, також у безготівковій формі у гривні на банківську картку № НОМЕР_1 (monobank).
		А тому позовні вимоги в частині стягнення процентів у заявленому розмірі - підлягають задоволенню.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
		Відповідно до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-УІ від 05.07.2012р. (далі - Закон № 5076-УІ) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-УІ).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		У відповідності до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
		Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019р. (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021р. (справа № 280/2635/20).
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		Представником позивача на підтвердження понесених витрат надано: договір № 17-11 про надання правничої допомоги від 17.11.2023р. укладений між адвокатським об`єднанням ВЕРІТІ ГРУП та позивачем (клієнт), в якому адвокат прийняв на себе зобов`язання надавати клієнту професійну правничу допомогу щодо захисту інтересів останнього у судових процесах; додаткову угоду № 2 до нього, у якій визначено вид послуг який надається клієнту згідно договору № 17-11 про надання правничої допомоги, та їх вартість, як 33 930 грн. 00 коп., що сплачуються двома платежами; квитанцію Monobank АТ Універсал Банк від 21.11.2023р. про вчинення платником ОСОБА_2 платежу на користь отримувача АО Веріті Груп у сумі 16 965 грн. 00 коп., призначення платежу - оплата рахунку № 17-11 від 17.11.2023р. згідно додаткової угоди № 2 до договору № 17-11 та квитанцію Monobank АТ Універсал Банк від 05.03.2024р. про вчинення платником ОСОБА_2 платежу на користь отримувача АО Веріті Груп у сумі 16 965 грн. 00 коп., призначення платежу - оплата рахунку № 04-03 від 04.03.2024р. згідно додаткової угоди № 2 до договору №17-11; акт № 2 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18.03.2024р.
		З огляду на викладене, заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 33 930 грн. 00 коп. підтверджений належними, достатніми та достовірними доказами.
		Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись принципом співмірності та розумності, реальністю адвокатських витрат дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 33 930 грн. 00 коп.
		На підставі вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 11 707 грн. 96 коп., понесені позивачем при подачі позову до суду, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-268, 273, 279 ЦПК України, суд, -
		 
		ухвалив:
		 
		Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість за договором позики № 01/2023/07 від 01.07.2023р. в сумі 31 479 (тридцять одна тисяча чотириста сімдесят дев`ять) доларів США 45 центів, з яких: 30 000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів - основний борг та 1 479 (одна тисяча чотириста сімдесят дев`ять) доларів США 45 центів - проценти.
		Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати: судовий збір в сумі 11 707 (одинадцять тисяч сімсот сім) грн. 96 коп.; витрати на професійну (правничу) допомогу в сумі 33 930 (тридцять три тисячі дев`ятсот тридцять) грн. 00 коп.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 25 червня 2024 року.
		 
		 
		 
		Суддя Ф.Г. Сокол

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...