Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/779/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин.
Надіслано судом: 25.06.2024. Зареєстровано: 26.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2024.
Дата набрання законної сили: 26.11.2024
Результат оскарження 26.11.2024 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24.06.2024м. ДніпроСправа № 904/779/24за позовом Виконувача обов`язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, м. Дніпро в інтересах держави в особі 
		позивача-1: Дніпровської міської ради, м. Дніпро 
		позивача-2: Дніпропетровської  обласної державної адміністрації, м. Дніпро
		до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл", м. Черкаси 
		відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс", м. Дніпро
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 
		про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва та припинення володіння нерухомим майном
		третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, м. Дніпро
		про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом рекультивації
		Суддя  Євстигнеєва Н.М.
		Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.
		Представники:
		Від позивача-1: Маньковський В.Л., самопредставництво
		Від позивача-2: не з`явився          
		Від відповідача-1: Попко В.О., адвокат, ордер серії АЕ №1277645
		Від відповідача-2: не з`явився          
		Від третьої особи-1: Половяник О.А., довіреність №60 від 16.02.2024   
		Від третьої особи-2: ОСОБА_1, самопредставництво 
		Від прокуратури: Карпенко О.І., прокурор відділу прокуратури, посвідчення №069938          
		С У Т Ь   С П О Р У :
		Виконувач обов`язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача-1: Дніпровської міської ради, позивача-2: Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить: 
		- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" усунути перешкоди Дніпровській міській раді, Дніпропетровській обласній державній адміністрації у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,5093га, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: автозаправочного комплексу, який складається з літ. А-1 - будівля операторської; Б - навіс; №1-4 - споруди; №5 - газовий модуль з ГРК - загальною площею 393,00кв.м., І, II - замощення, загальною площею 1269,00кв.м.;
		- припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл" майном: автозаправочним комплексом, який складається з літ. А-1 - будівля операторської; Б - навіс; №1-4 - споруди; №5 - газовий модуль з ГРК - загальною площею 393,00кв.м., І, II - замощення, загальною площею 1269,00кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 889665712101.
		Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що будівництво автозаправочного комплексу за адресою: АДРЕСА_1, здійснювалось без відповідних дозвільних документів, без введення майна в експлуатацію, на земельній ділянці, яка не відводилась для здійснення такого будівництва, тобто є самочинним. ТОВ "Алькон-Транс" збудував автозаправочний комплекс та набув право власності на нього на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15, яке скасоване. У подальшому ТОВ "Алькон-Транс" за актом приймання-передачі передав зазначене майно ТОВ "Сорелла Оіл". Відомості щодо укладення договору оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. З огляду на скасування заочного рішення суду, яке стало підставою для державної реєстрації права власності, відсутні підстави для права переходу власності за правочинами щодо подальшого відчуження майна.
		Таким чином, відповідачами незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного, екологічного законодавства, що є підставою для скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку у судовому порядку.
		На обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у цій справі прокурор зазначив, що вищевказані протизаконні дії порушують права та інтереси держави. Порушення інтересів держави, в даному випадку, полягає у самовільному зайнятті земельних ділянок державної та комунальної власності внаслідок самочинного будівництва та експлуатації атозаправочного комплексу, а також розміщення об`єкту підвищеної небезпеки. Внаслідок чого, використання земельних ділянок державної і комунальної власності на теперішній час здійснюється відповідачем всупереч вимог чинного законодавства, а самовільно розміщений об`єкт підвищеної небезпеки створює загрозу життю, здоров`ю та майну громадян, а також навколишньому природному середовищу. Крім того, вказане позбавляє територіальну громаду та державу щодо володіння, користування, розпорядження земельною ділянкою, на якій знаходиться майно. Відповідачем не сплачується плата за землю, що призводить до безпідставного утримання майна, недоотримання плати за землю, порушення майнових інтересів територіальної громади та держави. 
		Вказана позовна заява стосується питання права, яке становить значний суспільний інтерес, оскільки самочинне будівництво об`єкта підвищеної небезпеки на землях державної та комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) та територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє їм розпоряджатись своїм майном. 
		Отже, підставою представництва інтересів держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації і Дніпровської міської ради є те, що самочинно збудоване нерухоме майно частково знаходиться на землях державної та комунальної власності.
		Самочинне будівництво об`єкту нерухомого майна, його протиправна державна реєстрація та подальше відчуження за відсутності відведення земельної ділянки державної, комунальної власності саме для будівництва, за відсутності отримання та затвердження у встановленому законодавством порядку проектної документації на будівництво, за відсутності дозволу на проведення будівельних робіт та без введення об`єкту будівництва в експлуатацію порушує права власника земельної ділянки щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під спірним нерухомим майном, не лише спотворює суть гарантованого Земельним кодексом України права на набуття у користування земель та належної реєстрації такого права, а й підриває основи державної діяльності у сфері розвитку благоустрою населених пунктів, соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою його раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
		Дніпровська міська рада є органом, який на даний час наділений правом розпорядження земельними ділянками комунальної власності на території міста Дніпра та здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території відповідної територіальної громади. Дніпровська міська рада, протягом понад 7 років, після скасування рішення суду про набуття ТОВ "Алькон-Транс" права власності на самочинно збудовані об`єкти, не здійснила належним чином захист порушених інтересів держави, що виражено у не вжитті заходів спрямованих на усунення допущених Відповідачами порушень вимог чинного законодавства, а також спрямованих на знесення самочинно збудованого об`єкту та повернення земельної ділянки, не дивлячись про обізнаність скасування заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15. 
		Отже, прокурором належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації і Дніпровської міської ради у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
		До позовної заяви додано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Сорелла оіл" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна - автозаправочного комплексу.
		Позивач-2, Дніпропетровська обласна державна адміністрація, в письмових поясненнях зазначила, що 26.01.2024 набрав чинності Закон України "Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України" (далі - Закон) пунктом 4 розділу ІІІ якого установлено, що населені пункти, які до дня набрання чинності Законом були віднесені до категорії міст, у тому числі міст обласного, районного значення, з дня набрання чинності Законом відносяться до категорії міст. Проте до статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) окремі, пов`язані з його прийняттям, зміни внесені не були. Отже, на сьогодні відсутній однозначний механізм застосування державними адміністраціями частин третьої, п`ятої статті 122 ЗК України у чинній редакції для реалізації повноважень розпорядника земель державної власності (крім визначених цією статтею випадків) у межах усіх міст (без будь-якої їх градації) на відповідній території, у тому числі з урахуванням постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX "Про утворення та ліквідацію районів", враховуючи, що з 26.01.2024 міста відповідного значення законодавством не визначені. 
		Позивач-2 просить розглядати справу за відсутності його представника.
		Відповідач-1, ТОВ "Сорелла Оіл", позовні вимоги не визнає з наступних підстав:
		- Товариство набуло право власності на Автозаправочний комплекс 13 березня 2017 року на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства. Вищевказане майно належало ТОВ "Алькон-Транс" на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015, справа № 202/8/064/15-ц;
		- ТОВ "Сорелла Оіл" вважає себе добросовісним набувачем, який не може відповідати у зв`язку із порушенням інших осіб, допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тагяр;
		- після набуття права власності на АЗС від попереднього власника, звернулося до Управління земельних відносин департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради з клопотанням (вх. номер Міської ради 36/6156 від 09.11.2017) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,27 га. Дніпровська міська рада надала відповідь за вихідним номером 7/13-1451 від 04.07.2019 року на клопотання Товариства, в якому зазначила про розбіжності в розмірах запитуваної земельної ділянки, а саме вказала, що на доданому графічному матеріалі з нанесеними межами запитуваної земельної ділянки площа складає орієнтовно 0,15 га;
		- Товариство декларує і сплачує податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, на сьогоднішній день загальна сума сплаченого податку складає 63569, 88 грн, що, в свою чергу, також підтверджує реальне настання правових наслідків за вищевказаним правочином;
		- Актом обстеження встановлено власника майна згідно державних реєстрів: ТОВ "Сорелла Оіл", інформацію про нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці і зроблено висновок про фактичне використання земельної ділянки 0,5093 га, з якої площа 0,2873 га не має кадастрового номеру, площа 0,0299 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:07160011 (кадастровий номер № 1) та площа 0,1921 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:07:202:0090;
		- з додатку до акту обстеження "Матеріали геодезичних вимірів" убачається, що частина земельних ділянок Товариством не використовуються і не відносяться до діяльності з продажу пального на АЗС. Площа земельної ділянки, яка не має кадастрового номеру, а саме 0,2873 співпадає з площею яку ТОВ "Сорелла Оіл" вказувало в клопотанні про розроблення проекту землеустрою, розмір 0,27 га вказувався в клопотанні як орієнтовний. Відповідно площа приблизно 0,22 га не використовується ТОВ "Сорелла Оіл" і не має відношення до комплексу АЗС і відповідно Товариством не використовується;
		- Товариство просить застосувати наслідки пропуску позовної давності до заявлених прокурором вимог та відмовити у задоволенні позову. 
		У відповіді на відзив відповідача-1 прокурор повністю підтримує позовні вимоги. Зазначає, що у даній справі прокурором заявлено негаторний позов, умовою подання якого є триваюче правопорушення і наявність такого порушення станом на дату звернення з позовом до суду. Відповідачами незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного, екологічного законодавства, що є підставою для припинення права володіння та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого майна у судовому порядку. Акт приймання-передачі майна до складу статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл" є нікчемним правочином, таким, що порушує публічний порядок та кваліфікується за статтею 228 ЦК України. Загальна площа земельної ділянки, яка використовується для розміщення та обслуговування АЗС згідно з матеріалами геодезичної зйомки, проведеної під час обстеження земельної ділянки, складає 0,5093 га.
		Відповідач-2, ТОВ "Алькон-Транс", зазначає, що не є власником спірного майна, тому просить виключити його зі складу відповідачів. 13.03.2017 між ТОВ "Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл" підписано акт прийому-передачі, виданий приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Ричка Катериною Юріївною, відповідно до якого ТОВ "Алькон-Транс" передало в якості внеску в статутний капітал ТОВ "Сорелла Оіл" автозаправочний комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності - 19457262). Станом на дату подання вищезазначеного позову право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ТОВ "Сорелла Оіл", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, який додано прокуратурою до позовної зави. Таким чином, ТОВ "Алькон-Транс" не має відношення до зазначеного об`єкту нерухомого майна, оскільки з 2017 року не є його власником та не розпоряджається згаданим об`єктом нерухомого майна в будь-який спосіб. Враховуючи наведене, ТОВ "Алькон-Транс" є неналежним відповідачем у справі №904/779/24.
		Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 справу №904/779/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
		Ухвалами господарського суду від 26.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.03.2024; вжито заходів до забезпечення позову.
		14 березня 2024 року до господарського суду надійшла позовна заява Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, в якій просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,5093 га, привівши в придатний для використання стан шляхом знесення автозаправлочного комплексу (а.с.156-162 том 1).
		Ухвалою суду від 18.03.2024 позовну заяву залишено без руху, Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області запропоновано протягом семи днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази сплати судового збору у встановленому розмірі 3 028,00грн та порядку.
		18 березня 2024 року від ТОВ "Алькон-Транс" до господарського суду надійшла заява про виключення його зі складу відповідачів у справі №904/779/24. 
		18 березня 2024 року від ТОВ "Сорелла Оіл" до господарського суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, що призначено на 19.03.2024 на іншу дату, продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
		19 березня 2024 року від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла заява про виправлення недоліків та долучено відповідні докази.
		19 березня 2024 року від  третьої особи-2 до господарського суду надійшли пояснення. Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 07.10.2009 №116/50 користується на праві постійного користування земельною ділянкою, яка чітко відокремлена та відображена на кадастровій карті за номером: 1210100000:08:071:0011. Земельна ділянка Військової частини НОМЕР_1 та Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області (1210100000:07:202:0090) межують між собою, але не накладаються одна на одну, тому даний об`єкт будівництва ніяк не відноситься до території Військової частини НОМЕР_1 .
		У підготовчому засіданні 19.03.2024 судом оголошено перерву до 11.04.2024.
		21 березня 2024 року від Військової частини НОМЕР_1 до господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:071:0011 належить до державної власності, на підставі державного акту ЯЯ №043159 від 01.03.2010 та перебуває у постійному користуванні військової частини НОМЕР_1 . Згідно акту обстеження земельної ділянки від 12 вересня 2023 року №12/09/23-Г проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами геодезичних вимірів з`ясовано, що площа 0, 0299 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:071:0011, яка перебуває у постійному користуванні військової частини НОМЕР_1 .
		22 березня 2024 року від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області до господарського суду надійшла уточнена позовна заява, в якій просить:
		- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" усунути перешкоди Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області у користуванні самовільно зайнятою площею 0,1921 земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:07:202:0090, відновивши первісний стан частини зазначеної земельної ділянки (самовільно зайнятої смуги відведення автомобільної дороги М-30 "Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький)) шляхом її рекультивації, не порушуючи цілісність автомобільної дороги та її усіх складових в цілому.
		Ухвалою суду від 25 березня 2024 року прийнято позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до розгляду разом із первісним позовом та призначено його розгляд у судове засідання на 11.04.2024; змінено статус третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів на третю особу із самостійними вимогами до відповідачів.
		27 березня 2024 року від ТОВ "Сорелла Оіл" до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву. 
		03 квітня 2024 року від прокуратури до господарського суду надійшла відповідь на відзив. 
		05 квітня 2024 року від позивача-2 до господарського суду надійшли додаткові пояснення по справі.
		11 квітня 2024 року від ТОВ "Сорелла Оіл" до господарського суду надійшли: заява про застосування наслідків пропуску позовної давності до позовних вимог; клопотання про відкладення підготовчого засідання, мотивоване необхідністю надання часу для підготовки та подання додаткових доказів, які будуть встановлені після отримання акту обстеження земельної ділянки; письмові пояснення.
		Ухвалою суду від 11.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження по справі №904/779/24 на тридцять днів до 27 травня 2024 року включно, відкладено підготовче засідання у справі на 08.05.2024.
		03 травня 2024 року від прокурора до господарського суду надійшли пояснення щодо уточненої позовної заяви третьої особи та зазначено, що ст. 152, 212 ЗК України, ст. 376 ЦК України такого способу захисту, як усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її рекультивації не передбачено.
		06 травня 2024 року від ТОВ "Сорелла Оіл" до господарського суду надійшли додаткові пояснення щодо заявлених позовних вимог.
		У судовому засіданні 08.05.2024 оголошено перерву до 20 травня 2024 року, з 20.05.2024 до 10.06.2024.
		20 травня 2024 року через систему "Електронний суд" від ТОВ "Сорелла Оіл" до господарського суду надійшло клопотання про призначення земельно-технічної експертизи.
		Ухвалою суду від 10.06.2024 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл" про призначення у справі №904/779/24 земельно-технічної експертизи відмовлено.
		Ухвалою суду від 10.06.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 24.06.2024.
		Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.
		У судовому засіданні 24.06.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Заслухавши доводи прокурора відділу прокуратури, представників позивача-1, відповідача-1 та третіх осіб, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
		В С Т А Н О В И В:
		30.03.2016 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. зареєстровано право приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" на автозаправочний комплекс, який складається з літ. А-1 - будівля операторської; Б - навіс; №1-4 - споруди; №5 - газовий модуль з ГРК - загальною площею 393,00 кв.м., І, ІІ - замощення, загальною площею 1269,00 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право:13947207) (інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а.с.59-60 том 1).
		Державна реєстрація права приватної власності на автозаправочний комплекс за ТОВ "Алькон-Транс" проведена на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15.
		Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2016 у справі № 202/8064/15 заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15 за позовом ТОВ "Алькон-Транс" скасовано; позовну заяву залишено без розгляду (а.с.94-96 том 1).
		13.03.2017, тобто вже після скасування заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15, між ТОВ "Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл" підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого ТОВ "Алькон-Транс" передало в якості внеску в статутний капітал ТОВ "Сорелла Оіл" автозаправочний комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.73 том 1).
		Відповідно до акту приймання-передачі від 13.03.2017 майно належить ТОВ "Алькон-Транс" на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15.
		На теперішній час право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ "Сорелла Оіл", код ЄДРПОУ 40641279, на підставі акту прийому - передачі від 13.03.2017, який підписано між ТОВ "Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл".
		Натомість, відомості щодо укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
		Передумовою для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна є отримання дозвільних документів у сфері містобудівної діяльності, у тому числі тих, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна та речових прав на земельну ділянку.
		Відповідно до інформації КП "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" ДМР № 11967 від 10.11.2023 технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності за адресою: АДРЕСА_1 , КП "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" ДМР не проводилась (а.с.70 том 1). 
		Згідно з інформацією Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12.09.2023 № 12/19-306 згідно з даними інформаційної бази містобудівного кадастру та Адресного плану міста містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_1, управлінням не надавались. Інформація стосовно розпорядчих документів на підставі яких присвоєно або змінено адресу: АДРЕСА_1, в розпорядженні управління відсутня (а.с.57-58 том 1). 
		Відповідно до інформації Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради № 10/1-139 від 13.09.2023 відсутні відомості щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.65 том 1). 
		Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 43189/5/04-36-04-02-11 від 09.11.2023 ТОВ "Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл" податкові декларації з плати за землю за вказану земельну ділянку не подавались, земельний податок та орендна плата не нараховувались та не сплачувались (а.с.72 том 1).
		Відповідно до інформації Дніпровської міської ради № 7/11-2004 від 27.09.2023 рішення щодо передачі у власність або користування, а також цивільно-правові угоди щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 - відсутні. Виявлено клопотання ТОВ "Сорелла Оіл" від 09.11.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,27 га (а.с.64 том 1). 
		Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки, складено Акт обстеження земельної ділянки № 12/09/23-Г від 12.09.2023 (а.с.66-67 том 1).
		За змістом цього Акту земельна ділянка, розташована уздовж шосе Криворізького, має орієнтовну площу 0,5093 га, фактично використовується як автозаправна станція з логотипом "Авіас" (далі - АЗС), де здійснюється господарська діяльність з продажу пального. Територію земельної ділянки вимощено плиткою до огорожі, на ній розташовані нежитлова будівля - операторська, навіс із чотирма бензиновими колонками, газовий модуль з логотипом Приватного акціонерного товариства "ЗСМА", на зеленій зоні розташована стела з логотипом "Авіас" та цінами на пальне. З північної сторони земельна ділянка по периметру огороджена залізобетонними плитами. В`їзд та виїзд до АЗС здійснюється з боку Криворізького шосе, між ними знаходиться зелена зона, орієнтовною площею 50 кв. м, на якій встановлено дорожній знак. 
		За результатами геодезичних вимірів площа земельної ділянки за фактичним використанням (без оформлення правовстановлюючих документів на землю) становить 0,5093 га, з якої площа 0,2873 га не має кадастрового номера, площа 0,0299 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:07160011 та площа 0,1921 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:07:202:0090.
		Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:08:071:0011 та 1210100000:07:202:0090 належать до земель державної власності (а.с.79-81 том 1). 
		Так, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:071:0011, загальною площею 11,0723га належить Державі Україна в особі Кабінету Міністрів України, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв`язку з їх розмежуванням" (право власності за державою зареєстровано 03.03.2021, номер відомостей про речове право:40912158, а.с.81 том 1).
		03.03.2021, на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер:ЯЯ№043159, виданого 01.03.2010 Управлінням Держкомзему у м. Дніпропетровськ, зареєстровано за Військовою частиною НОМЕР_2 право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 11,0723га (номер запису про інше речове право: 40912612).
		Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:07:202:0090, загальною площею 3,568га, належить до державної власності, на підставі розпорядження Дніпропетровської обласної державної адміністрації №Р-969/0/3-21 від 03.12.2021 перебуває у постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області (на теперішній час - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області) (а.с.79 том 1).
		Таким чином, ТОВ "Алькон-Транс", за відсутності рішення власника про надання в користування земельної ділянки, без отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, самочинно збудував автозаправочний комплекс; на підставі скасованого заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15, набув право власності на цей об`єкт, та у подальшому передав вказане майно на підставі акту приймання-передачі ТОВ "Сорелла Оіл". 
		Прокурор вважає, що відповідачами незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного, екологічного законодавства, що є підставою для скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку у судовому порядку.
		Прокурор просить усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: автозаправочного комплексу та припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл" автозаправочним комплексом, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 889665712101.
		Наведене і є причиною спору.
		Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин набуття відповідачами права власності на об`єкт нерухомого майна; наявність/відсутність підстав вважати цей об`єкт об`єктом самочинного будівництва та наявність підстав для його знесення, а також встановлення правомірності державної реєстрації речового права власності за відповідачем та припинення цього права.
		Порядок будівництва нерухомого майна врегульовано відповідними нормативними актами, а саме: Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Законом України "Про архітектурну діяльність", Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", Законом України "Про охорону культурної спадщини" тощо.
		Право на забудову виникає у особи, яка спочатку набула права на земельну ділянку на законних підставах. Право власності та користування на землю набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст. ст. 13,14), Земельним кодексом України (ст. ст. 78, 92, 93, 102-1, 116, 118, 119, 122, 123, 125, 126 ЗК України), а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону України "Про оренду землі", Цивільного кодексу України). 
		Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Відповідно до інформації Дніпровської міської ради та Дніпропетровської обласної державної адміністрації рішення щодо надання у власність/користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , уповноваженими органами не приймались. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяження не містить відомостей про набуття права власності чи користування відповідачами на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.
		Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ст. 182 ЦК України).
		Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).
		Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"). 
		Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша    статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої    статті 14 Конституції    про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується    Конституцією України    (частина друга    статті 373 ЦК України).
		Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта    статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
		Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя    статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої    статті 375 ЦК України    у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються    статтею 376 ЦК України.
		Відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. 
		Таким чином, за змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо:
		1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети;
		2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту;
		3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій    статті 376 ЦК України    ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним (постанови Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі № 202/3520/16-ц).
		Водночас, згідно із ч.3    ст.376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
		Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4    ст.376 ЦК України).
		З контексту ч.ч.3, 4    ст.376 ЦК України    випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.
		Аналіз норм ч.3    ст.376 ЦК України    дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.
		Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.
		Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
		У пункті 6.44. постанови Верховного Суду № 904/7803/21 від 19.04.2023 зазначено, що: фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності позивача, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини другої статті 376 ЦК України     (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).
		Судовим рішенням про знесення спірного об`єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості).
		Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації (п.137 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23)).
		Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №  1952-ІУ (з наступними змінами та доповненнями).
		Стаття     2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"     передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
		Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
		Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
		Частиною 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
		Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015.
		Згідно з п. п. 6, 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.
		Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.
		Державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
		Під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
		Частиною 2 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
		Відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.
		Згідно з п. 14 ч.1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
		Пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:
		1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 р.);
		2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;
		3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки);
		4) письмова заява співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що перебуває у спільній частковій власності);
		5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності). 
		Установлено, що для здійснення державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт майна - автозаправочний комплекс за адресою: АДРЕСА_1, ТОВ "Алькон-Транс", 30.03.2016 надано державному реєстратору заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15. 
		Однак, відомості щодо надання для здійснення державної реєстрації документів щодо прийняття майна в експлуатацію, присвоєння відповідної адреси, технічного паспорту - відсутні. 
		Разом з цим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, висновки в якій аналогічні висновкам, викладеним у постановах від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 та від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, зазначено, зокрема, що аналіз положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
		Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу положень законодавства не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного. 
		Водночас частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		Таким чином, пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, реєстрація якого здійснюється вперше.
		При цьому, з огляду на закріплені у ст. ст. 9, 10, 18 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" положення, порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
		Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
		Відповідно до п. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
		Разом з тим, сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (див., зокрема, пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
		Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
		Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, спірне нерухоме майно було побудоване на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети, за відсутності декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, без присвоєння об`єкту поштової адреси та має статус самочинного будівництва. 
		Викладене свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю    "Алькон-Транс" набуло право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості незаконно та на підставі неіснуючих документів, а тому не мало права його відчужувати шляхом передачі за актом приймання-передачі до статутного капіталу ТОВ "Сорелла Оіл".
		Таким чином, реєстрація та перереєстрація права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю     "Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл" проведено на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, який розташовано на земельній ділянці територіальної громади, чим порушено право власника земельної ділянки на користування та розпорядження нею.
		Тому, в силу ч. 2    ст. 376 Цивільного кодексу України    право власності у Товариства з обмеженою відповідальністю    "Алькон-Транс", на автозаправочний комплекс не виникало, у зв`язку з чим і не могло бути реалізовано в частині розпорядження майном, зокрема передачі у подальшому ТОВ "Сорелла Оіл".
		Разом з тим, після скасування заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2015 у справі № 202/8064/15, 13.03.2017 між ТОВ "Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл" підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого ТОВ "Алькон-Транс" передало в якості внеску в статутний капітал ТОВ "Сорелла Оіл" автозаправочний комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. 
		Акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 927/352/18).
		Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні    ст. 202 ЦК України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні    ст. 16 ЦК України,    ст. 20 ГК України.
		Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16.
		Згідно з ч. 1-4    ст. 202 ЦК України    правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
		Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.
		Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		За ч. 1    ст. 215 ЦК України    підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою    статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6    ст. 203 ЦК України    зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Згідно ч. 3    ст. 215 ЦК України    якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно ч. 1    ст. 228 ЦК України    правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
		Відповідно до ч. 3    ст. 228 ЦК України    у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
		Згідно з частинами першою, другою статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. 
		Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Визначальним у кваліфікації правочину, що порушує публічний порядок, є його нелегітимна мета. Наміри осіб, які його вчиняють, не спрямовані на досягнення правового результату, передбаченого правочином. При цьому неможливо формулювати поняття "публічного порядку" лише через призму законодавчого регулювання певних відносин в його позитивному значенні, оскільки необхідно враховувати також характер принципів, засад та цінностей, які можуть бути порушені сторонами спірного правочину, та наслідки допущених порушень для держави і суспільства з точки зору функціонування цих принципів та цінностей. 
		Під час дослідження судами факту порушення правочином публічного порядку, суд повинен брати до уваги усі аспекти його вчинення. Сама лише обставина, що правочин порушує певну норму права не має вирішального значення для висновку про невідповідність правочину публічному порядку. І навпаки, формальне дотримання визначеної законом форми та змісту правочину, за умови, що укладаючи його, сторони переслідували нелегітимну мету, може свідчити про порушення правочином публічного порядку. 
		При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов`язання і суперечність його мети публічному порядку (інтересам держави та суспільства) і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. 
		При цьому стаття 228 ЦК України не містить припису щодо обов`язкового встановлення вини сторін (сторони) правочину на підставі вироку суду у кримінальній справі. 
		Питання, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідними особами, як і спрямованість умислу осіб, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №911/2574/18, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 17.04.2018 у справі №910/1424/16. Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. 
		Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Так, згідно з частинами першою, другою, третьою та четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша). Акт приймання-передачі майна до складу статутного капіталу є правочином, який в свою чергу підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно.
		Відповідачі під час реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - автозаправочний комплекс та вчинення правочинів щодо цього майна були обізнаними та усвідомлювали самочинний характер будівництва зазначеного об`єкта нерухомості та неможливість набуття прав на нього у встановленому законом порядку, відсутність дійсних правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження зазначеним майном.
		Зазначені обставини свідчать про те, що правочин, укладений щодо самочинно збудованого нерухомого майна, на яке право не виникало, після скасування рішення суду, вчинений виключно з метою незаконного заволодіння земельними ділянками державної та комунальної власності, з уникненням законодавчо визначених конкурентних процедур набуття прав на використання земельних ділянок, а також законодавчо визначених процедур будівництва та введення майна в експлуатацію є нікчемним. 
		Частиною першою   статті 319 ЦК    визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Відповідно до    статті 391 ЦК України    власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Частиною четвертою    статті 376 ЦК України    передбачено, що в разі якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб,        майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
		Згідно ж із приписами    статті 152 ЗК України    власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
		Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі № 910/14524/19 виснував, що особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт. Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
		Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога   про знесення  самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
		Оскільки в ході розгляду цієї справи судом встановлено, що рішення про надання земельної ділянки для розміщення спірної автозаправної станції обласною державною адміністрацією та міською радою не приймалося, будь-яких дозвільних документів на її будівництво компетентні органи не видавали, суд дійшов висновку про те, що така станція є самочинним будівництвом.
		В свою чергу, оскільки позивачі, як власники земельної ділянки, не надавали згоди на визнання права власності ТОВ "Соррела Ойл" на самочинно збудовані приміщення, то вимоги прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести такі приміщення також узгоджуються із наведеними положеннями    ЗК України    та приписами частини четвертої    статті 376 ЦК України.
		Згідно зі    статтею 212 ЗК України    самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.        Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
		У   постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 викладено висновок про те, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).        При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
		Отже, виходячи з наведеного вище суд наголошує, що в силу вимог частини першої    статті 3 ЗК України  в спірних земельних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (частина четверта    статті 376 ЦК України) спеціальним законом є    ЗК України, імперативна норма частини другої статті 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов`язаних із встановленням суб`єктного складу осіб, зобов`язаних повернути власнику самовільно зайняті земельні ділянки, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій  ЗК України, можуть застосовуватися норми  ЦК України, зокрема,    статті 376 цього Кодексу.
		Адже, на відміну від положень частини четвертої    статті 376 ЦК України, які обмежують коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва, їх забудовником (колишнім або теперішнім), норма частини другої   статті 212 ЗК України  суттєво розширює суб`єктний склад зобов`язаних осіб за рахунок громадян і юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, та до яких вочевидь можна віднести осіб, які придбали об`єкт самочинного будівництва в забудовника та зареєстрували право власності на такий об`єкт.
		Схожий за змістом висновок щодо пріоритетного застосування до подібних правовідносин (в частині вирішення питання обрання ефективного способу захисту прав позивача) положень частини другої  статті 212 ЗК України  як спеціальної норми права викладено в постанові Верховного Суду від   10.10.2023 у справі № 915/1416/21. Цей же висновок Верховним Судом послідовно застосовано у постановах від 19.03.2024 у справі № 915/1439/21 та від 23.04.2024 у справі №   904/994/22.
		Враховуючи викладене, вимога прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нерухомого майна підлягає  задоволенню. 
		Щодо вимоги прокурора про припинення володіння відповідачів на самовільно збудоване майно - автозаправний комплекс.
		Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження. 
		Згідно зі ст. 18 зазначеного Закону, за результатами розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, вносить до Державного реєстру прав відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та видає інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником. 
		Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності (оренди) на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави публічно-правового інтересу у встановленні належності нерухомо майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб`єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об`єкта.
		Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно. 
		Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у редакції з 26.07.2022, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом першим частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
		У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом першим частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. 
		Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову. Вказана позиція також викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 № 925/1265/16, від 04.08.2018 у справі № 915/127/18. 
		Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові № 904/7803/21 від 19.04.2023, зазначив, що стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту. Ці висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 316/2082/19. Тому посилання у статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав не є встановленням приватно-правових способів захисту прав. 
		Функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48). Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 (пункт 100)). Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані.
		Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності Відповідача-1, оскільки право власності ТОВ "Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл" не виникало відповідно до частини другої статті 376 ЦК України.
		Виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник нерухомого майна) вважає, що зареєстроване за Відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт. 
		Разом з тим, невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №911/3135/20) аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №904/7803/21 від 19.04.2023). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України). 
		З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Дніпровській міській раді та Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, наявні підстави для припинення володіння Відповідача-1 на спірний комплекс будівель.
		Суд відхиляє доводи відповідача-1 про те, що подання даного позову не відповідає критеріям правомірності втручання у право особи на мирне володіння майном згідно зі статті 1 Протоколу №1 до    Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод    та практиці Європейського суду з прав людини, оскільки право володіння майном не може ґрунтуватися на факті нелегітимного створення цього майна та незаконного введення його в цивільний обіг. Матеріалами справи доведено незаконність та безпідставність перебування спірного об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці, що належить державі та територіальній громаді, та відсутності підстав для здійснення державної реєстрації права власності на автозаправну станцію за ТОВ "Алькон-Транс" та ТОВ "Сорелла Оіл", та, відповідно й відсутності підстав для відчуження майна ТОВ "Алькон-Транс".
		Щодо вимог третьої особи, Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою площею 0,1921 земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:07:202:0090, відновивши первісний стан частини зазначеної земельної ділянки (самовільно зайнятої смуги відведення автомобільної дороги М-30 "Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький)) шляхом її рекультивації, не порушуючи цілісність автомобільної дороги та її усіх складових в цілому.
		Позовні вимоги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області мотивовані необхідністю  відновити первісний стан частини зазначеної земельної ділянки (самовільно зайнятої смуги відведення автомобільної дороги М-30 "Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький)) площею 0,1921 шляхом її рекультивації, не порушуючи цілісність автомобільної дороги та її усіх складових в цілому.
		Згідно Довідки № 1- 6/684 від 04.03.2024, на балансі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, зокрема перебуває автомобільна дорога М-30 "Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький))". Разом з тим, автомобільна дорога М-04 "Знам`янка - Луганськ - Ізварине (на м. Волгоград через мм. Дніпро, Донецьк), з 2021 року об`єднана з автомобільною дорогою М-12 "Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка (через м. Вінницю), про що внесено зміни до постанови до постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 р. № 55 - визначено автомобільну дорогу М-30 "Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький), право користування землею виникло ще з 17.11.1976, про що наявний відповідний Акт на право користування землею. 
		В той же час, правокористувачем, на підставі розпорядження Дніпропетровської обласної державної адміністрації №Р-969/0/3-21 від 03.12.2021, земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:07:202:0090 (Автомобільна дорога М-04 Знам`янка - Луганськ - Ізварине (на м.Волгоград через мм. Дніпро Донецьк) км 196+145 - км 196+815) визначено Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, згідно Витягу №292957174 від 28.12.2021 (технічна документація на вищезазначену земельну ділянку була вилучена в рамках кримінального провадження №42020040000000875 від 09 грудня 2020 року). 
		Згідно інформації Дніпровської міської ради № 7/11-2352 від 16.11.2023 з метою встановлення факту використання земельної ділянки державними інспекторами інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради (далі - Інспекція) здійснено виїзд на місцевість та складено акт обстеження, відповідно до якого земельна ділянка, розташована уздовж шосе Криворізького, має орієнтовну площу 0,5093 га, фактично використовується як автозаправна станція з логотипом "Авіас" (далі - АЗС), де здійснюється господарська діяльність з продажу пального. Територію земельної ділянки вимощено плиткою до огорожі, на ній розташовані нежитлова будівля - операторська, навіс із чотирма бензиновими колонками, газовий модуль з логотипом Приватного акціонерного товариства "ЗСМА", на зеленій зоні розташована стела з логотипом "Авіас" та цінами на пальне. З північної сторони земельна ділянка по периметру огороджена залізобетонними плитами. В`їзд та виїзд до АЗС здійснюється з боку Криворізького шосе, між ними знаходиться зелена зона, орієнтовною площею 50 кв. м, на якій встановлено дорожній знак.
		Згідно з результатами геодезичних вимірів площа земельної ділянки за фактичним використанням (без оформлення правовстановлюючих документів на землю) становить 0,5093 га, з якої площа 0,2873 га не має кадастрового номера, площа 0,0299 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:07160011 та площа 0,1921 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:07:202:0090. 
		Проте, жодної згоди на вилучення вищевказаної земельної ділянки із земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства або зміна її цільового призначення, Службою не надавалося
		Статтею 15 Цивільного кодексу України    передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до частини першої    статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
		Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.
		Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. 
		Можливі способи захисту прав особи - власника (користувача) земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені    статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.
		Частиною 4    статті 376 Цивільного кодексу України, встановлено, що    якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності    на нерухоме майно    за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво    на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
		Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду (постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц, від 20.01.2021 у справі № 442/302/17, від 20.07.2021 у справі № 914/2200/20, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22) власник, чиї права порушено, може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою. 
		При цьому, ст.ст. 152, 212 ЗК України, ст. 376 ЦК України такого способу захисту, як усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її рекультивації не передбачено. 
		Зважаючи на викладене, виконувач обов`язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Дніпропетровської обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) до ТОВ "Сорелла Оіл" та ТОВ "Алькон-Транс" з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва та припинення володіння нерухомим майном із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який є належним та ефективним способом захисту порушених прав та інтересів держави в особі Дніпровської міської ради та Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а також землекористувачів земельних ділянок - Військової частини НОМЕР_1 та Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області. 
		Щодо представництва прокурором інтересів держави в даній справі.
		Прокурор посилається, серед іншого, на    статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що вже самого факту бездіяльності обласної державної адміністрації та міської ради для втручання прокурора є достатньо.
		Наявність у позивача повноважень у сфері земельних правовідносин та прав для їх захисту, які за обставинами справи ними не здійснюються, прокурор обґрунтовує посиланням на    Конституцію,    Земельний кодекс України    та    Цивільний кодекс України.
		Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої    статті 53 Господарського процесуального кодексу України    та частин третьої, четвертої    статті 23 Закону України "Про прокуратуру"    прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави міською радою, яка не вжила заходів для відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права у судовому порядку.
		На підтвердження прокурор надав належним чином засвідчені докази надсилання ним на адресу позивача-1 у справі запиту від 01.09.2023 №04/51-4750вих-23, в якому повідомлено Дніпровську міську раду про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023042000000153, за фактом самовільного будівництва будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України. Під час розгляду вказаного листа інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження вказаної земельної ділянки, про що складено акт від 12.09.2023. 
		Крім того, листом № 04/51-6790 від 13.12.2023 Західною окружною прокуратурою міста Дніпра повідомлено Дніпровську міську раду щодо порушень вимог земельного, містобудівного законодавства щодо самочинно збудованого майна за адресою: АДРЕСА_1.
		Відповідно до відповіді Дніпровської міської ради № 7/11-2666 від 28.12.2023 Дніпровська міська рада не вживала заходів, у тому числі, цивільно-правового характеру, спрямованих на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності на майно за адресою: АДРЕСА_1. 
		З огляду на те, що на території Дніпропетровської області повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності на теперішній час здійснюються Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, листом № 04/51-6789 від 13.12.2023 Західною окружною прокуратурою міста Дніпра повідомлено Дніпропетровську обласну державну адміністрацію щодо порушень вимог земельного, містобудівного законодавства щодо самочинно збудованого майна за за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі, на земельних ділянках державної власності.
		Відповідно до листа Дніпропетровської обласної державної адміністрації №2-17/0/261- 24 від 02.01.2024 у зв`язку з тим, що порушення стосуються земель комунальної та державної власності, заходи претензійно-позовного характеру, в тому числі звернення до суду з питань скасування права власності, знесення, повернення земельних ділянок, не здійснювались. 
		Вказане свідчить про нездійснення Дніпропетровською обласною державною адміністрацією захисту порушених інтересів держави, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надає підстави органам прокуратури для вжиття заходів представницького характеру. Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого    статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).
		Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.
		Щодо застосування позовної давності за заявою відповідача-1.
		Відповідно до    ст. 14 Конституції України,    ст. 1 Земельного кодексу України    (далі -    ЗК України),    ст. 373 ЦК України    земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		Згідно зі    ст. 13 Конституції України    земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Статтею 324 Цивільного кодексу України    передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених    Конституцією України.
		До повноважень міських рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст. ст.    12,    83,    122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених    Земельним кодексом України.
		Станом на час розгляду даної справи Дніпропетровська обласна державна адміністрація та Дніпровська міська рада є органом, який наділений правом розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності та здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території області та міста Дніпро.
		Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не для захисту права володіння, яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 71)).
		Як убачається з матеріалів справи, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 із володіння територіальної громади міста не вибувала.
		Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частини третьої    статті 152 ЗК України).
		Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)), зокрема заявити негаторний позов про демонтаж спорудженого на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна.
		Відповідач-1 заявляє про застосування позовної давності до заявлених прокурором вимог, подав відповідну заяву.
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша   статті 261 ЦК України).
		Велика Палата Верховного Суду зауважує, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати захист цих інтересів у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати такий захист (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 95)).
		У даній справі прокурор звернувся до суду з негаторним позовом, однією з умов такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Отже, строк позовної давності для звернення з таким позовом до суду станом на 22.02.2024 не сплинув.
		Прокуратурою Дніпропетровської області сплачено судовий збір у розмірі 4844,80грн згідно платіжної інструкції № 4159 (внутрішній номер 318300236) від 18.12.2023 за розгляд двох немайнових вимог (а.с.120 том 1) та 1211,20грн згідно платіжної інструкції № 4158 (внутрішній номер 318300235) від 18.12.2023 за розгляд заяви про забезпечення позову (а.с.137 том 1).
		Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.
		Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Позовні вимоги  Виконувача обов`язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача-1: Дніпровської міської ради, позивача-2: Дніпропетровської обласної державної адміністрації, до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Військова частина НОМЕР_1 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва та припинення володіння нерухомим майном задовольнити повністю.
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл" (ідентифікаційний код 40641279; бульвар Шевченка, буд.336а, м. Черкаси, 18005), Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" (ідентифікаційний код 33422547; вул. Чкалова, будинок 44, м. Дніпро, 49000) усунути перешкоди Дніпровській міській раді (ідентифікаційний код 26510514; проспект Яворницького Дмитра, 75, м. Дніпро, 49000), Дніпропетровській обласній державній адміністрації (ідентифікаційний код 00022467; проспект Поля Олександра,1, м. Дніпро, 49004) у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,5093га, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: автозаправочного комплексу, який складається з літ. А-1 - будівля операторської; Б - навіс; №1-4 - споруди; №5 - газовий модуль з ГРК - загальною площею 393,00кв.м., І, II - замощення, загальною площею 1269,00кв.м., видати наказ.
		Припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл" (ідентифікаційний код 40641279; бульвар Шевченка, буд.336а, м. Черкаси, 18005) майном: автозаправочним комплексом, який складається з літ. А-1 - будівля операторської; Б - навіс; №1-4 - споруди; №5 - газовий модуль з ГРК - загальною площею 393,00кв.м., І, II - замощення, загальною площею 1269,00кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 889665712101.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорелла Оіл" (ідентифікаційний код 40641279; бульвар Шевченка, буд.336а, м. Черкаси, 18005) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909938; проспект Яворницького Дмитра, 38, м. Дніпро, 49044) витрати по сплаті судового збору у сумі 3028,00грн, видати наказ.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькон-Транс" (ідентифікаційний код 33422547; вул. Чкалова, будинок 44, м. Дніпро, 49000) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909938; проспект Яворницького Дмитра, 38, м. Дніпро, 49044) витрати по сплаті судового збору у сумі 3028,00грн, видати наказ.
		 
		Накази видати після набрання рішенням законної сили.
		В задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом її рекультивації - відмовити.
		Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		     Повне рішення складено  25.06.2024
		      
		 
		      Суддя                                                                                               Н.М. Євстигнеєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...