Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/19202/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2024.
Дата набрання законної сили: 25.06.2024
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		справа №761/19202/24                                                Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 
		апеляційне провадження №11-сс/824/4131/2024                    Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2 
		                                                                
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		19 червня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
		 
		Головуючий суддя:        ОСОБА_2 ,
		судді:                               ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю секретаря судового засідання    ОСОБА_5    
		 
		Прокурора                      ОСОБА_6 , 
		підозрюваного                ОСОБА_7 
		захисників                       ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,              
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 травня 2024 року,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 травня 2024 року клопотання старшого детектива відділу детективів Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_12 задоволено.
		Продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 22 липня 2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження №72023000410000034, із визначенням розміру застави та покладанням обов`язків, передбачених ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року у справі №761/14199/24.
		Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання детектива.
		10 червня 2024 року до апеляційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги від захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , в яких останній посилається на відсутність у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, недоведеність існування жодного з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_7 більш м`яких запобіжних заходів.
		Зокрема, апелянт зазначає, що сторона обвинувачення у своєму клопотанні жодним чином не обґрунтувала наявність обставин, які перешкоджали завершити усі необхідні процесуальні дії.
		Вказує, що за всі 10 місяців досудового розслідування даного кримінального провадження стороною обвинувачення було допитано близько 80 свідків, тобто менше, ніж сторона обвинувачення має намір допитати за три місяці, на які вона просить продовжити строк досудового розслідування.
		Уважає, що наведене свідчить про те, що проведення допиту свідків не було для сторони обвинувачення пріоритетним напрямком роботи, а тому сторона обвинувачення мала можливість раніше провести допит зазначених свідків. Відтак, наведене не може слугувати підставою для продовження строку тримання під вартою.
		Вказує, що стороною обвинувачення було відмовлено у проведені допиту за клопотанням сторони захисту 161 особи, що не лише спростовує будь-які ризики впливу підозрюваного на свідків, а навпаки свідчить про перешкоджання стороною обвинувачення здійсненню допитів усіх необхідних свідків, а відповідно й повному та всебічному з`ясуванню обставин кримінального провадження.
		Посилається на те, що у клопотанні про продовження тримання під вартою належним чином не доведено ані наявності обґрунтованої підозри, ані жодного з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
		Також зауважує, що матеріали клопотання не містять жодного доказу, який би підтверджував наявність у діях підозрюваного будь-яких ознак кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
		Зібраними в ході даного кримінального провадження доказами підтверджується лише те, що від імені підозрюваного як клієнта АТ КБ «Приватбанк» у відповідні дати протягом 2013-2014 роки через касу Головного офісу АТ КБ «Приватбанк» було внесено готівкові кошти на його банківський рахунок.
		Підозрюваний не знав та не міг знати про подальший рух внесених ним готівкових коштів, про походження безготівкових коштів, які були внесені на його банківський рахунок, та стороною обвинувачення не було надано жодного доказу, який би підтверджував протилежне.
		На переконання апелянта, наведене свідчить про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, а отже і про повну необґрунтованість самої підозри.
		Також апелянт зазначав про відсутність події інкримінованих злочинів, посилаючись на те, що будь-яких підтверджень нестачі у АТ КБ «Приватбанк» 5,8 млрд грн готівкових коштів стороною обвинувачення надано не було та за наслідками проведених станом на початок 2014 та 2015 років ревізій матеріальних цінностей у АТ КБ «Приватбанк» не було виявлено будь-яких недостач.
		За допомогою отриманих стороною захисту в порядку тимчасового доступу первинних документів у АТ КБ «Приватбанк» вдалось повністю встановити рух внесених 30 грудня 2013 року ОСОБА_7 грошових коштів у сумі 770 573 563,84 грн, якими підтверджується отримання Столичною філією AT КБ «Приватбанк» безготівкових коштів від ПАТ «КБ «Союз» на загальну суму 770 573 563,84 грн та видача коштів у сумі 770 573 563,84 грн Столичною філією AT КБ «Приватбанк» для підкріплення операційної каси ПАТ «КБ «Союз».
		Також стороною захисту було отримано інформацію про те, що внесені                ОСОБА_7 готівкові кошти у Головний офіс АТ КБ «Приватбанк» були в подальшому через Столичну філію продані ПАТ «Реал Банк» за безготівкові кошти.
		Зі змісту самого клопотання убачається, що внаслідок інкримінованих дій не заподіяно шкоду ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття», АТ КБ «Приватбанк» та будь-яким іншим особам.
		Жоден із допитаних у справі свідків особисто не перебував у час і у місці, де відбувалася, на думку сторони обвинувачення, імітація внесення готівкових коштів. Судження свідків про фіктивність внесення готівкових коштів ґрунтуються виключно на їхніх суб`єктивних припущеннях та особистому аналізі, такі показання є недостовірними та неналежними доказами.
		При цьому, слідчим до клопотання долучено вибіркові матеріали, та не додано протоколи допитів свідків, з яких убачається, що ні працівникам Головного офісу АТ КБ «Приватбанк», ні посадовим особам НБУ та АТ КБ «Приватбанк» після його націоналізації не було відомо про недостачу готівкових коштів у АТ КБ «Приватбанк» в сумі, яка інкримінована ОСОБА_7 як завдання збитку.
		Висновки доданих до клопотання аналітичних продуктів від 14 вересня 2023 року та  18 жовтня 2023 року, висновку експертів №441/1-2/23 від 10 січня 2024 року не можуть бути належними доказами у справі, оскільки вони засновані на підрядних умовних конструкціях.
		В аналітичних продуктах та висновку експертів зазначається, що під час деяких операцій з внесення коштів ОСОБА_7 перебував за межами України. Однак вказане спростовується тим, що підозрюваний був ідентифікований як клієнт банку та міг підтвердити та верифікувати операції з внесення готівкових коштів шляхом віддаленого їхнього підтвердження за допомогою СМС-верифікації.
		Крім того, аналітичні продукти не можуть вважатися доказами у розумінні КПК України, оскільки вони складені самостійно органом досудового розслідування.
		На переконання апелянта, висновок експерта №525/1-2/23 від 22 березня 2024 року лише підтверджує невинуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки каса Головного офісу АТ КБ «Приватбанк», до якої від імені підозрюваного вносилися готівкові кошти, була ліквідована у 2021 році, а у програмному комплексі «Промінь» АТ КБ «Приватбанк» міститься інформація про внесення підозрюваним готівкових коштів.
		Долучені до клопотання рапорти СБ України, заяви про залучення АТ КБ «Приватбанк» як потерпілого, лист НБУ від 06 грудня 2023 року не можуть бути доказами у справі.
		Крім того, захисник зазначав, що у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, не зважаючи на відсутність зміни підозри підозрюваному, міститься опис обставин щодо нібито збільшення активу ОСОБА_7 внаслідок зменшення активу                                 ПАТ «Укрнафта», тобто фактично викладено підозру у нібито вчиненні підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
		На переконання захисника, епізод про завдання збитків ПАТ «Укрнафта» та епізод про нібито імітування внесення ОСОБА_7 грошових коштів в АТ КБ «Приватбанк» є взаємовиключними, оскільки внесення неіснуючих готівкових коштів до каси банку, повністю виключає реальне внесення в касу банку готівкових коштів, отриманих внаслідок укладення ПАТ «Укрнафта» договорів з ПАТ «КУГР».
		Крім того, у 2014-2015 роках вже здійснювалися досудові розслідування у кримінальних провадженнях, предметом яких були усі ті ж самі правочини між ПАТ «Карпатське управління геофізичних робіт» (далі ПАТ «КУГР») і ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Карпатське управління геофізичних робіт» і договором № 999/97 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, та вказані кримінальні провадженні неодноразово були закриті.
		Крім того, апелянт зазначав, що строк притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200 КК України (в редакції, що діяла станом на момент вчинення інкримінованих дій) сплинув 19 лютого 2019 року, а тому повідомлення про підозру ОСОБА_7 є завідомо необґрунтованим.
		Юридичними радниками потерпілого AT КБ «Приватбанк» - юридичною компанією HOGAN LOVELS у відповідності до Наказу про замороження активів фактично погоджено оплату ОСОБА_7 юридичних послуг на загальну суму 20 925 163,75 євро юридичній компанії FIELDFISHER LLP. Наведене, на думку захисника, свідчить про необґрунтованість  підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, в частині здійснення ОСОБА_7 перерахування у сумі 20 966 012 євро на рахунок FIELDFISHER LLP (Велика Британія).
		Посилаючись на недоведеність існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апелянт зазначав, що наявність у даній справі первинних фінансових документів повністю спростовує версію сторони обвинувачення щодо невнесення підозрюваним грошових коштів до AT КБ «Приватбанк», а відтак знищення таких документів є абсолютно не в інтересах підозрюваного.
		Ризик впливу підозрюваного на свідків в даному випадку є лише припущеннями органу досудового розслідування.
		Підозрюваний з весни 2019 року безперервно перебував на території України, а також самостійно прибув до слідчого судді, де вирішувалось клопотання про застосування запобіжного заходу, а тому ризик переховування є безпідставним.
		Стороною обвинувачення не обґрунтовано, чому запобіжний захід у виді домашнього арешту не є достатнім для запобігання зазначених ризиків.
		Також, апелянт посилався на непомірність визначеної судом застави та зазначав, що в межах наявної в провадженні Високого суду Правосуддя справи №BL-2017-000665, в якій ОСОБА_7 є одним з відповідачів, 19 грудня 2017 року було видано ордер на заморожування активів ОСОБА_7 , відповідно до умов якого, витрати   ОСОБА_7 не можуть перевищувати 20 тис. фунтів стерлінгів на тиждень, що становить близько 1 000 000 грн.
		Відтак, розмір застави, який може сплатити ОСОБА_7 , об`єктивно обмежується вищевказаною сумою та є співмірним із максимально визначеним КПК України розміром застави у 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		Крім того, захисник зазначав, що на підставі результатів обстежень ОСОБА_7 ТОВ «Єврейський медичний центр Джей Ем Сі» складено відповідний консультативний висновок, в якому зазначено, що у ОСОБА_7 відмічається негативна динаміка стану здоров`я та встановлено ряд діагнозів.
		Підозрюваному рекомендовано зміну умов перебування пацієнта та спостереження і лікування у спеціалізованих медичних закладах.
		Звертає увагу суду, що стан здоров`я ОСОБА_7 не є сумісним із перебуванням під вартою та потребує надання постійної спеціалізованої медичної допомоги.
		Крім того, захисник посилався на здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні із порушенням правил підслідності, оскільки, згідно положень             п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, підслідність у даній справі належить Національному антикорупційному бюро України.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , його захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_11 , які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, заслухавши поручителів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які підтримали подані заяви про особисту поруку підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга з доповненнями захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та подані заяви про особисту поруку ОСОБА_7 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72023000410000034 від 11 серпня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 263 КК України, а також за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.
		Згідно даних клопотання, 02 вересня 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (чинна до 11 серпня 2023 року), ч. 3 ст. 209 КК України.
		14 вересня 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200; ч. 3               ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2023 року відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 31 жовтня 2023 року, включно. Визначено заставу у розмірі 190 000 (сто дев`яносто тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 509 960 000 (п`ятсот дев`ять мільйонів дев`ятсот шістдесят тисяч) гривень.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 вересня 2023 року змінено застосований відносно ОСОБА_7 запобіжний захід в частині збільшення розміру застави. Визначено заставу у розмірі 1 450 000 (один мільйон чотириста п`ятдесят тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 891 800 000 (три мільярди вісімсот дев`яносто один мільйон вісімсот тисяч) гривень.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року залишено без змін ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2023 року.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року залишено без змін ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва 15 вересня 2023 року.
		Постановою заступника Генерального прокурора від 24 жовтня 2023 року строк досудового розслідування продовжено до 3-х місяців, тобто до 02 грудня 2023 року.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, тобто до 02 грудня 2023 року включно, з визначенням застави у розмірі 1 450 000 (один мільйон чотириста п`ятдесят тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 891 800 000 (три мільярди вісімсот дев`яносто один мільйон вісімсот тисяч) гривень.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року застосований до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін, при цьому зменшено розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з визначенням застави у розмірі 1 118 000 (один мільйон сто вісімнадцять тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 000 712 000 (три мільярди сімсот дванадцять тисяч) гривень.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 листопада 2023 року продовжено строк досудового розслідування продовжено до 02 березня 2024 року включно.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування до 26 січня 2024 року включно, з визначення застави у розмірі 1 118 000 (один мільйон сто вісімнадцять тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 000 712 000 (три мільярди сімсот дванадцять тисяч) гривень.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року застосований до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін, при цьому зменшено розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з визначенням застави у розмірі 2 700 000 000 (два мільярди сімсот мільйонів) гривень.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування до 02 березня 2024 року включно, з визначенням застави у розмірі 2 650 000 000 (два мільярди шістсот п`ятдесят мільйонів) гривень.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року застосований до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін, при цьому зменшено розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з визначенням застави у розмірі 2 550 000 000 (два мільярди п`ятсот п`ятдесят мільйонів) гривень.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва 22 лютого 2024 року строк досудового розслідування продовжено до дев`яти місяців, тобто до 02 червня 2024 року включно.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 до                    25 квітня 2024 року включно, з визначенням застави в розмірі 2 400 000 000 (два мільярди чотириста мільйонів) гривень.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року застосований до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін, при цьому зменшено розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з визначенням застави у розмірі 2 300 000 000 (два мільярди триста мільйонів) гривень.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 до                     02 червня 2024 року включно, з визначення застави у розмірі 650 000 (шістсот п`ятдесят тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 968 200 000 (один мільярд дев`ятсот шістдесят вісім мільйонів двісті тисяч) гривень.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року продовжено строк досудового розслідування до дванадцяти місяців, тобто до                      02 вересня 2024 року включно.
		23 травня 2024 року до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання детектива Бюро економічної безпеки України у кримінальному провадженні №72023000410000034 від 11 серпня 2023 року про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200; ч. 3               ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів в межах строку досудового розслідування з альтернативою внесення застави в сумі 1 968 200 000 (один мільярд дев`ятсот шістдесят вісім мільйонів двісті тисяч) гривень.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 травня 2024 року клопотання старшого детектива відділу детективів Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_12 задоволено.
		Продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 22 липня 2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження №72023000410000034, із визначенням розміру застави та покладанням обов`язків, передбачених ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року у справі №761/14199/24.
		З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
		Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
		Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
		1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
		2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
		Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
		Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
		Продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 строк тримання під вартою слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
		Колегія суддів уважає, що слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
		Слідчим суддею досліджено доводи клопотання детектива щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема отримати відповіді на запити; допитати свідків за клопотаннями сторони захисту; допитати представника потерпілого; здійснити тимчасові доступи до речей та документів; встановити місцезнаходження свідка; та виконати ряд інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
		Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
		Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається детектив у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні.
		Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров`я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні детектива.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
		У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
		Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
		На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
		З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які хоча певною мірою зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, проте продовжують існувати та жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
		Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
		З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, зважаючи на існуючі ризики, особу підозрюваного, тяжкістю кримінальних правопорушень та їх наслідки, є обґрунтованим та підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу колегія суддів не вбачає.
		З цих же підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяв ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 про особисту поруку підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки на переконання колегії суддів, саме запобіжний захід у виді тримання під вартою буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
		Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя станом на день розгляду клопотання, у відповідності до вимог ст.ст. 182, 183 КПК України, обґрунтовано не вбачав підстав для зміни розміру застави, визначеної ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року (справа №761/14199/24) у розмірі 650 000 (шістсот п`ятдесят тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 968 200 000 (один мільярд дев`ятсот шістдесят вісім мільйонів двісті тисяч) грн, з покладенням, у разі внесення застави, наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та засобів зв`язку; утриматися від позапроцесуального спілкування з особами, що перебувають у статусі свідків та підозрюваних у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон чи інший документ, що надає право виїзду зав межі України.
		З таким висновком погоджується і колегія суддів та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
		На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 . Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
		Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у  вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
		Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
		Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
		Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
		Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
		У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
		Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
		З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі щодо відсутності у діях ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, відсутності доказів на підтвердження заподіяної шкоди, безпідставність висновків про недостачу готівкових коштів у АТ КБ «Приватбанк» у розмірі 5,8 млрд. грн, а також посилання на неналежність та недопустимість зібраних у справі доказів, зокрема аналітичних продуктів, висновків експертів та пояснень свідків, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
		Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
		Крім того, посилання апелянта на те, що строк притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200 КК України (в редакції, що діяла станом на момент вчинення інкримінованих дій) сплинув 19 лютого 2019 року, на даній стадії досудового розслідування не впливає на правильність висновків слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
		Чинними КК та КПК України передбачено окремий порядок, передбачений ст. 49 КК України та ст. 284 КПК України, щодо вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності кримінального правопорушення та вирішення вказаних питань в ході розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу щодо особи, законом не передбачено.
		Посилання апелянта на те, що до клопотання про продовження строку тримання під вартою долучено лише вибіркові матеріали не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні поданого клопотання.
		З аналізу положень чинного КПК України убачається, що слідчий або прокурор є самостійними у виборі переліку матеріалів, які він вважає за необхідне долучити до клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу на обґрунтування його доводів, та кримінальний процесуальний закон України не містить вимог щодо долучення до клопотання усіх матеріалів, здобутих в ході досудового розслідування.
		Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №72023000410000034 здійснюється неналежним органом з порушенням правил підслідності, визначених статтею 216 КПК України, оскільки підслідність у даній справі, на думку захисника, належить Національному антикорупційному бюро України, фактично стосуються питань оцінки належності та допустимості зібраних у справі доказів. Однак з`ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру та підлягають перевірці судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
		Доводи апелянта про те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
		Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому діянь, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що детективом у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні.
		При цьому, посилання захисника на те, що підозрюваний з весни 2019 року безперервно перебував на території України, а також самостійно прибув у судове засідання по застосуванню запобіжного заходу, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, та не свідчать про відсутність існування ризику переховування підозрюваного на наступних етапах досудового розслідування.
		Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження його існування, оскільки такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		Наведені в апеляційній скарзі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків про продовження існування ризиків у кримінальному провадженні та не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.
		Дослідивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, знищення, сховання або спотворення речей та документів та незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного, на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
		При вирішенні питання про продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, надав належну оцінку в сукупності всім обставинам, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбаченим ст. 178 КПК, у тому числі даним про стан здоров`я підозрюваного, та дійшов обґрунтованого висновку, що такі відомості не спростовують висновків про продовження існування ризиків у кримінальному провадженні та необхідність продовження строку тримання під вартою.
		Крім того, колегією суддів в ході судового розгляду досліджено усі надані стороною захисту відомості про стан здоров`я підозрюваного та наявність у нього ряду захворювань, відомості про назви та перебіг яких містяться в матеріалах судової справи.
		Разом з тим, надані відомості про стан здоров`я не можуть слугувати самостійною підставою для пом`якшення підозрюваному запобіжного заходу, оскільки стороною захисту не надано доказів про неможливість утримання підозрюваного під вартою та неможливість отримання ним необхідного лікування в умовах установи попереднього ув`язнення, як не надано і відомостей про те, що наявні та діагностовані у ОСОБА_7 захворювання відносяться до переліку хвороб, які несумісні із триманням під вартою.
		Крім того, посилання сторони захисту на погіршення стану здоров`я підозрюваного були враховані слідчим суддею під час розгляду клопотання, унаслідок чого ухвалою слідчого судді продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з покладанням обов`язків, передбачених ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року у справі №761/14199/24, якою, зокрема, зобов`язано начальника «Ізолятора тимчасового тримання СБУ» забезпечити додержання права підозрюваного ОСОБА_7 на належну медичну допомогу та надано дозвіл на поміщення ОСОБА_7 до відповідного медичного закладу для надання медичної допомоги відповідно до призначення лікаря.
		Інші доводи апеляційної скарги з доповненнями висновків слідчого судді не спростовують.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
		За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
		Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
		Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 травня 2024 року - залишити без змін.          
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                            ОСОБА_2 
		 
		 
		Судді                                                                                                        ОСОБА_4 
		 
		 
		                                                                                                                  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...