Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 938/873/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2024. Зареєстровано: 26.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2024.
Дата набрання законної сили: 27.07.2024
Номер судового провадження: 1-кп/938/27/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023090000000366

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа№ 938/873/23 
		Судове провадження № 1-кп/938/27/24 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		26 червня 2024 року          селище Верховина
		 
		Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі 
		головуючого судді ОСОБА_1 
		з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023090000000366 від 18.06.2023 року про обвинувачення 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Красноїлля Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої в присілку АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, із середньою освітою, раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
		з участю учасників кримінального провадження:
		прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		обвинуваченої ОСОБА_3 
		захисника ОСОБА_6 
		потерпілої ОСОБА_7 ,-
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_3 умисно протиправно заподіяла смерть іншій людині, тобто вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 115 КК України.
		Кримінальне правопорушення вчинила при таких обставинах.
		ОСОБА_3 16.06.2023 року близько 20.20 годин перебувала зі своїм співжителем ОСОБА_8 за місцем свого проживання у присілку Синиці селища Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, де спільно вживали алкогольні напої.
		Під час вживання алкогольних напоїв між ними виник побутовий словесний конфлікт, у ході якого ОСОБА_3 , реалізуючи свій умисел на умисне позбавлення життя ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та свідомо бажаючи їх настання, взяла до рук кухонний ніж та завдала ним два удари в життєво важливі ділянки тіла  грудну клітку та черевну порожнину останнього, заподіявши йому проникаючі ножові поранення, від яких він помер.
		Смерть ОСОБА_8 настала від гострої серцевої недостатності, відкритої колото-різаної рани з ушкодженням серця, внутрішньої кровотечі.
		У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину визнала частково та зазначила, що в той день, а саме в червні 2023 року (точну дату не пам`ятає), її співжителя ОСОБА_9 спочатку не було вдома. Він повернувся додому після обіду від її, тобто обвинуваченої, мами. Прийшов «випивший» та приніс зі собою горілку (1 літр в пластиковій пляшці) та пив її спочатку сам. Через деякий час вона, тобто обвинувачена, пішла доїти корову, повернулася до будинку приблизно через 30 хв. Знадвору вхід у будинок, в якому вони з ОСОБА_8 проживали, є відразу до кімнати-кухні, з якої є вхід до кімнати-спальні. Коли вона повернулася до будинку, після того як подоїла корову, то побачила, що ОСОБА_10 сидить на ліжку в спальні та вживає алкоголь. Він їй сказав, що хоче їсти картоплі, тому вона пішла до кімнати-кухні кришити в сковорідку (пательню) зварену раніше картоплю. Перед тим, як кришити картоплю в сковорідку, вона випила з ОСОБА_10 приблизно 100 грам горілки, яку заїла лісовими ягодами («афенами») з цукром. Вона поклала сковорідку на землю та наприсідки кришила кухонним ножем картоплю в сковорідку. ОСОБА_10 вживав алкоголь, вона йому сказала, щоб не пив горілки, а нехай почекає картоплі. Він рознервувався, прийшов до неї до кухні-кімнати. У той час вона стояла біля кухні з ножем, бо кришила картоплю. Відстань від місця, де вона в той час стояла, до вхідних дверей будинку, становила приблизно 2 кроки. ОСОБА_10 підійшов до неї з-заду з кімнати-спальні та копнув її ногою вбік, від чого вона впала, ніж залишився у неї в руках. У ОСОБА_10 в руках не було нічого. Вона спитала, за що він її б`є. ОСОБА_10 відповів, що її вб`є, а сам повіситься. Він ще раз вдарив її в лице в ліву сторону, тоді вона, яка вже сиділа навприсядки, ножем вдарила ОСОБА_10 в живіт. Не пам`ятає, чи била ножем у серце ОСОБА_10 , який схопився за живіт, а вона втекла з будинку надвір, а ОСОБА_10 -за нею. Втікаючи, викинула ніж, обернулася і побачила, що ОСОБА_10 впав надворі. Вона підходила до ОСОБА_10 , який був ще живий. Потім повернулася до будинку, де вжила ще 50 грам горілки. У той самий вечір ходила до сусідки ОСОБА_11 , якій сказала, що не знає, чи ОСОБА_10 живий. Вона, тобто обвинувачена, не викликала карету швидкої допомоги чи поліцію. Обвинувачена акцентувала увагу, що в той день вона захищалася, бо якби вона не вдарила ОСОБА_10 ножем, то він би її вбив. Також обвинувачена повідомила суд, що коли повернулася додому, після того, як подоїла корову, то вхідні двері до будинку спочатку були відчинені навстіж, але потім, щоб сусіди не чули їх з ОСОБА_10 , прикрила їх, але не зачинила на замок.
		Крім часткового визнання вини обвинуваченою ОСОБА_3 , її винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами.
		Зокрема, потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначила, що померлий ОСОБА_12 є її братом, який близько 20 років проживав з ОСОБА_13 . Приблизно впродовж 15 років ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вживали спиртні напої, в зв`язку з чим вона, тобто потерпіла, рідко спілкувалася зі своїм братом. Потерпіла казала братові, щоб ОСОБА_15 ішла жити до своєї матері або він ішов жити до неї, тобто потерпілої, бо чула, що між ними  ОСОБА_8 та ОСОБА_15 були конфлікти, під час яких вони билися. Про смерть брата довідалася від сусіда ОСОБА_16 . Потерпіла також вказала, що вона хоронила брата, позов до ОСОБА_15 заявляти не буде, карати її на розсуд суду. У судове засідання 26.05.2024 року не з`явилася, подавши заяву про завершення розгляду даної справи в її відсутності.
		Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні вказала, що в червні 2023 року до неї додому близько «третьої» години дня, тобто 15.00 годин, прийшла «випивша» ОСОБА_15 , тобто в стані алкогольного сп`яніння, яка сказала, що ОСОБА_10 прирізався. Свідок вигнала її з хати, сказавши йти додому, а коли виспиться, тоді прийде. Надалі ОСОБА_15 сіла на лавку, на якій бурмотіла: «Може живий, може ні». Тоді свідок та її чоловік зателефонували до сестри ОСОБА_18 , але туди, тобто до господарства, де проживали ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , не ходили. ОСОБА_14 зловживав алкогольними напоями, ОСОБА_15 також вживала алкогольні напої. Свідок не знає, чи ОСОБА_14 бив ОСОБА_15 , яка не працювала, але ходила літом у ліс за ягодами, грибами.
		Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні зазначила, що знає ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , які обоє вживали спиртні напої. Бувало, що ОСОБА_12 бив ОСОБА_3 , яка ходила зі синцями. Проживали вони в хаті ОСОБА_9 , який підзаробляв «по деньках». У червні 2023 року зателефонувала ОСОБА_15 і сказала, що ОСОБА_10 сам себе зарізав. 
		Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні вказав, що обвинувачена є його сестрою, яка впродовж 26 років жила у ОСОБА_9 , які обоє вживали алкогольні напої. Сестра приходила в синцях, з приводу яких пояснювала, що падала з драбини. У червні 2023 року до нього, тобто свідка, додому приходив ОСОБА_10 , який поклепав 2 коси, а потім пішов до себе додому, куди йти близько години.
		Вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, також доведена в судовому засіданні такими безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами:
		-протоколом огляду місця події від 17.06.2023 року з фототаблицями та відеозаписом його проведення (а.с.88-117 т.1), відповідно до якого місцем події є територія житлового господарства, розташованого в присілку Синиці АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території якого розташований дерев`яний житловий будинок розмірами 5*10 м та господарські споруди; при вході до житлового будинку мається дерев`яний настил розмірами 5*2 м., від якого на відстані близько 2 м. виявлено труп особи чоловічої статі  власника домогосподарства; його труп лежить на спині; на ньому наявний одяг: батнік синього кольору, штани спортивні чорного кольору, галоші резинові чорні; на поверхні батніка маються два пошкодження лінійної форми довжиною приблизно по 2 см; верхній одяг мокрий; при піднятті батніка доверху виявлена сорочка білого кольору в сині смужки, яка спереді вимазана рідиною коричневого кольору, схожою на кров, та маються 2 пошкодження лінійної форми; на трупі ОСОБА_8 виявлено такі ушкодження: на передній поверхні грудної клітки зліва мається рана в ділянці хрящовидного відростка, яка повздовжньо розміщена, краї ріні, довжиною близько 1,5 см; в ділянці живота мається рана косорозміщена, краї якої рівні, довжиною біля 2 см, яка проникає в черевну порожнину, на поверхні цієї рани мається частина очеревини довжиною біля 6,5 см; на відстані 19 м від житлового будинку в траві виявлено предмет, схожий до кухонного ножа з ручкою коричневого кольору, який поміщено до паперового пакета; на поверхні дерев`яного настилу перед вхідними дверима до будинку виявлено 2 плями речовини бурого кольору ( далі - РБК), схожої на кров, також біля входу до житлового будинку на відстані 12 см та 16 см від порогу виявлено 2 плями РБК; двері до житлового будинку на момент огляду відчинені; відразу за входом до будинку на відстані 4 см від порогу виявлено краплю РБК, на поверхні порогу житлового будинку виявлено групу плям різного розміру, форми; зі всіх вищевказаних плям РБК взято змиви, які поміщено до 4 паперових конвертів; в житловій кімнаті на столі виявлено відкриту пластикову ємкість (пляшку), в якій мається прозора рідина з різким запахом алкоголю, а також предмет, схожий до ножа з руків`ям коричневого кольору, в якого частина руків`я відсутня, та скляний стакан; вищевказані пластикову ємкість, скляний стакан та предмет, схожий до ножа, поміщено до 3 паперових конвертів, які опечатано; за результатами огляду місця події вилучено предмет, схожий до кухонного ножа з ручкою коричневого кольору, який поміщено до паперового конверта, змиви з плям РБК, які поміщено до 4 паперових конвертів, відкриту пластикову ємкість (пляшку), предмет, схожий до ножа з руків`ям коричневого кольору, скляний стакан, які поміщено до 3 паперових конвертів; на проведення вказаного огляду місця події надано дозвіл ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 19.06.2023 року (а.с.123-124 т.1);
		- протоколом огляду місця події від 19.06.2023 року (а.с.118-120 т.1), відповідно до якого місцем проведення огляду є приміщення моргу КНП «Снятинська БПЛ», що по АДРЕСА_2 , у якому на металевому столі знаходиться труп ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на якому наявний одяг: синій спортивний светр, штани чорного кольору, сорочка білого кольору в синьо-червоні смужки, труси темно-синього кольору, взуття відсутнє; вказаний одяг поміщено в поліетиленовий пакет, який опечатано; в ході огляду вилучено 1) зрізи нігтів з обох рук трупа, які поміщено в паперовий конверт у двох згортках; а також 2) проведено дактилоскопіювання долонь трупа, а дактилокарти поміщено у паперовий конверт, 3) взірець крові трупа на марлевий тампон, який загорнуто в паперовий згорток та поміщено у паперовий конверт, вказані паперові конверти опечатано; при огляді трупа виявлено 2 ножові поранення: в ділянці живота зліва та в ділянці грудної клітки;
		- речовими доказами, вилученими у ході огляду місця події проведеного 17.06.2023 року на території житлового господарства, розташованого в присілку Синиці селища Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, яке належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: предметом, схожим до кухонного ножа, який знаходився у траві на території господарства померлого ОСОБА_8 , змиви з плям РБК, відкритою пластикову ємкістю (пляшкою), предметом, схожий до ножа, скляним стаканом;
		- протоколом від 18.06.2023 року затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, (а.с.125-128 т.1), з якого вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительку присілок Синиці селища Верховина Верховинського району Івано-Франківської області затримано 17.06.2023 року о 23.05 годин за вищевказаною адресою за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а також здійснено її обшук, під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «ERGO» зі сім-картою НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , а також одяг затриманої  штани та два светри; на вказане тимчасово вилучене майно накладено арешт ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 21.06.2024 року (а.с.130-131 т.1)
		- речовими доказами, вилученими у ОСОБА_3 , а саме мобільним телефоном марки «ERGO» зі сім-картою НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , а також одягом затриманої  штанами та двома светрами;
		- висновком експерта від 09.08.2023 року №33 (а.с.140-143 т.1), відповідно до якого смерть ОСОБА_8 настала від гострої серцевої недостатності, відкритої колото-різаної рани з ушкодженням серця, внутрішньої кровотечі; при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран грудної клітки з пошкодженням серця, живота, внутрішньої кровотечі, які утворилися від дії колючо-ріжучого предмету, який може бути ніж, наданий на експертизу, і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя; вищеописані тілесні ушкодження утворилися прижиттєво і перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті; смерть потерпілого наступила в короткий період часу  від декілької секунд до декількох хвилин; після спричинення тілесних ушкоджень потерпілий міг виконувати незначні рухи короткий період часу (до декількох хвилин); раневі канали проходять спереду назад, справа наліво, і дещо знизу вгору, найбільш ймовірно, що потерпілий міг знаходитися у вертикальному положенні і бути повернутим до нападаючого передньою поверхнею тіла, для спричинення вищеописаних тілесних ушкоджень було нанесено не менше 2-х ударів, будь-яких судово-медичних даних, які б свідчили про можливу боротьбу чи самооборону при експертизі трупа не виявлено;
		- висновком експерта від 23.06.2023 року №473 (а.с.144 т.1), згідно з яким кров з трупа ОСОБА_8 , 1978 року народження, відноситься до групи В з ізогемаглютином анти-А за ізосерелогічною системою АВ0;
		- висновком експерта від 07.07.2023 року №783 (а.с.145 -146 т.1), з якого вбачається, що при судово-токсикологічному дослідженні крові на наявність алкоголю з трупа ОСОБА_8 , 1978 року народження, виявлено етиловий спирт в концентрації в крові більше 6 промілле, що відповідає тяжкому отруєнню алкоголем; 
		- висновком експерта від 07.07.2023 року №805/23 (а.с.147 т.1), відповідно до якого у наданих гістологічних препаратах від трупа ОСОБА_8 , 1978 року народження, виявлено малокрів`я судин серця, інтерстицію кіркової речовини нирок, некроз ниркових канальців, коронаросклероз, периваскулярний, вогнищевий міжм`язовий кардіосклероз, гіпертрофія окремих м`язових волокон, дрібновогнищеві крововиливи в субепікардіальну жирову тканину, периваскулярний, вогнищевий міжм`язовий ліпоматоз міокарда, артеріолосклероз нирок;
		- висновком від 19.07.2023 року №99 (а.с.148-151 т.1), згідно з яким на шматку шкіри передньої поверхні грудної клітки від трупа ОСОБА_8 ,1978 року народження, виявлено одну колото-різану рану, яка заподіяна плоским колючо-ріжучим предметом, на краях і стінках рани накладень заліза не виявлено;
		- висновком експерта від 21.09.2023 року №117 (а.с.152-159 т.1), з якого вбачається, що на підставі проведеної експертизи светра, сорочки, штанів, трусів потерпілого ОСОБА_8 ,1978 року народження, та ножа встановлено, що на передній поверхні светра зліва, передній поверхні сорочки зліва виявлено по два колото-різаних пошкодження, які за розташуванням зіставляються між собою та ділянками ран на передній поверхні грудної клітки зліва та передній черевній стінці зліва, та утворилися від ударів плоским колючо-ріжучим предметом, яким міг бути клинок ножа; на задній поверхні штанів посередині виявлене різане пошкодження, яке не супроводжувалося пошкодження нижніх шарів одягу та утворенням тілесних ушкоджень, яке утворилося від дії леза ріжучого предмета; на зовнішній поверхні правого рукава светра, його спинці справа, задньо-зовнішній поверхні правої штанини виявлено сліди ковзання у вигляді потертості тканини, деформації сплощення пучків волокон, інтенсивних накладень напівпрозорих частинок піску та непрозорих частини глини, які утворилися внаслідок ковзання по травмуючій поверхні, якою могла бути грунтова поверхня; колото-різані рани могли бути заподіяні ножем, поданим на експертизу; на момент слідоутворення потерпілий був обернений до нападника передньо-лівою поверхнею;
		- висновком експерта від 18.08.2023 року №61 (а.с.165-167 т.1), відповідно до якого при судово-цитологічному дослідженні ножа, вилученого під час огляду місця події, кров та епітальні клітини не виявлені;
		- висновком експерта від 26.06.2023 року №486 (а.с.168-169 т.1), згідно з яким кров підозрюваної ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютином анти-В за ізосерелогічною системою АВ0;
		- висновком експерта від 09.08.2023 року №62 (а.с.170-172 т.1), з якого вбачається, що в піднігтьовому вмісті рук підозрюваної ОСОБА_3 не отримано крові та клітин потерпілого ОСОБА_8 ;
		- висновками експерта від 12.07.2023 року №493 (а.с.173-175 т.1) , від 11.07.2023 року №489 (а.с.179-181 т.1), від 11.07.2023 року №491 (а.с.182-184 т.1), від 10.07.2023 року №490 (а.с.185-187 т.1), відповідно до яких кров потерпілого ОСОБА_8 , 1978 року народження, відноситься до групи В з ізогемаглютином анти-А за ізосерелогічною системою АВ0; кров підозрюваної ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютином анти-В за ізосерелогічною системою АВ0; в плямах на сорочці, батнику потерпілого ОСОБА_8 , а також в плямах на двох марлевих тампонах  змивах, в плямі на уламку деревини, який знаходився за порогом будинку, вилучених під час проведення огляду місця події, знайдена кров людини, при серологічному дослідженні у вказаних об`єктах виявлений антиген В ізосерелогічної системи АВ0, тому кров, що виявлена на вищевказаних речових доказах може належати особі (особам) групи групи В з ізогемаглютином анти-А або АВ ізосерелогічної системи АВ0, що не виключає можливості належності крові потерпілому ОСОБА_8 ; на спортивних штанах, трусах потерпілого ОСОБА_8 слідів, подібних на кров, не знайдено; 
		- висновком експерта від 12.07.2023 року №51 (а.с.176-178 т.1), згідно з яким в піднігтьовому вмісті рук потерпілого ОСОБА_8 знайдено поодинокі епітеліальні клітини, походження яких найбільш ймовірно за рахунок власного нігтьового ложе; даних за присутність клітин підозрюваної ОСОБА_3 в піднігтьовому вмісті потерпілого ОСОБА_8 не отримано;
		- висновком експерта від 10.07.2023 року №492 (а.с.188-189 т.1), відповідно до якого в плямах на двох марлевих тампонах  змивах з рук підозрюваної ОСОБА_3 кров не виявлено;
		- висновком експерта від 07.08.2023 року №598 (а.с.190-192 т.1), згідно з яким у слідах на одязі підозрюваної ОСОБА_3 - штанах, светрі чорного та сірого кольорів, светрі темно-синього кольору слідів подібних на кров не знайдено.
		- протоколом слідчого експерименту та відеозаписом його проведення (а.с.133-139 т.1), який проведено 18.06.2023 року, під час якого підозрювана ОСОБА_3 в присутності її захисника  адвоката ОСОБА_6 розказала та показала, що 16.06.2023 року вона увесь день знаходилася вдома, поралася по господарству; її співжитель ОСОБА_8 прийшов додому в нетверезому стані, з собою в сумці приніс горілку в кількості 1,5 л, яку поставив на стіл, після чого вони почали її розпивати; горілку розпивали близького години, їли лісову ягоду з хлібом; потім вона пішла на пасовище доїти корову, а ОСОБА_10 залишився в кімнаті, де приліг на ліжко; повернувшись через 30 хв додому, вона побачила, що ОСОБА_10 знаходиться в кімнаті на ліжку та курить; під час розмови він сказав, що хоче їсти картоплі, вона запропонувала йому картоплю, яку приготувала із вечора та пішла в сусідню кімнату, де біля входу в будинок біля пічки почала кухонним ножем нарізати зварену картоплю в сковорідку, для того, щоб підігріти її, в цей час ОСОБА_10 сказав їй, що вона довго то робить і на цьому в них виник конфлікт; ОСОБА_12 підійшов до неї та зловив її за волосся і став сіпати, вдарив її рукою в ліву частину обличчя; вона вказала, щоб він відійшов від неї та сказала, що вдарить його ножем, який в той час був у неї в правій руці, ніж у неї був кухонний з ручкою кольору дерева; тримаючи в руці ніж, вона стала навпроти ОСОБА_9 та сказала йому, що в разі, якщо він продовжить її бити, то вона вдарить його ножем, він їй не повірив і зробив крок, наблизившись до неї; у той час вона нанесла йому удар ножем в область живота, чи наносила ще один удар не пам`ятає, оскільки була п`яна, після чого вибігла з дому з ножем в руці; вибігши на вулицю та пройшовши близько 20 м від житлового будинку, викинула ніж на землю в траву; ОСОБА_12 , після того як вона вдарила його ножем, вибіг за нею із дому і, зробивши кілька кроків, впав на землю; вона, відбігши від будинку кілька кроків, побачила, що ОСОБА_10 не біжить за нею, тому вирішила повернутися до хата; підійшовши ближче до дому, побачила, що ОСОБА_10 лежить в тому самому положенні, як упав; вона підійшла до нього, нахилилася над ним і підняла светр догори, побачила на животі поранення, яке йому завдала ножем, з якого текла кров; у той час ОСОБА_10 перебував у свідомому стані, при чому погрожував їй фізичною розправою, через те, що вдарила його ножем, після чого вона, залишивши його лежати на землі, пішла в дім, де протягом ще кількох годин сама розпивала спиртне; протягом цього часу близько трьох разів виходила на вулицю та дивилася на ОСОБА_10 , місцезнаходження та положення якого було незмінне, з чого їй стало зрозуміло, що він помер, оскільки навіть на дотик його тіло було холодним, в той час постійно йшов сильний дощ; допивши спирте та будучи сильно п`яною, вона заснула в житловій кімнаті; ранком 17.06.2023 року вона проснулася і вийшла на подвір`я, знову побачила, що ОСОБА_10 лежить мертвий біля дому , після чого вона зайшла в дім і почала сама пити горілку; близько 15.00 годин вона, будучи п`яною, пішла до сусіда ОСОБА_16 , який проживає спільно з ОСОБА_21 , та сказала їм, що ОСОБА_12 з ножовим пораненням лежить біля дому, але не сказала, що вбивство вчинила вона, потім вона пішла додому, куди через короткий час приїхали працівники поліції.
		У судовому засіданні сторона захисту просила суд визнати недопустимим доказом довідку, видану черговим лікарем ОСОБА_22 (а.с.194 т.1), з якої вбачається, що на момент огляду пацієнтка ОСОБА_3 , 1983 року народження, особливих скарг не подає, наявний забій м`яких тканин суборбітальної ділянки зліва.
		Суд задовольняє вказане клопотання адвоката ОСОБА_6 та визнає недопустимим доказом вищевказану довідку (а.с.194 т.1), оскільки вона є копією, яка не завірена будь-яким чином, з якої є не зрозумілими дата її видачі, а також дата та час проведення огляду ОСОБА_3 .
		Також адвокат у судовому засіданні зазначив, що протокол медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння ОСОБА_3 , 1983 року народження (а.с.193 т.1), не було відкрито стороні захисту, але, враховуючи, що цим протоколом зафіксовано відсутність у неї ознак алкогольного сп`яніння, то стороною захисту не клопочеться про визнання зазначеного протоколу недопустимим доказом.
		У судових дебатах захисник обвинуваченої  адвокат ОСОБА_6 акцентував увагу суду про необхідність кваліфікації діяння ОСОБА_3 за ст.118 КК України, як умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони, оскільки вона захищалася від співжителя ОСОБА_8 .
		Суд не приймає до уваги твердження сторони захисту про правильність кваліфікації вчиненого 16.06.2023 року діяння ОСОБА_3 за ст.118 КК України та вважає їх хибними з таких підстав.
		Зокрема, звертається увага, що підсудна ОСОБА_3 , як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, визнавала факт нанесення одного удару ножем своєму співжителю ОСОБА_8 саме в живіт, а з приводу нанесення удару ножем йому в грудну клітку зазначала, що не пам`ятає, чи робила вказане. Однак, відповідно до висновку експерта від 09.08.2023 року №33 (а.с.140-143 т.1), смерть ОСОБА_8 настала від гострої серцевої недостатності, відкритої колото-різаної рани з ушкодженням серця, яка, як і колото-різана рана живота, утворилася від дії ножа, наданого на експертизу, який знайдено у траві під час проведення огляду місця події 18.06.2023 року, який ОСОБА_3 викинула, вибігши з дому. Також з цього висновку експертизи вбачається, що найбільш ймовірно, що ОСОБА_8 на момент спричинення вказаних тілесних ушкоджень знаходився у вертикальному положенні та його смерть настала в короткий період часу ( до декількох хвилин) від часу спричинення йому колото-різаної рани в ділянці грудної клітки, при цьому він міг у короткий період часу ( до декількох хвилин) виконувати незначні рухи. Згідно з показаннями обвинуваченої, даними в судовому засіданні, під час конфлікту, який мав місце 16.06.2023 року між нею та її співжителем ОСОБА_10 , в будинку за місцем їх проживання були тільки вони двоє. Також підсудна, як зазначила в судовому засіданні, бачила, втікаючи від ОСОБА_8 , як він впав на землю надворі, тобто перебував вже в горизонтальному положенні, що унеможливлює заподіяння останньому удару ножем у серце сторонньою особою, як в будинку, так і на подвір`ї.
		З приводу показань обвинуваченої ОСОБА_3 щодо нанесення нею 16.06.2023 року удару ножем своєму співжителю ОСОБА_8 , оскільки захищалася, слід зазначити, що суд їх критично оцінює та вважає способом захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне.
		Зокрема, відповідно до ч. 1ст. 36 ККнеобхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Згідно зі ч. 3ст. 36 КК, перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
		Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 року в справі № 154/215/19, провадження № 51-1498км21 наголосив, що особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів. У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оброни, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
		З показань потерпілої ОСОБА_7 , яка є сестрою померлого ОСОБА_8 , та свідків вбачається, що він та ОСОБА_3 проживали разом більше 20 років, протягом тривалого часу обоє зловживали алкогольними напоями, внаслідок чого між ними виникали конфлікти та бійки з заподіянням тілесних ушкоджень.
		Суд звертає увагу, що навіть у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вказала, що 16.06.2023 року вона та ОСОБА_8 вживали алкоголь, який заїдали лісовими ягодами («афенами»), що також підтверджується виявленою під час огляду місця події відкритою пластиковою пляшкою, наповнену спиртним. Відповідно до висновку експерта від 07.07.2023 року №783 (а.с.145 -146 т.1), стан сп`яніння ОСОБА_8 на час його смерті становив більше 6 промілле, що відповідає тяжкому отруєнню алкоголем, тому відповідно координація його рухів була порушена й сповільнена та він не мав фізичної переваги над підсудною. Як зазначила обвинувачена в судовому засіданні на момент вчинення нею інкримінованого їй злочину, в її руках був кухонний ніж, а в ОСОБА_8 у руках будь-яких засобів не було, відстань від місця конфлікту, який виник та тривав між ними в той день, до вхідних дверей їх будинку, які були не зачинені на замок,  2 кроки. Будь-яких перешкод між нею, тобто ОСОБА_3 , та виходом з будинку не було, оскільки ОСОБА_8 знаходився спочатку позаду неї, а потім з боку. Крім того, обвинувачена, як вказала 26.06.2024 року в судовому засіданні, в ході конфлікту між нею та ОСОБА_8 , який мав місце 16.06.2023 року, після того, як повернулася додому, подоївши корову, підходила до вхідних дверей будинку, які були відчинені навстіж, щоб їх прикрити, щоб не чули сусіди, тобто вона мала можливість залишити будинок. 
		Враховуючи вищевказане,суд приходитьдо переконання,що дії ОСОБА_8  не становили реальної загрози життю та здоров`ю обвинуваченої ОСОБА_3 , що об`єктивно спростовує її твердження щодо перебування в стані необхідної оборони чи перевищенні її меж (ст.36, ст.118 КК України), оскільки визначальним у поведінці підсудної було не захист або відвернення нападу, бо вона мала можливість залишити будинок, а бажання спричинити шкоду своєму співжителю, розправитися з ним.
		У ході розгляду даної справи захисник обвинуваченої-адвокат ОСОБА_6 , хоча і акцентував увагу суду про необхідність перекваліфікації вчиненого ОСОБА_3 діяння на ст.118 КК України, як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, але одночасно стверджував про можливість вчинення нею саме злочину, передбаченого ст.116 КК України, тобто умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання. 
		Відповідальність заст. 116 КК Українинастає за умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, зумовленому жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого.
		Суб`єктивна сторона складу цього злочину характеризується особливим емоційним станом суб`єктайого сильним душевним хвилюванням, а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.
		Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко та бурхливо, і певною мірою знижує здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними.
		Таким, що виник раптово, визнається стан сильного душевного хвилювання, процес виникнення і протікання якого характеризується неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю.
		Станом сильного душевного хвилювання вважають стан, який має кримінально-правове значення, оскільки особа значною мірою втрачає здатність усвідомлювати власні діяння та (або) керувати ними.
		Тобто психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують дві особливості: 1) умисел завжди є таким, що раптово виник, і афектованим; 2) емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.
		Це пов`язано з психофізіологічними характеристиками стану сильного душевного хвилювання, існування якого є несумісним із заздалегідь обдуманим умислом. Тобто якщо аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що суб`єкт злочину мав достатньо часу, що обдумати, спланувати вчинення ним умисного вбивства, а отже, у нього був відсутній стан сильного душевного хвилювання.
		З урахуванням викладеного розмежування умисного вбивства та вбивства у стані сильного душевного хвилювання здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивною стороною цих злочинів. Зокрема, при кваліфікації злочину заст. 116 КК Українисуспільно небезпечне діяння особи спровоковано насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого.
		У п. 23Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикув правахпро злочинипроти життята здоров`яособи» від07.02.2003року №2 зазначено, що суб`єктивна сторона вбивства, відповідальність за які передбачено ст.116КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винуватого, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати власні дії або керувати ними.
		З огляду на характеристику різних емоційних станів, кримінально-правове значення вони матимуть лише тоді, коли спричинені протиправною чи аморальною поведінкою потерпілої особи або психотравмуючою ситуацією.
		Таким чином, сильне душевне хвилювання як факультативна ознака суб`єктивної сторони складу злочину- це емоційно-психічний стан особи, спричинений протиправною (аморальною) поведінкою потерпілої особи або психотравмуючою ситуацією, за яких особа частково втрачає можливість усвідомлювати власні діяння та (або) керувати ними, що може позначатися на кваліфікації злочину, визначенні виду або розміру покарання та застосуванні інших заходів кримінально-правового впливу. Стан сильного душевного хвилювання охоплює афект та афективні стани.
		Суд звертаєувагу,що учасникисправи,в томучислі захисникта обвинувачена, всудовому засіданні26.06.2024року відмовилисявід заявленняклопотання пропризначення судово-психологічної експертизи з метою встановлення того, що остання перебувала на момент інкримінованого їй злочину в стані фізіологічного афекту як психологічної підстави сильного душевного хвилювання. Таке клопотання ними не заявлялося і в ході досудового розслідування кримінального провадження №12023090000000366 від 18.06.2023 року.
		При цьомуслід підкреслити,що судне уповноваженийдоручити проведеннявищевказаної експертизи з власної ініціативи, оскільки, як вбачається з ч.2 ст.332 КПК України, він має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, тільки у 3-х випадках, а саме, якщо:1)суду наданікілька висновківекспертів,які суперечатьодин одному,а допитекспертів недав змогиусунути виявленісуперечності; 2) під час судового розгляду виникли підстави, передбаченічастиною другою статті 509цього Кодексу, зокрема для проведення психіатричної експертизи; 3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності. В інших випадках суд має право своєю ухвалою призначити доручити експертній установі проведення експертизи виключно за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого (ч.1 ст.332 КК України).
		Одннак, як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта від 12.09.2023 року №369/2023 (а.с.160-164 т.1), підекспертна ОСОБА_3 будь-якими психічними розладами не страждає і не страждала на період часу, що відноситься до інкримінованих їй протиправних дій; на період, що відноситься до інкримінованого їй злочину вона перебувала в стані і перебуває на час проведення експертизи, при якому здатна в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними.
		Суд наголошує, що обов`язковою умовою юридичної кваліфікації дій винуватця заст.116 КК Україниє не вчинення умисного вбивства в стані фізіологічного афекту, що є суто медичним, психолого-психіатричним критерієм, а в стані сильного душевного хвилювання, що є критерієм кримінально-правовим, за яким кваліфікація дій винного за вказаною статтею можлива лише у разі, якщо стан сильного душевного хвилювання раптово виник внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. При цьому, встановлення фактичних даних, які б свідчили про наявність обставин, передбаченихст. 116 КК України, і які могли б викликати у винного стан сильного душевного хвилювання, є компетенцією суду.
		Враховуючи вищевказане, суд вважає, що можливість обвинуваченої ОСОБА_3 в ході конфлікту між нею та ОСОБА_8 , який мав місце 16.06.2023 року, підійти до вхідних дверей будинку, які були відчинені навстіж, щоб їх прикрити, щоб не чули сусіди, свідчить про відсутність у неї саме раптово виниклого та афектованого стану сильного душевного хвилювання, що унеможливлює кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_3 діяння, яке мало місце 16.06.2023 року, за ст.116 КК України.
		При відмежування умисного вбивства (ч.1 ст.115 КК України) від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.Судова практика для з`ясування змісту й спрямованості умислу особи орієнтує суди на те, що при дослідженні доказів їм необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. (п.22 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 7.02.2003 року №2).
		Вирішуючи питання про наявність у підсудної ОСОБА_3 прямого умислу на вбивство, суд виходить із сукупності всіх встановлених судом обставин вчиненого діяння, зокрема, враховує спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень і інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
		Суд вважає, що про направленість злочинного прямого умислу ОСОБА_3 на вчинення умисного вбивства ОСОБА_8 свідчать її цілеспрямовані дії, а саме, що нею нанесено удари в область серця та живота, тобто в життєво важливий орган.
		Також щодо направленості умислу підсудної ОСОБА_3 на вчинення саме умисного вбивства ОСОБА_8 , в тому числі без перевищення меж необхідної оборони чи в стані сильного душевного хвилювання, свідчить той факт, що після нанесення йому ножових поранень вона до подальшої його долі віднеслась байдуже, не намагалась надати йому невідкладну допомогу, викликати карету швидкої медичної допомоги, хоча в неї був мобільний телефон, який вилучений у неї під час затримання, покликати на допомогу сусідів, а навпаки, переконашись, що він ще живий, залишивила його в безпорадному стані. Вищевказане підтверджується, як показаннями самої ОСОБА_3 , яка повідомила в судовому засіданні, що вона не викликала ні швидку медичну допомогу, ні поліцію, хоча попередньо переконалася, що він ще живий, так і показаннями свідка ОСОБА_17 , яка в судовому засіданні зазначила, що обвинувачена прийшла до неї додому близько 3 години, тобто о 15.00 годин, була «випивша» та сказала, що ОСОБА_10 прирізався. Показання цього свідка узгоджуються з даними протоколу слідчого експерименту та відеозаписом його проведення (а.с.133-139 т.1), з якого вбачається, як підозрювана ОСОБА_3 показала та розказала, що вона тільки наступного дня 17.06.2023 року близько 15.00 годин пішла до сусіда ОСОБА_16 , який проживає спільно з ОСОБА_21 , та сказала їм, що ОСОБА_12 з ножовим пораненням лежить біля дому, до того перебувала вдома та розпивала спиртні напої. 
		Враховуючи вищевказане, суд прийшов до висновку, що підсудна ОСОБА_3 діяла умисно та цілеспрямовано з метою заподіяння останньому саме смерті у вибраний нею спосіб- з використанням знаряддя вчинення злочину, зокрема кухонного ножа, який у подальшому приховала, викинувши у траву, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання.
		При призначенні покарання суд враховує, що уст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»закріплено, що при розгляді справ суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Такожу справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
		Крім того, загальні засади призначення покарання визначені вст. 65 КК України, відповідно до якої покарання призначається 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другоюстатті 53 цього Кодексу, 2) відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно зст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
		Згідно з обвинувальним актом обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та не встановлено обставин, які обтяжують її покарання (а.с.4).
		Враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_3 не визнала вину в заподіянні удару ножем у серце ОСОБА_8 , то суд не визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, як обставини, що пом`якшують її покарання.
		У судових дебатах сторона захисту просила врахувати при призначенні покарання той факт, що в обвинуваченої є перестаріла мати, яка потребує допомоги, однак, як вбачається з матеріалів справи її мати, ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає разом з сином ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.203 т.1), та, як підтвердила обвинувачена, вона з матір`ю не проживає разом вже більше 20 років, тому суд не визнає вказану обставину, як таку, що пом`якшує покарання підсудної.
		Суд також враховує особу винної ОСОБА_3 . Зокрема, вивченням особи обвинуваченої встановлено, що вона ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.195 т.1),її зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.195 зворот, 201 т.1), більше 20-ти років фактично проживала в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 в присілку Синиці селища Верховина (а.с.199, 200 т.1) не знаходиться на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінетах КНП «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради (а.с.198 т.1), раніше не судима (а.с.196 т.1), нейтрально характеризується за зареєстрованим та фактичним місцем проживання (а.с.201,202 т.1).
		Досудова доповідь у даному кримінальному провадженні не складалася відповідно до ч.2 ст.314-1 КПК України.
		У ч. 2 ст. 4 КК України закріплено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Відповідно до ч.1ст.115КК України(в редакціїзакону,що діявна часвчинення ОСОБА_3 цього злочину,тобто станомна 16.06.2023року)вбивство,тобто умиснепротиправне заподіяннясмерті іншійлюдині,- карається позбавленням волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.
		   Впродовж періоду з часу вчинення ОСОБА_3 вказаного кримінального правопорушення по час ухвалення судом вироку щодо неї не набирав чинності закон про кримінальну відповідальність, яким скасовувалася б кримінальна протиправність діяння, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, пом`якшувалася б кримінальна відповідальність за його вчинення або іншим чином поліпшувалося становище обвинуваченої.
		   Враховуючи вищевказане, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, в межах її санкції, тобто у виді позбавлення волі. 
		Цивільний позов не заявлявся.
		Як вбачається з обвинувального акта, процесуальні витрати на проведення судових експертиз по кримінальному провадженні, відсутні.
		Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, залишити без зміни.
		Також відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд зобов`язаний вирішити питання про скасування арешту майна та про долю речових доказів у порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.
		Зокрема, постановою від 18.06.2023 року (а.с.121 т.1) визнано речовим доказам у кримінальному провадженні №12023090000000366 від 18.06.2023 року вилучені у ході огляду місця події проведеного 17.06.2023 року на території житлового господарства, розташованого в присілку Синиці селища Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, яке належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: предмет, ззовні схожий на кухонний ніж, який знаходився у траві на території господарства померлого ОСОБА_8 , 3 змиви з плям РБК, речовину бурого кольору із об`єктом носієм, пластикову пляшку, скляний стакан, предмет, ззовні схожий на кухонний ніж із приміщення будинку.
		Постановою від 18.06.2023 року (а.с.129 т.1) визнано речовим доказам у кримінальному провадженні №12023090000000366 від 18.06.2023 року вилучені у ОСОБА_3 мобільний телефон марки «ERGO» зі сім-картою НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та одяг  штани та два светри, на які накладено арешт ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 21.06.2023 року (а.с.130-132 т.1)
		Вищевказані речові докази зберігаються у сторони обвинувачення.
		У п.1 та п.4 ч. 9 ст. 100 КПК України передбачено, що майно, яке було предметом кримінального правопорушення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення конфіскується, крім того, яке повертається власнику, а майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується.
		Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.368-371,373,374КПК України, -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
		До вступу вироку в законну силу запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
		Строк відбування покарання засудженій рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 17.06.2023 року о 23.05 годин.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.06.2023 року, на майно, а саме на вилучені у ОСОБА_3 мобільний телефон марки «ERGO» зі сім-картою НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та одяг штани та два светри.
		Речові докази по справі після набрання вироком законної сили, зокрема:
		-вилучені у ході огляду місця події проведеного 17.06.2023 року на території житлового господарства, розташованого в присілку Синиці селища Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, яке належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: предмет, ззовні схожий на кухонний ніж, який знаходився у траві на території господарства померлого ОСОБА_8 , 3 змиви з плям РБК, речовину бурого кольору із об`єктом носієм, пластикову пляшку, скляний стакан, предмет, ззовні схожий на кухонний ніж із приміщення будинку, - знищити, як таке, що не має цінності та не може бути використане;
		- вилучені у ОСОБА_3 мобільний телефон марки «ERGO» зі сім-картою НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та одяг  штани та два светри повернути їй як власниці.
		На вирок суду може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченій, її захиснику, прокурору.
		   Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку.
		 
		 
		 
		 Суддя ОСОБА_23

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...