Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/7342/23-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2024. Зареєстровано: 27.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.06.2024.
Дата набрання законної сили: 26.06.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 600/7342/23-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 
		26 червня 2024 року м. Вінниця
		 
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Кузьмишина В.М. 
		суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. , 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, 
		В С Т А Н О В И В :
		Описова частина.
		Короткий зміст позовних вимог.
		У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлене протоколом комісії №328 від 05.10.2023, з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву, подану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
		Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
		Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
		Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
		Рух справи у суді апеляційної інстанції.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Хотинським РС УДМС України в Чернівецькій області 09.02.2015.
		 11.09.2023 за вх. №4978 в ІНФОРМАЦІЯ_5 була зареєстрована заява ОСОБА_1 від 04.09.2023 про надання йому відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до абз.10 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з підстави здійснення постійного догляду за батьком, який за станом здоров`я потребує постійного догляду.
		Разом із заявою було надано копії наступних документів: паспорт громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 ; свідоцтво про народження, серія НОМЕР_2 ; паспорт громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , серії НОМЕР_3 ; пенсійне посвідчення ОСОБА_2 № НОМЕР_4 (серії НОМЕР_5 ); витяг з реєстру територіальної на ім`я ОСОБА_1 № 2023/006613793 від 22.08.2023; витяг з реєстру територіальної громади на ім`я ОСОБА_2 №2023/006613446 від 22.08.2023 року; висновок №924 про наявність порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі на ім`я ОСОБА_2 (копія); висновок ЛКК № 924 від 18.08.2023; акт про встановлення факту догляду за пристарілим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , його сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , №177 від 22.08.2023 року; довідка Клішковецької сільської ради №575 від 29.08.2023; тимчасове посвідчення № НОМЕР_6 видане на ім`я ОСОБА_1 .
		Згідно з витягом з протоколу засідання комісії №328 від 05.10.2023 з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо розгляду заяви ОСОБА_3 зазначено рішення комісії: «Згідно абз.10, ч.1, ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - відмовити у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Підстава: відсутні відповідні підтверджуючі документи, які вказують на необхідність у постійному сторонньому догляді матері військовозобов`язаного, згідно Постанови №1317 від 03.12.2009 «Питання медико-соціальної експертизи», яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, з метою виявлення ступеня життєдіяльності».
		Вважаючи неправомірною відмову, позивач звернувся з позовом до суду.
		Мотивувальна частина.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Тобто суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
		У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		При цьому, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.
		Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.
		Закон № 3543-XII (тут і далі  в редакції, чинній на час спірних правовідносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
		Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		Відповідно до частин п`ятої та шостої 4 Закону № 3543-XII, вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
		Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Так, згідно з абзацом першим частини першої вищевказаної статті громадяни зобов`язані, зокрема з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
		Частиною третьою статті 22 Закону № 3543-XII встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Частиною п`ятою статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі  Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		За змістом пункту 7 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
		У силу пункту 12 Положення № 154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
		Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації регулюється нормами статті 23 Закону № 3543-XII, згідно з якою не підлягають призову на військову службу під час мобілізації зокрема військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.
		Як зазначалося вище, на підтвердження наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач надав паспорт громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 ; свідоцтво про народження, серія НОМЕР_2 ; паспорт громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , серії НОМЕР_3 ; пенсійне посвідчення ОСОБА_2 № НОМЕР_4 (серії НОМЕР_5 ); витяг з реєстру територіальної на ім`я ОСОБА_1 № 2023/006613793 від 22.08.2023; витяг з реєстру територіальної громади на ім`я ОСОБА_2 №2023/006613446 від 22.08.2023 року; висновок №924 про наявність порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі на ім`я ОСОБА_2 (копія); висновок ЛКК № 924 від 18.08.2023; акт про встановлення факту догляду за пристарілим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , його сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , №177 від 22.08.2023 року; довідка Клішковецької сільської ради №575 від 29.08.2023; тимчасове посвідчення № НОМЕР_6 видане на ім`я ОСОБА_1 .
		Частиною 1 ст. 7 Закону № 2961-IV визначено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.
		Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 (далі  Положення № 1317).
		Згідно з п. 3 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
		Пунктом 17 Положення №1317 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
		Абзацами 2 та 4 п.п.1 п.11 Положення №1317 визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування.
		У свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 09.04.2008 №189, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.
		З проведеного ретельного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд приходить до висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. Водночас необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
		Тобто, необхідність здійснення постійного стороннього догляду за особами з інвалідністю, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
		Для підтвердження необхідності стороннього догляду за ОСОБА_2 позивач мав надати висновок медико-соціальної експертної комісії.
		Однак позивач до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не долучив висновок медико-соціальної експертної комісії, який би підтверджував необхідність здійснення постійного догляду за його батьком, що свідчить про відсутність підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що нормативно-правові приписи Закону №2961-IV та постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №1317 не суперечать Закону №3543-XII, а лише деталізують його положення, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров`я та проходження такого особливого виду служби, як військова. Закон №3543-XII встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи Закону № 2961-IV та постанови Кабінету Міністрів України розмежовують повноваження таких органів залежно від суб`єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб`єктів підтверджувати ідентичні обставини.
		За таких обставин, висновок ЛКК, долучений позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не може бути визнаний документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивачу може бути надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла повноліття.
		Посилання ж представника позивача на те, що позивачем долучено до заяви від 04.09.2023 (зареєстрована 11.09.2023 за вх. №4978) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації Висновок ЛКК № 924 від 18.08.2023, який підтверджує потребу у постійному догляді за його батьком, суд вважає необґрунтованим, оскільки вказаний висновок є підставою для організації надання соціальної послуги з догляду за даною особою. При цьому, у зазначеному висновку констатовано те, що він надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
		У свою чергу, абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII містить посилання на таку передумову отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як «постійний догляд», що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
		В контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
		Постійний сторонній догляд - це догляд, який надається особам з дуже тяжкою інвалідністю, спричиненою професійним захворюванням, каліцтвом або нещасним випадком, що призводить до значного обмеження життєдіяльності, які надзвичайно потребують постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду з боку третьої особи і не здатні до обслуговування себе.
		Соціальна послуга догляду вдома - це заходи, що проводяться за місцем проживання (вдома) отримувача соціальної послуги протягом робочого дня надавачем і полягає у надання допомоги із самообслуговування особи, яка частково, або повністю втратила, чи не набула здатності до самообслуговування.
		Таким чином, терміни, які визначені законодавчо як "постійний догляд" і "догляд вдома" не є тотожними та застосовуються для різного правового регулювання.
		Порядок видачі та заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", а форми первинної облікової документації № 080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" (далі - висновок) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", які затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 № 407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132 (далі - Інструкція № 407).
		Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 № 407, Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859. Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
		Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 № 407, Висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо (п. 2 Інструкції № 407).
		Пунктом 5 Інструкції № 407 вказано, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.
		Згідно з п. 10 Інструкції № 407 висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
		Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі (п. 12 Інструкції № 407).
		Механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки встановлює Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 23.09.2020 № 859.
		Таким чином, законодавцем чітко врегульовано підстави і мету отримання висновків про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, та про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та його призначення, що не кореспондує із цілями абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII.
		Підсумовуючи вищевикладене, як і визначення "постійний догляд", "догляд вдома", так і призначення, мета і порядок одержання висновків про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та його призначення, та висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу - є різними за своєю природою та наслідками подальшого використання і реалізації.
		Колегія суддів звертає увагу, що до матеріалів справи представником позивача долучено саме Висновок ЛКК Комунального некомерційного підприємства Хотинська багатопрофільна лікарня Хотинської міської ради № 924 від 18.08.2023 року про наявність порушення функцій організму через невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, згідно якого ОСОБА_2 рекомендовано соціальну послугу  потребує постійного стороннього догляду. Також вказано, що висновок дійсний до 16.08.2024 року та надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
		Враховуючи вищевикладені правові норми, долучений позивачем до заяви від 04.09.2023 року (зареєстрована 11.09.2023 року за вх. №4978) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації Висновок ЛКК № 924 від 18.08.2023 року, не можливо визнати належною підставою для застосування абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII і, як результат, для надання позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки його призначенням є отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та відповідно отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
		Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд констатує, що суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Аналогічний підхід щодо застосування норм права щодо надання висновків ЛКК про необхідність постійного догляду як підстав для реалізації законодавчих положень, пов`язаних з проходженням військової служби, застосовано Верховним Судом у справах №№ 120/1909/23 (постанова від 21.02.2024 року) та 420/16689/23 (постанова від 11.04.2023).
		Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.
		З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
		Згідно з частинами першою - четвертою статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
		Водночас слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа належить до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року - без змін.
		 
		Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. 
		 
		Головуючий Кузьмишин В.М.    Судді   Сапальова Т.В.   Сушко О.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...